www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Девіантна поведінка підлітків: гендерні аспекти
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Девіантна поведінка підлітків: гендерні аспекти

Н.В. Чудаєва

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ: ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ

   Ключові слова: девіантна поведінка, гендер, маскулінність, ємпатія.
   Проблема протиправної поведінки неповнолітніх різко загострилася в період кризи суспільного розвитку в нашій країні. До численних труднощів підліткового періоду, обумовлених кризою переходу від дитинства до дорослості, сьогодні додається нечіткість вимог до гендерних ролей. У цій ситуації дєвіантна поведінка підлітків є насамперед захисним механізмом у відповідь на напругу, пов'язаною з труднощами гендерної ідентифікації в сучасному світі.
   Проблема гендерного підходу розглядалася в рамках різних теоретичних напрямків: на думку прихильників структурного функціоналізму, стосунки між статями визначаються через концепцію статеворольового поділу, статеві ролі засвоюються в процесі соціалізації; протилежна позиція так званих соціальних конструктивістів, які бачать суть маскулінності в тому, що вона є не що інше як “прийняття певної позиції, формування психічного комплексу, примірювання соціальної статі”, як “постійно мінливий набір значень, які ми конструюємо в спілкуванні із собою, один з одним і з оточуючим світом”, що “має сенс розглядати маскулінність як гетерогенну, чутливу до контексту, яка виникає в процесі взаємодії”.
   Психологічні дослідження молодіжних проблем у сучасних умовах реформування життя суспільства поступово перетворюються із суто академічних питань наукового пізнання в невід'ємну складову практичного освоєння соціальної дійсності. Актуальними в цих обставинах є гендерні аспекти соціалізації молоді, оскільки, з одного боку, вони теоретично малодосліджені, а з іншого - набувають все більшої значущості у формуванні свідомості й поведінки сучасної молоді. Особливо це характерно для молоді міста, де на фоні втрати ефективності традиційних інститутів соціалізації інтенсивно виникають неформальні молодіжні об'єднання, які стають факторами соціалізації. Загальним для більшості неповнолітніх є та обставина, що на перший план у їх ідеології виходять цінності маскулінності. Виходячи з них, чоловік повинен бути сильним, незалежним, активним, агресивним, самодостатнім, орієнтованим на індивідуальні досягнення. Жінка -ніжною, тактовною, терплячою, слабкою, залежною, емоційною, орієнтованою на родину.
   У сучасному суспільстві соціально-рольові функції чоловіків і жінок зазнають серйозних змін, частина традиційних ролей однієї біологічної статі засвоюється й демонструється протилежною статтю. гендерна психологія вивчає яким чином культура й соціальна структура опосередковує фізичні відмінності між чоловіками й жінками. Дискурс у цій сфері розвивається в дихотомії понять “маскулінність-фемінність”. Як і інші гендерні категорії, “маскулінність” не має однозначного визначення й має принаймні три різних значення:
   1. Маскулінність як описова категорія означає сукупність поведінкових і психічних рис, властивостей і особливостей, об'єктивно властивих чоловікам, на відміну від жінок.
   2. Маскулінність - це один з елементів символічної культури суспільства, сукупність соціальних уявлень, настанов і вірувань про те, ким є чоловік, які якості йому приписуються.
   3. Маскулінність - це система приписів, що мають на увазі не середньо-статистичного, а ідеального “справжнього” чоловіка, це нормативний еталон мужності.
   Р. Бреннон сформулював чотири основні компоненти “чоловічої ролі”: 1) необхідність відрізнятися від жінок; 2) необхідність бути кращим інших; 3) необхідність бути незалежним й самодостатнім; 4) необхідність відчувати владу над іншими.
   Етимологічно термін “маскулінності” сходить до латинського masculinus, що означає “чоловічий”. Поняття “маскулінність” зазвичай означає комплекс характерологічних особливостей (у поведінці, можливостях, очікуваннях), які традиційно прийнято приписувати чоловікам і які відповідним чином детермінують соціальну практику конкретних індивідів.Підлітковий вік є групою підвищеного ризику. По-перше, позначаються внутрішні труднощі перехідного віку, починаючи із психогормональних процесів і закінчуючи перебудовою Я-Концепції. По-друге, впливає невизначеність соціального стану юнацтва. По-третє, - протиріччя, обумовлені перебудовою механізмів соціального контролю: дитячі форми контролю, засновані на дотриманні зовнішніх норм і слухняності, уже не діють, а дорослі способи, які передбачають свідому дисципліну й самоконтроль, ще не зміцніли. Почуття дорослості приводить до завищеного рівня домагань. Емоційність стає нестійкою, виникають різкі коливання настрою, швидкі переходи від екзальтації до зниженого настрою. При зіткненні підлітка з нерозумінням його прагнень до самостійності, а також у відповідь на критику фізичних можливостей або зовнішності виникають спалаху афекту. Найбільш нестійкий настрій спостерігається в 11-13 років у хлопчиків та 13-15 років у дівчаток. В цьому віці найбільш вираженою є впертість. Старших підлітків хвилює право на самостійність, вони шукають своє місце в житті. Відбувається диференціація здібностей, інтересів, виробляється світогляд, визначається психосексуальна орієнтація. Однак цілеспрямованість і наполегливість у цьому віці усе ще поєднуються з імпульсивністю й нестійкістю. Надмірна самовпевненість і категоричність поєднується із чутливістю й непевністю у своїх силах.
   Прагнення до широких контактів поєднується з бажанням бути на самоті, безцеремонність із сором'язливістю, романтизм із прагматизмом і цинізмом, потреба в ніжності із садизмом. Статеве дозрівання в сучасних підлітків завершується раніше настання соціальної зрілості. При цьому соціальне дозрівання відбувається нерівномірно й залежить від завершення освіти, матеріальної незалежності або настання повноліття. Підліток у деяких сферах життя може виявитися непристосованим і важко переживати свою неспроможність. Наприклад, маючи у своєму розпорядженні авторитет у групі спортсменів, підліток може виявитися зовсім незрілим у взаєминах з особами протилежної статі. Протягом життя підлітка відбувається розширення діапазону соціальних ролей: учень, учасник самодіяльності, член спортивної команди й т.д. Однак їхнє освоєння відбувається важко, і це може привести до великої емоційної напруги й відхилень у поведінці. Серед поведінкових порушень можуть бути наступні.
   Гіперкінетичний розлад поведінки. Він характеризується недостатньою наполегливістю в діяльності, що вимагає розумової напруги, тенденцією переходити від одного заняття до іншого, не завершуючи жодного з них, поряд зі слабко регульованою й надмірною активністю. Із ним можуть поєднуватися безрозсудність, імпульсивність, схильність до ризику. У взаєминах з дорослими не почувають дистанції, діти їх не люблять, відмовляються з ними грати. Може бути також розлад поведінки й занижена самооцінка.
   Розлад поведінки в родині. Він включає антисоціальну або агресивну поведінку (протестуючу, грубу), яка проявляється тільки вдома у взаєминах з батьками й родичами. Може мати місце злодійство, руйнування речей, жорстокість стосовно них, підпали будинку.
   Несоціалізований розлад поведінки. Характеризується поєднанням антисоціальної або агресивної поведінки з порушенням соціальних норм та зі значними порушеннями взаємин з іншими дітьми. Така поведінка відрізняється відсутністю продуктивного спілкування з однолітками й проявляється в ізоляції від них, непопулярності, а також у відсутності друзів або емпатійних взаємних зв'язків з ровесниками. Стосовно дорослих проявляють незгоду, жорстокість і обурення, рідше взаємини гарні, але без належної довірчості. Можуть бути супутні емоційні розлади. Зазвичай дитина або підліток самотній. Типова поведінка включає хуліганство, вимагання або напад з насильством і жорстокістю, неслухняність, брутальність, індивідуалізм і опір авторитетам, важкі вибухи гніву й неконтрольованої люті, руйнівні дії, підпали.
   Делінквентна поведінка. Маються на увазі дрібні провини, що не досягають ступені криміналу, карного в судовому порядку. Воно проявляється у формі прогулів класних занять, спілкування з антисоціальними компаніями, хуліганства, знущання над слабкими, вимагання грошей, викрадення велосипедів і мотоциклів. Нерідко зустрічаються шахрайство, спекуляція, домашні крадіжки. Причини соціальні - недоліки виховання. В 30-80 % делінквентних дітей -неповна родина, 70 % підлітків - із серйозними порушеннями характеру, 66 % - акцентуйовані особистості. Серед лікарняних пацієнтів без психозу - 40 % з делінквентною поведінкою. У половини з них вона поєднується із психопатією. Втечі з будинку й бродяжництво в третині випадків поєднується з делінквентністю. Чверть госпіталізованих - із втечами. Перші втечі відбуваються в страху покарання або як реакція протесту, а потім перетворюються в умовно-рефлекторний стереотип. Втечі виникають: як наслідок недостатнього нагляду; з метою розваги; як реакція протесту на надмірні вимоги в родині; як реакція на недостатню увагу з боку близьких; як реакція тривоги й страху на покарання; внаслідок фантазерства й мрійливості; щоб позбутися від опіки батьків або вихователів; як наслідок жорстокого ставлення з боку товаришів; як невмотивована тяга до зміни обстановки, якій передує нудьга, туга.
   Рання алкоголізація й наркотизація (адиктивна поведінка). Це підлітковий еквівалент побутового пияцтва дорослих і початку наркоманії. У половині випадків алкоголізація й наркотизація починаються в підлітковому віці. Серед делінквентних підлітків більше третини зловживають алкоголем і знайомі з наркотиками. Мотиви вживання - бути своїм у компанії, цікавість, бажання стати дорослим або змінити свій психічний стан. Надалі випивають, приймають наркотики для веселого настрою, для більшої розкутості, самовпевненості й т.п. Про адиктивну поведінку свідчить поява спочатку психічної (бажанню пережити підйом, забуття) залежності, а потім і фізичної залежності (коли організм не може функціонувати без алкоголю або наркотику). Поява групової психічної залежності (прагнення напиватися при кожній зустрічі) - загрозливий попередник алкоголізму. Прагнення підлітка знайти привід для випивки або наркотизації, постійний пошук спиртовмісних напоїв або наркотиків -рання ознака алкоголізму, а в інших випадках залежності від наркотиків.
   Відхилення від соціальних норм, незважаючи на велику розмаїтість, мають деякі загальні причини, що підтримують їхнє існування, а часом ведуть до їхнього росту й поширеності. По своїй суті вони зводяться до об'єктивних і суб'єктивних протиріч суспільного розвитку які порушують взаємодію особистості із соціальним середовищем і ведуть до форм поведінки індивідів, яка не узгоджується з існуючою нормативною системою. Існують загальні причини девіантної поведінки для всіх груп “ризику”:
   1. Соціальна нерівність, яка втілюється в низькому, часом злидарському рівні життя більшої частини населення, у першу чергу молоді; у розшаруванні суспільства на багатих і бідних; безробіття, інфляція, корупція й т.д.
   2. Морально-етичний фактор девіантної поведінки виражається в низькому моральному рівні суспільства, бездуховності, психології накопичення й відчуженні особистості. Життя суспільства з ринковою економікою нагадує базар, на якому все продається й усе купується, торгівля робочою силою й тілом є рядовою подією. Деградація й падіння знаходять своє вираження в масовій алкоголізації, бродяжництві, поширенні наркоманії, “продажної любові”, вибухах насильства й правопорушеннях.
   3. Оточення, що прихильно ставиться до девіантної поведінки. Молоді девіанти - це здебільшого вихідці з неблагополучних родин.
   Несприятливі умови життя й виховання в родині, проблеми оволодіння знаннями й пов'язані із цим невдачі в навчанні, невміння будувати взаємини з оточуючими, конфлікти, різні психофізичні відхилення, як правило, ведуть до кризи духу, втрати сенсу існування.
   До численних труднощів підліткового періоду, обумовлених кризою переходу від дитинства до дорослості, сьогодні додається нечіткість вимог до гендерних ролей. Наприклад, від дівчат вдома вимагають слухняності, скромності й дбайливості, у школі - досягнень у розумовій і фізичній діяльності, аналогічних досягненням хлопчиків, із засобів масової інформації вони чують, що повинні бути наполегливими, честолюбними, орієнтованими на себе тощо. Для хлопчика-підлітка найважливіші показники маскулінності - високий ріст і фізична сила; згодом на перший план виступає сила волі, а потім - інтелект, що забезпечує успіх у житті. У підлітковому і юнацькому віці відповідні нормативні уявлення особливо жорсткі й стереотипні; щоб утвердитись в своїй чоловічій ролі, хлопчик усіляко підкреслює свою відмінність від жінок, намагаючись перебороти все, що може бути сприйняте як прояв жіночності. У дорослих така поляризація слабшає. Інакше кажучи, нормативні набори соціально-позитивних рис чоловіка й жінки перестають здаватися полярними, взаємовиключними й відкривається можливість найрізноманітніших їх індивідуальних сполучень. Людина, що звикла орієнтуватись на однозначну, тверду норму, цих умовах почуває себе незатишно.
   “Зрівняння” гендерних ролей і зближення стереотипів мужності й жіночності змушує підлітка відчути себе без статі, самотньою істотою у ворожому світі. У цій ситуації агресивність є насамперед захисним механізмом у відповідь на напругу, пов'язану з труднощами гендерної ідентифікації в сучасному світі.
   Тому врахування гендерного фактору в дослідженні девіантної поведінки, на нашу думку, є найважливішим принципом для подальшого вдосконалювання профілактичної й корекційної роботи з агресивними підлітками.
   Метою нашого дослідження стало виявлення гендерних особливостей прояву маскулінних якостей у підлітків, схильних до девіантної поведінки.
   Відповідно до мети дослідження були поставлені наступні завдання:
   1. Здійснити теоретичний аналіз літературних джерел прояву гендерних стереотипів у підлітків.
   2. Дослідити прояв маскулінності, агресії, емпатії в підлітків, схильних до протиправної поведінки.
   У процесі дослідження була сформульована гіпотеза: рівень маскулінності визначає схильність до протиправної поведінки, при цьому ми висловили припущення:
   - чим вищий рівень маскулінності, тим вищою є схильність підлітків до протиправної поведінки;
   - чим вищою є агресивність, тим вищий рівень маскулінності;
   - чим вища емпатія, тим нижчий рівень маскулінності.
   Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури, опитувальник “Фемінність-маскулінність” С. Бем, експертні оцінки, методика діагностики рівня емпатійних здібностей В.В. Бойко, діагностика стану агресії Басса-Дарки, математична обробка результатів.
   У дослідженні брали участь дві групи підлітків віком 14-15 років, що проживають у м. Умань. Перша група - це підлітки, що здійснили злочин й утримуються в слідчому ізоляторі м. Умань. Друга група - це підлітки, учні ЗОШ.
   На першому етапі досліджувалася поведінка неповнолітніх підлітків з використанням методики С. Бем для діагностики психологічної статі й визначення міри андрогенності, маскулінності й фемінності особистості. Методика була запропонована Сандрою Бем (1974 р.) для діагностики психологічної статі й визначає ступінь андрогенності, маскулінності й фемінності особистості.
   Порівняльний аналіз проявів фемінності-маскулінності показує, що рівень маскулінності в групі девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, складає 28,6 балів, а рівень маскулінності в групі недевіантних підлітків - 5,7 бали. Це означає, що рівень маскулінності в девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, вищий на 32,34 % рівня маскулінності групи недевіантних підлітків.
   Для уточнення маскулінності девіантних підлітків була використана система експертних оцінок. Для визначення маскулінних якостей підлітків, схильних до протиправних дій, була сформована експертна група з фахівців, ними була зроблена експертна оцінка значимих якостей маскулінності у двох груп підлітків: група девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, і група недевіантних підлітків.
   Вищезгаданим групам були представлені дві ситуації з реальних кримінальних справ, які вони повинні були оцінити в балах: від 1 до 10. Даним групам потрібно було визначити, як проявляються ті або інші якості маскулінності в конкретних ситуаціях кримінальної справи, а також оцінити такі якості як: мужність; лідерство; агресивність; рішучість; незалежність.
   Експерти провели дослідження групи девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки.
   У результаті експертного опитування виділилися такі якості як: мужність; лідерство; агресивність; рішучість; незалежність:
   - за критерієм мужність девіантні підлітки, схильні до протиправної поведінки, набрали 8,4 бали, а недевіантні підлітки - 4,9 бали;
   - за критерієм лідерство девіантні підлітки, схильні до протиправної поведінки, набрали 8,5 бали, а недевіантні підлітки - 4,9 бали;
   - за критерієм агресивність девіантні підлітки, схильні до протиправної поведінки, набрали 8,1 бали, а недевіантні підлітки - 5,4 бали;
   - за критерієм рішучість девіантні підлітки, схильні до протиправної поведінки, набрали 8,3 бали, а недевіантні підлітки - 5,2 бали;
   - за критерієм незалежність девіантні підлітки, схильні до протиправної поведінки, набрали 8,5 бали, а недевіантні підлітки - 5,1 бали.
   Для дослідження рівня агресивності застосовувалася методика Басса-Даркі. А. Басе розмежував поняття агресія й ворожість і визначив останню як: “...реакцію, що розвиває негативні почуття й негативні оцінки людей і подій”. Дослідження агресивності підлітків показує, що такі емоційні прояви, як агресивність, роздратування, негативізм, образа, підозрілість у девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, вищі, ніж у недевіантних підлітків, у той же час почуття провини в недевіантних підлітків проявляється більшою мірою. Зокрема:
   Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи. Дані показують, що фізична агресія в девіантних підлітків вище й становить 7,31 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких вона становить 4,61 бали.
   Непряма агресія - спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована агресія. Дані показують, що непряма агресія в девіантних підлітків вища й становить 7,94 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких вона становить 5,31 бали.
   Негативізм - опозиційна манера поведінки: від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів. Дані показують, що негативізм у девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, становить 4,25 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких вона становить 2,69 бали.
   Образа - заздрість і ненависть до оточуючих за реальні та вигадані дії. Дані показують, що образа у девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, становить 7,44 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких вона становить 4,75 бали.
   Підозрілість - в діапазоні від недовіри й обережності стосовно людей до переконання в тому, що інші люди планують і завдають шкоду. Дані показують, що підозрілість у девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, становить 9,31 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких вона становить 7,5 бали.
   Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів за найменшого впливу (запальність, брутальність). Дані показують, що роздратування в девіантних підлітків становить 8,69 бали, у порівнянні з недевіантними, у яких воно становить 5,31 бали.
   Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокльони, погрози). Дані показують, що вербальна агресія в девіантних підлітків становить 13,69 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких вона становить 5,63 бали.
   Почуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною. Дані показують, що почуття провини в девіантних підлітків, схильних до протиправних правопорушень, становить 4,44 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких вона становить 7,44 бала.
   Наступним етапом роботи було виявлення рівня емпатійних здібностей за методикою В.В. Бойко. Ми отримали такі результати тестування. Раціональний канал емпатії характеризує спрямованість уваги, сприйняття й мислення людини на розуміння сутності будь-якої іншої людини, на її стан, проблеми й поведінку. Це спонтанний інтерес до іншої людини, що відкриває шлюзи емоційного й інтуїтивного відображення партнера. Дані показують, що раціональний канал емпатії в девіантних підлітків нижчий й становить 2,31 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких він становить 4,81 бали.
   Емоційний канал емпатії - здатність входити в емоційний резонанс із оточуючими, співпереживати, бути разом. Емоційна чуйність стає засобом входження в енергетичне поле партнера. Співучасть і співпереживання виконує роль сполучної ланки між людьми. Дані показують, що емоційний канал емпатії в девіантних підлітків нижчий й становить 2,81 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких він становить 4,5 бали.
   Інтуїтивний канал емпатії дозволяє людині передбачати поведінку партнерів, діяти в умовах дефіциту вихідної інформації про них, опираючись на досвід, що зберігається в підсвідомості. На рівні інтуїції замикаються й узагальнюються різні відомості про партнерів. Дані показують, що інтуїтивний канал емпатії в девіантних підлітків нижчий й становить 1,93 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких він становить 4,62 бали.
   Настанови, які сприяють або перешкоджають емпатії. Ефективність емпатії знижується, якщо людина намагається уникати особистих контактів, вважає недоречним проявляти цікавість до іншої особистості, переконала себе спокійно ставитися до переживань і проблем оточуючих. Подібні умовиводи різко обмежують діапазон емоційної чуйності й емпатійного сприйняття. Дані показують, що в девіантних підлітків він нижчий й становить 2,18 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких він становить 4,75 бали.
   Ідентифікація - важлива умова успішної емпатії. Це вміння зрозуміти іншу людину на основі співпереживань, вміння уявити себе на місці співрозмовника. В основі ідентифікації лежать легкість, рухливість і гнучкість емоцій. Дані дослідження показують, що в девіантних підлітків ідентифікація нижча й становить 2,25 бали, у порівнянні з недевіантними підлітками, у яких вона становить 4,37 бали.
   Оцінка рівня емпатійних здібностей показує, що є відмінності в раціональному, емоційному, інтуїтивному каналі емпатії, в установці, що сприяє емпатії, у проникаючій здатності до емпатії, в ідентифікації до емпатії. Це означать, що рівень емпатійних здібностей у девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, значно нижчий, ніж у недевіантних підлітків.
   Таким чином, в ході нашого дослідження виявлена розбіжність за рівнем маскулінності. У девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, він на 32,34 % вищий, ніж у недевіантних підлітків. Групи різняться по наступними якостями: мужність, лідерство, агресивність, рішучість, незалежність. Виявлене розходження за рівнем агресивності. У девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, на 63,5 % вище, ніж у недевіантних підлітків. Характеристики маскулінності девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінки, обумовлюють агресивну поведінку підлітків. Виявлене розходження за рівнем емпатійних здібностей. У девіантних підлітків, схильних до протиправної поведінка, він на 49 % нижчий, ніж у недевіантних підлітків.
   Таким чином, проведене дослідження підтверджує гіпотезу, що рівень маскулінності визначає схильність до протиправної поведінки підлітків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алешина Ю.Е., Волович А.С. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины // Вопросы психологии. - 1991.- № 4. - 74-82 с.
2. Бендас Т.В. Гендерная психология. - СПб.: Питер, 2005. - 431 с.
3. Бендас Т.В. Гендерные исследования лидерства // Вопросы психологии. — 2000. - № 1. - 87-95 с.
4. Вейнингер О. Пол и характер. - М., 1997. 
5. Каган В.Е. Семейные и полоролевые установки у подростков // Вопросы психологии. 1987. - № 3. - 53-62 с.
6. Каган В.Е. Стереотипы мужественности-женственности и образ Я у подростков // Вопросы психологии. - 2000. - № 3. - 65-69 с.
7. Собкин B.C., Абросимова З.Б., Адамчук Д.В., Баранова Е.В. Проявление девиации в подростковой субкультуре // Вопросы психологии. - 2004. - №3. - 3-18 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com