www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні засади довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні засади довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України

Ю.Б. Ірхін

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОВІРЧИХ ВІДНОСИН В ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

   У статті науково обґрунтовується доцільність створення й розвитку цілісної інноваційної системи довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України. Розглянуто довірчість як суспільну дефініцію. Визначено концептуальні та прикладні засади розробленості феноменології довірчих відносин у площині практичної психології в органах внутрішніх справ України.
   Ключові слова: довірчість, довірчі відносини, довірчі стосунки.
   На сучасному етапі розвитку органів внутрішніх справ України пріоритетного значення набувають завдання вдосконалення системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ, впровадження нових форм та методів роботи з кадрами, зокрема, забезпечення психологічної надійності персоналу як основи ефективної службової діяльності, зміцнення дисципліни і законності, формування та закріплення професійного кадрового ядра.
   Виходячи з основних положень міжнародних правових норм, з урахуванням нагальних кадрових потреб, одним із ключових моментів формування якісного кадрового потенціалу органів внутрішніх справ України має стати науково обгрунтована система довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України.
   Незважаючи на широку концептуальну й прикладну розробленість у різних наукових галузях, феноменологія довірчих відносин залишається однією з дискусійних та нерозроблених проблем. Особливо це стосується площини прикладних психологічних наук. Довірчість як суспільна дефініція здавна є об'єктом прискіпливої уваги науковців. У сучасній науці склалася устояна традиція надавати перевагу розгляду довірчості в якості невід'ємного компоненту оперативно-розшукової чи розвідувальної діяльності. Особливо яскраво це виражається при опрацюванні питань роботи з агентами розвідок, вивідуванні стратегічної інформації при проведенні військових операцій, налагодження контактів з об'єктами оперативної уваги, вербування, втілення, отримання конфіденційної інформації та інших.
   У дискурсі здійснення правоохоронних функцій органами внутрішніх справ України, зокрема, при налагодженні партнерських відносин з населенням та громадою, установлення й розвиток довірчих відносин як керований процес дотепер залишається не розкритим з науково-практичної точки зору.
   Переважна більшість сучасних авторів відносять довірчість до категорії феномену. У відповідності до специфіки вирішуваних завдань лише змінюється приналежність феноменолізації довірчості: у спілкуванні довірчість - це феномен спілкування, у міжособистісній взаємодії - це феномен міжособистісної взаємодії, у психологічному контакті - це феномен психологічного контакту і т.п.
   Також у залежності від напряму і спрямування практичного впровадження варіює й якісна характеристика довірчості - на рівні визначення міри, ступеню чи якості приватних особистих або міжособистісних зв'язків використовується поняття довірчі „стосунки", за умов наявності ознак зв'язків між людьми, спільнотами, соціальними групами та ін. використовується поняття довірчі „відносини".
   Ґрунтуючись на онтології варіативності застосування довірчості як дефініції у дискурсі комплексу „відносини-стосунки" визначається й сфера застосування цих понять. Очевидно, що сфера їх застосування автентично простягається в площині системи „суспільство-особистість". Навряд чи є можливим розвиток особистості поза суспільством. Наукових підтверджень цьому не існує (окрім ефемерних уявлень про „вищий розум" у вигляді різноманітних божеств).
   Можливості пізнання структури особистості вирізняються з поміж інших тим, що властивості особистості об'єктивуються в різних формах життєдіяльності людини [3]. К. Маркс зазначав, що життєдіяльність людини як істоти суто соціальної є явищем суспільним і в обов'язковому порядку носить груповий (полігамний) характер: людина може стати й бути людиною винятково в оточенні собі подібних [2].
   Цей класичний постулат находить підтвердження в наукових працях С.Д. Максименка, що стосуються ґенези особистості. Одне із значимих місць у його концепції ґенези буття особистості посідає поняття довіри. На думку С.Д. Максименка довіра як суспільна та особистісна дефініція Грунтується на базисних нуждах особистості.
   Наукові погляди В.В. Рибалки в розвитку особистості вбачають обов'язковий вплив основних базисних потреб людини як соціальної істоти. Такий підхід цілком співпадає з теоретичними засадами ґенези особистості С.Д. Максименка.
   У контексті довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ є важливим врахування особистісного підходу в управлінні органами внутрішніх справ, розробленого В.І. Барком. Ґрунтуючись на теоретичних засадах концепції особистості К.К. Платонова В.І. Барком була розроблена теорія лідерства, яка лягла в основу проактивного підходу в управлінні.
   Проактивний підхід будується на принципах попередження, упередження, превенції та запобігання. Аналіз спеціальної наукової літератури дозволив нам дійти висновку, що всі засади проактивного підходу компонентно чи комплексно містять у собі елементи довірчості. Таким чином, у змісті, процесі та сенсі побудові довірчих відносин ми вбачаємо запоруку гуманізації правоохоронної діяльності, а також забезпечення високого рівню ефективності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України.
   Питання довірчих відносин і стосунків в теорії оперативно-розшукової діяльності у тій чи іншій мірі у своїх дослідженнях розглядали вітчизняні та зарубіжні фахівці.
   У теорії управління персоналом органів внутрішніх справ України, у кримінальній психології та в психології оперативно-розшукової діяльності різні аспекти довірчості висвітлювалися в працях вітчизняних учених.
   Таким чином, актуальність обраного нами напряму наукових досліджень зумовлена зростаючими вимогами держави і суспільства до ефективності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України.
   На основі теоретико-методологічного обгрунтування та експериментальної перевірки ефективності використання психологічних технологій для формування, підтримання, оптимізації і розвитку довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності працівників ОВС в якості провідної мети нами було обрано розробку концептуальних положень застосування спеціальної психологічної підготовки у системі особистісно-професійного розвитку працівників органів внутрішніх справ України.
   Для досягнення визначеної мети наших наукових досліджень нами упродовж 2007-2009 років було поставлено й вирішено такі завдання:
   - визначено понятійно-категоріальний апарат проблеми довірчості в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України;
   - вивчено психосемантичну сутність довірчості та здійснено психологічне вивчення сучасного стану формування довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України;
   - проаналізовано різні аспекти нормативно-правового регулювання довірчості в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України;
   - виявлено психологічні особливості та встановлено психологічні закономірності формування нормативно закріплених довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України;
   - визначено психологічні особливості неофіційних довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України;
   - теоретично обґрунтовано процесуальний аспект довірчості в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України;
   - вивчено мотиваційні аспекти довірчих відносин з боку громадян та психологічні спонукання до співробітництва у довірчих відносинах;
   - розроблено новітні психосемантичні стратегії формування привабливого іміджу працівників органів внутрішніх справ у контексті налагодження партнерських відносин з населенням;
   - розкрито основні концепції формування психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до встановлення довірчих відносин;
   - визначено та науково обґрунтовано напрями вибору стратегії і тактики застосування спеціальних психосемантичних засобів при побудові довірчих відносин;
   - розроблено методологію психологічного портретування при встановленні психологічного контакту та побудові довірчих відносин;
   - визначено психолінгвістичні стратегії побудови довірчих відносин при веденні переговорів в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України;
   - розроблено та перевірено ефективність заходів спеціальної психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ до протидії негативному психологічному впливу;
   - розкрито пихолінгвістичний зміст поняття довірчості та довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності працівників органів внутрішніх справ України;
   - перевірено на практиці ефективність інноваційної системи формування психолінгвістичної компетентності працівників органів внутрішніх справ при налагодженні довірчих міжособистісних стосунків та дотриманні стану довірчості в оперативно-службовій діяльності.
   Досягнення поставленої наукової мети і вирішення поставлених завдань нам вдалося завдяки удалому використанню комплексу вірно обраних взаємопов'язаних методів.
   Зокрема, теоретичні методи дозволили нам зіставити різні точки зору і уточнити окремі поняття та психологічну сутність професійної діяльності в органах внутрішніх справ.
   Емпіричні методи дозволили нам визначити ключові індивідуально-психологічні професійно важливі якості працівників органів внутрішніх справ України у системі довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності:
   - включене і невключене динамічне спостереження дозволили відстежити кар'єрні шляхи працівників органів внутрішніх справ на предмет визначення успішності чи неуспішності здійснення ними оперативно-службової діяльності з моменту застосування інноваційної системи спеціальної психологічної та психосемантичної підготовки;
   - опитування та анонімне анкетування громадян, вивчення громадської думки про ступінь довіри до роботи міліції дозволили визначити перелік найбільш значимих для успішної оперативно-службової діяльності професійно важливих якостей та побудувати інноваційної системи формування психолінгвістичної компетентності працівників органів внутрішніх справ при встановленні психологічного контакту;
   - діагностика індивідуально-психологічних властивостей особистості працівників міліції дозволила встановити критерії відповідності психологічних моделей і еталонів вимогам оперативно-службової діяльності;
   - контент-аналіз звітних документів МВС України, методи експертних оцінок і незалежних характеристик дозволили здійснити практичну апробацію окремих компонентів інноваційної системи формування психолінгвістичної компетентності працівників органів внутрішніх справ при встановленні психологічного контакту.
   Методологічну основу дослідження психологічних засад довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України складають положення, пов'язані з теорією єдності психіки та діяльності, принципи загальної та генетичної психології, що розкривають закономірності розвитку особистості як суб'єкта власної життєдіяльності, теоретичні підходи щодо творчої активності особистості, розвитку особистісного і професійного потенціалу, положення, пов'язані з обгрунтуванням психологічних детермінант діяльності та професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ, теоретичні та методико-практичні положення практичної психології та психологічної підготовки.
   Особливі ризиконебезпечні умови діяльності працівників органів внутрішніх справ України, яка зазвичай супроводжується високим рівнем суб'єктивної недовіри з боку об'єктів оперативно-службової діяльності та значними психофізичними навантаженнями, у сукупності зумовлює необхідність здійснення цілеспрямованої розвивальної, психопрофілактичної та просвітньої роботи серед персоналу.
   На нашу думку якість та ефективність оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України, всебічний професійний розвиток працівників органів внутрішніх справ України можливий лише за рахунок використання сучасних психотехнологій і, перш за все, спеціальної психологічної підготовки, спрямованої на оптимізацію довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності.
   Згідно теорії формування і розвинення свідомості людини Виготського-Леонтьєва-Лурії, яка широко використовується в психології креативного навчання, за прямолінійною формулою Л.С. Виготського свідомість виступає у вигляді „рефлексу рефлексів". Поряд з цим, мовний рефлекс має принципово якісну відмінність від слиновиділюючого та рухового рефлексів. У його розумінні мовний рефлекс являє собою світ культури із знаково-символістичними структурами.
   Л.С. Виготський показав, що існує певна низка становлення образних понять. Перший етап характеризується створенням синкретичних уявлень. На другому етапі виникають різноманітні форми комплексних утворень, що обумовлюють зв'язок образа і слова і визначають характер формування думок.
   Особливою формою такого комплексу являється псевдопоняття, яке назовні схоже на істинне поняття, але відрізняється від нього за способом побудови. Третій етап являє собою поняття, серед яких Л.С. Виготський виділив:
   - житейські поняття: вища ступінь узагальнення наочної ситуації, але не вища форма мислення, шлях від конкретного до абстрактного;
   - наукові поняття: вища форма мислення, яка будується зворотнім шляхом - від абстрактного до конкретного.
   Розвинення когнітивного процесу психіки людини обумовлюється взаємодією із зовнішнім середовищем (соціальне оточення, вчителі, ЗМІ, тощо), яке розкриває їй значення знаків і розмаїття способів руху в системі наукових понять. Саме це врешті призводить до високих досягнень -усвідомленості і довільності психіки. При оволодінні знаками людина набуває здатність керувати своєю поведінкою.
   Таким чином, за Л.С. Виготським, в якості істотного поняття, за допомогою якого визначаються всі аспекти свідомості можна виділити мову. Саме в мові полягають витоки соціального поводження і свідомості людини.
   У теорії свідомості О.М. Леонтьева в якості базової виділяється категорія діяльності. Система понять будується О.М. Леонтьєвим у відповідності до категорій діяльності. Так, свідомість - це вищий рівень психічного відображення дійсності, притаманний лише людині як суспільно-історичній істоті; психічне відображення - це вищий рівень відображення, притаманний лише людині, що виник внаслідок її діяльності; образ - це суб'єктивна картина світу або його фрагментів, одна із форм відображення об'єктивної реальності.Розвиваючи ідеї Л.С. Виготського, О.М. Леонтьев відокремлює складову свідомості - особистісний зміст. О.Р. Лурія, у свою чергу, акцентує увагу на розгляді ролі мови у формуванні свідомості людини. Він вважає, що проблема психологічної побудови мови, її значення в онтогенезі свідомості є одним із найважливіших розділів психології.
   Найбільш важлива функція мови - це здатність слова не лише заміщати чи подавати предмети, не лише порушувати близькі асоціації, але й аналізувати предмети, глибоко вникати в їх властивості, абстрагувати і узагальнювати їх признаки [1].
   За О.Р. Лурією, лексичні функції - це входження слова у відомі класи змістовних відносин. Тобто, слово володіє апаратом, який створює потенційну необхідність зв'язку одних слів з іншими із забезпеченням переходу від одиничних слів до їх сінсемантичних зв'язків.
   Таким чином, уявлення світу - предметного і соціального - складає основу психічного (свідомого) життя і діяльності суб'єкта, являється фундаментальною умовою розвинення його пізнавальних процесів. Це, зокрема, стосується й формуванню певного рівню довіри як усвідомленої нужди. Створення будь-чого нового (потреб, ідей, об'єктів, способів, дій тощо) здійснюється, в основному, такими прийомами мислення, як комбінування, аналогізування, виявлення нових зв'язків та перенос функцій одного об'єкта на інший. Створення нових корисних комбінацій є одною з головних ознак творчості. Із цього слідує, що уявлення, які створюють такі комбінації, являються основою творчого процесу.
   Проблема установлення довірчих відносин в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ України спонукає нас до створення новітнього напрямку практичної психології в органах внутрішніх справ України - використання семантико-лінгвістичних засад креативного процесу як технології налагодження довірчих стосунків та установлення довірчих відносин.
   Таким чином, наукова новизна одержаних нами у зазначених наукових дослідах результатів полягає в тому, що в системі психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності ОВС України вперше Грунтовно розглянуто проблеми особистісного й професійного розвитку працівників органів внутрішніх справ України в системі довірчих відносин та застосування спеціальних психологічних технологій як засобу особистісно-професійного розвитку працівників органів внутрішніх справ України.

Література

1. Лурия А.Р. Основные проблемы психолингвистики. - М.: “Академия”, 2002.
2. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения, изд. 2-е, т.З. С. 2-8. - М.: Политиздат, 1976.
3. Удалова Л.Д. Вербальна інформація у кримінальному процесі України: монографія. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. - 324 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com