www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості становлення рефлексії в підлітковому віці
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості становлення рефлексії в підлітковому віці

В.В. Долженко

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ РЕФЛЕКСІЇ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

   У статті надано теоретичний аналіз поняття рефлексії у працях як вітчизняних так і зарубіжних вчених. Розглянуто провідну роль рефлексії у формування самосвідомості особистості. Проведено теоретичний синтез окремих описів умов розвитку та становлення рефлексивності.
   Ключові слова: рефлексія, структура рефлексії, рефлексивні одиниці, рефлексивний процес, свідомість, самосвідомість, механізми самосвідомості, “Я-образ”, Я-концепція.
   Постанова проблеми. Внутрішній світ особистості і рефлексія здавна привертали увагу представників різних областей наукового знання, рефлексія - одна з центральних проблем філософії і психології, її значення обумовлене тим, що вчення про рефлексія складає методологічну основу вирішення не лише теоретичних питань, але і практичних завдань. Проблематика рефлексії і процесу його формування залишається незмінно актуальної впродовж всього розвитку психологічної науки і практики.
   Рефлексія і формування особистості в сучасній психології розглядаються як внутрішньо взаємозв'язані процеси (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьев, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін, П.Р. Чамата і ін.).В період активного формування нової соціально-психологічної реальності, з одного боку, розширюються перспективи вільного розвитку і самоствердження особистості, відроджується інтерес до невикористаних ресурсів індивідуальності. З іншого боку, значні суспільні перетворення змінили умови, що впливають на формування особистості. У цих умовах зростає роль рефлексії як ведучого конструкта в становленні і розвитку особистості.
   На рівні аналізу рефлексії суб'єктом самого себе, своєї діяльності і дійсності, виділяються ті реальні обставини практичної життєдіяльності суб'єкта, які характеризують рефлексію як природно властиву людській реальності здатність. Процеси рефлексій розглядаються психологами як механізми самосвідомості. Функціонування цих механізмів в процесах формування і розвитку самосвідомості вивчалося Б. Г. Ананьєвим, Н. І. Гуткіною, І. С. Коном, Г.С.Сухобською і ін.
   У зв'язку з цим об'єктом дослідження є становлення рефлексія в підлітковому віці.
   Предмет дослідження - особливості становлення рефлексії в підлітковому віці.
   Мета дослідження полягає у з'ясуванні умов становлення рефлексії в підлітковому віці.
   Завдання дослідження:
   1. Розглянути поняття рефлексії у сучасній науково-психологічній літературі.
   2. Надати характеристику структурі рефлексії.
   3. Охарактеризувати умови розвитку рефлексивності.
   4. Визначити роль рефлексії у розвитку самосвідомості особистості.
   Теоретично-методологічними засадами дослідження є:
   - принцип системності, що розглядає психічні явища (рефлексії) як систему, що володіє власною структурою і що не зводиться до суми своїх елементів;
   - принцип детермінізму, що виявився у встановленому зв'язку між компонентами рефлексії, етапами і механізмами її формування;
   - положення про єдність рефлексії і самосвідомості.
   Теоретичне значення роботи полягає в розширенні та поглибленні психологічних знань про особливості становлення рефлексії в підлітковому віці.
   Основний зміст. Сучасні підходи вивчення специфіки підліткового віку, дають можливість з упевненістю стверджувати, що одним з вікових новоутворень підліткового віку є рефлексія.
   Так у культурно-психологічній концепції німецького психолога Е. Шпрангера безпосередньо виділено єдине з новоутворень підліткового віку - рефлексія. В культурно-історичної концепції Л.С. Виготського те ж одним з новоутворень цього віку описана рефлексія. При цьому розвиток рефлексії у підлітка, не обмежується тільки внутрішніми особистісними змінами, а також, у зв'язку з переродженням самосвідомості підлітка, стає можливим набагато більше й широке розуміння інших людей.
   Концепція підліткового віку Д.І. Фельдштейна виділяє, що одним з важливих механізмів самосвідомості виступає рефлексія, що представляє собою форму усвідомлення підлітком, як свого внутрішнього світу, так і розуміння внутрішнього світу інших людей. Специфіка підліткового віку, описана В.І. Слободчиковим і Г.А. Цукерман з позицій інтегральної періодизації загального психічного розвитку, позначена формуванням нового типу пізнавальних інтересів, які приводять до виникнення внутрішньої рефлексії. Рефлексивність описується як деяка спрямованість на внутрішні підстави своїх дій і вчинків, що створює передумову для зміни відносин підлітка з навколишньою дійсністю.
   Як ми бачимо, у цих підходах проглядаються, з одного боку, достатня необхідність появи рефлексії, як психічної даності, у вікових характеристиках підлітків, а з іншого боку, спостерігається слабка розробленість специфічності цього феномена для даного віку. Так у концепціях Е. Шпрангера, Л.С. Виготського рефлексія відноситься до особистісних якостей; поняття рефлексії віднесене Л.І. Божович до потреб підлітка; в інтегральній періодизації В.І. Слободчикова й Г.А. Цукерман специфічність рефлексії, особливо внутрішньої, віднесена до мисленнєвих дій. А концепція підліткового віку Д.І. Фельдштейна відносить рефлексію до механізму роботи самосвідомості, де вказується на те, що рефлексія це форма роботи самосвідомості, такий же аналогічний підхід до розуміння рефлексії знаходимо у висловленнях B.C. Мухіній і К. А. Хвостова.
   Однак є ще й третя сторона, Л.С. Виготський стверджує, що “У підлітка виникає рефлексія, у дитини вона неможлива” [6]. Хоча сучасні вікові дослідження рефлексивних процесів легко спростовують це твердження.
   У той же час особливою сутністю рефлексії, що виникає тільки в підлітковому віці, це інтегративний характер даного новоутворення, що описується в багатьох концепціях вікових змін підлітків.
   Сучасний стан досліджень рефлексії має багато трактувань і підходів. Дані дослідження не дозволяють повною мірою говорити про характеристики рефлексії і її розвитку в онтогенезі, тому що дають фрагментарні уявлення про даний феномен, одночасно розглядаючи дану психічну реальність і як функціональний феномен розумового процесу і як специфічну діяльність, або як індивідуально виділену людську здатність.
   Із всіх підходів і досліджень особливостей рефлексії хочеться виділити дослідження А.В. Карпова та І.М. Скітяєвої, віднесення цього феномена до загальнолюдської здатності. Авторами розглядаються рефлексивні процеси як процеси найвищого ступеня складності, що виконують регулятивні функції стосовно аналітичних і інтегральних процесів [18].
   Дослідження показали, що рефлексія одночасно є способом і механізмом виходу системи психіки за власні межі, що детермінує її пластичність і адаптивність. У той же час, авторами не послідовно розглянутий понятійний апарат у виділенні позицій рефлексії, є опис поглядів на розуміння рефлексії особистості в порівнянні з іншими особистісними властивостями й вивчення їхніх залежностей, однак чітка характерологічна віднесеність цієї специфічної рефлексивності відсутня.
   У дослідженнях дитячої свідомості П. Зелазо і в дослідженні онтогенезу розвитку рефлексивности В.В. Барцалкіною показана особистісна рефлексія як спосіб розвитку самосвідомості. Тому, виходячи з попередніх поглядів і трактувань феномена рефлексії, нами береться за основу віднесеність її до способу, здатності самосвідомості людини.
   Сучасні дослідження дають уявлення про сутність характеристик феномена рефлексії. Так теоретичний аналіз Р. Холленд, що виділяє рефлексію як якусь людську здатність, що дозволяє людині широко бачити й передбачати перспективу свого існування.
   Це так само й трактування особистісної рефлексії В. Марсік, що позначена ним як можливість людини задавати фундаментальні питання про власну ідентичність.
   Деякі спроби виділення структурних одиниць феномена особистісної рефлексії були початі Н.І. Гуткіной, що був виділений такий її критерій як рефлексивні очікування.
   У дослідженні Ю.Л. Лінецкого під рефлексією розуміється система усвідомлених відношень особистості до себе, іншим, процесу життя, категорії часу, волі й іншими граничним філософськими категоріями.
   Недостатнє вивчення структури даного феномена відзначається й у дослідженнях підліткового віку. Ця проблематика описана в роботах Н.І. Гуткіной і СЮ. Степанова, при цьому, як ми вже відзначали, рефлексія відноситься до структури мислення.
   Тому ми бачимо необхідним розробити структурні характеристики даного феномена для вивчення його в підлітковому віці.
   Для більше детального розкриття змістів особистісної рефлексії ми, теоретично реконструювавши виділені проблеми, як досліджень психологічних новотворів підліткового віку, так і досліджень якостей рефлексії, створили модель особистісної рефлексії, що має у своїй структурі чотири складові. Це рефлексивні одиниці, які за певних умов починають функціонувати як єдине.
   Нами при використанні системного підходу до опису структури рефлексії були позначені такі змістовні одиниці як: рефлексивність свого тілесного (фізичного), рефлексивність своїх почуттів і емоцій, рефлексивність своїх інтелектуальних операцій і рефлексивність свого ціннісного (світоглядного, духовного) початку.
   Рефлексія дає можливості усвідомлення свого буття на різних глибинах розуміння цього, а також створює можливість здобути почуття внутрішньої згоди.
   Узагальнюючи багатий досвід розуміння різними авторами функціональної сутності рефлексії, нами беруться за основу такі складові функцій рефлексії, як диференційованість і інтегрованість представленості своїх переживань людини про себе самого й з'ясування кордонів власної представленості у світі, адаптованість до зовнішніх умов, створення нового змісту свого існування, розвиток самопізнання [8, 9].
   Аналіз досліджень показав дві загальних умови рефлексивного процесу. Спочатку повинна відбутися ситуація поза типовим досвідом індивідуума, щоб викликати рефлексивний процес. Аналогічні підтвердження знаходимо в роботі Н.І. Семенова, С.Ю. Степанова, які вказують на те, що особистісна рефлексія пов'язана із продовженням конфліктності ситуації пошуку, а інтелектуальна рефлексія - вирішенням проблемності завдання [17].
   Узагальнюючи вищесказане, ми можемо виділити першу умову необхідну для акту рефлексії: це незвичайна ситуація, що спантеличує, людину.
   Другою ключовою умовою для акту рефлексії, описаним у літературі є готовність самого індивідуума і його згода брати участь у рефлексивному процесі. І J. Dewey і J.J. Loughran відзначають, що рефлексивна думка вимагає неупередженості, щирості й відповідальності з боку підлітка. Крім того, E.J. Langer говорить, що уважність може мати місце тільки тоді, коли індивідуум робить свідомий вибір, щоб бути уважним. Це почуття відображене так само в дослідженні Boud і інших, які виділили, що наміру учня є критичними в рефлексивному процесі, a J. Mezirow підкреслив, що свідоме розуміння й навмисний (неквапливий) вибір - це передумови до рефлексії.
   Як ми бачимо, авторами висуваються на перший план важливість характеру досвіду й розвитку в процесі рефлексії. І підліток, і сам його досвід можуть служити як для полегшення процесу рефлексії, так і для створення бар'єрів. Робота D. Boud and D. Walker підкреслила потребу розуміти й виявляти ці бар'єри до рефлексії. Вони також позначили потребу досліджувати, як працюють бар'єри, як перетворити їх, і що необхідно протиставляти їм.
   Ми говоримо, що наступними умовами є: активна участь із боку індивідуума в процесі роботи й що вибір робиться самою людиною -автономно. Аналіз різних підходів указує, що контексті також сприйняті як важливі фактори в процесі рефлексії. Згідно Langer, “Контексти керують, нашою поводінкою і наш розум визначає, як ми інтерпретуємо кожний контекст”. Підхід E.J. Langer указує, що контекст може впливати на розмаїтість індивідуальних і зовнішніх факторів, але також і на те, що контекстні фактори можуть піддаватися зміні. Це розуміння показане в поглядах Boud and Walker, які включили оточення як фактори, що впливають на досвід й потребують уваги в підготовці взаємодії.
   Seibert and Daudelin досліджували вплив певних контекстних змінних на рефлексію. Вони стверджують, що повинна бути таке навколишнє середовище, що створює умови сприятливі рефлексуванню. Ці умови включають автономію, зворотний зв'язок, доступ і зв'язок з іншим людям, взаємодія з іншими. Так само рефлексія, навряд чи, відбудеться, якщо відносини мають брак в автономії, ефективного зворотного зв'язку, можливості зв'язатися з іншими, і відповідає випробуванню (проблемі). E.J. Loughran а слідом за ним і Seibert and Daudelin підтвердили, що контекстні фактори торкають психологічного стану індивідуума. їхнього дослідження підтвердили уявлення про те, що надання можливості знання контекстів допомагає робити позитивні психологічні зміни, тим самим розвивати активне рефлексування.
   Вищезгадане вказує на те, що рефлексія може впливати на ситуацію, пов'язану з розвитком, безпосередньо індивідуальних якостей, і наявними факторами в межах широкого навколишнього середовища. Таким чином, рефлексивний процес стає найбільш успішним тоді, коли й індивідуальні й зовнішні фактори складаються так, щоб контекст забезпечив відповідний баланс між викликом і підтримкою учасників взаємодії.
   З вище наведених досліджень нами були виділені наступні умови для розвитку рефлексії:
   - наявність свідомого розуміння, інакше кажучи, можливості працювати над інтерпретацією контекстів;
   - необхідність залучення для дослідження відповідей або вірувань інших людей;
   - відкритість своїх переживань і думок перед іншими людьми;
   - баланс між проблематичністю ситуації й підтримкою особистості, а для цього потрібно ефективний зворотний зв'язок.
   Нами бачиться можливість застосування виділених умов і для розвитку рефлексії, якщо ці умови будуть супроводжуватися певним змістом, спрямованим на прояснення сутності свого “Я”.
   Як ми знаємо: підлітковий вік є допитливим і шукаючим саме переживань свого нового “Я”. Безсумнівно, важливо, щоб виховний процес підлітків містив усе компоненти розвиваючої ситуації рефлексії.
   Отже, у психологічному плані, головне - це створення умов для усвідомлення підлітком себе як “нового відкриття”, як активного, перетворюючого (у широкому змісті) початку, як будівельника світу, що реалізує в процесі цього будівництва свою особистість і свої окремі здатності, знання й уміння.
   Як ми вже відзначали, особливістю рефлексії є здатність дивитися на речі, події як би з погляду іншого. Л.М. Кузнецова вказує на те, що “рефлексія не може бути засвоєна з культури в готовому вигляді, її становлення відбувається в процесі спілкування, побудованого у формі діалогу”[20]. Аналогічні підтвердження знаходимо в дослідженнях І.М. Семенова й С.Ю. Степанова [17], де відзначається, що принцип діалогічності став одним з еталонів для здійснення рефлексивної самоорганізації, а так само поліпшення якісних особливостей рефлексії.
   З одного боку, діалог це розмова рівних суб'єктів, коли зізнається значимість кожного учасника. М.М. Бахтін писав: “внутрішньо переконливе слово - напів своє, напів чуже і воно має діалогічне взаємне висвітлення”. Автором підкреслюється, що “творча продуктивність полягає саме в тім, що вона пробуджує самостійну думку й самостійне нове слово, що воно, зсередини організовує маси наших слів, а не залишається у відособленому й нерухливому стані”[13].
   Дійсно діалог саме та форма, у якій іде перехід з інтерпсихічної діяльності (соціальні відносини) у внутрішній план (інтрапсихічна діяльність). Можливість взаємозбагачення, знаходження багатства власного психічного життя надається діалогом. Тут же закладена можливості особистого вибору кожним учасником і створюється можливість розширення діапазону внутрішнього діалогу особистості.
   З іншого боку, одне діалогічне “Я” вступаючи в діалог з іншим діалогічнім “Я”, дозволяє зустрітися й обмінятися двом персональним сутностям. Якщо змістовною стороною діалогу будуть виступати питання саморозуміння й самоусвідомлення, а також якщо буде відбуватися обговорення: як я це роблю, то діалог стає ще й сутнісною формою.
   У діалозі двох особистостей відбувається момент зіткнення двох уявлень про значимість існування людини й особливостей розуміння себе. От це зіткнення і є межа відліку активізації рефлексії. Саме в такі моменти, на наш погляд, відбувається реконструкція свого уявлення про тілесну, почуттєву, інтелектуальну й духовну сутності. Будується їх нова єдина цілісність. Особливо підкреслимо, що інше діалогічне “Я” не зможе привласнити здатність самосвідомості до рефлексії, якщо цього досвіду немає в його співрозмовника. Так А. Ленглє відзначає, що про існування персонального виміру людина може довідатися, сприйнявши його як внутрішній голос, внутрішню інтуїцію. Ленглє вважає, що сьогодні антропологія людини повинна робити акцент не стільки на волі персони (Person), скільки на її здатність до Діалогу.
   Властива Person здатність до зустрічі в антропологічній моделі походить із подвійної співвіднесеності: із самим собою й іншим. Ми тим самим виділяємо ще одну з найважливіших умов для розвитку особистісної рефлексії в підлітків - це діалогічні відносини підлітка й дорослого.
   Розвиток уявлень про можливості об'єктивації процесу рефлексії Н.І. Гуткіна; Ю.Л. Лінецкий; Т.А. Симакова, СЮ. Степанов, стосувалися підліткового віку, тому необхідно розгляд цього психічного процесу в контексті провідної діяльності даного віку. Д.Б. Ельконіним було встановлено, що в підлітковому віці між однолітками виникає й розвивається особливе інтимно-особистісне спілкування. Відміною рисою цього спілкування від інших форм взаємин є те, що основним змістом її є інший підліток, як людина з певними особистими якостями. Т.В. Драгунова, Д.Б. Ельконін відзначають, що всі форми колективної діяльності підлітків підпорядковані своєрідному спілкуванню “кодексу товариства”. В особистому спілкуванні відносини будуються не тільки на основі взаємоповаги, але й на основі повної довіри й спільності внутрішнього життя. Ця сфера загального життя із другом має в підлітковому періоді особливу важливу роль [11, 14].
   Тільки вході спілкування підлітком здобувається можливість пізнати іншого, оцінити особистісні якості, усвідомити свої особливості особистості в порівнянні з іншими. На підтвердження даного погляду хотілося б привести висловлення ряду авторів [16].
   Л.І. Божович характеризує особливості спілкування підлітків тим, що в ньому відбувається усвідомлення своєї особистості, самосвідомість зростає у дитини з пізнання навколишнього світу, оточуючих людей, причому в першу чергу усвідомлюються їхні вчинки, всі що виражається зовні, і лише потім шляхом аналізу й узагальнення того, що виявлено зовні, підліток поступово приходить до пізнання внутрішнього світу інших людей. Таким же шляхом підліток приходить до усвідомлення якостей своєї особистості, причому спочатку тільки виключених окремо, і лише потім до розуміння їхнього взаємозв'язку один з одним. У підлітка виникає уявлення про свою власну особистість і їхня оцінка [1]. І.С. Кон, Д.І. Фельдштейн у своїй роботі відзначають роль значимого дорослого в спілкуванні підлітка: “можливість усвідомити, оцінити свої особисті якості, задовольнити властиве йому прагнення до самовдосконалення підліток одержує в системі взаємодії з “світом людей” і сам цей світ сприймається їм саме за посередництвом дорослих людей. Підліток чекає від них розуміння, довіри” [10, 12].
   Аналіз експериментальних даних, - як відзначає В.Е. Пахал'ян, -свідчить про те, що “нерегламентована, довірча форма спілкування, сприяючи процесу соціального досвіду й знань дорослих, істотно впливає на розвиток самосвідомості старшокласників, зокрема на таку його характеристику, як можливість аналізу й самоаналізу психічних якостей (рефлексія); регламентована форма спілкування, ускладнюючи процес засвоєння соціального досвіду і знань дорослих, перешкоджає розвитку здатності до аналізу й самоаналізу психічних якостей, стримує процес “виникнення” особистості” [19].
   Таким чином, В.Е. Пахал'ян, відзначаючи можливості розвитку самосвідомості підлітків у рівноправному суб'єкт-суб'єктній взаємодії, насправді говорить про діалогічне спілкування.
   У процесі діалогу відбувається значимий дослідницький акт, у результаті якого людина співвідносить свої почуття й переживання з почуттями й переживаннями іншої людини, що дозволяє йому побачити себе й оцінити ситуацію, а також побачити себе в ній як би з боку, що сприяє більше адекватній оцінці ситуації й вибору моделі власної поведінки. Тим самим ми хочемо підкреслити, що й діалог двох однолітків - підлітків, і діалог дорослого й підлітка є однією з необхідних умов для розвитку рефлексії [2, 4].
   Підведемо деякі підсумки проведеного нами теоретичного аналізу проблем розвитку рефлексії в підлітковому віці. На сучасному етапі дослідження даного феномена існує достатня роз'єднаність підходів до розуміння сутності рефлексії, її функцій і умов розвитку.
   З одного боку, особистісна рефлексія виділяється у вікових концепціях як один з новотворів, що підкреслювалося в роботах Л.І. Божович, Л.С. Виготського, В.І. Слободчикова, Е. Шпрангера й інших, що вказує на її важливу роль у формуванні особистості підлітка.
   З іншого боку, дослідження статусу рефлексії в ряді психологічних характеристик підлітка має немаловажне значення для визначення меж цілеспрямованого розвитку цієї здатності суб'єкта, хоча спостерігається слабка розробленість даної проблематики.
   Із третьої сторони, стихійно сформована здатність виявляється недостатньої, і в силу цього, необхідна робота з її розвитку в підлітковому віці. А для цього необхідні дослідження умов становлення цієї здатності, у тому числі й у підлітковому періоді розвитку.
   На даний момент існують концептуально різні підходи до розуміння рефлексії. Нами виділяється найбільш продуктивне уявлення рефлексії як здатності (способі) самосвідомості, що інтегрує відносини й уявлення особистості про себе, що відображає особливості відносин з іншими, з світом, що породжує більше цілісний “Я”-образ. Ця здатність цілісно реконструює уявлення й переживання людини про себе, і завдяки цьому адекватно реорганізує відносини із суб'єктивною й об'єктивною реальністю, які у свою чергу стають об'єктом рефлексії більше високого рівня цілісності й далі цей процес може повторюватися.
   Сучасні дослідження рефлексії дозволяють виділяти такі її функції як: диференційованість і інтегрованість, представленості своїх переживань людини про себе самого й з'ясування кордонів власної представленості у світі, адаптованість до зовнішніх умов, створення нового змісту свого існування, розвиток самопізнання.
   Недостатня розробленість тематики рефлексії не дає можливість цілісно оцінити структурну організацію цього феномена. Через це, нами пропонується розглядати такі змістовні компоненти рефлексії як: рефлексивність тілесного “Я”, рефлексивність своїх почуттів і емоцій, рефлексивність інтелектуальних операцій “Я” і рефлексивність ціннісного світоглядного, духовного початку “Я”.
   Сучасний стан проблеми умов становлення рефлексивності дає її фрагментарні описи, а також уявлення про те, що дотепер не було спроб опису й досліджень умов становлення рефлексії. Теоретичний синтез окремих описів умов розвитку рефлексивності дозволяють виділити такі основні умови:
   - діалог, що є розмовою рівних суб'єктів;
   - активна участь із боку індивідів;
   - незвичайність або ситуація, що спантеличує, людину;
   - відкритість своїх переживань і думок перед іншими людьми;
   - наявність свідомого розуміння, інакше кажучи, можливості працювати над інтерпретацією контекстів;
   - баланс між проблематичністю ситуації й підтримкою особистості, а для цього потрібно ефективний зворотний зв'язок;
   - свідомий вибір самою людиною і його автономність у цьому виборі;
   - усвідомлення своїх переживань про тілесну, почуттєву, інтелектуальну й духовну сутності.
   Таким чином, ядром нашого теоретичного дослідження стала перевірка припущення про те, що умовами формування рефлексії підліткового віку, що розуміється як здатність переосмислення суб'єктом змістів своєї самосвідомості в проблемно-конфліктній ситуації, що інтегрує більш цілісний “Я”-образ, є вище наведені моменти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М., 1986. - 278 с.
2. Бех І.Д. Роль самопізнання у вихованні учнів // Початкова школа. - 1988. - № 6, С. 4?8.
3. Боришевский М.И. Саморегуляция поведения школьника. // Сов. Педагогика.- 1991. - № 3.- С. 63767.
4. Боришевський М.І. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. - 1996. - № 3.- С. 26.
5. Боссарт А.Б. Парадоксы возраста или воспитание. - М.: Просвещение, 1991. - 263 с.
6. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т.4. Детская психология. - М.: Педагогика, 1984. - 432 с.
7. Возраст надежд или тревог. - Краснодар, 1986. - 206 с.
8. Гуменюк О. Я-концепція у плині соціального довкілля // Психологія і суспільство. - 2004. - №2.- С.1257144.
9. Зубков І.Ю. Я-образ для мене та інших// Практична психологія та соціальна робота. -1999. - №4, С. 39740.
10. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. Для учителя. - М.: Просвещение, 1989. - 255 с.
11. Кон И.С. Какими они себя видят. ? М.: “Знание”, 1975. - 96 с.
12. Кон И.С. Категория “Я” в психологии//Психологический журнал. Т.2, 1981. - № 3. С.26-29.
13. Кочетов А.В. Организация самовоспитания школьников: Кн. Для учителя. - Минск, 1990. - 204 с.
14. Кроник А.А., Кроник Е.А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я: Психология значимых отношений. - М., 1989. - 207с.
15. Леви В.Л. Искусство быть собой. - М.: “Знание”, 1991. - 256 с.
16. Платонов К.К. Структура и развитие личности. - М.: “Наука”, 1986. - 247 с.
17. Семенов И.Н., Степанов С.Ю. Рефлексивная психология и педагогика творческого мышления. - Запорожье, 1992. - 224 с.
18. Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия. - Самара: Издательский Дом “БАХРАМ - М”, 2003. - 656 с.
19. Флоренская Т.А. Я - против “я”. - М.: Знание, 1985. - 80 с.
20. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. - М.: Наука, 1977. - 143 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com