www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Програми відновного правосуддя як інструмент роботи із неповнолітніми правопорушниками
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Програми відновного правосуддя як інструмент роботи із неповнолітніми правопорушниками

Н.Я. Пилите

ПРОГРАМИ ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОБОТИ ІЗ НЕПОВНОЛІТНІМИ ПРАВОПОРУШНИКАМИ

   Ключові слова: злочинність серед неповнолітніх, відновні програми, коло відновного правосуддя, громада, реінтеграція, профілактика правопорушень.
   Протягом останніх років в Україні все більше уваги приділяється питанню підліткової злочинності, необхідності перевиховання правопорушників та запобігання злочинності серед неповнолітніх. Очевидно, що використання традиційних методів судової системи не є достатнім для забезпечення реінтеграції неповнолітніх правопорушників та профілактики рецидивів.
   Чимало дослідників погоджуються із думкою, що для вирішення проблем злочинності серед дітей потрібно передусім розглядати причини скоєння правопорушень. Соціолог та антрополог Джон Брейтуейт на основі міжнародного дослідження визначив найбільш поширені фактори, що впливають на вчинення злочинів неповнолітніми. До них відносять: економічний спад у країні; постійні конфлікти між батьками, а також ситуації, в яких дитина стає свідком домашнього насильства; відсутність одного або обох батьків та, так зване, соціальне сирітство, коли батьки не приділяють уваги вихованню дитини; погана поведінка у школі, яка стає основою асоціальної, і, в подальшому, кримінальної поведінки.
   Все це можна звести до єдиної причини, а саме: відсутність підтримки дитини з боку родини, школи або громади загалом. До схожого висновку прийшов норвезький кримінолог Нільс Крісті. У книзі "Щільність суспільства" вчений зазначив, що правоохоронні органи держави не спроможні контролювати рівень злочинності; єдине, що є дієвим джерелом контролю над злочинністю, - це ставлення громадськості та суспільства до цього соціального явища.
   Вищезазначені ідеї знаходять також своє відображення у концепції ювенальної юстиції як особливої системи правосуддя, що максимально адаптована до потреб та особливостей дітей, які перебувають в конфлікті із законом. В межах ювенальної юстиції робота із неповнолітніми правопорушниками повинна бути спрямована на їх соціальну реабілітацію, протидію можливості виключення з суспільства, профілактику рецидивів.
   Важливо відзначити, що відповідно до концепції ювенальної юстиції, робота із неповнолітнім правопорушником повинна відбуватися не лише після винесення вироку, а на всіх стадіях кримінального процесу, в тому числі і на етапах досудового слідства та судового розгляду.
   Окрім вікових особливостей, під час роботи із неповнолітніми, що вчинили протиправне діяння, потрібно враховувати і ряд специфічних потреб, що з'являються внаслідок вчинення правопорушення, а також соціальний контекст проживання.
   Отож, для запровадження цих принципів в Україні виникає необхідність у застосуванні нового підходу та методів роботи з неповнолітніми правопорушниками, що міг би застосовуватися на всіх етапах кримінального процесу, сприяв соціальній реабілітації неповнолітнього, та забезпечував профілактику рецидивів.
   У багатьох країнах світу вже понад двадцять років існує новий підхід до вирішення конфліктів - відновне правосуддя. У деяких державах воно застосовується у різних сферах суспільного життя, в інших - лише у кримінальному судочинстві.
   Відновне правосуддя є новою моделлю реагування на протиправну поведінку, що суттєво відрізняється від традиційної каральної системи, оскільки враховує інтереси потерпілого, правопорушника та громади. Підхід базується на принципах усунення завданої потерпілому емоційної, матеріальної та фізичної шкоди, прийняття правопорушником відповідальності за скоєне й активній діяльності правопорушника по виправленню нанесеної шкоди та залученню місцевої громади до вирішення кримінальних ситуацій.
   Використання відновного підходу дає можливість конструктивно обговорити проблему правопорушника, залучити соціальне оточення неповнолітнього, врахувати психологічні потреби та особливості учасників кримінальної ситуації. Адже програми відновного правосуддя - це процес, при якому потерпілий, правопорушник та інші індивіди і члени суспільства, на яких вплинуло правопорушення, спільно беруть активну участь у вирішенні проблем, які виникли внаслідок правопорушення, за допомогою справедливої і незацікавленої сторони.
   На сьогодні існує чимало програм та експериментальних моделей в межах відновного правосуддя. Все ж науковці та практики виділяють три базові моделі: програми примирення жертви та правопорушника (медіація), сімейна конференція (сімейна групова нарада) та коло правосуддя.
   Найбільш поширеними є програми примирення жертви і правопорушника. Основним елементом технології примирення є посередництво (медіація). Програми примирення передбачають зустріч потерпілого та правопорушника за посередництва третьої нейтральної сторони (спеціально підготовленого ведучого); на медіації сторони обговорюють ситуацію конфлікту, почуття, викликані цієї подією та доходять згоди щодо шляхів усунення завданої злочином шкоди.
   Сімейні конференції ґрунтуються на традиціях корінного населення Нової Зеландії - маорі та двох основних припущеннях: (1) правопорушник відчуває сильніший сором і власну провину, коли до процесу правосуддя залучені значимі для нього люди -члени сім'ї, які підтримують його, що сприяє (2) прийняттю відповідальності за власні дії, та бажанню виправити завдану шкоду.
   Учасниками сімейних конференцій зазвичай є правопорушник та жертва, сім'ї сторін, далекі родичі (особливо у неповних та неблагополучних сім'ях), авторитетні у громаді люди, адвокат правопорушника, представник поліції; можуть запрошуватись і соціальні працівники, друзі, вчителі тощо. Метою сімейної конференції є обговорення правопорушення, розробка та виконання плану відшкодування завданих збитків, а також прийняття рішення щодо способу корекції поведінки правопорушника.
   Подібною до сімейної конференції, є модель кола правосуддя. Рішення в колі також приймається внаслідок обговорень і лише при досягненні консенсусу. Саме коло відновного правосуддя є інструментом, що дозволяє не лише включити у правову систему деякі традиційні способи вирішення конфліктів у громаді, а й залучити значно ширше коло учасників, аніж судовий процес чи кримінальна медіація. Тобто це не лише інструмент роботи із правопорушенням, а й спосіб створити надійну мережу підтримки для неповнолітнього, що сприятиме його реінтеграції в громаду.
   Усі програми відновного правосуддя базуються на трьох основних принципах. (1) Усвідомлення своєї вини, прийняття відповідальності та відшкодування завданих збитків - потерпілий та його потреби мають стати центральними у процесі правосуддя, оскільки шкода завдана конкретній людині. (2) Самовизначення сторін - визнання прагнення людей домовитися; делегування сторонам права на самостійне прийняття рішень. (3) Залучення найближчого соціального оточення та представників місцевої громади. Саме цей принцип сприяє зціленню потерпілого та допомагає правопорушнику виправити скоєне, змінити свою поведінку та закріпити її у майбутньому.
   Також виділяють два основні робочі принципи програм відновного правосуддя. Перший - це самоактивізація (empowerment) - повноправна участь в процесі, захист власних інтересів, висловлення своєї точки зору; здатність досягнути згоди стосовно певних питань та право залишитися при своїй думці стосовно інших. Інший принцип - концепція визнання. "Визнати іншого" та "бути визнаним іншою людиною" - важливі психологічні компоненти відновних програм. Визнання - це взаємний процес, що дозволяє перебороти спротив, забезпечити рівність та повагу. Справжнє визнання може йти лише від того, кого визнали.
   Виходячи із визначення та основних принципів, в основі програм відновного правосуддя лежить баланс між задоволенням інтересів потерпілого й громади та потребою інтеграції правопорушника у суспільство. Відновний процес спрямований на відновлення потерпілого та надання можливості усім залученим до конфлікту брати активну участь в його вирішенні, передусім в усуненні завданої злочином шкоди.
   Значною мірою цих цілей дозволяє досягнути методологічне підґрунтя програм відновного правосуддя, яке надає сторонам кримінальної ситуації такі можливості:
   - бути вислуханими та почутими, отримати відповіді, на запитання, що їх хвилюють, подолати стереотипи стосовно одна одної та досягнути порозуміння;
   - звільнитись від емоційної напруги, яку переживають сторони та особливо потерпілий, що сприяє зціленню учасників кримінальної ситуації;
   - створити умови для прийняття правопорушником відповідальності за свої вчинки, щиро покаятись та усунути завдану шкоду.
   Кола відновного правосуддя мають ряд переваг у порівнянні із іншими способами вирішення конфліктів, особливо за участі неповнолітніх. Найбільш суттєвими із них є такі: налагодження взаємини між учасниками; забезпечення можливості для прийняття відповідальності; заохочення до відкритого діалогу між всіма учасниками кримінальної ситуації; пошук нових шляхів вирішення конфліктів у громаді; вирішення глибинні причини конфліктів, що виконує також і превентивну функцію; формування системного бачення проблеми у всіх учасників; наснаження учасників та громади.
   Практичний досвід застосування кіл відновного правосуддя підтверджує значний вплив кола на правопорушника. Однією із найбільших переваг кола відновного правосуддя для неповнолітнього правопорушника є те, що вони не лише допомагають йому прийняти відповідальність за скоєне, а й створюють мережу підтримки, що особливо важливо саме для неповнолітніх. Адже часто поштовхом до вчинення протиправної поведінки є почуття відторгнення; недаремно англійський термін "juvenile delinquency" (підліткова злочинність), походить від латинських слів, що означають "повністю самотній". Кола відновного правосуддя дозволяють уникнути таврування, яке посилює почуття відторгнення. Натомість, підтримується почуття "об'єднуючого сорому" через донесення до правопорушника переживань потерпілого, не ігноруючи при цьому почуття і проблеми самого неповнолітнього. Це сприяє розумінню правопорушником ситуації, в якій опинився потерпілий, що виступає важливим мотивом для зміни поведінки та повернення індивіда в суспільство.
   Дані емпіричних досліджень та моніторингу проведених програм показують, що для правопорушників найбільш важливими результатами кола відновного правосуддя були: відновлення втрачених стосунків із найближчим оточенням та громадою, зміна ставлення та поведінки, прийняття відповідальності та відшкодування завданої шкоди, уникнення суду та тюрми, можливість розповісти свою історію, емоційна підтримка в колі.
   Варто зазначити, що внаслідок активного залучення соціального оточення учасників правопорушення, коло відновного правосуддя має вплив і на громаду загалом. На думку спеціалістів, одним і найбільш негативних аспектів сучасної системи судочинства є брак консультацій та переговорів із громадою з приводу правопорушення; та відсутність контролю громади. Як вважає суддя Б. Стюарт, коли громада "стоїть осторонь від правосуддя, як в офіційному кримінальному процесі, незадіяними виявляються найважливіші ресурси її розвитку". Відтак він стверджує, що одним із найбільш значимих результатів роботи кіл правосуддя може бути зміцнення громади та вирішення її проблем.
   Отож, коло відновного правосуддя - це унікальний інструмент для роботи із неповнолітніми правопорушниками, що передбачає зміну парадигми зовнішнього примусу на компенсаторний та примирний тип соціального контролю. На відміну, від сучасної каральної системи, коло відновного правосуддя є максимально адаптованим до ювенальних методів роботи, адже вирішення ситуації, пов'язаної з правопорушенням, відбувається шляхом досягнення порозуміння між сторонами злочину із залученням їх соціального оточення та представників місцевих громад. Таким чином, коло відновного правосуддя сприяє відновленню правопорушника та його реінтеграції в громаду.
   В Україні програми відновного правосуддя впроваджуються із 2001 року. Досить значного поширення набули програми примирення жертви і правопорушника (медіації). Практика застосування інших відновних програм (сімейні групові наради та кола відновного правосуддя) при роботі із неповнолітніми правопорушниками є інноваційною та ще на набула значного поширення в Україні. Із 2006 року в Україні було здійснено поодинокі спроби провести кола у Центрах відновного правосуддя м. Одеса та смт. Красногвардійське, АРК. Однак, станом на кінець 2008 року, за моделлю кіл відновного правосуддя із неповнолітніми працювали лише у двох Центрах відновного правосуддя -ум. Жмеринка Вінницької області та у м. Львові.
   На сьогодні в Україні коло застосовується лише при роботі із засудженими й підсудними неповнолітніми, які вчинили злочини проти власності (м. Жмеринка), та при роботі із неповнолітніми правопорушниками, які відбувають покарання у виховній колонії (м. Львів). Отож, в існуючій практиці коло відновного правосуддя стало альтернативою тюремного ув'язнення та інструментом реінтеграції неповнолітніх правопорушників; а також інструментом ресоціалізації, основною метою якого є максимальна адаптація неповнолітніх до життя в громаді після їх звільнення із колонії. При цьому коло відновного правосуддя використовують у всіх відділеннях колонії, навіть із тими неповнолітніми, які вчинили тяжкі насильницькі злочини.
   Незважаючи на невеликий досвід застосування, практики відзначають ряд характерних особливостей кіл відновного правосуддя, що дозволяють досягнути кращих результатів порівняно із іншими програмами чи офіційними методами ресоціалізації неповнолітніх правопорушників.
   По-перше, коло дозволяє сформувати у правопорушника почуття приналежності до громади, що сприяє його реінтеграції. На думку практиків, "коло дає можливість правопорушнику відчути себе частиною громади", розвиваючи у дітей повагу до себе та до інших.
   По-друге, коло дозволяє залучити наявні ресурси громади та розвинути потенційні; при цьому йдеться не лише про фінансові чи матеріальні ресурси, а й про людські, зокрема й професійні.
   По-третє, коло дозволяє згуртувати громаду, що знижує ймовірність рецидивів серед неповнолітніх, оскільки в колі відновлюються соціальні зв'язки, що в свою чергу забезпечує соціальний контроль.
   Отож, всі вищезгадані переваги кола відновного правосуддя створюють передумови для забезпечення більш тривалого результату, аніж офіційні методи ресоціалізації, призначені судом.
   Окрім переваг застосування кола відновного правосуддя, варто зазначити про два аспекти, що обмежують використання кола: брак часу (проведення кола потребує багато часу, тому не може бути застосоване у випадках, коли справу потрібно вирішити у певний строк) та брак ресурсів, як матеріальних, так і людських, які не завжди є наявними в громаді.
   Окрім цього, зарубіжні фахівці відзначають, що застосування кола є недоцільним в умовах, коли не можливо забезпечити збалансоване представництво та гарантувати безпеку всіх учасників.
   В Україні впровадження кіл відновного правосуддя та відновних програм загалом ускладнюється браком інформації щодо відновного правосуддя, відтак це породжує недовіру до інноваційних програм. Також варто відзначити такий фактор як неструктурованість суспільства (в сучасному українському суспільстві важко виокремити громаду, особливо у великих містах).
   Це є достатньо вагомим фактором, оскільки коло відновного правосуддя передбачає високий рівень активності місцевої громади.
   В перспективі, можна розширювати коло справ, при яких застосовується коло відновного правосуддя, адже на сьогодні в Україні воно використовується лише для розгляду злочинів проти власності.
   Однак, як показує світовий досвід, кола відновного правосуддя можна успішно використовувати при розгляді злочинів проти життя і здоров'я, статевої свободи та недоторканності, при злочинах у сфері обігу наркотичних речовин.
   Важливим напрямом розвитку є також більш активне залучення найближчого соціального оточення до процесу проведення кола, адже саме цей елемент підвищує ймовірність реінтеграції неповнолітнього правопорушника в громаду.
   Отож, на відміну від існуючих інструментів роботи із неповнолітніми правопорушниками, програми відновного правосуддя можна використовувати не лише як спосіб роботи із засудженими чи підсудними дітьми, а й як інструмент вирішення конфлікту, тобто як альтернативу судовому розгляду.
   Підсумовуючи, можна сказати, що запровадження програм відновного правосуддя, зокрема й кола відновного правосуддя, як інструменту роботи із неповнолітніми правопорушниками є актуальним, особливо із розвитком системи ювенальної юстиції.
   Оскільки, на відміну від існуючих інструментів роботи із дітьми, що вчинили правопорушення, лише коло дозволяє поєднати роботу в громаді з індивідуальною та груповою.
   Таким чином, в колі ведеться робота не лише із правопорушником, а й з його найближчим соціальним оточенням, що дозволяє закріпити отриманий результат, реінтегрувати неповнолітнього в громаду та створити належну мережу підтримки, що дозволить зменшити ймовірність рецидивів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Брейтауэт Д. Преступление, стыд и воссоединение: Пер. с англ. Н.Д. Хариковой. - М.: Центр “Судебно-правовая реформа”, 2002.-312 с.
2. Ертсен I., Маккей Р., Пелікан К. Реконструкція зв'язків у громаді - медіація і відновне правосуддя в Європі// Відновне правосуддя в Україні. - 2007. - № 2(6). - С. 73-96.
3. Зер Г. Зміна об'єктива: Новий погляд на злочин та правосуддя: Пер. з англ. - К.: “Пульсари”, 2004. - 222 с.
4. Зер Г. Цінності й принципи в практиці відновного правосуддя // Міжнародна конференція “Впровадження відновного правосуддя в Україні: висновки та перспективи”: Матеріали, 20-21 квітня, 2006р. - К.: УЦП, 2006. - С 10-16.
5. Коваль Р. Роль і місце програм відновного правосуддя в системі ювенальної юстиції. // Всеукраїнська науково-практична конференція “Створення та розвиток системи ювенальної юстиції в Україні”.
6. Коэн С. Социальный контроль и политика реформ. // Правосудие по делам несовершеннолетних. Мировая мозаика и перспективы в России. Выпуск 2. В 2-х кн. Кн. I. - М., 2000. - с. 158-195.
7. Назаренко О. Профілактика злочинності неповнолітніх: шляхи вирішення// Відновне правосуддя в Україні. - 2007. - № 2(6). - С 6-9.
8. Соціальна місія системи кримінального судочинства: витяг з доповіді “Соціальні аспекти юстиції” Міністра Юстиції Фінляндії// 26 Конференція європейських міністрів юстиції (7-8 квітня 2005 p.). Тез. док. і повід., 7-8 квітня 2005 р. - [Цит. 2008, 19 березня].
9. Circle Keepers Manual: A guide for those who are called to serve as keepers of circles. - Roca, Inc., 2004. - [Cited 2008, May 17th].
10. Coates R, Umbreit M., Vos B. Restorative Justice Circles in South Saint Paul, Minnesota. - Center for restorative justice and peacemaking. School of Social Work, University of Minnesota, 2000. - 103 p. - [Cited 2008, April 14th].
11. Pranis K., Stuart В., Wedge M. Peacemaking circles: from crime to community. 1st ed. - Living Justice Press, 2003. - 277 p.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com