www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Професійна невротизація: методологія і практика
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Професійна невротизація: методологія і практика

В.Р.Кощій

ПРОФЕСІЙНА НЕВРОТИЗАЦІЯ: МЕТОДОЛОГІЯ І ПРАКТИКА

   Стаття присвячена розгляду феномена професійної невротизації. Дається обґрунтування його зв'язку з стресами, професійною деформацією та умовами праці. Розглядаються фактори які викликають невротичні розлади. Ставиться питання про подальші перспективи розробки проблеми.
   Ключові слова: професійна невротизація, невроз, професійна деформація, стрес, умови праці.
   На сучасному етапі розвитку психологічної науки, питання про неврози і невротизацію особистості йде в ключі з проблемами професійного характеру. Це поєднання є не випадковим - у процесі життєдіяльності людина проводить значну частину свого життя на робочому місті. А в процесі виконання людиною своїх професійних обов'язків виникають ситуації, які приводять до своєрідних перенапружень нервової системи, або і вся робота виступає стресором для людини.
   Взагалі, кожна професія і кожна професійна роль, яку виконує людина несе в собі небезпеки - виникає професійна деформація -явище, що характеризується змінами властивостей особистості (стереотипів сприймання, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування та поведінки тощо), змінами рівня виразності професійно важливих якостей фахівця, що відбуваються під впливом змісту, умов, тривалості виконання діяльності та його індивідуальних психологічних особливостей [1].
   Явище професійної деформації близьке до поняття професійної невротизації, яка розглядається нами, як процес набуття людиною стану неврозу. Невроз же розглядається як оборотне межове психічне порушення, що усвідомлюється хворими, обумовлене дією психотравмуючих чинників і протікає з емоційними і соматовегетативними розладами. Причиною неврозів є стресова ситуація. Вона може бути як гострою, так і хронічною (епізодичні або постійні деструктивні прояви професійної ситуації). Метою даної роботи є розгляд та пояснення феномену професійної невротизації в контексті професійної діяльності особистості.
   Перш за все необхідно розвести поняття професійної невротизації та професійного неврозу. Для пояснення другого терміну в літературі використовується досить чітке означення Розенбаха: професійні неврози - нервові розлади, які заважають правильному виконанню тих рухів, які необхідні для здійснення певної діяльності, тоді як відповідні м'язи при інших умовах не виявляють відхилень від норми. Письмовий спазм - найбільш поширена форма професійного неврозу, при якому пальці хворого тремтять, здійснюють зайві рухи, слабко тримають ручку і т. ін. [4]. Дане порушення спостерігається в осіб розумової праці і офісних працівників, діяльність яких пов'язана з письмовою роботою. В сучасній літературі термін "професійний невроз" підміняється на координаторний невроз (професійна дизкінезія). Окрім письмового спазму виділяють і інші види координаторних неврозів: дизкінезії при роботі на клавіатурі (піаністи, програмісти, стенографісти), дизкінезії музикантів, що грають на струнних інструментах.
   При розгляді професійної невротизації акцент ставиться на процес набуття одного з 3 видів неврозу: істерії, неврастенії, неврозу нав'язливих станів. Дані порушення відносяться до захворювань нервової системи, тоді як координаторний невроз відноситься до захворювання опорно-рухової системи. Відповідно, акцент зсувається на розгляд питань про вплив трудової діяльності на вищу нервову діяльність людини.
   Для неврозу характерно:
   1. оборотність патологічних порушень, незалежно від їх тривалості;
   2. психогенна природа захворювання, яка визначається існуванням змістовного зв'язку між клінічною картиною неврозу, особливостями системи відносин і патогенною конфліктною ситуацією хворого;
   3. специфічність клінічних проявів, що полягає в домінуванні емоційно-афективних і соматовегетативних розладів.
   В даний час в світовій літературі найбільшого поширення набувають концепції поліфакторної етіології неврозів. Признається єдність біологічних, психологічних і соціальних механізмів. При оцінці ролі того або іншого етіологічного чинника при неврозах виникають істотні труднощі. Психотравматизація є провідною причиною неврозу, але її патогенне значення визначається складними відношеннями з безліччю інших передумов (генетично обумовлений "грунт" і "набута схильність"), які є результатом всього життя людини, історії формування її організму і особистості.
   Неврози можуть виникати у осіб, не страждаючих психопатіями, а також в людей без психопатичних рис характеру. Надсильний психотравмуючий чинник може привести до невротичного зриву у будь-якої людини, а характер і форма його залежать не тільки від патогенного чинника, але і від індивідуального нахилу і особливості даного соціального середовища.
   У ґенезі психогенних розладів особливе місце займає психологічний конфлікт (зовнішній або внутрішній), патогенність якого обумовлюється нездатністю хворого вирішити його. Зовнішній конфлікт визначається зіткненням порушених відносин людини з вимогами навколишнього середовища. Внутрішній (внутрішньоособистісний) конфлікт визначається існуванням суперечливих бажань, тенденцій, мотивів і позицій особи. Розділення психологічних конфліктів на зовнішні і внутрішні носить умовний характер, оскільки нерідко вони взаємозв'язані. Можливі наступні конфліктні ситуації: 1. необхідність вибору у разі однаково бажаних цілей; 2. вимушений вибір при однаково небажаних цілях; 3. вибір мети, що має бажані і небажані сторони.
   Серед неврозів, традиційно найпоширенішою вважається неврастенія, що виражається у втраті сил. Люди з таким неврозом вимушені робити величезні внутрішні зусилля, щоб здійснювати прості дії. Навіть улюблена справа при надмірному занятті нею приводить індивідів в такий стан, для подолання якого потрібний тривалий відпочинок. Не більш за третину всіх неврозів доводиться на невроз нав'язливих станів і істеричний невроз. Невроз нав'язливих станів (обсесивно-компульсивний розлад) виявляється численними нав'язчивостями, хоча картина кожного конкретного неврозу зазвичай відносно мономорфна. У колі обсессивно-фобічних розладів переважають агорафобія, клаустрофобія, боязнь транспорту, публічних виступів, нозофобії (кардіофобія, канцерофобія і ін.) Невроз нав'язливих станів в порівнянні з іншими неврозами виявляє значно більш виражену тенденцію до затяжного протікання. Нав'язливі стани виникають у службовців в результаті постійного відчуття тривоги на роботі, страху втратити місце. Істеричний невроз (дисоціативний (конверсійний) розлад) переважно жіноча проблема. Він виражається в несвідомих симулятивних реакціях на постійні проблеми, вирішення яких індивід не бачить.
   Для хворих неврозами характерні такі особливості особистості, як слабкість, нерішучість, схильність до рефлексії, залежність від оточення, пошуки схвалення, прагнення до нормативності [10].
   Невротизацію можна розглядати як варіативну особистісну змінну, яка відображає динаміку змін психічних станів людини, так і як більш стабільну особистісну характеристику. Тоді як стани людини є відносно короткочасними в часовому континуумі, то особистісні характеристики є більш тривалими, вони є, ніби закостенілим синтезом станів у психіці, і виявляються постійно в процесі життєдіяльності людини.
   Відповідно до даних положень, якості невротика, які він набув в процесі професійної діяльності - професійні деформації, проявляються систематично, і не є обов'язковим присутність стресора для їх вияву, так як вони є особистісними змінними. Розглядаючи психічні стани, які виникають під впливом стресорів, можна вказати, що вони є епізодичними (важлива присутність стресора який їх викличе знову). Відмінність між психічними станами і особистісними змінними в контексті невротизації різних індивідуумів проводиться через розгляд ряду тем: типологічних особливостей особистості, можливостей адаптації, запасу життєвих сил.
   Неврози можуть викликатися і такими загальновиснажуючими факторами, як:
   - тривале недосипання;
   - розумове або фізичне перенапруження;
   - необхідність прояву насильства (бойові дії, боротьба за виживання) [15].
   У багатьох професіях можна спостерігати вищевказані деструктивні впливи, які діють на робітника. Від працівника вимагають повної віддачі, незважаючи на його особисті проблеми - особистість нівелюється, коли на кону стоїть вища продуктивність.
   На процес невротизації, крім умов праці, впливає і індивідуальний стиль робітника - його відношення та сприйняття роботи що виконується та до власної професійної ролі.
   Для того, щоб стати професіоналом в своїй області, людина вимушена витратити роки і навіть десятиліття на засвоєння, підтримку і розвиток спеціалізованих якостей, на вихід з криз професійного становлення. У цей період формуються професійно значущі якості, а в несприятливих умовах під впливом проблемних моментів, що повторюються, у вибраній області професійної діяльності деформуються особистісні якості, набуваються невротичний розлад.
   Цікавим є той факт, що наявність певних особистісних характеристик підвищує стресостійкість, а відповідно і знижується ймовірність виникнення в даних осіб невротичних розладів; ними є: доброзичливість, почуття гумору, самоконтроль, оптимізм.
   Перелічені якості стають в пригоді в конфліктних ситуаціях, які доволі часто виникають на роботі. Проте з часом, професія й умови праці ставлять слід на людині - характер змінюється, можливий навіть розвиток дисоціації особистості.
   Розглядаючи професійну невротизацію неможливо не помітити, що певні категорії професій ставлять підвищені вимоги до працівників. Необхідно зазначити, що дані професії чинять і більший деструктивний вплив на психіку. Відповідно і складаються професіограми , в яких однією з вимог є підвищена стресостійкість.
   Але, незважаючи на професійний відбір, підвищені вимоги до кандидатів, відбувається професійна деформація особистості, а у деяких випадках і професійна невротизація працівників. В даному випадку ключовим елементом виступає час: спостерігається систематична і довготривала дія психотравмуючих і стресових факторів. У деяких випадках достатньо одномоментного сильного стресора для виникнення неврозу. Як не є, а людина, навіть на робочому місці, завжди залишається людиною, і підпадає під вплив стресорів, тому рано чи пізно будь-яка подія може запустити ланцюг невротизації. Ймовірність цієї події збільшується, якщо людина виконує професійну роль в якій передбачені критичні ситуації, за яких психіка повинна збирати всі ресурси для опору стресорам.
   Можна відзначити, що до професійних неврозів можуть приводити наступні чинники:
   • високий ступінь відповідальності за результати основної діяльності;
   • боязнь помилок і невдач;
   • перевантаження, часте виникнення непередбачених ситуацій;
   • труднощі в сім'ї, викликані професійною діяльністю (тривала підготовка до роботи, додаткові заняття у в неробочий час);
   • аддикція до роботи (трудоголіки);
   • високий темп життя, прискорення темпу багатьох фізичних і психічних функцій;
   • постійне прагнення до змагання і конкуренції;
   • вічний дефіцит часу, участь в різноманітних видах суспільної діяльності;
   • нездатність до релаксації.
   Варто зазначити, що на виникнення неврозу чи неврозоподібих симптомів, впливають, крім роботи, проблеми сімейного плану, так як сім'я є тим місцем де людина проводить переважну частину свого життя. Тому проблеми сім'ї можуть посилювати процеси невротизації - на працівника чиниться деструктивний вплив з усіх сторін. Тоді, коли відомо, що сімейна обстановка повинна відновлювати життєві сили людини.
   В сучасному світі на людину чинить колосальний тиск науково-технічний прогрес, інформаційні потоки настільки великі, що людина не може в них зорієнтуватися; це все ставить підвищені вимоги перед працівником-професіоналом, який повинен досконало опанувати свою професію і увійти в професійну роль.
   Причинами наших недуг є емоційні або психічні стреси, які ми довільно або мимовільно викликаємо словом, і є необов'язковим споглядання страшних картини, достатньо почути неконструктивну критику чи безпідставні звинувачення.
   Сучасна людина практично постійно знаходиться в стані емоційної напруги. Життя з його повсякденними турботами, з переживаннями породжує тривалий і стійкий стан емоційного стресу. Під стресом Сельє розумів сукупність адаптаційно-захисних реакцій організму на будь-яку подію, що породжує фізичну або психічну травму. У багатьох випадках стресові реакції є доцільними. Але природа людини така, що вона реагує не тільки на реальну фізичну небезпеку, але і на багато соціально-економічних і емоційних конфліктів, властивих сучасному життю [12]. Емоційні стреси часто виявляються астенічними і можуть завдавати відчутної шкоди здоров'ю людини і являються причиною невротизації.
   Нікіфоров виділяє ряд стресорів, класифікує їх по групах:
   Організація і зміст трудової діяльності:
   • умови праці;
   • надмірне перевантаження, напружена психічна діяльність або явне недовантаження в об'ємі виконуваної роботи;
   • одноманітність виконуваної роботи;
   • зміна тривалості або умов праці;
   • незручні години роботи;
   • несприятлива дія чинників фізичного середовища (температура, шум, вібрація, вологість, киснева недостатність, голод, спрага, дія перевантажень і т. д.);
   • раптове або систематичне відвернення уваги (несподіваний подразник або постійна дія перешкод і, як наслідок, розвиток передчасного стомлення);
   • складність виконуваної діяльності, зокрема дефіцит або неповнота інформації, дефіцит часу, підвищені вимоги до безпомилковості і швидкостей дій та ін.;
   • позмінна робота;
   • якість устаткування;
   • небезпека для життя і здоров'я, ризик;
   • новизна, реорганізація на роботі;
   • підвищена відповідальність;
   • стурбованість наслідками помилкових дій, страх зробити помилку;
   • несприятливий функціональний стан організму в процесі виконання діяльності;
   • порушення біологічних ритмів (зокрема порушення сну);
   • необхідність ухвалювати дуже багато рішення;
   • відсутність або мала участь в процесі ухвалення рішень.
   Професійна кар'єра:
   • проблема статусу;
   • незадовільні перспективи просування по службі;
   • неясно окреслене коло обов'язків і прав, властивих даній посаді;
   • зміна службових обов'язків;
   • перспектива скорочення (звільнення, безробіття) або передчасного виходу на пенсію;
   • фрустрація через досягнення межі своєї кар'єри:
   • відчуття “заручника” виконуваної роботи (професійний “капкан”): нічого кращого не знайти;
   • недолік необхідних професійних знань і умінь;
   • нездійснені надії;
   • перехід на іншу роботу.
   Оплата праці:
   • відсутність ясності в оплаті праці;
   • переживання невідповідності між витратами сил на виконувану работу і її оплату;
   • нерівна оплата праці.
   Взаємини на роботі:
   • конфлікт (неприємності) з керівництвом;
   • погане керівництво;
   • взаємини з колегами по роботі;
   • обмеження свободи поведінки:
   • інтриги;
   • ізоляція в робочій групі.
   Неорганізаційні джерела стресу:
   • проблеми в сім'ї:
   • життєві кризи;
   • фінансові проблеми;
   • конфлікти особистих цінностей з цінностями, декларованими організацією [7].
   Зазвичай хворі неврозами не усвідомлюють всіх обставин, що зіграли патогенну роль в розвитку їх хвороби. При цьому вони не заперечують хворобливий стану, а що ще більш нехарактерно -визнають його присутність. Причиною цього є суб'єктивність віддзеркалення ними реальності через призму минулого досвіду, передбачень і очікувань, неадекватних дійсності. Додатковою обставиною є витіснення за певних умов з поля свідомості нестерпних для хворих травматичних переживань. Як правило витісняється реальна ситуація, несумісна з особливо значущими усвідомлюваними відносинами людини.
   Ще 40 років назад було доведено вплив професії на процес невротизації. Основна причина ішемічної хвороби серця - це велика кількість стресорів. У багатьох випадках захворювання починається з непримітних нервових розладів і більш менш виражених неврозів. А.І. Мясищев і Б.Д. Карвасарский (1967) з 1000 історій хвороби відібрали 643 з описом чистих форм неврозу, Виявилось, що у 71% таких хворих у виникненні неврозів основну роль зіграли сімейно-побутові неприємності і конфліктні умови на виробництві. З сімейно-побутових причин тільки 6% стресорів було пов'язано з матеріальними проблемами. Головними ж стресовими ситуаціями, що викликають невротичні стани, виявилися сварки між подружжям, перенапруження на виробництві унаслідок неправильної організації праці, неритмічного виробництва, інформаційного перевантаження, великої відповідальності [4]. Що ж говорити про сучасний світ - період економічної кризи - стрес зачіпає кожну людину.
   При вивченні професійної невротизації в умовах стресу важливе значення має аналіз стресогенної ситуації.
   Діяльність людини завжди здійснюється в певних умовах зовнішнього середовища. Всі умови діяльності, залежно від вираженості загрози для життя людини, можна розділити на три категорії: звичайні (або нормальні), особливі і екстремальні.
   До критеріїв, які лягли в основу даної класифікації, відносяться: ступінь нервово-психічної напруги, супроводжуючої виконання діяльності, або адаптацію до умов, діяльності, що змінилися, а також ступінь вираженості реальної вітальної загрози [7].
   Логічно було б припустити, що в осіб які працюють в особливих і екстремальних умовах ризик розвитку неврозів вищий, ніж у осіб, котрі працюють в нормальних умовах. Пояснити це можна тим, що на робітника чиниться систематичний деструктивний вплив. Опірність його нервової системи до систематичного стресу з часом знижується.
   Рівень нервово-психічної напруги не може розглядатися як єдиний і незалежний критерій, по якому можна розділити всі умови діяльності відповідно до приведеної вище класифікації. Для подібного твердження є принаймні дві підстави.
   По-перше, кожна людина індивідуальна. Дві люди, знаходячись в одних і тих же умовах, виконуючи одну і ту ж діяльність, можуть володіти різними функціональними станами і, відповідно, матимуть різний рівень нервово-психічної напруги. По-друге, людина як біосоціальна система володіє властивістю, властивою всім живим істотам - здатністю адаптуватися до умов зовнішнього середовища, що змінюються.
   Отже, необхідний ще хоч би один критерій, який дозволяв би точніше диференціювати умови діяльності відповідно до вищенаведеної класифікації. Таким критерієм служить ступінь вираженості реальної вітальної загрози.
   Безперечно, чим вище ступінь вираженості реальної загрози для життя людини при виконанні діяльності в певних умовах, тим вище її рівень нервово-психічної напруги. Незаперечним є і те, що до реальної вітальної загрози людина не може адаптуватися. Будь-якій психічно здоровій людині практично неможливо звикнутися з думкою про те, що вона може загинути будь-якої хвилини [7].
   Цей інстинкт самозбереження приводить до виникнення в людини внутрішнього конфлікту: з однієї сторони - небезпека, а з іншої - необхідність виконувати роботу. Це є сильним стресором, і в подальшому може призводити до невротизації.
   Неврози вивчені достатньо детально, розроблені теорії, підходи, методологічні принципи, проте питання які стосуються професійної невротизації досліджені недостатньо. При вивченні невротичних розладів вказується, що професійна діяльність, її умови є однією з причин розвитку захворювання, а яка її питома вага в даному процесі достовірно невідомо. Це ж саме можна сказати і про механізми професійної невротизації: загальний контекст відомий, а деталі впливу різних умов праці на розвиток неврозу - ні. Ще менше відомо про те, як проводити терапевтично-корекційну та тренінгові роботу з людьми, котрі набули невротичних розладів на робочому місті. Цей напрямок роботи відкриває широкі перспективи перед дослідниками і має велике, як теоретичне, так і прикладне значення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Безносов СП. Профессиональная деформация личности. -СПб.: Речь, 2004. -272 с.
2. Водопянова Н.Е. Психодиагностика стресса. - СПб.: Питер, 2009. - 336с.
3. Глозман Ж.М. Общение и здоровье личности. - М., 2002. -208 с.
4. Мясищев В.Н., Карвасарский Б.Д., Либих С.С, Тонконогий И. М. Основы общей и медицинской психологии. - Л., Медицина, 1968.
5. Патопсихологическая диагностика. - К., 1986. - 280 с.
6. Практикум по психологии состояний: Учебное пособие / Под ред. А.О. Прохорова. - СПб: Речь, 2004. - 480 с.
7. Психология здоровя. - СПб.: Питер, 2003. - 606 с.
8. Пуховский Н.Н. Психопатологические последствия чрезвычайных ситуаций. - М., 2000. - 286 с.
9. Ромек В.Г., Конторович В.А., Крукович Е.И., Психологическая помощь в кризисных ситуациях. - СПб: Речь, 2004. - 256 с.
10. Свядощ A.M. Неврозы и их лечение. - М. Медицина, 1971.
11. Секач М.Ф. Психология здоровья. - М., 2003. —192 с.
12. Селье Г. Стресс без дистресса. - М: Прогресс, 1979. - 123 с.
13. Социальная психология в современном мире: учеб. Пособие для студентов вузов. - М., 2002. - 467 с.
14. Тарабина Н.В. Практикум по психологи посттравматического стресса. - СПб.: Питер, 2001. - 272 с.
15. Юнацкевич П.И., Кулганов В.А. Как выйти из невроза? -СПб., 2000. - 288 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com