www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічна зрілість особистості сучасних студентів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічна зрілість особистості сучасних студентів

Н.В. Наумчик,
Н.В. Тарасенко

ПСИХОЛОГІЧНА ЗРІЛІСТЬ ОСОБИСТОСТІ СУЧАСНИХ СТУДЕНТІВ

   Постановка проблеми. Перед сучасною вищою школою постають завдання не лише забезпечення професійної підготовки молодих фахівців, але і створення умов, необхідних для максимально повного розкриття їхнього внутрішнього потенціалу, спрямування їх по шляху самореалізації і самоактуалізації, побудови ними адекватного індивідуального стилю життя і діяльності, становлення їх як зрілих, готових до подолання життєвих труднощів особистостей.
   У зв'язку з цим виникає необхідність вивчення закономірностей становлення особистості студента, визначення ключових параметрів цього становлення та їх моніторингу на різних етапах навчання у ВНЗ. Одним з найбільш прийнятних у цьому контексті є поняття психологічної зрілості.
   Проблема психологічної зрілості та її значущість для професійного функціонування і розвитку людини (в тому числі - студентів) обговорюється українськими і зарубіжними психологами, психотерапевтами, педагогами. Але, на нашу думку, багато важливих питань як теоретичного, так і практичного психологічного змісту залишаються поза увагою дослідників.
   Зокрема, саме поняття “психологічна зрілість”, особливо в контексті завдань, які постають перед людиною в той чи інший віковий період життя, й досі є недостатньо визначеним [3].
   Аналіз літератури з питання визначення категорії зрілості та її складових свідчить, що це поняття широко використовується як в психології, так і в інших науках. І підходи до його розуміння відзначаються варіативністю.
   У вітчизняній психології радянського періоду проблема психологічної зрілості була вперше поставлена і послідовно вирішувалася з позицій культурно-історичної теорії та діяльнісного підходу. Згідно з цими підходами особистість розглядалася як суб'єкт діяльності, яка сама, формуючись у діяльності і в спілкуванні з іншими людьми, визначає характер цієї діяльності і спілкування.
   В українській психології глибокий аналіз вчинків психологічно зрілої особистості був представлений в роботах В.А. Роменця, В.А. Татенка, Т.М. Титаренко, І.П. Манохи.
   Обгрунтування і припущення щодо поняття психологічної зрілості містяться в зарубіжних теоріях особистості. Більшість дослідників пов'язують психологічну зрілість із суб'єктною активністю, зі здатністю людини до самостійності в думках і вчинках, саморегуляції, ціннісного переживання, співпраці з іншими, з відповідальністю за себе, інших і соціальну ситуацію в цілому, з толерантністю і емпатією.
   Розгляд психологічної зрілості як самопроявлення, як входження в культуру в результаті власних зусиль, як здійснення людиною закладеного від природи, як результат самовдосконалення й розвитку духовності знаходимо у працях багатьох вчених.
   Педагогічний аспект розуміння психологічної зрілості Грунтується на ідеях соціалізації особистості, саморозвитку, самоудосконалення, на ідеях гуманізації й особистісно орієнтованого підходу в освіті.
   Щодо конкретних (операційних) проявів психологічної зрілості, на наш погляд, слід згадати наступні тлумачення. Згідно с одним з них, психологічна зрілість визначається як “зрілість психічного розвитку”. Найважливішим аспектом зрілості психічного розвитку особистості є, насамперед, зрілість її основних психічних функцій - сприйняття, уваги, мислення, волі. Зрілість психічного розвитку особистості виявляється у її здатності до самостійного прогнозування своєї поведінки в будь-яких життєвих ситуаціях на основі розвиненої здатності здобувати потрібну інформацію і аналізувати її стосовно цілей, здатність до мобілізації своїх зусиль на виконання ухваленого рішення, всупереч різним обставинам і внутрішньому бажанню його припинити (“втомився”, “не хочу”), здатність до самостійного відстежування ходу виконання власних дій та їх результату, до прояву оціночної рефлексії на основі сформованої самосвідомості й об'єктивної неупередженої оцінки своїх думок, дій, вчинків та до емоційно-адекватної реакції на різні ситуації власної поведінки. Яскравим прикладом зрілості психічного розвитку є емоційна врівноваженість і урегульованість емоційної сфери.Інший підхід реалізується в працях І.С. Кона - він пов'язує психологічну зрілість з соціальною зрілістю особистості. “Соціальна зрілість особистості -поняття, що фіксує одне з головних досягнень процесів навчання і виховання, здійснюваних сім'єю, школою, соціальним оточенням, соціумом в цілому. Соціальна зрілість розглядається як стійкий стан особистості, що характеризується цілісністю, соціальною спрямованістю поведінки у всіх сферах життєдіяльності. Зріла особистість - це людина, яка активно володіє своїм оточенням, володіє стійкою єдністю особистісних рис і ціннісних орієнтацій, здатна правильно сприймати людей і себе” [2, с 177].
   Проміжну позицію з цього питання репрезентує точка зору В.І. Слободчикова і Є.І. Ісаєва, згідно з якою під психологічною зрілістю мається на увазі соціально-психологічна зрілість. Соціально-психологічна зрілість - це є глибший синтез все нових і нових відносин особистості з інформацією, з людьми, формування нового розуміння життя і самого себе. Кожен з життєвих етапів фіксує певний рівень досягнень в аспекті розвитку людини [4]. Інші вчені, в роботах яких ми знаходимо приклади, що відповідають цій точці зору також відзначають наростання з роками суб'ектності (в основі якої лежить розвинена рефлексія, спрямована як на саму особистість, і на її взаємодію з іншими людьми). Так, Е. Еріксон пов'язує такі якості, як турбота, милосердя з дорослістю, мудрість зі старістю, досвідченістю, при цьому кожен наступний етап не скасовує попередні здобутки, але ніби нарощує новий рівень суб'ектності як головної ознаки соціально зрілої особистості.
   Таким чином, дані, що містяться в працях різних авторів, свідчать, що психологічна зрілість у якості своїх критеріїв включає особливості, які надають людині можливості самостійно вирішувати різні життєві завдання у відповідності до основних складових людського життя. Такими складовими життя людини є: фізичне існування; діяльність як механізм забезпечення задоволення всіх життєвих потреб; спілкування та взаємодія з іншими людьми; усвідомлення себе і світу. Психологічно зріла людини усвідомлює всі ці аспекти свого існування й організовує та регулює на цій основі власний спосіб життя.
   Відповідно, показниками психологічної зрілості можна вважати: здатність людини до самовизначення в найширшому колі значущих питань, перш за все - у сфері професійно-трудової діяльності, освіти і саморозвитку, а також способу життя в цілому; високий рівень розвитку мотивації діяльності, високий рівень мотивації досягнення успіху; готовність до побудови міжособистісних стосунків на основі толерантності, емпатії й відповідальності. Важливо, щоб ці здатності були присутніми вже у студентському віці, оскільки студентські роки збігаються в часі з періодом досягнення людиною фізичної, соціально-політичної, юридичної зрілості, з моментом набуття людиною всієї повноти прав та відповідальності у вирішенні своєї долі.
   Сензитивність юнацького віку щодо прояву й розвитку психологічної зрілості розглянута та самоцінність юнацького віку й значущість особливостей його проживання для всього подальшого життя і саморозвитку людини доведена багатьма дослідниками.
   Проте й на сьогодні залишається багато питань щодо психологічної специфіки цього вікового періоду та якісної оцінки різних варіантів розвитку особистісних структур молодої людини. Зокрема, й досі немає чітких критеріїв психологічної зрілості стосовно осіб студентського віку. Це поняття залишається неопераціоналізованим як у змістовому, так і в рівневому виразі стосовно різних вікових періодів (виняток складає лише період молодшого шкільного віку, щодо якого Грунтовно вивчені і життєві вимоги, і склад та рівень розвитку психологічних структур, які забезпечують особі здатність успішно виконувати ці вимоги й, відповідно, почуватися впевнено й комфортно) [3]. Ця неопераціоналізованість і невизначеність складає підґрунтя труднощів у плануванні і здійсненні навчально-виховної роботи зі студентською молоддю.
   Тому операціоналізація поняття психологічної зрілості в конкретно-віковому, а саме - стосовно юнацького (студентського - бо сьогодні студентство є не лише соціальною, а скоріше - віковою категорією громадян) віку та визначення відповідних показників психологічної зрілості стало метою нашого пілотажного дослідження.
   На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми ми виділили наступні орієнтовні критерії психологічно зрілої особистості студента:
   по-перше, це здатність брати на себе відповідальність за все, що відбувається в особистому житті;
   по-друге, емоційна врівноваженість та здатність до емоційної та поведінкової саморегуляції;
   по-третє - адекватна мотивація професійного навчання, як основа формування готовності до професійної діяльності;
   по-четверте, комунікативна компетентність на основі толерантності і емпатії;
   по-п'яте, сформованість і конструктивність загальної позиції щодо способу життя.
   У дослідженні взяли участь 96 студентів вищих навчальних закладів міста Севастополя: 38 дівчат і 58 хлопців старших курсів технічних спеціальностей.
   Методики емпіричного дослідження. Для встановлення здатності студентів брати на себе відповідальність за результати своєї діяльності був запропонований опитувальник РСК (дослідження рівня суб'єктивного контролю). Рівень емоційної врівноваженості визначався за допомогою методики Спілбергера-Ханіна. Настановлення студентів стосовно способу життя оцінювалися за допомогою скороченого варіанту методики ціннісних орієнтацій М. Рокича (цінності-цілі) і анкетування (авторська методика, для обробки якої використовувався контент-аналіз). Для дослідження особливостей мотивації використовувалась методика “Мотивація навчання у ВНЗ” Т.І. Ільїної. Комунікативні властивості і здатність особистості до емпатії досліджувалися за допомогою методики “Діагностика рівня емпатії” В.В. Бойко.
   Результати. Показники рівня суб'єктивного контролю обстеженого контингенту виявилися наступними: 73% опитуваних виявили високий загальний рівень суб'єктивного контролю, 27% - низький. При цьому, спостерігаються різні особливості цієї здатності щодо різних життєвих сфер особистості. Як виявилося, студенти здатні більш адекватно оцінювати свої успіхи, аніж невдачі - 89%) опитаних виявили високий РСК у сфері досягнень, щодо невдач, то відсоток студентів з високими показниками склав лише 56%. Найнижчі показники суб'єктивного контролю виявилися в сфері ставлення до свого здоров'я (42%). В питаннях сімейних, виробничих та міжособистісних відносин вибірка досліджуваних розділилась щоразу майже навпіл з невеликою перевагою кількості досліджуваних з високими показниками (відповідно 63%, 58% та 64%).
   Показники рівня емоційної врівноваженості засвідчили, що більшість студентів живе напруженим в емоційному відношенні життям. 56%) склали особи з високим рівнем особистісної тривоги за шкалою Спілбергера-Ханіна, ще 32% опитаних мають адекватний (середній) рівень тривожності, 12% обстежених студентів продемонстрували низькі показники за цією шкалою.
   Аналіз особливостей мотиваційної сфери студентів показав, що високі показники за шкалами “придбання знань”, “оволодіння професією” та “отримання диплома” виявилися відповідно у 53%, 47% та 61% опитаних. Середні показники за цими ж шкалами продемонстрували відповідно 31%, 20% та 24% досліджуваних. Низькі - відповідно 16%, 33% і 15%. Отже, найбільш вагомим мотивом навчання для більшості студентів є “отримання диплома”. Досить значущим виявився також мотив “придбання знань”. Щодо мотиву “оволодіння професією”, то з'ясувалося, що цей мотив є менш значущим для багатьох студентів (майже кожен третій з опитаних мало цікавиться обраною професією або ж не сподівається, що професійні знання будуть дійсно затребуваними на ринку праці).
   Аналіз емпатичних здібностей студентів показав, що високий рівень емпатії притаманний лише 8% досліджуваних, 30% опитаних студентів продемонстрували середні показники емпатичних здібностей, 45% - показники зниженого рівня і 17% - низькі. У загальній структурі емпатії значущість різних каналів виглядає таким чином: найбільш значущим виявився раціональний канал емпатії - високі показники за цією шкалою показали 53%) студентів. Майже однаковими за значущістю виявилися “емоційний канал” та “настановлення, що сприяють емпатії” - високі показники за ними продемонстрували відповідно 48% та 47% опитаних. Високі показники дії інтуїтивного каналу мають 45% досліджуваних. Найменш вираженими аспектами емпатії виявилися “здатність до емпатичного проникнення” та “ідентифікація в емпатії” (відповідно 41% та 38%).
   Стосовно настановлень студентів щодо способу життя інформація виявилася наступною. На першому місці в ієрархії життєвих цілей знаходиться така цінність, як “матеріально забезпечене життя”. їй віддали перевагу 44,6% опитаних, а в решти - 55,4% опитаних ця цінність стоїть на другому або третьому місці. Тобто загальний рейтинг матеріально забезпеченого життя виявився найвищим. Для 35,4% студентів головною життєвою цінністю виявилася любов і 20% студентів поставили на перше місце здоров'я.
   За результатами анкетування, спрямованого на визначення ставлення студентів до здорового способу життя, було встановлено, що в переважній більшості випадків студентами усвідомлюється значення правильного способу життя для збереження здоров'я і досягнення життєвого благополуччя. Виявилось, що 100%) випробовуваних вважають здоровий спосіб життя необхідним і значущим, обгрунтувавши свою відповідь наступними прикладами: ЗСЖ - це профілактика різних захворювань - вважають 29,3% досліджуваних; ЗСЖ як запоруку здоров'я майбутнього покоління виділило 36,9% респондентів; ЗСЖ як запоруку успішного досягнення поставлених життєвих цілей визначили 33,8% опитаних студентів.
   Отже, “середньостатистичний студент” за результатами дослідження орієнтовних характеристик психологічної зрілості виявився середнього рівня самостійним і відповідальним, емоційно напруженим, спрямованим у навчанні перш за все на отримання диплома, а в цілому - на матеріально забезпечене життя. Здебільшого він має також середній рівень емпатії і середній рівень орієнтованості на здоровий спосіб життя.
   Далі було проведено визначення, за наявності, взаємовпливу цих характеристик, а також гендерних особливостей їх прояву у студентів.
   З'ясувалося, що приблизно половина досліджуваних з низьким рівнем суб'єктивного контролю мають і низьку тривожність. Можна припустити, що даний контингент вважає, що їм “ні про що турбуватися” унаслідок перекладання відповідальності за значущі події в їхньому житті на інших людей, обставини і тому подібне. Інша частина студентів, що мають низький РСК, виявили високу тривожність, стосовно чого можна припустити, що вони сприймають себе як слабких, залежних від зовнішнього оточення, і що вони сприймають це оточення як вороже і небезпечне. В будь якому випадку, особи, які ввійшли до цієї частини досліджуваних, ще повною мірою не готові брати на себе і нести всю повноту відповідальності за своє життя, тобто є недостатньо психологічно зрілими для самостійного життя - як на раціональному, так і на емоційному рівні.
   Рівень суб'єктивного контролю в сфері сімейних відносин і в сфері здоров'я вищий у представниць жіночої статі: з 63 % опитаних, які мають високі показники суб'єктивного контролю в галузі сімейних відносин, чотири з п'ятьох осіб -дівчата і лише кожен п'ятий - хлопець; серед осіб, що мають високі показники РСК щодо здоров'я, дівчат утричі більше, ніж хлопців. А от у сфері міжособистісних стосунків серед осіб з високим рівнем суб'єктивного контролю половину складають дівчата і половину хлопці.
   Щодо суб'єктивного контролю у сфері виробничих відносин і в сфері досягнень, то високі показники переважають у хлопців: з 89% опитаних, які мають високі показники у сфері досягнень, майже дві третини складають хлопці і одну третину - дівчата, а в галузі контролю в сфері виробничих відносин високі показники у хлопців зустрічаються утричі частіше, ніж у дівчат.
   Таким чином, можна констатувати, що в уявленнях сучасної молоді відповідальність за сімейне життя, побут, здоров'я мають брати на себе переважно дівчата як майбутні дружини і матері. А хлопці є більш відповідальними у сфері виробничих відносин, усвідомлюючи те, що високий професіоналізм, кар'єрне зростання - це підґрунтя їхнього майбутнього благополуччя у фінансовому відношенні як основи матеріального добробуту їх сімей.
   Висновки. В результаті проведеного дослідження встановлено, що питання психологічної зрілості стосовно осіб студентського віку і стосовно інших вікових категорій є малодослідженим. Оскільки студентські роки співпадають з початком дорослості, то вимоги до психологічних особливостей студентів мають відповідати вимогам до дорослої людини, здатної самостійно організовувати своє життя з урахуванням його об'єктивних умов та закономірностей. Відповідно до цього, орієнтовними критеріями психологічної зрілості студентів є: здатність до самовизначення, орієнтація на здоровий спосіб життя, адекватні діяльнісні та комунікативні схильності.
   За результатами емпіричного дослідження загалом відповідність орієнтовним критеріям психологічної зрілості демонструє приблизно кожен другий студент-старшокурсник - на це вказує відповідність їх емоційно-вольової і мотиваційної сфери загальним віковим нормам, здатність до самовизначення, розвиток емпатичних здібностей та інші.
   Решта студентів мають певні особистісні особливості, що свідчать про їх психологічну нездатність або неготовність до вирішення завдань, які ставить перед ними сучасне життя. Про це свідчать і висока тривожність, і низький рівень суб'єктивного контролю, особливо стосовно невдач, виробничих відносин і здоров'я, і недостатньо гармонійно сформована мотиваційна сфера, у тому числі -низька значущість професійних знань та умінь в структурі мотивації навчання у ВНЗ та низький рейтинг здоров'я в загальній системі життєвих цінностей.
   Ці психологічні особливості студентів і відсутність у системі навчально-виховної роботи у ВНЗ цілеспрямованих заходів, спрямованих на їх оптимізацію і корекцію, утруднюють гармонійний розвиток особистості студентів та їх професійне становлення, створюють проблеми як для них самих, так і для їхнього оточення, можуть призвести до невротичних розладів, віктимної поведінки, низької продуктивності професійної діяльності та невдоволеності нею.
   Тому ми вважаємо, що питанням психологічної зрілості студентів, її визначенню та розробці шляхів оптимізації особистісних характеристик студентів, яких потребує життя на цьому віковому етапі в сучасних соціально-економічних умовах, слід приділяти більше уваги. Зокрема, необхідно поглибити розуміння самого поняття психологічної зрілості студента, глибоко вивчити його особливості та розробити відповідні технології сприяння особистісному розвитку студентів під час їхнього навчання у вищому навчальному закладі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Волков Б.С. Психологи юности и молодости: Учебное пособие. - М., 2006. -256 с.
2. КонИ.С. Социальная психология. -М., 1999.
3. НаумчикН.В. Психологічна зрілість студентів у контексті актуальних проблем психологічної науки і практики // Особистість у просторі культури: Матеріали Всеукраїнського науково-практичного симпозіуму 24 вересня 2009. -Севастополь: Рібест, 2009. - С 88-91.
4. Слободчиков В.И., Исаев ЕМ. Психология развития человека. - М., 2002. -198 с.
5. Эриксон Э.Э. Идентичность: юность и кризис. - М.,1996 - 344 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com