www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Духовність як потенційна сутність креативного росту особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Духовність як потенційна сутність креативного росту особистості

А. О. Іванченко

ДУХОВНІСТЬ ЯК ПОТЕНЦІЙНА СУТНІСТЬ КРЕАТИВНОГО РОСТУ ОСОБИСТОСТІ

   У статті встановлено тісний взаємовпливаючий зв'язок духовності та креативності. Показано, що на креативно-інтегративні процеси в малій навчальній групі безпосередньо та прямопропорційно впливає духовний і енергетичний потенціал викладача.
   Ключові слова: духовність, духовний ріст, креативність.
   Загальна постановка проблеми. Сучасне життя висвітило дві вкрай важливі, причому нерозривно взаємозалежні проблеми - проблему духовності та креативності людини. їхній взаємозв'язок і взаємодоповнюваність полягають у тому, що лише духовність може дозволити людині вийти за рамки своїх вузько егоїстичних устремлінь, розглядати власний Я-образ у структурі світобудови і бути не пасивним, а активним суб'єктом діяльності. Наповнене духовним багатством життя a priori сприяє активній реалізації власного особистісного потенціалу. Людина прагне додати до свого життя певний зміст і зрозуміти своє призначення в цьому світі, пропускаючи це через призму самосвідомості та емоційного сприйняття. Вона намагається зростати у творчому руслі, віддаючи пріоритет Добру і Благу. Духовно багата людина - це особистість, яка ad hoc здатна до креативності, а творча натура вже імпліцитно містить у собі небайдужність до навколишнього світу, упередженість у всьому зі знаком плюс, захопленість, любов до природи та людей. Однак, як “возвышенная любовь требует досуга” (по влучному висловленню Андре Моруа), так і духовний саморозвиток жадає від людини суттєвих витрат часу і внутрішніх зусиль [2, с 408]. Феномен духовності полягає в тому, що людина прагне щось осягнути і усвідомити, і чим вона більш духовна, тим вона більш активна, порядна і доброзичлива. Тому процес духовного розвитку персоніфікує собою особливий спосіб життя, при якому, як сказав Сенека, “совершенство духа нельзя ни взять взаймы, ни купить, а если бы оно и продавалось, ... не нашлось бы покупателя”, тому що духовність - це природний стан, у якому могла би перебувати кожна людина, це правдива сутність особистості і її життя за принципом "тут і зараз" [2, с 57]. Ядром духовності людини є її внутрішня енергія, тобто її біоенергетична сила, яка активізується при наданні їй свободи дії та яка прагне до творення. Отже, духовність разом із креативністю дозволяють особистості ефективно реалізувати життєвий енергетичний потенціал і самоактуалізуватися.
   Якщо сфера духовного життя цікавила античних мислителів ще з незапам'ятних часів, то поняття креативності досить міцно ввійшло в коло питань, що досліджуються, тільки в другій половині XX століття. Проблема духовності, має в науковій філософській думці багату історію. При цьому, природно, кожна епоха вносила свій безцінний внесок у розвиток цього поняття. Необхідність у подальшій і більш детальній розробці проблеми креативності була підказана найстрімкішим технологічним прогресом останнього сторіччя. Адже з розвитком технологій стало спостерігатися прискорення всіх процесів, що відбуваються в суспільстві, і тому потрібна була особистість креативна, впевнена, самодостатня, резистентна до виникаючих труднощів і до конкуренції в сучасному світі, що швидко змінюється. Саме остання характеристика є чільною в структурі сучасних економіко-виробничих відносин. Однак неможливо досягти справжнього відчуття радості життя та повноцінного щастя лише за допомогою економіко-технічного процвітання і прогресу, не володіючи могутністю розвинених духовних сил. Тому поза контекстом духовності неможливо осмислити різноманітні феноменологічні прояви людини і створити доброчинні умови щодо розкриття і подальшого розвитку її креативного енергетичного потенціалу.Здатність же до духовного і креативного саморозвитку, як відзначає А. Маслоу, закладена в кожній людині. Але для того, щоб у людини сформувалася така тенденція, необхідні певні умови в навколишнім середовищі, які виростають із основ виховання та освіти, які базуються на розвивальній основі. Для широкого впровадження розвиваючого навчання в шкільну та вузівську практику потрібні викладачі, які зорієнтовані на принципово інший тип діяльності. Таких викладачів варто спеціально готовити в руслі розвиваючих програм, на що педагогічні вузи, на жаль, не зовсім націлені. Тому в нашій роботі ми виходимо з положення про взаємозбагачуючий зв'язок і взаємозалежність духовності та креативності людини, оскільки в раніше проведених дослідженнях вони вивчалися розрізнено й ізольовано друг від друга, у чому й складається новизна даного дослідження.
   Аналізуючи сучасну систему освітньої сфери, не можна не відзначити того, що розвиваюче навчання свого застосування не знайшло, крім як в окремих випадках при початковій шкільній освіті, і в цьому переконанні ми не єдині [3]. Навчання ж у ВНЗ по Болонській системі вже по суті своїй припускає наполовину знеособлений підхід у викладанні. Це відбувається тому, що величезна кількість письмових контролів і непомірний обсяг годин, відведених на самостійну роботу студентів, багато в чому зводять нанівець особистісний живий контакт педагога з учнем. І це-то в підлітково-юнацький віковий період першокурсників - такий гнучкий, податливий і емоційно сприйнятливий, з одного боку, а з іншого - критично оцінюючий, досить зрілий і енергетично заряджений! Але ж не можна не погодитися з Ф. Ларошфуко, що “мы вступаєм в различные возрасты нашей жизни, точно новорожденные, не имея за плечами никакого опыта ...” [2, с. 115]. Отже, і наші першокурсники починають студентське життя, як говориться, із чистого аркуша, але в повній готовності до сприйняття всього нового і цікавого - вони здатні повернути свою свідомість на 180°. Ось чому так важливо здивувати їх і евристично заінтригувати.
   Хоча актуальність питань оптимізації викладацької діяльності не зникає вже багато років, наукових розробок в галузі освіти у ВНЗ значно менше, ніж в області шкільної освіти. Досліджувалися різні аспекти як діяльності викладача, так і процесу навчання студента і його професійного становлення як майбутнього випускника-фахівця, однак розроблялися вони не у взаємозв'язку, а розрізнено. Нам же представляється дуже перспективним досліджувати можливості спільного креативного саморосту в діаді “викладач-студент” за допомогою власного духовного збагачення і розвитку духовного потенціалу, що, природно, сприяє саморозвитку та самоактуалізації як викладача, так і студента, а, отже, і цілеспрямованої оптимізації вузівського навчання. Саме це і визначає актуальність даного дослідження.У нашій роботі ми не випадково віддаємо пріоритет духовності, оскільки саме вона являє собою той монолітний фундамент, на якому споруджується цілісна фігура Особистості і з якого стартує її креативний ріст. Тому об'єктом даного дослідження виступають феномени духовності і креативності як взаємозалежні сутності внутрішнього світу людини, які проявляються в рамках малої навчальної групи вузівської системи лінгвістичного типу. Предмет дослідження становлять психологічні аспекти прояву духовності в структурі взаємин “викладач-студент” і зміст їх наступного креативного росту. Ціль  дослідження - вивчити характер впливу особистості лідера (у нашій роботі -викладача) на креативно-інтегративні процеси в малих групах. Теоретична значимість дослідження полягає у виявленні тісного взаємовпливаючого зв'язку духовності та креативності. При цьому внутрішня спрямованість особистості на духовне збагачення сприяє більш ефективному переходу потенційної креативності особистості в актуальну аплікацію. Практична значимість дослідження полягає в тому, що отримані дані стосовно прояву креативності особистості можуть бути використані як при організації професійної підготовки вузівських фахівців у цілому, так і при створенні цілісної методики розвиваючого навчання іноземним мовам, зокрема. Гіпотезою дослідження ми висуваємо положення про те, що в процесі навчання іноземній мові рівень розвитку духовності викладача та глибина його духовного багатства виступають каталізатором і стимулюють духовний ріст і креативний саморозвиток студентів. Це досягається шляхом ознайомлення з культурою країни, мова якої вивчається, і застосування синергізуючих методів міжособистісної взаємодії в групі.
   Виклад основного матеріалу дослідження. Як уже було відзначено вище, ми виходимо із пріоритетності духовності в процесі самопізнання, саморозвитку і самовдосконалення людини. Духовність - це явище об'єктивної та суб'єктивної реальності одночасно, а така її особливість часто породжує суперечливі крайності в розумінні її справжньої сутності. Духовність має дуалістичну сутність, тому що являє собою результат процесу становлення особистості і у той же час вона виступає для нього як мета, до якої людина прагне, щоб стати Особистістю. Минуле XX століття та нове сторіччя, що наступило, характеризуються усе більш прогресуючою втратою філософських традицій і моральних цінностей, зростанням агресивності, зниженням цінності людського життя і невір'ям людини у власні сили та біоенергетичні ресурси. На тлі цієї нерадісної тенденції, що проявилася досить сильно в українському суспільстві, відродження духовності в навчальному процесі дозволить допомогти людям, і в першу чергу молоді, заповнити екзистенціальний вакуум, оскільки, як сказав французький філософ XVI століття Мішель Монтень, “душа, не имеющая заранее установленной цели, обрекает себя на гибель” [8, с. 102]. Однак навіть саме слово “духовність” у різних тлумачних словниках трактується по-різному. І вживається воно в наші дні дуже широко і у різних змістах, як у нашому щоденному житті, так і в безлічі дослідницьких робіт. Тому в розумінні сутності духовності спостерігається змішання всіляких понять і наукових підходів.
   Те ж саме можна сказати і про креативність, оскільки на сьогоднішній день однозначної інтерпретації терміна “креативність” у сучасній психологічній науці не існує, а частотність його використання в нашому побуті тільки зростає. І незважаючи на те, що креативний потенціал - це природою дана нам сутність і наша невід'ємна характеристика як homo sapiens, креативність проявляється все ж таки не в кожному з нас. Вона характерна та властива деяким, оскільки суспільство, можна сказати навіть людство, ще не здатне прийняти, причому з відкритим забралом і симультанно, все те прогресивне ікреативне, що створює людський розум. Креативність - це атрибут розкоші, яка не всім є доступною. В неї необхідно вкласти багато сил і енергії, для неї потрібно багато вільного часу, а тому вона не для тих, хто, як говориться, "думает о хлебе насущном". Саме тому не кожна людина креативна, але попри все те потенційні задатки креативності існують абсолютно у всіх. І якщо в природничих науках їхня активація свідомо стримується логічним мисленням і раціональністю, то в гуманітарній області прояву креативних резервів людини надається широке поле дії. Тому для перевірки нашої гіпотези в прикладному аспекті ми обрали сферу лінгвістичної вузівської освіти студентів на прикладі викладання їм італійської мови.
   Навчання іноземній мові в цілому розглядається нами як процес психічного розвитку студентів в онтогенезі, при якому з перших тижнів навчання вони виявляють нерозривний зв'язок іноземної мови, що вивчається, з культурою, до якої належить дана мова, і з культурологічними особливостями носія цієї мови. Між розвитком креативності у педагога і підвищенням ефективності навчання учнів a priori повинна існувати прямо пропорційна залежність. Але результати практичних досліджень і емпіричних даних свідчать про відсутність у викладача прагнення до креативного саморозвитку по ряду об'єктивних і суб'єктивних причин [1, 4-7]. А в самих останніх дослідженнях, як і колись, вивчаються питання оптимізації засвоєння іноземної мови студентами, а не трансформації професійно-поведінкової лінії педагога [9].
   У наші дні звучить як аксіома твердження про необхідність удосконалювання навчання в умовах відносин людини з навколишнім світом, які все більш ускладнюються, і виявлення резервів особистісного розвитку. І оскільки при цьому декларується соціальна затребуваність у прогресивному фахівці, то й акцент ставиться на тім, що суспільство негайно висвітлює результат - потребу у творчому типі працівника. Ефективніше ж було б здійснювати підготовчо-превентивні заходи, досліджувати фактори та умови, що приводять до духовно-креативного розвитку людини з його наступною самоактуалізацією, а також переглянути навчальні програми в освітній сфері. У зв'язку із цим, у ході розробки авторської методики інтенсивного навчання італійській мові нами надавалася особлива увага створенню умов, при яких студенти одержували можливість осягати і пізнавати культурологічні і духовні цінності італійської культури. Навчання за даною методикою почалося з 1994 року і проводилося в різних вузах Харкова. Накопичення емпіричних статистичних даних здійснювалося з 1997 року, пройшовши до цього стадію апробації на практиці. З 2000 року експериментальне навчання за даною методикою проводилося на базі факультету іноземних мов Харківського університету ім. В.Н. Каразіна. Результати були порівняні з результатами навчання за традиційною методикою в ХНУ та ХГПУ, проведеного у цих вузах молодими викладачами в 2008-2010 роки. У якості респондентів виступали студенти у віці 18-21 року: в експериментальному навчанні - 32 чоловіка, у традиційному - 38. Експериментальне навчання проводилося з використанням методу інтенсивного лінгво-культурологічного включення. Результати, які були отримані методом включеного спостереження, а також бесіди і анкетування свідчать про те, що в порівнянні з групою традиційного навчання студенти в експериментальній групі в 3 рази швидше засвоювали навчальний матеріал. їхні знання були на 42% міцнішими, вони проявляли ініціативу в підготовці власних доповідей, явну зацікавленість у пізнанні нового. Крім того, на аудиторних заняттях відзначалася стимулююча доброзичлива атмосфера, завдяки чому вивільнялися внутрішні резерви студентів. У 82% студентів експериментальної групи формувалося очевидне прагнення до більш глибоких знань і власного духовного росту.
   Висновки. Відповідно до авторської методики навчання, вже до кінця першого місяця занять студенти могли розуміти викладача, який давав їм інформацію про італійський соціум наших днів, його сучасну дійсність і минуле. Ці міні-розповіді, які були проведені італійською мовою та складалися з 10-15 фраз, були адаптовані згідно того лексико-граматичному обсягу, що студенти вже знали на даний момент (з кожним місяцем обсяг і лексико-граматичне наповнення міні-розповідей збільшувалися). Тому студенти могли спочатку просто відтворити почуте, а потім і обговорити отриману інформацію, причому винятково італійською мовою. Дана робота проводилася регулярно, кожні два тижні протягом всіх трьох років навчання (за інтенсивною авторською методикою). Ці міні-розповіді були емоційно забарвлені: викладач знайомив студентів з деякими мімічними, жестикуляційними, інтонаційними і характерологічними особливостями італійської нації. При прослуховуванні пісень, а надалі і у ході перегляду фільмів італійською мовою викладач давав коментарі та висловлював власну думку. Маючи масу знань не тільки про Італію, але й про різні країни, викладач прагнув наповнити ними своїх студентів, сформувати в них позитивне бачення інших націй, власною персоною стимулювати їх прагнення до пізнання, виховуючи в них тягу до Добра і Краси. Енергетично наповнений, доброзичливо заряджений, ерудований і знаючий викладач завжди представляє для студентів певний зразок, приклад для наслідування. Його енергія й креативність природно притягає студентів, з ним цікаво та захоплююче, а поряд з яркою і духовно наповненою особистістю і сам стаєш чистішим, кращим та більш творчим.
   Немає потреби говорити, наскільки сильно проявлялася зацікавленість студентів до пізнання: для підготовки власної думки та міні-доповіді вони за власною ініціативою вишукували в Інтернеті потрібну інформацію, заздалегідь і з бажанням готувалися до дискусій в класі та продумували власні висловлення. Навчальні ж тексти і діалоги, які до речі на дві третини пророблялися на аудиторних заняттях, виступали для студентів як інформаційний носій і лексико-граматичний наповнювач. Всі вони підлягали переказу з обов'язковими елементами фантазії, до якого студенти включали весь засвоєний лексико-граматичний багаж. При цьому спочатку викладач відтворював текст як зразок для повторення, а потім його переказували студенти. На заняттях створювалося креативна атмосфера, наповнена цікавою інформацією, легкістю в її засвоєнні, можливістю для її практичного застосування (головним чином в усному мовленні), а також безбоязністю, свободою та доброзичливістю. Відбувалося реальне здійснення їхніх перспектив і побажань, заради яких вони приступится до вивчення італійської мови: розуміти мовця і висловлювати власну думку італійською. Актуалізація власних здібностей підштовхувала студентів до подальшого пізнання та вселяла впевненість у власні сили і можливості, тому що вони усвідомлювали, за який мінімальний строк засвоїли такий величезний обсяг інформації.У навчанні ж за традиційною методикою з перших тижнів навчання викладачі наголошували на виконанні письмових вправ у класі і вдома, усна практика була зведена до рутинного переказу текстів, міні-екскурси в інші культури повністю були відсутні, а часом з вини викладача створювалася напружена, навіть гнітюча внутрігрупова атмосфера. Відповідно такі викладачі потенційно знищували можливість втягнути студентів у креативний процес пізнання, захопити та евристично зацікавити їх. І аж ніяк не тому, що не змогли персонально ознайомитися з іншою культурою за фінансових або інших причин. Адже при сучасній інтернетівській системі та супутниковому телебаченню за кордон можна й не їхати! Завдання ж викладача, що вводить студента в навчальну діяльність, полягає в тому, щоб включити студента в навчальну взаємодію та співробітництво, що засновані на взаємодовірі та повазі. Тому вся справа - у самих педагогах, у яких або не розвили тягу до духовного розвитку і пізнання, або просто знищили ті слабкі паростки духовності, які все ж таки з'явилися. Останнє має місце бути, коли викладач, учорашній випускник, приходить працювати на кафедру, якою завідує людина деспотична, мстива і авторитарна. Про розвиток якої духовності отут можна говорити! Молодий викладач (у надії не втратити робоче місце в наш нестабільний час) підкоряється такому керівникові і не має можливості рости в духовно-креативному руслі. Адже як духовність, так і креативність немислимі без самопізнання, яке виступає як процес. Вони припускають певну долю особистої свободи, сміливості та сил, тому що, як сказав Г. Ландау, “чтобы найти себя, надо себя переделать” [2, с. 723]. Тут ми вже торкаємося проблеми керівної ланки в малій групі, що також може скласти перспективи наших подальших досліджень. Підбиваючи підсумок, можна констатувати: бути чудовим студентом під час навчання у вузі - ще не значить стати хоча б гарним викладачем.

Література

1. Водопьянова Н.Е., Старченкова Е.С. Синдром выгорания: диагностика и профилактика. - СПб.: Питер, 2005. - 336 с.
2. Душенко К.В. Большая книга афоризмов. - М.: Изд-во Эксмо, 2005. -1056 с.
3. Євдокимова Н.О. Розвивальна освіта як технологія навчання// Вісник Харківського національного університету. Серія Психологія. - № 842. - 2009. -С 100-106.
4. Зайчикова Т.В. Профілактика та подолання синдрому “професійного вигорання” у вчітелів: соціально-психологічні та гендерні аспекти. - К.: “Міленіум”, 2004. - 24 с
5. Зайчикова Т.В. Соціально-психологічні детермінанти синдрому "професійного вигорання" у вчителів: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05. -К., 2005.-20 с
6. Кливер О.Г. Здоровье как фактор самоактуализации личности: социально-фило-софский анализ: Дисс. ... канд. филос. наук: 09.00.11. -Архангельск, 2007. - 162 с.
7. Марковець О.Л. Психологічні особливості професійного стресу та попередження його виникнення у майбутніх вчителів: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. - К., 2005. - 20 с
8. Таранов П.С. Анатомия мудрости: 120 философов: В 2-х томах. - Т.1. -Симферополь, 1997. - 624 с.
9. Татаурова Г.П. Психологічні особливості формування відповідального ставлення до вивчення іноземної мови у студентів вищих навчальних закладів: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. -К., 2007. -21 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com