www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Роль молодіжної субкультуры у становленні гендерної ідентичності підлітків
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Роль молодіжної субкультуры у становленні гендерної ідентичності підлітків

Яворська H.I.

РОЛЬ МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРЫ У СТАНОВЛЕННІ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ

   У статті розглядаються особливості становлення гендерної ідентичності підлітків, що проживають в сільській та міській місцевості. Досліджуються розбіжності процесу засвоєння гендерних ролей, та основні чинники, які на нього впливають. Також, здійснюється аналіз готових, цілісних моделей сформованої особистості, які пропонуються сучасній молоді найбільш поширеними на нашій території субкультурами.
   Ключові слова: ідентичність, гендерна ідентичність, субкультура, молодіжна субкультура, соціалізація підлітка.Актуальність. Проблемі формування гендерної ідентичності у підлітковому віці присвячені численні дослідження. Різні дослідники розглядають соціально психологічний особливості становлення гендерної ідентичності опираючись на певні найбільш значущі чинники і механізми, що існують у сучасному суспільстві. На сьогодні до них відносять: сім'ю, школу, засоби масової інформації, молодіжні співтовариства тощо. В нашому випадку мова буде йти про субкультуру, як один з найбільш прогресуючих чинників впливу на формування гендерних ролей у підлітка, з урахуванням с специфіки територіальних особливостей проживання.
   Саме тому, основною проблемою статті є розкриття особливостей становлення гендерної ідентичності підлітка в рамках різних умов проживання.
   Мета статті полягає у вивченні особливостей становлення гендерної ідентичності, виявленні основних розбіжностей перебігу даного процесу в підлітків, що проживають в сільській та міській місцевостях.
   Питанню вивчення гендерної ідентичності як сукупності соціокультурних норм та стереотипів поведінки, характерних для представників певної статі присвячено величезну кількість праць вітчизняних та зарубіжних науковців.
   Однак, для того щоб в повній мірі збагнути особливості становлення гендерної ідентичності підлітка, слід зупинитися на процесі формування ідентичності в нових умовах розвитку суспільства, зокрема в середовищі молодіжних співтовариств та того, що вони пропонують молоді.
   У сприятливих умовах гендерна ідентичність виникає під впливом гендерних стереотипів, які існують у кожному суспільстві і формуються в контексті культури, історичного часу. їх значення та інтерпретація залежить від багатьох соціальних факторів, таких як клас, вік, раса, етнос. гендерні стереотипи - це сформовані в культурі узагальнені уявлення про те, як у дійсності поводять себе чоловіки та жінки. В основі стереотипу лежить психологічний феномен генералізації, схематизації свого й чужого [1].
   І. Кон визначає гендерну ідентичність як степінь у якій кожен індивід ідентифікує себе в якості чоловіка, жінки або певного поєднання і одного, і другого. Ця внутрішня структура, що створюється в процесі розвитку, дозволяє індивіду організувати образ власного „Я" і активно соціально функціонувати у відповідності з її чи його статтю та гендером. гендерна ідентичність визначає те, як індивід переживає свій гендер, і сприяє відчуттю власної унікальності. Автор стверджував, що вона не дається індивіду автоматично, при народженні, а виробляється в результаті складної взаємодії його природних задатків і відповідної соціалізації. Активним учасником цього процесу є сам суб'єкт, який приймає чи відштовхує ті, що йому пропонуються ролі і моделі поведінки, аж до переустановки гендерної ідентичності [2].
   На думку О. Борисової гендерна ідентичність може бути розглянута як усвідомлення себе пов'язаним з культурними визначеннями мужності та жіночності. Дане поняття діє не за рамками суб'єктивного досвіду, воно слугує психологічним прийняттям жіночих і чоловічих рис інших людей, виникаючи в результаті процесу взаємодії з іншими. Існування ідентичності трансвеститів і трансексуалів показує, що гендер не залежить лише від статі, а є результатом побудови гендерної ідентичності в процесі соціальної взаємодії [3].
   В якості складових частин гендерної ідентичності багато дослідників виділяють статеву, статево-рольову і сексуальну ідентичність.
   До статевої ідентичності Р. Столлер включає індивідуальні якості як чоловічих так і жіночих рис, обумовлені великою кількістю психологічних, біологічних, соціальних і культурних факторів. У процесі первинної соціалізації дитини ефекти ідентифікації з представниками своєї і протилежної статі накладаються один на одного. Тому кінцевим результатом становлення статевої ідентичності є поєднання індивідом чоловічих і жіночих рис [4]. Сучасні дослідження статевої ідентичності вказують на складний характер цього особистісного утворення. Воно розглядається перед усім як усвідомлення та переживання індивідом позиції Я відносно деяких образів статі.
   Слід розрізняти поняття статевої та гендерної ідентичності. Якщо статева - це переважно усвідомлення себе представником тієї чи іншої статі, то гендерна ідентичність полягає в переживанні своєї відповідності гендерним ролям, тобто сукупностям суспільних норм і стереотипів поведінки, характерних для представників певної статі. Людина може мати певну чітко визначену статеву ідентичність і водночас мати труднощі з гендерною ідентичністю, переживати невідповідність гендерним ролям і стереотипам, відчувати власну нереалізованість. Для зрілої особистості гендер стає функціональною заміною біологічної статі, а соціально-рольові закономірності і суперечності визначають сферу статевої поведінки особистості [5].
   гендерна ідентичність - ідентичність, яка характеризує людину з точки зору її належності до чоловічої чи жіночої статі, усвідомлене прийняття нею зразків мужності та жіночності в культурі, є ширшим поняттям, ніж статево-рольова ідентичність, оскільки включає в себе рольовий аспект і образ людини загалом. Статево-рольова поведінка - дії людини, зумовлені її належністю до певної статі [6].
   Основними чинниками формування гендерної ідентичності виступають: сім'я, школа, засоби масової інформації, преса, однолітки та ін. Сім'я виступає одним з найбільш важливих носіїв гендерних стереотипів, який несе інформацію про психологічні характеристики притаманні людям відповідної статі. На процес становлення гендерної ідентичності підлітка впливають моделі поведінки, і способи вирішення життєвих проблем, батьків.
   Що ж стосується школи, то її роль у цьому процесі є також не останньою. Саме в школі підлітки отримують різноманітні уроки гендерних відносин. Педагоги пропагують певні відмінності у стилях поведінки дітей різної статі, а також в самому ставленні вчителів. Так, вони по-різному стимулюють підлітків до особистісного самовиявлення в процесі навчання - в більшій мірі заохочують висловлювати власну позицію учнів чоловічої статі, і дещо в меншій жіночої. Що часто стимулює дівчат наполегливо відстоювати власну точку зору, таким чином вибиваючи їй право на існування. Слід відзначити, що така позиція вчителів не є свідомою, на неї впливають історичний і культурний фактори.
   Особливе значення має спілкування підлітка зі своїми ровесниками. Воно виступає провідним видом діяльності в цьому віці. Саме у спілкуванні засвоюються норми гендерної та соціальної поведінки, встановлюються відповідні взаємостосунки, розвивається почуття симпатії. Тому, порушення статево рольової поведінки підлітком автоматично відображається на ставленні до нього однолітків: його часто не визнають представники тієї ж статі, що й він, однак легко приймає протилежна стать.
   Також важливим чинником формування гендерної ідентичності в період пубертатну виступають ЗМІ. Завдяки інформації, що вони поширюють молодь дізнається про додаткові, поза сімейні чинники гендерно-рольової соціалізації, переймає стереотипні і традиційні образи жінок та чоловіків.
   Всі вище зазначені чинники значною мірою впливають на процес формування гендерної ідентичності. Однак протягом підліткового віку вони почергово передають „естафету першості" один одному. Таку ситуацію можна пояснити завдяки швидкій переміні інтересів та потреб молодих людей.
   Формування статево-рольової ідентичності - одне із головних завдань розвитку особистості у підлітковому віці, її зміст залежить від соціальних очікувань суспільства. Становлення статево-рольової ідентичності підлітка проходить в умовах соціалізації із акцентом на відтворення домінуючої гендерної культури.
   Інформацію про моделі та норми статевої поведінки індивід починає отримувати з дитинства, формуючи на підґрунті статевої ідентичності те, що ми називаємо гендером.
   За результатами проведеного, в 2008-2009 p., дослідження, в якому взяло участь 193 учнів сьомих-восьмих класів, 11-14 років, серед яких 92 хлопців та 101 дівчина, соціально-психологічні механізми гендерної ідентичності у підлітків суттєво відрізняється. Нам видається, що на дану ситуацію впливають відмінні соціальні умови проживання, установки, інтереси, які пов'язані з специфікою місцевості їх проживання.
   Сільські підлітки відрізняються особливою відповідальністю, щедрістю та співчутливістю щодо інших. Зазвичай це пов'язано з меншою задіяністю, в зв'язку з постійною зайнятістю, батьків до процесу становлення гендерної ідентичності. Проте дану ситуацію компенсує трудова активність підлітка. Батькам завжди потрібна допомога по-господарству в якій можна чітко прослідкувати як проходить процес засвоєння гендерних ролей і формування гендерної ідентичності. До прикладу, саме завдяки постійній фізичній праці, сільська молодь значно швидше і безболісніше засвоює образи „старанної та акуратної господині чи господаря". Тому, на нашу думку, в даної категорії підлітків виникає менше особистісних труднощів у процесі становлення власної ідентичності.
   Що ж стосується міської молоді, то у неї цей процес ускладнений багатьма чинниками: 1) відсутністю „здорового" прикладу для наслідування - батьків, що постійно зайняті зароблянням грошей; 2) наявністю значно більшої, ніж в сільських дітей, кількості вільного часу, який виступає негативним фактором, оскільки стає причиною підвищеного лінивства (у дівчат 21% і хлопців 22%) і не бажання робити що-небудь; 3) не можливістю адекватної соціальної активності. Дана ситуація пов'язана з відсутністю, відповідних до інтересів підлітків, „молодіжних центрів дозвілля" де б вони могли займатися особистісним саморозвитком та ін.
   Однак всі вище перераховані фактори є негативними лише для міських підлітків, оскільки в сільській місцевості вони є просто недієвими. Хоча на рівні села сьогодні ми можемо спостерігати розквіт деяких не менш негативних факторів, що згубно впливають на механізм становлення гендерної ідентичності підлітка. Значна частина працездатного сільського населення виїхала закордон, а ті хто залишилися постійно стикаються з проблемою безробіття, яке стимулює поширення алкоголізму. Таким чином, значна частина підлітків, що проживає в сільській місцевості засвоює викривлені гендерні ролі. Вони на далі не дають можливості молодій людині належним чином само реалізуватися у власній сім'ї та професії.
   У результаті неповнолітні постають перед необхідністю самостійного життєвого вибору, до якого не готові ні вони самі, ні їхні батьки. Загострюється ціннісний розрив між поколіннями і відбувається відсудження молодої людини від сім'ї. Це також стає причиною ризику серед неповнолітніх та виникнення різного роду девіацій. Порушенню підлягає джерело первинних соціальних знань та досвіду. Сім'я, залишаючись останньою опорою неповнолітніх, поступово втрачає свій вплив як основний інститут соціалізації [7].
   Таким чином із вищезазначеного можна зробити висновок, що сім'я як соціальний інститут, у цьому віці, відходить на другий план і поступається новому і ще мало дослідженому інституту -субкультурі.
   З метою вивчення розбіжностей розвитку психологічних особливостей гендерної ідентичності сільських та міських підлітків нами здійснено аналіз особливостей становлення ідентичності у процесі взаємодії та безпосередній участі молодих людей в діяльності певних, найбільш поширених субкультур.
   Цікавим у процесі становлення гендерної ідентичності у сучасних умовах є момент входження індивіда в субкультуру, цей процес пов'язаний з певними змінами, що відбуваються з молодою людиною завдяки існуючим в групі правилам. Даний факт часто і стає переломним у формуванні ідентичності, оскільки підлітку вперше пропонується готова модель „цілісної особистості", яка вже успішно відбула власне становлення і є сформованою. Тобто, індивіду вже непотрібно шукати складні, для засвоєння моделі поведінки, йому лише необхідно обрати одну з вже існуючих „моделей особистості", що пропонують різноманітні субкультури.
   Для нас, жителів великих і малих міст, вже давно стало нормою засилля всіх вулиць та скверів молодими людьми, що інколи шокують чи навіть наводять жах на перехожих своєю зовнішністю. На перший погляд, ці дивні, часом схожі на інопланетних створінь підлітки видаються чимось майже не реальним. Водночас, така думка побутує лише до тих пір поки ми не починаємо зустрічати їх практично скрізь: у студентських аудиторіях, кінотеатрах, колі наших знайомих та друзів, найближчому нашому оточенні. І саме в цей момент, страшні та неприродні істоти відкриваються нам як звичайні, можливо трішки дивні підлітки, що перебувають в активному „само пошуці", який найчастіше і приводить їх до певної субкультури.
   Саме вона в цей момент виступає рятівним оплотом, який ніколи не піддасть критиці, не засумнівається в особливості та неповторності молодої людини. Таким чином, субкультура стає повноцінним інститутом соціалізації в якому підліток долучається до системи відповідних норм, цінностей і соціальних зв'язків, з яким зобов'язані рахуватися всі, хто досліджують дану вікову групу.
   На сьогодні молодіжні співтовариства характеризуються стійкою формою організації спільної діяльності, сталим комплексом правил, принципів, норм, які її регулюють. Тобто, даний вид соціальних зв'язків суттєво полегшує цілісність взаємодії підлітка і суспільства.
   Хоча слід відзначити, що субкультура, як соціальний інститут, вимагає не меншого підкорення, ніж батьки. Страх втратити себе, прийнявши ті образи ідентичності і вирішення конфліктів, що пропонує субкультурне співтовариство, більш ніж реальний. З іншого боку - принципова опозиційність деяких субкультур, що перекриває шляхи повернення до реального світу „великої культури", і відповідно, прирікаючи своїх однодумців або на шлях по життєвого відлучення від реального світу, або більш ранню чи пізню зраду своїх ідеалів. Та найбільшу небезпеку продукує не субкультура, а складний психологічний статус тих підлітків, для яких субкультурне співтовариство є, по суті, єдиною „рідною домівкою".
   Однак тотальне залучення в субкультуру має місце там, де дитина до підліткового віку підходить з майже зруйнованими відносинами зі своїми батьками [8].Як показало наше дослідження суттєвий вплив на підростаюче покоління молодіжна субкультура здійснює лише у великих містах, для невеличких населених пунктів вона взагалі є явищем екзотичним і мало зрозумілим.
   Дані, які були отримані нами в результаті вивчення розповсюдженості субкультури серед підлітків дуже різняться. Так, до прикладу, в ході опитування було встановлено, що більшість відомих на сьогодні спільнот мають своїх прихильників, в основному, серед міської молоді (63% дівчат і 91% хлопців), і лише не значну кількість однодумців - сільських жителів (13,2% хлопців). Найбільш поширеними і популярними .виявилися субкультури: реперів, рокерів, готів, неформалів та панків. В основному ядром усіх цих співтовариств виступає міська молодь.
   Середній термін перебування підлітків у субкультурі становить від одного до трьох років. За період перебування у співтоваристві підліток приймає норми поведінки дорослих, після чого слідує поступовий або раптовий відхід від молодіжної субкультури.
   У різних літературних джерелах субкультура визначається через поняття культури загалом, як її специфічна частина або відгалуження. Важливою рисою молодіжної субкультури є вплив останньої на само ідентифікацію її членів, визначальні ціннісні орієнтації, норми поведінки. Особливістю молодіжної субкультури є вкорінення в ній соціальних інститутів і норм, що регулюють значну, досить широку сферу життєдіяльності.
   Субкультура - це система символів, норм і цінностей, соціальних інститутів, визначаюча само ідентифікацію, поведінка і діяльність підлітків та груп, регулюючи, таким чином, значну частину життєдіяльності своїх учасників.
   В будь-якій субкультурі існує обов'язковий набір характерних рис, відсутність хоча б однієї з них ставить під питання можливість належності підлітка до субкультури. До даних рис відносять: 1) специфічний стиль життя і поведінки; 2) властиві даній соціальній групі своєрідні норми, цінності, світосприйняття; 3) наявність більше чи менше явного ініціативного центра, генеруючої ідеї [9].
   Відомий соціолог Р. Мертон вважав, що субкультурні групи виникають у зв'язку з різними умовами досягнення успіху, який проголошується суспільством як одна з найбільш значущих цінностей. Тому як результат не можливості підлітком законним шляхом стати освіченим, успішним та привабливим стає народження субкультури. Саме вона пропонує молоді „обхідні шляхи" для досягнення поставлених цілей при одночасному збереженні власної особистості.
   На сьогодні вчені виділяють наступні види субкультур: кримінальні, протестуючі, відсторонені.Кримінальною називають субкультуру людей, що використовують насильство і злочини для досягнення схвалюваних суспільством цінностей. Зазвичай до них відносять матеріальне благополуччя і успіх, яких частенько бракує підліткам з бідних і малозабезпечених сімей.
   До маргінальної субкультури відносять молодіжні об'єднання, орієнтовані на альтернативний, агресивно-маргінальний стиль життя. Ці групи вибудовують власну систему цінностей, де не рідко важливе місце займають розпущеність і насильство. Яскравим прикладом молодіжної маргінальної субкультури є панки, які не бажають приймати правила, що нав'язуються суспільством, вважають їх не природними і брехливими.
   Субкультура відсторонення об'єднує тих, хто прагне відмежуватись від суспільства, відійти від необхідності переслідувати які-небудь значимі цілі, і постійно вибирати між схваленням та не схваленням засобів їх досягнення. Підлітки, що підтримують дану субкультуру, ніби перебувають в паралельній реальності, відмовляються іти на будь-які контакти з суспільством. Ці співтовариства об'єднують в першу чергу тих, хто не зумів адаптуватися до вимог суспільства, і у них не має бажання та сил активно боротися [10].
   Тому на сьогодні ми маємо значну кількість молодих людей, які не бажаючи дотримуватись будь-яких норм та правил, що пропонує суспільство виражають свій протест завдяки долученню до певної субкультури. Іноді такий протест може переростати в прояви девіантної поведінки, навіть якщо саме співтовариство цього не передбачає.
   Висновок. гендерна ідентичність є особливою складовою особистісної ідентичності у підлітків, оскільки оволодіння гендерною роллю є дуже важливим і визначальним аспектом у процесі формування особистості, від якого багато в чому залежить подальше майбутнє молодої людини.
   Гендерна ідентичність як аспект самосвідомості, описує переживання підлітком себе як представника певної статі.
   Процес становлення гендерної ідентичності міських та сільських підлітків має багато відмінностей. Для сільської молоді актуальним є засвоєння гендерних ролей завдяки історично сформованим патріархальним стереотипам, які не зважають на суспільний прогрес і продукують орієнтацію на вічні сімейні цінності, ведення домашнього господарства. Що ж стосується міських підлітків, то у них, в зв'язку з відсутністю здорового прикладу для наслідування, спостерігається тотальне долучення до різноманітних субкультур.
   Молодіжна субкультура - система цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю певної соціальної групи, яка є цілісним утворенням у межах домінуючої культури.
   Молодіжні співтовариства характеризуються стійкою формою організації спільної діяльності, сталим комплексом правил, принципів, норм, які її регулюють. Даний вид соціальних зв'язків суттєво полегшує цілісність взаємодії підлітка і суспільства.
   Таким чином, міська молодь завдяки втечі у субкультуру, намагається вирішити один з найбільших складних особистісних конфліктів, що постають перед нею. Хоча підлітки часто при цьому не задумуються над тим, чи є це справді вирішення проблем з власною ідентифікацією, чи це лише її відтермінування, що можливо на далі лише ускладнить цей процес.

Література

1. Деякі аспекти гендерної ідентифікації та соціалізації особистості // Український соціум. - 2004. - № 1 (3). - С.7-13
2. Кон И.С. Пол и гендер. Заметки о терминах / Андрология и генитальная хирургия
3. Борисова О.А. Конструирование идентичности в гендерном дискурсе / Вестник удмуртского университета: Социология и философия. - 206. - № 3. - 147-154 с.
4. Stoller R.J. Primary femininitvy / R. J. Stoller // Amer. Psychoanal, 1976. - N 24. - P. 59-78.
5. Горностай П.П. Гендерна соціалізація та становлення гендерної ідентичності / Основи теорії гендеру. - К., 2004. - С. 132-157.
6. Говорун Т.В., Кікінеджі О.М. Гендерна психологія. - К., 2004. - 308 с
7. Чупров В., Зубок Ю., Уильяме К. Молодежь в обществе риска. - М.: Наука, 2003. - С. 105.
8. Неформальные молодежные сообщества Санкт-Петербурга: теория, практика, методы профилактики экстремизма. -СПб.: 2008.-220 с.
9. Корчагина Ю. Подросток и субкультура / Ю. Корчагина.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com