www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні чинники дитячих страхів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні чинники дитячих страхів

С.М. Ольховецький

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

   В статті розкриваються основні психологічні чинники дитячих страхів. Ключові слова: страх, тривога, хвилювання, передумови страхів.
   У психологічній літературі виділяють наступні основні передумови виникнення страхів: біологічні, соціокультурні та психологічні.
   Біологічні передумови. Страх, як тінь, переслідував людину ще з давніх давен. Був він і у первісної людини, що постійно очікувала небезпеки. її страх мав інстинктивну природу і виникав у ситуації безпосередньої небезпеки для життя. Страх - невід'ємна ланка в еволюції людського роду, так як завжди попереджував надто небезпечні для життя дії. У людини інстинкт страху є одним із стародавніх. Самотність у дитинстві є одним з головних джерел страху. Як цей вид страху, так і страх перед чорними предметами, темними місцями, ямами і т.п., страх бути "загубленим" пояснюють впливом досвіду, що перейшов до нас від наших пращурів.
   Приміром, при агорафобії людина боїться одна переходити через відкрите місце або широку вулицю. У домашніх кішок постійно спостерігається агорафобія, багато диких тварин прагнуть завжди бути під прикриттям і не бігати через відкриті місця. Взявши до уваги ці факти, припускаємо, що агорафобія була постійною у наших пращурів і загалом є корисною.
   До біологічних передумов виникнення страху також можна віднести деякі типологічні властивості вищої нервової діяльності. Перш за все, це емоційна чуттєвість і тісно пов'зана з нею вразливість, яка подібно до емоційної пам'яті, призводить до яскравого, образного запам'ятовування тих чи інших подій життя. Підвищена чутливість таких людей прояляється у їх емоційній вразливості, коли вони "все близько приймають до серця".
   Соціокультурні та психологічні передумови виникнення страху. На ранніх стадіях людського розвитку страх мав практично тільки інстинктивний характер. Але з розвитком психіки людини та ускладненням форм її життя, страх набув соціально опосередкованого характеру і почав відображати все більш психологічно тонку гаму моральних почуттів і переживань.
   В багатьох цивілізаціях у дітей у психічному розвитку існує ряд загальних страхів: у дошкільному віці - страх втрати матері, страх тварин, темряви; в шість-вісім років - страх смерті. Це є доказом загальних закономірностей психічного розвитку, коли психічні структури під впливом соціальних факторів стають основою для прояву одних і тих самих страхів. Наскільки проявиться той чи інший страх і чи проявиться він взагалі, залежить від індивідуальних особливостей психічного розвитку і конкретних соціальних умов, в яких відбувається формування особистості дитини.
   Серед таких соціальних умов можна виділити основні, що найбільш впливають на виникнення страхів у житті та розвитку дитини - це сім'я і школа.
   Сімейна обумовленість страхів. Спочатку необхідно відмітити вплив неповної сім'ї. Значне збільшення кількості страхів в таких сім'ях відбувається перш за все у хлопчиків в старшому дошкільному віці. Відсутність батька в сім'ї порушує формування поведінки, відповідної статі і психологічного захисту від зовнішніх загроз. Де в чому це відображається і на дівчатках, оскільки їм також потрібні навички захисту себе від небезпеки, що найбільш розвинуто в філогенезі у представників чоловічої статі.
   Хлопчики та дівчатка більш тривожні, якщо вважають головною в сім' ї матір, а не батька. Працююча та домінуюча в сім'ї мати часто нервово-психічно перевантажена, що створює додаткову напругу в її стосунках з дітьми, викликає в них відповідні реакції хвилювання. Особливу вразливість відносно страхів діти відчувають при наявності конфліктів між батьками.
   Вважають [1], що страх є неминучою особливістю нашого життя. Постійно змінюючись, він супроводжує нас від народження до смерті. При нав'язливих страхах один боїться темряви, другий - лишатися в кімнаті з зачиненими дверима, третій - перейти відкриту галявину, четвертий - якої-небудь речі домашнього вжитку, п'ятий - безвинної тварини і т. ін. В експериментальних умовах на людину впливають наступні основні психогенні фактори: монотонність, десинхронізм, змінена просторова структура, обмеження інформації, одинокість, групова ізоляція та загроза життю. Ці фактори діють, як правило, не ізольовано, а спільно, однак для розкриття механізмів психічного порушення необхідно виявити специфічні особливості впливу кожного з них [2].
   Загроза для життя. Причиною страху можуть бути конфлікти та психотравматичні переживання, які порушують відчуття впевненості і часто негативно впливають на здатність оцінювати ситуації. У більшості випадків страх смерті носить перманентний, непомітний зовні характер і проявляється в окремих випадках, в особливих, драматично загострених життєвих ситуаціях, наприклад при захворюванні, розлуці з близькими, конфліктах. Багато інших страхів носять перехідний віковий характер, тобто їх треба пережити, усвідомити як частину свого життєвого досвіду. Д. Карнегі порівнює хвилювання з постійно падаючими краплинами води, що їх постійний вплив часто доводить людей до божевілля та самогубства. Л.П. Гримак переконаний, що "Організм без зовнішнього середовища, яке підтримує його існування, неможливий, тому наукове визначення організму повинно включати і середовище, яке впливає на нього". Р.А. Рассел вважає, що існує тільки два природжених страхи: страх падіння та страх голосних звуків [1, 3].
   Вважають, що медична наука до цього часу нездатна подолати психічні та фізичні розлади, що викликані не мікробами, а емоціями - хвилюванням, страхом, ненавистю, крахом надій і відчаєм. Досягнення душевного спокою придає нову енергію, яка фактично врятовує життя.
   Страх перед майбутнім. О. Кондаш вважав, що хвилювання і страх перед випробуванням - це різновид фобії (неврофобія), яка виникає в рамках особливого синдрому надмірної, навіть хворобливої, сором'язливості (скоптофобія). Психічні стани не тільки впливають на діяльність та поведінку, але й є значною складовою частиною психічного регулювання поведінки. Поняття "психічний стан" охоплює значний аспект психічного відображення дійсності й пояснює певні сторони психічного регулювання її поведінки та деякі сторони динаміки психічної діяльності.
   Страх породжується прогностичною здібністю розуму; наші страхи мають свою історію, і велике значення в цьому має дитинство. Іншим емоційним елементом хвилювання є страх, який збуджує інстинкт уникнення небезпеки. Хвилювання може наштовхнути на дії, що сприяють зменшенню рівня очікуваного страху.
   Страх перед навчанням, іспитами. О.Кондаш вважає, що хвилювання в даний момент - страх перед випробовуванням і підвищена тривожність взагалі, найчастіше впливають на ефективність навчання та інші види діяльності через канал уваги й пам'яті. Зв'язок між страхом, з одного боку, і навчанням та рівнем зрілості - з другого боку, наштовхує на думку про існування нейрофізіологічних механізмів тривожності. Більшість авторів [3], що вивчали цю проблему, виявили негативні кореляції, тобто негативний вплив страху на інтелектуальну діяльність. Сильний страх може порушити логічне мислення і погіршити виконавчу діяльність у процесі розв'язування поставлених завдань. Проте, навіть середній рівень напруження, страху або хвилювання уповільнює процес мислення, погіршує його регуляцію, іноді звужує його обсяг. Мислення стає негнучким, а думки не піддаються зусиллям спрямувати їх у потрібному напрямі, що очевидно пов'язано зі звуженням обсягу мислення, яке спричиняється страхом перед можливою невдачею. Страх впливає на процес навчання також через функції пам'яті. Хвилювання може порушувати упорядкованість матеріалу, що зберігається в пам'яті, погіршує її репродуктивну функцію. Хвилювання і страх порушують також пізнавальні функції та процес мислення.
   О. Кондаш розглядає такі ступені хвилювання:
   1) учня охоплює хвилювання лише інколи, і страх під час опитування у нього часом виникає, часом - ні;
   2) в учня (учениці) виявляються помітні ознаки хвилювання під час майже кожного опитування, він (вона) робить нервові рухи, у нього (неї) неприродньо підвищується і тремтить голос і т. ін.;
   3) в учня (учениці) виявляються ознаки хвилювання, під час виклику він (вона) червоніє або блідне, почуває себе невпевнено, у нього (неї) змінюється голос, часом його (її) охоплює тремтіння і т. ін.
   Доволі часто причиною підвищеної нервозності є страх перед екзаменами, а страх є результатом невірного виховання. К. Леонгард стверджує, що діти відчувають сильний страх перед вчителями, які цього не бачать і тим самим поглиблюють страх своєю суворістю.
   Страх самотності. Довготривала самотність викликає зміни в психічній діяльності. Відомий російський психіатр П.Б. Ганнушкін відзначав, що реактивні психічні стани можуть розвиватися у людей, які по тим чи іншим причинам опинилися в умовах соціальної ізоляції. Багато психіатрів описують у своїх роботах випадки розвитку реактивних психозів у людей які потрапили в соціальну ізоляцію внаслідок незнання мови. Моральна самотність так само нестерпна, як і фізична; більш того, фізична самотність стає нестерпною лише в тому випадку, якщо вона тягне за собою і моральну. На щастя, ці відчуття в юнацтві не є стабільними. При встановленні гарних особистісних контактів з оточуючими людьми воно швидко зникає.
   Групова ізоляція. В.І. Лебедев дійшов висновку, що в основі конфліктів, невротизації в умовах групової ізоляції лежать не тільки характерні особливості партнерів по спілкуванню, але й саме перебування в цих умовах. Іншими словами, довготривала групова ізоляція при певних умовах може виявлятися як психогенний фактор екстремальних умов. Д.Г. Скотт з'ясував, що відчуття гніву і страху можуть створити конфліктну ситуацію, вони можуть виникнути в будь-якому конфлікті і в подальшому бути для нього життєвим середовищем. Розум постійно постає проти необмеженої влади емоцій у людських взаємостосунках. Але його протест частіше всього можна почути "після бійки", коли зрозумілим стає очевидне, що страх, гнів або велика радість стали не кращим порадником у спілкуванні.
   Обмеження інформації. Довготривале обмеження доступу звичайної, але особисто значущої інформації є фактором, який викликає у людей неврозоподібні стани і виражені неврози. Напади туги, виражена депресія, хвилювання, страхи в умовах сенсорної депривації, за даними закордонних авторів [4], іноді приймали таку грубу форму, при якій зникав один із самих сильних інстинктів - інстинкт самозбереження і самогубства.
   Монотонність. У жителів великих міст кожний третій при дослідженні відрізнявся роздратованістю, зниженням настрою, напруженням і хвилюванням. У здорових людей, які працюють у затемнених приміщеннях, досить часто розвиваються невротичні стани, які виражаються у появі роздратованості, поганому сні, страхах, депресіях і галюцінаціях. Лють, страх, жалість незалежно від їх об'єкта мають відповідну до їх змісту специфічну тональність. Зміст життя полягає в самому житті, в ритмі кожної доби і години.
   Зміна сприймання просторової структури. Систематичне перенавантаження нервової системи при порушенні ритму праці і відпочинку особистісними властивостями та іншими причинами, може призводити до розвитку неврозів.
   Невротичні "зриви" виникають в умовах безперервної діяльності. Такі люди страждають виразками, що викликані нервовим перевантаженням під час роботи з інформаційними моделями.
   Порушення ритму сну та активность Розлад в організмі ендогенних та екзогенних ритмів (десинхроз) в результаті впливу змінених годинникових датчиків і порушення ритму сну, активності веде до астенизації нервової системи і розвитку неврозів.
   Нічні страхи. Не так рідко у дітей трапляються короткотривалі несподівані розлади свідомості з безконтрольним відчуттям страху. Це можуть бути нічні страхи дітей, коли дитина повністю не пробуджуючись, сідає в ліжку, дивиться зляканими очима, від чогось відмахується, говорить непов'язані слова, плаче. Все це триває декілька секунд. Деякі батьки дуже бояться так званих нічних страхів, коли дитина вночі, крізь сон починає кричати, тремтіти, як правило, вони нічим не загрожують і самі поступово проходять.
   Розлучення батьків. Якщо розлучення неминуче, необхідно дати можливість дитині продовжувати спілкування з обома батьками. Під впливом психотравмуючої ситуації частіше всього страждає емоційна сфера. Хлопці гостріше, ніж дівчата, сприймають відсутність у сім'ї батька; без батька вони часто бувають проблемні і знервовані. І.В. Дубровіна говорить про страх втрати кохання через сварку з коханою людиною.
   Реальні небезпеки. С.Г. Файнберг [3] вважає, що не сам онанізм, а внутрішній страх перед його наслідками призводить до імпотенції. І.В. Дубровіна говорить про реальну небезпеку сексу і вагітності як про страх перед венеричними захворюваннями.
   О. Кондаш зазначає, що розумова відсталість виявляється як у повільнішому емоційному розвитку, так і в погіршенні емоційних реакцій. Пізніше це виявляється у недостатній силі страху в умовах реальних небезпек.
   А.І. Захаров виділяє такі види страхів: страх самотності, скупчення людей (футбол, похорон і т. ін.), перехід через міст, пустий простір, закритий простір, страх при спогляданні безпечних тварин - жуків, павуків, мишей; розрив звичайної системи взаємин, втрата значущих цінностей, неможливість досягнення поставлених цілей, втрата близької людини, розумові кризи, ломка вірувань, порушення старого стереотипу і складності у встановленні нового. С.Г. Файнберг виділяє наступні страхи: страх темряви; лишитись у кімнаті з зачиненими дверима, перейти відкриту галявину, якої-небудь речі домашнього вжитку, нічні страхи. Р.А. Рассел акцентує увагу на таких страхах як: страх падіння; страх голосних звуків. Ю.М. Орлов звертає увагу на домінуючий: страх смерті. Р.С. Немов підкреслює страхи: дуже суворого покарання; страх моральної одинокості, страх фізичної одинокості. І.С. Кон з'ясував, що є страх страх перед життям, страх перед інтелектуальними проблемами. Д. Карнегі підкреслює страх ненавісті, крах надії, страх перед хворобою, страх перед майбутнім, страх блискавки, що після смерті попадеш в пекло, що дівчата будуть сміятися, що "ні одна дівчина не погодиться зі мною одружитися". О. Кондаш описав страх перед випробовуванням, страх інстинкту уникнення небезпеки, страх перед навчанням, природжений страх, страх перед іспитом, страх очікування добрих результатів, страх можливої невдачі, страх перед вчителем, страх, як риса особистості. В.І. Лебедев довів, що існує страх соціальної ізоляції, страх групової ізоляції, страх перед обмеженням інформації, монотонність, страх зміни сприймання просторової структури, порушення ритму сну і активності. І.В. Дубровіна виділяє страх перед реальністю, страх перед розлученням батьків, страх втратити кохання, страх, який уберігає людин [1-3].
   Таким чином, основними передумовами страхів у підлітків та молодших юнаків постають:
   • Психологічна травма: втрата близької людини, конфлікт.
   • Монотонність.
   • Десинхронізм.
   • Загроза життю: страх, що після смерті можна потрапити в пекло.
   • Екстремальні умови: групова ізоляція; обмеження інформації (сенсорна депривація); зміна сприйняття просторової структури, порушення ритму сну та активності.
   • Конфлікти.
   • Природжені страхи: страх падіння і страх голосних звуків.
   • Дуже суворе покарання.
   • Дитячі страхи.
   • Інтелектуальні проблеми.
   • Страх перед життям.
   • Страх перед майбутнім.
   • Страх перед випробовуванням: навчання та інші види діяльності, мотив престижу, суперництва.
   • Страх перед навчанням: іспитом, страх побоювання щодо можливої невдачі, страх перед вчителем.
   • Страх самотності: соціальна ізоляція; моральна.одинокість; фізична одинокість; надмірна опіка матері, обумовлена страхом одинокості.
   • Нічні страхи.
   • Страх як риса особистості.
   • Страх перед стихією: блискавка.
   • Страх перед реальністю.
   • Страх перед розлученням батьків.
   Висновки. Основними передумовами виникнення страхів і тривожності є біологічні, соціальні та психологічні. Страх як найперше з'являється у тих дітей, яким притаманна висока тривожність. Крім того страх може носити характер навіювання, тобто страхи батьків передаються дітям.
   Отже, на основі аналізу літературних джерел нами виділяються основні причини виникнення страхів у підлітків та юнаків, що дає можливість зрозуміти природу страху і побудувати ефективну психокорекційну роботу по уникненню та подоланню страхів і тривожності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Изард К. Эмоции человека. -М., 1980.
2. Ильин П.М. Психология воли. - СПб., 2000.
3. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений.
4. Фрейд 3. Психология “Я” и защитные механизмы. - М К., 1990. Педагогика, 1992.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com