www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості функціонування сім’ї як умова розвитку особистості дитини
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості функціонування сім’ї як умова розвитку особистості дитини

Т.М. Яблонська

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СІМ'Ї ЯК УМОВА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

   У статті розглядаються ознаки функціональної та дисфункційної сім'ї в контексті тих умов, які вони створюють для розвитку особистості дитини. Розглянуто особливості дитяче-батьківських взаємин у дисфункційній сім'ї
   Ключові слова: функціональна сім'я, сімейна дисфункція, розвиток особистості.
   Актуальність дослідження сім'ї з точки зору тих умов, які вона створює для розвитку дитини, є сьогодні вельми значною, що пов'язано із трансформаціями самого інституту сім'ї, значним диференціюванням сімей як в соціальному, так і в структурному, ціннісному та інших вимірах. Не дивлячись на досить значну кількість досліджень сім'ї, в цій галузі спостерігається відсутність єдиних методологічних підходів, неузгодженість основних понять в різних напрямках, що ускладнює можливість застосування отриманих результатів. До того ж значна кількість цікавих теоретико-експериментальних досліджень була виконана зарубіжними вченими, в інших соціальних та культурних умовах, і тому отримані результати не можуть бути автоматично перенесені в умови нашої реальності. Все це зумовлює необхідність подальшого дослідження соціально-психологічних особливостей сім]ї як умови розвитку дитини.
   Отже метою статті є з'ясування особливостей сімейного функціонування як умови розвитку особистості дитини.
   Аналіз наукових досліджень дозволяє насамперед виокремити поняття функціональної і дисфункційної сім'ї. За Е. Ейдеміллером, В. Юстицькісом, сім'я, що нормально функціонує, - це сім'я, яка відповідально та диференційовано виконує свої функції, внаслідок чого задовольняється потреба у зростанні та змінах як сім'ї у цілому, так і кожного її члена [1].
   В.М. Дружинін “нормальною сім'єю” пропонує вважати сім'ю, яка забезпечує необхідний мінімум благополуччя, соціального захисту і “просування” своїм членам, створює потрібні умови для соціалізації дітей до досягнення ними психологічної чи фізичної зрілості. Це сім'я, яку не дезорганізують сімейні труднощі, яка здатна протистояти проблемам, адаптуватися до змін за допомогою внутрішніх ресурсів, з найменшими втратами подолати кризи сімейного життя. Аналізуючи сім'ю як систему відносин, В.М. Дружинін виокремлює три системоутворюючі аспекти: відношення “домінування -підкорення”, відповідальність та психологічну близькість. Як правило, зазначає вчений, психологічна близькість негативно корелює з відношенням “домінування - підкорення”, оскільки чим більшою є влада однієї людини над іншою, тим меншою є психологічна близькість між ними. На його думку, максимально стабільною є сім'я, у якій суб'єкт відповідальності і влади є однією і тією самою особою, а члени сім'ї психологічно ближче до нього, ніж один до одного [2, с 41].
   В. Сатір говорить про “зрілу” сім'ю, яка характеризується чесними і прямими комунікаціями, любов'ю, адекватною самооцінкою, позитивними настановами, відкритістю соціальним зв'язкам і впливам. Така сім'я має здатність до узгодженого і продуктивного розв'язання складних ситуацій [3].
   Інтегральним показником функціональності сім'ї вважаються процес розв'язання сімейних проблем, подолання складних, стресових ситуацій. Основою оцінки функціонування сім'ї виявляється не загальна або індивідуальна задоволеність, не відсутність конфліктів, не наявність труднощів у її функціонуванні, а ефективність сімейних механізмів інтеграції сім'ї та особистості, тобто реакція сім'ї на труднощі, необхідність перебудувати своє життя і стосунки [1].
   Рівень функціонування сім'ї можливо визначати шляхом аналізу реалізації нею своїх основних функцій - комунікативної, господарсько-побутової, виховної та інших. Отже, збої у сімейному функціонуванні можуть об'єктивно визначатися через якість виконання сім'єю її історично зумовлених соціальних функцій.
   На шляху вивчення оптимального сімейного функціонування і сімейних взаємин основними труднощами, на думку О.С. Сермягіної, є недостатня розробленість системи категорій для означення порушень сімейних взаємин і недостатність емпіричних критеріїв їх виявлення [4]. Авторка зазначає, що як критерії благополуччя окремо і в комплексі зазвичай розглядаються наявність стійких подружніх почуттів (любов, симпатія, повага одне до одного); наявність між подружжям взаєморозуміння, емоційної та духовної єдності; суб'єктивне відчуття щастя; подружня сумісність характерів, смаків, інтересів, ціннісних орієнтацій; рольова узгодженість подружжя у реалізації шлюбно-сімейних функцій; фізичне і психічне здоров'я обох членів подружжя; задоволеність сексуальними стосунками; відсутність у сім'ї конфліктів та сварок; наявність у сім'ї фізично здорових та психічно повноцінних дітей; стійкість шлюбу у часі, збереження стосунків навіть у складних умовах; певний рівень матеріального благополуччя. Як видно з цього переліку, одні критерії стосуються взаємин подружжя, інші орієнтовані на аспекти взаємодії, в основі третіх лежить об'єктивна оцінка виконання сім'єю її соціальних функцій, четверті є суб'єктивною оцінкою сімейного життя.
   Оскільки основою сім'ї є подружні взаємини, то часто функціональність сім'ї розглядається насамперед через якість цих взаємин. Різні точки зору на якість шлюбу коротко можна представити таким чином. Хорошим шлюбом вважають той, який характеризується наступними ознаками: толерантність, повага один до одного, чесність, бажання бути разом, подібність інтересів та ціннісних орієнтацій. Стабільний шлюб відзначається співпадінням інтересів та духовних цінностей подружжя та контрастністю (компліментарністю) їх особистісних якостей.
   Системна концепція визначає такі ознаки функціональної сім'ї як гнучкість і згуртованість, оптимальні межі (як зовнішні так і внутрішні - всередині підсистем), чітка і зрозуміла ієрархія, відсутність міжпоколінних коаліцій, альянсів. Отже, функціональна сім'я - досить багатозначний феномен, що охоплює як структурно-функціональні, так і змістові аспекти взаємодії; багатомірне явище, узагальненими корелятами якого виступають такі ознаки як особистісний індивідуальний розвиток членів сім'ї, спосіб подолання сім'єю труднощів, певні характеристики сім'ї як системи (гнучкість, згуртованість, прямі комунікації тощо).
   Проблема порушення сімейного функціонування досить Грунтовно розроблена в межах системного підходу. Так, М. Боуеном були сформульовані узагальнені критерії дисфункційності сімейної системи: низький рівень автономії, недиференційованість маси „ти" і „вони", закриті межі, ригідність правил і норм, низький рівень емоційної підтримки, нерозвинена мета комунікація [5].
   Ознаки дисфункційної сім'ї за Bradshaw: закритість сім'ї, непроникність або розмитість меж індивідів, „заморожені" правила і ролі, вакуум інтимності, секрет сім'ї, що підтримується всіма її членами, конфліктні взаємини, абсолютизація влади, контролю, схильність до полярності почуттів і суджень, відкидання проблем і підтримування ілюзій [6].Загалом порушення життєдіяльності сім'ї Е. Ейдеміллер, В. Юстицькіс розглядають як складне утворення, що включає фактори, які його зумовлюють (складність, з якою зіштовхнулася сім'я), несприятливі наслідки для сім'ї та її реакцію (зокрема, усвідомлення порушення членами сім'ї). Розглядаючи фактори, що зумовлюють сімейні деформації, автори говорять про досить широкий спектр обставин: особливості соціального середовища, умови життєдіяльності сім'ї, особистісні зміни одного з подружжя, які можуть ускладнити функціонування сім'ї [1, с 29].
   При розгляді порушень життєдіяльності сім'ї враховується насамперед те, як вони діють на її членів. Як правило, ті або інші потреби членів сім'ї виявляються незадоволеними, що гальмує розвиток особистості, зумовлює виникнення нервово-психічної напруги, тривоги. Як правило, найбільше потерпає найслабший член сім'ї - дитина, в якої формуються певні симптоми - поведінкові, психологічні, психосоматичні розлади.
   Російські дослідники розрізняють дисфункційні сім'ї з відкритою та закритою формою неблагополуччя. До першої групи відносять сім'ї з алкогольною залежністю, конфліктні сім'ї. Конфліктні сім'ї характеризуються конфронтуючим типом взаємин між подружжям та між батьками та дітьми. Для них характерні сварки, взаємні зневага, погрози, або навпаки тривала відсутність контактів. Серед причин, що породжують конфліктність сім'ї, виокремлюють невротизацію батьків, що передається дітям, кризу подружніх взаємин, нестатки, низький соціально-економічний статус, педагогічну неспроможність батьків. Конфліктна сім'я відчужує дитину, яка нерідко рятується поза її межами. Одним із різновидів дисфункційної є алкогольна сім'я. У такій сім'ї, батьки, хворі на алкоголізм, ведуть аморальний, паразитичний спосіб життя, зневажають потреби дітей.
   До групи прихованого сімейного неблагополуччя відносять сім'ї, орієнтовані на успіх дитини, “псевдовзаємні”, сім'ї відомих або багатих людей. Виокремлюють також “межові” сім'ї - з недієздатними членами, з дітьми-інвалідами, з порушенням структури сімейних ролей.
   Відкритим залишається питання щодо неповних сімей: думка дослідників-психологів щодо їх благополуччя/неблагополуччя є неоднозначною. Багато з них вважають, що неповна сім'я виступає як умовно неблагополучна вже через неповноту своєї структури. Водночас наявні емпіричні дослідження, які свідчать, що в таких сім'ях спостерігається тенденція продуктивного подолання життєвих труднощів, що робить такі сім'ї успішними, а відповідно - нормально функціонуючими [6].
   Структурно-рольові дисфункції у сім'ї. Сімейні порушення можуть більшою мірою лежати в площині структурно-рольової сфери. Як зазначають з цього приводу Е. Ейдеміллер, В. Юстицькіс, ролі, які виконуються у сім'ї, мають відповідати можливостям індивіда. Система сімейних ролей, які виконує індивід, має бути такою, щоб забезпечувати задоволення не лише його потреб, а й потреб інших членів сім'ї [1, с 240].
   Один з напрямків у сучасній сімейній психотерапії пов'язаний з виявленням та вивченням так званих патологізуючих сімейних ролей. Це міжособистісні ролі, які в силу своєї структури та змісту мають психотравмуючий вплив на членів сім'ї („цап-попихач", „дитина, яка виконує роль батька", „хворий член сім'ї"). Концепція патологізуючих ролей використовується для пояснення того, яким чином порушення сім'ї породжує психічні розлади, для пояснення етіології неврозів, декомпенсації психопатій, алкоголізму, гострих афективних реакцій.
   Е. Ейдеміллер, В. Юстицькіс проаналізували умови, які дозволяють сім'ям успішно протистояти негативним факторам впливу. Представники одного з підходів пояснюють неоднакову стійкість сімей по відношенню до труднощів тим, що ці сім'ї мають різні -більш або менш ефективні - „механізми розв'язання проблем", які забезпечують успішну протидію порушенню. Представники іншого підходу виокремлюють певні особливості сімей, що дозволяють їм краще пристосовуватися до несприятливих умов, серед яких найважливішими є: гнучкість взаємин, середня міра чіткості у формулюванні рольових очікувань, згуртованість сім'ї, відкритість у сприйнятті оточуючого світу, тобто відсутність тенденції ігнорувати якусь частину інформації про світ.
   Сім'я, яка зустрілася з трудністю, певною мірою намагається протистояти їй, попередити негативні наслідки. Дослідження свідчать, що існують досить чіткі відмінності у тому, як різні сім'ї реагують на труднощі. В одних випадках труднощі здійснюють мобілізуючий, інтегруючий вплив; в інших - навпаки, послаблюють сім'ю, призводять до зростання суперечностей. Причому, друге найбільш є характерним саме для молодих сімей. Ця особливість неоднакової реакції особливо чітко простежується у випадку "нормативного стресу", тобто зіткнення сім'ї зі звичними для певного етапу труднощами.
   Виокремлюють певні особливості сім'ї, завдяки яким вона легше пристосовується до несприятливих умов. Серед таких особливостей відзначають: гнучкість взаємин, середній ступінь чіткості у формулюванні рольових очікувань, "відкритість" у сприйнятті оточуючого довкілля, тобто відсутність тенденції ігнорування якоїсь частини інформації щодо цього світу.
   Е. Ейдеміллер, В. Юстицькіс запропонували концепцію латентного порушення, під яким мається на увазі таке порушення, яке не чинить істотного негативного впливу на життя сім'ї за нормальних умов, однак грає значну роль у складних обставинах, визначаючи нездатність сім'ї їм протистояти. Наприклад, такі порушення, як незначні проблеми взаєморозуміння, помірна конфліктність, знижена здатність членів сім'ї регулювати рівень своїх вимог одне до одного можуть не мати значного впливу на життя сім'ї за нормальних умов, в той самий час у складних умовах вони можуть виявитися достатніми для порушення сімейного функціонування. На думку авторів, уявлення про латентні порушення дає можливість більш точно і різнобічно зрозуміти фактори порушення сімейного функціонування.
   Дисфункційна сім'я істотно відрізняється від функціональної зокрема у плані подолання життєвих труднощів. Як зазначає Т.В. Гущіна, дисфункційна сім'я схильна використовувати швидше механізми психологічного захисту, ніж стратегії свідомого подолання в складних життєвих обставинах. Частіше вона не здатна долати життєві труднощі, має дисфункційні стабілізатори рівноваги сімейної системи, якими можуть виступати зокрема діти, хвороби, порушення поведінки [6]. Авторка дослідила та узагальнила особливості долаючої (рос. “совладающего”) поведінки у сім'ях з нормальним і порушеним функціонуванням (див. табл. 1).

Таблиця 1
Особливості подолання складних ситуацій функціональними та дисфункційними сім'ями (за Т.В. Гущіною)

Сімейні параметри

Функціональна сім'я

Дисфункційна сім'я

Ідентифікація стресора

чітка, прийняття

нечітка, неприйняття

Локус проблеми

це спільна справа

це справа однієї людини

Підхід до проблеми

розв'язання

звинувачення інших

Терплячість один до одного

висока

низька

Участь і турбота

прямі, явні

непрямі, неявні

Спілкування

відкритість

втеча в себе, закритість

Згуртованість

висока

низька

Сімейні ролі

гнучкі

жорсткі

Використання ресурсів

повне

неповне

Насильство

немає

є

Вживання алкоголю, наркотиків

рідко

часто

Наявність лідера

є або паритет

немає, “параліч рішень”

   Як видно з таблиці, функціональна і дисфункційна сім'ї істотно різняться між собою за важливими системними характеристиками, що робить ці відмінності всеосяжними, такими, що охоплюють практично всі сфери життєдіяльності сім'ї, а тому вони і не можуть бути компенсовані в інших сферах.
   Дитяче-батьківські стосунки у дисфункційній сім'ї. Якщо розглядати сімейну дисфункцію через призму дитяче-батьківських взаємин, то слід зазначити, що у дисфункційних сім'ях останні відзначаються такими особливостями [6]:
   - недостатній рівень емоційного прийняття дитини, можливість емоційного відторгнення та амбівалентного ставлення, відсутність взаємності,
   - низький рівень згуртованості батьків і розбіжності у сім'ї щодо питань виховання,
   - низький рівень включеності батьків та дітей у дитяче-батьківські стосунки, які характеризуються холодністю та дистантністю,
   - недостатнє або надмірне задоволення потреб дитини,
   - неоптимальний рівень вимогливості: або завищення вимог до дитини або недостатня вимогливість, вседозволеність,
   - підвищена конфліктність у повсякденному спілкуванні з дитиною,
   - неконструктивний характер контролю, низький рівень батьківського моніторингу, надмірність санкцій або їх повна відсутність,
   - високий рівень суперечливості у стосунках батьків з дітьми.
   Сімейна дисфункція насамперед відображається на емоційному ставленні батьків до дітей. Для дисфункційної сім'ї характерними є амбівалентне емоційне ставлення, індиферентне та приховане емоційне відторгнення. Причинами подібних порушень можуть бути:
   - фрустрація життєво важливих потреб батьків у зв'язку з вихованням дитини;
   - містифікація та викривлення образу дитини як результат проекції негативних якостей та приписування їх дитині;
   - негативне ставлення до дитини як прояв посттравматичного стресу. Виникає внаслідок фатального збігу народження дитини або початкового періоду її виховання і психологічної травми;
   - особистісні властивості батька (інфантильність, акцентуація характер еру, невротичний стиль особистості, неадекватний стиль прихильності самого батька, емоційні розлади);
   - індивідуально-типологічні особливості дитини - “важкий темперамент”, надмірне збудження, проблеми дисципліни, неуважність, імпульсивність, що опосередковують формування батьківського ставлення;
   - низька міра задоволеності шлюбом і конфліктність у подружніх взаєминах.
   Отже, у дисфункційній сім'ї відзначаються наступні особливості дитяче-батьківських взаємин: недостатній рівень емоційного прийняття дитини, можливість емоційного відторгнення та амбівалентного ставлення, відсутність взаємності, недостатній або надмірний рівень задоволення потреб дитини, підвищена конфліктність у повсякденному спілкуванні з дитиною, неконструктивний характер контролю, низький рівень батьківського моніторингу, надмірність санкцій або повна їх відсутність. Для такої сім'ї характерним є високий рівень суперечливості, непослідовності у стосунках батьків з дітьми, досить розповсюджене жорстоке поводження з дітьми.
   Однією з причин та наслідків сімейної дисфункції виступає девіантне материнство - поведінка матері, що виявляється в емоційному та фізичному відторгненні дитини, що виражається у різних формах (гіпоопіка, авторитаризм, гіперопіка, фізичне та психічне насильство, відмова від дитини), має значний вплив на формуванні дефіциту у психічному розвитку дитини.
   За даними Т.В. Гущіної, діти з дисфункційних сімей, як правило, відзначаються значними порушеннями фізичного та психічного розвитку. Мають місце фізична ослабленість та астенізація, затримки психомоторного розвитку, затримки психічного розвитку, розвитку мовлення [6, с 80-81]. В таких дітей недорозвиненість мовлення (збіднений словниковий запас, недостатність узагальнення) у більшості випадків є наслідком обмеженості контактів, особливо вербальних, з навколишнім світом. У молодших школярів з таких сімей спостерігаються проблеми оволодіння шкільними навичками, неготовність до засвоєння програми масової школи, недорозвиненість психічних функцій - мовлення, моторики, загальний психічний і фізичний інфантилізм, порушення уваги, стомлюваність, відсутність пізнавальних інтересів.
   Більшість підлітків мають прогалини у знаннях через пропуски школи. Найчастіше основними причинами зниження інтелектуального рівня дітей з дисфункційних сімей є впливи середовища і педагогічна занедбаність.
   Найбільші труднощі і відхилення від нормального становлення особистості дітей з дисфункпійних сімей відзначаються дослідниками в емоційно-вольовій сфері. Для дітей, які пережили деприванію, характерна знижена емоційність, неможливість висловити свої переживання. Депресивні стани спостерігаються приблизно в кожної третьої дитини. В них відзначається низька довільність поведінки та емоційної саморегуляції, що може виявлятися або в руховій розгальмованості, або у скутості, афективних реакціях при фрустрації, поганому самоконтролі при соціальній взаємодії.
   Таким чином, дисфункційність сім'ї впливає насамперед на розвиток стрижневих утворень особистості дитини - її уявлень про себе, самоставлення, самооцінки, образу себе, ціннісної сфери - зрештою всього того, що формує ідентичність особистості як відчуття власної самототожності та унікальності.
   Підбиваючи підсумки дослідження, можна зазначити, що особливості функціонування сім'ї, що знаходять відображення у внутрішньосімейних комунікаціях, сімейних ролях, дитяче-батьківських взаєминах та інших аспектах, створюють передумови для розвитку стрижневих утворень особистості дитини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. - СПб., 1999.-656 с.
2. Дружинин В.Н. Психология семьи. - Екатеринбург, 2000.
3. Сатир В. Как строить себя и свою семью. - М., 1992.
4. Сермягина О.С. Эмоциональные отношения в семье. - Кишинев, 1991. -855. с.
6. Bowe М. Family therapy in clinical practice. -New York: Aronson, 1978.
7. Гущина T.B. Защитное и совпадающее поведение в дисфункциональной семье в период кризиса: Дис... канд. психол. наук: 19.00.05. -Кострома, 2005.-228 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com