www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Дослідження психологічних особливостей комунікативних копінг-ресурсів фахівців податкової служби
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Дослідження психологічних особливостей комунікативних копінг-ресурсів фахівців податкової служби

T.A. Ткачук

ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНИХ КОПІНГ-РЕСУРСІВ ФАХІВЦІВ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

В статті аналізуються копінг-ресурси як складові копінг-поведінки особистості. У роботі здійснено експериментальне вивчення комунікативних копінг-ресурсів: емпатії, афіліації і сензитивності до відчуження у курсантів та офіцерів податкової служби України.
   Ключові слова: копінг-ресурси, емпатія, афіліація, сензитивність до відчуження.
   Постановка проблеми. Теоретичні основи проблеми стрес-опановуючої (копінг-поведінки) лише починають розроблятися, але вони тісно пов'язані з проблемою стресу. Копінг і стрес - два невід'ємних для людини процеси.
   В концепції стресу Г. Сельє та його послідовників основна увага надавалася аналізу зовнішнього стрес-чинника, проте, психологи, і, насамперед R. Lazarus обгрунтували положення проте, що спроможність долати стрес у більшості випадків значно важливіша, ніж природа і величина стресу, частота його впливів. Якщо ми перебуваємо під впливом стресу в одних і тих самих умовах, то чому одні люди починають хворіти, у той час як інші навіть досягають успіху у певних галузях життя і діяльності. Даючи відповідь на це запитання, Р. Лазарус дійшов висновку, що у проміжку між впливом стресора і відповіддю організму лежать певні процеси, які опосередковані досвідом відповідей на стресові ситуації — це явилося теоретичною основою розвитку трансакціональної когнітивної теорії стресу і копінг-поведінки R. Lazarusa [14].
   Метою даної роботи було експериментальне вивчення комунікативних копінг-ресурсів: емпатії, афіліації та сензитивності до відчуження як складових копінг-поведінки курсантів та офіцерів податкової міліції.
   Виклад основного матеріалу. В теорії копінг-поведінки важливе значення мають механізми подолання стресу, які визначають розвиток різних форм поведінки та призводять до адаптації або дезадаптації особистості.
   У процесі подолання життєвих ситуацій людина використовує великий арсенал активних (копінг-стратегії), а також пасивних (захисні механізми) стратегій. Всі вони являють собою найважливіші форми адаптаційних процесів і реагування індивіда на стресові ситуації [15].
   У результаті теоретичних і експериментальних досліджень було показано, що у процесі опанування стресу кожна людина використовує власні стратегії (копінг-стратегії) на основі наявного у неї особистісного досвіду та психологічних резервів (особистісні ресурси або копінг-ресурси). Саме через це стрес-опановуючу поведінку почали розглядати як результат взаємодії копінг-стратегій і копінг-ресурсів. Копінг-стратегії - способи управління стрес-чинником, який виникає як відповідь особистості на наявну загрозу. Копінг-ресурси - відносно стабільні характеристики людей та стресу, які сприяють розвитку способів опанування з ним [8].
   До копінг-ресурсів відносяться характеристики особистості і соціального середовища, які підвищують стресостійкість людини, - все те, що індивід залучає для того, щоб опановувати. Це особистісні структури, які допомагають індивіду впоратися із загрозливими обставинами, полегшують адаптацію. Насамперед, це загальне здоров'я і його важливий компонент - особистісний енергетичний потенціал, який необхідний для розв'язання конкретної проблеми. Також в літературі найчастіше згадуються наступні види копінг-ресурсів: фізичні (здоров'я, витривалість і т.д.), психологічні (переконання, самооцінка, локус контролю, мораль та ін.), соціальні (індивідуальні соціальні зв'язки та інші соціально-підтримуючі системи) і поділяють їх на 2 види: особистісні і ресурси середовища.
   Ш. Тейлор до особистісних ресурсів відносить високу самоповагу, легкість характеру (комунікабельність, розвинені соціальні навички) і релігійність [16]. Екстернальні ресурси включають у себе достатні матеріальні можливості (наявність грошей і часу), наявність соціальної підтримки, рівень освіти, а також образ життя в цілому. Деякі із перерахованих чинників припиняють дію стресора, інші— зменшують його. До копінг-ресурсів також відносять: розвиненість когнітивної сфери, яка дозволяє оцінювати вплив соціального середовища, яке оточує людину; уявлення людини про себе (Я-концепція); вміння контролювати своє життя, брати на себе відповідальність за нього (інтернальний локус контролю); вміння спілкуватися з людьми, певна соціальна компетентність, прагнення бути разом з людьми (афіліація); вміння співпереживати оточуючим, проживати разом з ними якийсь відрізок їх життя, накопичуючи при цьому свій власний досвід (емпатія); позиція людини у ставленні до смерті, любові, самотності, віри, духовності, віри у Бога і т.д.; ціннісно-мотиваційна структура особистості. Ресурси соціального середовища також визначають поведінку людини. До них відносяться: система соціальної підтримки - це оточення, в якому живе людина (сім'я, суспільство).
   Соціальна підтримка при цьому являє собою дуже потужний копінг-ресурс, який пом'якшує вплив стресорів, тим самим зберігаючи благополуччя індивіда. Вивчення та розвиток комплексу копінг-стратегій і копінг-ресурсів, які виконують ключову роль у формуванні результатів поведінки дозволить майбутнім офіцерам податкової міліції успішно використовувати навички опанування стресу і розв'язання проблемних ситуацій у процесі навчання і професійної діяльності.
   Емпатія, афіліація та сензитивність до відчуження є професійно значущими комунікативними копінг-ресурсами, які здійснюють вплив на формування самооцінки, локусу контроля, вибір і реалізацію базисних копінг-стратегій у взаємодії з представниками різних систем соціально-підтримуючої мережі.
   Поняття “емпатія”, введене в психологію Е. Тітченером, означає глибоке розуміння емоційного стану та переживань іншої людини. Розрізняють емоційну емпатію, яка Грунтується на механізмах проекції і наслідування моторних і афективних реакцій іншої людини, когнітивну емпатію, яка базується на таких інтелектуальних процесах як порівняння, аналогія і т.д. і предикативну емпатію, яка проявляється, як спроможність людини передбачати афективні реакції іншого у конкретних ситуаціях.
   Відмічаючи процесуальну природу емпатії, К. Роджерс визначив її як входження в особистий, перцептивний світ іншої людини і тимчасове проживання її життя, обережне переміщення в ній без того, щоб робити якісь оцінки. Емпатія означає відчуття смислів, які ледь усвідомлює інша людина, але без прагнення розкривати неусвідомлювані почуття, а також часте звіряння з людиною стосовно точності її почуттів, керування реакціями, які отримуються від неї [3].
   Емпатія є ключем до дійсного розуміння людини, компонентом спостережливості, умовою встановлення тісного контакту між людьми і щирого діалогічного спілкування, чинником, який все більше сприяє емоційній інтеграції з світом, відновлення порушених зв'язків з оточуючими, необхідною умовою будь-якої творчості [4].
   Емпатію, як феномен, включений в контекст життєвих стосунків людей зручно розглядати як своєрідний емоційний процес, який у генетичному аспекті являє собою ланцюжок, який складається з трьох частин (співпереживання - співчуття - імпульс до дії), де кожна частина займає своє певне місце. В онтогенетичному плані пропуск будь-якої частини емпатійного процесу призводить до викривлення емоційно-мотиваційної сфери особистості. Розвиток емпатійних процесів в особистісному плані йде не лише від елементарних форм до вищих, але і від більш повних - до “згорнутих” процесів, які ніби містять у крапковій формі емоційний потенціал цілісного процесу, спроможний забезпечити у відповідних умовах його повне або часткове розгортання. У залежності від умов і особливостей особистості частіше за все виявляється “згорнутим” переживання, а іноді і прояв співчуття і на поверхню виступає “чисте” сприяння, яке у дорослого пов'язано із закономірною економією емоційних проявів і з вимогами існуючої ситуації. Проте емпатійний стиль взаємодії з іншим закладається на основі колись пережитих емпатійних процесів [4].
   Емпатія є одним з найважливих ресурсів у подоланні проблемних і емоційно-стресових ситуацій. Розвинені навички емпатії на основі альтруїстичної мотивації, дозволяють долати і власний стрес і надавати допомогу у подоланні дистресу особі, якій співпереживають. Нерозвиненість навичок емпатії визначає у ситуації хронічного дистресу вибір на основі егоїстичної мотивації емоційної відповіді, спрямованої насамперед на збереження власного благополуччя, редукції власної емоційної напруги [5].
   К. Роджерс, який дослідив роль емпатії у контексті психотерапії, педагогічному процесі та сімейному житті, дійшов висновку про те, що емпатія є найважливішою установкою, властивістю фасилітатора, який сприяє особистісному зростанню, навчанню і спілкуванню. На його думку фасилітатором може бути не лише психотерапевт, але і вчитель, батьки, член родини [4].
   Дослідження Г. Баррет-Ленарда, спрямовані на вивчення особливостей емпатії, дозволили виділити в емпатійному процесі три послідовні фази. На думку автора основні фази емпатійного процесу включають у себе: сприйняття і резонанс слухача; експресивне повідомлення про виникнення цього стану особі, яка викликала емпатію; прийняття емпатії або усвідомлення того, що тебе зрозуміли. Ці фрази не замкнені в єдину систему і на практиці кожна з них напівавтоматична [10].
   Іншим важливим копінг-ресурсом особистості є афіліщія, яка тісно пов'язана з емпатією і визначається як прагнення людини бути у товаристві інших людей. Це прагнення підсилюється у ситуаціях, які оцінюються індивідом як такі, що загрожують його благополуччю у стресових ситуаціях.
   Блокування афіліації викликає почуття самотності, відчуженості, породжує і поглиблює стрес.
   За даними Р. Немова мотив афіліації зазвичай проявляється як прагнення людини налагодити добрі, емоційно позитивні взаємостосунки з людьми. Внутрішньо, або психологічно афіліація виступає у вигляді почуття прив'язаності, вірності, а зовнішньо - у комунікабельності, в прагненні співробітничати з іншими людьми, постійно перебувати з ними. У якості протилежного мотиву афіліації виступає мотив відчуження, який проявляється у боязкості бути неприйнятим, відторгненим значущими людьми [2].
   Домінування у людини мотиву афіліації породжує за описанням Р. Немова стиль спілкування з людьми, який характеризується впевненістю, невимушеністю, відкритістю, сміливістю і напроти, домінування мотиву відчуження призводить до невпевненості, скованості, незручності, напруженості. Особи, в яких домінує мотив афіліації над боязкістю бути відторгненим краще ставляться до людей, їм подобаються оточуючі люди і вони самі користуються симпатією і повагою оточуючих. У результаті задоволення мотиву афіліації між людьми складаються довірливі, відкриті взаємостосунки, які Грунтуються на симпатіях і взаємодопомозі. За даними автора, особи, в яких домінує мотив афіліації досягають більш високих результатів у роботі в тих випадках, коли вони працюють не самі, а у складі групи, з членами якої у них склалися дружні взаємини. Домінування мотиву боязкості бути відторгненим, напроти, створює перешкоди на шляху міжособистісного спілкування [2].
   Пригнічення афілятивної потреби викликає почуття ізольованості і самотності. У стресових ситуаціях афіліація збільшується. X. Хеккаузен визначає афіліацію як певний клас соціальних взаємодій, які мають щоденний і у той же час фундаментальний характер. Зміст таких взаємодій полягає у спілкуванні із знайомими, малознайомими і незнайомими людьми і таке їх підтримання, яке приносить задоволення і збагачує обидві сторони. Внутрішньо (психологічно) афіліація виступає у вигляді почуття прив'язаності, а зовні - у комунікабельності, у прагненні співпрацювати з іншими людьми, постійно перебувати разом з ними, в особливостях невербально! поведінки. Про прагнення до афіліації можна судити за кількістю і позитивним змістом мовних висловлювань, за доброзичливим виразом обличчя, тривалістю контакту очей, частоті кивання головою, за позою і жестикуляцією та ін. [9].
   За дослідженням С.А. Hill, низькі афаліативні потреби людини знижують ефективність соціальної підтримки. Афіліативна потреба є інструментом орієнтації у міжособистісних контактах і регулює емоційну, інформаційну, товариську та матеріальну соціальну підтримку шляхом побудови більш або менш ефективних взаємостосунків [12].
   З емпатією і афіліацією тісно пов'язана комунікативна і соціальна компетентність, яка являє собою суму знань про партнерів по спілкуванню і навичок конкретного спілкування і визначається попереднім досвідом. Емпатійно-афіліативні ресурси є соціально-психологічним конструктом, який включає когнітивний, афективний і поведінковий компоненти і визначає систему емоційного і раціонального міжособистісного розуміння [6, 7].
   Розглядаючи питання емпатії та афіліації у структурі копінг-поведінки, неможна не вказати на такий комунікативно-особистісний ресурс, як сензитивність (чутливість) до відчуження у процесі міжособистісної взаємодії. Як зазначає K.L. Bierman, підвищена сензитивність до відчуження сприяє зниженню самооцінки, блокує афіліативну потребу і чинить перешкоди адаптації у соціальному середовищі [11].
   Дослідження комунікативних копінг-ресурсів (емпатії, афіліації і сензитивності до відчуження) проводилося методикою А. Меграбяна. Дана методика містить 83 ствердження, які дозволяють визначити емпатійну, афіліативну тенденції (тенденція до прийняття) і чутливість індивіда до відчуження іншими (страх відчуження) шляхом підрахувати балів окремо за трьома досліджуваними параметрами.
   Нижче, у таблиці 1 наведені результати експериментального дослідження комунікативних копінг-ресурсів: емпатії, афіліації та сензитивності до відчуження у курсантів та офіцерів податкової міліції.

Таблиця 1

   Як видно з таблиці найбільш високі показники за шкалою емпатичної тенденції набрані офіцерами (16,43+0,35 або 65,4% від максимально можливої вираженості ознаки) порівняно з курсантами факультету податкової міліції (15,65 + 0,57 або 58,9%) і відмічені достовірні відмінності Р □ 0.05 між показниками обстежуваних контингентів.
   Найбільш виражена емпатійна тенденція в офіцерів (16,43 + 0,35) порівняно з курсантами (15,65 + 0,57) може свідчити про більший емпатійний досвід і більш розвинену в офіцерів чутливість до емоційних станів і проявів переживань у поведінці оточуючих людей.
   Порівняння показників емпатійної тенденції свідчать про розвиток цього ресурсу у процесі здобуття досвіду комунікативної взаємодії з представниками різних систем соціально-підтримуючої мережі: сім'єю, батьками та іншими родичами, колегами, друзями та іншими особами у різних соціальних ситуаціях. Результати порівняння показників емпатійної тенденції курсантів та офіцерів податкової служби підтверджують гіпотезу Г. Вайланта про те, що протягом онтогенезу відбувається розвиток копінг-ресурсів, до яких відноситься і емпатійна тенденція [17].
   Проте, наші спостереження показують, що у поведінці, пов'язаній з професійною діяльністю, в офіцерів податкової служби відмічається емпатійна некомпетентність у ставленні до суб'єктів оподаткування, яка проявляється в неуважному вислуховуванні їх аргументів, відволіканні від теми розмови, недоброзичливих коментарях і звинувачувальних висловлюваннях щодо господарської та фінансової діяльності.
   За шкалою тенденції до афіліації в офіцерів (11,9 + 0,34 або 45,8%) та у курсантів (12,42 + 0,43 або 48,6%) та показники були практично різнозначними і достовірні відмінності між ними не помічені.
   Порівняння співвідношення показників за шкалами афіліації у курсантів та офіцерів свідчать про те, що у спілкуванні офіцерів податкової міліції не у повній мірі реалізується потреба в афіліації. Це відбувається через обмеження репертуару копінг-поведінки офіцерів, який виражається в низькій прогностичній оцінці професійної діяльності, частій реалізації авторитарних методів керівництва, які Грунтуються на підпорядкуванні суб'єктів оподаткування або використанні механізмів уникання, а не конструктивного розв'язання проблемних ситуацій. Ці фактори чинять перешкоди ефективному функціонуванню системи соціальних зв'язків. Взаємна недовіра в офіцерів до суб'єктів оподаткування в таких умовах сприяє розвитку чутливості до відчуження і зниженню потреби у міжособистісній взаємодії через відсутність емоційно-підтримуючих стосунків.
   Більш низькі показники у курсантів за шкалою сензитивності до відчуження і більш високі показники за шкалою тенденції до афіліації порівняно з офіцерами, хоча і за відсутності достовірних відмінностей, можуть свідчити про те, що курсанти рідше обмежують своє спілкування з іншими людьми і рідше прогнозують ситуацію відчуження. Потреба в афіліації у курсантів реалізовувалася у спілкуванні з батьками, друзями та іншими значущими особами. У процесі навчання у вузі у даного контингенту відбувається розвиток потреби у міжособистісному спілкуванні з ровесниками.
   Отримані результати співвідношення вираженості емпатійної тенденції і заниженої потреби до афіліації підтверджують дані дослідження Л. Кітаєва-Смик, який зазначав, що зниження потреби у спілкуванні при стресі є можливим навіть за умови збереження загальної активності поведінки [1].
   Висновок: Результати дослідження емпатійної, афіліативної тенденції і сензитивності до відчуження курсантів та офіцерів податкової міліції дозволяють резюмувати про вищий рівень розвитку емпатії в офіцерів, що свідчить про більший емпатійний досвід останніх і розвинену чутливість до емоційних станів і проявів переживань в інших; у спілкуванні офіцерів не у повній мірі реалізується потреба в афіліації; курсанти рідше обмежують своє спілкування з іншими людьми і рідше прогнозують ситуацію відчуження.

Література

1. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. - М., 1983. - С. 44-9.
2. Немов Р.С. Психология. - М., 1990. - 301 с
3. Роджерс К. Консультирование и психотерапия/ Новейшие подходы в области практической работы. - М., 1999. - 464 с.
4. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека.- М., 1994.-480 с.
5. Сирота Н.А. Копинг-поведение в подростковом возрасте. Дис. ... докт. мед. наук. - СПб. - 1994. - 283 с.
6. Сирота Н.А., Ялтонский В.М. Теоретические основы копинг-профилак-тики наркоманий как база для разработки практических превентивних программ // Вопросы наркологии. - 1996. - №4. - С. 59-67.
7. Сирота Н.А., Ялтонский В.М. Программа формирования здорового жизненного стиля. - М., 2000.
8. Ткачук Т.А. Копінг-стратегії та копінг-ресурси у структурі копінг-поведінки індивіда. Актуальні проблеми психології. //Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.Костюка АПН України. Том 7. Випуск 14. - К., 2008. - С 255-260.
9. ХекхаузенХ. Мотивация и деятельность.Т.1. -М., 1986, -408 с
10. Barret-Lennard G.T. The phases and focus of empathy//Brit. J.Med.Psychol. - 1993. - V.66. -№1. -P.314.
11. Bierman K.L. The clinical significance and assessment of poor peer relations: perr neglect versus perr rejection. //J.Mental Behavioral Pediatrics. - 1987. - N. 4. -P. 233-239.
12. Hill R. Families under stress. New York: Harper and Row, 1946.
13. Kalliopuska M. Stady on the empathy prosocial behavior of children in three day care centres //Psychological Reports. - 1991. - V.68.- P. 375-378.
14. Lazarus R. The stress and coping paradigm//Distorter et al. Models for Clinical Psychopathology. - N. Y. 1981.
15. Lazarus R. Psychological stress and the coping process. N.Y.: McGraw-Hill, 1966.
16. Taylor R.D.CastenR.,Frickinger S.M.Influence of kinship social support on the parrenting experience and psychosocial adjustment of African-American adolescents. //Dev.Psychol. - 1993. -N2. -P. 382-388.
17. Vaillant G.E. Theoretical hierarchy of adaptive ego mechanism: a 30-year follow-up of 30 men selected for psychological health //Archives of General Psychiatry. - 1971. -Vol.24. -N2-P. 107-118.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com