www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості суб’єктної складової професійної позиції майбутнього вчителя
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості суб’єктної складової професійної позиції майбутнього вчителя

Мешко O.I.

ОСОБЛИВОСТІ СУБ'ЄКТНОЇ СКЛАДОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПОЗИЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

   У статті здійснено аналіз суб'єктності вчителя як необхідної сутнісно-змістоеої характеристики його професійної позиції. Уточнено поняття суб 'єктності майбутнього вчителя з урахуванням особливостей реалізації його суб 'єктної активності в умовах навчально-професійної діяльності.
   Ключові слова: професійна позиція вчителя, суб'єктність, особистість майбутнього вчителя, суб'єктна активність студента.
   Постановка проблеми. В теперішніх умовах суспільного розвитку, коли відбувається переосмислення сутності та цілей освіти, зазнають змін і погляди на професійну діяльність учителя та вимоги до його особистісних якостей. Завдання, що постають перед сучасним педагогом, здатна реалізували відповідальна і самостійна особистість, яка є суб'єктом професійної, соціальної і особистісної життєдіяльності. У наукових джерелах зазначається, що “однією з найважливіших вимог, які пред'являє педагогічна професія, є чіткість соціальної й професійної позиції її представників. Саме в ній учитель виражає себе як суб'єкт педагогічної діяльності” [7, с 32].
   Професійна позиція визнається науковцями важливим показником професійного розвитку, характеристикою, що визначає вибір суб'єктом свого професійного шляху, здійснення діяльності й поведінки. Формування професійно-педагогічної позиції особливо актуальне на вузівському етапі підготовки майбутнього фахівця, коли відбувається оформлення сфери його основних професійних цінностей і сенсів. Щодо цього в сучасних концепціях підготовки майбутніх педагогів невипадково визначається завдання формування їх професійної позиції. Метою статті є сутнісно-змістовий аналіз суб'єктної складової професійно-педагогічної позиції та особливостей її проявів і становлення у студентів педагогічного ВНЗ.
   Аналіз останніх досліджень. У наукових джерелах поняття позиції особистості педагога (педагогічна позиція, професійна позиція вчителя) вченими розглядається як невід'ємна частина професійної компетентності і необхідна умова здійснення педагогічної діяльності.
   На думку В.О. Сластьоніна, педагогічна позиція — це система тих інтелектуальних, вольових і емоційно-оцінних ставлень до світу, педагогічної дійсності і педагогічної діяльності зокрема, які є джерелом його активності [7, с 32-70].
   Відповідно до підходу А.К. Маркової [6], поняття “професійно педагогічна позиція” позначає стійкі системи ставлень учителя до учнів, до себе, до колег, визначає його поведінку, стиль життя і діяльності. Важливою у контексті нашого дослідження є думка І.Д. Беха, який вказує на унікальність педагогічної позиції, оскільки вона одночасно є і особистісною, і професійною [З, с 76].
   Аналіз джерел дозволяє узагальнити, що педагогічна позиція відображає стійку усвідомлену систему ставлень учителя до різних сторін своєї професії, спосіб самовизначення, прийняття і реалізації ним власної професійної та особистісної концепції. Безперечно, що це може бути притаманно вчителю, який суб'єктно включений у педагогічний процес та осмислено внутрішньо приймає його цінності.
   Правомірно стверджувати, що успішність педагогічної діяльності сучасного вчителя є функцією його суб'єктності, що вимагає від нього внутрішньої впорядкованості та структурованості смислів, цінностей, здатності до саморегуляції власних дій, ставить особливі вимоги до його професійної позиції і, власне, виявляється через цю позицію. У контексті нашого дослідження все вищезазначене дає змогу розглядати розвиток суб'єктної сутності особистості вчителя як одну з найважливіших складових його професійної позиції.
   Проблема суб'єктності належить до однієї з найбільш актуальних у всіх людинознавчих науках. Сьогодні вона виступає предметом активних досліджень. Вивчаються прояви суб'єктності в активності особистості (В.А. Петровський), суб'єктність у контексті особистісної свободи (Г.О. Балл), компоненти суб'єктного досвіду (O.K. Осніцький), механізми суб'єктності (В.О. Татенко), специфіка суб'єктності педагога (О.Н. Волкова, Т.В. Маркелова) тощо. Основою для вивчення категорії суб'єктності стала концепція людини як суб'єкта, розроблена С.Л. Рубінштейном, який визначав якість суб'єкта як детермінанту здійснюваних людиною змін у світі (активність), її здатність до самостійності, самодетермінації і самовдосконалення.
   Теоретичний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що в сучасній психології існують дві переважаючі точки зору на проблему суб'єктності (суб'єкта). Перша пов'язана з традиційними уявленнями про людину як про суб'єкта життєдіяльності, ініціатора і джерело певних видів предметної діяльності. Представники суб'єктного підходу акцентують увагу на категорії діяльності і, відповідно, суб'єкта розглядають як носія активності, який продуктивно виконує певну діяльність; як людину, наділену здатністю до свідомої саморегуляції і саморозвитку в цій діяльності. Досить актуальною сьогодні, у час гуманізації і демократизації освіти, є і друга точка зору, за якою суб'єктність розглядають як властивість особистості. У цьому випадку особливу увагу науковців привертають суб'єктні якості особистості, які забезпечують суб'єктну позицію людини.
   За Л.І. Анциферовою, в основі суб'єктності лежить ініціативно-творче начало, яке має екзистенціальне значення для людини, виступає умовою її життя. Особистість як суб'єкт “творить” себе, вибудовуючи простір власного життя, унікальний життєвий світ, ставить цілі і намічає життєві плани, обирає стратегії життя, створює умови для розвитку власної особистості, протистоїть тиску несприятливих соціальних і культурних чинників [1]. Г.О. Балл розглядає суб'єктність у контексті особистісної свободи і пов'язує її з такими рівнями активності, в детермінації яких провідну роль відіграють внутрішні фактори особистості: ініціативний, вольовий, творчий, над ситуативний, самоуправління [2].
   Ряд сучасних дослідників, які розглядають суб'єктність як інтегральну властивість особистості, стверджують, що суб'єктність закладена в людині від народження у найпростішій своїй формі, у вигляді суб'єктного потенціалу, і розвивається в онтогенезі. Вона є результатом розвитку самосвідомості, найвищим рівнем розвитку особистості, основою якого є усвідомлення індивідуальних відмінностей.
   Важливими у контексті нашого аналізу є дослідження В.О. Татенка, в яких індивід постає як суб'єкт психічного розвитку і саморозвитку та аналізується з позицій суб'єктно-генетичного підходу, згідно з яким за людиною визнаються “авторські права” не тільки в проявах психічної активності, але й у розвитку її власної психіки, відповідальної за результати свого “авторства” [8]. За теорією В.О. Татенка, суб'єктність — “це той внутрішній інтенційно-потенційний стрижень, який дозволяє індивідові скористатися унікальною можливістю, наданою йому природою і суспільством, — свідомо, цілеспрямовано, креативно включатись у взаємодію з ними і натомість ствердитися у онтичному статусі людини” [9, с 333]. Вчений визнає суб'єктність основною детермінантою саморозвитку внутрішнього світу людини. Тобто властива людині суб'єктність не тільки реалізується нею в результаті її діяльності, але і в ній самій.
   З.С. Карпенко розглядає людину як інтегрального суб'єкта, який акумулює різні плани її буття і духовно-ціннісного самовизначення. Суб'єктність є “саморушна причина сущого, універсальний принцип переходу можливих станів суб'єкта в дійсність інтенціональних предметностей... це формовияв інтенціонального боління людини з використанням психофізіологічних ресурсів організму і можливостей соціокультурних контекстів” [5, с 159]. За О.Ф. Бондаренком, суб'єктність є мірою або якістю особистості, яка “відображає, позначає здатність її перетворити принцип свого особистісного буття на певну умову життєдіяльності, адекватну чи неадекватну, таку, що допомагає або, навпаки, перешкоджає розгортанню, опредметненню персоналізованого індивіда у світі внаслідок його смислогенезу” [4, с 57].
   Загалом, проблема суб'єктності в сучасних дослідженнях пов'язується з наділенням людини якостями бути активною, самостійною, здатною до здійснення специфічно людських форм життєдіяльності. У широкому сенсі суб'єкт розглядається як творець власного життя, розпорядник душевних і тілесних сил; здатний перетворювати власну життєдіяльність у предмет практичного перетворення, ставитись до самого себе, оцінювати способи своєї діяльності, контролювати її хід і результати, змінювати її прийоми. Ми вбачаємо у понятті суб'єктності вчителя таку особистість, яка здатна до самовизначення і свідомої саморегуляції своїх дій на основі внутрішньо виробленої професійної позиції. Аналіз різних джерел щодо розуміння психологічного змісту суб'єктності дає підстави визначити суб'єктність учителя як інтегральну якість його особистості і необхідну складову професійної позиції, що проявляється у прагненні до самовизначення, самодетермінації, саморегуляції та самовдосконалення у професійній діяльності.
   Незважаючи на те, що позиція є відносно стабільним утворенням, вона може розвиватися і змінюватися з часом. Особливо це важливо на етапі професійного становлення у вищому навчальному закладі, коли відбувається оформлення сфери основних професійних цінностей і сенсів майбутніх учителів. Сфокусувавши у полі нашого аналізу суб'єктну складову позиції та спираючись на вище зазначені теоретичні положення, ми проаналізували деякі аспекти розвитку суб'єктних властивостей особистості майбутнього вчителя.
   Виклад основного матеріалу дослідження. Виділення суб'єктності як особливої якісної складової педагогічної позиції вимагає уточнення у зв'язку з тим, що у нашому дослідженні її носієм виступає студент вищого педагогічного навчального закладу. Тому ми вважаємо, що розкриття суб'єктності студента як професійно важливої характеристики особистості майбутнього фахівця потрібно здійснювати з урахуванням позиції, займаної ним у навчальному процесі.
   Відзначимо спочатку ті аспекти суб'єктності, які роблять вчителя суб'єктом педагогічної діяльності. Як важлива й складна характеристика особистості педагога-професіонала, суб'єктність відображає його активно-вибіркове, ініціативно-відповідальне, перетворювальне відношення до явищ професійно-педагогічної діяльності, самого себе, до світу і життя в цілому. Вона детермінує особливу форму активності, спрямовану на самоконтроль за особистісними проявами в різних ситуаціях професійної діяльності. Спираючись на положення наукових досліджень, можна стверджувати, що суб'єктність безпосередньо пов'язана з такими психологічними механізмами особистісного розвитку, як індивідуалізація, самовизначення, креативність, самодетермінація, рефлексія. У своєму розвиненому вигляді суб'єктність спонукає вчителя брати відповідальність на себе, проявляти надситуативну активність, протистояти шаблонам і педагогічній рутині, ламаючи стереотипи, критично ставитись до загальновідомих істин і прийнятих правил та норм, відстоювати власну творчу свободу й унікальність, зайняти стосовно устояного порядку речей власну позицію. Це дає змогу вчителеві, залишаючись самим собою, переборювати як статусно-рольову та соціокультурну заданість, так і рівень психофізіологічної даності, мовби виходячи за її межі, що й становить сутнісну характеристику його особистісного розвитку.
   Спираючись на концептуальні дослідження у галузі психології, вважаємо за необхідне також розглядати суб'єктність педагога з боку його професійно-суб'єктних відносин. Ці відносини виникають у результаті внутрішньої переробки особистістю педагога вимог, які пред'являються і визначаються суспільством, наукою, освітою. Головною і постійною вимогою, пропонованою педагогу, є любов до дітей, до педагогічної діяльності, наявність спеціальних знань у тій області, якій він навчає дітей, широка ерудиція, педагогічна інтуїція, високорозвинений інтелект, високий рівень загальної культури і моральності, професійне володіння різноманітними методами навчання та виховання дітей. Без кожного з перерахованих факторів успішна педагогічна робота неможлива.
   У вищезазначеному контексті суб'єктність педагога постає як особлива форма прояву та організації його активного ставлення до себе як суб'єкта відносин з оточенням, ставлення до учнів як унікальних суб'єктів, до професійної діяльності як креативної й інноваційної, у якій відбувається його саморозвиток, реалізація і підтримка себе як автора власного буття у просторі педагогічної діяльності та в світі. Відзначимо специфічну особливість суб'єктності вчителя, яка полягає в тому, що ставлення до себе як до суб'єкта власної діяльності пов'язане з його відношенням до учнів як до суб'єктів їхньої власної діяльності. В сукупності ці ставлення інтегруються у властивість особистості педагога, що виражає ступінь його захопленості професією.
   Отже, на основі аналізу професійно-педагогічної позиції з урахуванням її суб'єктної складової серед різноманітних відносин вчителя можна виділити стрижневі, що випливають з головних вимог до нього, його місця у суспільстві й освіті, характеру професійної діяльності. Такими є:
   — ставлення до учня як до суб'єкта освітньої діяльності;
   — ставлення до професійної діяльності як діяльності соціально значущої і творчої;
   — ставлення до себе як до самостійної, вільної і відповідальної особистості;
   — ставлення до саморозвитку як умови професійного самовдосконалення і росту.
   Позиція вчителя стосовно професійної діяльності — це позиція активного суб'єкта, який самостійно приймає рішення відповідно до внутрішніх цінностей, мотивації, переконань. Виділення у професійній позиції вчителя суб'єктної складової відображає спосіб самореалізації, самоствердження і саморозвитку його як професіонала та має наступні прояви:
   — суб'єктивна фіксація професійно-значущих способів діяльності, вироблення на цій основі власної системи дій;
   — вироблення особистісних критеріїв і норм професійної діяльності;
   — вихід за рамки нормативної діяльності, здатність авторського проектування особистісно значущого способу здійснення життєвих і професійних стратегій.
   Як бачимо, прояв суб'єктності виступає до певної міри антиподом нормативно-рольової позиції; відображає і розвиває індивідуальність, авторство, суб'єктивність особистісної позиції, вихід за межі заданої діяльності, вироблення перспектив подальшого саморозвитку; надає діяльності неповторної, особистісної своєрідності.
   Уточнення суб'єктної складової професійно-педагогічної позиції стосовно студента - майбутнього вчителя пов'язане передусім з особливостями реалізації його суб'єктної активності. Якщо суб'єктна позиція вчителя відображає спосіб його самореалізації, самоствердження і саморозвитку в умовах реальної педагогічної діяльності, то студент педагогічного навчального закладу лише опановує цю діяльність і застосовує та розвиває свою суб'єктну активність з метою особистісно-професійного саморозвитку в умовах навчально-професійної діяльності.
   Студент — це суб'єкт, який, перш за все, здобуває вищу освіту. Тобто, об'єктом, на який спрямована його суб'єктна активність, виступає “освіта”. Система ціннісних орієнтацій особистості, життєва позиція, накопичений особистий досвід, що оформляються в період студентства, дозволяють студентові певною мірою проявити суб'єктну позицію стосовно пропонованих умов освіти, відрефлексувати особистісний смисл освіти, здійснити суб'єктний вибір різних варіантів проходження освітніх маршрутів. До речі, характер вузівської освіти сприяє цьому, адже вона значною мірою орієнтована на самоосвіту і в її організації переважають форми самостійної роботи студентів. Це, з одного боку, ініціює й розвиває суб'єктну складову позиції студента, а з іншого боку — для досягнення якісних освітніх результатів — припускає її обов'язкове включення.
   Конкретизація суб'єктної складової позиції особистості студента педагогічного вищого навчального закладу, тобто майбутнього вчителя, пов'язана зі встановленням “загального” й “особливого” у її співвідношенні з подібною характеристикою студента будь-якого ВНЗ. У цьому співвідношенні “загальне” визначається насамперед умовами освіти у вищій школі й підготовкою майбутнього фахівця до вступу у вільний ринок професійної праці. Так, студентові будь-якого ВНЗ, що перебуває в умовах вищої професійної освіти, суб'єктна позиція дозволяє:
   — визначити особистісне ставлення і смисл одержуваної освіти;
   — суб'єктно використати наявні освітні умови;
   — проектувати та реалізовувати індивідуальний освітній, а згодом і професійний маршрут.
   “Особливе” в суб'єктній складовій позиції студента педагогічного ВНЗ обумовлюється предметом майбутньої професійно-педагогічної діяльності. Саме специфіка професійно-педагогічної діяльності дозволяє визначити суб'єктність студента педагогічного ВНЗ не тільки як фактор особистісного, але й професійного становлення, тому що:
   — специфіка професійної діяльності педагога викликає необхідність прояву Особистості однією з найважливіших умов професійної самореалізації, успішності і результативності педагогічної діяльності;
   — цільова спрямованість і зміст професійної діяльності педагога орієнтовані на розвиток та реалізацію Іншої особистості, що можливо тільки в тому випадку, якщо умови професійної освіти і підготовки педагога передбачають можливість його власних розвитку й реалізації, — зокрема професійно-суб'єктної позиції;
   — освітній простір студента педагогічного ВНЗ й педагога-практика збігається і є єдиним простором системи неперервної освіти, що обумовлює розгляд створюваних умов реалізації суб'єктної складової позиції студента в освіті, як однієї з найважливіших умов професійного становлення майбутнього педагога.
   Аналіз професійно-суб'єктної складової позиції майбутнього педагога відносно загального процесу його особистісно-професійного становлення дозволяє розглядати її як:
   — фактор особистісно-професійного становлення, оскільки ініціює протікання цього процесу;
   — показник особистісно-професійного становлення, тому що фіксує і виражає якість особистісно-професійного становлення у певний відрізок часу;
   — характеристику ступеня особистісної, суб'єктної включеності студента в процес власного особистісно-професійного становлення, визначаючи тим самим глибинний, внутрішній рівень процесів, що відбуваються зі студентом.
   Висновки. Отже, однією з умов становлення особистості майбутнього педагога нової формації є цілеспрямоване формування його професійної позиції. Важливою складовою професійно-педагогічної позиції майбутнього вчителя, яка ініціює його особистісний і професійний саморозвиток, виступає суб'єктність студента. Уточнення й конкретизація цієї складової дозволяє стверджувати, що у площині “загального” вона характеризує ціннісно-смислове ставлення студента до освіти і проявляється в діяльності, пов'язаній з визначенням особистісного смислу освіти, орієнтацією та вибором на цій основі умов і варіантів своєї освіти, проектуванням і реалізацією завдань освітнього процесу, оцінкою освітніх результатів і досягнень, пошуком нових смислів освіти. У площині “особливого” суб'єктність пов'язана з виробленням у майбутнього фахівця ставлення до себе як до суб'єкта професійно-педагогічної діяльності, що проявляється в його індивідуальній свідомості у вигляді професійних сенсів і цілей; виражає особистісно значущу систему теоретико-методологічних знань, умінь, ціннісних відносин, пов'язаних із професійною діяльністю вчителя; визначає активність в опануванні рефлексивно-особистісними способами педагогічної діяльності і її творчого розвитку. Відштовхуючись від загальнопсихоло-гічного розуміння суб'єктності, віддзеркалюваного в реальності професійної діяльності педагога, можна стверджувати, що актуальність становлення і розвитку суб'єктності студента -майбутнього вчителя важливе як у плані включеності його в освітній процес ВНЗ, що забезпечує активність, вибірковість, творчість, а отже, успішність в оволодінні майбутньою професією, так і в плані процесу його особистісного і професійного саморозвитку (без неї процес саморозвитку втрачає свою цілісність, комплексність, стрижневу, провідну сутність).

Література

1. Анцыферова Л.И. Психологическое содержание феномена субъект и границы субъектно-деятельностного подхода / Л.И. Анцыферова // Проблема субъекта в психологической науке. — М.: “Акад. проект”, 2000. — С. 27-42.
2. Балл Г.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие / Г.А. Балл // Психологический журнал. — 1997. — Т. 18. — № 5. — С. 7-19.
3. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2. Особистісно орієнтований підхід: теоретико-практичні засади / І.Д. Бех. — К.: Либідь, 2003. —344 с.
4. Бондаренко О.Ф. Суб'єктність як етичний вимір: у пошуках вітчизняної традиції у психотерапії /О.Ф. Бондаренко // Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За заг. ред. В.О. Татенка. — К.: Либідь, 2006. — С 52-70.
5. Карпенко 3.С. Картографія інтегральної суб'єктності: пост-постмодерністський проект / З.С. Карпенко // Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За заг. ред. В.О. Татенка. — К.: Либідь, 2006. — С 157-176.
6. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. — М., 1996.— 308 с.
7. Педагогика: Учеб. пособ. для студ. пед. учеб. заведений / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов. — М.: Школа-Пресс, 1998. — 512 с.
8. Татенко В.А. Субъект психической активности: поиск новой парадигмы / В.А. Татенко // Психологический журнал. — 1995.— Т. 16. — №3. — С. 23-35.
9. Татенко В.О. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології / В.О. Татенко // Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За заг. ред. В.О. Татенка. — К.: Либідь, 2006. — С 316-358.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com