www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психолого-педагогічні засади розвитку творчості майбутнього вчителя біології
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психолого-педагогічні засади розвитку творчості майбутнього вчителя біології

С.П. Яланська

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ БІОЛОГІЇ

   Основні психолого-педагогічні засади, що сприяють розвитку творчості майбутніх учителів біологічних дисциплін, забезпечують формування, засвоєння, розвиток біологічних понять шляхом організації навчального процесу, підбору необхідних методів, прийомів, організаційних форм навчання у сучасному вищому навчальному закладі.
   Ключові слова: психолого-педагогічні засади, розвиток творчості, природничонаукові знання, біологічні поняття, майбутні вчителі біологічних дисциплін.
   У сучасних умовах розвитку української освіти головною метою є формування особистості, що здатна до активної творчої діяльності. Однією з вимог перед вищими навчальними закладами є вдосконалення природничонаукової освіти. Вирішення проблеми можливе завдяки модернізації освітнього середовища, якщо базується на психолого-педагогічних засадах розвитку творчості майбутніх учителів біологічних дисциплін.
   У процесі наукового дослідження нами з'ясовано, що в працях науковців розкрито питання розвивального потенціалу природничонаукової освіти; проблема розвитку творчості; проблема творчих здібностей; основи оптимізації педагогічного процесу та активізації навчання.
   Проблему розвитку творчості майбутніх учителів розкривають у своїх працях сучасні українські та російські науковці: О.В. Євсєєва (структурні компоненти кваліфікаційної характеристики випускника-біолога педагогічного ВНЗ); М.В. Гриньова (розвиток наукової творчості майбутніх учителів природничих дисциплін); В.Ф. Моргун (творчість учителя в багатовимірній концепції особистості); Ю. Музиченко (розвиток творчих здібностей майбутніх учителів - передумова формування мобільності); Г. Полякова (педагогічна творчість учителя); О. Погребняк (від саморозвитку до творчості); Л.І. Шкурат (особливості творчої діяльності вчителя в закладі нового типу); Г. Полякова (педагогічна творчість учителя); С.О. Сисоєва (педагогічна творчість учителя: визначення, теоретична модель, функції підготовки); О. Золотарьова (педагогічна творчість, наукові роздуми); М. Антонець (проблема педагогічної творчості вчителя у спадщині В.О. Сухомлинського); Г. Длугош-Білоус (суб'єктивне зумовлення творчої активності педагогів); И. Усольцев (как стимулировать творческий труд учителя); М.И. Лукьянова (конкурс лучших учителей как способ творческой самореализации педагога в профессиональной деятельности); СВ. Кульневич (о научно-педагогической грамотности); Л.Н. Устенко (о формировании творческой личности педагога) та ін.
   За результатами анкетування студентів-біологів природничого факультету Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (385 осіб, що мають досвід роботи в ЗНЗ чи проходили педагогічну практику) з'ясовано, що на питання “Які основні психолого-педагогічні чинники розвитку творчості майбутнього вчителя біологічних дисциплін?” опитані висловлюють такі думки: інтерес до предмету (87 %); активність (86 %); розгляд відеоматеріалів, інших наочних посібників (84 %); екскурсії в природу (76 % ); проблемні ситуації, дискусії, нетрадиційне викладання матеріалу (68 %); авторитет викладача (цікава особистість, виразна інтонація під час викладення матеріалу, емоційність, знання предмету) (63 %); творчі завдання на практичних заняттях (61 %); зв'язок практики з теорією (58 %); виготовлення наочних матеріалів (гербаріїв, макетів, колекцій) (51 %); можливість відстоювати свої переконання (51 %); уміння тримати себе в руках (48 %); здійснення дослідів, робота з мікроскопом, вирощування рослин (48 %); знання наукової фахової літератури (32 %); використання інтернету (28 %); аналіз відкриттів (22 %); роздуми про наслідки своїх дій для природи (8 %).
   Ми переконані, що основні психолого-педагогічні засади, які сприяють підвищенню рівня розвитку творчості майбутніх учителів біології, забезпечують оптимальні психологічні умови для формування, засвоєння, розвитку біологічних понять шляхом організації навчального процесу, підбору необхідних методів, прийомів, організаційних форм навчання.
   Розглянемо зміст психолого-педагогічних засад розвитку творчості майбутніх учителів біологічних дисциплін:
   1. Урахування психолого-педагогічних досліджень, що базуються на провідних концепціях творчого розвитку особистості.
   Ефективність функціонування освітніх систем, розроблення і впровадження технологічних форм та способів навчання, показники особистісних творчих досягнень майбутніх учителів залежать від відпрацьованих технологій. Психолого-педагогічні дослідження, які стосувалися розвитку особистості, показують, що між навчанням і розвитком є безумовний зв'язок. Він лежить в основі створення дидактичних технологій, що дають змогу систематизувати процес розвитку творчості, надати йому рис послідовності, поетапності, соціальної відповідності.
   Дієвість взаємозв'язку навчання і розвитку зумовлена розумінням його діалектичного характеру: навчання веде за собою розвиток, а продуктивний загальний розвиток сприяє успішному навчанню. Загальним для технологій розвивального навчання є розуміння його якактивно-діяльнісного способу навчання на противагу пояснювально-ілюстративному (див.табл. 1).

Таблиця 1
Взаємозв'язок навчання і розвитку особистості

№ п/п

Назви

Автори

 

Провідн

концепції

1.

Розвивального навчання

Л.С. Виготський, О.М. Леонтьев, Д.Б. Ельконін, O.K. Дусавицький

2.

Навчального розвитку

Ж. Піаже, 3. Фрейд, Д. Дьюі

3.

Діалектичного взаємозв'язку розвитку і навчання

Л.В. Занков, Г.С. Костюк, В.Ф. Паламарчук, С.Д. Максименко, О.Я. Савченко

Розвивальні технології

4.

Системи, спрямовані та творчий розвиток

І.П. Волков, І.П. Іванов

5.

Особистісно орієнтоване навчання

М.В. Гриньова, О.Я. Савченко, І.С.Якиманська

6.

Система Л.В. Занкова

Л.В. Занков

7.

Система Д. Б. Ельконіна, В.В. Давидова

Д. Б. Ельконін, В.В. Давидов

8.

Технологія саморозвивального навчання

Г.К. Селевко

9.

Технології діалектичного взаємозв'язку навчання і розвитку

В.Ф. Паламарчук, О.Я. Савченко

   В.В. Давидов і Д.Б. Ельконін є авторами теорії змістового узагальнення, розвитку логічного, теоретичного мислення. В основі технології - багатогранність фактичного матеріалу, виокремлення у змісті навчання деяких загальних “клітин”, із яких поступово виводяться окремі. В дидактичній структурі навчальних предметів переважає дедукція на основі змістових узагальнень [4].
   Із усіх технологій розвивального навчання саме проблемне навчання як на Заході, так і в школах колишнього СРСР у 80-90-х pp. знайшло найбільше поширення й утілилось у конкретні методики. Проблемне навчання базується на організації навчальної діяльності зі створення проблемних ситуацій, унаслідок чого особистість оволодіває знаннями, уміннями, навичками й розвиває мислительні здібності. В Україні найбільш відомі в цій сфері наукові школи А.І. Зільберштейна, І.П. Федоренко, A.M. Алексюка та інших учених.
   Усі вищезгадані технології набувають більшої розвивальної ваги за умов урахування суб'єктивного досвіду життєдіяльності студентів. На цій ідеї побудовано технологію особистісно орієнтованого розвивального навчання (М.В. Гриньова, І.С. Якиманська, О.Я. Савченко та інші) [3].
   Суттєвим у технології є положення про те, що “вектор розвитку” будується від особистості студента до визначення індивідуальних технологій, що сприяють його розвитку. Зміст, методи, прийоми навчальної діяльності спрямовані на те, щоб розкрити суб'єктивний досвід кожного майбутнього вчителя у цілісній навчальній діяльності.
   Для студентів особливо цінним є створення індивідуальних освітніх програм, побудованих на врахуванні можливостей особистості. Методична основа технології - індивідуалізація та диференціація навчального процесу, а основний метод - діалог викладача і студента. Реальною ця технологія стає за наявності адекватного дидактичного забезпечення.Значний інтерес у розв'язанні проблеми ефективного розвитку студентів XXI ст. викликає технологія саморозвивального навчання Г.С. Селевка. Ця технологія вміщує сутнісні характеристики розвивального навчання і доповнює їх важливими положеннями.
   2. Технологічна компетентність учителя.
   Підбір адекватних дидактичних засобів - інструментальної опори навчально-пізнавальної діяльності - може здійснювати лише науково-методично озброєний учитель. Принцип технологізації в світовому освітньому просторі набуває все більшого авторитету, що пояснюється, зокрема, такими ознаками навчальної технології, як відтворюваність та передбачуваність результату. На сьогодні ефективний учитель біологічних дисциплін - це вчитель технологічно компетентний.
   За Н.Н. Манько [7], технологічна компетентність педагога - це система креативно-технологічних знань і умінь, застосування стереотипів інструменталізованої діяльності з перетворення об'єктів педагогічної діяльності. Технологічна компетентність має функціональну систему, свій тезаурус, апарат і термінологію, свою інваріантну основу, засоби і механізми саморозвитку. Технолого-педагогічними основами управлінських та формуючих регулятивів технологічної компетентності є: вдосконалення сенсорного й інтелектуального механізмів пізнавальної діяльності; організація зовнішнього плану навчально-пізнавальної діяльності за допомогою дидактичних інструментальних засобів подання та аналізу знань, програмування навчальних дій; інструментальна підтримка взаємодії внутрішнього і зовнішнього планів діяльності й базових здібностей особистості (пізнання, переживання, оцінка).
   Формування технологічної компетентності спеціаліста здійснюється в процесі засвоєння змістового, діяльнісного та особистісно орієнтованого компонентів.
   3. Креативно-технологічне мислення вчителя.
   За Л.В. Зевіною [6], креативно-технологічне мислення вчителя -це динамічна система педагогічних цінностей, технологічних умінь (педагогічної техніки та освітньої технології) і творчої індивідуальності вчителя. Компоненти системи:
   - педагогічна позиція й професійно-особистісні якості;
   - технологічні знання і культура педагогічного мислення;
   - технологічні вміння (тобто педагогічна техніка та освоєння технологій) і досвід творчої діяльності, що забезпечують їх адекватність;
   - творча індивідуальність;
   - позиція тих, хто навчається, по відношенню до педагогічної техніки і освітньої технології.
   Рівень технологічної культури вчителя залежить від ступеня сформованості її компонентів. Відмінність одного рівня від іншого в індивідуально-особистісному плані виражається у різному ступені усвідомленості вчителем своєї педагогічної позиції, творчої індивідуальності, у ступені освоєння педагогічної техніки і технологій, адекватних, перш за все, своїй творчій індивідуальності.
   4. Інноваційна діяльність учителя.
   За Л. Даниловою [5], освітні інновації - це нововведення в освітньому процесі (мета, зміст, принципи, структура, форми, методи, засоби, технології навчання, виховання, управління), ядром яких є нові освітні ідеї, шляхом реалізації - експериментальна діяльність, носієм - творча особистість.
   В. Малихіна педагогічні інновації класифікує за такими ознаками:
   - рівень новизни: абсолютно нові, які раніше не були відомі; адаптовані; розширені, які є актуальними на сучасному етапі розвитку;
   - масштаб: глобальні (запровадження освітніх стандартів, нової системи оцінювання тощо); локальні (зміни у навчальних планах, програмах, предметах);
   - спосіб діяльності вчителя: прийоми, технології, методики; спосіб функціонування: організовані (спеціально продумані, сплановані); випадкові, які виникають у діяльності вчителів, схильних до творчості, новаторства;
   - сфера застосування: в освіті (державні освітні стандарти, авторські програми, підручники, посібники); в освітніх технологіях (розвивальна, блоково-модульна система навчання, рейтингова система оцінювання знань, умінь і навичок учнів); у змісті навчальних предметів; в управлінні навчальними закладами [11].
   5. Структура діяльності вчителя
   Учені В. Ягупов, Н. Кузьміна, В. Сластьонін, А. Сластьонін, А. Щербакова виділяють у структурі діяльності вчителя орієнтовно-прогностичну, конструктивно-проектувальну, організаційну, аналітично-оцінну, дослідницько-творчу складові.
   Орієнтовно-прогностична діяльність полягає в умінні педагога визначити конкретні перспективи, зміст і методику дидактичної діяльності, передбаченні результатів. Наслідком цієї діяльності є наступна - конструктивно-проектувальна. Вона передбачає постійне вдосконалення педагогом методики різних дидактичних заходів, які він використовує для навчання й виховання. Ця діяльність потребує від нього психолого-педагогічного мислення, педагогічної спрямованості, ініціативи, творчості, оволодіння достатнім методичним арсеналом з організації навчальних заходів і глибокого знання власного предмета.
   Після виконання зазначених дій обов'язково настає організаційна діяльність. Кожний педагог має володіти основними прийомами та способами організації як власної педагогічно-виховної діяльності, так і навчально-пізнавальної діяльності учнів. Наступний напрям діяльності педагога - аналітично-оцінний, зміст якого полягає в аналізі як власних навчальних дій, так і пізнавальних дій учнів, виявленні в цих діях позитивних сторін і недоліків, порівнянні отриманих результатів із запланованими тощо. За допомогою аналітично-оцінної діяльності педагог здійснює зворотний зв'язок, тобто вчасно визначає конкретні результати власної діяльності та вносить необхідні корективи.
   Останній вид діяльності - дослідницько-творчий, який пронизує всі попередні види діяльності та вчасно наповнює їх новим змістом. Творчість педагога - це джерело його оптимізму, всебічного розвитку, нестандартного мислення, оригінального проведення дидактичних заходів, їхнього постійного вдосконалення. З творчих педагогів виростають справжні майстри своєї справи.
   6. Мотиви навчання студентів.
   Ефективність навчального процесу в сучасній вищій школі значною мірою залежить від мотивів навчання студентів. Для майбутнього вчителя цілі навчання трансформуються в мотиви навчальної діяльності.
   Мотивам навчання присвячено низку досліджень психологів та дидактів [10, 11].
   За В.Ф. Моргуном, мотивація - це виникнення активності людини для задоволення певної потреби. Первинним чинником активності індивіда є потреба. В основі навчально-пізнавальної активності тих, хто навчається, лежить потреба в орієнтуванні (рефлекс “що таке?”, за І.П. Павловим). При зіткненні з навколишнім світом у процесі навчання ця потреба “опредмечується” і перетворюється на пізнавальний мотив. Учений зазначає, що стимулювання мотивації сучасного та майбутнього у тих, хто навчається, предбачає:
   1. Власний інтерес педагога до сьогоднішнього і власної його самовіддачі “тут і тепер”.
   2. Інтерес до того, хто навчається, його самопочуття, продуктивності в роботі і її результату.
   3. Зацікавлення в систематичному плануванні власної роботи.
   4. Здійснення змістового планування (“старайся у майбутньому ніколи не підводити своїх друзів” і т.п.).
   5. Надання можливості пофантазувати, помріяти про майбутнє. Навіть якщо це будуть утопічні мрії [9].
   Мотиви є передумовою готовності майбутнього вчителя до пізнавальної діяльності, а отже, й вагомим фактором впливу на розвиток творчості.
   7. Формування єдиної природничонаукової картини світу.
   Психолого-педагогічні умови розвитку творчості студентів при вивченні біологічних дисциплін мають забезпечувати формування єдиної природничонаукової картини світу, глибоке творче осмислення сутності взаємодії природи і суспільства.
   Дидактичні умови, що забезпечують формування природничих понять, за М. Левіним: установлення зв'язків цього поняття з більш загальними науковими поняттями і поелементний його аналіз; підготовка до засвоєння поняття  послідовна робота над збагаченням знаннями, науковими фактами, на основі яких формується наукове поняття; організація розвитку теоретичного і наочно-образного мислення (робота з малюнками, схемами); організація на занятті вправ, спрямованих на використання вивчених понять [11].
   Умови розвитку понять, за М. Верзиліним: засоби, що забезпечують правильність сприйняття (урахування джерел попередніх уявлень, наочність, точне й образне слово викладача; вправи, що уточнюють сприйняття); засоби, що забезпечують правильність уявлень (вправи на впізнавання та розрізнення, створення малюнків по пам'яті, питання викладача); засоби, що забезпечують правильність понять (постановка проблеми; логіка викладання навчального матеріалу; питання, що потребують узагальнення; вправи на порівняння, класифікацію; визначення умовиводів; система повторення, що пов'язує старі знання з новими; питання, які потребують узагальнення і пов'язують знання з практичним їх використанням у ході вивчення біологічних дисциплін) [1].
   8. Основною умовою розвитку творчості студентів є застосування здобутих знань у нових умовах.
   О.І. Власова виділяє три основних напрями прогресивних змін у цілісному розвитку особистості:
   - розвиток знань і способів активності в ході навчання;
   - розвиток психологічних механізмів застосування засвоєних способів дій, насамперед таких узагальнених прийомів розумової діяльності, як абстрагування, порівнювання, узагальнення, аналіз, синтез і перенос, які проявляються в різних видах діяльності;
   - розвиток загальних якостей особистості (особистісної спрямованості, психологічної структури діяльності, свідомості й мислення) [2].
   В.А. Мижериков зазначає, що знаннями слід вважати те, що вже засвоєно або відповідним чином використано у вербальній (словесній) і предметній практичній діяльності, тобто пов'язано із запам'ятовуванням та відтворенням у певних умовах [11]. Знання, що здобуті в попередньому досвіді (навчальній діяльності), потрібно ефективно застосовувати у нових умовах. До таких умов належить подальша навчальна творча практична діяльність. Уміння студентів застосовувати здобуті знання в навчальній діяльності забезпечує їх розвиток творчості.
   Модернізації освітнього середовища, адекватного сучасним потребам майбутнього вчителя біологічних дисциплін, у певній мірі сприяє розроблена нами робоча навчальна програма з курсу “Загальна цитологія та гістологія. Цитологія” (С.П. Яланська, В.В. Буйдін) для студентів природничого факультету зі спеціальностей “Біологія та практична психологія”, “Біологія та основи аграрного виробництва”, що повністю відповідає вимогам Болонського процесу. Вона передбачає різні види навчальної діяльності студентів, а саме: лекції -для ознайомлення студентів із особливостями будови, розвитку, життєдіяльності, хімії та функцій клітин, розкриття практичного значення, досягнень і перспектив дисципліни та зв'язку з іншими науками і розвитку творчості майбутніх учителів біологічних дисциплін; лабораторні роботи - для формування вмінь використовувати теоретичні знання у практичній діяльності, користуватися постійними мікропрепаратами, електронними мікрофотографіями, виготовляти тимчасові препарати для вивчення будови клітини.
   У програмі чітко розкрито зміст опрацювання курсу за двома модулями “Історія вчення про клітину. Структура і функції клітини” та “Ядро і хромосоми. Клітинний поділ”. Розкрито форми контролю знань студентів: поточний - ведення лабораторного альбому, усна відповідь, текст для творчого аналізу, завдання “Креативний репортер”, завдання “Творчі припущення”; модульний - контрольна робота, розпізнавання мікропрепаратів; підсумковий - залік, підготовка творчих звітів.
   Для розвитку творчості майбутніх учителів біології було створено навчально-методичний посібник “Явища у неживій та живій природі”, у якому розглядаються явища неживої природи (фізичні, хімічні, географічні, астрономічні) та живої природи (фізіологічні, еволюційні, екологічні, генетичні), їх взаємозв'язок і взаємообумовленість [3]. Навчально-методичний посібник включає: текстовий компонент -основний, додатковий та цікавий матеріал про явища в живій та неживій природі; методичний компонент - комплекс завдань, запитань, теми реферативних повідомлень; апарат орієнтування - зміст. Посібник забезпечує психолого-педагогічні умови для самоконтролю та корекції знань, розвитку творчої пізнавальної активності студентів. Слугує науковою базою для організації методичних, наукових семінарів у системі підвищення кваліфікації вчителів, активно використовується студентами та викладачами під час вивчення курсів біологічних дисциплін.
   Таким чином, психолого-педагогічні засади розвитку творчості майбутнього вчителя біології повинні забезпечувати умови для формування наукової картини світу, поглибленого осмислення біологічних понять, розуміння взаємозв'язків живої та неживої природи шляхом відповідної організації навчального процесу, підбору необхідних методів, прийомів, організаційних форм навчання в сучасному вищому навчальному закладі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Верзилин Н.М. Основы методики биологии. - М., 1983. - 819 с
2. Власова 0.1. Педагогічна психологія: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2005. - 400 с
3. Гуріненко Н.О., Пескун С.П. Явища неживої та живої природи / За ред. проф. М.В. Гриньової. - Полтава, 2006. - 98 с
4. Давыдов В.В. Новый подход к пониманию структуры и содержания деятельности // Вопросы психологии. - 2003. - № 2. -С. 42-50.
5. Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів // Рідна школа. - 2002. - №6. - С. 18-20.
6. Зевина Л.В. Образовательные технологии и технологическая культура учителя // Школьные технологии. - 2002. - №2. - С. 16-19.
7. Манько Н.Н. Технологическая компетентность педагога // Школьные технологии. - 2002. - №5. - С. 33-42.
8. Моляко В.О. Творчий потенціал людини як психологічна проблема // Обдарована дитина. - 2005. - №6. - С. 2-9.
9. Моргун В.Ф. Использование многомерной концепции развития личности в дидактических целях // Методические рекомендации по составлению познавательных заданий для формирования общеучебных умений школьников/Авторы-составители: Л.И. Гоженко, В.Ф. Моргун. - Полтава, 1984. - С. 3-10.
10. Общая психология. - М.: “Ваклер”, “Рефл-бук”, 2004. - 523 с.
11. Пескун С.П. Формування творчості старшокласників у процесі вивчення курсу “Біологія 10-12”, Система “Дидактосервіс”. - Полтава: АСМІ, 2005. - 170 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com