www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічний аналіз ролі інтуїції в розвитку педагогічної творчості біологів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічний аналіз ролі інтуїції в розвитку педагогічної творчості біологів

С.П. Яланська

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЛІ ІНТУЇЦІЇ В РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ БІОЛОГІВ

   Педагогічна творчість пов'язана з наявністю постійної потреби створювати і реалізовувати нові підходи до визначення змісту і форм своєї праці. Передбачає існування етапів, прийомів, способів вирішення, які не промовляються навіть подумки, пов 'язані між собою миттєво десь у підсвідомості. Тож, на нашу думку, інтуіція майбутніх учителів біології є невід'ємною складовою розвитку їх педагогічної творчості.
   Ключові слова: інтуїція, розвиток, педагогічна творчість, вчитель біології.
   Проблему оновлення і перебудови суспільства вирішує особистість з притаманними їй рівнем освіти та культури, творчими здібностями. Саме тому модернізація навчального процесу в сучасній вищій школі визначає нові вимоги до діяльності майбутніх учителів біологічних дисциплін. У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна XXI століття”) одним із окреслених стратегічних завдань є створення умов для формування освіченої, творчої особистості. Враховуючи це, велике значення має вивчення особливостей розвитку творчості майбутніх учителів біології та надання їм практичної допомоги з метою розвитку їх творчих здібностей.
   Питання розвитку творчості було предметом вивчення багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, таких як Ж. Адамар, С. Бернштейн, В. Біблер, Д. Богоявленська, Е.Де Боно, М. Вертгеймер, Л. Виготський, Дж.О. Гілфорд, Б. Кедров, О. Леонтьев, С. Максименко, О. Матюшкін, В. Моляко, Я. Пономарьов, С Рубінштейн, П. Якобсон та багато ін.Проблема розвитку педагогічної творчості розглядалась у працях В.І. Загв'язинського, С.Б. Єлканова, В.А. Кан-Каліка, В.Ф. Моргуна, Є.І. Огарева, Г.С. Сухобської, Р.Х. Шакурова, Є.Л. Яковлєвої та ін. Спостерігаються різні підходи авторів до її розвитку. Наприклад, Ю.М. Кулюткін розглядає його, як розвиток нового почуття, високий ступінь розвитку мислення, гнучкості, оригінальності. А.А. Довгань у творчому потенціалі вчителя бачить “вищий ступінь потреб і можливостей індивіда до формування особистості” [7]. На думку В. Кан-Каліка, творчість є специфічною ознакою педагогічної діяльності, яка виявляється не тільки в навчальному процесі, а й у спілкуванні з дітьми. В. Загв'язинський приділяє значну увагу в розвитку творчого потенціалу вчителя активізації його роботи над інноваціями.
   Педагогічну творчість багато науковців розглядають як зміст педагогічної діяльності. Перш за все, це означає наявність у педагога постійної потреби у процесі своєї діяльності створювати і реалізовувати нові підходи до визначення змісту і форм своєї праці.
   За С.О. Сисоєвою, педагогічна творчість - це особистісно орієнтована розвивальна взаємодія суб'єктів навчально-виховного процесу (вчителя і учня), зумовлена специфікою психолого-педагогічних взаємовідносин між ними і спрямована на формування творчої особистості учня та підвищення рівня творчої педагогічної діяльності вчителя. Готовність учителя до забезпечення розвитку творчих можливостей учня є домінуючою метою його професійної підготовки. Творча педагогічна діяльність, у процесі якої реалізуються професйні можливості вчителя і здійснюється творчий розвиток його особистості, є засобом формування творчої особистості учня в навчально-виховному процесі. Формування творчої особистості вчителя є процесом фасилітації, тобто процесом сприяння його творчій навчальній діяльності, стимулювання його творчої активності [12].
   Не зменшуючи значення "новизни" у визначенні творчості, сучасні дослідники як об'єкт вивчення і критерій визначення відповідного явища висувають також його структуру, динаміку і механізми. Як підкреслюють С.Р. Микулинський і М.Г. Ярошевський, "результативна і процесуальна сторона творчості розділяються тільки в абстракції. Психологія акцентується переважно на іншій стороні, не вивчаючи її, виходячи із певних уявлень про природу ефекту, що досягається завдяки процесу". Різниця методологічних позицій при вивченні процесуальної сторони творчості пов'язана із трактуванням, розумінням ролі і місця неусвідомлених форм відображення, з якими пов'язані уява, фантазія, інтуїція, здогадування.
   У логіко-філософських дослідженнях творчості виділялись дві концепції, які характеризуються різним ставленням до даного питання.
   Прихильники логічної концепції (Бекон, Декарт і їх послідовники) зводили творчість до процесу логічного виведення знань із вихідних посилань. Прихильники інтуїтизму в творчості (родоначальники А. Пуанкаре, В. Оствальд, Г. Гельмгольц) проголосили творчість суто інтуїтивним процесом, продуктом несвідомої роботи мозку, наводячи як приклад опис ходу відкриттів, зафіксованих в історії науки, що ніяк не вкладались у межі логічної концепції і полягали у досягненні принципово нових результатів, не тільки логічно не витікають із раніше отриманих знань, але і таких, які вступають із ними у протиріччя. Очевидним є те, що творчість не зводиться лише до виведення знань із наявних посилань. Це дало підставу деяким філософам (Ю. Ніколь, Н. Юнг, М.А. Блох) абсолютизувати цю особливість творчості і стверджувати, що творче відкриття - це результат випадковості, сфера підсвідомого, не пов'язаного з логікою і інтелектом. Інтуїцію пояснювали як мислительну творчу активність, що забезпечує довільне продукування істини обраними. Таке пояснення мало певний гносеологічний зміст. Пряме споглядання суті речей, самоочевидність виниклого знання, його незалежність від системи доказів - такі ознаки, за якими інтуїція і її плоди відмежовувались від формалізованого руху думки. За такого підходу майже зовсім виключалась можливість вивчення процесу творчості.
   При дослідженнях методологічних основ творчості із позицій діалектичного матеріалізму долається слабкість як логічної концепції, так і інтуїтизму в творчості. Показовими є в цьому відношенні дослідження академіка Б.М. Кедрова. Його дослідження діалектики творчості базуються на аналізі відкриття Д.І. Менделєєвим періодичного закону хімічних елементів. Б.М. Кедров викладає поетапний характер творчого процесу. Особливо повно він розкриває роль свідомої праці для створення передумов виникнення нової ідеї, гіпотези і подальшого логічного її оформлення.Правдивим після вивчення багатьох документів вважає Б.М. Кедров повідомлення А.А. Іностранцева про те, що Д.І. Менделєєв відкрив таблицю уві сні. Як підкреслює А.А. Налчаджян, великою заслугою Б.М. Кедрова є те, що він визнав можливість підсвідомого продовження дослідження.Подальше дослідження творчості з позицій діалектичного матеріалізму спрямоване на вивчення підсвідомого. Як зазначає B.C. Біблер, слід розуміти механізм інтуїції, щоб не віддати всю логіку на відкуп ірраціоналізму. Із позицій матеріалізму, інтуїція є не надприродною і досвідною. Факт неусвідомлення розумових операцій, що породжують продукт творчості, не дає підстав зводити підсвідому діяльність до містичних явищ. Не тільки у стані "осяяння", "інсайту", але і у звичній мові, як цілком справедливо відзначив Адамар, ми не усвідомлюємо розумових дій, що породжують судження, оскільки судження несвідомо організоване в момент його об'єктивації.
   Філософи Н.В. Бичко і Є.С. Жариков намагаються визначити структуру творчого інтуїтивного акту як єдність трьох елементів: стиснення алгоритму у часі, згортання алгоритму (зменшення кількості операцій, необхідних для досягнення результатів), переведення алгоритму з рівня свідомості у підсвідомість. Інтуїтивне і дискурсивне мислення за такого підходу не виключаються одне одним, а є взаємопроникаючими елементами мислення, які не можуть існувати одне без одного. Якщо дискурсивне мислення є неперервним моментом розвитку мислення в цілому, то інтуїція виступає як розрив поступовості в розвитку, перехід кількості у якість, в результаті чого розширюється вузький горизонт старого знання.
   На думку А.А. Налчаджяна, важливо правильно описувати етапи творчого процесу, початком якого, без сумніву, не може бути інтуїція, оскільки інтуїція ("осяяння") неможлива без попередньої свідомої праці і накопичення знань.
   За Дж. Брунером, інтуїція - це і здатність подання, і творче уявлення, і прискорений умовивід, і здоровий глузд, обумовлені наявністю багатого попереднього досвіду, попередніх знань. У інтуїтивному мисленні відбувається "згорнуте" мислення, що передбачає наявність етапів, прийомів, способів вирішення, які не промовляються навіть подумки; вони пов'язані між собою миттєво, десь у підсвідомій області мислення [4].
   Подібне розуміння інтуїції створює основу для вивчення будови і механізмів творчої діяльності, тобто тієї сторони творчості, де філософські і психологічні проблеми виступають у складній діалектичній єдності.
   За українським педагогічним словником, інтуїція - процес безпосереднього одержання знання за допомогою цілісного схоплювання проблемної ситуації без дискурсивного його виведення і доведення. Чуттєва інтуїція передує розумінню, виражається незалежно від інтелекту в образах та інших відчуттях. Інтелектуальна інтуїція є формою безпосереднього інтелектуального схоплювання суті явищ. Інтуїція зумовлюється великою попередньою пізнавальною діяльністю, тривалими творчими пошуками й багатим соціальним досвідом людини. Має підсвідомий характер, усвідомлюється лише результат. Вона не може замінити розгорнутого логічного пізнання, абстрактного мислення. Інтуїція трактується і як механізм творчої діяльності - творча інтуїція [3].
   На природничому факультеті Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка нами було здійснено анкетування студентів-біологів стаціонарного, заочного відділення та вчителів біологічних дисциплін загальноосвітніх шкіл Полтавської області. На питання “Чи відіграє певну роль інтуіція вчителя біології у розвитку його педагогічної творчості?” ми отримали дані, представлені на рис. 1.

Рис. 1

   70,7% стверджують: так, інтуїція відіграє важливу роль у творчому розвитку як вчителя так і учнів; 12,2% - ні, необхідні міцні знання свого предмету, глибоке осмислення матеріалу; 17,1% - не можуть чітко сформулювати свою думку щодо значення інтуїції в педагогічній творчій діяльності вчителя біології.
   На нашу думку, педагогічна творчість учителя багатоскладова, пов'язана з інтуїтивним розв'язанням суперечностей, проблемних ситуацій, з наявністю об'єктивних (соціальних і матеріальних) і суб'єктивних (знання, вміння, професійні навички, характерологічні особливості, мотивація) умов для творчості.
   Вважаємо доцільним застосовувати у ході розвитку педагогічної творчості введене Едвардом де Боно поняття "латеральне мислення". Це процес обробки інформації для розвитку творчих здібностей та інтуїції. Латеральне, як і логічне, мислення - це конкретний спосіб використання власного розумового апарату. За умови мислення людина використовує нову інформацію не ради неї самої, а заради результату, який вона може принести. Використання латерального мислення можливе для:
   - створення нових ідей;
   - вирішення проблемних ситуацій, що потребують не лише великого обсягу інформації, а й певної інтуїтивної роботи;
   - переоцінки даних мислення: будь-яка особиста точка зору на що-небудь - це лише один із багатьох можливих поглядів [1].
   Л.Л. Гурова допускає, що в процесі розв'язання пізнавального завдання бувають "випадкові ходи думки", дії "навздогад". Такі дії детерміновані умовами задачі, глибиною "проникнення" в неї і масштабами попереднього досвіду. їх механізм не збігається з механізмом прогнозованим. Ці дії Л. Гурова називає інтуїтивним мисленням і вважає їх участь у розв'язанні завдань закономірною.
   Неформальні інтуїтивні процеси тісно пов'язані з формальними інтуїтивними. У розв'язанні завдань вони чергуються і взаємодоповнюють один одного своїми результатами. За Л. Гуровою, формальні - це репродуктивні, неформальні - евристичні, інтуїтивні, творчі процеси [6]. Не можна стверджувати, що інтуїтивне мислення дає змогу уникнути тернистого шляху до осягнення розумом глибоких наукових істин. Усе це долає інтуїтивне мислення лише тому, що попередньо свідомість виконала величезну роботу, аналізуючи проблеми формування, пошуку критеріїв розв'язання. Чим більше в людини знань, досвіду, тим частіше можуть виникати в неї правильні інтуїтивні розв'язання.
   Ми переконані, що розвиток педагогічної творчості майбутнього вчителя біології зумовлений зовнішніми та внутрішніми факторами. До зовнішніх факторів розвитку відносяться впливи навколишнього природного і соціального середовища й цілеспрямована діяльність викладачів. Ефект зовнішніх впливів залежить від внутрішніх факторів - сил і процесів, серед яких досить вагоме значення відіграє інтуїція.
   Внутрішнім джерелом розвитку майбутнього вчителя є боротьба протилежних, суперечливих тенденцій, що виникають унаслідок розходження між досягнутим рівнем розвитку студента і тим новим змістом діяльності, яким він оволодіває. Всі морально-психологічні якості й властивості студента формуються та розвиваються в боротьбі нового зі старим, вищого, складнішого, досконалішого, більш диференційованого з нижчим, простішим, менш досконалим і менш диференційованим.
   О.М. Степанов та М.М. Фіцула відзначають, що джерелом, внутрішнім змістом розвитку і формування особистості є такі внутрішні й зовнішні суперечності:
   - у нервовій системі - між збудженням і гальмуванням;
   - в емоційній сфері - між задоволенням і незадоволенням;
   - між спадковими даними і потребами виховання;
   - між рівнем розвитку особистості й ідеалом (прагнення до самовдосконалення);
   - між потребами особистості і моральним обов'язком;
   - між прагненнями особистості та її можливостями [13].
   М.Д. Ярмаченко стверджує, що розвиток - процес не тільки кількісних, а і якісних перетворень. Психічний розвиток не може бути зведений до суми здобутих знань, умінь, навичок та звичок. На основі засвоюваних знань і суспільного досвіду виникають і розвиваються нові якості особистості - довільна діяльність, самопізнання, моральні, естетичні та інтелектуальні почуття, ускладнюються й удосконалюються психічні процеси, розвиваються здібності. Відбуваються якісні зміни психіки, здійснюється перехід від нижчих щаблів до вищих у формуванні особистості [4].
   А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, О.Т. Шпак визначають розвиток як складне динамічне явище, спрямоване на збільшення фізичних та інтелектуальних сил особистості, що дозволяють формувати творчі здібності студента, його активну громадську позицію [11].
   Як зазначає А.А. Горбатков [2], у педагогічному процесі слід брати до уваги два ряди психічних явищ:
   а) знання - уміння - навички;
   б) задатки - здібності - механізми.
   Перші людина набуває за законами зростання, другі у ній розвиваються. Зі зростанням і розвитком пов'язане виховання, яке, однак, відбувається на основі функціонування інших механізмів психіки, свідомості. У вихованні головне - відкриття прихованих в особистості задатків механізму творчості й прищеплення цим новоутворенням нових властивостей. Навчання, що близько споріднене з вихованням, повинне мати на меті змістове й операційне забезпечення розвитку, його сутнісне оснащення.
   Погоджуючись, що розвиток - процес якісний, пов'язаний зі структурними змінами особистості, виникненням новоутворень із потенцій, які „прокидаються" і починають діяти, визнаємо, що вища освіта сьогодні має бути зорієнтована, насамперед, не на кількісні, а на якісні зміни в особистості майбутнього вчителя, котрі повинні забезпечуватися відповідними умовами, створеними педагогом у процесі навчання.
   Отже, розвиток особистості має творчі риси. Він буде тим успішнішим, чим більш свідомо буде зорієнтований процес навчання на актуалізацію творчого потенціалу студента, на формування в нього рис, що забезпечують його повноцінну реалізацію в подальшому житті.
   Розвиток педагогічної творчості - це процес формування особистості, зумовлений продуктивною діяльністю, здатною породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Він передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю та унікальністю.
   У дослідженнях виділяються такі складові розвитку творчості особистості: прагнення до розвитку, духовного зростання, здатність дивуватися при зіткненні з новим, незвичним, ентузіазм, здатність до самовираження, вміння повністю орієнтуватись у проблемі; спонтанність, безпосередність, спонтанна та адаптивна гнучкість, оригінальність, дивергентність мислення, здатність до швидкого здобуття нових знань, чутливість, сприйнятливість до нового; здатність легко долати розумові бар'єри, перешкоди, відступати, відмовлятися від своїх думок, теорій, „народжуватися кожен раз заново", здатність відкидати несуттєве, другорядне, готовність напружено і важко працювати, до створення складних структур із елементів, до синтезу та до аналізу, до комбінування, до диференціації явищ; внутрішня зрілість, скептичність, сміливість, „смак" до тимчасового хаосу, відсутності порядку, прагнення довго залишатися наодинці, ствердження і підкреслення свого „Я', здатність зберігати впевненість в умовах невизначеності [5; 8; 9; 10; 12]та ін.
   Таким чином, розвиток педагогічної творчості майбутнього вчителя біологічних дисциплін являє собою процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації, навчання й виховання, під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників. Якщо виховання забезпечує цей розвиток через прилучення майбутнього вчителя насамперед до світоглядних, моральних, естетичних аспектів суспільного життя, то його розвиток у навчальній діяльності має характер поетапного освоєння об'єктивних закономірностей світу в цілому і водночас суб'єктивного потенціалу людини у відносинах із реальністю.
   Виходячи з концептуальних засад сучасної вітчизняної освіти, що ставить своїм завданням формування творчої особистості, метою виховання й навчання повинне бути становлення такої людини, яка осягнула власну сутність і своє покликання, яка не спиниться на шляху самовдосконалення, тобто активної діяльності, побудованої на засадах творчості. Сучасність вимагає від української педагогічної вищої школи створення умов для логічного та інтуїтивного розвитку студентів, в яких тільки й може бути сформована творча особистість.

ЛІТЕРАТУРА

1. Боно Э. Латеральное мышление. - СПб.: Питер Паблишинг, 1997.- 320 с.
2. Горбатков А.А. Две модели динамики связей положительных и отрицательных эмоций. // Вопросы психологии. - 2004. - №3. -С.51-64.
3. Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 373 с.
4. Гриньова М.В., Страшко СВ., Животовська Л.Н., Пескун СП. Формування мислення у підлітків при викладанні зоології. -Полтава: АСМІ, 2002. - 336 с
5. Губенко О.В. Феномен інтуїції та інтелектуальна творчість // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - № 7. - С. 10-14.-№8.-С. 9-12.
6. Гурова Л.Л. Психологический анализ решения задач. - Воронеж, 1976.-367 с.
7. Лук'янова М.І. Конкурс лучших учителей как способ творческой самореализации педагога в профессиональной деятельности // Инновации в образовании. - 2007. - №10. - С.50-61.
8. Моляко ВО. Концепція творчого сприймання. В зб.: Актуальні проблеми психології Том 12. Вип. 5. Част. 1. Проблеми психології творчості. 36. наукових праць / За ред. В.О. Моляко. Житомир, Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - С 7-14.
9. Моляко В.А. Творческая конструктология (пролегомены) -К.: “Освіта України”, 2007. - 388 с
10. Моляко В.О. Психологія творчості та обдарованості: нові рубежі теорії і практики // Обдарована дитина. - № 7 - 2007. - С.2-3.
11. Нісімчук А.С., ПадалкаО.С, ШпакО.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник - К.: Видавничий центр „Просвіта"; Пошуково-видавниче агентство „Книга Пам'яті України", 2000. - 368 с
12. Сисоєва С.О. До проблеми організації творчої навчальної діяльності учнів // Обдарована дитина. - 2001. - №8. - С. 2-8.
13. Степанов О.М., ФіцулаМ.М. Основи психології і педагогіки. - К.: Академвидав, 2003. - 502 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com