www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Становлення суб’єктності учнівської молоді в процесі економічної соціалізації
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Становлення суб’єктності учнівської молоді в процесі економічної соціалізації

Зубіашвілі І.К.

СТАНОВЛЕННЯ СУБ'ЄКТНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В ПРОЦЕСІ ЕКОНОМІЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

   У статті аналізуються психологічні чинники становлення економічної суб 'єктності школярів.
   Становлення особистості як суб'єкта економічних відносин стає провідною лінією економічного виховного процесу в системі сучасної шкільної освіти. Остання віднаходить своє конкретне втілення як у реальній економічній поведінці школярів, так і у такому феномені, яким на етапі завершення шкільного віку постають особливості економічної соціалізації старшокласника. На підготовку учнів до свідомого, відповідального вибору власної позиції у просторі економічних відносин, а саме, на формування у особистості тих психолого-економічних властивостей, які дозволяють їй повноцінно увійти в економічну сферу суспільства має бути спрямований весь навчально-виховний процес.
   У зв'язку з цим проблема економічної соціалізації підростаючих поколінь взагалі та становлення особистості як суб'єкта монетарних відносин, зокрема, набуває особливої актуальності як у теоретичному, так і практичному аспектах. Гроші як соціально-психологічний чинник економічної соціалізації вносять в індивідуальне і соціальне життя індивіда особливу спрямованість освітньої та професійної активності, зумовлюють специфічний ракурс сприйняття себе і навколишнього світу. Виступаючи засобом включення особистості у зв'язки з іншими учасниками економічних відносин, гроші мають безпосередній вплив на поведінку людей, на зміну їх особистісних економіко-психологічних якостей. В умовах переорієнтації української економіки на ринкові цінності особливої актуальності для підростаючих поколінь набуває проблема становлення економічної суб'єктності в процесі економічної соціалізації.
   Аналіз теоретичних і емпіричних результатів дослідження в галузі економічної та соціальної психології свідчить про те що, проблема суб'єктності економічної соціалізації особистості (аналіз сутності феномену і поняття суб'єкта економічної соціалізації, визначення його функцій і структурних компонентів) має велике теоретичне значення.
   Концептуальними основами дослідження проблеми суб'єкта економічної соціалізації є праці психологів, які присвячені аналізу розвитку особистості протягом її життя, в яких сформульовано основні положення про перетворюючу, життєтворчу роль особистості.
   Суб'єкт - категорія філософії і психології, поняття „суб'єкт" підкреслює здатність особистості ініціювати та здійснювати практичну діяльність, спілкування, поведінку, пізнання та інші види специфічної людської активності. Категорія суб'єктності означає міру свободи людини в житті, її здатність бути причиною світу і себе, будувати зміст буття, діяти та брати на себе відповідальність за свої дії [8].
   З позиції системного підходу поняття „суб'єкт" дослідники характеризують як один із рівнів розвитку людини і форму організації її системних властивостей. За своєю суттю людина є полісистемним утворенням. Залежно від того, в якій системі вона розглядається, людина володіє різними системними властивостями: індивіда, особистості, індивідуальності, суб'єкта. Ці системні властивості розвиваються, поступово переходячи від найнижчих рівнів розвитку організації до найвищих і відбувається це через включення людини у більш складні системи життєдіяльності. В результаті такого включення змінюється характер взаємодії людини з навколишнім світом, її уявлення про цей світ [11].
   Суб'єктний підхід в сучасній психології передбачає розуміння людини як цілісної самодіяльної субстанції, інтегрованої на рівні свідомості і діяльності, свідомого і несвідомого, форми і змісту психічного життя, індивідуального і суспільного, біологічного і соціального в динаміці їх взаємозв'язку. В соціальній системі людина виявляє себе як особистість, носій обумовлених суспільних поглядів, ролей, функцій, відносин. На особистісному рівні взаємодія людини з навколишнім світом опосередковується соціальним досвідом. Активність особистості при цьому пов'язана із задоволенням потреб, що мають соціальний характер.
   Приступаючи до аналізу даної проблеми, будемо виходити з того, що суб'єктність не є уродженою властивістю, а формується у ході онтогенезу дитини при наявності відповідного соціального середовища [10]. Згідно з літературними даними, загальну схему процесу формування суб'єктності можливо уявити наступним чином.
   Перша лінія становлення суб'єктності пролягає через усвідомлення дитиною свого тіла як об'єкта, даного їй в безпосередніх відчуттях, яке також безпосередньо підкорюється її волі. Принципово важливим є усвідомлення дитиною свого тіла як об'єкта свого керування. З оволодінням собою, говорить А. Валлон [2], починається розвиток особистості дитини, а ми би сказали - суб'єктності [10].
   Друга лінія становлення суб'єктності, що розвивається паралельно з першою, реалізується в сфері соціальних взаємовідносин, які вперше виникають у родині, а потім розширюються та збагачуються по мірі включення дитини в різні дитячі співтовариства. Переходячи з одного співтовариства в друге, беручи участь в різних ігрових та побутових ситуаціях, дитина починає усвідомлювати себе не тільки як фізичне тіло, але і як суспільну істоту, здатну і до фізичної, і до соціальної активності. Саме активне контактування з однолітками сприяє, на думку М.І. Лісіної [7], кращому самопізнанню дітей. Найбільше важливо при цьому, що включаючись в різноманітні соціальні контакти, для себе самої дитина залишається самототожньою, тобто тут має місце подвійне усвідомлення себе як „постійно існуючого" і як „змінного" учасника різних соціальних контактів, які потребують певної саморегуляції своєї поведінки відповідно до конкретних соціальних обставин.
   Спроби керувати своєю поведінкою, (спочатку афективні, а потім і свідомі), призводять до формування другого боку суб'єктності, соціального, в основі якого лежить рефлексія на свою соціальну поведінку. Таким чином, в процесі біологічного та соціального розвитку нормальної дитини, свідомості безперервно доставляється той психологічний матеріал, з якого будується суб'єктність.
   Однак цього ще недостатньо для виникнення повноцінної якості суб'єктності, властивої тільки людині. Справа в тому, що вищі хребетні тварини, наприклад людиноподібні мавпи, прекрасно вміють керувати своїм тілом та регулювати свою поведінку у співтоваристві собі подібних, але в етології немає спостережень, що вказують на існування у них якості суб'єктності. Дослідники вважають, що це пов'язано з тим, що у тварин відсутня рефлексія на свій власний психічний світ [5]. Підтвердженням цього є „діти-Мауглі", які вирослі у середовищі тварин. Вони ніколи не набувають властивості суб'єктності, тобто суб'єктність, як специфічно людська якість, не виникає в якийсь момент розвитку психіки як наслідок природного дозрівання, а формується у процесі соціалізованого виховання дитини.
   Кардинальна особливість соціального виховання дитини полягає в постійному зверненні її уваги на саму себе: на ті фізичні зміни, психічні придбання, які виникають у ході індивідуального розвитку і про які нормальна дитина дізнається, а „дитина-Мауглі" залишається у невіданні. Як вказує М.І. Лісіна [7], під впливом ставлення дорослого до дитини, яке проявляться в їх спілкуванні, у дитини складається первинне ставлення до себе самої; вона стає суб'єктом комунікативної діяльності та переживає себе в цій якості. Саме презентація дитині її самої, її особливостей у порівнянні з іншими дітьми є тим вирішальним фактором формування суб'єктності, якої позбавлені „діти-Мауглі".
   Являючись з самого початку процесом міжіндивідуальним, презентація поступово інтеріоризується, перетворюючись в репрезентацію, що і складає третій та найважливіший бік суб'єктності - усвідомлення власного індивідуального психічного світу. Цей внутрішній світ представлений у свідомості самому себе як власне Я.
   Отже суб'єктність як специфічно людська якість представляє собою рефлексивне усвідомлення себе самого, по-перше, як фізіологічного індивіда, який має біологічну спільність з іншими індивідами (соматичне Я); по-друге, як суспільної істоти, подібної іншим людям як членам соціуму (соціальне Я); по-третє, як індивідуальності, яка характеризується власним психічним світом, не тотожнім психічному світу будь-якої іншої людини (психічне Я). Всі названі компоненти Я існують у самосвідомості не ізольовано, а в тісній взаємодії, складаючи у своїй сукупності цілісне суб'єктне Я.
   Все більше дослідників останнім часом поступово схиляються до загальної тенденції зростання ролі суб'єктності в соціально-психологічних процесах, зокрема і в аналізі соціалізації, наголошуючи на тому, що в дослідженні економічної соціалізації особистості потрібно дотримуватись таких умов:
   - мати на увазі те, що особистість або група є індивідуальним або груповим суб'єктом - активним, самостійним, відповідальним, здатним до саморегуляції і рефлексії;
   - розглядати суб'єкт як такий, що динамічно розвивається, має уявлення про власні можливості й потенціали, основні етапи свого життя, а також про цілі й потреби на кожному етапі життєдіяльності;
   - враховувати ціннісно-змістовні складові активності суб'єкта. Зміст цих умов є також одночасно і характеристикою суб'єктності особистості [12].
   Суб'єктність економічної соціалізації В. В. Москаленко розглядає як вибір особистістю власного економічного шляху розвитку на основі створених нею відносин до економічного світу, на основі власної системи принципів, цінностей, здібностей, очікувань і домагань.
   В останні десятиліття спостерігаються зміни в соціальній психології, які полягають у тому, що посилюється дослідницький інтерес до суб'єктності особистості. Дослідники виявили, що економічні цінності (власність, гроші, багатство тощо) мають різний зміст для окремих категорій людей [12].
   Поняття „суб'єкт економічної діяльності" і „економічний суб'єкт" в психологічній літературі вживаються як тотожні, хоча в економічній науці вони розрізняються, бо „економічна діяльність" включається в „економічну поведінку", котра розуміється ширше, ніж „економічна діяльність", і характеризує ширше коло проявів активності суб'єктів. Якщо „економічна діяльність" - це діяльність з виробництва товарів та послуг за допомогою матеріальних, фінансових, трудових ресурсів і спрямовується на одержання прибутку, то „економічна поведінка", окрім того, пов'язана ще й з розпорядженням обмеженими ресурсами і включена до економічних відносин не тільки виробництва, але й заощадження та споживання.
   Поняття „суб'єкт економічної діяльності" важливий для розуміння не тільки процесу економічної соціалізації, але й усієї економічної життєдіяльності, що реалізується через суб'єкта, який здійснює економічну діяльність через відносини з іншими суб'єктами. Поза психологічними компонентами (цілі, мотиви, наміри, очікування) сфера економічних явищ існує лише абстрактно. Водночас не існує економіко-психологічних явищ (економічних уявлень, економічних ставлень тощо) поза об'єктами економічної реальності, оскільки соціально-психологічне - це не тільки відносини між людьми, але й ставлення до предметів.
   Суб'єкт економічної діяльності характеризується такими ознаками:
   • активністю, яка за своїм характером є вибором організаційно-економічних умов діяльності (форми власності, виду діяльності). Психологічну основу активності становлять цілі, мотиви, соціальні настанови, наміри, очікування та інші компоненти мотиваційної сфери суб'єкта;
   • спрямуванням активності;
   • рівнем активності, що вимірюється інтенсивністю економічної діяльності, сукупністю енергетичних і ресурсних витрат для здійснення діяльності;
   • усвідомленістю, раціональністю діяльності [12].
   Аналізуючи сучасні дослідження (О.М. Волкова, В.В. Давидова, Г.О. Цукермана), можна стверджувати, що економічна суб'єктність є рівневою характеристикою людини, суб'єктні властивості з'являються лише на певному рівні економічної соціалізації та визначаються балансом процесів екстеріоризації та інтеріоризації, континуумом зовнішнього та внутрішнього.
   Економічна суб'єктність відображається у здатності людини виробляти взаємообумовлені зміни у зовнішньому соціально-економічному світі та у собі самому. Терміном „економічна суб'єктність" підкреслюється активно-перетворююча сутність людини як суб'єкта економічного життя; економічна суб'єктність людини означає, що вона не може бути відокремлена від світу економіки, залучена до нього, але разом з тим свідомо протистоїть поводженню з собою як об'єктом економічних маніпуляцій.
   З позиції теорії соціальних репрезентацій С. Московічі, становлення економічної суб'єктності відбувається в процесі інтерпретації, осмислення економічної реальності, що передбачає когнітивну активність індивідів. Монетарні репрезентації не є пасивним відтворенням зовнішнього у внутрішньому. Це процес активного соціально-психологічного відтворення економічної дійсності. Індивід пізнає світ економіки, організує його в поняттях, категоріях, образах; інтеріоризує прийняті в суспільстві способи організації цих категорій, образів, уявлень про цілі діяльності - економічні цінності.
   Становлення економічної суб'єктності індивіда передбачає наявність можливих варіантів сходження до якісно нового (ціннісно орієнтованого) стану його буття. Становлення - це процес, який не має заданої кількості кінцевого результату і який представляє собою постійно триваючий, нескінчений потік подій. В цьому контексті становлення немовби вказує на “незавершеність” людини та її світу, необхідність “добудовування” форм мислення, пізнання, діяльності, взаємодії.
   Проведений аналіз проблеми дозволяє визначити, що становлення економічної суб'єктності учнівської молоді відбувається шляхом нарощування з віком економічної суб'єктності та подолання економічної об'єктності, тобто тотальної залежності людини від економічного середовища.
   Слід зазначити, що становлення економічної суб'єктності учнівської молоді як динамічний процес, що розгортається у часі та просторі шкільної освіти, характеризується культивуванням економічного досвіду, придбанням нових аксіологічних характеристик особистості школяра, актуалізацією функцій “значущого Іншого”.
   В становленні економічної суб'єктності важливим виявляється ставлення до інших людей. Ставлення до іншої людини, складає головну тканину людського життя, її серцевину. С.Л. Рубінштейн писав, що серце людини виткано з її людських ставлень до інших людей; те, чого вона варта, цілком визначається тим, до яких людських відносин людина прагне, які ставлення до людей, до іншої людини вона здатна встановлювати [9]. З цієї точки зору ставлення людини до інших людей є своєрідним індикатором якості її перетворюючої діяльності як відносно світу, так і відносно самої себе. Тому принциповим при вивченні особистості людини у її активно-перетворюючій функції виявляється вивчення ціннісно-змістовної взаємодії людей та визначення характеру відносин до іншої людини. Економічну суб'єктність не можна розуміти виключно як внутрішню (інтенціональну) характеристику особистості. Людина не може бути єдиним джерелом розвитку своєї суб'єктності, але безсумнівний є її походження від процесів усвідомлення людиною самої себе та її самоорганізації на основі цього усвідомлення.
   Функції “Іншого” відносно “Я” пов'язані з визначенням та посиленням суб'єктних характеристик людини. Функція “Іншого” відбувається у підтвердженні реальності існування “Я”. Оскільки напрямів розвитку “Я” нескінченна множина, то для підтвердження існування різноманітних боків “Я” необхідне широке коло референтів, де “значущими Іншими” виступає не якась одна людина, а множина людей. Примітно, що параметри та структуру цього референтного кола задає сама людина, тобто вона сама конструює простір людей усередині себе за своїми законами, певними власними цінностями та змістами.
   Створення референтного кола, декількох “значущих Інших” означає початок змін. Наповненість референтного кола забезпечує безліч напрямків саморозвитку і самореалізації людини.
   Значення “Іншого” у розвитку людини зафіксовано у принципі “зони найближчого розвитку”, введеного Л.С. Виготським. У шкільному віці “Інший” також задає можливість змін через організацію ціннісно-змістовної взаємодії. “Інший” безпосередньо або опосередковано виступає учасником цього процесу з унікальним досвідом ціннісного ставлення до того, що відбувається. Можливість змін людини визначається якістю або рівнем розвитку суб'єктності “Іншого”.
   Становлення економічної суб'єктності реалізується у сфері соціальних взаємовідносин, які вперше виникають у родині, а потім розширюються по мірі включення дитини в різні соціальні групи.
   Аналізуючи процес становлення економічної суб'єктності школярів, важливо вивчати не тільки зовнішні соціально-економічні умови, але й активізацію внутрішніх спонукань особистості: грошових мотивів, потреб, ціннісних орієнтацій. Монетарні цінності задають вектор прояву економічної суб'єктності та зумовлюють її змістовне наповнення. Пріоритетність монетарних цінностей в ціннісній системі особистості актуалізує суб'єктну складову її економічної соціалізації, а саме - ставлення до грошей як до життєвої цінності.
   Економічні цінності, закріплені в певних нормах і правилах, є компонентом соціальної системи, які спонукають індивіда відповідати певним експектаціям щодо прийнятих даним суспільством “зразків” поведінки та особистісних характеристик. Економічні цінності, інтеріоризуючись індивідом, стають “внутрішніми” регуляторами його поведінки, саморегуляторами, тобто умовами реалізації в діяльності активної позиції особистості щодо зовнішнього світу. Отже економічні цінності -це важливий чинник становлення економічної суб'єктності особистості[13].
   Важливим моментом у системному підході до економічної соціалізації є виокремлення системоутворюючого компонента системи економічних цінностей. У системі цінностей системоутворюючим елементом вчені [3;4] називають власність, що з одного боку є основою суспільних відносин, визначаючи особливості всієї системи відносин суспільства; а з іншого боку об'єктом відносин людини, її переживань, цінностей, основою формування її економічної суб'єктності.
   Власність у всіх своїх об'єктивних і суб'єктивних проявах знаходить концентрований прояв у грошах. Отже, гроші - найважливішій чинник становлення економічної суб'єктності особистості на всіх етапах цього процесу. Через гроші людина поєднується з іншими людьми в єдину економічну реальність. Формування перших монетарних уявлень тісно пов'язано з використанням дітьми грошей, через посередництво яких відбувається ознайомлення з іншими соціально-економічними явищами і інститутами.
   Аналіз соціально-психологічних досліджень показує [12; 13; 14], що ступінь спрямованості на економічні цінності визначають не тільки об'єктивні соціально-економічні умови, але й феномени свідомості, зокрема, суб'єктивні уявлення, соціальні установки, психологічне ставлення. Зокрема, особливості монетарної поведінки детермінуються уявленнями, оцінками, мотивацією та ін., що пов'язані з грошима. Без знання особливостей сприйняття грошей і ставлення до них з боку їх суб'єктів неможливо зрозуміти сутність процесу становлення економічної суб'єктності людини.
   Отже, становлення економічної суб'єктності відбувається у процесі економічної соціалізації, оскільки засвоюючи систему економічних норм і цінностей, здобуваючи економічний досвід і активно перетворюючи його, особистість фактично стає економічним суб'єктом сучасного суспільства. В становленні економічної суб'єктності важливим виявляється ставлення до інших людей.

Література

1. Ананьев Б.Г. Психологическая структура человека как субъекта / Б.Г. Ананьев // Человек и общество. - Л., 1967. - С. 235-249.
2. Валлон А. Психическое развитие ребенка. - М., 1967. - 300 с.
3. Гальчинський А.С. Теорія грошей: навч. посіб. - К.: “Основи”, 2001. - 411 с.
4. Гальчинский А.С. Основи економічної теорії / А.С. Галь-чинский, П.С. Єщенко, Ю. І. Палкін - К.: Вища школа,1995. -471с.
5. Дерябо С.Д. Феномен субъектного восприятия природных объектов/ С.Д. Дерябо // Вопросы психологии. - 2002. - №1. -С.45-58.
6. Донцов А.И. Концепция социальных представлений в современной французской психологии / А.И. Донцов, Т.П. Емельянова. - М., 1987-128 с.
7. Лисина М.И. Изучение развития и поведения детей. - М., 1966.-420 с.
8. Психологія особистості: словник-довідник . - К.: Рута, 2001. - 320 с.
9. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. - М., 1957. - 444 с.
10. Степанский В. И. Свойство субъектности как предпосылка личностной формы общения /В. И. Степанский //Вопросы психологии. - 1991. - №5. - С.98-102.
11. Хомич И.И. Человек - живая система: Естественно-научный и философский анализ. - Минск: Беларусь, 1989. - С.34 - 68.
12. Москаленко В.В. Суб'єктність економічної соціалізації особистості/ В.В. Москаленко//Соціальна психологія. - 2008. -№3(29). - С. 39-52.
13. Москаленко В.В. Соціальна психологія. - К., 2005. - 624 с.
14. Москаленко В. Сучасні напрямки досліджень в економічній психології / В.Москаленко//Соціальна психологія.-2004.-№2 (4).-С 18.
15. Москаленко В. Особливості дослідження соціалізації особистості в інтерсуб'єктній парадигмі / В. Москаленко // Соціальна психологія. - 2009. - № 6(38). - С.22-36.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com