www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психолого-біографічний аналіз творчого потенціалу Миколи Амосова
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психолого-біографічний аналіз творчого потенціалу Миколи Амосова

Міщиха Л.П.

ПСИХОЛОГО-БІОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МИКОЛИ АМОСОВА

   У статті піддається аналізу творчий потенціал М.М. Амосова за допомогою біографічного методу. Досліджуються значущі періоди в житті ученого і їх вплив на його творчу діяльність.
   Ключові слова: творчий потенціал, біографічний метод, лікар-новатор, творча діяльність.
   Постановка проблеми. Проблема творчого потенціалу особистості є в полі зору найактуальніших запитів сучасної вітчизняної психологічної науки. Серед методів, що знаходяться у царині дослідницьких інтересів, вагоме місце займає біографічний метод, який уможливлює процес глибинного пізнання ґенези становлення і розвитку творчої особистості.
   Оскільки на сьогоднішній день в психологічній науці ще не вибудувані методологічні принципи побудови системи творчої біографії, дотримуємось тих концепцій, які пов'язані як з вивченням особистісних здібностей, так і впливів навколишнього середовища (сім'я, освітні заклади, оточення загалом) на творчу особистість [1, с 398].
   Звідси, для побудови біографічного аналізу процесу становлення і розвитку творчого потенціалу М.М. Амосова виходимо із таких головних засад, сформульованих В.О. Моляко:
   1) вихідною основою для вивчення видатної особистості (генія, таланта)повинна бути наявність констатації обдарованості в тій чи іншій галузі діяльності;
   2) необхідне виявлення принципово вагомих і значущих періодів у житті творчої особистості і встановлення конкретних зв'язків між цими періодами і творчими продуктами;
   3) необхідне вивчення макро- і мікросередовища буття творчої особистості і їх вплив на творчу діяльність;
   4) слід вивчити творче "кредо"(творчі плани, стратегії) конкретної людини, мисленнєві пошуки, етичну й естетичну оцінку світу, моральні ідеали та ін. - стратегію її творчості в цілому;
   5) особливої уваги вимагає вивчення індивідуального стилю творчої діяльності (джерела, розвиток, форми і особливості прояву, реагування на різні утруднені умови, бар'єри, перешкоди на шляху реалізації творчих замислів);
   6) у міру можливостей робити аналіз впливу творчості особистості на оточення (культура, сучасники, нащадки)[1, с 398-399].
   Мета дослідження: проаналізувати основні рушії розвитку творчого потенціалу Миколи Амосова у контексті біографічного методу.Феномен академіка Миколи Михайловича Амосова широко відомий: талановитий учений і хірург-практик, який врятував життя тисячам людей. Микола Амосов - доктор медичних наук, професор, академік НАН і АМН України, заслужений діяч науки й техніки. Він є основоположником серцевої хірургії, біологічної, медичної й психологічної кібернетики в Україні, творцем радянської школи кардіохірургів, автором численних методів хірургічного лікування пороків серця, антитромботичної моделі штучного клапана серця, почесним директором Інституту серцево-судинної хірургії.
   Прослідкуємо основні віхи та етапи становлення творчого потенціалу за допомогою аналізу його біографії. Див. Табл. №1.
   1 етап - родинне оточення.
   Амосов Микола Михайлович народився 6 грудня 1913 року у селянській родині на півночі Російської імперії. Його мати, Єлизавета Кирилівна, була акушеркою у фельдшерському пункті в с. Ольхово Череповецького повіту Новгородської губернії. Батько пішов на війну (1914 p.), а коли повернувся, то незабаром залишив сім'ю. Як згадував Микола Амосов пізніше: "Жили дуже бідно: мама не брала подарунків від породіль і залишилась для мене прикладом на все життя. Бабуся навчила молитись Богу, селянське господарство - працювати, а самотність - читати книги..." [2, с 5].
   Щодо дитинства М. Амосова, то слід наголосити на визначальному впливі матері на формування особистості майбутнього вченого. Відсутність батька, як чоловічого начала у сім'ї, рання самостійність і дорослішання на фоні загального родинного бідування, - все це сприяло ранній особистісній зрілості Миколи і, відповідно, включення його чоловічої ролі, як опори у сім'ї. Пізніше, коли він заявить про себе на весь світ своєю майстерністю хірурга, він заявить і такою ж порядністю, моральністю, самовідданістю роботі і високим служінням вибраному фаху. Можна припустити, що детермінантою такої броні характеру(сплав чеснот і порядності) слугував взірець матері-медика, яка безкорисливо, самовіддано допомагала людям, не шкодуючи власних сил, поспішала на допомогу кожному, хто її потребував.
   З раннього дитинства, яке було для Миколи досить нелегким, і бере початок тяга до читання, літератури, - як стан виходу із самотності, - і початок рефлексії.
   ІІ-етап: навчання.
   З 1925 p. М. Амосов вчиться у Череповці. Спочатку - в школі, а потім - у механічному технікумі, який закінчив і став механіком. Жив бідно і самотньо. У цей час він багато читає класиків.Восени 1932 р. Микола почав працювати в селищі Архангельське начальником зміни робітників на електростанції при великому лісопильному заводі - новобудові першої п'ятирічки [3, с 446].
   1934 - одруження (Галина Соболева), однак шлюб не був довготривалим. У цьому ж році поступає до Заочного індустріального інституту в Москві.
   1935 р. - студент Архангельського медичного інституту. За перший рік навчання закінчив два курси, а 1939 р. з відзнакою закінчив інститут та залишився в аспірантурі. Паралельно продовжував навчання в Заочному інституті. Для диплома, на власний вибір робив проект великого аероплана з паровою турбіною, надіючись що проект візьмуть до виробництва. І хоча це йому не вдалося, все ж у 1940 р. М. Амосов отримав диплом інженера з відзнакою. Характеризуючи даний етап життя Миколи Амосова, слід наголосити, що вибір вузів фахової підготовки для нього аж ніяк не був випадковим. Пізніше знання інженерної справи, як і талант конструктора-винахідника проявляться у конструюванні технічних приладів (розробці власного проекту апарату штучного кровообігу). Так інтегрується талант інженера з талантом хірурга.
   III. Трудова діяльність - воєнний період.
   1940 р. М. Амосов поїхав з Архангельська до рідного Череповця, де обійняв посаду ординатора-хірурга в лікарні. Навчився робити звичайні порожнинні операції. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, М. Амосов працював у комісії з мобілізації, а потім був призначений провідним хірургом польового пересувного шпиталю (розрахованого на 20 поранених), де він і пройшов усю війну. Тоді ж М. Амосов розробив власні методи операцій, які скоротили смертність, а також написав дисертацію і представив її в Московський медінститут.
   Під час війни одружується (1944 р.) з операційною сестрою Лідією Денисенко. Війну завершив у Східній Пруссії. Декілька місяців провів у Маньчжурії, після чого госпіталь повернули до Владивостока і розформували.
   На нашу думку, це був період становлення М. Амосова як хірурга-практика, який пройшовши війну, отримав досвід різнопланових операцій, за його словами "важких і середньої важкості", а саме: на кістках, черевній порожнині, черепі. Особливо відмічав успішно проведені операції з приводу поранень грудної клітки, суглобів, переломів стегна. Можна припустити, що екстремальні операції (кризові), а такі в основному всі і були, стали в якійсь мірі містком до переходу М. Амосова до найбільш екстремальних операцій на людському тілі - серці. Цей період загартував сильний характер хірурга, утвердив його як практика, розвинув самостійність у прийнятті рішень і дій. Слід відмітити його високу саморефлексію, аналіз професійних помилок і чесне визнання їх. Про цей період М. Амосов писав: "Поранених було більше 40 тисяч. Вмерло понад семисот... Тут були могили померлих і від моїх помилок" [2, с 6].
   IV. Трудова діяльність: післявоєнний період.
   З великими труднощами М. Амосова переводять до Москви, чому посприяв і наявний диплом інженера, оскільки в Інституті Скліфософського, де його призначили на посаду завідувача операційним відділенням, було багато непрацюючих апаратів.У 1947 р. М. Амосов стає головним хірургом області й завідуючим відділенням в обласній лікарні (м. Брянськ). Цей період М.Амосов згадує з особливою теплотою. Він писав: "Відмінна робота, відмінні люди...Але головне - робота. Багато складних хворих і нових операцій - на шлунку, на стравоході, на нирках - на всіх частинах тіла. Але найбільш важливими були резекції легень... їх я ніколи не бачив, методику розробив самостійно і за чотири роки прооперував хворих більше, ніж будь-який із хірургів у Союзі". Він багато їздив, проводив конференції, показував операції.
   У 1948 р. у Горькому захищає кандидатську дисертацію.1952 р. - М. Амосов переїжджає до Києва. Причиною слугувало те, що дружина поступила в Київський медінститут, крім того, у Брянську можливостей для професійного росту не було.
   У березні 1953 року М. Амосов захищає докторську дисертацію і йде працювати на кафедру медінституту. У січні 1955 року М. Амосов зробив доповідь з хірургії легень на з'їзді в Москві, де мав беззаперечний успіх. Тоді ж розпочав прості операції на серці. їздив з доповідями на конгреси в Румунію й Чехословаччину [3, с 448].
   1956 p. - народження дочки Катерини. Пізніше, у "Спогадах" він напише: "Любов до дочки було найсильнішим почуттям в моєму житті. Виховував її по науці: в три роки вміла читати, з чотирьох - англійська мова та ін. Театри, музеї, виставки, поїздки до Москви, Німеччини". Пізніше, Катерина продовжить лікарську справу батька, стане доктором медичних наук, професором.
   У 1957 р. М. Амосов їздив на конгрес хірургів у Мексику. Там побачив операцію на серці з АШК (апаратом штучного кровообігу) і дуже захопився. Оскільки купити апарат було неможливо, то розробив власний проект - його зробили на заводі: стали в пригоді інженерні знання. Провели експерименти на собаках, а до кінця 1958 року спробували на хворому - у нього трапилась зупинка серця при звичайній операції. Хворий помер. Після ще одного року експериментів, у 1959 році вдало прооперували хлопчика з важким уродженим пороком серця.З 1958 р. розпочалися також досліди з кібернетики, в яких М. Амосов брав активну участь. Спочатку це була лабораторія для відпрацювання операцій з АШК, потім приєднали фізіологічні дослідження серця за участю інженерів і математиків. В Інституті кібернетики створили спеціальний відділ біокібернетики. Проводилися дослідження, створювалися комп'ютерні моделі, писалися статті. Захищено два десятки дисертацій, видано п'ять монографій та ін.
   У 1962 р. разом з академіком П. Купріяновим, здійснив турне по клініках США: познайомилися з роботами відомих кардіохірургів.
   Кінець 60-х років характеризувався масовими публічними виступами М. Амосова, після того, як його обирають депутатом Верховної Ради СРСР (на чотири терміни). Його тішила можливість говорити на межі дозволеного (використовуючи свою депутатську захищеність). Теми були найрізноманітніші: від "здоров'я" до соціалізму й штучного інтелекту.
   Якщо характеризувати кар'єрні успіхи Микола Амосова, то він про це пише спокійно й чесно: "Моя совість перед виборцями чиста: не обіцяв, не брехав, начальників не славив. Те ж і стосується хворих: ніколи нічого не брав, і навіть у вестибюлі висіло розпорядження: "Прошу не давати подарунків персоналу, крім квітів"[2, с 9].
   V. Письменницький дар.
   Восени 1962 р. після невдалої операції(смерть хворої дівчинки) М. Амосов, важко переживаючи, почав описувати день, що минав (для звільнення). Через місяць прочитав приятелеві -письменникові Дольду-Михайлику, потім друзям-хірургам. Так виник "Перший день" з майбутньої книги "Думки й серце".
   Дольд-Михайлик допоміг надрукувати в київському журналі, згодом передрукували в "Науці й житті", пізніше видали книжкою. Потім -"Роман-газета", яка мала неабиякий успіх і яку письменник Сент-Джордж, американець російського походження, переклав англійською. М. Амосов продовжив писати і видав п'ять книг белетристики: "Думки й серце", "Записки з майбутнього", "ППГ - 22-66", "Книга про щастя й нещастя". Спогади "Голос часів" надрукували до 85-річного ювілею вченого. Книга "Роздуми про здоров'я", де був виклад "Системи обмежень і навантажень" М.Амосова досягла семи мільйонів тиражу (майже і як "Думки і серце"). Останньою книгою Миколи Амосова стала "Енциклопедія Амосова"(хоча через власну скромність він не погоджувався із такою "претензійною" назвою), де він зібрав весь накопичений досвід, знання в галузі медицини і здорового способу життя. Ця книга дійсно стала науково-популярною енциклопедією для людей в покращенні якості їхнього життя.
   На нашу думку, письменницький дар Миколи Амосова розкрився тоді, коли він відчув той життєвий момент (і право на це) затребуваності передати власні знання своїм нащадкам, поділитись досвідом. Разом з тим - це був і глибокий психоаналіз, саморефлексія, інколи досить нищівна і критична у ставленні до себе і своїх дій. Ми не можемо не відмітити відкритість і чесність, що мають місце у його працях, спрямованих до масової аудиторії. Це той рідкісний дар автора, чиї моральні принципи, декларовані перед людьми, є конгруентними власному життєвому досвіду.
   VI. Боротьба за подолання старості.
   У 1982 p. М. Амосова охопила душевна криза (смерть хворих) і він відходить від справ (лише на три місяці).
   У 1983 р. М. Амосова назначають директором Інституту серцево-судинної хірургії.
   20 жовтня 1984 р. у своєму щоденнику Микола Амосов пише: "Час збирати каміння. Це дивне відчуття "збирати" з'явилось після семидесяти. Я не поділяю розмови геронтологів про "гени-вбивці. Старіння - це накопичення перешкод і детренованість".
   На фоні перебоїв у серці (1985 р.), в М.Амосова розвинулась гіпертонія. В Каунасі переніс операцію, у результаті якої вшили стимулятор.
   У 1986 р. М. Амосов повертається до роботи (директорство й операції).У його записах від 26 грудня знаходимо: "Зробив біля 80 операцій, з них приблизно - 60 - клапани. Такого щасливого часу у мене ще не було" [4, с 202].
   1988 року М. Амосов відсвяткував 75-ліття і вирішив залишити посаду директора, продовжуючи робити операції. 6 грудня 1988 на виступі перед колективом лікарів він виголошує: "Прийшов час нам прощатись. Сьогодні останній день мого директорства (75 років). Жаль з Вами прощатись, прямо до сліз. Тридцять шість років - великий термін. Але більше не має сил переносити людські страждання і смерті. Душевних сил немає. Оперувати ще би міг і навіть ще буду потрохи. На голову теж не жаліюсь...За цей період - 52 тисячі прооперованих серцевих хворих. Правда, 6 % померли. Але інші залишились живими. Дорослі з ревматизмом прожили ще 15-20 років. Звичайно, могло би бути краще, але краще організувати не зміг. Разом з тим ми зберегли честь. За це Вам вдячний [4, с 235].
   У 1989 році М. Амосова обирають до Верховної Ради. Але він розчарувався, оскільки бюрократична система не дозволяла йому, як депутату, вносити конкретні зміни у суспільне життя країни, допомагати своїм виборцям. М. Амосов писав: "Я просидів три місяці (Верховна Рада) і переконався, що ці порожні дебати не для мене. В Києві намагався проводити свою програму допомоги медицині і школі і знов зазнав невдачі: порядки залишились ті ж самі, адміністратори зі всім погоджувались, але нічого не робили"[2, с 12]. Восени, на прохання вченого, московські лікарі допомогли йому "спекатися" парламенту - знайшли аритмію.
   Особливістю творчої людини, на нашу думку, є вміння максимально знаходити позитив у будь-якій життєвій ситуації. Звідси, як відмічає і сам М. Амосов, депутатство відкрило доступ до статистики і заборонених книг. За цей час він провів три великі соціологічні дослідження через газети, а також опублікував декілька статей в газетах і журналах.У 1992 році М.Амосов підводить підсумки своїх філософських ідей і пише статтю "Мій світогляд". Цього ж року він закінчив хірургічну практику. Після операції від інфекції померла хвора, і він вирішив, що не варто у 80 років оперувати серце. До інституту продовжував ходити раз на тиждень. Зникли фізичні навантаження чотирьохгодинних операцій.
   Він згадує: "У мене залишились наука і праця над книгами по інформатиці, філософії, соціології, психології. Кожну ніч сняться операції..."
   Незабаром після ювілею почав помічати, що став гірше ходити, хоча продовжував свою звичайну гімнастику - 1000 рухів і 2 кілометри "підтюпцем". Відчув наближення старості. Тоді й вирішив провести експеримент: збільшив навантаження втричі. Ідея була така: генетичне старіння зменшує мотиви до напруг і працездатність, м'язи де тренуються; це ще скорочує рухливість і тим самим збільшує старіння. Щоб спинити цей процес, на його думку, необхідно змусити себе багато рухатися. Відповідно, у свій режим дня він включив гімнастику, що складалась із 3000 рухів, з яких половина - з гантелями, плюс 5 кілометрів бігу. За півроку М. Амосов омолодився років на десять. Він пише: "Йде експеримент по подоланню старості через навантаження і обмеження: все нормально.... Знаю, що помирати не страшно..., боюсь згасання інтелекту"[2, с 454].
   Узимку 1998 р. стан серця значно погіршився. Ходив важко. Проте за комп'ютером працював і написав книгу спогадів "Голоси часів". У цей час він відрефлексовує для себе свої основні пріоритети: "приємні: цікавість, творчість. Дещо перепадає від спілкування, трішки - від честолюбства.
   Дуже погано - страх: хвороби і старість. Все інше відійшло на інший план [2, с 454]. Завдання на сьогодні: збереження волі, пам'яті, інтелекту, душевного комфорту".
   У травні М. Амосову зробили операцію в Німеччині. Обстеження підтвердило різке звуження аортального клапана й ураження коронарних артерій. 29 травня професор Кернер (кардіохірург з Німеччини) вшив М. Амосову біологічний штучний клапан (з гарантією п'ять років) і наклав два аорто-коронарних шунти. Операція завершилась успішно [2, с 13].
   Через три тижні М.Амосов повернувся додому. Серце не турбувало, однак слабість і ускладнення ще два місяці втримували у квартирі. Легку гімнастику робив від дня повернення. Восени повністю відновив свої 1000 рухів і ходьбу. "Експеримент закінчений", - написав у "Завершенні" до спогадів. Книгу видали до дня народження - 85 років. Між тим старість знову "доганяла", хоча серце не турбувало, ходив погано. Тому знову продовжив експеримент. Збільшив гімнастику до 3000 рухів, половину - з гантелями. Почав знову бігати і довів до першочергового етапу - 45 хвилин. У цей період він пише: "Живу активним життям: користуюсь увагою суспільства, даю інтерв'ю, пишу статті і брошури. Підключився до Інтернету. Маю свою сторінку. Займаюсь наукою: вдосконалюю "Світогляд" -обдумую процеси самоорганізації в біологічних і соціальних системах, механізми мислення, моделі суспільства, майбутнє людства"[2, с 13-14].
   До останніх днів М. Амосов жив активним життям, давав інтерв'ю, писав статті. Це той унікальний випадок, коли людина, незважаючи на свій важкий фізичний стан, у проміжках між кризами(хвороба), до останнього подиху працювала, творила і не переставала будувати творчі плани.
   Цікавими, на наш погляд, є роздуми Миколи Амосова над самим процесом творчості. Він писав: "Людина є продуктом еволюції мозку, що забезпечує її Розум...програмою творчості... Вона втілилась у творчості, у знаках, речах, релігії, науці, мистецтві... [4, с 450]. І далі: "Людині дано дар - творчий розум, завдяки якому вона здатна створювати моделі, а не тільки відображати їх у зовнішньому світі, ще й відтворювати їх у ньому"[4, с 182].
   Звідси стає очевидним погляд вченого на саму творчу природу людини, той потенційний рівень, іманентно в ній закладений. Він вважав, що надмірна концентрація активності (методами психотехніки) на одній моделі-думці шкідлива для творчості. Звідси, висока концентрація думок не збільшує творчу силу розуму. Щоб метафори народжувались у підсвідомості й видавали хороші ідеї, збудження повинно "гуляти" по корі мозку. Тому не слід створювати у свідомості один центр концентрації активності[4, с 455].
   Для пошуку варіантів і комбінацій, в чому і полягає творчість, вимагається саме розкріпачена підсвідомість, коли збільшується фронт пошуку[4, с 183].
   Людині дано дар - творчий розум, завдяки якому вона здатна створювати моделі, а не тільки відображати їх у зовнішній світ, але ще й відтворювати їх у ньому [4, с 182].
   У цих словах-роздумах, на нашу думку, розкривається творча сутність людини, яка активно працювала, торуючи свій шлях у науці. При чому, чи не перший Микола Амосов у медичній практиці піднявся до розуміння сутнісної сторони творчогопроцесу, інтуїтивно вловивши тонкі механізми підсвідомих процесів роботи мозку? Микола Амосов приходить до того у хірургії, до чого приходили раніше вчені-психологи, вивчаючи механізм творчого процесу (Пуанкаре, Гельмгольц, Енгельмейєр, Уотсон та ін.). Вміння поєднувати напрацьований досвід, як алгоритм роботи, вдало поєднувався у нього з інтуїтивним баченням, яке, на думку, вченого, хірургу має бути притаманне.Особливо цінними, як ми вважаємо, є його роздуми, які відображають життєву концепцію вченого: "Суть життя - у почуттях. Вони задають цілі: "хочу" -" роблю", "досягнув -"приємно". Для цього потрібна справна машина, яка від роботи теж зношується і від роботи омолоджується. Тільки в старості труднощі з цим "хочу": інстинкти і натреновані слова -"обов'язок", "совість", "честь", "ідеї"... Генератори енергії для дій, щоб подолати зовнішній спротив. Старий може обганяти старість або відставати від неї. Вихід з цього М. Амосов вбачає в тому, щоб "не дозволяти душі лінуватись" А звідси і його кредо: "Працюй - не постарієш!"[4, с 3-4].
   Це підтверджує нашу концепцію творчого потенціалу особистості в період її геронтогенезу, де мотиваційні компоненти і активність людини є визначальними.
   12 грудні 2002 року М. Амосов помер. Його поховано на Байковому кладовищі. У своїй автобіографії, підводячи підсумки прожитого, писав: "Пройшло життя. Що в ньому було найголовніше? Напевне - хірургія. Операції на стравоході, легенях, особливо серці, робив хворим при загрозі швидкої смерті, часто в умовах, коли ніхто інший їх зробити не міг;особисто врятував тисячі життів. Працював чесно. Не брав грошей. Звичайно, у мене були помилки, інколи вони закінчувались смертю хворих, але ніколи не були наслідком легкодумства або недбалості. Я навчив десятки хірургів, створив клініку, потім інститут, в яких прооперовано понад 80 тисяч тільки серцевих хворих... "І на завершення він написав: Якщо б можна було почати життя спочатку - я б вибрав теж саме: хірургію і в доповнення - роздуми над "вічними питаннями" філософії: істина, розум, людина, суспільство, майбутнє людства"[2, с 14].
   Вивчення біографії такої видатної людини як Микола Амосов, дає нам можливість виокремити суттєві ознаки особистості обдарованого вченого і зробити абрис його психологічного портрету.
   Миколі Михайловичу були притаманні: висока ерудиція, феноменальна працелюбність і працездатність, величезна наполегливість, саможертовне подвижництво. Блискучий лектор, вмів доносити до аудиторії слухачів (як у професійному колі, так і до пересічного слухача) найскладніші наукові проблеми доступно і легко. Він був не тільки логіком, але й розвинув літературні (журналістика) здібності, видавши серію книг, спрямованих на широке читацьке коло. Принциповий і наполегливий у відстоюванні своїх поглядів та позицій, був невблаганний до порушників дисципліни; мужній і безкомпромісний у відстоюванні справи. Слід наголосити на вольових якостях вченого, які проявились, як у професійній роботі, так і в експериментуванні з власним організмом, коли доводив результативність системи оздоровлення, автором якої і був. При цьому, ставлячи високо планку перед своїми підлеглими-лікарями, був жорсткий і вимогливий, у першу чергу, до себе, не шкодуючи власних сил та здоров'я, присвятив своє життя людям.
   Під керівництвом Миколи Амосова захищено 35 докторських і 85 кандидатських дисертацій. Він є автором біля 400 наукових робіт, у тому числі 20 монографій з питань захворювання серця і судин, легень; біологічної, медичної і психологічної кібернетики.
   Можна з впевненістю стверджувати: Микола Амосов був великим вченим-емпіриком, аналітиком, інтуїтивістом, фахівцем в галузі інженерії, медицини і, зокрема, хірургії, політичним діячем, журналістом, письменником, філософом, психологом. Все його спадок - від наукової школи, відкриттів, до публікацій, - все це свідчить про високий творчий потенціал Миколи Амосова, який своїм життям постійно доводив принцип активності і розвитку. Він писав: "Якщо немає сили характеру - немає нічого".Висновки. Звернення до біографічних даних Миколи Михайловича Амосова розкриває не тільки хронологію подій і фактів з життя великої людини. За цими важливими вузловими точками його біографії прихований весь процес становлення і розвитку творчого потенціалу великого вченого, засновника наукової школи кардіохірургів Україні.

Література

1. Моляко В.А. Психологический анализ творческого потенциала М.А.Врубеля /В.А.Моляко// Психология творчества: школа Я.А. Пономарева. - М.: Институт психологии РАН, 2006. - С.394-407.
2. Амосов Н.М. Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья. Человек и общество/ Н.М. Амосов. - Д.: Сталкер, 2003. - 464с.
3. 1000 видатних українців/ Попельницька О.О. - К.: Арій, 2006. - 496с.
4. Амосов Н.М. Книга о счастье и несчастьях: Дневник с воспоминаниями и отступлениями/ Н.М. Амосов. - Кн. 2. - М.: Молодая гвардия, 1990. - 238с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com