www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Змістово-типологічні характеристики системи ціннісних орієнтацій студентів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Змістово-типологічні характеристики системи ціннісних орієнтацій студентів

Л.М. Денисюк

ЗМІСТОВО-ТИПОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИСТЕМИ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТУДЕНТІВ

   Стаття присвячена дослідженню проблеми змістово-типологічних особливостей системи ціннісних орієнтацій студентської молоді. Порушується питання про статусно-ієрархічну структуру ціннісної свідомості. Особлива увага приділяється впливу системи цінностей на професійний розвиток студентів.
   Ключові слова: система ціннісних орієнтацій, ієрархія цінностей, професійний розвиток студентів.
   Розвиток гуманної, вільної і відповідальної особистості безпосередньо пов'язаний із системою її духовних цінностей, що протистоять утилітарно-прагматичним цінностям. Духовність так чи інакше передбачає вихід за межі егоїстичних інтересів, особистої користі і зосередженість на моральній культурі людства. Відтак цілі й наміри духовної зрілості особистості вкорінені у системі надіндивідуальних цінностей, завдяки чому вони виконують функцію вищого критерію орієнтування в світі й опори для особистісного самовираження.
   Духовні цінності є адекватними індикаторами розвиненої особистості, за якими вона розпізнається. Особистість потенційно володіє цими цінностями як власними якостями. При цьому рівень володіння ними повинен бути таким, щоб можна було їх розгортати в реальній життєдіяльності.
   Структура духовних надбань формується на основі не вроджених, підсвідомих і сліпих внутрішніх динамічних тенденцій, а свідомого, осмисленого відображення буття. Тому перспективним є підхід, коли в ядро структури духовних цінностей кладуть не генетично ранні спонуки фізіологічного характеру, а генетично пізні утворення, які, будучи “вторинними” у генетичному плані, є “первинними” у структурному.
   Морально-духовні цінності людства є важливими життєвими цінностями, які зумовлюють інші цінності суспільства: економічні, ідеологічні, політичні тощо. У кризові періоди людського розвитку моральну систему можуть утворювати не вищі духовні цінності, а система елементарної економічної і біологічної мотивації. Це безпосередньо відбивається на формуванні та розвитку особистості: буде вона конструктивно-соціокультурної чи деструктивно-егоїстичної спрямованості. Формування і розвиток повноцінної особистості вимагає, по-перше, відповідального етично-змістового наповнення цих моральних категорій, а по-друге, представлення індивідуальної духовної системи не стільки на формально-логічному рівні як сталого, виповненого утворення, скільки як системи розвиваючої з виділенням головного, системоутворюваного відношення [1, с 8-11].
   Коли йдеться про трансформацію системи цінностей чи її докорінну перебудову, то слід акцентувати увагу на дотриманні таких принципів, як плюралізм, альтернативність, гуманістичність, оскільки саме ці принципи забезпечують можливість формування системи цінностей, котра відкриває простір для розвитку особистості творчої, вільної, здатної до самостійного, відповідального вибору. Цим забезпечується можливість становлення особистості, котра, як самоактивний суспільний суб'єкт, бере на себе всю відповідальність за власну життєдіяльність, за її наслідки для суспільства і для самої себе, стає реальним творцем власної долі і співтворцем долі спільноти, до якої належить [8, с 22].
   Складна природа цінностей обумовлює різні підходи до їх класифікацій. В.П. Тугарінов виділяє дві групи цінностей: цінності життя (життя, здоров'я, радість життя, спілкування з людьми); цінності культури (матеріальні (техніка, житло, їжа, одяг), соціально-політичні (суспільний порядок, мир, безпека, свобода, рівність, справедливість, людяність), духовні (освіта, наука, мистецтво).
   О.Г. Дробницький класифікує цінності на предметні, які виступають як об'єкти потреб, і суб'єктивні (цінності свідомості або цінності уявлення). Перші виступають об'єктами наших оцінок, другі - в якості підстави для таких оцінок. У І.Ю. Істошина знаходимо цінності матеріальні та інтелектуальні.
   Т.В. Бутківська подає систему цінностей соціального суб'єкта: сутнісно-життєві (уявлення про добро, зло, щастя, мету та сутність життя); універсальні:
   а) вітальні (життя, здоров'я, особиста безпека, добробут, сім'я, родичі, освіта, правопорядок);
   б) суспільного визнання (працелюбство, соціальний статус);
   в) міжособистісного визнання (чесність, альтруїзм, доброзичливість);
   г) демократичні (свобода слова, совісті, національний суверенітет); партикулярні (належність до малої батьківщини, сім'ї); трансцендентні (віра в Бога, прагнення до абсолюту).
   І.В. Ващенко, Н.В. Петруновська визначили сукупність базових цінностей, що відображають специфіку ціннісної свідомості населення у кризово-реформованому суспільстві. Оптимальний перелік становить 14 цінностей:
   1) життя людини як вища цінність, самоцінність;
   2) воля в сучасному, ліберальному значенні цього терміна як “воля для...” реалізації соціально позитивних потреб і здібностей індивіда;
   3) моральність як якість поведінки людини відповідно до загальнолюдських морально-етичних норм;
   4) спілкування в сім'ї, з друзям та іншими людьми, взаємодопомога;
   5) сім 'я як особисте щастя, продовження роду;
   6) робота як самоцінний зміст життя і як засіб заробітку;
   7) благополуччя - прибутки, комфорт свого життя, здоров'я;
   8) ініціативність - заповзятливість, здатність показати себе, відзначитися;
   9) традиційність - повага до традицій, жити, як усі, залежність від навколишніх обставин;
   10) незалежність - здатність бути індивідуальністю, жити за своїми критеріями;
   11) самопожертва - готовність допомагати іншим, навіть на шкоду собі;
   12) авторитетність - здатність впливати на інших, мати владу над ними, добиватися успіху, перемоги;
   13) законність - встановлений державою порядок для безпеки індивіда, рівноправності його відношень з іншими;
   14) вільність - архаїчна “воля від...” обмежень волевиявлень індивіда, прагнення до вседозволеності.
   Ю.Р. Саарнійт вважає, що в ціннісний зміст орієнтацій на соціальну активність включаються ціннісні уявлення про чотири основні групи цінностей: альтруїстичні цінності, статусні цінності, цінності самовираження, матеріальні цінності.
   За Н.В. Бондар виділяють такі типи цінностей: 1) гедоністичні (задоволення потреб, щастя, безпека); 2) прагматичні (досягнення цілей, робота, навчання, бажання залишити слід після себе); 3) іманентні (саме життя, випробування життя); 4) трансцендентні (пошуки смислу життя, гармонії, самовдосконалення, самореалізації); 5) добробутні, або матеріальні (достаток, багатство, матеріальна забезпеченість).
   Деякі автори наполягають на класифікації ціннісних орієнтацій за суб'єктом діяльності (індивідуальні, цінності групи, класу, суспільства в цілому), за об'єктом діяльності (цінності, що відображають матеріальні і духовні потреби), за видами діяльності (трудові, пізнавальні, виховні, соціально-політичні), за способом діяльності.
   Сучасний американський філософ Н. Решер виділяє три класи цінностей, виділяючи в кожному декілька різновидів; 1) цінності предметів, середовища, індивідуальні, групові, соцієтальні (економічні і правові); 2) матеріальні або фізичні, економічні, моральні, соціальні, політичні, естетичні, релігійні (духовні), інтелектуальні, професійні, чуттєві; 3) егоцентричні та альтруїстичні.
   За Г. Рикертом існує шість класів цінностей: логічні, що втілюються в науці; естетичні, що втілюються в мистецтві; містичні, що втілюються в язичництві; моральні, особистісні; релігійні [17].
   Проблему класифікації цінностей активно й успішно вивчав Н.І. Лапін, виділивши кілька основ їх типізації. “На цій основі розрізняють цінності соціальні, культурні, екологічні, політичні, духовні і т.д. спеціалісти налічують десятки навіть сотні таких цінностей” [6, с 15]. Наступною “основою типології цінностей може служити їх співвіднесення з відповідними потребами індивідів: вітальними - первинними потребами, що є значимі для збереження й продовження життя (добробут, комфорт, безпека); інтеракціоністськими - потребами в спілкуванні, взаємодії з іншими людьми; соціалізаційними - ще складнішими потребами засвоєння цінностей, норм, зразків поведінки, схвалюваних даним етносом, суспільством, культурою; смисложиттєвими - потребами наповнення своєї діяльності загальним змістом, значимим для свого життя ” [6, с 16].
   Систему суспільних цінностей В.В. Марцинюк класифікує відповідно до основних сфер суспільної діяльності: матеріальної, соціально-політичної, духовної. Цінності матеріального життя (праця й те, що безпосередньо пов'язано з виробництвом та споживанням матеріальних благ), цінності соціального життя (суспільний лад, все, що пов'язано з прогресивною соціальною структурою, спілкуванням, соціально-політичною діяльністю людей); духовні цінності (система знань, науковий світогляд, художня література, моральність, мистецтво). У структурі цінностей студентського колективу автор виділяє: а) професійні цінності - професійна специфіка підготовки спеціаліста у ВНЗ, спеціальні цінності матеріального й духовного виробництва, що визначаються усвідомленими потребами та інтересами студентства (праця і трудові традиції, система наукових знань, інформованість і науковий світогляд); б) соціально-політичні цінності - політична система, що забезпечує права і свободи громадян, демократизація життя суспільства, соціальна активність, та особистісні якості студентів, що сформувались на їх основі (цілеспрямованість, патріотизм, інтернаціоналізм, політична активність і ті.); в) моральні цінності, що включають гуманізм, колективізм, честь, гідність, совість; г) естетичні цінності, що стосуються студентської діяльності, взаємовідносин, побуту [14, с 75-76].
   Спираючись на методику М. Рокича, В.М. Куніцина, 3. Раушенбах групують особистісні цінності у три змістові блоки:
   1) цінності, що сприяють загальному розвитку особистості;
   2) що сприяють самоствердженню особистості;
   3) що відображають специфічні властивості конкретної професійної діяльності.
   Досліджуючи психологічні закономірності виховання громадянської свідомості особистості, М.Й. Боришевський побудував концептуальну модель зрілої особистості-громадянина, духовна сфера якої включає систему цінностей, до якої входять такі підсистеми: моральні цінності — втілюються у найрізноманітніших виявах активності та самоактивності людини, спрямованих на утвердження у між людських стосунках гуманних начал: доброта, справедливість, толерантність, щирість, сумлінність, взаємоповага, власна гідність, відповідальність, принциповість, активна протидія і непримиренне ставлення людини до фальші, цинізму, лицемірства, підлабузництва, лінощів і неробства, усвідомлене працелюбство.
   Громадянські цінності: патріотизм (самовіддана любов до рідної землі, її народу, держави, вболівання за долю батьківщини, потреба віддавати всі свої сили, талант служінню співвітчизникам, почуття відповідальності за сучасне й майбутнє нації, держави); інтерес до історії рідного краю, його минулого; шана до видатних людей, героїв нації; діяльна участь у збереженні та примноженні традицій народу, його культури, мистецтва, науки; розвинена національна свідомість; прагнення до ідентифікації зі своїм етносом, нацією; національна гідність.
   Правові цінності: правова вихованість, законослухняність; володіння правовою культурою; свідоме та відповідальне ставлення до прав та обов'язків громадян відповідно до державного законодавства; правова вихованість; активна протидія правовому нігілізму; захист Конституції, державних символів; мова (її державотворча роль, бездоганно володіти нею, активно сприяти її захисту та функціонування в усіх сферах суспільного життя, на всій території держави).
   Світоглядні цінності (трансцендентні орієнтації людини): віра у вищу ідею; віра у незнищенність, безсмертя людської душі; добрі справи; благородні поривання та вчинки.
   Екологічні цінності: екологічна вихованість; усвідомлення неоціненного значення навколишнього природного середовища у житті; бережливе ставлення до природи; розвинена дійова потреба захищати її від нерозумних і небезпечних впливів; естетичне сприймання природних явищ, усвідомлення їх благотворного впливу на почуття, світосприймання.
   Естетичні цінності: естетична вихованість; розвиненість естетичних смаків; уміння відрізняти справжню благородну красу від дешевих імітацій, вульгарності.
   Інтелектуальні цінності: здатність мислити критично й самокритично; спроможність плекати власні об'єктивні оцінки, погляди на різні життєві явища; здатність людини логічно мислити; здатність успішно здійснювати найскладніші розумові операції.
   Валеологічні цінності: відповідальне ставлення до свого психічного і фізичного здоров'я [8, с 23-25].
   Досліджуючи систему ціннісних орієнтацій студентів при створенні теоретичної моделі формування розвитку та зміни складових системи ціннісних орієнтацій студентської молоді під час навчання у ВНЗ за основу ми взяли концептуальну модель М.Й. Боришевського. На нашу думку, він найближче підійшов до розв'язання проблеми змісту системи ціннісних орієнтацій особистості. Однак вважаємо за потрібне розширити і доповнити модель з огляду на специфіку студентського віку.
   Обов'язковими компонентами системи ціннісних орієнтацій студентів повинні бути: сімейні цінності (потреба продовження роду, сімейні традиції, стосунки між членами родини), економічні цінності (стабільність, продуктивність), етичні цінності (взаєморозуміння; хороше емоційне самопочуття), соціальні цінності (гуманізм, гуманітарність, свобода людини її всебічний розвиток та вдосконалення здібностей, справедливість, гідність, колективізм, демократія); релігійні цінності (віра в Бога, милосердя, терпимість, толерантність, сповідування Божих заповідей), професійні цінності (престижність професії її привабливість; цілі даної професії як вираження її соціальної функції, місця в житті суспільства; зміст і умови професійної праці; соціальна позиція професії стосовно інших соціальних груп; особистісний зразок представника даної професії; професійна етика і традиції, характерні даній професії, що регулюють професійну діяльність та стиль життя її представників).
   Одним з найбільших виявів моральності людини є її ставлення до праці, усвідомлення працелюбства як найвищої моральної цінності. Усвідомлення творчої, улюбленої праці, праці за покликанням як однієї з найважливіших моральних цінностей допомагає людині реалізувати себе, збагнути свої можливості, відчути свою потрібність людям, здатність власною працею дарувати щастя рідним, близьким, Батьківщині.
   Можна класифікувати цінності за протилежним значенням: позитивні і негативні, первинні і вторинні, реальні й потенціальні, реальні й декларовані, абсолютні й відносні і т.д. Є ряд цінностей, які важко віднести до якоїсь із груп, або які стосуються багатьох із них: умовні, ідеальні, інтелектуальні, неперехідні, вічні, глобальні та ін. Також розрізняють проміжні та фундаментальні цінності, за об'єктом задоволення потреб - матеріальні і морально-духовні, за метою використання - егоїстичні та альтруїстичні, за рівнем узагальнення - конкретні й абстрактні, за функцією в діяльності людини - термінальні й інструментальні, за змістом діяльності -пізнавальні та предметно-перетворювальні, за приналежністю -особистісні, групові, колективні, суспільні, національні, загальнолюдські. В останній категорії зафіксовані критерії, на основі яких конкретне суспільство, народ, нація, клас, група, особистість у конкретний історичний період визначають позитивну або негативну значущість наслідків людської діяльності, поведінки, вчинків тощо. Кожна нова доба породжує нові ціннісні орієнтири. Оновлення цінностей є закономірністю розвитку культури. За функціональною основою (роллю у суспільстві) розрізняють цінності що інтегрують і диференціюють.
   Оскільки цінності впливають на поведінку людей в усіх сферах життєдіяльності, то найпростішою основою для їх типології є конкретний предметний зміст. Розрізняють цінності соціальні, культурні, економічні, політичні, духовні тощо. Фахівці налічують десятки й сотні таких цінностей. Але загальних, базових цінностей, що становлять основу ціннісної свідомості людей і водночас впливають на їхні вчинки в різних галузях життя, не так багато. їх кількість стає мінімальною, якщо співвідносити цінності з потребами людей. Фрейд запропонував обмежитись двома, Маслоу - п'ятьома потребами-цінностями, Мюррей склав список з 28 цінностей, Рокич емпірично дослідив 18 термінальних і 18 інструментальних цінностей. Отже, йдеться про 2-4 десятки базових цінностей. Вони формуються в період первинної соціалізації індивіда, поки людина не досягне 18-20 років, а потім залишаються достатньо стабільними. Істотні зміни відбуваються у кризові періоди життя людини і її соціального середовища. Вони стосуються не стільки складу скільки структури цінностей, тобто їх ієрархічного співвідношення в індивідуальній, груповій і суспільній свідомості: одні цінності набувають вищого статусу чи рангу, інші стають менш значущими.
   З погляду соціокультурного змісту цінностей найбільш фундаментальною основою для їх типології є розрізнення термінальних й інструментальних цінностей. Термінальні, або цільові, узагальнено виражають найважливіші цілі особистості, ідеали, вони відображають тривалу життєву перспективу, тобто те, до чого вона прагне тепер і прагнутиме в майбутньому. Вони зумовлюють зміст життя людини, вказують, що для неї особливо цінне, важливе, значуще. Як відомо, вміння визначати свої цінності, тобто знайти самого себе і своє місце в житті, - важливий показник особистісної зрілості (цінність людського життя, сім'ї, міжособистісних стосунків, волі, праці тощо). їх у свою чергу поділяють на особисті й соціальні.
   В інструментальних цінностях зберігаються ті засоби досягнення цілей, які схвалює дане суспільство чи інша спільність. З одного боку це моральні норми поведінки, а з іншого - якості, здібності людей (незалежність, ініціативність, авторитет тощо).
   Щодо типології цінностей за їх місцем у статусно-ієрірхічній структурі ціннісної свідомості членів суспільства (результати емпіричних досліджень насамперед І.Ф. Наумової) можна виділити такі чотири групи: 1) цінності вищого статусу - “ядро” структури цінностей (група цінностей, що домінують у суспільній свідомості та інтегрують суспільство чи іншу соціальну спільність у єдине ціле); 2) цінності середнього статусу, що можуть переміщуватися у склад ядра чи на периферію - структурний резерв (перебуває між домінуванням і опозицією, відповідає тій галузі, де найінтенсивніше виявляються ціннісні конфлікти між індивідами та соціальними групами, а також внутрішньо особистісні конфлікти); 3) цінності, статус яких нижчий від середнього -“периферія”: вони також можуть переміщуватись у склад периферії або в “хвіст”; 4) цінності низького статусу - “хвіст” ціннісної структури (це цінності явної меншості, яка відрізняється від решти членів спільності більшою стабілізацією своїх орієнтацій, успадкованих від минулих досягнень культури.
   Н.І. Лапін запропонував типологію цінностей за їх місцем у ста-тусно-ієрархічній структурі ціннісної свідомості. Він визначив чотири статусно-ієрархічні групи цінностей: 1) цінності вищого статусу -ядро ціннісної структури (схвалюють більше 60 % респондентів); 2) цінності середнього статусу (інтегруючий структурний резерв), що, на думку автора, включає цінності соціокультурного типу суспільства (40-60 %); 3) цінності нижче середнього статусу (опонуючий диференціал), що включає цінності, які протистоять інтегруючому резерву (30-40 %); 4) цінності нижчого статусу, конфліктогенна периферія. Н.І. Лапін вважає, що вона пов'язана із владно регулюючою функцією суспільства, і в специфічній євразійській ментальності представлена двома конфліктуючими цінностями - владою і свободою (менше 30%).
   Російський психолог С.С. Бубнова виділяє три ієрархічні рівні в системі ціннісних орієнтацій особи. До першого рівня вона відносить абстрактні, найбільш узагальнені духовні, соціальні і матеріальні цінності. Духовні цінності, в свою чергу, диференціюються на пізнавальні, естетичні, гуманістичні та інші, соціальні - на цінності соціальної поваги, соціальних досягнень, соціальної активності і т.д. Другий рівень, з точки зору автора, це цінності, що закріплюються в життєдіяльності і проявляються як властивості особи, а третій - характерні способи поведінки особи як засоби реалізації і закріплення цінностей-властивостей.
   В основі цієї теоретичної моделі покладена думка Б.Ф. Ломова, що ціннісні орієнтації, як і будь-яку психологічну систему, можна уявити як багатомірний динамічний простір, кожний вимір якого відповідає певному видові суспільних відносин і для кожної особи по-різному важить.
   Цінності ядра досить стабільні. Зміни характерні лише для періоду кризи соціального середовища або як наслідок кризових періодів особистості студента. Варто наголосити, що ці зміни стосуються не складу ціннісних орієнтацій, а їх ієрархічного співвідношення як в індивідуальній, так і в суспільній свідомості. Трансформація ціннісного ядра призводить до такого кризового явища в суспільстві, як зростання рівня соціальної аномії. Н.В. Паніна визначає аномію як стан соціальної організації, який характерний для кожного перехідного суспільства, що у виключних історичних обставинах досягає глобальних суспільних масштабів, коли усе суспільство усвідомлено відмовляється від основних ідеологічних принципів своєї організації і, яке ще не має нової, цілісної ціннісно-нормативної системи. Феномен аномії можна охарактеризувати так: відсутність моральної регуляції поведінки, самоконтролю і дисципліни, що ґрунтуються на нормах культури, де соціалізація особистості, моральний цинізм, аномізація особистості, втрата нею соціальних зв'язків, відчуження від суспільства, втратою людиною власного “Я”, розпад її особистості.
   Проблема цінностей та ціннісних орієнтацій студентської молоді в умовах соціально-політичних та економічних змін залишається актуальною. Науковцям необхідно переосмислити розуміння системи ціннісних орієнтацій взагалі і студентства зокрема. Система ціннісних орієнтацій студентів є складною, багаторівневою динамічною структурою, що характеризує змістову сторону спрямованості особистості. Проблема вимагає продовження дослідження системи ціннісних орієнтацій студентів на психологічному рівні, як додаток до загальнофілософських, соціологічних, педагогічних раніше проведених дослідів.
   У студентської молоді існує специфічна система ціннісних орієнтацій, яку необхідно досліджувати на рівні близькому до індивідуального, з метою виявлення умов домінування тих чи інших цінностей у даній соціальній ситуації (професійно спрямоване навчання, кредитно-модульна система, контроль/тиск з боку деканату, ректорату), і на цій основі вирішувати проблеми навчання, розвитку особистості студентів. Дослідження слід орієнтувати на прагматичний критерій - професійний розвиток (успішність у навчанні, та практиці, професійна дисципліна, традиції). Шляхом психологічного дослідження кореляцій та зв'язків ціннісних орієнтацій отримати механізми впливу на професійний розвиток студентської молоді.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 1. - С. 124-129.
2. Бобнева М.И. Ценностные приоритеты личности и группы. -М., 1995.-63 с.
3. Болотіна В.Ю. Моральні цінності підростаючого покоління // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. - К., 1997. - С. 19-21.
4. Бондар Н.Є. Формування особистісної репрезентації в юнацькому віці: Дис. ... канд. психол. наук. - К., 1998. - 207 с
5. Бондаренко О.Ф. Психологічні особливості сучасної студентської молоді // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №4. -C.8-11.
6. Марценюк В.В. Социальные ценности и их роль в формировании личности студента // Студенчество и современное ценностное сознание. - Ставрополь, 1992. - С. 74.
7. Боришевский М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. - 1997. -№ 1. -С. 144-150.
8. Боришевский М.И. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості // Цінності освіти і виховання. - К., 1997. - С. 21-25.
9. Бутківська Т.В. Проблема цінностей у соціалізації особистості // Цінності освіти і виховання. - К., 1997. - С. 27-31.
10. Бутківська Т.В. Цінності в контексті соціокультурної освіти // Педагогіка і психологія. - 1995. - № 3. - С. 33-39.
11. Долинська Л.В., Максимчук Н.П. Психологія ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя. - К.-Подільськ, 2008. - 124 с
12. Дробницкий О.Г. Некоторые аспекты проблемы ценностей. // Проблема ценности в философии. - М. - Л.: Наука, 1966. - С.25-40.
13. Марцинюк В.В. Социальные ценности и их роль в формировании личности студента // Студенчество и современное ценностное сознание. Ценностные аспекты вузовского образования. - Ставрополь, 1992. - С. 74.
14. Маслоу А.Г. Мотивация и личность. -СПб.: “Евразия”, 1999.-478 с.
15. Лапин Н.И. Ценности, группы интересов и трансформация российского общества // СОЦИС. - 1997. - № 3. - С. 14-24.
16. Оллпорт Г.В. Личность в психологии. - М., 1998. - 345 с.
17. Риккерт Г. О системе ценностей. - М., 1914. Т.1. Вып.1.
18. Саарнийт Ю.А. Проблема измерения социально-психологической структуры ценностных ориентации: Автореф. дисс. канд. психол. наук: 10.00.05. - М., 1982. - 17 с.
19. Тугаринов В.П. Марксистская философия и проблема ценности. // Проблема ценности в философии. - М.: Л.: Наука, 1966. -С. 15-16.
20. Rokeach М. Beliefs, Attitudes and values. - San Francisco, 1969. -317p.-P. 168.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com