www.VuzLib.com

Головна arrow Підприємництво arrow Підприємництво в аграрному секторі економіки
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Підприємництво в аграрному секторі економіки

Реферат

ПЛАН

1. Стан, проблеми та особливості сільськогосподарського виробництва
2. Розвиток підприємництва в сільському господарстві
3. Основні напрямки реформування сільського господарства
Література

   1. Стан, проблеми та особливості сільськогосподарського виробництва
   Відомо, що ніяке суспільство не зможе функціонувати нормально, якщо не матиме високорозвиненого аграрного сектора і достатньої кількості продовольства для забезпечення населення. Кожна країна вправі здійснювати свою аграрну політику, виходячи з конкретних умов, економічних і технологічних можливостей, рівнів земле- і водозабезпеченості, історичних традицій народу та ін.
   В Україні головним ресурсним потенціалом є земля. А тому в історії України не тільки нині, але й з найдавніших часів аграрне питання завжди було актуальним і складним. Сьогодні, саме в аграрному секторі створюється більше третини національного доходу, формується 70% обсягу загального роздрібного товарообороту, зосереджено біля третини основних виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого в економіці України.
   За даними ООН, українська земля має можливість повноцінно годувати 100 млн. чол. Досягти цього можна при нормальному господарюванні. Сьогоднішній стан сільського господарства України є критично небезпечним. Щороку з полів вивозиться до 600 млн. т родючого ґрунту, за останні 30 років середній вміст гумусу знизився з 3,5% до 3,2%, різко зросла кислотність і засоленість, площа ерозованих земель щорічно збільшується на 80-100 тис. га і досягла третини ріллі. Радіонуклідами забруднено понад 3,5 млн. га сільськогосподарських угідь і майже 70 тис. га виведено з обороту. Чорноземи вкрай забруднені пестицидами і нітратами, середня концентрація забруднення на 1 кв. км у 6,4 разів більша, ніж у США і у 3,2 рази більша, ніж у країнах Європейського співтовариства.
   Таким чином, сучасне використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що негативно впливає на стійкість агроландшафту, викликає деградацію ґрунтового покриву.
   Значно погіршилося матеріально-технічне оснащення сільського господарства. На кожний фізичний трактор в Україні зараз припадає 72 га орних земель. У Німеччині цей показник становить 8, Франції - 12, США - 28 га. На 1000 га припадає лише 7 зернових комбайнів, а в Німеччині - 25, у США та Франції - 19.
   У таких несприятливих умовах міг тільки тривати спад сільськогосподарського виробництва.
   Для виходу із кризового стану в агропромисловому комплексі уряд України розробив Національну програму розвитку основних галузей сільського господарства, ключовою метою якої є зупинення спаду агропромислового виробництва, досягнення раціональних норм споживання продуктів харчування на душу населення, визначення основних напрямів економічних, спеціальних та правових відносин в аграрній сфері, створення економічного механізму функціонування різних форм власності та господарювання.
   Основними шляхами реалізації Національної програми є докорінне поліпшення наявного ресурсного потенціалу, нарощування його якісних і кількісних параметрів, державна підтримка пріоритетних напрямів розвитку агропромислового виробництва, широке застосування економічних важелів у виробничих відносинах, формування господаря землі. Виконання програми забезпечить у 2005 році споживання на душу населення хлібопродуктів - 135 кг, картоплі - 132, овочів - 161, плодів і ягід - 90, м'яса - 80, молока - 380, яєць - 280, риби - 7,2, олії і маргарину - 13,4, цукру - 39 кг.
   Стабільний розвиток сільськогосподарського виробництва можливий при докорінній зміні соціально-демографічної ситуації на селі, подоланні гострої депопуляції на основі підвищення народжуваності, матеріальній підтримці сільських сімей, ефективній міграційній політиці тощо. Сільськогосподарське виробництво має деякі особливості. А саме:
   - природнокліматичні умови, структура ґрунту впливають на продуктивність праці;
   - природнокліматичні фактори зумовлюють і ритм виробництва, його сезонний характер, значний розрив між робочим періодом і часом виробництва;
   - особливості використання техніки, фінансування і формування доходів сільськогосподарських підприємств у зв'язку з сезонним характером виробництва;
   - остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після реалізації продукції;
   - спеціалізація виробництва зумовлена географічними і природнокліматичними факторами;
   - значна частина виробленої продукції споживається в середині господарств;
   - велика залежність результатів виробництва від погодних умов вимагає створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені, іншого стихійного лиха.
   Ринкова економіка передбачає розвиток та конкуренцію різних форм власності - державної, кооперативної, приватної і, відповідно, рівноправних видів господарювання - державних господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, агропромислових об'єднань, фірм, кооперативів, товариств, агрокомбінатів, орендних колективів, особистих підсобних та фермерських (селянських) господарств. Усі форми господарств мають право на функціонування, але в процесі еволюції, з урахуванням науково-технічного прогресу в сільському господарстві, природних умов, економічних і соціальних факторів, перспективи їх розвитку не однакові. Переважного розвитку набувають ті форми, які забезпечують найбільш високу продуктивність праці, ефективне використання землі за умови збереження її продуктивного потенціалу. З точки зору національних традицій і зарубіжного досвіду, поширеною формою господарювання на найближчу перспективу стало фермерське (селянське) господарство.

   2. Розвиток підприємництва в сільському господарстві
   Економічна реформа, формування ринку, розвиток різних форм власності у сільському господарстві України визначають складні завдання, вирішення яких вимагає ділової активності, підприємливості та комерційної ініціативи. Важлива роль у розвитку комерційних засад та підприємництва на селі шляхом купівлі-продажу відводиться фермерству - новому соціально-економічному явищу, яке сприяє переходу до багатоукладного господарювання. Нині в Україні склались такі види сільськогосподарських підприємств (ферм):
   1. Приватне підсобне господарство громадян - форма виробництва, яка ґрунтується на приватній власності громадян, а також на їхній особистій праці та праці членів їх сімей і є додатковим джерелом прибутків та має споживчий характер.
   2. Приватні сільськогосподарські підприємства займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та товарів, діють на засадах підприємництва і самоврядування, на основі об'єднання земельних наділів та технічних засобів кількох господарств.
   3. Селянське (фермерське) господарство - сімейно-трудове об'єднання жителів села, робота яких пов'язана з землеробством, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства й сировини і на одержання доходів.
   4. Сільськогосподарські кооперативи - добровільні об'єднання фізичних і юридичних осіб на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності, а керівництво здійснюється виборними особами.
   5. Акціонерні товариства - підприємства, капітал яких утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання акцій.
   Характеризуючи різні види селянських (фермерських) господарств, не можливо віддати перевагу одному з них. Кожна з розглянутих організаційних форм має як переваги, так і вади, що в конкретних умовах проявляється по-різному. За даними Міністерства статистики більшість фермерських господарств створені в рослинництві. Головними причинами згортання тваринництва є перекіс у закупівельних цінах та нестача кормів.
   Сучасний економічний стан створив чимало труднощів у аграрному секторі. Певні труднощі пов'язані з відсутністю сучасної системи матеріально-технічного постачання, сервісного і консультаційного обслуговування, ефективного механізму захисту цін на основні продовольчі товари та ін. Ослаблена фінансова допомога фермерам з боку держави. У розвитку фермерства в Україні відчуваються такі труднощі:
   - відсутність потрібного власного капіталу;
   - відсутність матеріально-технічної бази через слабку фінансову підтримку і недостатнє кредитне забезпечення;
   - дисбаланс у паритеті цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, продукцію рослинництва і тваринництва;
   - недосконалість системи оподаткування спонукає фермерів до бартерних операцій і приховування частини виробленої продукції;
   - недостатньо сформована психологія селян до приватного господарювання;
   - низький рівень організації кооперування фермерів, створення асоціацій;
   - недосконалість правової захищеності фермерів (селян) від бюрократичного апарату держави та колективних сільськогосподарських підприємств.
   Для підвищення ефективності функціонування фермерських господарств потребують першочергового вирішення такі питання:
   - виділення фермерам земельних площ згідно з діючим законодавством;
   - надання державної підтримки у придбанні техніки, проектуванні і будівництві доріг, мереж електро- та водопостачання тощо;
   - своєчасних розрахунків з фермерами за продану державі продукцію з відповідною індексацією;
   - збільшення розмірів фермерських господарств за рахунок оренди земель та кооперування;
   - удосконалення системи оподаткування фермерів;
   - надання фермерам пільгових довгострокових та короткострокових вітчизняних та іноземних валютних кредитів під заставу майна і майбутній урожай для придбання високопродуктивної техніки, придбання племінної худоби, оборотних засобів (добрив, насіння, пестицидів та паливно-мастильних матеріалів);
   - кооперування фермерів у переробці, збуті продукції, постачанні, технічному обслуговуванні тощо;
   - інформаційне забезпечення фермерських господарств;
   - створення системи підготовки і перепідготовки фермерів;
   - організація консультаційних служб для фермерів з технологічних, економічних, юридичних питань;
   - фінансування досліджень з проблем розвитку фермерства.
   З масовою організацією фермерських (селянських) господарств аграрна економіка стане антимонопольною та конкурентноздатною. Фермерські господарства спроможні збільшити виробництво і поповнити торгівлю продуктами харчування і тим самим зробити вагомий внесок у вирішення національної продовольчої проблеми. Зрозуміло, високотоварні, конкурентноздатні господарства будуть сформовані за сприятливих умов за певний час, але саме в наш час закладаються економічні, законодавчі, нормативні, організаційні підвалини агробізнесу.

   3. Основні напрямки реформування сільського господарства
   Аграрна реформа є складовою цілісного, комплексного глобального процесу реформування суспільства і економіки держави. У цьому контексті реформування сільського господарства слід розглядати як перманентний і закономірний процес ринкової економіки.
   Роль Держави, тобто роль Міністерства аграрної політики, полягає в створенні таких умов, які б забезпечили рівні умови прибуткової діяльності для всіх суб'єктів аграрного ринку.
   До прийняття довгострокової програми розвитку АПК потрібно:
   - сформувати систему цінового моніторингу на аграрному ринку, який включає поняття збору, аналізу, поширення цінової інформації споживачам на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також науково обґрунтований та реалістичний прогноз формування цін на основні види продовольства на перспективу;
   - сформувати інфраструктуру оптових ринків - товарні біржі, аукціони живої худоби та птиці, оптові плодоовочеві та продовольчі ринки;
   - сформувати інфраструктури аграрного ринку в сільській місцевості на рівні районної ланки - кооперативні агро торгові доми, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кредитні спілки, споживчі товариства, приватні сервісні бізнесові структури;
   - сприяти просуванню сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки, в тому числі через виставки, ярмарки, із залученням потенціалу торгових представницьких місій закордоном, а також мережі Агентства з розвитку агро бізнесу;
   - мобілізувати роботу по гармонізації і сертифікації сільськогосподарської продукції з міжнародними нормами;
   - розробити і прийняти Національну програму з охорони і підвищення родючості ґрунтів, підвищення культури землеробства і впровадження екологічного землеробства;
   - ціновий моніторинг аграрного ринку;
   - удосконалити податкову систему по відношенню до сільського господарства;
   - законодавчо забезпечити впровадження кредитування села;
   - з метою забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських (фермерських) господарств, створення стабільних фінансових умов для становлення і розвитку конкурентноспроможного приватного сектора економіки регламентувати порядок надання та використання коштів фінансової підтримки селянських (фермерських) господарств;
   - налагодити випуск недорогої, малопотужної і маневреної сільськогосподарської техніки;
   - з боку держави забезпечити контроль за якістю виготовлення техніки і запасних частин;
   - відновити і забезпечити розвиток льонарства, хмелярства, картоплярства, розвиток скотарства;
   - навести порядок з меліоративними системами, щоб вони функціонували за призначенням;
   - повернутись до інтенсивного землеробства;
   - мобілізувати роботу науково-дослідних установ в плані селекції і генетики;
   - щоб держава взяла на себе будівництво доріг, газифікацію і телефонізацію сіл і населених пунктів;
   - держава повинна компенсувати сільськогосподарським виробникам витрати на технічні роботи з культурами (вапнування, гіпсування, глибоке рихлення меліорованих земель та ін.), а також на придбання елітного насіння і племінного молодняку;
   - враховувати загальносвітові тенденції до укрупнення бізнесу, в тому числі і сільськогосподарського.

 Література

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр. Ельга, 2000. - 528 с.
2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - 320 с.
3. Бузгалин А.В. Переходная экономика: курс лекций по политической экономии. - М.: Таурас, Просперс, 1994. - 472 с.
4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995. - 471с.
5. Григорук А.А., Палюх М.С., Літвінова Т.Д., Литвин Л.М. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. - Тернопіль, 1999. - 252 с.
6. Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. - Тернопіль, 2002. - 304 с.
7. Економіка: теоретичні основи. Підручник: У 2-х частинах. - Тернопіль: Астон, 1997. - 204 с.
8. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. - Львів: Інтереко, 1998. - 708с.
9. Економічна теорія: політекономія: Підручник/ За ред. В.Д.Базилевич. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.
10. Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - С. 249.
11. Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - С. 682.
12. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - С. 84.
13. Иохин В.Я. Экономическая теория: введение в рынок и микроэкономический анализ: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 512 с.
14. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег./ Пер. с англ. - М., 1978.
15. Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. - Тернопіль: Астон, 1997. - 180 с.
16. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). - Тернопіль: Астон, 1998. - 368 с.
17. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. - М.: Экономика, 1989. - 526 с.
18. Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. - М.,1992. - 736 с.
19. Курс экономики: Учебник / Под ред. Б.А.Райзберга. -- М.: ИНФРА, 1997. - 720 с.
20. Курс экономической теории / Под общей ред. М.Н.Чепурина. - Киров: АСА, 1995. - 624 с.
21. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. Т.1. - М.: Республика, 1992. - 399 с.; T. 2. - М.: Республика, 1992. - 400с.
22. Маршалл А. Принципы политической экономии: В 3 т. - М., 1993.
23. Мескон М., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. - М., 1992. - 702с.
24. Немцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навчальний посібник. - К..: ТОВ "УВПК "ЕксОб", 2001. - 392 с.
25. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект/ За ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. - К., 1997. - 743с.
26. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник/ За ред. Г.Н Климка, В.П.Нестеренка. - К.: Вища школа, 1994. - 559 с.
27. Основи економічної теорії. Підручник / За ред. С.В.Мочерного. - Тернопіль: Тарнекс, 1993. - 686 с.
28. Основи економічної теорії / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В.Мочерного. - К.: ВЦ "Академія", 2001. - 472 с.
29. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред. Ю.В.Ніколенка. - К.: Либідь, 1998. - 272 с.
30. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка / За ред. Ю.В.Ніколенка. - К.: Либідь, 1998. - 272 с.
31. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємництво, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві / За ред. Ю.В.Ніколенка. - К. - :Либідь, 1998. - 272 с.
32. Основы экономическойї теории: Учебное пособие / Под ред. В.Л. Клюше. - Мн.: ИП "Экоперспектива", 1997. - 336с.
33. Рикардо Д. Основы политической экономии и налогового обложения. - М.,1955.
34. Самуельсон П. Економіка: Підручник. - Львів: Світ. - 1993. - 496 с.
35. Семюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка / Пер. з англ. - К.: "Основи", 1995. - 544 с.
36. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. В 2-х т. - М.:Єконом., 1993.
37. Современная экономика (для студентов вузов). - Ростов-на-Дону, 1997. - 608 с.
38. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. - Тернопіль: Карт-бланш, 1997. - 456 с.
39. Туган-Барановський М.І. Політична економія. Курс популярний. - К.: "Наукова думка", 1994. - 264 с.
40. Шегда А.В. Основы менеджмента. - К.: Знание, 1998. - 512с.
41. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред. Г.П.Журавлевой и Н.Н.Мильчаковой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 485 с.
42. Управление - это наука и искусство. А.Файоль, Г.Эмерсон, Ф.Тейлор, Г.Форд. - М.: Республика, 1992. - 352 с.
43. Шишикин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие: В 2 кн. Кн. 1. - М.: ВЛАДОС, 1996. - 656 с.
44. Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие: В 2 кн. Кн. " - М.: ВЛАДОС, 1996. - 352 с.
45. Шумпетер Й. Теория экономического развития. - М., 1982. - 423 с.
46. Экономика: Учебник / Под ред. А.С.Булатова. - М.: Экономика, 1997. - 816 с.
47. Экономическая теория / Под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича : Учебник для вузов. - СПб : Изд. СПбГУЭФ, Изд. "Питер Паблишинг", 1997. - 480 с.

 
< Попередня

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com