www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Гра як засіб терапевтичного впливу на особистість дитини дошкільного віку
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Гра як засіб терапевтичного впливу на особистість дитини дошкільного віку

О.В. Чепка

ГРА ЯК ЗАСІБ ТЕРАПЕВТИЧНОГО ВПЛИВУ НА ОСОБИСТІСТЬ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

   Сучасні радикальні зміни у політичній, соціальній, економічній сферах життя нашого суспільства, розбудова національної системи освіти вимагає оновлення її змісту та розробок широкого спектру питань, пов'язаних з формуванням і розвитком особистості дитини. В умовах сьогодення особливо гостро відчувається необхідність забезпечення повноцінного психічного розвитку дитини у дошкільний період, адже саме на цьому етапі психічного розвитку формуються основи майбутньої особистості.
   У Національній доктрині розвитку освіти в Україні у XXI столітті зазначено, що здобуття дошкільної освіти забезпечується шляхом збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров'я дитини, розвитку її творчих здібностей, реалізації потенційних можливостей особистості [4, с 6].Проблема використання гри у забезпеченні всебічного розвитку дітей здавна цікавила педагогів і філософів: Я.А. Коменського, Г.В.Ф. Гегеля, Д. Локка, Ж. Руссо, М. Монтессорі, С.Ф. Русової. У працях вітчизняних педагогів та психологів: Ф.Н. Блехер, Л.А. Венгера, В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, І.А. Петрової, В.О. Сухомлинського та інших розкривається значення гри як провідного виду діяльності дітей дошкільного віку. Важливі аспекти проблеми організації гри з дітьми у згаданому віковому діапазоні відображені у дослідженнях Л.В. Артемової, A.M. Богуш, З.Н. Борисової, О.В. Запорожця, О.Л. Кононко, З.П. Плохій, О.В. Проскури, О.Я. Савченко та інших.
   Означена стаття присвячується вивченню проблеми використання гри як засобу терапевтичного впливу на особистість дитини дошкільного віку.
   Мета статті полягає в науковому обґрунтуванні особливостей терапевтичного впливу гри на особистість дитини дошкільного віку. Об'єктом дослідження є процес організації ігрової діяльності дітей дошкільного віку. Предметом дослідження визначено особливості терапевтичного впливу гри на особистість дитини старшого дошкільного віку. Завдання статті:
   1. Визначити основні дидактичні поняття досліджуваної проблеми.
   2. Визначити причини негативних особистісних утворень у дошкільників.
   3. Теоретично обґрунтувати особливості організації терапевтичних ігор з дітьми дошкільного віку.
   Визначимо основні дидактичні поняття досліджуваної проблеми, обґрунтувавши особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку. Саме у дошкільному віці відбувається становлення психологічних якостей і механізмів особистості. Про становлення особистості дитини свідчать форми її поведінки, внутрішні мотиви.
   Особистість - системна соціальна якість, якої набуває індивід у предметній діяльності та спілкуванні, що характеризує рівень і якість вияву в нього суспільних відносин [5, с 236]. Особистість -це поєднання психічних (психофізіологічних і соціально-психологічних) властивостей: спрямованості (потреби, мотиви, інтереси, світогляд, переконання), рис темпераменту й характеру, здібностей, особливостей психічних процесів [2, с 243].
   На розвиток особистості дитини впливають її інтереси, світогляд, потреби, тому формування особистості дошкільника відбувається з виникненням свідомості, самосвідомості і пов'язане з розумінням дитиною структури відносин у навколишньому світі, розвитком волі та почуттів. Головними ознаками особистості визначено соціальні функції та її суспільну сутність. Діяльність кожної людини спрямована на зміну навколишнього світу. Навколишня дійсність, у свою чергу, змінює людину, забезпечуючи розвиток її особистості. Структуру особистості становить сукупність стійких компонентів, які характеризують найважливіші її сторони. Найважливішими характеристиками особистості визначено:
   • індивідуально-типологічні особливості: активність -розширення сфери власної діяльності; темперамент, характер, здібності;
   • спрямованість особистості - система переконань, інтересів, мотивів, ідеалів;
   • соціальний досвід — знання, навички і вміння, які набуває людина в житті і діяльності.
   Для визначення й обґрунтування причин негативних особистісних проявів у дошкільників, розглянемо поняття "Порушення особистості", яке визначається як специфічні зміни в поведінці людини та її ставленні до навколишнього світу і самої себе, які спостерігаються при психічних захворюваннях. Порушення особистості проявляються в зміні спрямованості особистості, зниженні її активності, порушенні самооцінки [5, с 237].
   Слід зауважити, що проблема порушення особистості у вітчизняній психології здебільшого вирішувалася методом психоаналізу. Якщо у поведінці людини спостерігаються відхилення, то така поведінка є девіантною. Про девіантність поведінки свідчать дії людини, які порушують офіційно встановлені в суспільстві чи неофіційні в певній соціальній групі моральні і правові норми, що призводять до її покарання, ізоляції, виправлення або лікування [5, с 254].
   Тому дуже важливо саме у дошкільному віці розпочати попередження виникнення порушень особистості дитини, у тому числі - прояву девіантної поведінки. Існує декілька причин негативних особистісних утворень у дошкільників:
   • свідомі - коли дитина розуміє й усвідомлює суперечність між власною поведінкою та прийнятим у суспільстві схваленим зразком;
   • несвідомі - коли дитина, через вікову особливість, демонструє несформованість механізмів моральної поведінки, які виникають під дією ситуативних бажань.
   Негативні особистісні утворення дітей дошкільного віку можуть виявлятися у вигляді пустощів, бешкетування, проступків, найпоширенішими серед яких є брехня (навмисне викривлення дійсності для досягнення власної вигоди), заздрість - почуття роздратованості, викликане добробутом іншої людини. Причинами виникнення негативних особистісних проявів у поведінці дітей дошкільного віку можуть бути розвиток надмірної самостійності, прагнення захистити себе від образ, чогось негативного; часті покарання, відчуття непотрібності, недостатність любові та ін. Систематичні проступки сприяють формуванню негативних рис особистості. Усі негативні особистісні прояви у поведінці дошкільника є результатами недостатньо розвиненої вольової сфери та відсутності достатньої мотивації й бажання виявляти позитивні якості особистості.
   Як уже зазначалося, гра є провідним видом діяльності дітей дошкільного віку. У дошкільному віці кожної дитини найважливіша роль відводиться грі як провідному виду діяльності. Саме гра, як провідна діяльність дошкільників, повинна підвести дитину до порогу знань: дати дитині необхідні знання, уміння, навички та виховати бажання старанно й сумлінно навчатися. Гра -провідна діяльність дитини дошкільного віку, метод виховання та усвідомленого оволодіння знаннями, уміннями, навичками, способами діяльності.
   У концепції дошкільного виховання в Україні зазначено, що гра - найлегший ступінь для усвідомленого оволодіння надбаннями культури, досвідом людських взаємин, знаннями, способами діяльності тощо [3, с 12]. Гра забезпечує повноцінний фізичний і духовний розвиток дитини. Ефективність впливу гри на особистість дитини залежить, перш за все, від педагога, дорослого. Адже у грі дитина вчиться керувати своєю поведінкою, у неї формуються пізнавальні мотиви, потреба у досягненні позитивного результату, прагнення до нових досягнень.
   Вивчаючи терапевтичний вплив гри на особистість дитини, обґрунтуємо поняття "Терапія". У медицині термін "Терапія" вживається у значенні - лікування. У психологічному значенні терапія є методом психотерапевтичного впливу на особистість дитини, психічною дією з лікувальною метою. Ігрова терапія (ігротерапія) - метод психотерапевтичного впливу на дитину засобами гри. Як терапевтичний метод, ігротерапія спрямована на зміну й перебудову системи відношень і переживань дитини. Гра здійснює ефективний вплив на розвиток особистості.
   Будь-який терапевтичний процес охоплює у своїй структурі два етапи:
   1. діагностичний (вивчення особливостей і характеристик особистості);
   2. власне терапевтичний (реалізація лікувальної методики).
   Гра забезпечує формування позитивних рис особистості, зростання впевненості в собі, подолання страхів, розвиток здатності до спілкування. Ігротерапія передбачає використання різного виду ігор. У психотерапії залежно від поставлених завдань виділяють директивну та індирективну гру. Директивна гра передбачає дотримання чіткої регламентації змісту гри, а індирективна (вільна гра) полягає у реалізації нерегламентованого змісту гри. У вільній грі педагог організовує регресивний, реалістичний і агресивний види ігор. Регресивна гра передбачає використання ранніх форм поведінки. Реалістична гра забезпечує організацію гри залежно від ситуації, а не від бажань дитини. В агресивній грі діти повертаються до пережитих стресових ситуацій. Також найбільш поширеними видами терапевтичних ігор є діагностичні, корекційні, розвиваючі, творчі.
   Кожна класифікація ігор є умовною. Найпоширенішою класифікацією ігор є наступна:
   1. Творчі ігри:
   • режисерські;
   • сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні);
   • будівельно-конструкційні;
   • ігри на теми літературних творів (драматизації, інсценування).
   2. Ігри за правилами:
   • рухливі: великої, середньої, малої рухливості; сюжетні, ігри з предметами; з переважанням основного руху; ігри-естафети;
   • дидактичні ігри: словесні; з предметами; настільно-друковані.
   3. Народні ігри (забави, рухливі, дидактичні, обрядові). Творчі ігри - ігри, які створює дитина за власним задумом, відтворюючи у них враження від пізнання навколишнього світу.
   Рухливі ігри - ігри, спрямовані на розвиток й удосконалення у дітей певних рухів; засіб фізичного виховання.
   Дидактична гра - форма, яка поєднує навчальне та ігрове завдання; спрямована на формування у дитини знань, удосконалення пізнавальних умінь, навичок, способів діяльності.
   Народні ігри - ігри, створені народом як засіб виховання та навчання дітей. Зміст народних ігор відображає національну психологію кожного народу.
   Становлення та розвиток ігрової діяльності відбувається у три етапи: предметно-ігрова діяльність; образна гра; рольова гра.
   Предметно-ігрова діяльність - діяльність, яка передує виникненню сюжетно-рольової гри дитини й допомагає оволодівати їй знаннями про нові об'єкти навколишнього світу. Образна гра для розвитку особистості дитини має цілу низку переваг. Перш за все, забезпечується особистісне зростання дитини, змінюється відношення до власного "Я", знижуються негативні особистісні прояви у її поведінці, спричинені емоційними переживаннями, надмірною самостійністю, прагненням захистити себе від образ, відчуттям непотрібності, низькою самооцінкою, невпевненістю в собі. Рольова гра - форма гри, у якій здійснюється перехід від предметно-ігрової діяльності до моделювання знайомих дітям трудових і суспільних відносин людей.
   До кінця дошкільного віку провідної ролі набувають ігри з правилами, які поступово стають різноманітнішими і складнішими. У ранньому віці основним моментом гри є оволодіння способами дій із предметами. У старшому дошкільному віці гра набуває рольової форми, головним у грі стає дотримання правил. Перехід від дошкільного до шкільного віку характеризується зміною характеру діяльності дітей з ігрового на навчальний.
   Ґрунтовну психологічну характеристику особистості дітей дошкільного віку дав психолог І.Д. Бех, зазначивши, що максимальний ефект у реалізації великих можливостей дошкільника досягається лише в тому разі, якщо використовувані методи і форми виховання будуються відповідно до психофізіологічних особливостей дошкільного віку: у формі ігор, безпосередніх спостережень і предметних занять, різних видів практичної діяльності [30, с 159].
   Для забезпечення ефективного терапевтичного впливу на особистість дитини дошкільного віку нами використовувалися, поряд з творчими іграми, також ігри за правилами та народні ігри. Перевага надавалася режисерським, сюжетно-рольовим, будівельно-конструкційним іграм та іграм на теми літературних творів -драматизаціям та інсценуванням.
   Режисерські ігри - ігри, сюжет яких придумують діти, й обіграють його іграшками або їх замінниками.
   Сюжетно-рольова гра - гра з певним сюжетом, який створюють самі діти, й обіграють через розігрування відповідних ролей.
   Сімейні ігри - ігри, в яких діти відтворюють враження від пізнання навколишнього життя.
   Будівельно-конструкційні ігри - різновид творчих ігор, у яких діти відображають навколишній предметний світ, самостійно зводячи споруди і обіграючи їх.
   Театралізовані ігри - ігри, в яких відбувається розігрування в особах літературного твору за допомогою виражальних засобів та конкретних образів.
   Гра-драматизація - гра, у якій відбувається розігрування в особах сюжетів літературних творів.
   Ігри на теми літературних творів - ігри, в яких розігрується в особах сюжет, зміст якого близький до сюжету конкретного твору. У таких іграх можуть поєднуватися сюжети декількох творів.
   Розглянемо особливості організації зазначених ігор з дітьми дошкільного віку. Важливим моментом у застосуванні гри як засобу терапевтичного впливу на особистість дитини дошкільного віку стало дотримання педагогами методики їх проведення, непомітний для дітей контроль за грою від початку до кінця. Використання ігор різного ступеня рухливості дало змогу забезпечувати терапевтичний вплив на дітей під час ранкової гімнастики та занять з фізичної культури.
   Реалізація ігор відбувалася також під час різних режимних моментів організації педагогічного процесу освітнього закладу: спостережень, індивідуальної роботи, прогулянки, дозвілля та ін.; на основі інтеграції основних видів діяльності: ігрової, навчальної, трудової, конструктивної, творчої, дослідно-пошукової, мовленнєвої, зображувальної. У процесі спостереження за об'єктами і явищами природи використовувалася низка дидактичних ігор природничого характеру. Для закріплення знань, умінь і навичок окремих дітей ігри включалися в індивідуальну роботу з ними.
   Реалізація терапевтичних ігор відбувалася також за груповим та колективним принципами організації. Це сприяло виробленню таких якостей характеру дітей, як товариськість, відповідальність, чесність, співпереживання, щирість, взаємодопомога, радість за успіх інших та ін. У дошкільників було яскраво вираженим формування бажання поповнювати свої знання, виявляти позитивні якості особистості, дотримуватися визначених правил і вказівок.
   Усі ігри завжди мали своє продовження під час прогулянки. Зображена наочність замінювалася на природний матеріал, що забезпечило безпосередню взаємодію дітей із навколишнім світом, підвищення їхньої емоційності. Під час екскурсій доречним було використання ігор, які б забезпечували нові яскраві враження дітей, зростання інтересу та бажання дізнаватися нове. Це стало можливим завдяки таким іграм, як "Будь ввічливим", "Допоможи товаришу", "Що добре, а що - погано?", "Не зашкодь", "Дай пораду", "Красиві слова" та ін.
   Пропонована система ігор реалізовувалася у самостійній діяльності дітей дошкільного віку. Тому у знайомі ігри дошкільники залюбки гралися самостійно під час дозвілля. Невичерпний інтерес дітей до процесу гри сприяв поступовому ускладненню її мети та змісту. Кожен дошкільник вибирав для себе той рівень складності гри, який відповідав його розумовим здібностям. Розроблені терапевтичні ігри реалізовувалися також під час дослідно-пошукової діяльності дошкільників. В основі змісту окремих ігор були розповідь казок, читання творів. Метод дії на особистість дитини, її переживання та емоції за допомогою читання книг називається бібліотерапією. Для реалізації цієї техніки необхідно підібрати літературні твори, в яких описані страхи дітей, переживання стресових ситуацій, а також знайдений вихід з них.
   Педагог підбирав відповідний літературний твір з метою реалізації поведінкової терапії - вироблення бажаних форм поведінки. Діти на основі змісту оповідання чи казки брали приклад з головного героя, ототожнюючи свою поведінку з поведінкою персонажу. З дошкільниками організовувалися ігри, в яких відбувалося розігрування в особах літературного твору за допомогою виражальних засобів та конкретних образів. Такі методики базувалися на формах казкотерапії. Казкотерапія -психокорекційна та психотерапевтична техніка, яка передбачає вплив на особистість дитини засобами слова. Казка дозволяє вирішувати низку психолого-педагогічних проблем особистості дитини. Тому з дошкільниками використовувалися такі форми казкотерапії: аналіз відомих казок, колективне створення казки, інсценування казки, вигадування початку чи кінця казки. З дітьми організовувалися такі ігри "Згадай казку, в якій добро перемагає зло", "Розкажіть улюблену казку", "Казкова розповідь про себе", "Казкова розповідь про родину", "Казкова розповідь про товариша".
   Ефективне формування особистості дітей дошкільного віку відбувається у різноманітних видах продуктивної діяльності, зокрема - у конструктивній. З цією метою для формування особистості дитини було розроблено систему ігор і вправ із конструювання. Дошкільники з великим бажанням виготовляли - вироби з тирси, соломки, тополиного пуху, вати у процесі таких ігор: "Виготовлення з кольорової тирси" "Створення композицій із соломки", "Природа тополиного пуху". Такі ігрові форми носили творчий характер і реалізовувалися у творчій діяльності дітей. Терапевтичні ігри реалізовувалися також у зображувальній діяльності дітей. Так, дітям були запропоновані такі ігри: "Назви ілюстрацію", "Намалюй улюбленого казкового героя".
   У психолого-педагогічній терапії для виховання культури поведінки дитини можна використовувати метод "Морітотерапії". Ця техніка полягає в тому, що дитина ставиться у таку ситуацію, коли їй необхідно справити гарне враження на оточуючих, продемонструвавши позитивні риси своєї поведінки. Тому з дошкільниками організовувалися наступні ігри: "Світська розмова", "Заспокой друга", "Як би я поводився?" та ін.
   Застосування терапевтичних ігор в освітньому процесі сприяє особистісно-орієнтованому та диференційованому підходам до дітей, врахуванню їхніх інтересів, потреб, індивідуальних особливостей, розвитку вольової сфери та формуванню мотивації й бажання виявляти позитивні якості особистості.
   Проведене дослідження дозволило сформулювати наступні висновки.
   Визначено основні дидактичні поняття досліджуваної проблеми: особистість, порушення особистості, девіантна поведінка, гра, терапія, ігротерапія. Особистість - системна соціальна якість, якої набуває людина у процесі спілкування, предметній діяльності; поєднання психічних властивостей. Терапія є методом психотерапевтичного впливу на особистість дитини, психічною дією з лікувальною метою. Ігрова терапія - метод психотерапевтичного впливу на дитину засобами гри. Гра - провідна діяльність дитини дошкільного віку, метод виховання та усвідомленого оволодіння знаннями, уміннями, навичками, способами діяльності.
   Визначено причини негативних особистісних утворень у дошкільників: свідомі - коли дитина розуміє й усвідомлює суперечність між власною поведінкою та прийнятим у суспільстві схваленим зразком; несвідомі - коли дитина, через вікову особливість, демонструє несформованість механізмів моральної поведінки, які виникають під дією ситуативних бажань.
   Теоретично обґрунтовано особливості організації терапевтичних ігор з дітьми дошкільного віку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бех. І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. вид. -К.: Либідь, 2003.-280 с
2. Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с
3. Концепція дошкільного виховання в Україні. - К.: Освіта, 1993.- 16 с.
4. Національна доктрина розвитку освіти // Дошкільне виховання. -2002. - № 7. - С 4-9.
5. Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О.М. Степанов. -К.: "Академвидав", 2006. - 424 с.
6. Чепка О.В. Психолого-педагогічні засади ігрової діяльності: Навчальний посібник. - Умань: РВЦ "Софія", 2008. - 132 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com