www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Типи особистісних цінностей: міжгрупові відмінності
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Типи особистісних цінностей: міжгрупові відмінності

О.В. Завгородня
Л.О. Курганська

ТИПИ ОСОБИСТІСНИХ ЦІННОСТЕЙ: МІЖГРУПОВІ ВІДМІННОСТІ

   Статтю присвячено проблемі особистісних цінностей, їх типам, динаміці, чинникам індивідуальних та міжгрупових відмінностей. Особливу увагу приділено етнокультурним та гендерним чинникам. Аналіз проблеми дозволяє зробити висновок про те, що становлення особистісних цінностей передбачає як соціалізацію, так і індивідуалізацію та універсалізацію.
   Ключові слова: особистісні цінності, смисл, між групові відмінності, гендер, соціалізація, індивідуалізація, універсалізація.
   Поняття “цінності” в філософії та соціології означає об'єкти, явища та ідеї, що втілюють в собі суспільні ідеали і виступають як еталони. У мовленнєвій практиці, коли говорять про особисті цінності, переважно розуміють:
   • фундаментальне благо, яке індивід послідовно "проносить" на протязі тривалого періоду свого життя, кінцеву мету дій;
   • якість (або практику), що надає значущості, смислу життю індивіда;
   • якість (або практику), що частково входить в ідентичність індивіда, який сам себе оцінює, інтерпретує і творить;
   • фундаментальний критерій, що дозволяє відбирати "кращі" шляхи серед можливих дій індивіда;
   • фундаментальний стандарт, з яким індивід співвідносить власну поведінку, а також поведінку інших людей;
   • "об'єкти цінностей" (це можуть бути твори мистецтва, наукові теорії, технології, пристрої, культові об'єкти, традиції, соціальні інститути, інші люди, природне довкілля та ін.), стосунки з якими відповідають уявленню про гідне життя та особисту ідентичність.
   Цінності в їх функціонуванні можуть втілюватись в культурі, соціальних інституціях, в житті окремих людей. Вони виявляються у свідомості індивіда, в словах, образах, практиках, але не можуть бути редуковані до ментальних уявлень або до простих станів свідомості [6], [15].
   Цінності в суб'єктивному вимірі визначають як елементи спрямованості особистості, що відображають її преференції в цій сфері і які в ряді психологічних концепцій зближуються з такими поняттями як позиція, переконання, або з соціальними настановленнями, в інших концепціях - з поняттями потреби, мотиву, або смислу.
   Особистісні цінності ми розглядаємо як смислові утворення, що мають свою специфіку та етапи становлення, в ході чого набувають стійкості та відносної автономності щодо початкових умов їх формування, стають здатними впливати на життєву практику людини. Цінності у вузькому сенсі є орієнтирами людини в напрямку унікально-індивідуальної реалізації її глибинної універсальної сутності. Цінності в широкому розумінні - це ціннісні або ціннісноподібні феномени (ідеологічні преференції, ембріональні або деградовані цінності тощо), поза якими неможливе людське існування; такі феномени можуть орієнтувати людину як в конструктивному еволюційному, так і в регресивному та збоченому напрямках.
   Одним із аспектів проблеми цінностей є питання про їх типологію. В аксіології існують поняття абсолютних та відносних цінностей, позитивних та негативних, часткових та універсальних, цінності-мети та цінностей-засобів та ін. З психологічної точки зору важливим є питання про ступінь розвитку цінності (цінність як лише "знаний" мотив, цінність як реально діючий мотив), ступінь її усвідомленості, спрямованість цінності, її обмеженість, частковість або універсальність, екзистенційне значення для конкретної людини.
   В. Франкл виділяє 3 типи цінностей, які здатні наповнити смислом людське життя: 1) цінності творення; 2) цінності переживання; 3) цінності ставлення. Цінності творення реалізуються переважно в праці. Цінності переживання виявляються в нашій чутливості до явищ навколишнього світу, зокрема захоплення красою природи чи твором мистецтва. Третя категорія цінностей, за Франклом, полягає у ставленні людини до реалій, що обмежують її життя. Дійсно значущим є ставлення людини до власної долі. Те, як людина приймає тягар життя, гідність та мужність, що вона виявляє у стражданнях в ситуації приреченості - все це є мірилом того, наскільки вона відбулася як людина.
   У знаходженні цінностей людині допомагає сумління. Сумління Франкл визначає як смисловий орган, як інтуїтивну здатність відшукувати сенс, який криється у кожній ситуації. Сумління допомагає людині знайти навіть такий сенс, який може суперечити усталеним цінностям, коли ці цінності вже не відповідають ситуаціям, що швидко змінюються. Саме так, за Франклом, зароджуються нові цінності. Сумління може почати революцію, і те, що на початку було унікальним смислом, може стати універсальною цінністю. Е. Фромм [11] розрізняє два типи сумління - гуманістичне та авторитарне.Гуманістичне сумління спонукає людину жити плідно, бути творчою і конструктивною у взаєминах з людьми, воно сигналізує про деструктивні відхилення в її діях. Авторитарне - сумління за своїми механізмами та генезисом ближче до того утворення, яке П.В. Симонов [9] називає почуттям обов'язку. Воно є результатом авторитарного виховання, виявом внутрішньої несвободи людини.
   А. Маслов [4] розглядає два типи цінностей - дефіцієнтні та буттєві. Дефіцієнтні цінності пов'язані з недостатнім задоволенням базових -фізіологічних та соціальних потреб (сон, безпека тощо); буттєві цінності виходять за межі природної та соціальної необхідності, Грунтуються на духовних прагненнях людини (добро, краса та ін.). Коли людина опиняється в екстремальній ситуації, її буттєві цінності перевіряються на міцність. Наприклад, в ситуації жорстоких випробувань (війна, концтабір, голод) підвищується значимість дефіцієнтних цінностей. Якщо при цьому буттєві цінності не вкорінені в особистості, а є лише "знаними", тоді може статися їх девальвація, знецінення, при цьому людина швидко деградує. І навпаки, у цій же ситуації людина може переглянути своє життя, відкинути дрібне, відчути в собі силу, що йде від буттєвих цінностей, виявити мужнє ставлення до жорстокої дійсності.
   Формування особистісних цінностей відбувається за тих чи інших природніх, соціальних, психологічних умов, які різною мірою сприяють або блокують цей процес. Саме поняття цінності, яке переважно використовують в значенні "смислова універсалія" (В. Франкл), має також інше, більш широке значення як суб'єктивна перевага, предмет прагнень людини, незалежно від міри її універсальності та об'єктивної цінності.
   Одна з перших спроб у психології пов'язати категорію цінності з певними типами особистості належить Е. Шпранглеру. Він виокремлює шість типів людей - економічний, естетичний, теоретичний, соціальний, релігійний і політичний. Кожному з них властиве домінування відповідної цінності: користь (І тип), гармонія (II), пошук істини (III), альтруїзм (IV), єднання (V), влада (VI).
   На думку Б.С. Братуся, не тільки духовні поривання, але й егоцентричні мотивації суб'єкта в певних умовах можуть набути статусу особистісних цінностей, ознак стійкості, усвідомленості, високої суб'єктивної значущості. В структурі особистості Б.С.Братусь виділяє 4 принципові рівні, пов'язані з особливостями ціннісного ставлення до людини (до себе і до інших): егоцентричний, групоцентричний, просоціальний (гуманістичний) та есхатологічний. Смислові змісти та мотивації кожного з 4-х рівнів можуть еволюціонувати від ситуативних, нестійких поривань до більш стійких та свідомих, і, нарешті, набути ваги особистісних цінностей, визначити спрямованість та смисл життя людини. Всі чотири рівні можуть бути наявні в кожній людині, часом перемагають мотиви одного рівня, іноді - другого. Але можна говорити і про деякий типовий для даної особи профіль, типове її прагнення. Так, в людині - навіть яскраво вираженого егоцентриста - в окремі моменти можуть спостерігатись і просо-ціальні, і духовні поривання, але вони, як правило, відступають перед егоцентричними мотивами, які встигли набути статусу особистісних цінностей [1].
   В духовній літературі багато уваги надається пізнанню душевного устрою людини. Теолог А. Кураєв розглядає три різні в ціннісному вимірі стани людської душі. Вищий стан характеризується висхідною цільністю, тобто все в людині зібрано і спрямовано до найвищої цінності (Бога).
   Нижче знаходиться більш поширений середній рівень душевного устрою -"демократія" почуттів, бажань, думок, розкиданість душевних поривань, залежність від зовнішніх впливів. В такому розслабленому стані людина не закрита для благих поривань, думок та справ, проте не належить їм цілком.
   Нижче цього рівня спостерігається низхідна спрямованість та ієрархізованість душевного устрою. Думки, почуття, задуми людини зібрані воєдино, кристалізуються навколо деякої найсильнішої пристрасті. Ця пристрасть повністю підпорядковує собі людину. При цьому можливі такі підтипи: 1) людина підкоряється пристрасті, одночасно усвідомлюючи, що це гріх, відчуває безсильне каяття, але опиратись пристрасті не може; 2) людина не знає, що це гріх, і спокійно, без боротьби, прямує шляхом духовного розпаду; 3) людина усвідомлює, що творить беззаконня, але з сатанинською гординею йде на свідоме протистояння Богові.
   Шлях до вищого душевного устрою від нижчого неминуче пролягає через руйнування пристрасної структури, тобто каяття, проходження через середній рівень, а потім - послідовне творення душевної цілісної спрямованості до Бога [3].
   Досить часто може спостерігатись ситуація, коли людина вважає своїми цінностями просоціальні або духовні, а її реальне життя підпорядковано владі неусвідомлених егоцентричних мотивацій. На думку Е. Фромма, звичайно існує розрив між тим, що людина вважає своїми цінностями та тими цінностями, якими вона керується і які нею не усвідомлюються. У суспільстві офіційно проголошеними цінностями можуть бути релігійні та гуманістичні: індивідуальність, кохання, співчуття, надія та ін. Але для багатьох людей ці цінності реально не впливають на мотивацію їх поведінки. Несвідомі цінності, які служать безпосередніми мотивами людської поведінки - це цінності, породжені соціальною системою, тобто власність, споживання, суспільне становище, розваги, сильні відчуття та ін. Розходження між усвідомленими та неефективними цінностями, з одного боку, та неусвідомленими та дієвими - з іншого, спустошує особистість. Змушена діяти не так, як її вчили, та прихильна до того, що вона сповідує, людина починає відчувати почуття провини, недовіри до себе, а також підозрювати інших людей у фальшивості і лицемірстві.
   Офіційно визнані цінності, так і ті, що фактично існують, не позбавлені структурованості; вони утворюють ієрархію, у якій деякі вищі цінності визначають усі інші як необхідні для реалізації перших. Е. Фромм подає перелік поширених ціннісних систем: теоцентричні системи цінностей, релятивізм, соціоцентричні системи цінностей, біологічно іманентні цінності, система цінностей заснована на тому, що А. Швейцер назвав" благоговінням перед життям".
   3. Фройд розглядав цінності як захисні утворення. Згідно з К. Хорні, це твердження справедливе не взагалі, а стосовно невротичних осіб. За її концепцією, невротики поступливого типу (спосіб реагування - "до людей") переважно сповідують християнські цінності, невротики агресивного типу (спосіб реагування - "проти людей") схильні декларувати "мораль джунглів" та викривати лицемірство та духовну вбогість "праведників", а невротики відстороненого типу (спосіб реагування - "від людей") орієнтується на суперечливу систему цінностей. При цьому цінності обираються невротичними особистостями не на основі внутрішньої свободи, а з причини неусвідомлюваного прагнення виправдати характерні для них ригідні поведінкові стереотипи [12].
   На думку Фромма, зріла, продуктивна людина буде прагнути до вибору такої системи, яка дозволить їй бути зрілою, продуктивною, раціональною. Людина, що затрималася у своєму розвитку, часто звертається до примітивних та ірраціональних ціннісних систем, які, у свою чергу, ще більш посилюють її залежність та ірраціональність. Цінності треба розглядати з точки зору, чи є вони для людини гідними орієнтирами у справі реалізації нею своїх сил та наскільки вони дійсно є відповіддю на людську потребу знаходження гармонії зі світом.
   В ході емпіричних досліджень вивчались цінності, що є характерними для різних культур, визначались вікові, статеві, професійні відмінності щодо ціннісних орієнтацій. Досліджувався їх зв'язок з сімейними стосунками, мотивами спілкування, активністю у вільний час, міжстатевою поведінкою, професійною спрямованістю. Використовувались опитувальники (наприклад методики Олпорта-Вернона-Ліндсея, М. Рокича та ін.), бесіда, проективні методи, зокрема незавершені речення, твори, вільне висловлювання на запропоновану тему, відповіді на відкриті питання, стандартизоване, або напівстандартизоване інтерв'ю і таке інше.
   Дослідження Ч. Морісона було спрямовано на визначення цінностей, яким віддають перевагу студенти різних країн - Індії, Китаю, Японії, США, Канади та Норвегії. Автор виявив певні відмінності між групами людей цих національностей. Він також намагався, використовуючи факторний аналіз даних, визначити основні цінності, що лежать в основі цих відмінностей і ймовірно, є основою індивідуальних преференцій. В результаті аналізу було виявлено 5 основних ціннісних вимірів: надання переваги відповідальній, моральній, стриманій участі у житті, при якій цінується та зберігається все те, що набула людина; радість активних дій при подоланні перешкод; цінність самодостатнього внутрішнього життя з багатою та розвиненою самосвідомістю, глибоке та доброзичливе проникнення в самого себе та інших; сприйнятливість до людей та природи; чуттєві радощі та насолоди, віддача себе моментові, відкритість, життя без напруження.
   Це одна з перших спроб об'єктивно визначити відповіді, дані у різних культурах, на питання про призначення життя. На думку Морісона, виявлені ціннісні виміри схожі на ноти, в яких кожна культура створює свою ціннісну мелодію [8].
   Голландський учений Дж. Гофстид, вивчаючи етнокультуральні особливості різних спільнот у другій половині 80-х років XX сторіччя, прийшов до висновку, що для них характерний різний тип мотивацій та цінностей.
   Першу групу склали північноамериканці, австралійці, британці й ірландці. Вони “мотивовані на досягнення”. Цінують лідерство, багатство, раціоналізм.
   Другу групу склали жителі Австрії, Бельгії, Італії, Греції, Японії і ряду інших країн. Вони орієнтовані на “захисну мотивацію” і цінують, насамперед, стабільність і традиції, ретельно оберігаючи свій світ від зовнішніх зазіхань.
   Третю групу склали Югославія, Іспанія, Бразилія, Чилі, Ізраїль, Туреччина, Росія, Україна. Для жителів цих країн характерний “зрівняльний підхід”, бажання поліпшити якість життя, але при цьому “нічого не змінювати, щоб не стало гірше”.
   Четверту групу склали жителі країн Скандинавії. Вони “соціально мотивовані”, їх ціннісним пріоритетом є постійне, неухильне поліпшення якості життя [14].
   Р. Бенедікт [15] розглядала сором і провину як основні регулятори соціального поводження людини і за цими параметрами вона диференціювала західні та східні культури. Типовою культурою сорому є культура Японії, де належність до певної групи значить більше, ніж збереження власної індивідуальності. Почуття сорому перед членами своєї групи виховується з дитинства: діти висміюються чи виганяються з класу за те, що вони діють, мислять, одягаються не як усі; вчинки особистого характеру обговорюються в групі і “винуватцю” виноситься громадський осуд.
   Як класичну культуру провини Р. Бенедикт розглядає культуру США і західних країн. Головний регулятор соціального поводження в цій культурі -внутрішнє почуття провини: перед Богом і перед собою. Психологія провини пов'язується з більш високим рівнем розвитку людини.
   Д. Фонтен досліджував залежність між ціннісними орієнтаціями та домінуванням в культурі почуттів провини або сорому (Бельгія та Індонезія). Виявилось, що в першому випадку в структурі цінностей людей переважають моральнісні, релігійні, та екзистенційні цінності, в другому випадку (культура сорому) переважають внутрішньогрупові та соціальні правила та норми [19].
   Слід визначити, що в оцінках рівня розвитку "західної людини" порівняно зі "східною" часом спрацьовують цінності та пріоритети, зумовлені власною культурною належністю дослідника.
   У цьому зв'язку становить інтерес позиція Н. Пезешкіана [7]. Дослідник використовував транскультуральний підхід при поясненні механізмів формування особистісних якостей, ієрархії цінностей та потреб, аналізуючи ментальність представників східної і західної культур, він описав характерні для них пріоритети. Відповідно до концепції диференціального аналізу Пезешкіана, особистісні цінності зосереджені в чотирьох областях. На основі культивування цих цінностей у популяції формуються певні пріоритети, прагнення до яких стає сенсом життя, а їхня втрата приводить до особистісної кризи. Цінності кожної з чотирьох сфер передаються з покоління в покоління, закріплюються в процесі виховання та навчання і, відповідно до концепції К.Юнга, знаходять відображення в колективному несвідомому. Н. Пезешкіан виділяє 4 сфери, в яких зосереджені особистісні цінності та пріоритети.
   1. Тіло/відчуття. В цю сферу включені такі цінності: фізичне та психічне самопочуття, зовнішня привабливість, сексуальність, задоволеність процесами сну та прийняття їжі.
   2. Діяльність/робота. До цієї сфери належать кар'єрні цінності, що включають престижність роботи, ставлення до праці, авторитет.
   3. Контакти. Цінностями цієї сфери є любов, терпіння, довіра.
   4. Фантазії/майбутнє. Цінності цієї сфери включають цінність релігії, інтуїтивних способів життя.
   Людина західної психологічної культури орієнтована на цінності, зосереджені в перших двох сферах: здоров'я, моложавість, спортивність, сексуальна привабливість, успіх у бізнесі, кар'єра, орієнтація на престиж та успіх. Для неї характерний індивідуалізм, егоцентризм, прагматизм. Ціль життя пов'язана із цими цінностями.
   Для людини східної психологічної культури пріоритетні цінності третьої та четвертої областей: необхідність в емоційних контактах з людьми, пошук сенсу життя, релігія, інтуїція. Така людина просоціально спрямована, схильна до колективізму, групоцентрична. Наслідування традицій, що виросли з досвіду багатьох поколінь, є однією з головних цінностей цієї культури, що нівелює проблему “батьків і дітей”, характерну для західної культури. Відмінності між культурами зумовлюють різні регулятори поводження.
   Слід відзначити, що і в стабільній етнокультурній спільноті також існують значні відмінності в тому, що вважається ціннісними пріоритетами в залежності від соціоекономічного, гендерного та вікового статусу людини.
   Вплив віку на ціннісні орієнтації учнівської молоді відображено в дослідженні Н.О. Шевченко. Учням 2-х-Ю-х класів пропонувалося визначити свої ціннісні пріоритети методом прямого ранжування. Учні різного віку як пріоритетні вибирали такі цінності (те що визначалось значущим, перелічено у низхідному порядку від найбільш значущих): діти молодших класів - навчання, сім'я, здоров'я, мир, спорт та ін.; 5-х-6-х класів - сім'я, навчання, друзі, взаємоповага, майбутня професія та ін.; 7-х-8-х класів - матеріальне забезпечення, навчання, щастя, краса (привабливість), від'їзд до іншої держави та ін.; 9-х-10-х класів - матеріальне забезпечення, щастя, краса, майбутня сім'я, мир [13].
   Значні відмінності ціннісних орієнтацій спостерігаються у дівчат та хлопців, у жінок та чоловіків. Дослідження ціннісних орієнтацій іспанської молоді 13-19 років показало, що хлопці віддають перевагу таким цінностям: комфортне життя, хвилююче життя, щастя, спасіння, дружба, бути честолюбним, здібним, сміливим, творцем; дівчата переважно обирають цінності гідності, рівних прав, сімейної та національної безпеки, незалежності, здатності бути корисним людям [16].
   Дослідження російських чоловіків та жінок показало, що чоловіки більшою мірою, ніж жінки, цінують порядок, лідерство (самоствердження, агресивність, наполегливість при досягненні мети; а жінки віддають перевагу толерантності до інших людей, турботі (як прийняттю так і готовності надати допомогу), пошуку нових шляхів [2].
   Ціннісні орієнтації залежать від статі, віку а також неоднозначно пов'язаної з ними індивідуалізації особистості. Зокрема, досліджувався зв'язок між індивідуалізованим (принциповим) рівнем моральних суджень (за Л.Кольбергом) та цінностями студентів. Виявлено позитивну кореляцію з такими цінностями: почуття гідності, свободи, внутрішня гармонія, бути честолюбним, мати широкі погляди, бути здібним, поблажливим, здатним прощати, бути незалежним та інтелектуальним; негативний зв'язок виявлено з цінностями чистоти, відданості, слухняності, ввічливості, спасіння [16].
   Відповідно до Фромма, навіть якщо можна було б об'єктивно довести, що одна система цінностей краща за інші, практично це мало що дало. Об'єктивний доказ зовсім не здавався б невідпорним тому, хто не згодний з цією системою цінностей через те, що вона суперечить вимогам, які коріняться у структурі його характеру [11].
   У формуванні цінностей ми виділяємо такі лінії: перше - відображає рух від цінностей навіяних, наслідуваних, запозичених до внутрішньо детермінованих та індивідуалізованих. Ця лінія в еволюції цінностей пов'язана з розвитком самоусвідомлення та волі; друга лінія у формуванні цінностей пов'язана з континуумом від нарцисично-егоцентричних цінностей через різні форми групоцентричних (малих та широких угрупувань) до універсальних цінностей. Розвиток в цьому напрямку залежить від здатності до глибоких переживань.
   Формування цінностей має віковий та гендерний аспекти. Дитина освоює цінності значущих дорослих і переважно наслідує їх. Підліток ревізує та деконструює освоєнні в дитинстві цінності, але часто некритично наслідує цінності своєї референтної групи, авторитетних ровесників та старших приятелів-наставників. Юнак на основі освоєних цінностей та досвіду деконструкції намагається побудувати власну систему цінностей. Ціннісна система дорослої людини випробовується життєвою практикою, утверджується або переглядається, еволюціонує або деградує.
   Що стосується гендерного аспекту, то в так званих "традиційних суспільствах" саме статево специфічні обряди ініціації сприяли формуванню відмінних цінностей чоловіків та жінок. Обряди ініціації хлопчиків стимулювали деконструкцію цінностей дитячого і жіночого світу та прийняття цінностей дорослих чоловіків. Обряди ініціації дівчат стимулювали самоототожнення із жіночою репродуктивною роллю, відповідно обмежуючи і спрямовуючи їх ціннісне самовизначення.
   На думку сучасного французького філософа Е. Морена, кожна дитина чоловічої статі формується шляхом проходження спочатку через жіночу культуру (у взаєминах з матір'ю), потім - через молодіжну, і, зрештою - через чоловічу дорослу культуру. Отже, системою, через дитинство і юність забезпечується відтворення соціокультурної моделі, - різне для чоловіка і жінки, яка більш підпорядкована культурним обмеженням. Досягаючи дорослого віку, чоловік "витісняє" прожиті ним етапи жіночої і молодіжної культури, проте це витіснення не обов'язково має бути повним і постійним. Тому починаючи, мабуть, від самої появи людського суспільства, а особливо в сучасних еволюційно розвинутих суспільствах все більше виявляється в чоловіках жіночі та юнацькі риси. На думку Е.Морена, людина гуманізується за рахунок розвитку в чоловікові саме цих рис [5].
   Певні аналоги ініціацій існують і в сучасному суспільстві. Хоча з розширенням сфери індивідуальної свободи ці процеси стають менш жорсткими, проте на формування ціннісної сфери юних людей впливають гендерні стереотипи, тиск соціальних очікувань, інформаційний тиск тощо. Відомо, що людина багато чого засвоює на несвідомому рівні, але вже й тоді виявляються значні індивідуальні відмінності. А в процесі свідомого вибору зростає свобода людини: одні норми мислення, поведінки вона приймає, щодо інших виявляє стійкість, не піддаючись тискові соціальних очікувань (факти з біографії видатних людей демонструють нам таку стійкість). В свою чергу, некритична конформна орієнтація на норми та цінності соціального оточення, зокрема жорсткі гендерні схеми, гальмує розвиток особистості.
   Отже, становлення особистісних цінностей передбачає як соціалізацію індивіда (залучення до представлених в культурі цінностей), так і індивідуалізацію (критичне осмислення існуючих цінностей, формування власної ієрархії цінностей) та універсалізацію (вихід за межі групових цінностей локальної культури, наближення до загальнолюдських універсалій).
   Становить теоретичний інтерес та перспективу емпіричного дослідження визначення зв'язку особистісних якостей, рівня моральнісного розвитку та характеристик ціннісної сфери в процесі дорослішання, а також вивчення умов фасилітації ціннісного вдосконалення людини та впливу на цей процес таких чинників як гендерна, етнокультурна, професійна самоідентифікація.

Література

1. Братусь Б.С. К проблеме нравственного сознания в культуре уходящего века //Вопросы психологии. - 1993. - С. 6-12.
2. Корнилова Т.В., ПарамейГ.В., Ениколопов СИ. Апробация методики А. Эдварса "Список личностных предпочтений на российских выборках // Психол. журнал. - 1995. -№2. -С. 142-151.
3. Кураев А. О вере и знании - без антиномий// Вопросы философии. -1992.-№ 7.-С. 26-35.
4. Маслоу А. Психология бытия. - М, 1997.
5. МоренЕ. Втрачена парадигма: Природа людини. - К.: КАРМЕ-СИНТО, 1995.
6. Нугаев P.M. Смена развитых научных теорий: ценностные измерения // Вопросы философии. - 2002. - №11.
7. Пезешкиян Н. Позитивная семейная психотерапия. - М., 1993.
8. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. - М., 1994.
9. Симонов П.В. Мозг и творчество //Вопросы философии. - 1992. -№11. - С. 3-25.
10. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990.
11. Фромм 3. Психоанализ и этика. - М., 1993.
12. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. - М., 1993.
13. Шевченко Н.А. Динамика жизненных ценностей учащихся в связи с аварией на ЧАЭС // Психологічні наслідки Чорнобиля. Соціальна допомога потерпілим. -К., Сан-Франциско, "LightPress, 2003. -С. 108-115.
14. Юрьева Л.М. История. Культура. Психические и поведенческие расстройства. - К., 2002.
15. Benedikt R. The chrysantemum and the sword: patterns of Japanese culture. Boston, 1946.
16. Fontain J. The cultural embedment of quilt and shame: the relationship between religiosity, value orientation and quilt and shame feelings in Belgium and Indonesium // Abstracts III European congress of psychology. № 111. Tampere, Finland. 1993.-P. 56.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com