www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Дослідження гендерної самоідентифікації на основі образів слов’янської міфології
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Дослідження гендерної самоідентифікації на основі образів слов’янської міфології

В.О. Клюйкова-Цобенко

ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ НА ОСНОВІ ОБРАЗІВ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

   В статті досліджена можливість суб'єктного авторського відношення до становлення гендерної ідентичності сучасної особистості, підкреслена значущість архетипних основ гендерної ідентифікації в давньослов'янській традиції, здійснений аналіз сприйняття образів слов'янської міфології сучасною студентською молоддю.Ключові слова: гендерна самоідентифікація, гендерна ідентичність, образи слов'янськоїміфології, творчий підхіду дослідженні.
   Актуальність теми. Соціалізація сучасної людини спирається на процес самоідентифікації, яка, в свою чергу, залежить від співставлення себе із певним етнічним суспільством. Особа самовизначається у своєму ставленні до гендерних ролей та стереотипів, що є закріпленими в даному суспільстві. Такий творчий процес самовизначення спирається на суб'єктність особистості, тобто на те, як автор своєї життєвої позиції вбачає власну приналежність до певної гендерної ролі.
   Суб'єктний принцип гендерної самоідентифікації, на наш погляд, може розкриватися через знайомство з культурним надбанням пращурів: прадавні міфологічні сюжети закладають бажані гендерні ролі та стереотипи сучасної людини. Рефлексуючи над цими сюжетами, людина розуміє свої сценарії, що формувалися завдяки батьківським настановам, або впливу міфів ЗМІ, які, в свою чергу, мають культурно-історичний зміст.
   На пострадянському просторі з'явилися нові релігійні течії, що називають себе неоязичниками. Це може відображати несвідоме спрямування слов'ян до вивчення своїх глибоких коренів, що дозволяє людині більш продуктивно адаптуватися до мінливого середовища завдяки інтроекції досвіду пращурів.
   Отже, огляд образів давньої слов'янської міфології може наблизити нас до розуміння сценаріїв реалізації гендерної ідентичності сучасної людини, допомогти їй створити свій авторський життєвий шлях.
   Мета - розглянути можливість суб'єктного авторського відношення до становлення гендерної ідентичності сучасної особистості.
   Завдання:
   1. Підкреслити значущість архетипних основ гендерної ідентифікації в етнічній традиції.
   2. Розглянути сприйняття образів слов'янської міфології сучасної молоді в гендерному контексті.
   Архетипне наповнення несвідомого людини щодо стереотипів жіночності або мужності є предметом дослідження різних авторів, в основному це представники аналітичної психології К.-Г.Юнга.
   Тема значущості давньослов'янського пантеону для становлення гендерної самоідентифікації не є широко поширеною в науковій психологічній літературі, але її можна знайти в наукових працях В.Т. Куєвди, О.Є. Наговіцина, О.В. Скулатової “Давні релігії зі своїми піднесеними... дружніми та зловісними символами виникли не на рівному місці; вони є породженням тієї ж людської душі, яка і в теперішній момент живе в кожному з нас”, - зазначає К.Г. Юнг [7, с 240]
   К.Г. Юнг акцентує увагу на тому факті, що саме уявлення давніх людей породжувало пантеони богів, адже боги - це персоніфікація психічних сил людини. Цей механізм навіть і сьогодні є актуальним в сучасному суспільстві. ЗМІ відображають “богів” сучасної людини: це матеріальне збагачення, успішність в кар'єрі, фізична краса. Ще К.Г. Юнг зазначав, що наші боги лише змінили імена і тепер закінчуються на —ізм (комунізм, гуманізм, тощо). Але ж основа психічного та фізичного здоров'я кожної людини - можливість зростати духовно, що у різних авторів називається певним терміном: “самоактуалізація”, “індивідуація” та ін. Важливим є рефлексування духовного підґрунтя життя наших предків, отже і нашого. Кожна людина - автор власного життя (суб'єкт власної життєтворчості) [4, 5] розкриває свої несвідомі психічні змісти у власній індивідуальній міфології, що містить успадковані за К.Г. Юнгом колективні несвідомі архетипи.
   Принцип суб'єктності у дослідженні індивідуальної міфології особистості більш детально розглянутий нами у відповідній статті [2].
   Технічний прогрес вносить певні риси характеру в сучасних людей: цілеспрямованість, орієнтацію на надбання матеріальних благ, активізує функції лівої півкулі головного мозку, тобто логічне мислення, спрямування до активних дій, що виражається в стратегіях побудови власної кар'єри сучасною людиною. Але в людині живе те, що дісталось їй від її пращурів, - колективне несвідоме або генна пам'ять, як її називають вчені-біологи та медики; те, що ми не бачимо, але що істотно впливає зокрема на гендерну самоідентифікацію особистості. Під гендерною самоідентифікацією ми розуміємо процес самовизначення особистості як представника певної гендерної групи, результатом якого стає гендерна ідентичність, тобто усвідомлення й прийняття моделей мужності або жіночності, що є прийнятими в рамках певної культури.
   О.О. Вороніна, дослідниця Московського центру гендерних досліджень, зазначає, що гендерна ідентичність базується на гендерних стереотипах -соціально-культурних настановах, що примушують людину носити певний одяг, зачіску, демонструвати певну поведінку, навіть міміку та жести тощо [9]. Авторка визнає, що гендерна ідентичність будується людиною усе її свідоме життя, коли особистість пізнає власну культуру. Дискутуючи із дослідницею, необхідно відмітити, що автор власного життєвого світу, із високим рівнем суб'єктності, в змозі самостійно вибудовувати свою гендерну ідентичність, наповнюючи її новими змістами, а головне - рефлексуючи себе в своєму гендері. гендерна ідентичність співвідноситься з тим, як етнос її розуміє. ЗМІ широко транслюють та підтримують міфи щодо належної чоловічої та жіночої поведінки. Алгоритми чоловічої та жіночої поведінки різні в різних культурах, що, ми впевнені, базується на релігійному та міфологічному підґрунті певного етносу. Так, активність і цілеспрямованість сучасних європейських жінок у кар'єрних досягненнях може бути відгуком давнього періоду культу Великої Богині Матері, який колись породив плем'я сильних жінок - амазонок. Тим часом в прадавній традиції юдеїв, що залишила свій слід у північно-африканській релігії - мусульманстві - жінка є безправною домогосподаркою. Адже юдаїзм спирається на поклоніння Богу-Отцю, тобто чоловічому початку світу.
   Сучасна людина має унікальну можливість досліджувати своє коріння, адаптивні ресурси пращурів - гендерні моделі слов'ян, закодовані у прадавньому язичницькому пантеоні, інтегрувати це знання у власну психіку та синтезувати із сучасними моделями адаптації. Дослідження О.В. Яремчук довело, що у свідомості сучасної молоді дуже яскраво відображені язичницькі міфологеми [8]. Отже наша стаття висвітлює важливість дослідження саме слов'янської міфології, що є актуальною темою, адже в науковій психологічній літературі вона є досі мало дослідженою.
   Російський дослідник О.Є. Наговіцин приділяє увагу трансформації образу Великої Матері в різних культурах, в тому числі і в слов'янській, в Бога Отця, досліджує основні функції жіночих божеств, а також жінок в різних культурах [3].
   З чого ж починається слов'янський пантеон? В “Руських Ведах” (“Пісня птиці Гамаюн”) знаходимо Прапредка Рода, що був ув'язнений “непророслим сім'ям” у яйці. Але прийшов кінець ув'язненню й породив він Ладу-Матінку, а потім й інших старших богів [10]. Лада-Матінка (Велика Матір Лада) від вібрацій небесного бджільника породила людей. Устрій людського буття (земний бджільник) повторює устрій небесний. Бджолина матка є “королевою” бджіл, тож бачимо, що прадавні слов'яни відводили велику роль жіночому початку та актуальність культу Великої Матері для слов'ян. В процесі розвитку соціальних суспільств образ Великої Богині Матері розщеплюється на окремі божества, які є покровителями та покровительками певних професійних та соціальних груп. Навіть сьогодні ця тенденція зберігається у талісманах, символах, знаках відміни певних закритих або напівзакритих суспільств чи груп (спортивні команди, західні університетські “братства” тощо). Підчас перехідних соціальних періодів, наприклад, війн зростає значущість чоловічих божеств, частіше саме бога грози. Таким чином, жінка втрачає свої позиції у структурах влади, переходить з космогонічного на побутовий рівень. Страх чоловіка перед сексуальністю жінки, а також перед можливим статевим безсиллям породив образ негативної жіночності та материнства [3]. В слов'янському пантеоні це образи Мари (Морени); Сірін, дочки Перуна, діви-воїтельки в образі птаха з жіночою головою; Снігуроньки, крижаної діви, дочки Мороза.
   Жіночі божества в залежності від певного періоду становлення державного устрою трансформувались та отримували певні функції: магічну функцію життєзабезпечення, функцію годування та родючих сил землі, функцію лікування, а також покровительства родо-сімейним цінностям [3].
   Спираючись на цю концепцію, ми можемо співвіднести деяких головних богинь слов'янського пантеону з запропонованими автором функціями. Таким чином, Матінка Лада виступає прародителькою усього людського роду, покровителькою подружнього життя. Також богиня Жива, покровителька жіночого щастя з дитиною на руках є уособленням материнської любові та захисту, богинею - хранителькою сімейного вогнища. Богиня Мокошь (Ма-кошь) виступає покровителькою породіль, отже виступає в якості позитивного материнського аспекту. Вона ж є богинею родючості, жіночих ремесел, а також й торгівлі. Берегиня захищає людину від лиха, допомагає лікувати хворих, зображення цієї богині слов'яни намагалися мати у себе вдома, а також на дерев'яних чи глиняних амулетах, що їх вони носили у себе на шиї. Леля (Ляля) - дівчина - богиня ранньої Весни, дочка Лади, приваблива та радісна дівчина, яка жене Зиму з землі, дарує гарний настрій, веселощі людям.
   Цікавим та неоднозначним є образ Марени (Мари). Це жіноче божество має два обличчя, два аспекти. Мара - це глибока ніч, нічні жахи та страхіття, смерть. Але до однієї людини вона з'являється в образі древньої та страшної ззовні жінки, а до другою у вигляді молодої та привабливої дівчини, що ласкаво цілує та забирає душу на той світ.
   Наративний аналіз нашого пілотажного дослідження, що його ми здійснили з метою виявлення найбільш популярних серед студентської молоді (19-21 рік) слов'янських чоловічих та жіночих божеств, які є актуалізованими в несвідомому сучасних людей, шляхом написання наративу до стимульного матеріалу із зображенням богів та богинь давньослов'янського пантеону, виявив наступну тенденцію. Перун та Ярило є найбільш популярними чоловічими образами. Трохи менш популярним є Даждьбог. Добре відомими жіночими образами є Лада, Берегиня та Леля (Ляля).
   Приділимо увагу чоловічим образам. Ярило є персоніфікацією позитивного Анімуса - коханця. Цей юний бог весняного сонця є покровителем закоханих, спонукаючи їх на відверті розваги, танці та веселощі.
   Перун - батько-воїн, бог блискавки та грому, головний в пантеоні богів, подібно християнському архангелу Михаїлу, блискавками лякає бісів та іншу нечисту силу, спонукаючи її ховатися по закутках. Перуну приносять кроваві жертви: тварин а іноді й людей. Кожну справу слід починати в четвер, тобто в день Перуна.
   Даждь бог - також уособлення позитивних батьківських сил. Він подає людству усі земні блага, є духовним наставником та творцем етичних законів людства. Даждьбог - це літнє сонце, златокудрий молодий чоловік, що навчив людей сіяти хліб. Це його зображення милувалося на вітрилах слов'янських кораблів.
   Аналізуючи отримані результати, слід зазначити, що актуальними для сучасної молоді є два чоловічих стереотипи: батько-покровитель, символічний батько, захисник, керівник, тобто домінуючий чоловічий початок (Даждьбог-батько та Перун-захисник, що іноді потребує навіть кровавих жертвоприношень). А також архетипічний закоханий, що іноді мав у слов'ян зображення фігурки із великими геніталіями, трохи інфантильний, бо саме його символічно приносили в жертву плодючості, Жіночому Початку, на початку весни, розкидаючи частини його тіла по землі.
   Актуальними жіночими стереотипами виступають архетипичні образи Матері - покровительки, цілительки, хазяйновитої жінки, хранительки домашнього вогнища; а також юної Діви, красивої та привабливої, але інфантильної, подібної до давньогрецької Персефони, архетипу Дочки.Слід відмітити також ще два цікавих персонажі, що були добре відомі групі досліджуваних: Снігурка та Кощій. Кощій (втілення Чорнобога), як і в давньослов'янському пантеоні, мав негативне забарвлення, виступав богом смерті, підземного світу, нежиті та повелителем царства тіней. Кощій є негативним проявом архетипу Батька, тому що не дарує життя, а поглинає його. Образ Снігурки більш амбівалентний: це холодна діва, дочка Мороза та Весни, мало емоційна, гарна, проте крижана. В п'єсі Островського вона розтає від любові. Але цей образ викликав емпатію у досліджуваних, асоціюючись із новорічними веселощами та подарунками. Цей образ, на наш погляд, може бути пов'язаний з образом Лелі і бути її негативним аспектом холодної жіночності, негативної Аніми, більш інфантильним та неспроможним на зрілі вчинки, відчуття.
   У своїх попередніх дослідженнях ми вже здійснили спробу співвіднести жіночі давньогрецькі божества із пірамідою потреб Маслоу [6]. В цій статті ми співвіднесемо прадавній слов'янський пантеон із певними рівнями потреб.
   Два нижчих рівня - фізіологічні потреби. Батьки забезпечують дитину їжею, усім необхідним, охороняють від мінливостей та небезпеки цього світу. Тому в основі піраміди ми поставили Матір-Ладу та Батька Рода - тих, що дають життя світам, отже забезпечують безпечне середовище для існування людства. Даждьбог, Берегиня, Макошь - це боги, до яких давні слов'яни зверталися по захист свого існування, як до Батьків, мали амулети з їх зображенням у себе вдома. Потребу в соціальних зв'язках, в приналежності, в любові забезпечують Ляля та Ярило, як боги-покровителі молоді, адже формування ідентичності, в тому числі і гендерної, припадає на період пубертату, коли парубки та дівчата проходять певні обряди ініціації у нові соціальні ролі. Войовничий бог Перун, а також його дочка, діва-воїтелька Магура, на наш погляд, можуть символізувати потребу в самоповазі, адже вони захищають слабких, надають войовничих якостей для самореалізації людини.

Рис. 1. Співвіднесення прадавніх слов'янських богів з рівнями потреб за А. Маслоу

Рис. 1. Співвіднесення прадавніх слов'янських богів з рівнями потреб за А. Маслоу

   На другому етапі нашого дослідження у наративах студентів ми побачили наступні гендерні стереотипи щодо образів жінки та чоловіка. Жінка повинна бути привабливою, яскравою, гарно вдягненою, оздобленою прикрасами, “знати собі ціну”. Чоловік при цьому повинен бути вдягнений більш скромно, бути її захисником, милуватися нею. При цьому чоловік полюбляє свободу, “цілий світ є для нього домом”.
   Отже бачимо досить традиційні гендерні ролі (активні чоловіки та пасивні, проте стимулюючі на активність жінки), що обумовлені історичними функціями чоловічих та жіночих божеств. Велика Богиня Матір трансформувалася в покровительку материнства, сільського господарства, домашнього вогнища. Бог Батько став захисником, воїном. Але, що цікаво і характерно для слов'янської культури, поділив функцію сільського господарства із жіночим божеством (Даждьбог) і функцію містичного захисту сім'ї та роду (бог Род). Можливо, така тенденція обумовлює існування м'якогофемінізму на пострадянській території, особливо в Україні, коли сильні духом жінки розуміють необхідність м'якої підтримки чоловіка, вселення в нього впевненості в собі як у захиснику. Усім відоме прислів'я “Чоловік - голова, а жінка - шия” може розкрити нам це явище м'якого жіночого фемінізму, який націлений не на приниження чоловіків, але навпаки на їх підтримку. К.Г. Юнг, продовжуючи традицію 3. Фрейда, приділяв значну увагу негативному Материнському комплексові, який породжує відчуття меншовартості в чоловікові і є, на наш погляд, негативним відгуком культу Великої матері. Рефлексуючи архетипні паттерни колективного несвідомого, відображені в давніх легендах, міфах, апокрифах, особистість проявляє принцип суб'єктності, встає на позицію автора-творця свого світу, який в змозі доповнювати своє життя новими змістами, виходячи на екзистенційний рівень свого буття.
   Творчий підхід у дослідженні гендерної самоідентифікації ми вбачаємо у можливості застосування візуальних або аудіо-візуальних стимулів. Образи апелюють відразу до несвідомого, налаштовуючи досліджуваного на сакралізацію та ритуалізацію дійства, на вхід до зміненого стану свідомості, на активізацію архетипних змістів в психіці людини. В нашому дослідженні ми використовували зображення богів та богинь давньослов'янського пантеону, а також насичений глибинною символікою анімаційний фільм. Але слід зазначити, що робота з індивідуальною міфологією неможлива в рамках тільки психодіагностичного підходу. Процес дослідження є й психокорекційним, адже несвідомі змісти швидкоплинні й мінливі. Як тільки дослідник фіксує певний феномен, той одразу змінюється, отримує нове наповнення й зміст. Тож дослідник лише доторкається до несвідомих феноменів та досліджує тенденцію динаміки певного явища.
   У якості висновку слід зазначити, що боги - це персоніфікація психічних сил людини. Важливим є рефлексування духовного підґрунтя життя наших предків, отже і нашого. Кожна людина - автор власного життя (суб'єкт власної життєтворчості) розкриває свої несвідомі психічні змісти у власній індивідуальній міфології, що містить успадковані за К.Г. Юнгом колективні несвідомі архетипи, те, що вчені називають генною пам'яттю; те, чого ми не бачимо, але що істотно впливає на гендерну самоідентифікацію особистості. Під гендерною самоідентифікацією ми розуміємо процес самовизначення особистості як представника певної гендерної групи, результатом якого стає гендерна ідентичність, тобто усвідомлення й прийняття моделей мужності або жіночності, що є прийнятими в рамках певної культури. Сучасна людина має унікальну можливість досліджувати своє коріння, адаптивні ресурси пращурів - гендерні моделі слов'ян, закодовані у прадавньому язичницькому пантеоні, інтегрувати це знання у власну психіку та синтезувати із сучасними моделями адаптації. Під час пілотажного дослідження ми виявили, що актуальними для сучасної молоді є два чоловічих стереотипи: батько-покровитель, символічний батько, захисник, керівник, тобто домінуючий чоловічий початок (Даждьбог-батько та Перун-захісник), а також архетипічний Закоханий. Актуальними жіночими стереотипами виступають архетипичні образи Матері -покровительки, цілительки, хазяйновитої жінки, хранительки домашнього вогнища; а також юної Діви, красивої та привабливої, але інфантильної, архетипу Дочки. В статті ми співвіднесли прадавній слов'янський пантеон із певними рівнями потреб піраміди Маслоу.

Література

1. Киреевский И.Р. Мифы древних славян. - X., 2006. - 240 с.
2. Клюйкова-Цобенко В.О. Суб'єктний принцип в дослідженні індивідуальної міфології особистості / Вісник Одеського національного університету.-№14. -Вин. 17. Психологія. - Одеса, 2009. - С 163-169
3. Наговицын А.Е. Трансформация гендерных ролей в мифологических системах: учеб. пособие. - М., 2005. - 440 с.
4. Татенко В.О. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології // Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії. - К., 2006. -С 316-357.
5. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. - К.: Либідь, 2003. - 376 с
6. ХьеллЛ., Зиглер Д. Теории личности.-3-е изд. - СПб.: Питер, 2007. -607 с.
7. Юнг К.Г. О современных мифах. - М., 1994. - 252 с.
8. Яремчук О.В. Парадигмальний контекст поняття “міфотворчість” в сучасній психології // Проблеми загальної та педагогічної психології. 36. наук, праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Макси-менка. Т.ІХ. - 4.4. - К, 2009. - 512 с - С. 500-509.
9. Сайт Московського центру гендерних досліджень. Вороніна О.О. Глосарій.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com