www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Теоретичний аналіз проблеми розвитку особистості підлітків з дистантних сімей
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Теоретичний аналіз проблеми розвитку особистості підлітків з дистантних сімей

Я.М. Раєвська

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКІВ З ДИСТАНТНИХ СІМЕЙ

   Сучасне українське суспільство переживає глибокі трансформаційні процеси у всіх своїх сферах свого існування - в економіці, політиці, культурі. Ці переміни у житті суспільства відбиваються і на сім'ї, бо через матеріальні, соціальні, моральні причини, за умов розшарування населення за матеріально-культурним рівнем, безробіття та масового виїзду дорослих на заробітки за кордон — тимчасова відсутність батьків є однією з провокуючих умов різних форм поведінки.
   На сучасному етапі розвитку українського суспільства, у контексті освітньо — виховних пріоритетів, помітно активізувалася увага до проблеми існування нового соціального феномену в нашій країні - дистантних сімей трудових мігрантів.
   Вже декілька років поспіль продовжує гостро стояти проблема заробітчанства. У 2003 році на запити обласних управлінь у справах сім'ї та молоді, громадських організацій та на замовлення Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту було проведено соціологічне опитування. Мета дослідження - вивчення становища дітей, чиї батьки виїхали за кордон на заробітки, проблем, з якими стикаються особи, які опікуються цими дітьми під час відсутності батьків (одного з батьків), та розроблення рекомендацій, спрямованих на вдосконалення соціальної підтримки та захист прав цих дітей. За результатами дослідження було констатовано, що діти, чиї батьки їдуть на заробітки за кордон, потребують допомоги та уваги, а облік сімей заробітчан є необхідним для попередження бездоглядності дітей, які тимчасово позбавлені батьківського піклування.
   У 2004-2005 роках було розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України про роботу з дітьми трудових мігрантів. Але він зустрів неприйняття з боку представників Міністерства праці та соціальної політики України, був розкритикований, і робота в цьому напрямку фактично була припинена.
   Закон України „Про Загальнонаціональну програму „Національний план дій на виконання Конвенції ООН про права дитини " прийнятий у першому читанні Верховною Радою України в лютому 2007 року, також не містить спеціальних положень щодо роботи з дітьми, які тимчасово позбавлені батьківського піклування (діти трудових мігрантів). Але проблеми цих дітей залишаються [7].За даними Міжнародної організації праці, на початок XXI століття глобальна трудова міграція становить близько 12 млн. осіб, тобто 2,3 % світового населення.
   За неофіційними даними сьогодні за межами України близько семи мільйонів заробітчан. Діти трудових мігрантів, як правило, залишаються під опікою родичів: одного із батьків - мами (44%) або тата (26%), бабусі (35%), сестри (14%), брата (12%). Особливо гостро стоїть ця проблема в окремих областях, і зокрема у Тернопільській, Івано-Франківській, в Чернівецькій. Сьогодні на Буковині є села і містечка, у яких майже все працездатне жіноче населення виїхало на заробітки.
   Однією з основних проблем, пов'язаних з трудовою міграцією, є розрив родинних стосунків, в результаті чого діти залишаються без батьківського піклування протягом кількох років.
   У 2007 році Міжнародний жіночий правозахисний центр „Ла Страда-Україна" у співпраці з Українським інститутом соціальних досліджень ім. Олександра Яременка вивчав цю проблему. У результаті експерти виявили здебільшого негативні зміни у поведінці дітей, батьки яких тимчасово відсутні: пропуски занять без поважних причин, зниження успішності у навчанні, агресивна та неспокійна поведінка, вживання алкоголю та наркотиків, паління [4].
   Проблему дистантних сімей вивчали І.М. Трубавіна (дає визначення поняття „дистантна сім'я" і окремими шляхами розглядає напрями роботи з нею; визначає дистантну сім'ю як таку, члени якої перебувають на відстані один від одного з різних причин; останнім часом до таких сімей почали відносити і сім'ї, де один зчленів подружжя чи обоє батьків проживають окремо від сім'ї чи від дітей з різних мотивів, — сім'ї заробітчан.), А.Й. Капська (виділяє найбільш типові позиції підлітків у сім'ї, що правомірно можна віднести до дистантних (позиція „покинутої дитини " - діти належать самим собі, їхня поведінка не контролюється; позиція „відчуження підлітка" - з'являється у тих сім'ях, де батьки захоплені лише власними проблемами, немає взаєморозуміння, духовної близькості з дітьми; „суперечлива позиція " - наявні постійні конфлікти між батьками, підлітки повинні пристосовуватися до різних вимог батьків; позиція „пригніченої дитини " - поведінка підлітка занадто контролюється; позиція „заголубленої дитини" - з дитини роблять “ідола”), Торохтій B.C. (класифікує сім'ю як дистантну за особливими умовами її життя (це сім'я мало турботлива, з непостійним батьківством) [5].
   Аналіз життєвої ситуації, що складається в сім'ях, де батьки перебувають за кордоном на заробітках здійснювали Д. Пенішкевич (аналізуючи життєдіяльність цих сімей, умовно поділяє їх на категорії, серед яких є і благополучні і неблагополучні сім'ї), Н. Куб'як, Л. Ковальчук, Т. Кривко, Т. Дорошок та інші. Ними проаналізовано ці сім'ї, проблеми виховання дітей у них, запропоновані методики соціально-педагогічної роботи з подолання занедбаності дітей, що виховуються в таких сім'ях.
   Під дистантною сім'єю ми розуміємо таку сім'ю, яка характеризується особливими умовами сімейного життя, пов'язаного з перебуванням одного (чи обох) батьків за межами країни.
   Особливостями дистантної сім'ї є:
   • роздільне проживання членів сім'ї (як правило, батьки чи один з них працюють за кордоном); відокремлення місця праці від домівки;
   • зміна ціннісних орієнтацій; порушення сімейної рівноваги;
   • розпад сімейних зв'язків;
   • надання переваги одній з сімейних функцій (економічній).
   Дискомфортність психологічного клімату сім'ї може стати причиною нервово-психічних розладів та формування неадекватної самооцінки у дітей. Основними ознаками паталогічної дистантної сім'ї є:
   • невиконання членами подружжя своїх родинних обов'язків, небажання працювати, допомагати, прагнення жити за рахунок інших;
   • зовнішнє благополуччя за умов психологічного сирітства дітей і відчуженості подружжя, превалювання матеріальних цінностей та погоня за ними всупереч усяким моральним принципам;
   • фрустрація та депривація членів подружжя, критичний стан крайнього відчаю, безпорадності у разі безробіття, нереалізованості, матеріальної незабезпеченості;
   • безпорадність старшого покоління у вихованні підлітків чи педагогічно занедбаних дітей в умовах тривалої відсутності одного чи двох з батьків;
   • подружні зради, атмосфера обману;
   • небажання та невміння організовувати змістовне дозвілля, здоровий і корисний відпочинок [2, с 57—58].
   Виходячи з характеру функціонування дистантної сім'ї та її складу, можна стверджувати, що вона схожа на неповну сім'ю через неспроможність виконувати свої функції, особливо у питаннях соціалізації дітей. Природно дитина потребує тісного емоційного контакту з батьками, відсутність якого створює незадоволеність життєво важливої потреби в любові, а це обертається в поведінці агресивністю, імпульсивністю, роздратованістю, стурбованістю, симптомами боязливості, почуттям ворожості, підвищеним рівнем тривожності та ін.
   У працях Т.О. Гаврилової, B.C. Мухіної, А.М. Прихожан розглядаються аспекти емоційно-вольової сфери підлітків, але фактично відсутні дослідження, в яких вивчалася б емоційна сфера підлітків в ситуації відсутності одного з батьків.
   Враховуючи підвищену емоційну чутливість до впливу сучасного соціуму, метою пропонованої статті є розгляд емоційної сфери підлітків з дистантних сімей.
   Від народження в дитини є елементарні безумовно-рефлекторні емоції (задоволення, страх, гнів), пов'язані з її органічними потребами у теплі, їжі, захисті, русі. її емоційний розвиток далі виявляється у виникненні емоцій умовно-рефлекторного походження, розширенні кола об'єктів, які їх викликають, появі нових видів емоцій і почуттів, пов'язаних із становленням вторинних, специфічно людських потреб. Такими є потреби у пізнанні навколишнього світу, у спілкуванні з іншими людьми, у навчанні, у праці, у творчій діяльності, які стають можливими мотивами цілеспрямованої діяльності. Кожному віку властива своя ведуча діяльність. У якій передусім задовольняються актуальні потреби індивіда, що розвивається, формуються пізнавальні, емоційні та інші процеси [1]. Проведено чимало досліджень, що описують вплив чинника неповної сім'ї на особистість дитини. Так встановлено, що хлопчики набагато гостріше, ніж дівчатка, сприймають відсутність батька. Вони стають неспокійними, агресивними та задиристими. Особливо сильно помітна різниця між хлопчиками в сім'ях з батьком і без нього в перші роки життя дітей. Щодо дівчаток, то дівчатка, які виросли тільки з матерями, мало чим відрізняються від тих, хто жив у повній сім'ї, але в інтелектуальній діяльності виявляється різниця.
   Особливо проблемним є питання виховання підлітків у дистантній сім'ї, що породжене самою соціальною ситуацією їх розвитку.
   Підлітковий вік - один із найскладніших етапів в онтогенезі людини, оскільки в цей період відбувається не тільки корінна перебудова психологічних структур, які склалися раніше, але й виникають нові утворення, закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні відповідних уявлень та соціальних установок.
   Важливим моментом у житті підлітків є пошук моральних цінностей, смислу життя. У цьому віці вони - максималісти. Часто підліток у своєму пошуку стає “самотнім подорожнім”. Особливе значення у процесі самовизначення і самоствердження підлітка відіграє соціальне середовище, зокрема сім'я, оскільки саме в підлітковому віці дітям як ніколи потрібний приклад батьків, їхня порада та підтримка. Відсутність одного чи обох батьків негативно впливає на вищезазначені фактори.
   В цьому віці особливо чітко змінюється самооцінка в плані можливостей впливу, компетентності, і набагато менше - в плані особистісної цінності. У спілкуванні з друзями чи наодинці підлітки найчастіше відчувають себе самими собою, а у шкільній ситуації чи у спілкуванні з батьками і дорослими - рідко. Було встановлено, що підтримка батьків значно впливає на самооцінку підлітків, а якщо такої немає або вона незначна, то і самооцінка буде розвиватись не так як треба, а контроль і вимоги з їх боку або не будуть мати такого впливу, або лише підсилять цей процес.
   Негативними наслідками виховання дитини в умовах дистантної сім'ї можуть бути: закомплексованість, підвищений рівень тривожності, почуття ворожості, несформованість Я-образу, статево-рольової ідентичності, домінування залежності в поведінці, імпульсивність та ін.
   Особистість підлітка - доволі складний феномен. Важливими соціально-психологічними новоутвореннями підліткового віку є особистісне самоутвердження, дорослість, потреба у спілкуванні, інтенсифікація контактів, перегляд попередніх переконань та уявлень, формування нового світогляду, засвоєння цінностей і норм підліткового середовища. У різноманітних міжособистісних стосунках підліток намагається з'ясувати, як до нього ставляться інші. У ставленні до батьків виявляє ознаки емансипації (відстоювання своєї точки зору, втеча з дому тощо). Підлітковий вік нелегко пережити і кожній людині, і її батькам - це час складних психофізіологічних змін. Природно дитина потребує тісного емоційного контакту з батьками, відсутність якого створює незадоволеність життєво важливої потреби в любові, а це обертається в поведінці агресивністю, роздратованістю, стурбованістю, симптомами боязливості і тривожності. Тривожність негативно впливає не лише на емоційне самопочуття підлітка, а й у подальшому його житті порушує функціональні можливості психіки - занижена самооцінка, низький рівень навальності в силу ригідності мислення, відсутності креативу уяви, продуктивності пам'яті - відбувається деструкція і гальмування розвитку особистості. Так звані „хронічні тривоги" здебільшого перетворюються на патопсихологічні розлади. Значна кількість тривожних підлітків мають проблеми зі здоров'ям [4].
   У дистантних сім'ях відбувається відчуження дітей від батьків у зв'язку з втратою постійних контактів. Потреба в емоційній близькості з оточуючими у підлітка повністю не задовольняється. У дітей постійний дефіцит прояву позитивних почуттів, як по відношенню до себе , так і по відношенню до інших (батьків). їм не вистачає відчути ніжність, лагідність, батьківського тепла та любові, відчути себе цінним для значущих дорослих.
   Відсутність емоційного контакту з батьками іноді призводить до зловживання психоактивних речовин, дезадаптації поведінки, соматичних захворюваннях. Водночас підлітки підвищено збудливі; їхня поведінка нестійка, імпульсивна. Вони стають неспокійними, агресивними та задиристими.
   Отже, підлітки з дистантних сімей можуть втратити потребу у спілкуванні з батьками, стати егоїстичними, замкненими, конфліктними, впертими, озлобленими, невпевненими в своїх силах, недисциплінованими, мати неадекватну самооцінку та ін. Власне, від'їзд матері/батьків - це травматична ситуація для всіх дітей, незалежно від віку, статі та інших особливостей. У дітей втрачається тісний емоційний та тілесний зв'язок, який давав їм відчуття безпеки, захищеності, без оціночного прийняття та любові, формував базову довіру до світу й людей довкола.
   Особливо болісно проживають „тимчасову втрату батьків" саме підлітки, коли “вже не діти”, але “ще не дорослі” вибудовують власні ціннісні орієнтації, визначаються з стилем життя, (що, в значній мірі, залежить від тих сімейних моделей, які дитина “записала” і “записує” на тлі свого несвідомого). Ще однією психологічною характеристикою даного віку є те, що авторитет батьків чи іншого важливого дорослого після тривалої ідеалізації - знецінюється (що є природнім), а суперечливий приклад та “класне” життя “сміливих” та “дорослих” однолітків стає все більш привабливим. Власне мова йде про можливу схильність до крайнощів: від наслідування негативної, адитивної поведінки, до надмірної замкненості та закритості.
   Неочікуваною може стати й ситуація повернення та зустрічі батьків із власними дітьми. Адже, як одні так і другі за період розлуки стали „іншими". Натомість, мати/батьки очікують повернення “старих добрих часів”, яким діти зазвичай активно чинять опір. І знову багато взаємних образ, звинувачень, злості та демонстративної байдужості.
   Таким чином, діти трудових мігрантів, окрім природних вікових та соціально-психологічних труднощів, переживають стрес та психологічну травму в момент виїзду батьків, далі — повільно й болісно пристосовуються до існуючої ситуації, так чи інакше навчаючись жити самостійно й знову, можуть, переживати стрес в момент повернення.
   Практична психологія виділяє наступні проблеми, що виникають у дітей, які тривалий час залишаються без опіки батьків або одного з батьків:
   • формування особистісної тривожності;
   • перебування у негативних емоційних тонах, депресивні стани;
   • соціальна неадаптованість або дезадаптованість;
   • не сформованість відповідальності за власні дії;
   • посттравматичні стресові симптоми;
   • хворобливість організму;
   • афективні поведінкові реакції;
   • негативна “Я - концепція”;
   • проблема самостійності.
   Відсутність поруч батьків також посилює вплив інших соціально-негативних факторів розвитку і становлення дитини - підлітково-юнацькі авторитети, асоціальні групи, вживання наркотичних речовин, ціннісних пріоритетів молодіжної субкультури [6].
   Якісний аналіз дослідження дозволив визначити основні соціально-психологічні проблеми підлітків трудових мігрантів (у рейтинговому порядку):
   • проблеми у взаєминах та спілкуванні з однолітками та однокласниками;
   • труднощі у взаєминах з одним з батьків (або опікуном);
   • потреба у спілкуванні з батьками;
   • погіршення загального емоційного стану, емоційні розлади;
   • підвищена тривожність;
   • невпевненість у собі, занижена самооцінка;
   • особистісні проблеми, у т.ч. ті, які стосуються взаємин з протилежною статтю;
   • проблеми у взаєминах з учителями, конфлікти (у т.ч. скарги на навмисне заниження оцінок);
   • конфлікти і непорозуміння в сім'ї;
   • потреба у самопізнанні;
   • проблема статусу у колективі;
   • професійне самовизначення.
   Отже, найбільшою проблемою дітей трудових мігрантів є проблема спілкування, яка викликана відсутністю значимих людей. Дефіцит спілкування з батьками впливає на загальний емоційний стан дітей, їх самооцінку, викликає погіршення настрою, агресивність, підвищену тривожність, схильність до конфліктної поведінки як у шкільному колективі з однолітками та учителями, так і в сімейному середовищі. Усе це певним чином впливає на статус у колективі, успішність, поведінку, взаємостосунки з однолітками, учителями, рідними.
   В подальшому ми плануємо розробити теоретико-методологічні підходи до вивчення особистості підлітків з дистантних сімей; визначити діагностичні критерії порушень емоційної сфери підлітків, які перебувають в ситуації відсутності одного з батьків; розробити психологічні засади системи соціальної роботи з підлітками з дистантных сімей та форм дистанційного впливу на батьків щодо збереження рівноваги емоційної сфери підлітків. Ці питання будуть подальшою тематикою наших досліджень.

ЛІТЕРАТУРА

1. Костюк Г.С. Навчально виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.,1989. - 608 с
2. Курляк І.Є. Соціальна педагогіка. (Соціальна антропогогіка). Львів, 2003.
3. Москаленко В.В. Соціальна психологія. - К., 2005. - 624 с
4. Проблеми дітей трудових мігрантів: аналіз ситуації. - К., 2006. - 63 с
5. Романовська Д.Д. Складні життєві ситуації: психологічний аналіз проблем, ресурсів та стратегій подолання труднощів // Організація соціально-педагогічної допомоги в закладах освіти. -Чернівці, 2008. - С 1-7.
6. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових ігрантів. - К., 2007. - 240 с
7. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових ігрантів. - К., 2008. - 377 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com