www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Синергетика в психології - перші результати експериментальної практики
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Синергетика в психології - перші результати експериментальної практики

М.-Л.А. Чепа

СИНЕРГЕТИКА В ПСИХОЛОГІЇ - ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

   У статті подані результати застосування синергетики на прикладі розширення можливостей класичних (КЧБ) і авторських (тест геометричних фігур) методик та використання виявленого ефекту правопівкульної активації атенційних функцій в процесі синергії зорової й тактильної сенсорних систем.
   Ключові слова: синергетика, теорія й практика, психологічні методики, синергія зорової й тактильноі систем.
   Інтерес до “синергетичної парадигми” засвідчений зростаючою кількістю наукових та навколо наукових публікацій. Робіт психологів, що прямо або опосередковано оцінюють ефективність синергетичної парадигми, містять стриманий оптимізм. Причиною є, на наш погляд, відсутність даних про експериментальне впровадження синергетики в експериментальну практику.
   Концептуальне поле синергетики дозволяє доповнити теоретичні та практичні підходи, орієнтовані на вивчення урівноважених систем; синергетика дозволяє вивчати системи, яким притаманні як еволюційні, так і біфуркаційні шляхи розвитку. Характерним є те, що стадії розвитку в "каналах еволюції" переривають катастрофи в "точках біфуркації", де відбувається розпад підсистем, що вичерпали потенції інерційного сталого розвитку, який відбувається в полі дії атрактора, тобто в деякій обмеженій області тяжіння одного із стабільних чи квазістабільних станів системи. У цьому випадку під впливом обставин стан системи стає несумісним із дією атрактора і він дезактуалізується за рахунок втрати того стану, який визначав область "притягування", а у результаті цього система відносно швидко переходить у поле дії нового атрактора. Означена перебудова системи називається катастрофою або біфуркацією.
   Якщо у стійкому режимі саморозвитку динаміка системи детермінована, всі майбутні стани визначаються найближчим минулим, то біля точки біфуркації система поводиться непедбачувано. Важливу роль починають відігравати випадковості, другорядні чинники. Вплив незначних "дрібниць" може досягти колосальних масштабів - їх більше нічого не стримує, система втратила властивість авторегулювання.
   Тому при моделюванні системи, яка проходить точку біфуркації, кризи, важливо таким чином підібрати комплекс параметрів порядку, щоб з їх допомогою можна було визначити раціональну програму впливів на систему.
   Вміння віднаходити точки біфуркації дасть можливість надати психологічним дослідженням можливість проникнути у закономірності життя системи у момент зародження нової траєкторії розвитку.
   Можемо констатувати, що психологія ще не має адекватних методів вивчення точок біфуркації психічних систем, тому метою пропонованої статті є оприлюднення досвіду модифікації відомих психологічних методик для проведення досліджень у руслі психосинергетичної парадигми. Почнемо з модифікованої нами методики діагностики лабільності нервової системи.
   Поняття лабільності було запроваджено у психофізіологію у 1892 році. Терміном „лабільність" позначали швидкість елементарних реакцій, які супроводжують функціональну діяльність. Мірою функціональної рухливості (лабільності) М. Введенський запропонував вважати найбільше число електричних коливань, які може відтворювати нервовий субстрат за 1 сек. у відповідності з ритмом максимальних подразнень [1, с 207].
   О.О. Ухтомський, розвинув концепцію лабільності М. Введенського, доповнивши її поняттям оперативного спокою. Він висловив думку, що високий ступінь лабільності та високоорганізована здатність до оперативного спокою - умови, необхідні для „диференційованого сприйняття середовища зі всіма деталями" [2, с 126].
   У школі І.П. Павлова поняття лабільності використовували для характеристики швидкісних параметрів вищої нервової діяльності. Зокрема, Е.А. Асратяном було доведено універсальність принципу лабільності-інертності у функціонуванні ВНД [3]. І.П. Павлов вважав, що „Інертність нервової клітини є надзвичайно важливою властивістю центральної нервової системи. Чим вище ми будемо брати нервові клітини, піднімаючись від спинного мозку до головного, тим більш буде підвищуватися ця властивість інертності клітин. Очевидно, що вся наша складна психічна діяльність Грунтується на такій інертності. Якби нервові клітини не були інертними, то ми жили б секундами, миттєвостями, у нас не було б пам'яті, ми не могли б навчатися, ми б не мали звичок. Тому інертність треба вважати самою основною властивістю нервової клітини. Завдяки їй нервова енергія накопичується і утримується від витрачання до певного терміну [4, с 460].
   Зусиллями Б.М. Теплова термін „лабільність" закріпився за властивістю, що характеризується швидкістю виникнення і припинення нервового процесу [5].
   Класична лабораторна методика визначення лабільності полягає у наступному [6]. Піддослідний після 50 хвилин адаптації до темряви отримував завдання словесно виділити момент появи і зникнення білої тестової плями. Для вимірювання КЧБ біла пляма освітлювалася миготливим світлом. Тривалість одного спалаху світла була постійною і рівною 25 мсек, інтервали між спалахами мінялися від 15 до 475 мсек. [6, с 235]. Згодом при застосуванні методики для масових обстежень, відмовилися від проведення адаптації ока до темряви.
   На практиці дослідження лабільності нервової системи проводилось нами з допомогою приладу „Інтеграл" в умовах денного освітлення шляхом вимірювання такої частоти світлових стимулів, при якій піддослідний перестає розрізняти окремі світлові блимання [7].
   Зазвичай значення лабільності отримували усереднюючи десять показників КЧБ [8].
   У результаті досліджень на людині було показано, що сітківка ока може відтворювати до 100 блимань у секунду, а зорові області кори- значення блимань, що групуються навколо 30-35 Гц. „Можна вважати, що якраз центральний зоровий нейрон і зорова кора, є самими інертними ланками, які входять у систему, що визначає частоту блимань" [9, с 130]. Тобто, високі показники лабільності притаманні людям з переважанням у корі ЦНС процесів збудження, а низькі - гальмування.
   Бачимо, що класичний спосіб і методики вимірювання лабільності є інформативними стосовно віднесення людини до високо чи низько лабільних у порівнянні з іншими членами вибірки, ніяким чином не характеризуючи баланс процесів збудження чи гальмування у ЦНС конкретної людини, тобто не дає нам ніяких даних про швидкість виникнення і припинення процесів збудження чи гальмування у цієї людини.
   Пропонований нами спосіб вимірювань полягає у роздільному усередненні показників КЧБ отриманих при припиненні сприйняття блимання на певній частоті, від показників сприйняття сигналу, що не мигтить, як такого, що блимає, при поступовому збільшенні частоти сигналу.
   Методика передбачає здійснення наступних кроків:
   1. Досліджуваний спостерігає блимання світлового сигналу. Частота блимань поступово зменшується до того моменту, коли досліджуваний повідомляє про сприйняття неперервного світлового джерела. Фіксується частота, на якій це відбувається - Лі. До отриманого значення додають 10 щ і з цієї частоти починають, поступово її зменшувати, знаходити частоту появу блимань Л2. Від отриманого результату віднімають 10 щ і знову починають зменшувати частоту блимань до того часу, доки не отримають значення частоти Л3. Процедуру продовжують до моменту знаходження значення Л10, після чого визначають Лсер, як частку від ділення суми Ль Л2,......Л10 на 10.
   Окремо визначають середні значення сум парних та непарних значень частот, після чого визначають величину і знак гістерезису - різницю середнього
   непарних і парних сум частот. Вказані значення є інформативними показниками процесів збудження та гальмування у ЦНС конкретної людини.
   2. Орієнтуючись на значення Лсер, та показники гістерезису значень, встановлюють таку стимульну частоту для конкретного досліджуваного, щоб він міг плавною зміною частоти знайти таке її значення, коли незначна зміна частоти у той чи інший бік призводить до сприйняття зміни якості сигналу.
   Частоту та інтенсивність стимульного сигналу підбирають з урахуванням того, що обстеження будуть проводитися у світлий час доби, при природному освітленні за хмарної або сонячної погоди.
   3. Визначена таким чином точка біфуркаційної зміни процесів збудження та гальмування у центральній нервовій системі конкретної людини відкриває додаткові можливості для відстежування динаміки психологічних станів людини.
   Наступний приклад модифікації стосується проективного тесту геометричних фігур О.Ш. Тхостова. Тест модифіковано таким чином, щоб мати можливість знаходити точку біфуркації у сприйнятті власного тіла і душі. Запропонований О. Тхостовим метод полягає у наступному. Піддослідному дають інструкцію: "Ви бачите зображення 13 різних геометричних фігур. Уявіть собі, що ці фігури символічно зображають ваше тіло. Виберіть фігуру, яка найбільше схожа на ваше тіло, про яку можна сказати, що ви всередині неї знаходитесь, як знаходитесь всередині вашого тіла. Потім виберіть із тих 12 фігур, що залишилися найбільш схожу на ваше тіло. Всі фігури треба розмістити по зменшенню подібності з вашим тілом (якщо уявити собі, що символічні фігури зображають ваше тіло).
   Після закінчення послідовності: „Тепер, будь ласка, скажіть, всередині якої фігури вам би хотілося перебувати, в якій фігурі, що може зображати ваше тіло, вам було б максимально комфортно? Ви можете вибрати одну із продемонстрованих вам фігур або намалювати свою.
   Ми доповнили описану процедуру аналогічним дослідженням уявлень людини про власну душу, тобто піддослідний має уявити, що фігури символічно зображають його душу і фігури треба розмістити по зменшенню подібності з душею піддослідного. Заключний етап дослідження передбачає знаходження точки біфуркації у системі „тіло-душа", що передбачає здійснення певної математико-статистичної процедури, що має на меті виокремити психосоматичні причини захворювання від соматопсихологічних.
   Наступна частина статті стосується експериментального дослідження результатів філогенетичних еволюційних процесів. Є всі підстави стверджувати, що у результаті культурогенези людина не тільки вдосконалила функціонування власного організму, збагачуючись новими діяльностями - у тій же мірі відбулося порушення архітектоніки взаємодії певних функціональних систем, що призвело до деякої „атрофії" як периферійних, так і центральних інформаційно-енергетичних зв'язків. Які наслідки таких процесів і чого можна досягти цілеспрямованим виправленням згаданих культурних артефактів? Щоб відповісти на поставлене запитання нами проведено теоретичне та експериментально-психологічне дослідження причин і наслідків опанування людиною письма. Почнемо із невеликої порції теорії.
   Як це не парадоксально, синергетика, що настільки успішно справляється із завданням наведення порядку у світі хаосу, істотно менше встигла зробити в наведенні порядку серед структур. Зокрема, при пошуку й класифікації структур нею майже не використається поняття симетрії, яка грає важливу роль у багатьох розділах точного й описового природознавства. Так само як і розмірність, симетрія істотно залежить від того, які операції дозволяється робити над об'єктом. Наприклад, будова тіла людини й тварин має білатеральну симетрію, але операція перестановки правого й лівого фізично нездійсненна. Отже, якщо обмежитися тільки фізично здійсненними операціями, то білатеральної симетрії не буде. Симетрія - властивість тонка: невелика варіація об'єкта, як правило, знищує весь запас властивої йому симетрії. Якщо визначення симетрії обране, то воно дозволяє встановити між досліджуваними об'єктами відношення еквівалентності. Всі об'єкти підрозділяються на непересічні класи. Всі об'єкти, що належать тому самому класу, можуть бути переведені один в одного належно обраною операцією симетрії, у той час як об'єкти, що належать різним класам, жодною операцією симетрії один в одного переведені бути не можуть.
   Симетрію варто шукати не тільки у фізичному просторі, де розігрується процес структуроутворення, але й у будь-яких просторах, що містять "портрет" системи.
   Якщо зробити спробу сформулювати вимоги симетрії, яким повинна відповідати психофізіологічна система живих істот, то можна побачити, що суть справи полягає в еволюційному пристосуванні біологічних систем організмів до фізичних і геометричних характеристик зовнішнього світу, у якому вони себе “проявляють”. Біомеханіка рухів тіла, “константність” психології сприйняття, біохімічні закономірності життєвих процесів, рухи й потоки, пов'язані з морфогенезом, - все це реакції окремих видів організмів на відповідні інваріанти, властиві геометричним та фізико-хімічним характеристикам зовнішнього середовища, які організми “зуміли” ідентифікувати й включити у свою філогенію в процесі еволюції. Чим більше інваріантних, регулярних властивостей свого зовнішнього світу зміг розпізнати й “урахувати” організм, тим більше хаосу вдається йому усунути із зовнішнього середовища, що й забезпечує його переваги з погляду прийняття рішень, зменшення фрустрації, домінування й, власне кажучи, виживання.
   У першій, констатуючій, серії експериментально-психологічного дослідження, яке Грунтується на такому розумінні значення симетрії у житті людини, ми вивчали особливості функціональної асиметрії зорової уваги, використовуючи стимульний матеріал коректурної проби.
   Для аналізу функціональної асиметрії зорової уваги підраховувалася кількість помилково закреслених або пропущених цифр у правій та лівій половинах таблиці. В результаті проведеного пілотажного дослідження отримано наступні дані - сумарна кількість пропусків цифр на лівій і правій стороні зорового поля приблизно однакова; кількість невірно закреслених цифр дорівнює нулю. Це може бути наслідком того, що коректурна проба неінформативна стосовно показника „кількість невірно закреслених цифр", щонайменше для студентської популяції. Тому у подальших серіях ми не приймали цей показник до розгляду. Аналізуючи наведені дані ми вирішили перевірити, як зміняться показники зорової уваги, коли у правому полі цифри закреслюватимуться правою рукою, а у лівому - лівою. З точки зору здорового глузду є підстави чекати, що мають погіршитися результати лівої руки, оскільки всі досліджувані студенти були „праворукими", і не вправлялися писати лівою рукою.
   Для дотримання чистоти експерименту ми відокремили праву й ліву сторони коректурної проби розділивши цифрову таблицю пустим стовпчиком. Отримані результати стали для нас повною несподіванкою - настільки чітко проявилася тенденція до покращення результатів виконання коректурної проби правою рукою. Які нейропсихологічні механізми цього ефекту? Якщо маємо тут справу не з експериментальним артефактом, то яка природа отриманої закономірності?
   Незрозумілим, на перший погляд, видалося суттєве зменшення кількості пропущених цифр у правій половині поля зору. Для того щоб сформулювати наукову гіпотезу стосовно причин виникнення відкритого нами ефекту покращення показника зорової уваги під впливом участі у виконанні роби пальців лівої руки згадаємо будову сенсомоторного гомункулуса.
   На хрестоматійному малюнку гомункулуса чітко видно, яку велику територію кори займає представництво пальців рук. Бачимо також, що брови, повіки та очне яблуко безпосередньо межують з сенсомоторним представництвом пальців руки. Є підстави висловити припущення, що у нашому експерименті внаслідок включення у роботу пальців лівої руки відбувалася енергетична активація відповідних ділянок сенсомоторного гомункулуса правої півкулі мозку. Викликаний таким чином енергетичний збуджуючий вплив передавався на моторний апарат сенсорної системи правого ока, що й вплинуло на зміну ефективності зорової уваги.
   Для перевірки висловленого припущення ми провели наступну серію досліджень, яка відрізнялася від попередніх тим, що під час виконання традиційної проби Аматуні-Тонконого досліджувані тримали у лівій руці пружний поролоновий м'ячик, ритмічно стискаючи його. Частота стискань була сталою. Вона задавалася механічними властивостями м'яча.
   Така спеціально організована активація пасивної у процесі письма тактильної системи лівої руки, дещо покращила показники зорової уваги у лівій частині поля зору. Відповідні показники для правої частини поля зору покращилися більш ніж на 50%.
   Висновки:
   1. У результаті виникнення писемності парний апарат верхніх кінцівок було використано в асиметричному варіанті, що спричинило порушення симетричної білатеральної активаційної взаємодії тактильної та зорової систем.
   2. Спеціально організована активація пасивної у процесі письма тактильної системи кінцівки (приміром, лівої у праворуких), дозволяє дещо покращити показники зорової уваги у лівому, та значно покращити їх у правому полі зору.
   3. Виявлений нами ефект енергетичної правопівкульної активації атенцій-них функцій у процесі синергії зорової й тактильної сенсорних систем може мати широке застосування у різних сферах практичної психології.

Література

1. Введенський Н.Е. Избранные произведения. - М., 1952.
2. Ухтомський А.А. Собрание сочинений. Т.П. -Л., 1951.
3. Асратян Э.А.К изучению физиологической лабильности высших центральных этажей // Физиология центральной нервной системы. - М., 1953.
4. Павлов И.П. Полное собрание сочинений. - М.-Л., 1952. т. V.
5. ТепловБ.М. О понятиях слабости и инертности нервной системы// Вопросы психологии. 1955. № 6. - С. 3-15.
6. Шварц Л.А. Быстрота восстановления абсолютной чувствительности зрения после засвета как показатель подвижности лабильности нервных процессов и другие пробы на подвижность // Типологические особенности высшей нервной деятельности человека Т.III. - М., 1963.
7. Методы и портативная апаратура для исследования ин диви дуально-психологических различий человека. -Казань, 1976.
8. Прикладная психология в высшей школе. - Казань, 1979.
9. Богославский А.И. Зрение // Познавательные процессы: ощущение, восприятие. -М.: Педагогика, 1982. -С. 118-167.
10. Бескова Д.А., Тхостов А.Ш. Телесность как пространственная структура / Психология телесности: между душой и телом. - М, 2005. - С. 236-252.
11. Бизюк А.П. Компендиум методов нейропсихологического исследования. Методическое пособие. - СПБ., 2005. - 400 с.
12. Психология: комплексный подход. - Минск: Новое знание, 2002. - 832 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com