www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Індивідуальна психокорекція в процесі морального становлення школяра
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Індивідуальна психокорекція в процесі морального становлення школяра

Осика О.В.

ІНДИВІДУАЛЬНА ПСИХОКОРЕКЦІЯ В ПРОЦЕСІ МОРАЛЬНОГО СТАНОВЛЕННЯ ШКОЛЯРА

   У статті розглянуто показання до індивідуальної психокорекції, методи індивідуального психокорекційного впливу, основні стадії індивідуальної психологічної корекції, розроблено методики психологічної допомоги, спрямовані на виявлення й усвідомлення життєвих проблем та досягнення позитивних змін у моральному становленні особистості школяра.
   Ключові слова: індивідуальна психокорекція, метод, принцип, методика, моральний розвиток, моральне становлення, школяр.
   Постановка проблеми. В процесі вивчення морального розвитку школяра необхідно дослідити вплив індивідуальної психокорекції на його моральне становлення.
   Аналіз основних досліджень і публікацій. Важливі проблеми індивідуальної психокорекції грунтовно досліджували провідні напрями зарубіжної та вітчизняної психологічної думки: психоаналіз 3. Фройда, індивідуальна психологія А. Адлера, клієнт-центрована терапія К. Роджерса, логотерапія В. Франкла, гештальт-терапія Ф. Перлза, трансактний аналіз Е. Берна.
   Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою дослідження є осягнення впливу індивідуальної психокорекції на процес морального становлення особистості школяра.
   Виклад основного матеріалу дослідження. Індивідуальна психокорекційна робота психолога зі школярем проводиться неодмінно наодинці. І це принципово важливий момент позитивного впливу корекції на особистість дитини, її свідомість та самосвідомість. При індивідуальній психокорекції забезпечується конфіденційність. Індивідуальна психокорекція розкриває особливості школяра, знімає в нього психологічні бар'єри. Зазначимо, що цей вид психокорекції малоефективний щодо рішення проблем міжособистісного характеру, але активно й ефективно використовується в процесі морального розвитку та морального становлення особистості школяра [1, 2, 3, 4].
   Умови індивідуальної психокорекції:
   1. Добровільна згода на одержання допомоги.
   2. Довіра школяра психологу.
   3. Активність школяра та його творчо-дослідницьке ставлення до особистісних проблем.
   4. Право учня приймати або не приймати надану допомогу.
   5. Право школяра самому вирішувати питання в своєму житті.
   Важливою особистою передумовою ефективної роботи є прагнення психолога до самоактуалізації та особистісного зростання.
   Форма індивідуальної психокорекції вибирається в таких випадках:
   - коли проблема школяра має індивідуальний характер;
   - коли учень відмовляється працювати в групі чи за якимись причинами ця робота неможлива;
   - коли використовуються достатньо сильні методи психологічного впливу і школяра необхідно тримати під постійним й суворим контролем;
   - коли у школяра сильна тривожність, невпевненість у собі, страх, сильна збудженість, важкий характер, емоційна неврівноваженість, втрата сенсу і мети життя, фізична хвороба, недостатній рівень інтелектуального і морального розвитку.
   Методи індивідуального психокорекційного впливу:
   1. Переконання використовується в роботі з школярами, у яких достатньо розвинута сила волі, високий рівень інтелектуального розвитку і здібності самостійно впоратися зі своїми проблемами.
   Психолог застосовує такі прийоми:
   - з'ясовує особистісне ставлення учня до психологічних та поведінкових проблем, які його турбують. По-перше, психолог з'ясовує погляд школяра на проблему. Знаючи погляд дитини на певну ситуацію, легше підібрати найбільш впливові й переконливі аргументи та факти персонально для нього;
   - виходячи з того, що в розумінні своєї проблеми школяр правий, з ним обговорюються різні погляди на проблему. Психолог не заперечує можливу правоту учня, не намагається повністю його переконати, запрошує його вислухати і виважити різні погляди й оцінки;
   - школяреві пропонується самостійно прийняти рішення, яким рекомендаціям наслідувати, яким - ні;
   - психолог поділяє проблему на низку приватних питань і послідовно добивається згоди учня з тими відповідями на питання, які хоче одержати сам. Пропонується техніка "психологічного погладжування". Вона полягає в тому, що необхідно поставити низку питань, на які школяр відповість "Так", потім кілька питань, на які він відповість "Може бути", а потім перейти до питань, на які учень спочатку готовий був відповісти "Ні", а під впливом відповідей "Так" та "Може бути" відповідає не категорично, а більш розсудливо й толерантно.
   2. Навіювання - це більш простий, але для школяра менш ефективний спосіб впливу, при якому не задіяна його воля. При навіюванні надзвичайно швидко досягається результат, але цей вплив, заснований на навіюванні, й зникає досить швидко. У його основі лежить механізм прямого впливу психолога на підсвідомість учня, на використання не лише розуму, а й почуттів, емоцій.
   3. Психологічне консультування. Завдання психологічного консультування полягає в тому, щоб допомогти школяру розібратися зі своїми проблемами та разом з ним знайти оптимальні й ефективні шляхи вирішення певної, іноді досить складної життєвої ситуації.
   Принципи проведення психологічного консультування:
   1. Доброзичливе ставлення до школяра. Це вміння уважно слухати, співчувати, надавати необхідну психологічну підтримку, не засуджувати, намагатися зрозуміти учня й допомогти йому в скрутних життєвих обставинах.
   2. Заборона давати пораду. Життєвий шлях кожної людини унікальний. При будь-якому життєвому й професійному досвіді не бажано давати гарантовану пораду. Окрім того, узявши на себе відповідальність, психолог не сприяє розвитку особистості школяра та його адекватному ставленню до дійсності й прийняттю власної відповідальності за все, що відбулося в житті.
   3. Анонімність полягає в тому, що будь-яка інформація, повідомлена школярем психологу, не може бути передана без його згоди будь-кому, за винятком випадків, спеціально обговорених законом. Щодо цих правил учень обов'язково попереджається заздалегідь.
   4. Розмежування професійних й особистісних відношень. Цей принцип пов'язаний з виникненням переносу (схильність школяра переносити на психолога свої проблеми та конфлікти) та контрпереносу (схильність психолога проектувати свої внутрішні проблеми і конфлікти на відношення зі школярем).
   5. Включеність школяра в процес консультування. Яскраве емоційне переживання та рефлексія бесіди можливі за умов остаточного розуміння учнем своєї проблеми, логічності дій та доброзичливого ставлення психолога до дитини. Результатом консультування є не стільки покращення емоційного стану школяра, скільки перехід тонусу скарг учня з інших на себе. Це означає прийняття школярем на себе відповідальності за все, що з ним відбувається в процесі його морального становлення.
   Психолог у процесі консультування може зайняти різні позиції: позицію на рівних, позицію зверху, позицію знизу.
   Види психологічного консультування: індивідуальне, групове.
   Індивідуальне консультування поділяється на: однократне та багатократне; консультації за особистісним зверненням; унаслідок виклику, направлення; без додаткового тестування, з додатковим тестуванням; без використання методів психологічної корекції та з використанням цих методів; ізольоване та комбіноване з іншими методами психологічної допомоги.
   За характером вирішених задач консультування поділяється на: вікове, професійне, психолого-педагогічне, кризове.
   Залежно від теоретичного підходу, у межах якого працює психолог, можливе виділення різних видів консультацій (когнітивна психологія, біхевіоризм, гуманістична психологія, психоаналіз).
   Методика індивідуального психологічного консультування
   На першій фазі психолог установлює контакт зі школярем, знайомиться, розкриває свої можливості, дає гарантію анонімності і запрошує до розмови.
   На другій фазі психолог підтримує контакт, стимулює розповідь школяра, здійснює емпатійне слухання, сприяє цілеспрямованому розвитку бесіди. Друга фаза уточнює гіпотези психолога через конкретні питання, аналіз конкретних ситуацій з погляду певних гіпотез.
   На третій фазі психолог надає корекційну допомогу, яка не має характеру директивної поради та рекомендацій, а пов'язана з катарсисом та придбанням сенсу і, як наслідок, зміною особистісних структур.
   На четвертій фазі підводиться підсумок консультативної бесіди. З'ясовуються подальші стосунки психолога і школяра.
   На заключному етапі психолог рефлексує професійну діяльність, оформлює протокол консультації та за необхідності намічає міри впливу на соціально-психологічне оточення в інтересах школяра.
   Індивідуально-психологічна корекція - обґрунтований вплив психолога на дискретні характеристики внутрішнього світу школяра. Усе багатство та різноманітність запитів учня може бути зведене до чотирьох основних стратегій його ставлення до певних ситуацій. Школяр може хотіти: змінити ситуацію, змінити себе так, щоб адаптуватися до ситуації, вийти із ситуації, знайти нові способи жити в ситуації.
   Основне завдання психокорекційної роботи полягає в досягненні змін у трьох сферах: когнітивній, емоційній, поведінковій. В індивідуальній роботі зі школярем акцент переноситься на сферу індивідуального усвідомлення, а безпосередня робота з емоційними й поведінковими стереотипами може обмежуватися взаємовідношеннями "психолог - школяр".
   Сфера інтелектуального усвідомлення (когнітивний аспект). В індивідуальній психокорекції провідною є біографічна орієнтація (генетичне усвідомлення). В процесі індивідуальної корекції школяр може усвідомити провідні мотиви своєї поведінки, неконструктивний характер своїх відношень. Зв'язок між різними психогенними факторами й соматичними розладами є причиною переживань школяра.
   Емоційна сфера. Психолог має справу з "живими" емоціями школяра, тому завдання пов'язані з усвідомленням. У процесі корекції учень може: одержати емоційну підтримку від психолога, навчитися розуміти та вербалізовувати свої почуття, випробувати більш щирі почуття до самого себе.
   Поведінкова сфера. Унаслідок поведінкової корекції школяр може навчитися коректувати свої неадекватні реакції й оволодіти новими формами поведінки, наполегливо створюючи свій унікальний й коштовний вчинковий світ, що надійно грунтується на засадах добра, любові і краси.
   Основні стадії індивідуальної психологічної корекції
   1. Укладання контракту між батьками школяра, школярем та психологом, який погоджується надавати корекційний вплив. Рішення батьків школяра та його самого укласти контракт повинно бути усвідомленим, тому психолог повинен під час першої зустрічі надати школяреві та його батькам максимальну інформацію: про свою кваліфікацію, про тривалість психокорекції, про значення проведення психокорекційних заходів, про ризик тимчасового погіршення стану в процесі психокорекції, про межі конфіденційності, про умови психокорекційної роботи. Необхідно узгодити зі школярем та його батьками можливість використання аудіо-, відеозапису психокорекційної роботи. Виділяють два рівня конфіденційності. Перший рівень стосується меж професійного використання інформації, отриманої від школяра. Кожен психолог може використовувати інформацію про учня лише в професійних цілях. Другий рівень конфіденційності стосується умов, за яких одержана в процесі взаємодії інформація може бути використана виключно для блага дитини. Інколи необхідно поділитися відомостями, одержаними від школяра, з його батьками, учителями, друзями та іншими дітьми. Про свої наміри психолог повідомляє школяра та одержує на це згоду. Психолог, забезпечуючи конфіденційність, повинен ознайомити учня з обставинами, за яких професійної таємниці не дотримуються: підвищений ризик для життя школяра та інших людей, злочинні дії, скоєні над неповнолітніми, необхідність госпіталізації дитини, участь школяра та інших осіб у поширенні наркотичних та токсичних речовин. Під час індивідуальної бесіди з'ясовується, чи складає школяр для когось серйозну загрозу, тоді психолог зобов'язаний ужити заходів для захисту потенційної жертви, проінформувати про небезпеку батьків, її саму, близьких, правоохоронні органи, а також повідомити учня про свої наміри.
   2. Дослідження проблеми школяра. Психолог установлює контакт зі школярем і досягає повної довіри. Для ефективної корекції необхідна позитивна установка до особистості учня, орієнтованість на його проблеми, зацікавленість у вирішенні їх. Позитивна установка до іншої людини може бути здійснена завдяки безумовному прийняттю особистості школяра такою, якою вона є, без похвал та засуджень. Здатність бути самим собою передбачає чесне ставлення до себе, відображення своєї суперечності, складності й неоднозначності, уміння щиро й відкрито виражати свої почуття, думки та наміри. Важливою умовою ефективної роботи психолога є встановлення контакту зі школярем. Гарантія такого контакту - професійне володіння вербальними технічними засобами та невербальними параметрами: інтонація, контакт очей, пауза. Вербальний контакт поділяється на прямий та непрямий. При прямому контакті форми звернення спрямовані на встановлення відвертих стосунків. Такі форми звернення використовуються на початку контакту зі школярем для того, щоб зняти напругу в ситуаціях, коли обговорюються важливі питання, коли учень стривожений. Одним з важливих непрямих засобів, спрямованих на підтримку контакту зі школярем, є звернення до нього по імені. Традиційна форма підтримки вербального контакту є вираження згоди й підтримки, висловленої психологом в процесі уважного слухання дитини. Зміна голосності й темпу мови можуть привести до зміни стану школяра. Важливо, щоб голосність і темп мови психолога й учня збігалися. Вираз спокою та впевненості на обличчі справжнього майстра психологічної справи має психотерапевтичний ефект, сприяє створенню у школяра враження, що все нормально, що з усім можна впоратися. Наявність пауз у бесіді підкреслює значимість промовленого, необхідність його осмислення та розуміння. Для нормальної паузи достатньо 20 - 30 секунд. Невербальний контакт. В процесі взаємодії школяр і психолог знаходяться у своєрідному тілесному контакті, використання якого також підвищує ефективність корекційного процесу. Це виражається в тому, що при глибокій затягнутості в розмову учень не усвідомлює того, що починає дзеркально відтворювати пози й поведінку психолога. На встановлення контакту зі школярем впливає позиція, яку займає психолог. Позиція психолога - це рольова стратегія, яку приймає психолог у взаємовідношеннях зі школярем. Провідними виступають авторитарність, партнерство під час вибору цілей і задач корекції, директивність -недирективність у їхній технічній реалізації, яка є мірою розділення відповідальності за результати впливу й активності психолога. Позиції психолога. Позиція "зверху" - психолог протягає руку допомоги тим, хто цього потребує. Ця позиція -авторитарного ставлення до школяра. Вона приводить до того, що у нього формується залежність від психолога, а сам психолог, може загубити основу професійної рефлексії. Позиція "нарівних" припускає зняття дистанції. Партнерський підхід базується на баченні школяра як рівноправного суб'єкта, який активно й продуктивно працює разом з психологом. Позиція "знизу" дозволяє психологу підвищити самооцінку, почуття впевненості учня. Проте взаємодія в цій позиції може дати школяреві змогу маніпулювати психологом. Показником високої майстерності і професіоналізму психолога є його здібність свідомо й пластично займати різні позиції, виходячи з інтересів школяра та вимог використаних методів.
   3. Пошук способів вирішення проблеми. На цьому етапі необхідна згода батьків та школяра на дослідження його власних психологічних труднощів, прийняття на себе відповідальності за вибір рішення. Психолог заохочує учня називати й розглядати можливі альтернативи вирішення проблем, допомагає висувати додаткові альтернативи, у жодному разі не нав'язуючи власного рішення. При критичній оцінці вибраних альтернатив рішення проблеми необхідно допомогти школяреві зрозуміти, що не всі проблеми можна вирішити: одні проблеми вимагають багато часу, інші - значного ресурсу сил, яких учень на даному життєвому етапі не має, треті можуть бути вирішені частково за допомогою зменшення їхнього деструктивного впливу на поведінку школяра.
   4. Формування психологом психокорекційної програми й обговорення її зі школярем та його батьками. Психолог використовує одержану раніше діагностичну інформацію для зіставлення її з теоретичними даними про закономірності вікового й індивідуального розвитку і складає програму корекційної роботи з конкретним школярем. Психолог відповідає за обґрунтованість програми корекції, а за її здійснення в процесі морального становлення особистості - школяр та його батьки.
   5. Реалізація наміченої програми відповідно до укладеного контракту. На цій стадії уточнюється план реалізації рішення та здійснюється послідовність його виконання. Необхідно навіяти школяреві та його батькам, що часткові невдачі - ще не трагедія, а можливий проміжний результат, тож їхній улюбленій дитині необхідно стійко й наполегливо продовжувати реалізовувати намічену програму, пов'язуючи її дію з кінцевою метою: моральним становленням особистості школяра.
   6. Оцінка ефективності проведеної роботи. На цій стадії школяр та його батьки разом із психологом оцінюють рівень досягнення мети (ступінь вирішення проблеми) та узагальнюють результати. Важливими є такі моменти: усвідомлення, яке допомагає суб'єкту зберегти позицію за умови неможливості реально змінити ситуацію. Цінність - переконання, яке було вільно вибране із низки альтернатив після виважування кожної з них. Інформація - подає матеріал, який учень може використовувати для усвідомлення себе й навколишнього світу, а також для формування власних цілей. Інформація - це не просто кількість знань, а й концепція того, як ці знання одержати й використати. Дії (усвідомлення, формування цілей і цінностей) вимагають формування навичок. Лише навички дозволяють школяреві реалізувати певні цінності в конкретній ситуації й поведінці.
   Наявні правила й установки, які дозволяють психологу структурувати процес індивідуальної психокорекції і роблять її більш ефективною:
   1) немає двох однакових школярів і ситуацій психокорекції;
   2) у процесі корекції психолог і школяр постійно змінюються відповідно до їхніх стосунків;
   3) кращим експертом власних проблем є учень, тому саме йому слід прийняти на себе відповідальність за вирішення їх;
   4) у процесі корекції почуття безпеки школяра важливіші, ніж певні вимоги психолога;
   5) психолог повинен не забувати, що він не може повністю відповідати за дитину, її життя, проблеми та труднощі;
   6) не слід чекати безпосереднього ефекту від кожної корекційної зустрічі, бо самозміна потребує багато зусиль, які не завжди завершуються успіхом;
   7) психолог відповідальний за дотримання правил етики і працює на благо школяра;
   8) для забезпечення вирішення кожної проблеми можуть бути використані різні теоретичні підходи, але не може бути єдиного найкращого підходу;
   9) деякі проблеми не можуть бути вирішені, психолог повинен допомогти учневі зрозуміти, усвідомити й прийняти невідворотність і доленосність певної життєвої ситуації;
   10) ефективність корекції необхідно осягнути як якісну характеристику процеса, який виконується разом зі школярем, а не замість нього, і є надзвичайно важливим в ході морального становлення школяра [2].
   Ефективними у роботі практичного психолога є наступні методики з морального становлення школяра.
   Методика "Життєві проблеми"
   Мета. Дати змогу школяреві усвідомити і проаналізувати психологічну проблему та успішність в особистісному й соціальному житті.
   Опис. Проводити під час першого знайомства з учнем, при встановленні емоційного контакту з ним, коли проблема ще остаточно не сформульована.
   Інструкція. Перед вами розташовані відповідні осі, які відображають сфери вашого життя (сім'я: батько, мати, брат, сестра, бабуся, дідусь; школа: директор, завуч, вчителі, учні; вулиця: знайомі, незнайомі). На відповідній осі визначте та оцініть за десятибальною шкалою успішність особистісного самопрояву. 0 балів - справи погані, 10 балів - все добре.
   Обговорення. Чи важко було визначити ступінь прояву справ? Прокоментуйте ваші оцінки.
   Методика "Позитивний Я-образ"
   Мета. Підвищення самооцінки і формування позитивного Я-образу.
   Опис. Здійснюється позитивне сприйняття себе, підвищення впевненості в собі, у певній діяльності.
   Інструкція. 1) Поміркуйте і запишіть ваші позитивні риси, які допомагають вам у роботі. 2) Згадайте і запишіть ваші минулі успіхи у будь-яких сферах діяльності. Які здібності зумовили їх досягнення? 3) Згадайте і запишіть позитивні висловлювання, схвалення у вашу адресу з боку батьків, друзів, сусідів, вчителів, керівників. Який мотиваційний вплив вони мали? 4) Виберіть людину з низькою самооцінкою, якій ви могли б допомогти сформувати позитивний Я-образ. 5) Поміркуйте як можна удосконалити ваші методи роботи. Що можна було б змінити на краще? Перспективи, можливості розвитку. 6) Розкажіть все позитивне про себе. 7) Промовте невеличкий текст про себе для самонавіювання.
   Обговорення. Чи важко вам було згадувати шляхи минулих успіхів; людей, які висловлювали подяку за ваші добрі вчинки? Чи вдалося вам підтримати невпевнену в собі людину, які почуття виникли у вас в процесі виконання цієї вправи?
   Висновки. Індивідуальна психокорекція відіграє надзвичайно важливу роль в процесі морального становлення особистості школяра.

Література

1. Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования. - М., 2000. - 448 с.
2. Осипова А.А. Общая психокоррекция.- М., 2000. - 512 с.
3. Практическая психология образования. - М., 1998. - 528 с.
4. Рабочая книга школьного психолога. - М., 1991. - 303 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com