www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Теоретико-психологічні аспекти розробки програми розвитку готовності до управлінської діяльності керівників органів внутрішніх справ
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Теоретико-психологічні аспекти розробки програми розвитку готовності до управлінської діяльності керівників органів внутрішніх справ

Ю.В. Остова

ТЕОРЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗРОБКИ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ГОТОВНОСТІ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

   Стаття присвячена проблемі розробки програми розвитку готовності керівників ОВС до професійної управлінської діяльності на основі ідеї саморозвитку і самоактуалізації особистості, яка тісно поєднується з ключовими концепціями екзистенціально-гуманістичного підходу. Впровадження програми у систему професійного навчання і підвищення кваліфікації сприятиме оптимізаціїуправління персоналом в ОВС.
   Ключові слова: розвиток готовності до управлінської діяльності, ідея саморозвитку і самоактуалізації особистості, екзистенціально-гуманістичний підхід, управління в ОВС.
   Як відомо, управління органами внутрішніх справ - це вид соціального управління і різновид державного управління, пов'язаний з реалізацією цілей і функцій держави, який виконується спеціально призначеними особами або апаратами спеціальних органів виконавчої влади держави (поліції або міліції), призначеними для захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань [2].
   Відповідно до завдань, що висувають до управлінців функціональні повноваження, керівників можна умовно розподілити на адміністративно орієнтованих та людино-центрованих. Адміністративно орієнтовані керівники зосереджуються на фінансових та адміністративних аспектах своєї роботи, створюють умови для повноцінного фінансування органу, але при цьому не особливо піклуються про зміст управлінської діяльності та професійний рівень особового складу. Для людино-центрованих керівників характерна колегіальна модель, що включає консультаційні структури, які дають змогу здійснювати двосторонні консультації та обговорення змісту управлінського процесу, що забезпечує адекватне організаційне середовище для ефективного управління організацією в цілому [2].
   На жаль, на сьогодні роботі колективів ОВС нерідко бракує організуючої ролі керівників. Чільне місце серед умов, на яких Грунтуються взаємостосунки в колективах посідають саме ті умови, усунення яких цілком полягає в компетенції управлінської діяльності керівника як лідера. Разом із фінансовими, матеріально-економічними та побутовими проблемами значний вплив на стан соціально-психологічного клімату в колективах організацій чинить здатність керівників організовувати колективну діяльність підлеглих. Проте, багатьом з них бракує професійно важливих індивідуально-психологічних якостей, а також умінь управлінської діяльності, тому все більше набуває актуальності питання підвищення ефективності управлінської діяльності за рахунок реалізації її психологічних чинників. Керівники ОВС мають бути психологічно готовими до виконання досить складного виду діяльності - управлінської діяльності.
   В методичному аспекті з метою розвитку управлінських здібностей нами розроблена типова програма професійного і особистісного розвитку керівника ОВС. Метою статті є розкриття цілей програми, її змісту, технік розвитку, методології, а також розгляд питання щодо доцільності її впровадження в систему професійного навчання і підвищення кваліфікації керівників ОВС.
   Питання розвитку готовності керівників ОВС до професійної діяльності практично не досліджувались вітчизняними психологами. Невелика кількість науковців одним з провідних критеріїв управлінської діяльності визначають психологічну готовність до керівної діяльності [2].
   Поряд з цим, при вивченні проблем психологічного відбору кандидатів на керівні посади органів внутрішніх справ, побудові психодіагностичних моделей управлінців різного рівня, дослідженнях психологічних особливостей підготовки працівників до управлінської діяльності тощо йдеться про необхідність розвитку готовності керівників ОВС до діяльності.
   Метою розробленої нами програми є професійний та особистісний розвиток керівника шляхом максимального розкриття власного потенціалу в житті і професійній діяльності, завданнями - формування адекватного розуміння самого себе, професійних життєвих планів і кар'єри, корекція самооцінки, розвиток уміння і потреби у пізнанні інших людей, гуманістичного ставлення до них; корекція ціннісних орієнтацій, розвиток емоційної стійкості при вирішенні складних професійних завдань; вдосконалення умінь професійної діяльності. Стадіями розвитку є:
   а) професійна підготовка;
   б) професійна адаптація;
   в) професіоналізація;
   г) формування майстерності.
   На кожній стадії послідовно реалізуються психологічні техніки розвитку:
   а) самопізнання;
   б) самостимулювання;
   в) самореалізації.
   Зміст програми розкривається через два взаємопов'язаних напрями. Перший -професійний розвиток, означає оволодіння нормами професійної діяльності, до яких відноситься професійна майстерність, професійне мислення, професійна свідомість, самостійність. Сюди ж відносяться індивідуальні якості керівника. Другий напрям - особистісний розвиток професіонала, означає формування стійкої професійної мотивації, вірність обраній професії, свідома професійна творчість, духовне збагачення, позитивна зміна себе через професію тощо.
   В основу запропонованої програми покладені ідея саморозвитку ісамоактуалізації особистості, яка тісно поєднується з ключовими концепціями Джеймса Бюджентала (екзистенціально-гуманістичний підхід).
   Екзистенціалісти вважають, що особистість сама здійснює вибір між: позитивними та негативними можливостями, несе за це персональну відповідальність і саме в цьому потенціали її особистісного зростання. Окрім цього, підхід акцентує увагу на взаємодії особистості із Світом. Саме у контексті взаємодії “Я-та-Світ” екзистенціальні проблеми набувають більш глибокого змісту. Саме від того, як ми бачимо себе в оточуючому світі, залежить те, як ми бачимо інших та як будуємо з ними взаємодію.
   На думку Д. Бюджентала, однією з важливіших особливостей “людської природи” є мотивація до пошуку конструктивного, яка властива людям. Як тільки її визволяють, вона спрямовує активність людини до все більшої ефективності та задоволеності життям. Життезмінююча психокорекція Д. Бюджентала полягає в першу чергу в тому, щоб допомогти людині зрозуміти способи, якими вона відповідає на “екзистенційні питання життя” та намагатися разом з нею так змінити ці способи, щоб вони “зробили життя людини все більше аутентичним та, таким чином, - більш реалізованим” [9].
   Фундаментальна драма розвитку людини полягає в тому, що в ній діє дві головні сили - які закликають до змін і ті, що опираються ним. Для психолога-тренера є значущим, що поряд з орієнтацією на підтримку, на посилення в людині тенденції до розвитку та змін, потрібно поважати і протилежну тенденцію. Опір людини - це відстоювання своєї звичної ідентичності та захист знайомого світу від будь-яких впливів, що суб'єктивно сприймаються як загроза. Ще одне протиріччя полягає в тому, що кожен будує “свій світ” (безумовно, не без впливу світу реального), а потім ми попадаємо у пастку нами ж створеного конструкту “Я-та-Світ”, який не лише значущою мірою впливає на реальне життя свого автора, а й здебільшого обмежує це життя. Усвідомлення людиною цих протиріч - є обоє 'язковою умовою ефективної розвиваючої роботи. Роль психолога визначається Дж. Бюдженталом не в тому, щоб лікувати, виправляти або змінювати людину, а в тому, щоб їй допомогти проявляти здібність до власного внутрішнього зору. Головний сенс психологічної допомоги за цим підходом полягає в тому, щоб повернути людині її “законне право” на власне життя, при цьому сприяти внутрішньому пошуку людини, допомогти розібратися у собі та найти шлях до власних сил.Щодо форм та засобів роботи з людиною, особисто Д. Бюдженталом відокремлено та описано 13 основних параметрів психокорекційного процесу, таких як рівень присутності, глибина спілкування, міжособистісний тиск, опір та робота з ним, міра суб'єктивності/об'єктивності спілкування тощо. Поряд з цим, екзистенціально-гуманістичний підхід Джеймса Бюджентала, не вимагає використання певних спеціальних методів розвитку, ці підходи відкриті для будь-яких методів, тільки б вони дозволяли здійснити належну психологічну допомогу, досягти розвивальної мети та відповідали б базовим гуманістичним цінностям.
   Готовність до управлінської діяльності ми розуміємо як стійкий стан особистості, який обумовлює можливість людини до ефективного виконання певних функцій, є складним структурним утворенням, в основі якого лежать дві групи компонентів - об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні компоненти є водночас критеріями, які дозволяють судити про ступінь відповідності особистості вимогам діяльності, а суб'єктивні - про ступінь відповідності діяльності вимогам особистості.
   Відповідно до проведених досліджень, а також до даних науковців, які вивчали ці питання, до об'єктивної готовності керівника ми включаємо низку додаткових елементів: 1) когнітивну (знання, уміння, навички); 2) інтелектуальну (рівень і структура інтелекту); 3) комунікативну (здатність до ефективного спілкування); 4) характерологічну (наявність рис характеру, які сприяють ефективній управлінській діяльності); 5) креативну (творчий потенціал); 6) організаційну (здатність бути лідером, вести за собою, організовувати колектив).
   Суб'єктивна готовність характеризує відповідність професії інтересам людини і включає в себе складові: 1) мотиваційну (мотиви, потреби); 2) емоційну (професійні і пізнавальні інтереси); 3) вольову (здатність докладати вольові зусилля у професійній управлінській діяльності).
   Керівник, який володіє базовим рівнем об'єктивної та суб'єктивної готовності до управлінської діяльності, з метою подальшої професіоналізації має розвинути свої інтелектуальні, комунікативні та творчі здібності, покращити самооцінку та інші індивідуальні особливості, набути нових знань щодо специфіки проактивного управління, управління собою, лідерства і групових процесів, управлінських умінь тощо.
   Формою для системи розвитку основних компонентів готовності до управлінської діяльності нами обрано тренінг.
   Дослідження показало, що формування необхідних здібностей, індивідуальних якостей особистості керівників є результативним за умови застосування активних форм навчання - тренінгів, ділових та рольових ігор, вирішення ситуаційних завдань, організації тематичних дискусій та ін. [2]
   Особистісні зміни під час тренінгу активізують творчий потенціал, позитивну трансформацію особистості, розширюють її самосвідомість тощо. Тренінг, як групова форма діяльності, дає можливість керівникові перебороти власну замкнутість та навчитися бачити себе зі сторони, спонукає до фіксації, інтерпретації й оцінки дій і поведінки співробітників та самого себе, сприяє спонтанному виявленню почуттів та розвитку впевненості у власних силах, а також формуванню навичок ефективної взаємодії, уміння керувати і розв'язувати конфлікти та багато іншого [2, 3, 5, 8]
   Значна увага у розробленій нами програмі приділялась розвитку інтелектуального та креативного компонентів готовності до управлінської діяльності. В системі розвитку інтелектуального компоненту використовувались окремі спеціальні методики діагностичного і розвивального спрямування (методики на розвиток дивергентного мислення Дж. Гілфорда, тест творчого мислення "Словесні тріади" В. Меде, К. Піорковського, метод “Піктограма” Р. Лурії, метод інтенсифікації групових видів мислення, який називається “груповим штурмом” тощо), окрім цього усі тренінгові завдання активізують розумові здібності, в них закладено експериментування з операціями, властивостями, формами мислення, розвиток пошукової активності при вирішенні проблемних ситуацій та інше [2, 3, 8]. Учасниками тренінгу досліджується вплив минулого досвіду, установок на вирішення завдань, складаються висновки щодо ригідності - лабільності, активності процесів мислення.
   Щодо розвитку творчих здібностей, нами прийнятий наступний підхід: головну роль в детермінації творчої поведінки відіграють мотивація, цінності, особистісні риси.
   Для керівника - активізація творчого потенціалу - це додаткові резерви психічної енергії, додаткові можливості, якими потрібно вчитися керувати та спрямовувати їх у необхідне русло. Говорячи про додаткові можливості - це і обробка усієї невербально! інформації, і можливість розглядати будь-яку проблему цілісно, висувати неочікувані гіпотези вирішення того чи іншого питання, і здатність сприймати та розуміти інформацію метафоричного простору та багато іншого. Кожна вправа на розвиток творчого потенціалу (релаксаційні вправи, вправи з елементами психоаналізу, ряд вправ на творчу візуалізацію “Скерована візуалізація”, “Нові підходи до рішення проблем”, “Секрети підсвідомості” тощо) дозволяє учасникам все більше і більше проникати на “територію”, що управляється правою півкулею мозку та спрямовує учасників до продуктивної творчої управлінської діяльності [5].
   Розвиваючий потенціал вправ і завдань, що застосовувались у ході тренінгу досить високий. Через виконання завдань, що мали на меті розвиток комунікативної компетенції, деяких характерологічних рис, організаційних здібностей учасники тренінгу вдосконалювали вміння: працювати в команді, аналізувати ймовірні проблеми в поведінці працівників за їх характерологічними особливостями та обирати оптимальні тактики впливу; вчилися вільному використанню прийомів отримання більш цілісної інформації про співрозмовника, новим підходам та методам прийняття значущих рішень, моделюванню власного майбутнього та побудові перспективних цілей.
   Через інформаційні повідомлення у формі міні-лекцій керівники поповнювали знання щодо управлінської компетентності, загальної ерудиції. Так, керівники ознайомлювались із закономірностями впливу настрою на працездатність людини і колективу; причинами поведінки “важких” працівників та виробленню конструктивних тактик поведінки з ними; типами ритмів головного мозку та закономірностями їх впливу на стан і працездатність людей; теоретичними основами процесу прийняття рішень; основними стилями управлінської діяльності та ін.
   Керівники активізували знання з основ психології спілкування, ознайомились з переліком комунікативних вмінь, необхідних для успішного виконання управлінської діяльності, окремі, найважливіші вміння відпрацювали та в подальшому можуть використовувати у практичній діяльності. Так, керівникам протягом тренінгу пропонувалось удосконалити наступні комунікативні вміння: поставити мету бесіди; визначити предмет обговорення; володіти засобами спілкування: вербальними, емоційними, поведінковими; розуміти співрозмовника за вербальними, емоційними, і поведінковими проявами; зберігати спрямованість на вирішення задачі; конструктивно вести ділову бесіду; бути спонтанним, невимушеним; дотримуватися соціальної ролі; знижувати напруженість у бесіді; встановлювати доброзичливу атмосферу; виносити негативне відношення співрозмовника; в залежності від ситуацій змінювати лінію поведінки [1].
   Застосування технологій розвитку комунікативної компетенції дає можливість розвитку поведінкової гнучкості, що є компонентом моделі управлінського лідера ОВС і розуміється як здатність керівника відмовлятися від невідповідних ситуації способів поведінки і виробляти чи приймати нові оригінальні підходи до вирішення проблемних ситуацій при незмінних принципах і моральних основах професійної діяльності. Використання зазначених і інших технологій розвитку організаційних здібностей сприяє розвитку гнучкої рольової поведінки і допомагає уникнути небажаного впливу професійної діяльності на особистість керівника ОВС [1,2, 3,7].
   У процесі тренінгової роботи група здебільшого стає командою, тим самим керівники отримують зразок побудови відносин та організації спільних завдань на гуманістичних принципах, спостерігають зміни у розвитку самої групи від початку до завершення тренінгу, впливають на групові процеси тощо, що у подальшому при сформованій мотивації учасників до самоактуалізації може бути перенесено у практичну діяльність.
   Риси характеру керівників ОВС розвиваються у тісному зв'язку з розвитком інтелектуального, креативного, когнітивного, організаційного та комунікативного компонентів. У процесі спільної діяльності (виконанні завдань) та комунікаціях учасники проявляють свої характерологічні риси. За умови правильно організованого зворотного зв'язку та обговорення результатів завдань у групі, протягом чотирьох днів учасники аналізують свої особистісні особливості, вивіряють, наскільки вони співпадають з тими, які сприяють успішній управлінській діяльності та отримують можливість скоректувати через участь у спеціально організованих вправах, спрямованих на психокорекцію (“Магазин обміну якостей”, “Допомога іншому” тощо). Наприклад, метою вправи “Магазин обміну якостей” є психокорекція якостей особистості учасників, які не сприяють самоактуалізації та успішності службової діяльності. Тобто, ті якості, які працівники відокремили у процесі тренінгової роботи, опрацьовуються саме у форматі цієї вправи. Учасник, який виказав бажання “обміняти” свою якість на ту, що він сприймає як позитивну сідає на стілець, що у центрі кола тренінгової групи. А далі завдяки навичкам психокорекційної роботи тренера та зворотного зв'язку групи аналізується, яким потребам відповідає та чи інша риса характеру, визначається з якої причини вона виникла у керівника (компенсаторна функція організму, захисний механізм особистості тощо), при цьому використовуються ті прийоми психокорекції особистості, якими володіє тренер у відповідності до принципів гуманістичного підходу.
   Ряд вправ спрямовані на розвиток у керівників емпатії (“Сліпий та поводир”, “Дзвоник”, “Альтерего” та ін.). Дослідження показує, що багато керівників через участь у тренінгу здатні поліпшити свої здібності сприйняття і емпатичного вираження почуттів. Встановлено, що коли керівник міліції бажає досягнути успіху у діловому спілкуванні, треба домогтися розуміння думок працівника [2].
   Корисним для керівників є участь у вправах, які є елементами антистресових тренінгів, що спрямовані на подолання негативних емоцій, гніву, агресії (“Претензія”, релаксаційні вправи з елементами психоаналізу тощо). Основні результати цього виду роботи - підвищення толерантності до негативних психологічних проявів, а також розвиток емоційної гнучкості [4]. Саме розвиток цих психологічних характеристик запобігає формуванню ригідності в емоційній сфері, яка знижує можливість гнучкого відреагування емоцій і приводить до проявів неадекватних фіксованих емоційних реакцій, що обумовлюють психологічні механізми формування синдрому "емоційного вигорання", які є компонентом професійної деформації [7].
   Окрім зазначеного, необхідно зауважити, що без мотивації, або з низьким рівнем мотивації людина не зможе досягти справжнього успіху в своїй професійній діяльності [6]. Окремі вправи екзістенціально-гуманістичного підходу Бюджентала (“Альтерего”, “Сліпий та поводир”, “Розмова з мудрецем”, “Місце для мене”, “Цінний подарунок”, “Мій образ”) вирішують комплекс розвивальних завдань, в тому числі значно підвищують інтерес до діяльності, власного життя, створюють низку додаткових смислів для учасників тренінгу, активізують пошук ними відповідей на екзистенційні питання.
   Використання здобутків особистості учасників тренінгу (енергії, що визволяється від усвідомлення несвідомих процесів, розуміння власних актуальних потреб і дефіцитарних та буттєвих мотивів, здійснення свідомого вибору напрямку подальшого саморозвитку та ін.) є сильним мотиватором їх подальшого самовдосконалення в практичній діяльності, підвищення інтересу до управлінської діяльності, розкриття в ній нових можливостей для самореалізації. Отже, поступово управлінська діяльність для керівників розуміється як джерело самоактуалізації, що спонукає їх до досягнення цілей організації, до прояву конструктивних вольових якостей тощо.
   Отримані в ході формувального експерименту результати (із застосуванням методики СМДО, тестів структури інтелекту Амтхауера і Равена, тестів креативності, теппінг-тесту, тесту Лірі, тесту рівня самоактуалізації) свідчать про те, що запропонована програма розвитку здібностей сприяє розвитку організаційних, когнітивних, креативних, інтелектуальних, характерологічних, комунікативних, мотиваційно-вольових компонентів управлінських здібностей керівників ОВС, що виявляється у формуванні прихильності керівників до ефективних стилів керівництва, розвитку деяких показників креативності і інтелекту, зменшенню гіпернормативних значень піків у профілі особистості керівника за шкалами стенічного типу реагування (9 і 4), а також за шкалами гіпостенічного типу (1, 2, 7 і 8), тобто вирівнюванню усередненого профілю особистості керівника в напрямі гармонізації особистості і зменшення акцентуйованості окремих індивідуально-психологічних якостей; а також збільшенню середніх значень тих октантів у структурі міжособистісного спілкування, які є сприятливими для управлінської діяльності, а саме: другого і восьмого, зменшенню середніх значень несприятливих октантів - п'ятого і шостого (відмінності суттєві при р = 0,05). Позитивні зміни спостерігались в структурі мотивації і рівні самоактуалізації керівників.
   Таким чином, управлінські здібності керівників ОВС можливо цілеспрямовано розвивати за умови застосування у процесі професійного навчання і підвищення кваліфікації відповідних психолого-педагогічних технологій, зокрема, розробленої програми і тренінгу професійного зростання і розвитку готовності до управлінської діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бакирова Г.Х. Тренинг управления персоналом. - СПб.: Речь, 2004. - 141 с.
2. Барко В.І. Теоретико-психологічні засади управління персоналом органів внутрішніх справ: дис. доктора психол. наук. - К., 2004. - 448 с
3. Барко В.І. Формування лідерства і прихильності до здорового способу життя військовослужбовців і працівників правоохоронних органів України. - К., 2007. -240 с.
4. БерковицЛ. Агрессия: причины, последствия и контроль. - СПб., 2001. -512 с.
5. Вагин И.О. Умейте мыслить гениально. - СПб., 2003. - 190 с.
6. Ильин Е.М. Мотивация и мотивы. - СПб., 2000. - 512 с.
7. Медведев B.C. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти): дис. доктора психол. наук. -К., 1996.-192 с.
8. Практикум по общей, эксперементальной и прикладной психологии. - СПб.: Питер, 2000. - 559 с.
9. Хьелл Л. Теории личности./ ХьеллЛ., Зиглер Д. - СПб.: Питер, 1997. -606 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com