www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Соціальні фактори як основне джерело дискримінації жінки в суспільстві
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Соціальні фактори як основне джерело дискримінації жінки в суспільстві

О.М. Ходаківська

СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ДИСКРИМІНАЦІЇ ЖІНКИ В СУСПІЛЬСТВІ

   В статті здійснений аналіз соціальних факторів є, які являються джерелом дискримінації жінки в суспільстві.
   Ключові слова: дискримінація, соціальні фактори, жінка, здоров я, права.
   Постановка проблеми. В Конституції України [10, с 207] записані права людини на щасливе життя та повноцінний розвиток у всіх сферах життєдіяльності. Всі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (Ст. 21). Рівність прав жінки та чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров'я жінок, ...створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством... (Ст. 24). Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (Ст. 48). Та чи так це насправді?
   У липні 1995 р. в Україні відбулися парламентські слухання про реалізацію Конвенції ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінаціїщодо жінок", ратифікованої Україною ще в 1980 році. Проте у законодавстві української держави не повністю враховані положення Декларації про ліквідацію дискримінації щодо жінок, проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 7 листопада 1967 p., і Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1979 p., зокрема ті, що стосуються забезпечення гарантій соціальної функції материнства, застосування однакових критеріїв при прийнятті на роботу, навчанні тощо, попередження використання проституції.
   В українському суспільстві, на жаль, так і не визріло розуміння важливості вирішення “жіночих” проблем, які торкаються всіх сфер життєдіяльності людини і суспільства: народження дітей, їх виховання, зміцнення сім'ї, соціально-економічних проблем, здоров'я і моралі людей тощо. Жінка протягом свого життя вирішує дуже важливі задачі і саме від неї в більшій мірі залежить якість їх виконання. її знання, життєвий стержень, сила волі, фізичне та психічне здоров'я, моральність та інші життєво важливі якості стають гарантом здоров'я нації, міцності держави, її духовності. Але лише часткове вирішення положень Декларації щодо жінки значно погіршили її роль в суспільстві та в сім'ї, а також стан здоров'я.
   Жінка й досі залишається предметом маніпуляції: за неї вирішують її подальше життя, штучно розділяють важливі для неї сімейну та професійну ролі. Дослідники вивчають окремі аспекти її життєдіяльності. В одних дослідженнях звертається увага на проблеми жіночої зайнятості, в інших - на важливість материнства, ще в інших - на самовдосконалення жінки. В дослідженнях продовжується процес штучного розподілу цілісності жінки. Такий підхід до вирішення давно назрілих “жіночих” проблем нічого суттєво не змінив. Жінка не може в повній мірі реалізувати себе ні в професійній діяльності, ні в ролі дружини та матері. Це пов'язано з тим, наголошує академік С.Д. Максименко [11, с 50], що “одна логіка - вивчати розвиток особистості як цілісний процес, що йде за окремими лініями, і бачити в цьому процесі важливі й суттєві моменти. І зовсім інше - взяти штучно якийсь момент, зробити його центральним і сказати, що це і є вся особистість, а її розвиток є розвитком виключно даної структури, з врахуванням її впливу на інші”.
   Применшення ролі жінки в суспільстві, неуважне ставлення до її професійної та сімейної ролей на сучасному етапі розвитку українського суспільства значно поглибили старі “жіночі” проблеми і викликали до життя нові, а також погіршили стан її здоров'я. Як вказують дослідники [8, с 212], жінки значно частіше, ніж чоловіки, страждають різноманітними емоційними розладами, серед яких виділяються депресія і численні тривожні розлади. Професіонали, які працюють у сфері охорони психологічного здоров'я, бачать в цьому наслідки як факторів вразливості (таких, як пасивність і залежність), властивих традиційно жіночим ролям, так і, можливо, особливих стресорів, з якими приходиться справлятися багатьом сучасним жінкам (виконання материнських, господарських і професійних обов'язків у повному об'ємі) в міру стрімкої зміни традиційних ролей.
   Посилення ролі особистості жінки в суспільстві значно покращить стан не лише її здоров'я, але й членів родини і дозволить вирішити багато соціальних проблем. Для цього жінка повинна отримати доступ до різноманітних ресурсів, освіти, зайнятості, до отримання переваг від застосування технологій і нових підходів у медицині; до захисту і забезпеченню їх прав, щоб вони могли робити вибір, вільний від примусу або дискримінації. Жінки повинні розробляти програми, які торкаються їх здоров'я, а не лише бути об'єктами застосування цих програм [14, с 239].
   Метою дослідження являється теоретичний аналіз соціальних факторів, які являються джерелом дискримінації жінки в суспільстві.
   Теоретичний аналіз проблеми. Основною причиною багатьох проблем жінки є специфічне ставлення до неї в суспільстві. Це єдина соціальна група, права і можливості якої в основному лише декларуються на папері. “Про протиріччя між професійною та сімейною ролями жінки говорять давно. Проте не дуже охоче признається той факт, що, який би шлях вона не обрала, - кар' єру, поєднання роботи та сім'ї, або служіння сім'ї, — особистість жінки виявляється фрустрованою, її відношення зі світом інколи наповнені напруженням і дискомфортом. Одна з причин цього -неоднозначність самих уявлень про місце жінки в суспільстві, вплив патріархальних поглядів типу “призначення слабкої статі -цілком віддавати себе сім'ї” [4, с 57].
   З найдавніших часів вважалось, що жінка переважно визначена для дому; для жінки - домашнє вогнище, народження та виховання дітей, влаштування домашнього життя. А діяльність чоловіка -поза домом, у дворі, в полі, у промисловості, в торгівлі, на державній та воєнній службі. Жінка осуджується за те, що вона не сидить вдома, залишає домівку та дітей; а чоловік, навпаки, якщо сидить вдома і не працює, не піклується про харчування сім'ї та інші потреби [16, с 13].
   З початком радянського періоду жінку залучили у виробництво і проголосили це найважливішим завданням її життя, штучно розділивши її сутність і життя на дві частини: виробничу як основну, і сімейну як другорядну. Обіцянки, посилання на важкі періоди воєнного і повоєнного періодів у суспільстві виробили в одних, особливо у жінок, принцип терпіння і очікування кращого майбутнього, а в інших - байдуже і навіть злочинне споглядання суспільної ситуації, яка погіршувалась з кожним роком [4, с 61].
   Мало що змінилось у житті жінки на початку XXI ст.: хоча все частіше і чоловік, і дружина поєднують професійну діяльність та сімейне життя, жінка, як і раніше, робить більший внесок у сімейну працю. Така ситуація призводить до феномена, який дослідники психології сім'ї називають „подвійною зайнятістю жінки" [5]. Він характеризується тим, що жінка фактично працює у дві зміни: першу - з ранку до вечора - на роботі, а другу - з вечора до ранку -вдома. „Подвійна зайнятість жінки" чинить негативний вплив на всю сімейну структуру: дитина не відчуває достатньої батьківської любові, емоційного тепла і турботи; залишаються також незадоволеними психологічні потреби чоловіка в коханні, емоційній прихильності та спілкуванні (адже дружина весь час втомлена); жінка ж потерпає від наслідків фізичної втоми та емоційного дистресу.
   Дослідники [9, с 6—8] наголошують, що в багатьох країнах склалися ті специфічні особливості життя, які збільшують ризик виникнення кризових станів в людини. Політичне, економічне, соціальне, екологічне неблагополуччя, нестабільність в країні, прискорення темпу, дегуманізація і технологізація нашого життя, підвищення (або зниження) рівня життя, втрата практично всіма верствами населення звичних, стереотипних цінностей і установок, — все це викликає масове збільшення напруги з відповідною симптоматикою: підвищення рівня загальної тривожності, зростання таких переживань, як самотність, непотрібність, безглуздя існування, страх за майбутнє і багато іншого, що добре відомо фахівцям (педагогам, соціологам, психологам, психотерапевтам, соціальним працівникам).
   Важкі соціально-економічні умови життя безпосередньо впливають на жінку, сім'ю та дітей. В Україні кожна друга сім'я розпадається. Збільшується кількість покинутих дітей, дітовбивств, хвороб стресового характеру і самогубств як серед дорослих, так і дітей. Значна кількість жінок виїхала на заробітки і не хочуть повертатись до минулого життя. Інша частина українок готова працювати за кордоном. За даними соціологічного дослідження [12] Національного університету внутрішніх справ, проведеного серед жінок, що бажають виїхати за кордон на роботу, було виявлено, що 20,5 % з них вже одержували пропозиції щодо працевлаштування за кордоном. їм пропонували працювати офіціантками (6,7%), покоївками (5,1%), танцівницями (8,0%), гувернантками (6,0%), доглядальницями за хворими (2,0%).
   Молодь також налаштована працювати за межами України. З метою вивчення думки жіночої частини студентської молоді української держави стосовно можливостей працевлаштування за кордоном було реалізовано опитування [2, с 79], результати якого показали, що головним чинником, який визначає соціально-психологічне самопочуття, є матеріальний статус. Проблема коштів хвилює 57% студентів. Досить важливою для опитаних є також проблема власного здоров'я та здоров'я близьких людей, на що вказали 56% опитаних.Існують й інші фактори соціального середовища, які здатні підвищити вразливість людини і змінити взаємостосунки як в суспільстві, так і в сім'ї: належність до низького соціально-економічного класу, соціальні ролі, упередженість і дискримінація, економічні проблеми і безробіття, а також соціальні зміни і невизначеність [8, с 207]. До них необхідно віднести також явища аморальності, кризу сімейних стосунків і етичних норм. Ці та інші фактори стали також причиною домашнього насильства. За даними досліджень [7], проведених в Україні протягом останніх десяти років, приблизно 72% жінок страждають у своїх сім'ях від різних форм зневажання та знущання.
   У суспільній свідомості закріпилася думка, що жінка повинна з повною віддачею грати всі свої ролі: керівника, матері, господині, дружини. Тяжкість переключення з однієї ролі на іншу психологічно не зрівняна ні з одним чоловічим стресом. Стреси можуть бути викликані змішуванням понять для жінки -залишатися жіночною, але не стати пасивною, безпорадною, бути наполегливою, але неагресивною, працювати з віддачею, захоплено, але не нехтувати будинком... [17]
   Безконечна череда важких ситуацій викликають негативні емоційні стани, які стають причиною стресу і психосоматичних захворювань. Соціологічне дослідження [18, с 90] особливостей способу життя українців, проведеного в 2006 році, показало, що в стані нервового напруження постійно перебуває 3% дорослого населення; 24 % опитаних вважають, що це для них звичний стан; 4% переживають стрес інколи; третина цієї категорії людей знаходяться у віці 50-60 років; серед молоді від стресів страждають 24%.
   Порівняно недавно вважалось, що жінки менш вразливі для стресових факторів. Як тільки відсоток жінок, зайнятих на виробництві, збільшився і виявився приблизно рівним відсотку чоловіків, сприятливий (в порівнянні з чоловіками) стан жінок став погіршуватися, і це практично відразу відбилось на репродукції, якості життя і безпеки молодих жінок. Так, російські дослідники [14, с 233] вказали на необхідність виділити вікову групу 15-25 років, де особливо високий рівень захворювань, які передаються статевим шляхом, і відмічається поганий стан репродуктивного здоров'я. Вони звернули увагу на те, що молоді жінки поступово втрачають культуру самозбереження і високої цінності здоров'я, які були властиві їм до того, як почався період економічних змін.
   В дослідженні [16] розглядались показники, які характеризують здоров'я російських чоловіків та жінок на макро- і мікрорівнях. За статистикою, рівень здоров'я у чоловіків нижчий. Але якщо вивчати здоров'я на мікрорівні, використовуючи метод анкетування, то за всіма параметрами суб'єктивних оцінок, об'єктивних даних і показників медичних оглядів, рівень здоров'я жінок виявився нижчим, ніж у чоловіків. За оцінками психологічних аспектів самопочуття жінки також поступається чоловікам. 18 % жінок в якості основної причини поганого здоров'я назвали “важкі переживання, стреси”. З одного боку, це негативно відбивається на фізіологічних функціях організму, з іншого - примушує більш тривожно і уважно відноситися до свого здоров'я, берегти його.
   В системі охорони здоров'я склалось різне відношення до чоловіків та жінок як до пацієнтів і клієнтів. Як правило, лікарі надають жінкам неповну інформацію про їх захворювання. В деяких країнах жінки отримують менш адекватну медичну допомогу. При однаковому діагнозі з чоловіком жінку лікують довше і назначають більше психотропних ліків. В сфері психічного здоров'я жінки складають дві третини всіх пацієнтів, які звертаються в клініки, і їм в два рази частіше, ніж чоловікам, ставлять діагнози психічних розладів. Так, співвідношення діагнозу “невроз” у чоловіків і жінок складає 1 : 2(12), тобто на одного хворого неврозом чоловіка припадає від 2 до 12 жінок з таким же діагнозом (за даними різних авторів).
   Втрата надії на кращі зміни в суспільному і в особистому житті, тривалі за часом негативні емоційні стани стають однією з причин надмірного виснаження людського організму, яке, в свою чергу, викликає психосоматичні захворювання і навіть смерть. За останні роки значно зросла жіноча смертність в Україні. За даними статистики [6, с 20, 22, 24], найбільша доля припадає на жінок старшого і літнього віку (55-59 - приблизно 10%, 60-64 - 15%, 65-69 - 23%, 70 років і старші - 79%). Смертність зростає також в групах найбільш продуктивного віку: 25-29 років - з 1,1% до 1,2%; 30-34 роки - з 1,4% до 1,7%; 35-39 років - з 2,1% до 2,4%. Найбільше смертей припадає на хвороби системи кровотворення, інфекційні захворювання, новоутворення, хвороби органів травлення, вроджені аномалії, самогубство на молоде і середнє покоління. Від самогубства в 1995 році загинули 1171 жінок у віці 16-55 років (45 % від загальної кількості), в 2005 році - 877 жінок (47%). Особливо зростає кількість самогубств серед жінок віком 35-55 років із-за причин соціального характеру - безробіття, невлаштованість особистого життя, погані умови існування, відсутність житла, неможливість отримувати сім'ю тощо.
   Внутрішня напруженість, роздратування можуть бути не лише наслідком фізичної травми, частіше - це наслідок психічної травми і “життя на вістрі леза, між життям і смертю”. На початку минулого сторіччя психіатр Ф. Мюллер-Лієр [13] розглядав страждання як соціальну проблему, як “...загальну патологію, соціологічну патологію”. Аналізуючи зовнішні фактори і світ в цілому як систему перешкод, які протистоять волі людини, він вважав, що зміни в цьому світі вимагають сили і напруження. З розвитком культури і цивілізації на перший план як джерела страждання висуваються соціальні фактори, які травмують людину і суспільство. Інший дослідник [15, с 91] вказав на деструктивний тип розвитку світової цивілізації як наслідок неконтрольованого розвитку психіки і стресогенезу.
   Тривалі незмінно-важкі соціально-економічні умови формують у людей безпорадність. М. Селігман [8, с 69] висунув гіпотезу про те, що причиною депресії у людей виступає набута безпорадність. Лабораторні досліди на собаках продемонстрували, що тварини, які неодноразово піддавались болючому, непередбаченому і неминучому електрошоку, втрачали здатність навчитися просто втікати, щоб уникнути дії нового розряду. Вони просто сідали і терпіли біль. Це спостереження привело дослідника до висновку, що людська депресія (яку він прирівнював до реакції безпомічних собак) являється реакцією на переживання людиною того факту, що її поведінка ніяк не впливає на середовище. В результаті тварина або людина “навчаються” тому, що вони не можуть що-небудь зробити.
   Як підкреслив Дж. Віткін [14, с 235—236], в останнє десятиріччя XX ст. був усвідомлений деструктивний вплив нерівноправності жінок та чоловіків і стресів, які по-різному впливають на них. Обставини та умови, які суспільство може сприймати як нормальні або звичайні, часто призводять до проблем психічного здоров'я жінок. Гендерний підхід до психічного здоров'я дозволяє приймати до уваги статуси жінок та чоловіків, їх ролі та стан в суспільстві. Коли досліджується стан жінок, то стає ясно, що в сучасному оточенні існують досить вагомі причини, які пояснюють переважання депресій, неврозів і тривожності, які в більшій мірі відчувають жінки.
   Людина може розвиватися лише як цілісна особистість. Академік С.Д. Максименко [11, с 50], підкреслює, що “для живої конкретної людини центральним є весь життєвий шлях, і все, що в ньому є, — першочергове, домінантне і надсуттєве: від конфлікту на роботі до екзистенційних проблем смислу буття”. Тому, вважають дослідники [3, с 5—11], процес становлення і розвитку цілісності людини - це процес діалектичний: як внутрішній, так і зовнішній. Зовнішній передбачає зміни відношення до жінки з боку чоловіків та її самої до ролі і місця жінки в суспільстві. А внутрішній - цепроцес саморозвитку, саморозуміння жінки, розвитку її як особистості. Внутрішній процес розвитку жінки діалектично взаємопов'язаний з зовнішнім процесом і відбувається за рахунок розвитку системи функцій жінки: оформлення кожної ролі і збільшення, і якісної зміни взаємозв'язків між цими функціями. Базовими функціями являються наступні: жінка - дружина, жінка -мати, соціальний індивід і учасник соціального виробництва. Якщо базовими функціями жінки XIX ст. були функції дружини і матері, то в XX ст. з'являються нові функції: учасник суспільного виробництва і соціальний індивід, тобто такі якості, властивості особистості, які затребувані суспільством. Удосконалення нових функцій і з' єднання їх в цілісну систему з попередніми приведе до цілісності жінки. На сьогодні всі базові функції швидше роз'єднані, ніж взаємопов'язані. Нові функції поки що не інтегрувались в життя жінки. Розвиток особистості жінки, включаючи в себе інтеграцію функцій, але, в першу чергу, за рахунок того, що вони повинні оформитися і бути визнані самими жінками.Коли людина помиляється у своїх очікуваннях або із-за перешкод, які заважають їй просуватися до бажаної цілі, або із-за відсутності останньої, наступає фрустрація. Людині особливо важко справитися з фрустрацією, так як вони часто ведуть до самозневаги, примушуючи її відчути себе невдахою або некомпетентною особистістю. До фрустрації може привести широке коло перешкод - як зовнішніх, так і внутрішніх. Упередженість і дискримінація, неспроможність на роботі і смерть близької людини - звичні джерела фрустрації, які беруть початок в оточуючому середовищі [8, с 220].
   Висновки. Отже, початок нового сторіччя ознаменувався ще більшими проблемами: всеохоплююча криза боляче торкнулась всіх сторін життєдіяльності жінки. Байдуже, навіть злочинне відношення держави до своїх громадян, особливо до жінки та сім' ї призвело до їх деформації та руйнування.
   Суцільне порушення законодавства викликало хаос в економіці і в сільському господарстві, а це в свою чергу, - злиденне існування більшості населення України, безвідповідальність, безпринципність та аморальність серед всіх прошарків населення. Жінка приймає на свої плечі основний тягар соціальних негараздів, прагнучи захистити своїх дітей, бо для більшості чоловіків уже стало майже звичним явищем зняти з себе відповідальність за фізичне і психічне здоров'я дітей та дружини, за їх захист та піклування.
   Особливо потерпають неповні сім'і, в яких основний тягар всіх проблем падає на матір. Перевантаження і стреси із-за необхідності працювати на кількох роботах, низький матеріальний статок, висока емоційна напруженість провокують з боку матері насилля по відношенню до дітей, яке проявляється в частих фізичних покараннях [19, с 60]. Зарубіжні дослідники виявили, наприклад, що безробітні матері-одиначки афроамериканського походження частіше карають своїх дітей у підлітковому віці (у порівнянні з працюючими). Це в свою чергу призводить до виникнення в останніх когнітивного дистресу і депресивних симптомів [8, с 211].
   Поширення та поглиблення негативних суспільних явищ, не змінило відношення до жінки. Професор Московського державного університету А.І. Антонов не скриває відвертої дискримінаційної позиції щодо жінки: „жінка не вписується в технологічний процес, заважає йому, перериває його своїми декретними циклами, порушує ритм виробництва, які потрібно у свою чергу адаптувати до жіночої природи...” [1, с 126]. Але вчені такого типу забувають вказати, яким чином, “сидячи” біля сімейного вогнища, не працюючи, можна вижити в сучасних умовах.
   Позитивні зміни у житті жінки можуть відбутися лише при умові рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійної підготовки; у праці та винагороді за неї; в реалізації прав на охорону праці, здоров'я та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї; у створенні гармонійних умов для поєднання праці з материнством. Іншими словами, мати реальне право і можливості на реалізацію цілісного і повноцінного розвитку своєї особистості як в професійній, так і в сімейній діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонов А.И., Сорокин С.А. Судьба семьи в России XXI века. -М., 2000.-С. 126.
2. Блинова О.Є. Психологічні проблеми трудової міграції населення України // Актуальні проблеми психології. Том X. Частина 8. - К., 2008. - С 76-82.
3. Бузунова Л.Г. Успешность социализации женщины - условие ее развития //Психологические проблемы бытия человека в современном обществе. - Магнитогорск, 2000. - 89 с.
4. Воронина О. Женщина в “мужском обществе” // Перестройка - семье, семья - перестройке. - М.: Мысль, 1990. - 285 с.
5. Говорун Т.В., Кікінеджі О.М. Гендерна психологія. - К.: Академія, 2004.
6. Жінки і чоловіки в Україні. Статистичний збірник. - К., 2005. -84 с.
7. Закон України „Про попередження насильства в сім'ї". Науково-практичний коментар. - Харків, 2005. - 256 с
8. Карсон P., Батчер Дж., Минека С. Анормальная психология. -СПб., 2004.-1167 с.
9. Козлов В.В. Работа с кризисной личностью: Методическое пособие. - М.: Психотерапия, 2007. - 336 с.
10. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. - К., 1999. -544 с.
11. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості. - К.: Видавництво ТОВ "КММ", 2006. - 240 с
12. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний наміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія / НАЛ України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К.: Довіра, 1998.-912 с
13. Мюллер-Лиер Ф. Социология страдания. - М.-Л., 1935.
14. Психология здоровья. - СПб.: Питер, 2003. - 607 с.
15. Тадевосян А. Стрессология как теоретическая концепция стрессовых расстройств (аналитический обзор) // Российский психиатрический журнал. - 2006. - № 6. - С. 86-92.
16. Томський М. Образование, права и обязанности женщины. -Санкть-Петербургь, 1994. - 32 с.
17. Чекалина А.А. Гендерная психология. - М., 2006. - 256 с.
18. ЯковенкоТ. В. Социальные факторы современных процессов воспроизводства населения в Украине // Вісник Харківського університету ім. В.Н. Каразіна. „Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи". - 2007. - № 761. - С 86-91.
19. Ярская-Смирнова Е.Р., Романов П.В., Антонова Е.П. Домашнєє насилие над детьми. Стратегии объяснения и противодействия // СОЦИС. - 2008. - № 1. - С. 57-64.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com