www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психогігієнічні основи організації роботи з попередження шкідливих звичок у школярів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психогігієнічні основи організації роботи з попередження шкідливих звичок у школярів

H.A. Пясецька

ПСИХОГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК У ШКОЛЯРІВ

   Ключові слова: психічне здоров'я, шкідливі звички, психічна діяльність, наркоманія.
   Соціально-економічні труднощі в державі призвели не тільки до спаду життєвого потенціалу населення, а й до зростання негативних і дуже небезпечних явищ в суспільстві - це розповсюдження серед дітей та підлітків шкідливих звичок. Розповсюдження шкідливих звичок серед молоді набуло не тільки медичного значення , але й соціального аспекту.
   У сучасному світі спостерігається зростання вживання наркотичних речовин, алкоголю, зловживання тютюнопалінням. В Україні також в XXI столітті відмічається різке зростання розповсюдження шкідливих звичок серед дітей та молоді.
   Людське суспільство постало перед незнаними раніше глобальними проблемами, пов'язаними із загрозою екологічної катастрофи від демографічного вибуху і техногенної деградації природного середовища, до негативних явищ у соціальному житті суспільства. За цих умов не можна не зважати на той факт, що тютюнопаління й зловживання алкогольними напоями, гіподинамія і неправильне харчування, наркотики і надмірне психоемоційне навантаження, бездумний ризик та безладні статеві стосунки стали поширеними явищами у молодіжному середовищі. Тільки за останні п'ять років на 41 % збільшилася кількість учнівської і студентської молоді, віднесеної за станом здоров'я до спеціальної медичної групи. За цей же період значно зросла група ризику серед найактивнішої частини молоді, що зумовило підвищення на 63% кількості неповнолітніх, притягнутих до кримінальної відповідальності. На 60% збільшилася кількість неповнолітніх, які вживають наркотики.
   Розв'язання завдань, пов'язаних із забезпеченням безпечних умов існування людського співтовариства у глобальному та національному масштабах стосується кожного і спонукає до поміркованих спільних дій.
   Оскільки основні пріоритети, мотивації, світогляд, установки на певний спосіб життя формуються дитячі та юнацькі роки, тому саме на загальноосвітню школу, яка охоплює значну кількість дітей і молоді протягом тривалого періоду, покладається завдання сформувати у молодого поколінню навички дбайливого ставлення до власного здоров'я, навчити правил безпечної поведінки, яка сприяла б його збереженню та зміцненню. Потреба у послідовній і безперервній роботі в цьому напрямі зумовлює необхідність пошуків ефективних педагогічних технологій, стратегій, адекватних індивідуальним особливостям, віку та соціальному статусу учнів, розробки та впровадженню комплексних медико-педагогічних профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах.
   Метою нашої статті є проблема проведення профілактичної роботи серед учнівської молоді щодо попередження розповсюдження шкідливих звичок у школярів та збереження психічного здоров'я підростаючого покоління.
   Проблема психічного здоров'я завжди привертала увагу багатьох дослідників. Так перші уявлення про психіку людини пов'язані з анізмами (від лат. anima - дух, душа) та філософськими дослідженнями цієї проблеми. Гіппократ вивчав різні психічні прояви в людей, їхні реакції на подразники. Ним уперше розроблено вчення про типи темпераменту.
   У середині XI століття арабський лікар Авіценна в „Каноні лікарської науки" вказує, що основним у збереженні здоров'я є врівноважування необхідних загальних факторів. Він виділяє 6 складових компонентів пунктів, які необхідні для збереження здоров'я (світло і повітря; харчування і пиття; рух і спокій; сон та неспання; обмін речовин та емоції). Авіценна звертає увагу на те, що необхідно вміти керувати своїми емоціями. Такі емоції, як гнів, радість, печаль та страх тривожать „душу" протягом усього життя. Через душевну рівновагу досягається збереження здоров'я одночасно для душі і тіла. Лікар описує безліч спостережень над ставленням матері до своєї дитини та висловлює думку про її вплив на формування характеру та здоров'я дитини. Зважаючи на це, один із розділів „Канону медичної науки" Авіценна називає „Про виховання", де розглядає педагогічний вплив як один із факторів збереження здоров'я. Психолого-педагогічні аспекти вирішення проблеми здорового психічного розвитку дитини, на його думку, залежать також від виділених ним двох періодів її виховання від моменту народження до 5 років, коли виховання здійснює мати-годувальниця, і від 6 до 14 років, коли виховання здійснюється одночасно з навчанням.
   Чітко окреслені психогігієнічні аспекти має розроблена чеським ученим Яном Амосом Коменським проблема дитячого навчання, що викладена у книзі „Велика дидактика". Психогігієнічні аспекти навчання передбачають раціональний розподіл денного навантаження і відпочинку учнів, помірність у харчуванні, фізичну активність.Усередині й особливо протягом другої половини XIX століття стрімко зростає інтерес до пізнання самих себе і власних суспільств.
   Перші фундаментальні психогігієнічні дослідження провів педагог, психолог та лікар І.О. Сікорський, котрий сформулював основні показники психічного здоров'я та звернув увагу на чинники моралі для збереження психічного здоров'я. Він одним із перших визначив нервово-психічну гігієну як галузь пізнання та практичної діяльності.
   Проблемою збереження психічного здоров'я учнів у педагогічному процесі займався відомий учений О.С. Віреніус. Питання розумової та моральної гігієни він вважає основними питаннями в педагогіці. Проблема педагогічної гігієни розглянута ним у книзі „Гігієна учителя", у якій він дає рекомендації педагогічним працівникам щодо збереження їх психічного здоров'я та розкриває психологічний механізм учительської праці.
   На початку XX століття професор Харківського університету І. Скворцов визначив завдання нервово-психічної гігієни у процесі навчання і виховання дітей та підлітків.В.М. Бехтерев займався проблемою психічного здоров'я особистості. Він вважав, що причиною відхилення у стані психічного здоров'я є порушення основних правил гігієни, неправильне виховання, що створює труднощі для формуванні адаптаційних можливостей особистості до зовнішніх умов життя.
   Він пропонує загальні й основні умови, на які повинні спиратися раціональне навчання, урахування особливостей розвитку, індивідуальний підхід, знання фізичного стану організму дитини.
   У 1949 році Всесвітня асамблея охорони здоров'я визначила однією з актуальних проблем - проблему боротьби з епідемічними хворобами та збереження психічного здоров'я. За підсумками діяльності асамблеї при ВООЗ заснований відділ психогігієни і комітет експертів, який об'єднав 100 експертів із 38 країн світу. Комітет експертів визначив три основні принципи роботи ВООЗ в галузі охорони психічного здоров'я в міжнародному масштабі:
   перший принцип - створення при кожному національному міністерстві охорони здоров'я секції психогігієни з метою координації всієї роботи щодо попередження нервово-психічних захворювань усередині країни й обміну досвідом з іншими країнами;
   другий принцип - звернення особливої уваги на роботу серед дітей, оскільки в цьому віці профілактичні заходи найбільш ефективні;
   третій принцип - поєднання роботи із психогігієни з усіма іншими видами діяльності ВООЗ (службою охорони здоров'я матері та дитини та спеціалізованими і неспеціалізованими закладами Організації Об'єднаних Націй).
   За домовленістю між ВООЗ та Всесвітньою федерацією психічного здоров'я 1960 рік був проголошений Всесвітнім роком психічного здоров'я. Завдання охорони психічного здоров'я в програмі діяльності розглядалися в різноманітних аспектах (педагогічному, медичному, соціальному, біологічному). На конгресах Всесвітньої федерації психічного здоров'я розглядалися актуальні проблеми взаємин людей різних соціальних груп в умовах урбанізації, поведінки особистості в її соціальному оточенні, створення рівних умов для розвитку в дитинстві.
   У XX ст. проблеми психогігієни навчально-виховного процесу розглядалися у працях М.В Антропової, І.І. Беляева, СМ. Громбаха, В.Ю. Кагана, Д.М. Крилова, Г.М. Сердюковської, Т.П. Кулакової, СІ. Болтівця, С.Д. Максименка, Н.Ю. Максимової та ін.
   Питанням збереження психічного здоров'я школярів, активізації захисних механізмів дитячого організму, профілактиці шкідливих звичок присвячені праці таких учених, як К.В. Дінейки, В.Ф. Матвеева, А.А. Гройсана, В.Г. Запорожченко, А.А. Козлова, В.Ф. Базарного.
   У період кінця XX - початку XXI століття розроблені і прийняті нові програми охорони психічного здоров'я та законодавчі відповідні акти. Питання збереження і зміцнення психічного здоров'я знайшли відображення в основних законодавчих документах України: Конституції України, Основах законодавства України про охорону здоров'я, Законі України „Про освіту", Національній державній програмі „Діти України" та ін.
   Зловживання речовинами, які зумовлюють стани зміненої психічної діяльності (алкоголізм, наркоманії, токсикоманії, тютюнопаління, тощо) розглядаємо як форму вияву девіантної поведінки. На думку С.М. Зінченко, в основі формування девіантної поведінки лежить взаємодія біологічних чинників та факторів навколишнього середовища. До біологічних факторів ризику відносимо: генетичний ризик, гормональні фактори, нейрохімічні чинники, нейрофізіологічна реактивність. До факторів навколишнього середовища відносимо соціальні стресові фактори: сімейні фактори - це психічні захворювання батьків, алкоголізм, наркоманії, тяжкі стосунки між батьками, імпульсивно-агресивний стиль поведінки в родині, вплив малої референтної групи, особливо з асоціальними формами поведінки, економічні негаразди, проблема зайнятості, тощо.
   Сучасний стан проблеми поширення шкідливих звичок характеризується такими тенденціями:
   1. Збільшення серед населення й особливо серед підлітків та молоді вживання алкоголю, тютюнопаління, наркотиків.
   2. Збільшенням вживання алкоголю та тютюнопаління серед осіб жіночої статі.
   3. “Омолодження” вживання першої спроби наркотичних речовин дітьми починаючи з 9-12 років та розповсюдження токсикоманії з молодшого шкільного вік.
   4. Вплив засобів масової інформації: телебачення, реклами, кіно, Інтернет, тощо спонукання до шкідливих звичок.
   Щодо причин зростання пристрасті до наркотиків є багато точок зору - це звичайна зацікавленість, бажання зробити на зло, відсутність тепла і захисту дома, в школі, групового примушення, спокусливості, ізоляція в суспільному житті, надмірний достаток або бідність.
   На рівні з наркоманією розповсюджена також токсикоманія.
   Найчастіше підлітками використовуються випари таких речовин як ефір, ацетон, хлороформ, тетрахлорвуглець, трихлортилен, розчинники для фарб і клею, лак для волосся. Цими речовинами наркомани замінюють наркотики.
   При вживанні наркотиків, токсичних речовин в кінцевому результаті наступає деградація особистості, зниження інтелектуальних здібностей, психічна та фізична виснаженість стає постійною ознакою. Формується емоційна нестійкість. Втрачаються моральні установки і цінності. Гине в людині все істинно людське.
   Алкоголь та тютюнопаління мають також негативний вплив на життєздатність людини та є соціальним злом для суспільства. Алкоголь або спирт, є наркотичною отрутою, яка діє перш за все на клітини головного мозку, паралізуючи їх. Доза в 7-8 г чистого спирту на 1кг ваги тіла є смертельною для людини.
   У дитячому та підлітковому віці руйнуюча дія алкоголю відбувається прискореними темпами, що обумовлює швидкий розлад різних органів і, першу чергу, центральної нервової системи. Вченими доведено, що систематичне вживання алкоголю до 20 років призводить до алкоголізму у 80% випадків. На сьогоднішній день тютюнопаління є поширеною звичкою не тільки серед чоловіків, а й серед жінок і також розповсюджується серед підлітків. Вчені підтверджують згубну дію нікотину на організм людини.
   У дитячому віці отруєння тютюном особливо шкідливе. Відбувається затримка росту, загального розвитку дитини виникають розлади серцево-судинної системи.
   Однією з форм девіантної поведінки є адиктивна поведінка, що характеризується формуванням у підлітка прагнення до втечі від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану через фіксацію уваги на певних видах діяльності чи вживанні деяких речовин, що спрямовані на розвиток інтенсивних емоцій.
   Можна визначити такі особливості людей з адиктивною формою поведінки:
   - прихований комплекс неповноцінності; знижена витривалість до труднощів повсякденного життя; прагнення до постійної брехні; звинувачувати ні в чому невинних людей; безвідповідальність; тривожність;
   - залежність, повторюваність поведінкових вчинків.
   Е. Берн виділив шість типів голоду, які є в людини:
   1. За сенсорною стимуляцією.
   2. За визнанням.
   3. За контактом і фізичним прогладжуванням.
   4. Сексуальний.
   5. Структурний або за структуруванням часу.
   6. За інцидентами.
   На адиктивну особу діє вплив соціуму і тому їй доводиться прилаштовуватися під норми суспільства, групи, й таким чином вона налаштовує себе на формальне виконання соціальної ролі. Виділяють одну з основних рис у поведінці адиктивних особистостей це прагнення до втечі від реального життя.
   Причини виникнення та формування девіантної поведінки ми знаходимо, в першу чергу, у впливові факторів навколишнього середовища.
   Особливо мають вплив соціальні фактори такі як:
   - економічні негаразди; проблема зайнятості; вплив соціуму чи групи на особистість; жорстокість в родині;
   - проблеми у стосунках між членами родини; шкідливі звички (наркоманія, токсикоманія, тютю-нопаління, алкоголізм, тощо);
   - психічні захворювання батьків. Шкідливі звички ми з часом відносимо до стану хвороби у особистості, тому й підходи до проведення профілактичної роботи повинні бути різними та багато аспектними.
   Профілактична робота ґрунтується на таких напрямах, як психогігієнічна, педагогічна, санітарно-гігієнічна та медико-соціальна спрямованість.
   Форми роботи можуть бути різними, так наприклад можуть бути проведені ряд виховних заходів, що базуються на інтелектуальному рівні підлітків, їх захопленнях: проведенні диспутів, зустрічей з цікавими людьми та спеціалістами, зокрема, психологами, лікарями, педагогами; випуску газет, конкурсу малюнку; перегляд фільмів з подальшим їх обговоренням, тощо.
   Так психопрофілактичне виховання ґрунтується на удосконаленні виховного процесу, тому що саме вади у вихованні формують у дитини схильність до вживання наркотиків, алкоголю, тютюнопалінню.
   Необхідно враховувати й особливості проведення психопрофілактичної роботи з підлітками з антинаркотичного виховання, виникнення нікотинової залежності, антиалкогольної пропаганди.
   Антинаркотичне виховання підлітків необхідно здійснювати не тільки на уроках біології, хімії, фізичної культури, валеології та залякуванні їх, а й вести пропаганду з наслідками зловживання наркотичних речовин.
   Психопрофілактична робота з тютюнової залежності ґрунтується на проведенні постійної виховної роботи з дітьми та переконанні підлітків у небезпечних наслідках для їх здоров'я при постійному курінні. Особливо необхідно звернути увагу підлітків на те, що стає причиною початку куріння -це бажання здаватися дорослим, наслідування, маскування певних вад та внутрішніх психологічних проблем особистості, вплив малої групи, низька самооцінка, невпевненість у собі тощо. Необхідно розкрити згубний вплив куріння на організм людини та звернути увагу на те, що курцями найчастіше стають особи, які не вміють протистояти іншим, тобто безвольні. Особливу увагу необхідно звернути також на виховання у дітей таких рис як сила волі, впевненість у собі та своїх можливостях, самоповаги, почуття власної гідності.
   Психопрофілактика пияцтва та алкоголізму в першу чергу повинна ґрунтуватися на правильній позиції колективу школи. Особливої уваги потребують діти з неблагополучних сімей. Також ми знаємо й про те, що є спадкова схильність до вживання алкоголю, що залежить від типу вищої нервової діяльності, як правило це “важкі” діти які потребують особливої уваги та запровадженню психолого-педагогічної корекційної роботи з ними.
   Психіатр І.К. Янушевський аналізуючи причини піл впливом яких діти і підлітки залучаються до вживання спиртних напоїв прийшов до таких висновків: навчили батьки - 39%, наслідували дорослих - 33%, привчили старші товариші - 25%, причини не встановлено - 3%. За даними О.С. Скворцової перше вживання алкогольних напоїв школярами в 7% випадків відбувається під впливом батьків чи близьких родичів. В той же час не знають про вживання спиртних напоїв дітьми 56% дорослого населення.
   Підлітки повинні знати про згубну дії алкогольних напоїв на організм людини, насамперед, це враження центральної нервової системи, захворювання серця, печінки, підшлункової залози, гастрит, язва шлунку, туберкульоз. Досить вагомою проблемою є також й суїцид, так як третина їх припадає на осіб у стані алкогольного сп'яніння. Дослідниками доведено, що юнаки та дівчата в чотири рази швидше стають алкоголіками чим доросле населення. Підлітки, що почали вживати спиртні напої в шкільні роки вже в 20-25 років починають лікуватися від хронічного алкоголізму, причому не завжди успішно.Неможливо забувати про руйнуючу, шкідливу дію алкоголю на потомство. На основі проведених дослідів академік В.М. Бехтерев з'ясував, що від алкоголіків народжуються на кожні 100 чоловік: 10 виродків, 8 ідіотів, 15 хворих епілепсією, 5 алкоголіків. Вченими доведено, що безпечних доз алкоголю не існує.
   Психогігієнічна профілактична робота повинна проводитися не тільки з дітьми, а й з їх родинами. Тому проведення спільних заходів школи та сім'ї є досить вагомими у вихованні підростаючого покоління. Також проведення конференцій, семінарів, семінарів-практикумів, лекцій, диспутів, зустрічей як для батьків так і спільних батьки-діти.
   Основним завданням сучасної школи є навчити дітей бути здоровими. Тому говорячи про стратегію освіти ми маємо на увазі створення освітнього середовища дитини, де в комплексі повинні розв'язуватися навчальні, виховні, розвивальні та оздоровчі завдання. Створення такого освітньо-виховного середовища має велике значення для розвитку та формування особистості.
   Так національний ідеал духовної досконалості людини був притаманний українському народу з давніх часів. Нашому народу властивий культ здоров'я, тому здоров'я українського етносу ґрунтувалося на використанні сил природи (сонце, повітря, вода) та застосуванні трав, тощо. Із зміною соціальних, політичних, економічних умов життя національний ідеал змінювався, але адаптуючись до нових умов навколишнього середовища завжди відповідав традиціям, звичаям українського народу.
   Боротьба з шкідливими звичками є частиною проблеми здоров'я нації і не може теоретично вивчатися та практично впроваджуватися в життя без серйозного вивчення, методології та зв'язку з реальними умовами і фізіологічними можливостями людини. Організація виховної роботи з учнями повинна враховувати мотивацію дитини, ступінь її індивідуального здоров'я і матеріальних умов життя. Недостатньо аргументована пропаганда згубної дії куріння, пиятства і наркоманії призводять до зворотного результату.

ЛІТЕРАТУРА

1. Коцур Н.І., Гармаш Л.С. Психогігієна: навчальний посібник.- Чернівці, 2006. - 380 с
2. Мартинюк І.А. Патопсихологія. Навчальний посібник. - К., 2008.-208 с
3. Основи валеології. - К., 1998.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com