www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні аспекти професійного становлення студента-майбутнього лікаря
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні аспекти професійного становлення студента-майбутнього лікаря

Романенко О.В.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТА-МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ

   Обговорюються професіонально важливі психологічні властивості лікаря. Описуються розподіли хірургів та студентів першого курсу вищого медичного навчального закладу ІУ рівня акредитації за їхніми типами темпераменту, показниками прояву екстраверсії-інтроверсії та нейротизму, а також студентів за їхніми психологічними схильностями до професій певного типу. Пропонується враховувати психологічні риси студентів при організації навчального процесу та психологічні риси особистості при виборі медичної спеціальності.
   Ключові слова: психологічні властивості лікаря та студента, екстраверсія, інтроверсія, нейротизм, тип темпераменту, психологічна схильність до професії.
   Віковий розвиток людини, як суб'єкта, праці включає на думку фахівців [15] три етапи: 1) допрофесійного розвитку; 2) розвитку в період вибору професії; 3) розвитку в період професійної підготовки та подальшого становлення професіонала. Останній з наведених етапів охоплює декілька стадій: 1) професійної підготовки; 2) адаптації молодого спеціаліста до умов праці; 3) інтернала; 4) майстра; 5) авторитета; 6) наставника. У період професійної підготовки відбувається навчання молодої людини у вищому навчальному закладі. При цьому особливістю навчально-професійної діяльності студента є її спрямованість на оволодіння засобами, методами розв'язання тих проблем і завдань, що виникатимуть у ході його подальшої роботи після закінчення вищого навчального закладу [23]. Навчання у ньому - це дуже важливий період соціалізації особистості, під час якого, у студента відбуваються формування індивідуального стилю навчально-професійної діяльності, розвиток особистісних якостей тощо. Зокрема, при вивченні емоційної сфери студентів-майбутніх лікарів у перші три роки навчання у вищому медичному навчальному закладі виявляються зміни у напрямку в цілому більшої душевності студентів, що пов'язується з початком їх спілкування на третьому курсі з пацієнтами [3].
   Професія лікаря належить до категорії соціономічних [15]. Передбачається, що лікарі - це люди з високим рівнем емпатії [4]. З даними літератури [5] у студентів-медиків з високим вихідним рівнем емпатії двотижневе спілкування з пацієнтами призводило до посилення позитивного ставлення до них порівняно з першими враженнями, однак у половини студентів-медиків з низьким вихідним рівнем емпатії таких змін не відбувалося і навіть могло погіршуватися ставлення до пацієнтів. Ці спостереження актуалізують питання про необхідність професійної орієнтації молоді, яка має наміри пов'язати своє життя з діяльністю лікаря, розвитку у неї деонтологічної культури в цілому, що залежить від того, наскільки сформованими та стійкими в особистості є морально-етичні цінності, інтереси, погляди, потреби; морально-психологічна готовність до лікарської діяльності; емоційно-вольова сфера, з якою зокрема пов'язані емпатія, ідеали, вимогливість; комунікативність. Однак за даними літератури [22] серед учнів навчальних закладів довузівського рівня освіти над визначенням поняття “деонтологічна культура” та її значенням у професійній діяльності лікаря не замислювалися 74%, взагалі не чули про категорії медичної деонтології 83%, не змогли визначити відмінність деонтології від етики 91%, не виявляли інтересу до літератури медичного спрямування 62%, не знали прізвища жодного відомого вітчизняного лікаря 52%, байдуже відносилися до деонтологічної культури лікаря 63% респондентів, вважаючи що вирішальне значення для його професійної діяльності мають тільки спеціальні знання, причому у згаданому досліджені більшість респондентів, відзначали професійність, доброту, безкорисливість, почуття такту, дбайливість, охайність, акуратність найважливішими для лікаря рисами, однак не акцентували увагу на вимогливості до себе, відповідальності, добросовісності, наполегливості. З наведеними вище даними, про в цілому недостатністю обізнаність молоді стосовно особливостей професії лікаря узгоджуються результати опитування старшокласників та студентів-першокурсників вищого медичного навчального закладу про фактори, що вплинули на вибір особистості професії лікаря, серед яких на поради батьків, родичів, знайомих вказували 35%, на різноманітні джерела інформації вказували 29%, на зустрічі з лікарями та відвідування лікувальних закладів вказували 15%, на навчально-виховний процес у школі, організовану профорієнтаційну роботу, вчителів, вивчення окремих предметів вказували 10% респондентів, а на самостійно прийняте рішення вказували 11% респондентів [11]. При цьому соціологічні опитування учнів 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів великого міста свідчать про її популярність серед випускників шкіл: 4,3% респондентів виявили бажання стати лікарем, 31,1% респондннтів вважали, що до категорії найкращих професій належить професія лікаря, яка серед 34 запропонованих для вибору професій посіла 5 місце [13], а учнів 9 класу - про бажання 10% респондентів працювали у сфері охорони здоров'я і навіть вибір деякими з них вузькопрофільних лікарських спеціальностей, зокрема ортопеда, реаніматолога, пластичного хірурга [14].
   Діяльність лікаря відзначається значною емоційною забарвленістю, високим рівнем емоційних переживань. Тому важливим фактором професійного становлення лікаря являється відповідність спрямованості особистості професійним вимогам. Характерними для лікарів-професіоналів є альтруїстичний та комунікативний типи емоційної спрямованості особистості, що визначає її схильність до співчуття пацієнтові, до надання йому необхідної допомоги, а також праксичний тип емоційної спрямованості особистості, що визначає її схильність до ціннісних переживань у зв'язку з професійною діяльністю, а крім того гностичний, естетичний та гедонічний типи емоційної спрямованості особистості, що визначають її схильність до позитивних емоцій під час пізнання оточуючого світу та сприйняття його краси [8]. Лікарі, які задоволені своєю професійною діяльністю, є особистостями спрямованими на пацієнта, на спілкування з ним [16]. Згадані вище риси лікаря кореспондуються з його приналежністю до представників соціономічних професій, тих, що належать до типу “Людина-людина (та соціальні системи)”. Тому для успішної соціалізації сьогоднішнього студента-медика, а у майбутньому лікаря, який має намір безпосередньо надавати допомогу хворим, важливою є схильність до професій цього типу.
   За результатами проведеного нами дослідження [ЗО] (з використанням розробленого Е.А. Климовим “Диференціально-діагностичного опитувальника” і урахуванням можливості виявлення при його застосуванні нахилів у респондентів до професій більше ніж одного типу) розподілу за схильністю до професій різних типів майбутніх лікарів, а саме 77 студентів-першокурсників медичного факультету, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “лікувальна справа” у вищому медичному навчальному закладі ІУ рівня акредитації, було встановлено, що серед них частки осіб схильних до професій типу “Людина-людина (та соціальні системи)”, до професій типу “Людина-природа (жива)”, до професій типу “Людина-техніка (та нежива природа)”, до професій типу “Людина-знакова система”, до професій типу “Людина-художній образ” становили відповідно 53,6%, 14,3%, 7,1%, 1,8% та 23,2%; 27 студентів-першокурсників факультету підготовки лікарів для Збройних сил України, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “лікувальна справа” - становили відповідно 58,3%, 16,7%, 12,5%, 0% та 12,5%; 48 студентів-першокурсників стоматологічного факультету, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “стоматологія” - становили відповідно 34,5%, 27,6%, 13,8%, 3,4% та 20,7%; 37 студентів-першокурсників медико-психологічного факультету, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “медична психологія” - становили відповідно 58,6%, 10,3%, 3,5%, 0% та 27,6%. При цьому за результатами статистичного аналізу з використанням кутового перетворення Фішера (з урахуванням наявності не менше одного спостереження стосовно кожної з порівнюваних ознак) частка схильних до професій типу “Людина-людина (та соціальні системи)” осіб виявилася статистично достовірно меншою на стоматологічному факультеті, ніж як на медичному, так і на медико-психологічному факультетах; до професій типу “Людина-природа (жива)” - на медико-психологічному факультеті, ніж на стоматологічному факультеті; до професій типу “Людина-техніка (та нежива природа)” - на медико-психологічному факультеті, ніж як на факультеті підготовки лікарів для Збройних сил України, так і на стоматологічному факультеті; до професій типу “Людина-художній образ” - на факультеті підготовки лікарів для Збройних сил України, ніж як на медичному, так і на стоматологічному, так і на медико-психологічному факультетах. При цьому, акцентуючи увагу на тих респондентах, які схильні до професій типу “Людина-людина (та соціальні системи)”, слід зауважити, що їх доля серед студентів стоматологічного факультету була статистично достовірно меншою, ніж серед студентів як медичного факультету, так і медико-психологічного факультету. Загалом на різних факультетах тільки від біля половини до біля двох третин студентів виявляли схильність до професій типу “Людина-людина (та соціальні системи)”. Це актуалізує питання про обґрунтованість мотивів вступу до вищого медичного навчального закладу частини студентів та їх подальшу соціалізацію.
   Своєчасне з'ясування професійних інтересів та схильностей особистості створює підґрунтя для вибору оптимального для конкретної людини напрямку професійної діяльності, а наслідком нехтування таким підходом може бути у майбутньому низька задоволеність людини обраною професією. Останнє дослідники спостерігали, зокрема, у групі молодих людей, які мали схильності до професій типу “Людини-людина (та соціальні системи)” та “Людина - художній образ”, однак навчалися такої професії, що поєднувала у собі ознаки професій типу “Людина-техніка (та нежива природа)” та “Людина - знакова система”, а вибір на її користь зробили при слабкому, поверхневому уявлені про неї [24]. Розглядаючи задоволеність професійною діяльністю як суб'єктивний інтегральний критерій оцінки її результативності, в окремому дослідженні було порівняно психологічні якості групи лікарів з високим рівнем задоволеності професійною діяльністю і групи лікарів з низьким рівнем задоволеності професійною діяльністю [16]. Для представників першої зі згаданих груп лікарів характерними виявилися, зокрема, наявність цілей у майбутньому; сприйняття життя як цікавий, наповнений змістом та емоціями процес; уявлення про себе, як людину здатну будувати своє життя згідно з особистими цілями та особистим баченням його змісту; упевненість у здатності контролювати власне життя; здатність розуміти себе та інших людей і відчувати до них довіру та симпатію; творче відношення до професійної діяльності і життя; висока потреба у пізнанні оточуючого світу; відповідальне ставлення до професійної діяльності, розвинені навички для її забезпечення, здатності до її планування та здійснення, що в цілому вказує на правильний вибір цими лікарями професії. А для представників другої зі згаданих груп лікарів характерними виявилися, зокрема, низький рівень усвідомлення життя; невіра у власні можливості контролювати та змінювати його на краще; не схильність до планування, до відповідальності за якість здійснення діяльності; невіра в людину та її позитивну природу; нездатність до творчого відношення до життя; низька потреба у пізнавальній діяльності, що в цілому вказує на помилковий вибір цими лікарями професії, яка не узгоджується з їхніми поглядами, намірами, цінностями.
   Тільки з урахуванням мотивації студента можливою є ефективна соціально-педагогічна взаємодія з ним. Дослідники вважають [24], що у вищому навчальному закладі студенти з високим рівнем успішності відрізняються від студентів з низьким рівнем успішності перш за все розвиненістю професійної мотивації. Вона, зважаючи на в цілому приблизно схожий рівень інтелектуальних здібностей абітурієнтів, які витримали конкурсний відбір, стає визначальним фактором подальшої соціалізації особистості. Позитивне ставлення до майбутньої професії разом з реальними уявленнями про її особливості, сформованими вже на початку оволодіння нею, є важливою умовою успішної навчальної діяльності студента. Вона суттєво залежить, зокрема, від соціально-психологічних та соціально-педагогічних чинників, а навчальна мотивація має значний вплив на неї. До найважливішого індикатора здатності студентів до успішного засвоєння програмного матеріалу з навчальних дисциплін відносять рівень сформованості в особистості пізнавальних мотивів, які націлені на оволодіння способом навчальних дій та узагальненими способами діяльності [19]. Посилення внутрішньої мотивації до пізнавальної діяльності призводить до стабільного зростання результативності навчальної діяльності студента [24].
   Є дані про існування зв'язку між мотивацією студентів до навчальної діяльності та їхнім темпераментом [1, 37]. Зокрема, серед схильних до внутрішньої мотивації до навчальної діяльності студентів-першокурсників психологічного факультету педагогічного університету переважали холерики, до зовнішньої позитивної мотивації - холерики та сангвініки, а до зовнішньої негативної мотивації - холерики та меланхоліки [1]. Звертаючи увагу на зв'язок між властивостями темпераменту і успішністю студентів з високим рівнем інтелекта, дослідники вказують на позитивну залежність успішності таких студентів від ступеня нейротизації особистості, пояснюючи це більшою відповідальністю студентів з підвищеною тривожністю [37]. В одному з досліджень при порівнянні студентів, які спеціалізувалися у галузях філології та історії, студентів, які спеціалізувалися у галузі психології, студентів, які спеціалізувалися у галузях природничих та інженерних наук, виявилося, що у першій групі найбільші показники за шкалою нейротизму та найменші показники за шкалою екстраверсії, у другій групі середні значення показників як за шкалою нейротизму, так і за шкалою екстраверсії, а у третій групі найменші показники за шкалою нейротизму [12]. В іншому порівняльному дослідженні, де вивчалися особливості студентів-першокурсників, які обрали професію типу “Людина-знакова система”, були визначені як характерні інтровертованість, замкнутість, пасивність для студентів-філософів та студентів-істориків, а крім того розсудливість та агресивність для останніх; а студентів-першокурсників, які обрали професію типу “Людина-людина (та соціальні системи)” - екстравертованість, товариськість, активність, схильність до імпульсивних вчинків та висновків для студентів-юристів, товариськість та легковажність для студентів-журналістів, товариськість, низька агресивність, схильність до обміркування слів та висновків для студентів-психологів [31]. Притаманність студентам-юристам збудливості, а студентам-психологам вираженої емпатії відзначалися в іншому дослідженні [17]. Що ж стосується студентів-майбутніх лікарів, то аналіз властивостей їхнього темпераменту наводиться нижче.
   За результатами проведеного нами дослідження [27, 28] (з використанням особистісного опитувальника Айзенка) розподілу за ступенем прояву екстраверсії-інтроверсії 70 студентів-першокурсників медичного факультету, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “лікувальна справа” у вищому медичному навчальному закладі ІУ рівня акредитації, було встановлено, що серед них частки осіб, які з максимально можливих 24 балів за шкалою екстраверсії-інтроверсії отримали 0-2 бали (що вказувало на вкрай виражену інтроверсію), 3-7 балів (що вказувало на виражену інтроверсію), 8-11 балів (що вказувало на помірну інтроверсію), 12-15 балів (що вказувало на помірну екстраверсію), 16-18 балів (що вказувало на виражену екстраверсію) та 19-24 бали (що вказувало на вкрай виражену екстраверсію) становили відповідно 1,4%, 11,4%, 24,3%, 27,2%, 24,3% та 11,4%; 21 студента-першокурсника факультету підготовки лікарів для Збройних сил України, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “лікувальна справа” - становили відповідно 0 %, 14,3%, 14,3%, 57,1%, 9,5% та 4,8%; 44 студентів-першокурсників стоматологічного факультету, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “стоматологія” - становили відповідно 0%, 6,8%, 27,3%, 43,2%, 22,7% та 0%; 28 студентів-першокурсників медико-психологічного факультету, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “медична психологія” -становили відповідно 0%, 7,1%, 25%, 39,3%, 25% та 3,6%; а 42 лікарів-хірургів було встановлено, що серед них частки осіб, які з максимально можливих 24 балів за шкалою екстраверсії-інтроверсії отримали 0-2 бали, 3-7 балів, 8-11 балів, 12-15 балів, 16-18 балів та 19-24 бали становили відповідно 0%, 9,5%, 42,9%, 35,7%, 11,9% та 0%. При порівняльному аналізі показників екстраверсії-інтроверсії в різних групах респондентів статистично достовірні відмінності були встановлені: 1) з використанням критерію відповідності Пірсона, хі-квадрат тесту (з урахуванням можливості об'єднання декількох ознак в одну для отримання не менше п'яти спостережень стосовно неї у кожному з порівнюваних рядів), у розподілі осіб за ступенем екстраверсії-інтроверсії у групах лікарів-хірургів та студентів медичного факультету; 2) з використанням кутового перетворення Фішера (з урахуванням наявності не менше одного спостереження стосовно кожної з виділених для порівняння ознак): а) у частці осіб з конкретним ступенем екстраверсії-інтроверсії (або у частках осіб з відповідними конкретними ступенями прояву екстраверсії-інтроверсії) у групі лікарів-хірургів порівняно з групами студентів як, медичного, так і медико-психологічного факультетів, так і факультету підготовки лікарів для Збройних сил України, а також у групі студентів медичного факультету порівняно з групами студентів як факультету підготовки лікарів для Збройних сил України, так і стоматологічного факультету; б) у частці осіб з проявами інтроверсії (тих, хто отримав 11 або менше балів за шкалою екстраверсії-інтроверсії), у частці осіб з проявами екстраверсії (тих, хто отримав 12 або більше балів за шкалою екстраверсії-інтроверсії) у групі лікарів-хірургів порівняно з групами студентів як факультету підготовки лікарів для Збройних сил України, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів. Отриманими даними не виявлено статистично достовірних відмінностей у частках осіб з конкретним ступенем екстраверсії-інтроверсії серед студентів медичного та медико-психологічного факультетів, а також у частках осіб з проявами інтроверсії, з проявами екстраверсії серед студентів усіх факультетів.
   За результатами проведеного нами дослідження [27, 28] (з використанням особистісного опитувальника Айзенка) розподілу за ступенем нейротизму зазначених вище 70 студентів-першокурсників медичного факультету, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “лікувальна справа” у вищому медичному навчальному закладі ІУ рівня акредитації, було встановлено, що серед них частки осіб, які з максимально можливих 24 балів за шкалою нейротизму отримали 0-2 бали (що вказувало на вкрай мало виражений нейротизм), 3-7 балів (що вказувало на мало виражений нейротизм), 8-11 балів (що вказувало на помірний нейротизм), 12-15 балів (що вказувало на виражений нейротизм), 16-18 балів (що вказувало на досить виражений нейротизм - сильно виражений нейротизм) та 19-24 бали (що вказувало на вкрай виражений нейротизм) становили відповідно 0%, 4,3%, 21,4%, 32,9%, 22,9% та 18,5%; 21 студента-першокурсника факультету підготовки лікарів для Збройних сил України, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “лікувальна справа” - становили відповідно 4,8%, 23,8%, 38,1%, 14,3%, 19% та 0%; 44 студентів-першокурсників стоматологічного факультету, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “стоматологія” - становили відповідно 0%, 9,1%, 20,45%, 31,8%, 20,45% та 18,2%; 28 студентів-першокурсників медико-психологічного факультету, підготовка яких відбувалася за спеціальністю “медична психологія” - становили відповідно 0%, 10,7%, 10,7%, 42,8%, 17,9% та 17,9%; а 42 лікарів-хірургів було встановлено, що серед них частки осіб, які з максимально можливих 24 балів за шкалою нейротизму отримали 0-2 бали, 3-7 балів, 8-11 балів, 12-15 балів, 16-18 балів та 19-24 бали становили відповідно 4,8%, 9,5%, 38,1%, 28,6%, 11,9% та 7,1%. При порівняльному аналізі показників нейротизму в різних групах респондентів статистично достовірні відмінності були встановлені: 1) з використанням критерію відповідності Пірсона, хі-квадрат тесту (з урахуванням можливості об'єднання декількох ознак в одну для отримання не менше п'яти спостережень стосовно неї у кожному з порівнюваних рядів): а) у розподілі осіб за ступенем нейротизму у групі лікарів-хірургів порівняно з групами студентів як медичного, так і медико-психологічного факультетів; б) у розподілі респондентів на осіб з проявами емоційної стійкості (тих, хто отримав 11 або менше балів за шкалою нейротизму) і осіб з проявами емоційної нестійкості (тих, хто отримав 12 або більше балів за шкалою нейротизму) у групі лікарів-хірургів порівняно з групами студентів як медичного, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів, а також у групі студентів факультету підготовки лікарів для Збройних сил України порівняно з групами студентів як медичного, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів; 2) з використанням кутового перетворення Фішера (з урахуванням наявності не менше одного спостереження стосовно кожної з виділених для порівняння ознак): а) у частці осіб з конкретним ступенем нейротизму (або у частках осіб з відповідними конкретними ступенями прояву нейротизму) у групі лікарів-хірургів порівняно з групами студентів як медичного, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів, а також у групі студентів факультету підготовки лікарів для Збройних сил України порівняно з групами студентів як медичного, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів; б) у частці осіб з проявами емоційної стійкості, у частці осіб з проявами емоційної нестійкості у групі лікарів-хірургів порівняно з групами студентів як медичного, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів, а також у групі студентів факультету підготовки лікарів для Збройних сил України порівняно з групами студентів як медичного, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів. В цілому у групах студентів як медичного, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів розподіл особистостей за ступенем прояву нейротизму схилявся у бік його більших значень як порівняно з групою лікарів-хірургів, так і порівняно з групою студентів факультету підготовки лікарів для Збройних сил України. Отриманими даними не виявлено статистично достовірних відмінностей у частках осіб з конкретним ступенем нейротизму серед студентів медичного, стоматологічного та медико-психологічного факультетів, а також у частках осіб з конкретним ступенем нейротизму серед лікарів-хірургів та студентів факультету підготовки лікарів для Збройних сил України, а крім того не виявлено статистично достовірних відмінностей у частках осіб з проявами емоційної стійкості, у частках осіб з проявами емоційної нестійкості серед студентів медичного, стоматологічного та медико-психологічного факультетів, а також у частках осіб з проявами емоційної стійкості, у частках осіб з проявами емоційної нестійкості серед лікарів-хірургів та студентів факультету підготовки лікарів для Збройних сил України.
   За результатами проведеного нами дослідження [27, 28] (з використанням особистісного опитувальника Айзенка) розподілу за типами темпераменту зазначених вище студентів-першокурсників вищого медичного навчального закладу ІУ рівня акредитації та лікарів-хірургів було встановлено, що серед 70 обстежених студентів медичного, 44 - стоматологічного та 28 -медико-психологічного факультетів частки флегматиків знаходилися в діапазоні 7,1-9,1%, сангвініків - 14,3-20,4%, меланхоліків - 25-30%, холериків - 44,3-53,6%; серед 21 обстежених студентів факультету підготовки лікарів для Збройних сил України частка флегматиків становила 23,8%, сангвініків - 42,9%, меланхоліків - 4,8%, холериків - 28,5%; а серед 42 обстежених лікарів-хірургів частка флегматиків становила 31%, сангвініків - 21,4%, меланхоліків - 21,4%, холериків - 26,2%. При порівняльному аналізі представництва осіб з різними типами темпераменту в досліджених групах респондентів статистично достовірні відмінності були встановлені: 1) з використанням критерію відповідності Пірсона, хі-квадрат тесту (з урахуванням наявності не менше п'яти спостережень стосовно кожної з виділених у порівнюваних групах ознак), у розподілі осіб на флегматиків, сангвініків, меланхоліків і холериків у групах лікарів-хірургів та студентів медичного факультету; 2) з використанням кутового перетворення Фішера у частках осіб з відповідними конкретними типам темпераменту у групі студентів факультету підготовки лікарів для Збройних сил України порівняно з групами студентів як медичного, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів, а також у групі лікарів-хірургів порівняно з групами студентів як, медичного, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів, так і факультету підготовки лікарів для Збройних сил України (однак якщо у групі лікарів-хірургів, з одного боку, та у групах студентів як, медичного, так і стоматологічного, так і медико-психологічного факультетів, з іншого боку, відмінності були пов'язані з різними частками осіб з флегматичним та з холеричним типами темпераменту, то у групах лікарів-хірургів та студентів факультету підготовки лікарів для Збройних сил України відмінності були пов'язані з різними частками осіб з сангвінічним та з меланхолічним типами темпераменту). Отриманими даними не виявлено статистично достовірних відмінностей у частках осіб з конкретним типом темпераменту серед студентів медичного, стоматологічного та медико-психологічного факультетів.
   Майбутні лікарі-хірурги готуються в інтернатурі з числа тих осіб, які успішно закінчили навчання за спеціальністю “лікувальна справа” на медичному факультеті або на факультеті підготовки лікарів для Збройних сил України вищих медичних навчальних закладів ІП-ІУ рівнів акредитації. Як свідчать наведені вище дані, розподіл особистостей серед лікарів-хірургів та студентів медичного факультету виразно відрізнявся за ступенями прояву нейротизму та екстраверсії-інтроверсії, а серед лікарів-хірургів та студентів факультету підготовки лікарів для Збройних сил України виразно відрізнявся за ступенем прояву екстраверсії-інтроверсії. Якщо наведені вище розподіли особистостей за ступенями прояву нейротизму та екстраверсії-інтроверсії у групі лікарів-хірургів вважати типовими для фахівців у цій галузі медицини, тоді є підстави думати, що серед студентів, підготовка яких відбувається за спеціальністю “лікувальна справа”, особи з меншими значеннями показників нейротизму та екстраверсії-інтроверсії мають більше шансів за подібних інших обставин стати у майбутньому кваліфікованими лікарями-хірургами, ніж особи з більшими значеннями показників нейротизму та екстраверсії-інтроверсії.
   Звернемо увагу, що нейротизм та екстраверсія-інтроверсія належать до факторів особистості, які мають спадкову схильність, залежать від генотипу людини, а чинники навколишнього середовища можуть впливати на ступень прояву ознаки тільки в межах генетично обумовленої норми реакції. За даними різних дослідників коефіцієнт спадковості нейротизму визначався в діапазоні 0,41-0,44, а екстраверсії-інтроверсії - 0,49-0,58 [33 - 36]. Зважаючи на те, що у людини за стабільного генотипу чинники навколишнього середовища здатні викликати зміни ступеню прояву зазначених властивостей темпераменту тільки в межах норми реакції, встановлення у студента показників нейротизму та екстраверсії-інтроверсії може мати прогностичне значення для оптимізації вибору ним вузької спеціальності у галузі медицини з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей особистості, що сприятиме становленню лікаря-професіонала. Адже йому мають бути притаманними багато рис, розвиток яких залежить від властивостей темпераменту конкретної людини.
   Зокрема, на думку студентів-медиків, лікарю мають бути притаманними такі риси як врівноваженість, емоційний контроль, оптимізм, дисциплінованість, сила волі, впевненість у собі, гнучкий та гострий розум, психологічна компетентність, обізнаність, ерудованість, бажання співпрацювати з пацієнтами [10]. Більш детально зазначене вище питання проаналізовано за даними експертної оцінки молодих лікарів зі стажем роботи до 5 років у таких напрямках медицини як хірургія, анестезіологія та реаніматологія, терапія, педіатрія, стоматологія, внаслідок чого виділено 81 професійно важливу індивідуально-психологічну властивість лікаря [32], причому респонденти в цілому найбільші оцінки серед емоційних властивостей надали емоційній стійкості при прийнятті рішень, врівноваженості, самовладанню у кризових ситуаціях; серед вольових властивостей - здатності до вольової мобілізації, збереженню зібраності за збуджуючих умов, високому самоконтролю емоцій та поведінки; серед комунікативних властивостей - здатності швидко знайти необхідний спосіб спілкування з пацієнтом, здатності привертати до себе людей і викликати у них довіру; серед розумових здібностей - здатності до прийняття вірного рішення в умовах нестачі інформації або обмеженого часу на її аналіз, умінню вибирати необхідну для вирішення конкретної задачі інформацію з великого масиву інформації; серед властивостей спостереження - умінню визначати незначні зміни у досліджуваному об'єкті, тонкій спостережливості за душевним життям людини; серед аттенційних властивостей - здатності до збереження стійкої уваги тривалий час в умовах втоми та дії сторонніх подразників, здатності до тривалого зосередження уваги на одному предметі, умінню розподіляти увагу на виконанні різних дій, задач, функцій; серед моторних властивостей - узгодженості рухів з процесами сприйняття, стійкості до статичних навантажень, пластичності рухів; серед імажинітивних властивостей -здатності до прогнозування розвитку подій з урахуванням їхньої імовірності, здатності до наочного уявлення собі нового, того, що раніше не зустрічалося, або старого, але за нових умов. Подальшим аналізом результатів згаданого анкетування виділено групу властивостей, які важливі для розвитку особистості фахівця-медика незалежно від вузького напрямку його лікарської діяльності, до яких віднесено властивості уваги, мислення, уяви, вольові та емоційні властивості, а також окремі комунікативні властивості та властивості працездатності, причому рівень значимості професійно важливих рис лікаря залежить також від особливостей його діяльності: зокрема молоді хірурги та реаніматологи акцентують увагу на вольових властивостях особистості та властивостях працездатності, терапевти - на властивостях мислення та вольових властивостях, педіатри - на властивостях спостереження та комунікативних навичках, стоматологи - на властивостях моторики [32]. А за даними аналізу експертних оцінок військових хірургів з багаторічним досвідом роботи (понад 20 років) професійно важливими для цією групи лікарів є спостережливість; здатність до швидкого і міцного запам'ятовування усієї інформації; висока концентрація уваги; відповідальність; професійна компетентність; розумові властивості, зокрема здатності до прийняття рішення в умовах обмеженої інформації, до розуміння суті притаманних проблемі взаємозв'язків; аттенційні властивості, зокрема здатності до зосередження уваги на одному об'єкті, до фіксації навіть незначних змін у ньому; емпатія; швидкість і точність рухів пальців рук; пам'ять; сила волі; гострота зору; комунікативність [6]. Вони в цілому кореспондуються з визначеними молодими хірургами і наведеними вище професійно важливими властивостями.
   Студенту-першокурснику буває складно з об'єктивних та суб'єктивних причин чітко окреслити свій майбутній шлях у медицині, особливо беручи до уваги, що становленню лікаря справжнім професіоналом передують роки складних навчання та праці, а формування професійно важливих рис особистості відбувається в ході її діяльності. Але, зважаючи на те, що підґрунтям для розвитку рис конкретної людини у зв'язку з певним напрямком професійної діяльності являються спрямованість, професійні нахили, властивості темпераменту особистості, відкривається перспектива їх оцінки у молодої людини і співставлення з відповідними типовими показниками у справжніх професіоналів з метою, з одного боку, інформування особистості та надання рекомендацій їй стосовно доцільності урахування виявлених індивідуально-психологічних особливостей при виборі вузького напрямку професійної діяльності у галузі медицини, залишаючи, звичайно, остаточне рішення з цього питання за респондентом, а з другого боку, надання рекомендацій викладачам вищого медичного навчального закладу стосовно шляхів оптимізації організації навчального процесу в умовах особистісно-орієнтованого навчання.
   Звичайно, коли йдеться про масові професії, що не пов'язані з екстремальними ситуаціями і значним нервово-емоційним напруженням працівника, шляхом застосування адекватних методів навчання можна досягти певних успіхів у підготовці останнього. Але людині з недостатньою професійною придатністю набагато складніше досягти високого результату, ніж людині з оптимальними для даного роду діяльності професійно важливими рисами, які охоплюють функціональні властивості, особистісні особливості людини, що сприяють виконанню нею конкретної професійної діяльності. А їх урахування при виборі останньої сприятиме в кінцевому результаті збільшенню імовірності самореалізації людини як суб'єкта професійної діяльності. Відомі не пов'язані з екстремальними ситуаціями професії, в яких внаслідок “природного відбору” (“природного відсіву”) залишаються працювати десятиріччями фахівці з певними типологічними особливостями нервової системи, що кореспондуються з характером діяльності. Зокрема, у професіях, які вимагають концентрації уваги (наприклад, коректорів у типографіях) переважають особистості з сильною нервовою системою та інертністю нервових процесів [12]. Розвиваючи викладену вище думку, звернемо увагу на описаних нещодавно в літературі [9] відмінностях у типологічних особливостях нервової системи лікарів-стоматологів, медичних сестер, які працюють у галузі стоматології, вчителів та бійців спеціального загону. Зокрема, за часткою осіб з сильною нервовою системою представники цих професій розташувалися у такому порядку: бійці спеціального загону (81%), медичні сестри (65,5%), лікарі-стоматологи (62,2%), вчителі (55,4%); за стійкістю до монотонної діяльності представники цих професій розташувалися у такому порядку: лікарі-стоматологи, вчителі, медичні сестри, бійці спеціального загону; за наполегливістю та терплячістю - лікарі-стоматологи, бійці спеціального загону, медичні сестри, вчителі; за сміливістю - бійці спеціального загону, медичні сестри, лікарі-стоматологи, вчителі; за рішучістю - вчителі, бійці спеціального загону, медичні сестри, лікарі-стоматологи.
   Таким чином, урахування індивідуально-психологічних особливостей молодої людини в ході проведення профорієнтаційної роботи серед старшокласників, випускників навчальних закладів довузівського рівня освіти є актуальним питанням сьогодення. Якщо ж молода людина вже вступила до вищого медичного навчального закладу ІП-ІУ рівнів акредитації з наміром стати лікарем, але виявляється, що нахили до соціономічних професій, зокрема до професії лікаря, в неї не виражені, не являються домінуючими, тоді їх розвитку може сприяти організація з урахуванням цього факту навчального процесу, спрямована на виховання у студента гуманістичних цінностей. При цьому, зважаючи на те, що на першому курсі студенти-майбутні лікарі ще не вивчають клінічних дисциплін і не мають безпосереднього спілкування з пацієнтами, нам видається логічним зосередження уваги на зазначеному вище питанні під час вивчення природничо-наукових дисциплін, зокрема “медичної біології”, через ознайомлення студентів з принципами біоетики [7, 18]. Актуалізація проблем біоетики в навчальному курсі “медичної біології”, де прояви життя вивчаються на різних рівнях його організації, сприяє формуванню у студентів-майбутніх лікарів гуманного відношення до об'єктів вивчення. Урахування питань біоетики при створенні навчальних книг з медичної біології, якими користуються студенти-першокурсники, також сприяє подоланню вказаного вище протиріччя між намірами молодої людини стати лікарем і спрямованістю її особистості у даний момент [29]. Зазначений підхід знайшов відображення у виданих за нашої участі друком підручнику та навчальних посібниках для забезпечення вивчення біології і розрахованих на студентів медичного, медико-психологічного, стоматологічного, фармацевтичного факультетів, факультету підготовки лікарів для Збройних сил України вищих медичних навчальних закладів III- ІУ рівнів акредитації [2, 20, 21, 25, 26, 38]. Осмислення та сприйняття студентом принципів біоетики є актуальним питанням з огляду і на те, що у багатоаспектній роботі лікаря-клініциста часто виникають питання морального вибору, наприклад за необхідності інвазивного втручання з лікувальною або діагностичною метою, яке у конкретного пацієнта може мати високий ризик для життя, і за таких обставин лікар має бути готовим керуватися не тільки власним баченням медичної проблеми, а й існуючими принципами та нормами, згідно яких у конкретному випадку повинен отримати згоду пацієнта, як активного учасника лікувального процесу, на здійснення відповідних маніпуляцій та процедур після пояснення пацієнту причин та можливих наслідків цього. Підготовка майбутнього лікаря-професіонала є складним і тривалим процесом, урахування кожного з елементів якого вже починаючи з першого року навчання студента сприятиме досягненню кінцевої мети.

Література

1. Антонова Н.О. Навчальна мотивація в структурі особистості студентів-психологів // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія. - К., 2008.-Том X, вип. 9. - С 17-31.
2. Биология: учебное пособие / А.В. Романенко, Е.А. Жгут, О.В. Головченко. - К.: Медицина. 2008. - 424 с.
3. Василькова А.П. Взаимосвязи эмпатии с личностными свойствами будущих специалистов-медиков // Ананьевские чтения - 99: Тезисы научно-практической конференции. - СПб., 1999.-С. 180-181.
4. Василькова А.П. Диагностика эмпатии в системе профотбора специалистов-медиков // Ананьевские чтения - 97: Тезисы научно-практической конференции. - СПб., 1997. - С. 177-178.
5. Василькова А.П. Зависимость динамики восприятия больного от уровня эмпатии студентов медицинского вуза // Ананьевские чтения - 2000: Тезисы научно-практической конференции. - СПб., 2000. - С. 174-175.
6. Верещагина Л.А., Перова А. ПВК военного хирурга // Ананьевские чтения - 2005: Материалы научно-практической конференции. - СПб., 2005. - С.386-387.
7. Груша М.М., Кравчук М.Г., Романенко О.В. Ознайомлення студентів з принципами біоетики при вивченні медичної біології // Вища освіта України - Додаток 4, том УІ (18) - 2009. - С. 125-129.
8. Доценко О.Н. Эмоциональная направленность как фактор "выгорания" у представителей социономических профессий // Психологический журнал. - 2008. - 29, №5. - С. 91- 100.
9. Дроздовский А.К. Нейродинамические характеристики профессионала в разных видах деятельности // Психология XXI века. Материалы Международной межвузовской научно-практической конференции студентов, аспирантов и молодых специалистов. -СПб., 2004. - С. 295-298.
10. Дуброва В.П., ЕлкинаИ.В. Представления студентов высшей медицинской школы об “идеальном” враче // Возрастная, педагогическая и коррекционная психология: Сборник научных трудов. - Минск, 2003. - Вып.4. - С. 149-154.
11. Іваненко Р.В. Організаційно-педагогічні умови професійної орієнтації старшокласників на медичні спеціальності. Автореф. дис. к-та пед. наук. - Вінниця, 2008. - 21 с
12. Ильин Е.П. Дифференциальная психология профессиональной деятельности. - СПб.: Питер, 2008. - 432 с.
13. Ільченко А. А. Особливості соціального самовизначення старшокласників // Практична психологія та соціальна робота. -2008. -№ 12. -С.63-67.
14. Ільченко А.А. Профессиональные интересы 9-классников // Практична психологія та соціальна робота. - 2009. - № 1. - С.52-57.
15. Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях: Учебное пособие для вузов. - М.: Изд-во МГУ, 1995. - 224 с.
16. КожановаМ.В. Задоволеність роботою лікарів, як суб'єктивний критерій професійної придатності //Актуальні проблеми психології. Том X. Частина 5. - К.: Главник, 2008. - С. 275-284.
17. Корягина М.С. Личностные особенности студентов различных факультетов // Психология XXI века. Материалы Международной межвузовской научно-практической конференции студентов, аспирантов и молодых специалистов. - СПб., 2004. - С.306-308.
18. Кравчук М.Г., Груша М.М., Романенко О.В. Про правові та морально-етичні принципи біоетики в медичній освіті // Охорона здоров'я України. - 2008. - №1(29). - С158.
19. Малхазов О.Р., Жадан О.М. Про взаємозв'язок індивідуально-типологічних та особистісних відмінностей особистості з рівнем сформованості мотивації до навчання у студентської молоді // Актуальні проблеми психології. Том V: Психофізіологія. Медична психологія. Генетична психологія. Випуск 3. - К.: Міленіум, 2004. - С135-143.
20. Медична біологія: Підручник. За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2009. - 608 с
21. Медична біологія: Посібник з практичних занять / За ред. О.В. Романенка. - К.: Здоров'я, 2005. - 372 с
22. Переймибіда Л.В. Організаційні засади діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею. Автореф. дис. к-та пед. наук. - Київ, 2008.-21 с
23. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Підручник. - К.: Каравела, 2008. - 352 с
24. Реан А.А., Кудашев А.Р., Баранов А.А. Психология адаптации личности. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2008. - 479 с.
25. Романенко О.В., Костильов О.В. Основи екології: Навчальний посібник. - К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 150 с.
26. Романенко О.В., Кравчук М.Г., Грінкевич В.М. Біологія: Посібник з практичних занять. За ред. О.В. Романенка. - К.: Медицина, 2006. - 176 с
27. Романенко О.В., Погоріла І.О. Дослідження темпераменту студентів-медиків, студентів-медичних психологів та хірургів // Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України”, 22-23 вересня 2009 p., м. Ялта. - 36. статей. - Ялта: РВВ КГУ, 2009. - 4.2. - С110-114.
28. Романенко О.В., Погоріла І.О. Порівняльне дослідження характеристик темпераменту у студентів вищого медичного навчального закладу та у лікарів-хірургів // Нова педагогічна думка. - 2009. - Спецвипуск №2, грудень. - Матеріали IX Міжнародної науково-методичної конференції “Проблеми управління якістю підготовки фахівців в умовах інтеграції в міжнародний освітній простір”. - С.209-216.
29. Романенко О.В., Погоріла І.О. Психологічні аспекти створення навчально-методичного комплексу з медичної біології // Проблеми сучасного підручника. - К.: Педагогічна думка, 2009. -Вип.9. - С 256-264.
30. Романенко О.В., Погоріла І.О. Психологічні особливості студентів-майбутніх лікарів як фактор в організації навчального процесу // Вища освіта України - Додаток 4, том III (15) - 2009 р. - Тематичний випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. - С.489-498.
31. Серавин А.И., ФирсоваИ.А. Сравнительное исследование студентов первого курса СПбГУ // Психология XXI века. Материалы Международной межвузовской научно-практической конференции. - СПб., 1999. - С.78-79.
32. Ясько Б.А. Экспертный анализ профессионально важных качеств врача // Психологический журнал. - 2004. - 25, №3. - С. 71-81.
33. Eaves L.J., EysenckH.J., Martin N.G. Genes, culture and personality: An empirical approach. - New York: Academic Press, 1989.
34. Loehlin J. C. Genes and environment in personality development. -Newberry Park, Ca.: Sage, 1992.
35. Goldsmith H.H. Genetic influences on personality from infancy to adulthood // Child Development. - 1983. - 54. - P.331 - 355.
36. Goldsmith H.H., Buss K.A., LemeryK.S. Toddler and childhood temperament: expanded content, stronger genetic evidence, new evidence for the importance of environment // Developmental Psychology. - 1997. - 33. - P.891-905.
37. Mc Kenzie J. Neuroticism and academic achievement: The Furneaux factor // Personality and Individual Differences. - 1989. -10.-P. 509-515.
38. Romanenko O.V., Golovchenko O.V., Kravchuk M.G., Grinke-vych V.M. Medical biology: The study guide of the practical classes course. Edited by O.V. Romanenko. - K.: Medicine, 2008. - 304 p.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com