www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Образ «людини економічної» у формуванні економічної культури особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Образ «людини економічної» у формуванні економічної культури особистості

Москаленко В.В.

ОБРАЗ “ЛЮДИНИ ЕКОНОМІЧНОЇ” У ФОРМУВАННІ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

   В статті обґрунтовується поняття економічної культури особистості як сукупність економіко-психологічних властивостей людини, що відповідають образу-еталону “homo есопоті-cus ", і забезпечують її економічну ідентичність.
   Все більше спеціалістів різних психологічних напрямків звертаються сьогодні до категорії культури як одного з найбільш ефективних засобів впливу на людський фактор.
   Погляди на природу культури, на її значимість в соціально-психологічних процесах змінювались в історії розвитку наукової думки. Активне дослідження культури як соціально-психологічного феномену починається у 1980-х pp. в рамках організаційної психології. Рух наукового дослідження культури у XX столітті йшов від вивчення виключно зовнішньої поведінки через включення опосередкованих змінних у вигляді установок, когнітивних схем до більш глибоких рівнів людської сутності: цінностям, життєвим смислам, ідеалам. Ще на початку 20-го ст. в концепції У. Томаса і С. Знанецького проблема аналізу соціальної установки як відношення до певної культури була ключовою. На їх думку, соціальна установка функціонує одночасно як елемент психологічної структури особистості і як елемент соціальної структури, оскільки її зміст визначається зовнішніми соціальними цінностями. Отже, поведінку людини неможливо зрозуміти без виходу за межі індивіда, в культуру, внадіндивідуальну систему значень. Акцент на тому, що регуляторами соціальних відносин виступають надіндивідуальні, культурні утворення, було посилено в 1970-х pp. в дослідженнях соціальності людини, що пояснювалось впливами таких складових культури як норми спільноти, до якої належить людина.
   Загальне визначення культури, яке поділяється більшістю сучасних дослідників, пов'язано зі способом організації і розвитку людської життєдіяльності, який представлено в системі матеріальних та духовних цінностей, соціальних норм і інституцій. Акумулюючи і об'єктивуючи досвід людства у його узагальненій формі, культура виступає як сукупність певних зразків і вимог до індивідів, які у своїй сукупності складають ту надіндивідуально приписану соціально-генетичну програму діяльності людини, засвоєння якої є обов'язковою умовою розвитку як всього суспільства, так і окремих індивідів [3, с.64]. В цьому сенсі культура за своєю сутністю є системою формотворень людини (Гегель). В культурі сконцентровано досвід попередніх поколінь Оскільки в ній виокремлено найбільш раціональні і ефективні способи діяльності, то це дає можливість кожному індивідові скористатись найкращими зразками соціального досвіду для організації свого життя, не починаючи з самого початку. Відтворення, повторюваність діяльності, її фіксованість і масовидність певної моделі поступово набуває характеру норм, які, засвоюючись особистістю, стають внутрішніми регуляторами її поведінки. Проблема культури - це завжди проблема взаємодії людей, в якій створюється особистість і людський світ.
   Різні системи економічних цінностей суспільства детермінують різні економіко-психологічні характеристики особистості. В узагальненому вигляді вони втілюються в певному соціально-історичному типі особистості, який є відображенням умов життя. Зміни соціальних умов, які супроводжуються змінами системи економічних цінностей суспільства, пов'язані зі змінами соціально-економічних типів особистості. Соціально-історичний тип особистості, в якому втілено узагальнені особистісні риси, які необхідні для здійснення колективної діяльності, що відбувається в конкретно-історичних умовах, детермінує становлення соціальності людини, якої вона набуває в ході соціалізації. Належність людини до певного соціального типу, накладаючи певний відбиток на її особистісні риси, разом з тим зобов'язує її, змушує її в силу логіки групових інтересів і психології поводитись саме так, а не інакше. Жодне суспільство не могло б існувати, якби індивіди не засвоїли у процесі соціалізації певної одноманітності дій і вчинків, якби воно не упорядковувало б поведінку багатьох індивідів у потрібному йому напрямку, формуючи у них певні загальні їм усім характерні риси. Отже, питання соціального типу особистості є важливим для теорії соціалізації і досліджується багатьма дослідниками різних галузей науки [5, с 162-177]. Зокрема, Е. Фромм підкреслює, що поняття соціального типу особистості є ключовим для розуміння суспільних процесів. Воно традиційно пов'язується з розумінням культури суспільства, яка невід'ємна від розвитку людини.
   Як відомо, цінності соцієтального рівня не пов'язані з особистістю безпосередньо. Суспільна свідомість, яка відображає загальну систему цінностей, регулює діяльність індивідів через групову ціннісно-нормативну систему, в яку включено індивідів. Якщо на соцієтальному рівні система цінностей пов'язана і відображається в соціальному типі людини, то на груповому -відбувається трансформація уявлень про тип особистості в образну його форму. Соціально-історичний тип людини, в якому втілена система цінностей соцієтального рівня, сприймається індивідами на міжособистісному рівні через певний образ людини. Через образну форму цінності суспільства стають ціннісними орієнтаціями, які безпосередньо регулюють життєдіяльність людей. В зв'язку з цим постає питання особливостей групової свідомості, яка зумовлює єднання в єдину систему особистість, групу і суспільство. Такою своєрідною ментальною системою, що утворює “матрицю” суспільного буття, що на рівні повсякденного життя регулює діяльність суб'єктів, є, згідно з теорією С. Московичі соціальні уявлення, які створюючись у міжіндивідній взаємодії як “третя реальність”, стають детермінантою суспільного буття, зокрема й особистісних властивостей індивідів. Оскільки особливістю соціальних уявлень є образна форма їх сприймання індивідами, остільки в них через образ типу людини певного суспільства виявляється його культура .Отже, категорія соціальних уявлень як вираження своєрідних ментальних утворень соціально-психологічного простору індивідів, може слугува и ефективним інструментом аналізу культури, зокрема й економічної.
   Суттєвою стороною концепції С. Московичі є положення про образну об'єктивацію предмета уявлення.. Через образне сприймання реальності відбувається регулювання людської взаємодіяльності. Образна форма уявлень - це їх ядро, системоутворюючий компонент, що є “згустком” понять, “наочною” конструкцією в повному сенсі цього слова. Образна форма уявлень сприймається візуально і слугує своєрідною опорою для сприймання нового, незрозумілого матеріалу, орієнтуючи суб'єкта, спрощуючи і оптимізуючи процес соціальної перцепції. Тому важливим питанням у дослідженні економічної культури особистості є особливості форми уявлень, яка пов'язана з образом "людини економічної”.
   Як нами уже неодноразово повідомлялось [3, с.77-88], економічна культура особистості, яка виражається через певні економіко-психологічні параметри індивіда, імпліцитно несе в собі образ “людини економічної” певного історичного етапу і є результатом соціалізації, яку визначає нормативний закон людини в суспільстві. Згідно з цим законом соціальний тип людини через образну форму виконує нормативну функцію в суспільстві. Той чи інший образ людини, в якому трансформується соціальний тип особистості певного суспільства, містить відповідь на питання про можливі и необхідні якості особистості, які зумовлено експектаціями і соціальними потребами суспільства. Отже, відповідь на питання про можливі і існуючі якості особистості міститься в нормативному образі людини, який існує на рівні індивідуальної і групової свідомості будь-якого суспільства. В зв'язку з цим важливим є дослідження особливостей соціального образу як фактору соціалізації і чинника культури особистості. Образ як соціальний феномен, за словами П.М. Шихирева, створює третю реальність між об'єктивною і суб'єктивною реальністю. Він відображає як систему відношень елементів об'єкта, так і стан суб'єкта, який сприймає цей об'єкт. Образ є місточком між світом об'єкта і світом суб'єкта. В образі виокремлюється все те, що має значення у відношеннях між суб'єктом і об'єктом.
   Законам побудови образу присвячено чимало робіт в загальній психології, когнітивній психології, гештальтпсихології. В соціальній психології проблема образу, його структури та функцій досліджується в зв'язку з вивченням соціальної перцепції та міжгрупових відносин, де образ є найбільш ефективним регулятором людської поведінки. Як відомо, для регулювання соціальної взаємодії в межах необхідної системи цінностей спільнота створює соціальні норми, які є певними моделями поведінки особи і групи, що сприяють досягненню головних цінностей та важливих взаємовідносин в суспільстві. Регуляторами людської поведінки норми стають лише тоді, коли вони трансформуються в соціальні образи буденної свідомості. Як пише Сушков, “ми звикли до того, що нормативна система зосереджена в правових та інших документах, що видаються спеціальними елементами соціальної системи, які здійснюють контроль поведінки своїх членів. Проте всі ці норми є вже вторинним продуктом, що вилучено зі сфери образів сприймання і уявлення, і є лише розгорнутим формулюванням цих образів” [7, с 182]. В буденній практиці особистість не в змозі регулювати поведінку за допомогою інтелектуальних конструкцій, якими є кодекси нормативної системи, бо ці нормативні документи залишаються в сфері свідомості особистості у вигляді логічних схем, які не мають життєвої мотивуючої сили. Лише реалізувавшись на рівні індивідуального психічного відображення в символічному змісті нових образів, норми - а через них і цінності соціальної системи - починають управляти людською поведінкою.
   Соціальний образ виконує функцію забезпечення безперервності життєдіяльності соціального суб'єкта тим, що в ньому відображено не тільки об'єкт сам по собі, але й весь життєвий шлях особистості та досвід попередніх поколінь. Тому образ не є точною копією реальності, а лише моделлю реальності. Цим самим ним забезпечується випереджаюча для суб'єкта функція цілепокладання. В дослідженнях звертається увага на такі особливості соціального образу : по-перше, на його символічний зміст, який визначається особливостями ситуації міжіндивідної взаємодії; по-друге, на його ціннісно-емоційну сторону, яка визначається способом реагування щодо ситуації, яка склалась в процесі взаємодіяльності людей; по-третє, його спрямованістю на цей спосіб реагування.
   Символічна сторона соціального образу зумовлена тим, що людина сприймає світ через символічні компоненти. Як зауважує Е. Кассірер, “ у людини між системою рецепторів і ефекторів, які є у всіх видів тварин, є і третя ланка, яку можна назвати символічною системою... Порівняно з іншими тваринами людина живе не просто у більш широкій реальності - вона живе немов би в новому вимірі” [4, с.З]. Цей новий вимір - соціальний вимір реальності. Цим новим виміром є знаково-символічна система, в якій відображається специфіка взаємовідносин конкретного співтовариства людей. Мова людини дає основу для того, щоб зробити очевидним ( відображеним у образі) соціально-психологічні відносини, які існують між людьми у відповідності з системою взаємодії, в яку вони включені. Символічний зміст створюється у соціальних спільнотах і, відображаючи структуру людських взаємовідносин, зберігаючи в собі досвід соціального і символічну сутність означення цілої категорії явищ, стає здатним і змушеним брати на себе регулюючу функцію у міжіндивідній взаємодії.
   Центральну роль в регулюванні відносин відіграє ціннісна сторона образу, яка формує емоційний аспект взаємовідносин і надає їм мотиваційної сили. Всі оточуючі людину об'єкти організуються за ступенем їх значимості в систему цінностей. За поняттям “цінності” стоїть соціальний зміст, який вплітає взаємовідносини людей в культурну тканину суспільства, до якої належать взаємодіючі індивіди. Культурні зв'язки зміцнено єдиною системою цінностей, які визначають порядок відношень людей до різних сторін буття. Ці культурні зв'язки зачіпають не тільки тлумачення окремих фактів, але й сам принцип мислення людей, в якому відбиваються дискурсуючі у суспільстві образи. Через соціальні образи пересічна людина сприймає соціальний світ в повсякденному житті.
   Економічна культура особистості формується в процесі економічної соціалізації людини завдяки інтеріоризації нею образу людини економічної, який втілено в економічній культурі суспільства як її відбиток. Ступінь економічної соціалізованості, яка визначається мірою засвоєння образу “економічної людини”, є мірою економічної культури особистості.
   Зміст образу економічної людини визначається системою економічних цінностей суспільства, його історією, ідеологією, способом життя людей, рівнем їх економічних стосунків.
   Отже, у дослідженні образу людини як стрижня культури, потрібно мати на увазі конкретно-історичний зміст цього образу. Якщо порівняти системи економічних цінностей різних типів суспільства, то можна пересвідчитись, що ці системи несуть в собі образи різних типів особистості. Різні системи економічних цінностей стимулюють різні властивості індивідів. Так, класична модель “homo economicus”, яка була створена ще у 18 столітті А. Смітом, передбачала образ раціональної людини, її незалежність від діючих на конкурентному ринку суб'єктів; володіння новою інформацією про ситуацію, в якій вона діє, задовольняючи свої потреби; прагнення до максимізації своєї вигоди. Відповідно до змін самого ринкового господарства еволюціонував і образ “економічної людини” . Першим, хто звернув увагу на те, що зміст людини “homo economicus” змінюється в процесі соціально-історичних трансформацій, був Т. Веблен, який вважав за необхідне у процесі дослідження економічної реальності звернутись до методів психології. До культурно-історичної зумовленості образу “homo economicus” привертали увагу також представники німецької історичної школи економічної теорії. На думку Б. Гільдебрандта, людина “як єство суспільне, є, перш за все, продуктом цивілізації та історії. II потреби, освіта і ставлення до матеріальних цінностей, як і до людей, ніколи не залишаються однаковими, а географічно та історично безперервно змінюються і розвиваються разом зі всією освіченістю людини” [8, с.76].
   Отже, образ “homo economicus” змінювався в результаті суспільних змін. У дослідників зміни у змісті цього образу відбувались відповідно зі змінами проблем економічної психології, які відповідали змінам суспільства. Власне сама економічна психологія була започаткована в період активної полеміки економістів і психологів щодо поведінки “економічної людини”, яка приймає економічне рішення. Результатом цієї полеміки був висновок, що суб'єкт економічної діяльності, приймаючи рішення, керується не лише принципом раціональної максимізації власної вигоди. Раціональний вибір - це лише один із варіантів поведінки. Так, Дж. Катона в своїй програмі дослідження психологічних аспектів економічної поведінки виходить з того, що дія економічних умов на поведінку індивідуума опосередковується суб'єктивними поглядами на економіку. Зокрема, вирішальним фактором впливу стає суспільна думка. Доводиться, що психологічним чинником, який зумовлює економічну діяльність особистості, є свідомість спільноти. Економічні психологи підтвердили,що поведінка “економічної людини” не підпорядковується простим закономірностям максимізації вигоди та раціональних розрахунків, а значний вплив на економічне рішення здійснюють психологічні фактори. Чимало досліджень в американській психології присвячено особливостям економічної поведінки споживачів. Доводиться, що ядром моделей споживання є такі конструкти як мотиви, установка, сприйняття, увага, наміри тощо. Отже, суб'єкти економічної діяльності у виборі рішення керуються не об'єктивними економічними законами, а своїми уявленнями про них, які можуть відхилятись від економічної вигоди. Як зауважує О. Дейнека, найважливішими особистісними особливостями, які впливають на економічну поведінку, є вольові, комунікативні, а також співвідношення раціонального і емоційного в профілі особистості [2].
   Отже, образ “homo economicus” в різні історико-культурні періоди суспільства має різний зміст, який залежить від соціально-економічних умов життєдіяльності суспільства. Зміни соціальних умов супроводжуються змінами економічних цінностей суспільства і, відповідно, змінами соціально-економічних типів людини, що знаходить відображення в змінах змісту, який вкладається в образ “homo economicus”. Цей образ, що закарбовано в економічній культурі суспільства, визначатиме особливості економічної соціалізації, а саме: чи буде підтримуватись різними агентами активність чи пасивність підростаючого покоління, його прагнення до індивідуального успіху, чи орієнтація на колективні досягнення, інтернальний чи екстернальний локус контролю, гармонійність чи структурна неузгодженість елементів “ Я- концепції”. В американському суспільстві, наприклад, історично склалась висока оцінка таких особистісних якостей, як впевненість в собі і вміння володіти собою. Цілком зрозуміло, що ці властивості домінуватимуть у образі “людини економічної”. В процесі економічної соціалізації дитину буде орієнтовано саме на такий нормативний образ. Агенти соціалізації (сім'я, навчальні заклади) формуватимуть навички, які відповідають цій моделі образу. Отже, економічна культура особистості, яка формується в процесі економічноїсоціалізації, - це психолого-економічні якості особистості, які є носіями нормативної моделі “homo economicus”, і завдяки яким людина здатна діяти в економічному просторі суспільства [З, с.81].
   Образ - це форма існування ціннісного ставлення, об'єктивоване переживання, в якому об'єднуються в єдину систему особистість, група і суспільство. Як стверджують Бергер і Лукман [1, с.242-248], головними агентами підтвердження суб'єктивної реальності в індивідуальному житті є значущі інші, через взаємодію з якими засвоюються конвенційні ролі, формується і корегується образ Я, інтеріоризується соціальний контроль. Саме завдяки цьому формується соціальна ідентичність особистості. Соціальна ідентичність, яку Нойман назвав “людиною групи” [6, с.44], є феноменом, що виникає у індивіда в результаті єднання із соціальним оточенням, уподібнення з ним.Основним механізмом формування економічної культури особистості є соціальна ідентифікація, яка через формування почуття групової прихильності включає індивіда в життя і розвиток соціального організму. В результаті ідентифікації людина набуває властивостей інших людей (зокрема й тих, які закарбовано в образі “homo economicus”), а також бачить в інших все більше рис власного Я. Особистість в процесі ідентифікації набуває ідентичності. Групова ідентифікація відіграє основну роль в соціалізації особистості як істоти індивідуальної. Індивідуальність складається з багатьох групових ідентичностей, які засвоюються людиною.
   Ідентичність - це ціннісне переживання своєї унікальності, яка виражена в образах: персональна - в “Я - образі”, соціальна - в “Ми - образі”. Ідентичність є однією з найважливіших внутрішніх психологічних умов, що опосередковують зовнішні впливи на особистість.. Певні види соціальної ідентичності, також як і персональної, є буфером, який може зменшити жорсткий вплив несприятливих зовнішніх факторів, зокрема таких, як радикальні суспільні зміни. Такі властивості мають сімейна, професійна ідентичності, ідентифікація з неформальними групами. З іншого боку, динамічний сучасний світ постійно і повсюди загрожує таким видам ідентичності як етнічна, громадянська тощо. Ідентифікація, що є основою більшості механізмів взаємодії, є первинним механізмом входження індивіда в інтерактивний світ. Вона спонукає індивіда до розвитку в результаті прилучення до іншої особи і встановлення з нею зв'язку. Ідентифікація з іншими, або групою - це не пряма ідентифікація з іншою суб'єктністю, а ідентифікація з образом цієї суб'єктності. Між змістом цього образу і реальним змістом суб'єктності, який відображено в образі, завжди є невідповідність. Регулятивну функцію виконує те, що виявляється суб'єктно цінним для індивіда, який ідентифікується.
   Реальність повсякденного життя постійно підтверджується у взаємодії з іншими. Суб'єктивна реальність перебуває у взаємозв'язку із соціально визначеною об'єктивною реальністю.
   Висновки.
   1. Поняття “економічна культура” є похідним від поняття “культура”. За аналогією з загальним визначенням культури як системи цінностей, які імпліцитно несуть в собі образ людини певного соціально-історичного типу, економічну культуру особистості можна розглядати як сукупність економіко-психологічних властивостей людини, що відповідають образу-еталону “homo economicus", і забезпечують її економічну ідентичність.
   2. Образ “homo economicus” стає регулятором економічної поведінки особи і групи лише тоді, коли він трансформується на рівні індивідуального психічного відображення в модель економічно успішної людини і тим самим стає “образом-еталоном” для особистості.
   3. Завдяки ідентифікації людини з еталонним образом “homo economicus” відбувається процес економічної соціалізації як формування економічної культури особистості.

Література

1. Бергер П., ЛукманТ. Соціальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания. - М: “Медиум”, 1995. - 323 с.
2. Дейнека О.С. Экономическая психология. - СПб., 2000. -160 с.
3. Економічна соціалізація молоді: соціально-психологічний аспект /загальна редакція - В.В.Москаленко. - Наук. Видання. -К., 2008.-336 с.
4. Кассирер Э. Опыт о человеке: Введение в философию человеческой культури / Проблема человека в западной философии. -М., 1988.-С. 3-30.
5. Москаленко В.В. Соціальна психологія. - К.: Центр учбової літератури. 2008. - 688.
6. Нойман Э. Происхождение и развитие сознания. - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1998. - 464 с.
7. Сушков И.Р.Психологические отношения человека в социальной системе./И.Р. Сушков. - М., 2008- 612 с.
8. Экономическая психология. - СПб., 2000. - 512 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com