www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Професійній імідж прикордонників
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Професійній імідж прикордонників

В.О. Торічний

ПРОФЕСІЙНІЙ ІМІДЖ ПРИКОРДОННИКІВ

   У статті на підставі аналізу теоретичних підходів до проблеми іміджу взагалі та професійного зокрема розкривається сутність поняття професійного іміджу прикордонників.
   Ключові слова: імідж:, професійний імідж.
   Постановка проблеми. Однією з державних структур, що на сьогоднішній день потребує досконалого вивчення проблеми формування іміджу є правоохоронні органи, зокрема Державна прикордонна служба України (далі -ДПСУ), оскільки її імідж є складовою загальнодержавного іміджу, важливим фактором ефективності її діяльності, встановлення партнерських стосунків між населенням та владою.
   Як зазначають дослідники, за часів Радянського Союзу прикордонник сприймався як справжній вартовий державного кордону: непідкупна, чесна, принципова, віддана ідеалам Батьківщини людина.
   Проголошення Україною незалежності, курс на ринкову економіку та ціла низка інших факторів змінили світосприйняття українського народу. Цей процес зачепив майже всі сфери суспільства, зокрема й органи охорони державного кордону. У свідомості людей образ прикордонника поступово став трансформуватися і в решті-решт набув негативного забарвлення.
   На сьогоднішній день взаємовідносини між представниками органів охорони державного кордону і суспільством теж не можна вважати оптимальними. Так, проведене у березні 2007 року соціологічне дослідження “Новий східний кордон Європейського Союзу: питання транспарентності, безпеки і транскордонного співробітництва (Польща-Україна)” показало [20], що якщо у роботі українських прикордонників 14,7% опитаного населення прикордонних регіонів обох країн відзначають забюрократизованість, 19,8 % -недостатній рівень матеріально-технічного облаштування кордонів, то 42,3 %- турбуються за корупцію, а 19,8 %- звертають увагу на недостатній рівень культури обслуговування; і саме важливе те, що майже усі респонденти відповіли на це питання, а це в свою чергу є яскравим підтвердженням однозначно негативного ставлення до діяльності українських прикордонників.
   Аналіз останніх публікацій. Проблему формування іміджу особистості у різних сферах діяльності вивчали багато дослідників. Проте, як показує аналіз наукових праць, присвячених питанням іміджу представників силових структур, власне проблема формування професійного іміджу прикордонників до недавнього часу ще не поставала самостійним предметом наукового дослідження. Поодинокі публікації, які стосуються цього складного феномену, в основному розглядають його організаційні та культурні аспекти, залишаючи поза увагою розкриття його психологічної сутності, структури та особливостей формування.
   З урахуваннях зазначеного вище метою статті є уточнення сутності поняття “професійний імідж прикордонників”.
   Виклад основного матеріалу. Для уточнення сутності поняття “професійний імідж прикордонників” розглянемо основні теоретичні підходи до визначення іміджу, які мають місце в сучасних наукових дослідженнях.
   Як показує аналіз наукових праць формування перших наукових уявлень про імідж приходиться на кінець 60-70 років минулого сторіччя. Інтерес до проблеми іміджу посилився на початку 80-х років XX століття, у зв'язку з пожвавленням сфер бізнесу, де імідж став свого роду формою реклами для формування конкретних установок у масовій свідомості споживача. Різке ж збільшення у 90-х роках публікацій щодо теми іміджу свідчить про значущість цієї проблематики для науки взагалі та практичної діяльності зокрема.
   На сьогоднішній день у спеціальній літературі можна зустріти велику кількість визначень цього поняття. На думку Т. Хомуленко, Ю. Падафет та О. Скориніної [19], існування такої багатозначності у трактуванні іміджу зумовлене цілою низкою факторів, зокрема: сферою чи галуззю, на якій концентрується увага при дослідженні цього феномену; уподобаннями та фахом самого дослідника; функціональними особливостями й механізмами актуалізації самого феномену “імідж”.
   У сучасних психологічних довідниках поняття “імідж” переважно розкривається як сформований у масовій свідомості, емоційно забарвлений стереотипний образ певного об'єкта [16].
   Вивчення образу у вітчизняній психологічній науці має досить давню історію. Зазвичай у психології [16] під образом розуміють результат суб'єктивного відображення людиною навколишньої дійсності, представлений в ідеальному плані. В образі одночасно поєднані просторова організація, реальна структура і часова динаміка відображуваного явища. За своєю формою він є чуттєвим або раціональним. Образ завжди полімодальний і виступає найважливішим компонентом діяльності людини. Він орієнтує людину в певній ситуації, спрямовує дію на досягнення поставленої мети, коригуючи її в просторі і часі. У процесі відображення можливі перетворення вихідної інформації, тому образ не є точною копією відображеного об'єкта. Процес створення образу може бути активним, включати в себе процедуру аналізу й синтезу. Ці характеристики можуть бути застосовані й до “іміджу”. Однак слово “імідж”, не є точним синонімом “образу”. Як зазначає О. Перелигіна більш правильно буде визначити імідж як різновид образу, а саме такий, прообразом якого є не будь-яке явище, а суб'єкт. Таким суб'єктом може поставати організація, колектив, група, особистість тощо [13].
   Досить часто в літературних джерелах останніх років зустрічається часткове або повне ототожнення таких термінів як “імідж”, “думка”, “репутація”, “авторитет”. Так, відомий російський дослідник О.Ю. Панасюк підкреслює, що “імідж - це і є думка, яка склалася в оточення протягом певного часу” [12, с 10], і вбачає різницю між відповідними термінами лише у граматичних правилах вживання цих слів. Схожу думку обстоює й ціла низка інших дослідників, наприклад, В. Олефір, вивчаючи особливості формування іміджу міліції, стверджує, що імідж - це думка, яка складається чи склалася в людей про об'єкт оцінки [10].
   Проте, такі українські дослідники у галузі іміджології як Н. Барна [2], Т. Хомуленко, Ю. Падафет та О. Скориніна [19] вважають, що слово іншомовного походження “імідж” не може бути повним відповідником українського слова “думка”, оскільки, в сучасній українській мові воно визначається як “...відображення об'єктивної дійсності в поняттях, судженнях, висновках ...” [8, с 622], тобто думка набуває цілісної реалізації власного потенціалу тільки за допомогою переведення її у мовний контекст. Імідж у цьому аспекті не є залежним від висловлення судження, оскільки носить характер переважно уявлення, що базується на образі, а тому може існувати у психіці лише на підставі відчуттів.Враховуючи те, що репутація- це все-таки “...громадська думка” [9, с 117], ототожнення її з іміджем теж не має сенсу.
   Ще одним близьким за значенням до іміджу терміном є “авторитет”. Новий тлумачний словник української мови трактує авторитет як “загальновизнане значення, вплив, поважність особи...” [8, с 16]. Безумовно, у деяких випадках імідж теж має на меті певне управління аудиторією або певною особою та створюється саме для можливості впливу на респондента, але в жодному випадку твердження щодо невід'ємності цього параметру у складі іміджу є безпідставним. Окрім цього, процес формування стосунків авторитетності відбувається в умовах спільної діяльності та спілкування [19], а імідж на відміну від авторитету у своїй основі має інші соціально-психологічні закономірності, що будуються не лише на безпосередньому контакті з носієм, але й за допомогою засобів масової інформації, чуток тощо.“Імідж, - за твердженням Г. Почепцова, - це звернене у зовнішнє “Я” людини, її публічне “Я”. [14, с 54]. Л. Орбан-Лембрик визначає імідж (особистості чи організації) як “враження, яке організація та її співробітники справляють на людей і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень (думок, суджень про них)” [11, с 543]. А. Калюжний підкреслює, що імідж людини - “це її образ, який виникає в результаті сприйняття її зовнішніх та внутрішніх характеристик” [5, с 12]. О. Ковальова [7] вважає, що імідж можна розглядати як цілеспрямовано створюваний особливого роду образ-уявлення, що за допомогою асоціацій наділяє об'єкт додатковими цінностями і завдяки цьому, сприяє більш емоційному його сприйняттю. Ґрунтовний аналіз усіх цих визначень дозволяє виявити одну із особливостей іміджу - його спрямованість на зовнішнє середовище, провідною рисою якого є відображення потреб інших за допомогою своєрідного носія.У багатьох наукових джерелах зустрічається акцент на гнучкості, динаміці іміджу. Так, Г. Почепцов вказує, що “імідж - це гнучке поняття” [14, с 102]. Окрім цього, він стверджує, що головним компонентом іміджу є його комунікативна складова, оскільки, імідж - “це інструмент спілкування з масовою свідомістю” [14, с 49]. Т. Хомуленко, Ю. Падафет та О. Скориніна трактують імідж як “символічний образ суб'єкта, що характеризується динамічністю, неподільною єдністю чуттєвих і змістових компонентів та відтворює потреби соціальної групи” [19, с 28].
   Таким чином, аналізуючи різноманітні інтерпретації поняття “імідж”, які мають місце в сучасній науці, слід зазначити, що незважаючи на різні підходи до визначення цього поняття, учені переконанні, що імідж є складним феноменом.
   Окрім цього, трактуючи поняття “імідж”, варто враховувати й думку української дослідниці в галузі іміджології Н. Барни, яка зазначає, що визначення “іміджу” повинно враховувати його подвійну - соціальну і психологічну - природу. Будучи образом суб'єкта для соціальної групи, імідж у певному значенні одночасно є й образом цієї групи для суб'єкта, адже побудова іміджу відбувається відповідно до уявлень (усвідомлених або неусвідомлених) суб'єкта про характеристики групи, для якої будується імідж. Імідж не можна розглядати лише як феномен психічного життя індивіда, проте неправильно його також вважати й проявом зовнішніх чинників. Він є результатом роботи психіки і спирається на індивідуальний та груповий досвід [2, с 24].
   Центральне місце в життєдіяльності будь-якої дорослої людини посідає праця - її свідома діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідна умова її існування та розвитку. Оскільки, серед усіх різновидів діяльності, пов'язаних з працею, провідною є, усе-таки, професійна діяльність, досить значна кількість публікацій, присвячена проблемі формування іміджу людини саме у сфері трудової діяльності [1; 4; 5; 18; 19].
   Так, Ю. Андреева, з'ясовуючи взаємозв'язок професійних і особистісних якостей іміджу керівника, стверджує, що імідж керівника є інтегральною, індивідуальною характеристикою професійних та особистісних якостей у формі цілісного образу, що відображається в членів колективу та інших осіб, які знаходяться з ним у прямій або непрямій взаємодії [1].
   Л. Данильчук професійно-особистісний імідж майбутнього фахівця фінансово-економічного профілю розглядає як образ, що формується й відтворюється в процесі професійної фінансово-економічної діяльності та максимально забезпечує реалізацію основної мети професійної діяльності особистості, а саме: всебічне сприяння стабільному поступальному розвитку фінансово-економічної системи держави, а також забезпечує моральну та матеріальну самореалізацію особистості [4].
   А. Калюжний стверджує, що “імідж учителя - це символічний образ суб'єкта, що створюється при взаємодії педагога з учасниками навчально-виховного процесу” [5, с 12].
   Т. Скрипаченко вважає, що імідж керівника є складним соціально-психологічним явищем. Психологічною основою для побудови уявлення про нього, на її думку, постають його емоційно-поведінкові реакції індивідуально-характерологічні прояви особистості та ділові якості, які він демонструє в процесі спілкування та вирішення управлінських завдань. Внаслідок особливої позиції керівника не тільки в організації різноманітних виробничих процесів, але й в системі стосунків з оточуючими людьми, в процесі створення іміджу беруть участь майже всі особистісні та ділові якості керівника [18].
   Т. Хомуленко, Ю. Падафет та О. Скориніна розглядають імідж державного службовця як “уявлення широкого кола громадськості про систему специфічних притаманних цьому колу працівників рис характеру, а також зовнішній вигляд, ораторські та комунікативні вміння, ділові якості та особливості поведінки” [19, с 61].
   Щодо іміджу представників силових структур, то аналіз останніх публікацій показав, що особливості формування іміджу міліції вивчали В. Болотова, І. Воробйова, В. Олефір, Л. Порфімович та ін.; військовослужбовців Збройних Сил - В. Новік, Д. Передня, О. Саватєєв та ін., персоналу міністерства надзвичайних ситуацій - К. Кіткін та ін.Так, І. Воробйова у своєму дослідженні підкреслює, що “...імідж міліції визначається іміджем її працівників і саме через їх імідж громадяни оцінюють всю організацію та складають уявлення про неї в цілому” [3, с 7].
   О. Саватєєв [17] імідж командира курсантського підрозділу розглядає як емоційно забарвлений соціально-значущий образ офіцера, що має характер стереотипу, який склався в свідомості його соціального оточення та впливає на поведінку як самого офіцера, так і його підлеглих.
   К. Кіткін [6] визначає імідж офіцера міністерства надзвичайних ситуацій як сукупність уявлень, виражених в поняттях і образах, що відображають основні характеристики державної служби, пов'язаної з рятуванням життя людей і майна, особливими видами ризиків в мирних умовах.
   Таким чином, аналізуючи напрацювання науковців щодо професійного іміджу особистості, можна зазначити, що він повинен визначатися специфікою її професійної діяльності.
   З урахуванням цього розглянемо коротку характеристику ДПСУ.
   ДПСУ - це правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
   Згідно чинного законодавства [15] основними функціями ДПСУ є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України; участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів; участь у здійсненні державної охорони місць постійного і тимчасового перебування Президента України та інших посадових осіб; охорона закордонних дипломатичних установ України; координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України.
   Хоча державний кордон - це зажди високий потенційний конфліктоген, найважливішим пріоритетом у діяльності ДПСУ сьогодення визнано пріоритет прав і свобод людини. Яскравим підтвердженням цього є стаття 5 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” [15], яка зазначає: “Діяльність ДПСУ провадиться на основі дотримання прав і свобод людини і громадянина. Органи, військовослужбовці та працівники ДПСУ зобов'язані поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення. Неправомірне обмеження прав і свобод людини неприпустиме і тягне за собою відповідальність згідно із законом”.
   До недавнього часу органи правопорядку часто розглядалися як інститути держави, складові виконавчої вертикалі, інструмент силового впливу на певні групи суспільства, що порушують закон. У них найчастіше вбачали лише силу, що протистоїть злочинності. Таке ставлення надзвичайно звужувало дійсну роль органів правопорядку, призначення яких полягає не стільки в тому, щоб придушувати та припиняти правопорушення, скільки в тому, щоб запобігати правопорушенням, забезпечувати правопорядок, захищати права та свободи суспільства. Хоча більшості громадян практично байдуже, як і в якому напрямку повинна розвиватися та вдосконалюватися ДПСУ, однак вони все-таки бажають відчувати захищеність національних кордонів, а також власну свободу від беззаконня та свавілля прикордонних структур. Усе це й покладено в нову парадигму удосконалення та розвитку ДПСУ сьогодення.
   З урахуванням того, що професійний імідж - це імідж носія певного професійного статусу, під професійним іміджем прикордонника ми будемо розуміти цілісний образ військовослужбовця, діяльність якого спрямована на забезпечення безпеки особи, суспільства і держави в прикордонних регіонах.
   Таким чином, підводячи підсумки проведеного дослідження можна зробити такі висновки:
   1. Проблема формування професійного іміджу прикордонників є маловивченою й досить актуальною проблемою.
   2. Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що під професійним іміджем прикордонника слід розуміти цілісний образ військовослужбовця, діяльність якого спрямована на забезпечення безпеки особи, суспільства і держави в прикордонних регіонах.
   3. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів означеної проблеми, тому подальші наукові будуть спрямовані на виявлення структури професійного іміджу прикордонників.

Література

1. Андреева, Ю. В. Взаимосвязь профессиональных и личностных качеств имиджа руководителя : автореф. дисс. на соискание учён, степени канд. психол. наук. - Казань, 2002. - 24 с.
2. Варна, Н. В. Іміджелогія. - К., 2007. - 217 с.
3. Воробйова, І. В. Імідж працівника міліції як чинник розвитку правосвідомості громадян : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. психол. наук. - Харків, 2007. - 20 с
4. Данильчук, Л. О. Формування професійно-особистісного іміджу майбутніх фахівців фінансово-економічного профілю : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук. - Житомир, 2007. - 20 с
5. Калюжний, А. А. Социально-психологические основы имиджа учителя: автореф. дисс. на соискание учён, степени д-ра психол. наук. - Ярославль, 2007 - 50 с.
6. Киткин, К. Н. Имидж офицера МЧС в общественном мнении : автореф. дисс. на соискание учён, степени канд. социол. наук. - Екатеринбург, 2008. -22 с.
7. Ковальова, О. О. Психологічні особливості формування основ професійного іміджу у майбутніх педагогів : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. психол. наук. - Одеса, 2007. - 20 с
8. Новий тлумачний словник української мови. - К., 2001. - Т. 1 : А-К. -928 с.
9. Новий тлумачний словник української мови. - К., 2001. - Т. З : П-Я. -862 с.
10. Олефір В.І. Формування позитивного іміджу співробітника ОВС.
11. Орбан-Лембрик, Л. Е. Психологія управління. -К., 2003. - 567 с
12. Панасюк А.Ю. Формирование имджа: стратегия, психотехнологии, психотехники. - М., 2008. - 266 с.
13. Перелыгина Е. Б. Психология имиджа. -М., 2002. - 223 с.
14. Почепцов Г.Г. Имиджелогия. - М.: Рефл-бук ; К.: Ваклер, 2006. - 576 с.
15. Про державну прикордонну службу України: Закон України від 03.04.2003 p. № 661-IV.
16. Психологічна енциклопедія. - К., 2006. - 424 с
17. Саватеев, А. В. Психологические условия совершенствования имиджа командира курсантского подразделения : автореф. дисс. на соискание учён, степени канд. психол. наук. - Москва, 2001. - 19 с.
18. Скрипаченко Т. В. Соціально-психологічний імідж сучасного керівника: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. психол. наук. - К., 2001. - 18 с
19. Теоретичні та практичні аспекти дослідження іміджу.- X., 2005.-272 с.
20. Токар П. Новий східний кордон ЄС у громадському вимірі. Про що свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного в прикордонних областях на українсько-польському кордоні?/ Петро Токар Іван Устич // Малий прикордонний рух: відповідь на виклики Шенгену : матеріали міжнародного “круглого столу” експертів (м. Ужгород, 18 жовтня 2007 p.).

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com