www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Теоретичні проблеми становлення та виховання світоглядної спрямованості майбутніх програмістів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Теоретичні проблеми становлення та виховання світоглядної спрямованості майбутніх програмістів

О.О. Когут

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ВИХОВАННЯ СВІТОГЛЯДНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРОГРАМІСТІВ

   В статті представлений теоретичний аналіз проблеми становлення спрямованості майбутніх програмістів в процесі професійного навчання.
   Ключові слова: спрямованість особистості, самоактуалізація, “професійний характер”, “професійний світогляд”, компетентність, світоглядні орієнтації, мотиватори, мотиви.
   Актуальність теми. В наш час вже ні для кого не є новиною, що суперечливість соціально-політичних орієнтацій українського суспільства, держави значною мірою ускладнюють процес виховання та навчання молодого покоління. Але актуальною проблемою сьогодення є питання втілення за таких умов у життя Болонської програми навчання в освітній системі ВНЗ.
   Постановка проблеми. Вітчизняні науковці вбачають причину низького рівня культурного розвитку майбутніх професіоналів у світоглядних орієнтирах індустріального типу суспільних відносин: ідеології індивідуалізму, високому рівні соціального відчуження, прагненні до уніфікації, деперсоналізації культурних цінностей, прагматичній мотивації, недооцінюванні традиційних моральних ідеалів [12]. Натомість відомий зарубіжний психолог Г. Гарднер стверджує, що перешкодою для запровадження нових засобів та принципів навчання, які базуються на застосуванні інформаційних технологій, є нетрадиційна форма переваги культури міжособистісних відношень, що уповільнює включення студентів у систему освіти. Отже, наведені суперечливі погляди науковців стали поштовхом для дослідження нами проблеми становлення та виховання світоглядної спрямованості майбутніх професіоналів у сучасних умовах навчання в ВНЗ. Перш ніж застосовувати інформаційні технології у навчальному процесі та запроваджувати світоглядні принципи іншої культури, ми вважаємо за корисне теоретично проаналізувати деякі особливості спрямованості професійних програмістів, діяльність яких пов'язана із застосуванням комп'ютеру.
   Аналіз останніх досліджень проблеми показав, що за системою розподілу професій Є. Климова “програміст” відноситься до сфери “людина-знак”. У контексті західної культури для майбутніх програмістів велике значення мають логіко-математичний, лінгвістичний та “особистісний” інтелекти. На думку Г. Гарднера, засновника теорії “множинних інтелектів”, програмісти повинні вміти розробити чітку модель, алгоритм програми, тому в них має бути добре розвинутим аналітичне мислення та сформований “внутрішньо-особистісний” інтелект, а от "міжособистісний інтелект" для професійної спрямованості програмістів, на думку автора, не має особливого значення.
   Західно-європейська культура навчання та виховання значною мірою впливає на становлення спрямованості особистості майбутніх програмістів. Особливе значення в індустріальних і постіндустріальних суспільствах має час. Користування часом - хронеміка - є важливим елементом невербально! комунікації, однією з форм організації людської діяльності. За цим критерієм розрізняють монохромні і поліхромні культури. Монохромним культурам, які Грунтуються на відповідальному ставленні до часу, притаманна лінеарна система часу: в один і той самий час люди займаються лише однією справою, послідовно переходячи до наступних. У поліхромних культурах, що базуються на довільному ставленні до часу, передусім цінуються міжособистісні стосунки: спілкування з людиною є важливіший, аніж час [12]. Це говорить про те, що орієнтуючись на західний стиль навчання, ми повинні не тільки формувати більш чітку, структуровану та організовану, згідно часу та змісту, форму внутрішнього простору майбутніх професіоналів, а й змінити культурні цінності, переходячи від колективістичної спрямованості до індивідуалістичної та прагматичної.
   Але вітчизняні психологи стверджують, що культура міжособистісного спілкування сприяє досягненню певної кар'єри в діловій, професійній сфері [12]. А важливою умовою реалізації комунікативної культури є персоналізація стосунків, яка Грунтується на ставленні до іншої людини як до особистості, оскільки вимір культури спілкування передбачає стосунки в системі “особистість-особистість”, який включає “актуалізаторський” тип комунікативної поведінки, що базується на врахуванні інтересів інших людей, їх прагнень до самореалізації [12]. Саме тому сучасні науковці пропонують запроваджувати принцип реалізації особистісної зорієнтованості навчально-виховного процесу, спрямованого на самореалізацію, відкриття сенсу власного життя, усвідомлення свого місця і значення серед інших людей, у суспільстві в цілому [3].
   Г. Гарднер, досліджуючи інтелектуальні властивості особистості, зауважив, що результатом самоорганізації особистості є формування “внутрішньо-особистісного” інтелекту. На думку автора, основною здібністю становлення внутрішніх аспектів людини є доступ до усвідомлення нею своїх почуттів (усього діапазону почуттів та емоцій), вміння диференціювати відчуття, називати їх в символічній формі і застосовувати як засіб самоусвідомлення і керування власною поведінкою [5]. За таких вимог, для визначення поняття “особистість” нам підійде теорія К. Юнга, в якій автор розкриває сутність та необхідність процесу диференціації чотирьох функцій свідомості особистості для формування вміння самоорганізації.Виховання традиційних світоглядних орієнтацій, зважаючи на вимоги розвитку особистості західно-європейських культур, ми бачимо в роботах сучасного дослідника, доктора філософських наук, професора В.Ф. Капіци та викладача О.П. Звенигородської. Автори зазначають, що студент повинен вміти перетворити себе, виробити в собі здатність до саморозвитку і самовдосконалення в модусі “духовної сутності” [9, с 470]. Дослідники вважають, що певні цінності формуються у особистості в умовах традиційного міжособистісного спілкування: “духовна напруженість” створює особливе поле взаємодії людей між собою і внутрішньої взаємодії із самим собою. Це поле є певним станом свідомості, яке розширює можливості людини для психічного сприйняття і взаємодії та створює індивідуалізований простір її духовного буття, в рамках якого вона взаємодіє із собою та іншими. “Я” в такому просторі знаходиться “при суті” того, що належить усім, але дано і мені. Дане дослідження також підтверджує той факт, що в українській культурі формування "міжособистісного інтелекту" відіграє важливе значення.
   Ми вважаємо, що в даний час склалися численні передумови для здійснення теоретичного осмислення і систематизації науково-теоретичних поглядів щодо особливостей становлення світоглядної спрямованості майбутніх програмістів. Метою нашої статті є теоретичне дослідження особливостей формування світоглядних орієнтацій майбутніх програмістів в системі вищої освіти.
   Аналіз вітчизняних досліджень і останніх публікацій. Самореалізація “культуротипу” майбутніх професіоналів здійснюється переважно завдяки ідеалам. Ідеали, на думку С.Л. Рубінштейна, вміщають найбільш цінні і привабливі людські риси, образ, який служить їй зразком. Ідеал є випереджаючим втіленням того, чим особистість може стати. Наявність певного ідеалу вносить чіткість і єдність в спрямованість особистості [14].
   Багато сучасних психологів у дослідженні проблем виховання спираються на гуманістичний напрямок в психології, зокрема на ідеали виховання особистості, що самоактуалізується, визначені А. Маслоу, які досягаються завдяки індивідуалістичній, прагматичній і міжособистісній спрямованостям.
   Доцільним є розгляд робіт, в яких на основі культурно-інформаційної теорії освіти, новітніх надбань світового наукового співтовариства окреслено систему ключових компетентностей, що можуть слугувати основою розроблення навчальних програм, зорієнтованих на навчання та виховання особистості студента [10]. Загальні компетентності розділені на три групи: інструментальні, міжособистісні та системні. До міжособистісних відносять такі: здатність до критики і самокритики; здатність працювати в команді; міжособистісні вміння; здатність працювати в міждисциплінарній команді; здатність взаємодіяти з експертами в інших предметних областях; здатність сприймати різноманіття і міжкультурні відмінності; здатність працювати в міжнародному контексті; прихильність до етичних цінностей [10]. Виходячи з цього, необхідне для програмістів переважне орієнтування заради успіху на себе та на роботу, аніж на інших, про яке писав Г. Гарднер, є суто професійною особливістю, а не вимогою програми болонської системи навчання.
   Так, опираючись на дослідження Л.М. Карамушки, яке розкриває закономірності освітянського менеджменту, важливо виокремити феномен становлення професійної спрямованості особистості. Автор підтверджує той факт, що за високого ступеня включення особистості в процес діяльності, особистісні якості, які сформувалися у процесі виконання цих видів діяльності, можуть перетворюватись на риси характеру і виявлятися вже в інших сферах діяльності. Практичне оволодіння новою соціальною роллю сприяє, у свою чергу, становленню у майбутнього професіонала певних особистісних якостей. У таких випадках прийнято говорити про "професійний характер" або "професійний тип особистості". Тому, індивідуалістична спрямованість програмістів - це результат сформованого “професійного характеру”, а не традиційно-культурна цінність.
   У результаті теоретичного аналізу та емпіричних досліджень ми зрозуміли, що "професійний характер" формується вже у процесі професійного навчання та є результатом "закріплених" часто повторюваних мотивів студентів. Навчально-професійні мотиви відносяться до суспільних. М.Й. Боришевський серед основних механізмів засвоєння суспільних мотивів у ході соціалізації особистості, які вивчені ще недостатньою мірою, називає інтернаціоналізацію норм, зразків шляхом наслідування та санкцій (винагороди, покарання) [3].
   На думку Є.П. Ільїна, механізмом засвоєння мотивів є мотиватори. Мотив є складним психологічним утворенням, яке не можна побудувати із-зовні, його формує сам суб'єкт [8]. Автор зазначає, що із-зовні ми формуємо не мотиви, а мотиватори: у процесі виховання і соціалізації особистості формується той будівельний матеріал, який надалі застосовується суб'єктом для мотивації. Цим матеріалом є такі особистісні утворення, як інтереси, схильності, моральні принципи, установка, самооцінка, формування яких є задачею педагогіки та психології. Є.П. Ільїн також перераховує імперативні й неімперативні засоби психолого-педагогічних мотиваторів: “інформування”, “інструктування”, стимулювання та заборони (“інтердикції”). “Інформування” впливає на уявлення індивіда про те, як успішно спрямувати розвиток очікуваних подій, реалізувати поставлену мету; інструктування допомагає визначитися із засобами досягнення мети; стимулювання спрямоване на підсилення мотиву; “інтердикція” пов'язана з подоланням суб'єктом обмежень, негативних установок щодо здійснення намірів.
   "Інтерес" як матеріал для мотивації та один із компонентів спрямованості особистості, вказує на емоційну привабливість обраної професії [14]. На нашу думку, за допомогою мотиваторів "інструктування" ми маємо можливість сформувати в майбутніх фахівців “інтернальне” ставлення щодо навчально-професійних мотивів, що може спонукати їх до переходу від "зацікавленого", емоційного сприйняття професійної інформації до формування "інтересу-ставлення". Адже, коли рівень свідомості інтересу невисокий, - переважає тільки емоційна привабливість. На думку сучасного психолога І.В. Березовської, чим вищим є рівень свідомості, тим більшу роль в інтересі відіграє усвідомлення об'єктивної значимості тих задач, в які включається людина [2]. Якщо по-справжньому усвідомити значимість справи, якою займаєшся, то вона в силу цього стане цікавою, таким чином безпосередній інтерес перетворюється на опосередкований. Недаремно в англійській мові інтерес "to list" раніше означав "активно спрямовуватись до чогось", "бути щиро зацікавленим".Важливим для аналізу спрямованості майбутніх програмістів є такий її структурний компонент, як “інтелект”. Говард Гарднер зазначив, що люди відрізняються за когнітивним потенціалом й інтелектуальним стилем, і тому освіта спрямована на формування інформаційно-культурного суспільства буде ефективнішою, якщо її адаптувати за здібностями та інтересами особистості [3]. Звідси стає зрозумілим, що й формувати спрямованість майбутніх програмістів буде легше, якщо їхні професійні інтереси не будуть "хибними".
   Важливе місце в становленні спрямованості особистості відіграє самовиховання та самопізнання, які впливають на формування світоглядних орієнтацій та визначення сенсу життя особистості. На думку Н.Д. Володарської, в процесі соціалізації людини особливе місце посідають більш загальні і системні знання у формі світогляду. “Знаючи основну світоглядну зорієнтованість людини, можна зрозуміти основні спрямування її діяльності, ставлення до соціально значущих об'єктів та явищ. В цьому сенсі світогляд і установка по своїм функціям, як правило, рівнозначні, і тому знання про світоглядні функції деякою мірою розширює уявлення про функції соціальних установок" [3].
   Чисельні дослідження показали, що процес самовизначення і самореалізації індивіда з розвиненою суб'єктивністю відбувається через ідентифікацію. І.Д. Григорович, вважає, що в період вузівської підготовки професійна ідентифікація здійснюється в соціально-професійному оточенні одногрупників. Підкреслюючи основні орієнтири сучасної освіти на творчу ініціативу, самостійність, конкурентоздатність, автор вважає, що професійна ідентичність - це формування життєвої та професійної позиції людини, здійснення реалізації професійних намірів та формування професійно-диференційованих ознак [6].
   Психолог П. Лекі виявив, що виникнення у студентів труднощів при вивченні якогось предмета зумовлене не тим, що їм бракує здібностей, а тим, що в них сформований неадекватний “Я-образ” та внутрішньо-прийнята орієнтація на поразку [8]. Іншими словами, у людини сформувалась негативна установка. І. Русинка відмітив, якщо стабілізується самосвідомість, що надає людині спокійну впевненість у своїх можливостях, особистісні проблеми розв'язуються швидко і без надмірних зусиль. А щоб змінити настанови, як вважав С.Л. Рубінштейн, необхідно перетворити мотивацію індивіда з перерозподілом того, що для нього значимим [14]. Щоб здійснити такий намір, ми повинні володіти мотиваторами “інтердикції” та знаннями щодо визначення типу спрямованості особистості. Д.І. Фельдштейн і І.Д. Єгоричев виділили гуманістичну, егоїстичну, депресивну і суїцидальну спрямованості особистості. Гуманістична характеризується позитивним ставленням особистості до себе і суспільства. Всередині цього типу автори виділяють два підтипи: з альтруїстичною акцентуацією, при якій центральним мотивом поведінки є інтереси інших людей або соціальної спільноти, і з індивідуалістичною акцентуацією, при якій для людини найважливішою є вона сама, навколишні люди при цьому ігноруються, але їх цінність, порівняно із власною дещо нижче [8].
   Тип спрямованості особистості формується в колективі та проявляється в міжособистісному спілкуванні. Л.С. Бенько, досліджуючи соціально-психологічні особливості ґенезу поведінки студентській групі, наголошує на важливій ролі студентської групи у вирішенні завдань професіоналізації майбутніх спеціалістів. Серед чинників виникнення і збереження нормативної поведінки майбутніх фахівців автор визначає типи спрямованості студента у сприйманні ним своєї групи та активні методи навчання (тренінги), які сприяють груповій згуртованості. Результати емпіричного дослідження показали, що в будь-якій студентській групі виробляється специфічна “культура” (правила, традиції, зразки поведінки), притаманна тільки даній групі. Основою контролю відносин в студентській групі Л.С. Бенько вважає цінності соціуму, навчання, ситуації студентської молоді та наявності “комунікативної культури” [1, с 16]. Діалогічна спрямованість особистості в спілкуванні формується на основі морально-етичних настанов особистості. На думку сучасного психолога, А.Н. Гайківни, до морально-етичних механізмів формування професійної культури належать чесноти, норми суспільної моралі, морально-етичні надбання комунікативної культури [12]. А відомий психолог С.Л. Братченко виділив шість типів спрямованості особистості в спілкуванні: діалогічний, авторитарний, альтруїстичний, маніпулятивний, індиферентний, конформний.
   Отже, у результаті теоретичного аналізу проблеми становлення спрямованості світоглядних орієнтацій програмістів, ми дійшли таких висновків:
   1) Індивідуалістична спрямованість програмістів є проявом їхнього "професійного характеру", яка відіграє важливу роль у досягненні успішності західноєвропейських професіоналів. Результатом індивідуалістичної спрямованості особистості є самоорганізація.
   2) Західноєвропейській культурі властива монохромність в самоорганізації життєдіяльності, а українській культурі - поліхромність, що вказує на різні світоглядні цінності. Тому, орієнтуючись на західний стиль навчання, ми повинні формувати прагматичну спрямованість.
   3) Сучасні українські дослідники вказують на можливість досягнення професійного успіху на основі традиційних цінностей: міжособистісні стосунки за умов формування культури спілкування можуть сприяти професійному успіху, тому слід опиратися на них.
   4) Новим проблемним запитанням є пошук мотиваторів, за допомогою яких можна виховувати в майбутніх професіоналах таку культуру світогляду, яка б допомогла узгодити й розвивати різні типи спрямованості особистості: індивідуалістичну, міжособистісну та прагматичну. Нерівномірний розвиток індивідуалістичної, міжособистісної та прагматичної спрямованості особистості можуть бути, на нашу думку, передумовами формування різних типів світоглядних ідеологій: індивідуалізму, прагматизму та комунізму.

Література

1. Бенько Л.С. Соціально-психологічні особливості ґенезу поведінки у студентській групі: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. - К., 2007. - 23 с
2. Березовська І.В. Особливості розвитку вольових якостей студентів у навчально-професійній діяльності: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. -Одеса, 2007. - 25 с
3. Розвиток громадянської спрямованості особистості в юнацькому віці: Монографія / За ред. М.Й. Боришевського. - К., 2007. - 186 с
4. Гайковна А.Н. Аттракция как механизм формирования внутригрупповых социальных установок: Автореф. - Ереван: 2008. - 23 с.
5. Гарднер Г. Структура разума. - М.: ООО И.Вильямс, 2007. - 512 с.
6. Горбунова В.В. Експериментальна психологія в схемах і таблицях. - К.: ВД Професіонал, 2007. - 220 с.
7. Григорович И.Е. Особенности профессиональной идентичности разно-статусных студентов различных курсов обучения: Автореф. дисс. ... канд. психол. наук. - М., 2009. - 25 с.
8. Ильин Е.П. Дифференциальная психология профессиональной деятельности. - СПб., 2008. - 428 с.
9. Капіца В.Ф., Звенигородська А.П. Світоглядні трансформації українського суспільства в процесі демократичних перетворень: Монографія. - Кривий Ріг: Мінерал, 2008. - 509 с
10. Освітянські обрії: реалії та перспективи. - К.: ІПТО, 2008. - №1 (4). -294 с.
11. Особистісно орієнтовані технології навчання і виховання у ВНЗ: Монографія. - К.: Пед. думка, 2008. - 254 с
12. Русинка І. Психологія: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2007. - 367 с
13. Сайтарли І.А. Культура міжособистісних стосунків. - К., 2007. - 240 с
14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи. - СПб.: Питер, 2007. -713 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com