www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Дослідження розвитку моральних суджень та моральної поведінки молодших дошкільників
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Дослідження розвитку моральних суджень та моральної поведінки молодших дошкільників

О.П. Штихалюк

ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ МОРАЛЬНИХ СУДЖЕНЬ ТА МОРАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

   У статті зроблено спробу підійти до вирішення такого важливого питання, як розвиток моральних суджень у дітей дошкільного віку. Описано спеціальні дослідження, що розкривають зміст, вікову та індивідуальну специфіку моральних суджень в період дошкільного дитинства.
   Ключові слова: моральні судження, моральна поведінка, моральні відносини.
   Свідомість дитини формується в процесі пізнання нею об'єктивної дійсності, пізнання як предметного світу (речей та їх властивостей), так і світу людських взаємин. Спілкуючись з дорослими й іншими дітьми, дитина так чи інакше ставиться до них, навчається оцінювати їх вчинки та дії. Це ставлення й оцінки виявляються в її судженнях.
   Судження дитини розкривають не тільки рівень її знань, а й ступінь сформованого у неї ставлення до об'єктивної дійсності, зокрема до поведінки тих, хто її оточує. Із розвитком самосвідомості у дітей виникають судження про свої власні дії і вчинки і, таким чином, їх моральна свідомість збагачується.
   Діти не народжуються з готовими уявленнями про те, що добре і що погано, що справедливо і несправедливо і т. д. Своє ставлення до навколишньої дійсності вони наслідують від дорослих (батьків, вихователів), в процесі спілкування з ними набувають власного морального досвіду. Так поступово формуються елементарні моральні поняття.
   Однією з форм виявлення моральних уявлень і понять є моральні судження.
   Що ж являють собою моральні судження дошкільників? Аналіз літератури про моральні судження показує, що це питання в психологічній літературі розроблене недостатньо. Спеціальних досліджень майже немає. Про те, як ті чи інші спеціалісти з дитячої психології розуміють природу і суть моральних суджень дітей різних вікових груп, можна судити за окремими висловлюваннями, що прямо чи побіжно стосуються цього питання.
   Так, англійський психолог Дж. Селлі [6], намагаючись дати характеристику моральних суджень, вказує на їх особливу емоційну забарвленість, зазначає, що моральні судження — це судження якості, і вони вимагають виразності сприйняття. На думку Дж. Селлі, дитину слід вчити порівнювати різні моральні положення з тим, щоб вона набула певної навички, яка дозволить їй легко розпізнавати добро і зло в їх різноманітних конкретних проявах.
   Окремі висловлювання про моральні судження є у французького психолога Г. Компере [4].
   Г. Компере вважає їх судженнями відношення, указує приблизно час їх виникнення — кінець другого року життя. На думку Г. Компере, перші моральні судження дітей пов'язані із страхом перед авторитетом батьків. Дитина вважає добром все те, що їй дозволяють, і, навпаки, злом те, що забороняється. І зло не стільки в тому, що даний вчинок забороняється, скільки в тих неприємностях, які чекають на неї в разі непокори.
   Основою для судження про добро і зло у дитини є страх або симпатія. Ці два принципи, вважає Г. Компере, діють навіть тоді, коли дитина ще не навчилася говорити, коли слова “добре” і “погано” залишаються для неї незрозумілими. Науковець стверджує, що як добрі, так і злі вчинки дитина робить несвідомо, що вона від природи може творити як добро, так і зло, і що її моральні судження є вродженими.
   Як бачимо, у концепції Г. Компере щодо природи моральних суджень є протиріччя: з одного боку, він вважає моральні судження вродженими, з другого,— що моральні судження утворюються через вправляння дітей у розпізнаванні добра і зла.
   Але у всіх зазначених авторів моральні судження не були предметом спеціального дослідження, їх висловлювання і думки не підтверджувалися експериментальними даними.
   Спеціальні дослідження моральних суджень дітей проводили Ж. Піаже [5], Р. Джонсон [2].
   Робота Ж. Піаже стосується в основному моральних суджень дітей про справедливість і несправедливість, правду і брехню. Головним у загальній теорії Ж. Піаже про розвиток моральних суджень дітей є висновок про те, що основним принципом справедливості у дітей є взаємність, тобто діти переконуються, що на удар треба завжди давати “здачі”. На думку Піаже, це переконання з віком дитини закріплюється.
   Проти цього основного тезису Ж. Піаже виступає Д. Дуркін. На підставі своїх досліджень він спростовує основне положення теорії Ж. Піаже про те, що з віком у дітей збільшується схвалення взаємності як принципу справедливості. Крім того, аналізує мотиви суджень, які розглядає як спосіб пояснення специфіки моральних суджень. Специфікою моральних суджень Д. Дуркін вважає ухиляння дітей від прямої відповіді. Ця тенденція, на його думку, з віком збільшується. Автор відмічає розбіжність між видимістю і дійсністю як одну із особливостей моральних суджень дітей.
   У роботі Р. Джонсона дано короткий огляд окремих поглядів на моральні судження дітей.
   На противагу попередньому досліднику автор цілком погоджується із висновками Ж. Піаже про те, що діти вважають покарання справедливими, причому молодші діти фізичні покарання вважають більш прийнятними, у старшому віці вони надають перевагу не покаранням за негативний вчинок, а роз'ясненням їх помилок чи неправильних дій.
   Крім цього дослідження, є чимало робіт, які так чи інакше стосуються питання розвитку моральних суджень дітей. Це в основному роботи, зв'язані з проблемами розвитку дитячої самосвідомості, зокрема про оцінку і самооцінку, а також роботи, присвячені вивченню моральних уявлень і понять дітей.
   Так, у роботах Б.Г. Ананьева [1], П.Р. Чамати [7], з питань розвитку дитячої самосвідомості розглядаються оціночні судження дітей, частина з яких є водночас і моральними судженнями (зокрема ті, що стосуються оцінки власних вчинків дитини), дається певна характеристика розвитку цих суджень, вказується на їх зв'язок з судженнями дорослих про вчинки дітей.
   Л.Д Кисельова [3], ставлячи собі за мету дослідити виникнення моральних суджень у дітей дошкільного віку, зупинилась насамперед на судженнях дітей про найдоступніші їм моральні категорії добра і зла, справедливості і несправедливості (не торкаючись таких моральних категорій, як суспільний обов'язок, честь, совість, щастя та ін., оскільки вони надто складні для дитини-дошкільника).
   Поняття добра і зла, справедливості й несправедливості як важливі категорії етики визначають поведінку людини, її ставлення до інших людей, до самої себе. За допомогою цих моральних категорій схвалюються або засуджуються вчинки людини. Не менше значення мають вони і для формування особистості дитини. Крім того, акцент поставлено на судженнях дітей про правду і брехню, про хороше і погане тому, що з ними діти часто стикаються в практиці свого повсякденного спілкування з дорослими й дітьми. Об'єктом дослідження були діти третього, п'ятого і сьомого років життя. Методика дослідження включає спостереження за дітьми, бесіди з ними, створення спеціальних ситуацій і вивчення анамнезу. Спостереження за дітьми були організовані під час занять, гри, праці, в побуті. В ході спостережень фіксували і безпосередні висловлювання дітей про моральні якості своїх товаришів, про їх дії і вчинки, мотиви, якими викликані ці висловлювання; враховували емоціональні реакції дітей на різні події з життя дитячого садка, в яких виявлялось розуміння ними досліджуваних моральних понять; вивчали взаємовідносини дітей з товаришами, батьками, вихователями.
   Здобуті дослідницею дані дозволяють зробити деякі висновки про перші моральні судження дітей. Перші моральні судження у своїй елементарнішій формі з'являються у дітей наприкінці інтенсивного опанування дитиною зв'язаної мови і розвитку її мислення. Але в цей час вони ще не виникають спонтанно, а стимулюються дорослим, тобто ніби нав'язуються дитині.
   В міру того, як поширюється сфера спілкування дитини з дорослими, як вона вступає у живі стосунки з іншими дітьми і все більше пізнає правила співжиття в колективі, у неї виникають перші моральні уявлення і поняття, що і спричиняється до розвитку моральних суджень.
   Являючи собою акт мислительної діяльності, моральні судження включають емоціональні і вольові компоненти. Особливо яскраво виступає емоційна сторона в судженнях дітей. Так, на моральних оцінках позначаються насамперед власні переживання, настрої. Це знаходить вияв і в мотивації, у тих обгрунтуваннях, звичайно ще несвідомих, до яких вдається дитина: “Сашко хороший, я з ним граюся”, “Петрусь поганий, він мене бив”.
   Емоціональність суджень дітей виявляється тоді, коли вони оцінюють як свої власні дії та вчинки, так і вчинки інших дітей. По суті моральне судження дітей на перших порах має в собі не стільки оцінку певного вчинку або окремого факту поведінки, скільки передає переживання дитини, її загальний емоційний стан.
   Дослідниця наводить такий приклад: вихователька зробила Петі зауваження за якусь провину, у нього зіпсувався настрій. Коли тепер його запитали, хто в групі хороший, він відповів: “Усі погані”.
   Проте моральна оцінка дитини не завжди збігається з її емоційним станом. Найчастіше це виступає у тих випадках, де діє якась звична оцінка когось із дітей, запозичена дитиною у дорослого. Наприклад, чути скаргу: “А Петрик піском обсипається!” —“Який же він хлопчик?” — “Поганий”. — “Чому він поганий?” — “Він погано їсть”. Як бачимо, своє судження з приводу конкретного вчинку дитина мотивує, виходячи не з даної ситуації, а з більш звичної і переконливої для неї думки дорослого про Петрика.
   Взагалі міркування дорослих маленькі дошкільники часто переносять у свої власні моральні судження. Так, бути хорошим для них означає робити приємне батькам, виховательці тощо: “Я хороший, я люблю маму”, “Я хороша, я гарно граюся з дітками”.
   Крім того, у трирічних дітей судження про “хороше”, “погане” тісно пов'язані а тим, наскільки приємними або неприємними для них є дії і вчинки іншої дитини (“Петрик хороший: дав мені коліщатко”).
   Для дітей цього віку характерна категоричність суджень: “Всі діти хороші” або “Таня хороша, хороша і все”.
   Маленькі дошкільники здебільшого нездатні обгрунтувати свої судження, у тих же випадках, коли вони намагаються це зробити, то виходять здебільшого із зовнішніх, несуттєвих фактів.
   Правильні судження, що виражають позитивну чи негативну оцінку дій і вчинків, висловлювались дітьми тоді, коли зміст сприйманого осмислювався адекватно. Це свідчить про вплив розуміння ситуації на характер моральних суджень.
   Судження дітей раннього дошкільного віку носять одиничний, ситуативний характер. На перших ступенях моральні судження дітей виступають як результат оцінок дорослих. На підставі моральної оцінки дорослих діти встановлюють зв'язок між оцінкою “добре” і “погано” з своїми власними діями, починають відносити свої вчинки до хороших чи поганих (“Я хороший, складаю іграшки, не б'юся”).
   Оцінюючи свої власні вчинки, якості, дитина осмислює себе як особистість. Це свідчить про зв'язок моральних суджень з самосвідомістю дитини.
   Характерним є також те, що діти молодшого дошкільного віку однаково охоче висловлюють судження як про себе самих, так і про своїх товаришів, проте під час оцінки своїх власних дій і вчинків у них переважає позитивна оцінка. Значною мірою тут проявляється один із засобів виховного впливу на дитину — опора на позитивне. Адже дитина часто чує від дорослих: “Ти хороший, ти це зробиш” тощо.
   Вікові особливості психіки (нестійкість асоціацій, швидке переключення уваги, недостатнє розуміння глибини зв'язків, емоціональна збудливість) впливають на характер моральних суджень дітей.
   Моральні судження дітей трирічного віку характеризуються надзвичайною емоціональністю, категоричністю, носять ситуативний, необгрунтований характер, цілком залежать від моральної оцінки дорослими дій і вчинків дитини. Всі моральні оцінки відносяться до двох категорій — “хороший” і “поганий”, диференціювання різних якостей (правдивий, сміливий, добрий тощо) ще відсутнє.
   Формування моральних суджень призводить до виникнення і закріплення у дитини норм моральної поведінки.
   Формуючи моральні якості особистості, треба не тільки виховувати мотиви дій, важливо повсякденно вправляти дітей у моральній поведінці, у моральних вчинках. Проте моральний розвиток дитини не можна забезпечити лише тренуванням її в позитивних вчинках. Діти повинні розуміти, що добре і що погано, повинні засвоїти деякі моральні поняття, щоб вміти зрозуміти й оцінити вчинки як реальних людей, так і літературних героїв.
   У формуванні моральної поведінки дуже важливо створити у вихованця єдину систему, що включає моральні знання, відносини і дії.
   Якщо вихователь не працює одночасно над усіма ланками цього комплексу, неминуче мають місце помилки і невдачі в моральному вихованні дитини. Ізольоване засвоєння кожної ланки цієї єдиної системи є причиною тих фактів, коли діти добре знають, що і як робити, але роблять по-іншому. У цих випадках знання про тих, кого називають чесним, хоробрим, про те, що таке боягузство, лінощі, справедливість, лишаються на рівні формальних відомостей. Дитина правильно визначає дані поняття, однак не виявляє сама відповідних позитивних почуттів до благородства і чесності або негативних почуттів до боягузтва і брехливості.
   Цілісність особистості найбільш чітко виступає саме в її моральному розвитку, який неможливий без здійснення єдиної цілісної системи морального виховання.
   Складність морального розвитку дітей зумовлена специфікою кожної ланки цієї єдиної системи.
   У формуванні моральної поведінки серйозну роль відіграє ставлення людини до відповідної моральної якості. Вона виявлена в почуттях, мотивах, оцінках людей. У дорослої людини ці відносини опосередковані системою знань і її суспільною практикою, звичайно формуються в єдину систему поглядів, утворюючи її переконання, світогляд.
   Стосунки маленьких дітей характеризуються такими особливостями:
   1. Вони не грунтуються на досить осмислених, конкретних і системних знаннях. Відносини дітей будуються (на ранніх ступенях розвитку) на наслідуванні дорослих. Діти повторюють оцінки старших, іноді навіть копіюють їх почуття, але за цими зовнішніми виявами засудження або схвалення чогось часто надовго зберігається спокій почуттів. Так виникає байдужість, і вони оперують порожніми словами: “обурений”, “дуже жаль”, “мене засмучує”, за якими по суті немає ні обурення, ні жалості, ні справжнього смутку.
   Причиною такого безтурботного ставлення дитини до чогось часто буває стиль роботи вихователя. Розповідаючи дітям про якісь події, про людські вчинки, він, наприклад, аналізує їх в суто пізнавальному плані, додаючи до цієї розумової діяльності дуже мало виражальних засобів. Але цього явно недостатньо для збудження почуттів дітей.
   2. Ставлення дітей виступають тим яскравіше і тим швидше визначаються, чим ближчі до їхнього життєвого досвіду вчинки людей, про які вони чують, чим вони їм зрозуміліші і привабливіші. Розповідь про двох пустунів, які докучали дорослим своїми витівками і каверзами, не викликають у дітей-слухачів почуття обурення, їм дуже цікаво слухати про пустощі і витівки цих веселих дітей: вони їм ближчі і зрозуміліші, ніж прихована в оповіданні мораль. Тому діти охоче відтворюють деякі витівки літературних героїв, аж ніяк не засуджуючи їх.
   Врахувавши усе вище сказане, нами було здійснено дослідження, яке засвідчило, що особливе значення у формуванні моральних ставлень у молодших школярів мають уроки читання, як класного, так і позакласного. Аналіз підручників, що використовуються вихователем на уроках читання, засвідчив, що в них вміщено мало творів, які б виховували у дітей чуйне та доброзичливе ставлення до людей, повагу до них, бережливе ставлення до предметів, відповідальне ставлення до доручень, до обов'язків тощо.
   Художні твори допомагають вести розмову про тактовність, делікатність, про різні прояви цих якостей культурної людини. В деяких статтях, оповіданнях, віршах у доступній для дітей формі розкриваються певні моральні якості, притаманні як дорослим, так і дітям: працелюбність, чесність, уважність, лінощі, жадібність. Працюючи з текстами про видатних людей, героїв війн, героїв сьогодення, ми намагались наблизити цих людей до дітей, звернути увагу на їх моральні якості.
   Застосування підібраних нами байок, казок, притч та інших малих жанрів фольклору довело, що їх роль в моральному вихованні учнів дуже велика через важливість відображених явищ та узагальнення морального досвіду, закладеними в них побутовими повчаннями, народною мораллю.
   Розвиток монологічного мовлення має особливе значення у розвитку самосвідомості молодшого дошкільника. Адже переказ прочитаних сторінок необхідно додатково стимулювати, формуючи тим самим самооцінку: "А ти вчинив би так, як герой? Тобі сподобався герой? Чому?" тощо. Це не займає багато часу ні на уроці, ні в позаурочних заходах, а у дитини швидше та успішніше відбувається процес усвідомлення себе ( ставлення до себе, через розбір ставлень до літературних героїв; при перенесенні прочитаних ситуацій у реальність та їх аналізі).
   Завдяки продуманій методиці на уроках читання, спрямованій на розвиток моральних ставлень, ми виявили, що процес формування моральних ставлень у дітей експериментальних груп поліпшився. Після системного вивчення підібраних творів та певної методичної роботи над ними дітям було запропоновано не лише оцінити героїв художніх творів, але й порівняти з ними своїх друзів, себе.
   Вивчаючи ставлення, ми виявили комплекс морально-вольових якостей, в яких ставлення проявляються, реалізуються. Разом з цим, якість сама пізнається в ставленнях особистості до навколишньої дійсності та до себе.
   Підсумовуючи вищезазначене, відмітимо,що найбільш ефективними засобами формування моральних взаємин між дітьми в умовах виховної роботи є: використання повною мірою всіх можливостей навчального процесу; скоординоване планування всієї позакласної роботи, повне виключення дублювання випадковості та епізодичності різних виховних заходів, доцільна організація самих дитячих колективів;цілеспрямована та систематична моральна освіта дітей та дорослих; організація колективних творчих справ та включення кожної дитини в діяльність за її інтересами, потребами, здібностями; моральна оцінка спільної діяльності дітей; розвиток самостійної діяльності в процесі роботи; взаємодія школи, сім'ї та інших виховних закладів на основі єдиного підходу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б.Г. Избранные труды по психологии. Том 1. - СПб, 2008. - 432 с.
2. Джонсон Р. Хрестоматия гуманистической психотерапии. - СПб, 2008. -238 с.
3. Кисельова Л.Д. До питання про моральні судження молодших дошкільників// Республіканський науково-методичний збірник. - Вип. 22. - К., 1999. - С 99-106.
4. Компере Г. Элементарный курс психологии в применении к воспитанию. -СПб, 1902.-198 с.
5. Пиаже Ж. Экспериментальная психология. Выпуск 5. - М., 1975. - С. 119 -125.
6. Селли Дж. Очерки по психологии детства. - М., 2007. - 456 с.
7. Чамата П.Р. Обусловленность и пути формирования самосознания ребенка. -М., 1968.-228 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com