www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Основні ознаки сексизму
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Основні ознаки сексизму

В.В. Кудря

ОСНОВНІ ОЗНАКИ СЕКСИЗМУ

   Стаття присвячена розгляду чинників та показників гендерної дискримінації. Окреслені шляхи подолання даної проблеми. Обґрунтовано пропозицію щодо зміни редакції cm. 24 Конституції України у частині дотримання лінгвістичних прав представників обох статей.
   Ключові слова: гендерна дискримінація, гендерна рівноправність, права представників обох статей, Конституція України, лінгвістичні права.
   Агресори у гендерній площині та їхні жертви можуть належати до різних соціальних груп. Спільним є змістове наповнення та сутність того, що сучасна наука розуміє під явищем гендерної дискримінації. Відповідно, спільними, з різним ступенем вираженості, для всіх дискримінаційних груп сексистської площини є наступне:
   - уявлення про жінку чи чоловіка як лише про сексуального об'єкта або речі, у якої немає прав і по відношенню до якого не може бути жодних обов'язків;
   - уявлення про жінку чи чоловіка як про економічно-сировинного придатка родини. Переконання, що відповідальність за матеріальне забезпечення сім'ї або оплату спільного дозвілля несуть люди певної статі (зазвичай, чоловіки);
   - уявлення, що тільки молода особа жіночої статі може вважатися жінкою, а жінка зрілого та похилого віку вже не має певної статевої приналежності;
   - переконання, що чоловік має право на дошлюбні або позашлюбні сексуальні відносини, а жінка - не має;
   - переконання, що чоловікові слід відігравати активну роль при знайомстві й у відносинах з людьми іншої статі, а жінці - пасивну;
   - переконання, що чоловіки мають право та зобов'язані виявляти впевненість в собі, силу характеру і агресивність, а жінки - слабкість і поступливість, що, на думку ряду дослідників [2, 3] обмежує жорсткими гендерними ролями людей обох статей;
   - переконання, що права та відповідальність у певній ситуації слід надавати тільки або переважно чоловікам або жінкам, залежно від традиційного поділу сфер відповідальності на чоловічі та жіночі;
   - громадське несхвалення жінкам (або чоловікам) займатися деякими професіями або займати певні посади тільки на тій підставі, що вони жінки (чоловіки);
   - переконання, що домашня робота є обов'язком, в першу чергу, жінок;
   - переконання, що виховання дітей є правом і обов'язком, в першу чергу, жінок. Зазначимо, що на сьогодні проблема гендерної нерівності є однією з найбільш суперечливих. Про це свідчать чисельні сучасні дослідження питання [1, 4] з наукового пошуку можливостей її подолання, прийняття відповідних законів та законопроектів і в нашій країні, і в країнах світу, суспільний резонанс, що має прояв у засобах масової інформації, на інтернет-форумах тощо.
   Основним противником сексизму є феміністичний рух. Між тим, навіть серед борців за гендерну рівноправність є прояви сексизму, але вже стосовно чоловіків, так званий жіночий шовінізм. Зокрема, хоча конституції багатьох країн наголошують на рівності прав, свобод та можливості їх реалізації для чоловіків і жінок, діячі рухів за права чоловіків вважають, що існують наступні форми дискримінації чоловіків з боку держави [5]:
   - більш високий пенсійний вік для чоловіків (в Україні та Росії - 60 років, для жінок - 55) при меншій, в середньому, тривалості життя. У цих країнах співвідношення пенсіонерів-чоловіків і жінок - 1:2. Таким чином чоловіки оплачують частину жіночих пенсій;
   - у більшості держав, де існує призовна система комплектації армії, призову підлягають тільки чоловіки;
   - незважаючи на декларовану рівність прав батьків, при розлученні, як правило, а інших рівних умов суд залишає дитину матері (це часто пов'язують із тим, що більшість суддів, що розглядають такі справи, є жінками);
   - у тих країнах, де юридичні норми передбачають свободу аборту, матері мають можливість одноосібно приймати рішення про народження дитини, у той час як батько зобов'язаний утримувати дітей незалежно від своєї згоди на їх народження, у тому числі і в ситуаціях, коли вагітність наступила в результаті обману з боку жінки (наприклад, внаслідок свідомо помилкового заяви про використання нею контрацептивів);
   - безліч трудових норм про припустимі фізичні навантаження: для жінок вони менші, ніж для чоловіків. Особливо це стосується вагітних жінок;
   - у певних ситуаціях чоловіки зобов'язані знімати головні убори (наприклад, під час виконання державного гімну або при відвідуванні церкви);
   - засудженим жінкам, на відміну від чоловіків, дозволяється отримувати посилки без обмежень у кількості та інші послаблення у криміналістичній площині (гуманніші покарання і т. ін.).
   Однак слід зазначити, що ці форми дискримінації чоловіків є не результатом боротьби за гендерну рівноправність, а підсумком законодавчої діяльності державних органів, у багатьох з яких домінують чоловіки. На нашу думку, така дискримінація чоловіків є наслідком гендерних стереотипів, характерних для патріархату, які обмежують можливості не тільки жінок, але й чоловіків.
   Сьогодні в країнах Заходу проти сексизму виступають багато політичних та культурних течій суспільства. На антисексистських позиціях стоять і маргінальні соціальні групи і рухи, такі як хіпі, анархісти, антифа та ін. У той же час, у деяких країнах Латинської Америки, а також в Ірландії, на Мальті, в Туреччині та Індонезії, як і раніше, сильні позиції християнських або ж ісламських громадських рухів, що міцно стоять на позиціях сексизму.
   Ще один аспект гендерної дискримінації міститься у лінгвістичних правах людей. Він полягає у тому, що в мові патріархатної цивілізації маніфестація жіночої ідентичності є недостатньою. Жіночі перцепції часто ігноруються, що є лінгвістичною дискримінацією по відношенню до жіночого гендеру. Між тим, пригноблення прав чоловіків і жінок у будь-якій сфері життєдіяльності, в тому числі у сфері мовного функціонування, неминуче призводить до придушення особистості та є антиконституційним.
   Як зазначає німецька дослідниця Марліс Хеллінгер [6], сексистські тенденції спостерігаються у всіх досліджених на сьогодні мовах. При цьому визначаються загальні закономірності їх прояву, до яких належать наступні:
   - чоловічий початок сприймається як громадська норма, а жіночий - як відхилення від неї. Це особливо виразно маніфестується на морфологічному та лексико-семантичному рівнях;
   - чоловіче асоціюється з позитивним, а жіноче - з негативним. Це демонструється дослідженням значень окремих слів та лексичних полів;
   - чоловіче домінує в мові. Ця закономірність доводиться, насамперед, на прикладах номінації осіб певної статі, зокрема, в назвах професій, що важливо з точки зору впливу мовного матеріалу на можливу неадекватну самоїдентифікацію носіїв цих назв.
   Наприклад, ігнорування має місце в тих випадках, коли форми одного роду, як правило чоловічого, використовуються для позначення гендерно-невизначеному референта, іншими словами: використання таких слів як “президент”, “прем'єр-міністр”, “ректор” та подібних не дає змоги зрозуміти, про чоловіка чи жінку йде мова, оскільки вживається форма суто чоловічого роду. Численні дослідження доводять [8], що вживання узагальнюючих займенників та іменників чоловічого роду, зокрема, в оголошеннях про наймання на роботу, впливає не тільки на осмислення читачами письмової інформації та на її запам'ятовування, але й, що найбільш важливо, на ставлення до професійного вибору, а отже, на результат рекрутингових кампаній. Науковці [7] наводять приклади того, як гендерно-нейтральна мова оголошень про прийом на роботу сприяє збільшенню кількості жінок на робочих місцях, традиційного займаних чоловіками.
   Дж. Хайд виявила, що коли в описі певних видів роботи вживалися тільки форми чоловічого роду, в учнів молодших і середніх класів складалося думка, що жінки менш здатні до виконання таких видів робіт. Подібне використання форми чоловічого роду по відношенню до осіб обох статей робить “чоловіче” - нормою, а “жіноче” - винятком, причому винятком як в лінгвістичному, так і в соціальному сенсах. Таким шляхом жіноча ідентичність виключається з дискурсу, стає такою, що не розглядається. Вона хоч і мається на увазі, але не сприймається адресатом як агент або суб'єкт дій, в ролі якого в даному випадку експліцитно виступає чоловік.
   Патерналістське ставлення до жінки, підкреслення її залежності від чоловіка міститься навіть у чинному українському законодавстві: “Рівність жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності” (ст. 24 Конституції України). На нашу думку, наведене положення демонструє збитковість соціального статусу жінки, чим завдає удару її правам. Більш доречним, на нашу думку, у цьому контексті буде вислів “наданням громадянам обох статей рівних можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності”.
   Зазначимо, що в Україні проблема боротьби з лінгвістичною дискримінацією за гендерною ознакою широко не обговорюється й законодавчо не висвітлена, на відміну від зарубіжних країн. В багатьох державах світу, а також у внутрішній політиці низки міжнародних організацій (Європейський Суд, ООН, ЮНЕСКО) було здійснене гендерне мовне реформування, розроблені рекомендації щодо уникнення гендерно-дискримінаційних мовних моделей і заміни їх антисексистськими альтернативами. Ці лінгвістичні норми були закріплені офіційними нормативними приписами і відображені в спеціальних керівництвах для засобів масової інформації.
   У зв'язку з цим, пропонуємо офіційно визнати наявність сексистских мовних форм і вжити заходів для знищення лінгвістичної дискримінації в засобах масової інформації, законодавчих та нормативних актах, мові в офіційній сфері спілкування тощо.
   Таким чином, ми дійшли висновку, що:
   - чинники гендерної дискримінації мають широкий спектр: від певних законодавчих обмежень в деяких країнах до традиційних поведінкових обмежень;
   - має місце відсутність лінгвістичної рівноправності у гендерній площині: у мовній лексиці переважають мовні форми, що прийнятні суто для звернення до чоловіків.
   Винесена та обґрунтувана нова редакція ст. 24 Конституції України, що полягає у зміні відповідної її частини на таку форму: “...наданням громадянам обох статей рівних можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності”.

ЛІТЕРАТУРА

1. Барко В.І. Дослідження особливостей системи управління в органах внутрішніх справ на основі соціологічного опитування працівників міліції
2. Гендерний аналіз українського суспільства / Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй; Представництво в Україні. - К. : ПРООН, 1999. - 293 с
3. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. -К., 2003.-129 с
4. Трошев И.В. гендерные особенности конфликтности на предприятиях и в организациях / Социологические исследования. - 2007, № 6. - С. 122-130.
5. Дойл Р. Мужской манифест. Здравый подход к проблемам пола.
6. Хеллингер М. Контрастивная феминистская лингвистика // Феминизм и гендерные исследования: хрестоматия. - Твер. - 1999. -С. 91-98.
7. Bern S. et al. Does Sex-Biased Job Advertising "aid and abet" Sex Discrimination? // Journal of Applied Social Psychology. 1973, №3. P. 6-18.
8. Hyde J.S. How Targe are Gender Differences in Aggression? A Developmental Meta-Analysis // Developmental Psychology - 1984 - № 20. P. 722-736.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com