www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Порівняльний аналіз впливу ситуаційних та особистісних чинників на різних етапах професійного становлення співробітника ізолятору тимчасового тримання органів внутрішніх справ
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Порівняльний аналіз впливу ситуаційних та особистісних чинників на різних етапах професійного становлення співробітника ізолятору тимчасового тримання органів внутрішніх справ

І.В. Логін

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ СИТУАЦІЙНИХ ТА ОСОБИСТІСНИХ ЧИННИКІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СПІВРОБІТНИКА ІЗОЛЯТОРУ ТИМЧАСОВОГО ТРИМАННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

   У статті наведено результати здійсненого автором в ході експериментального дослідження порівняльного аналізу впливу ситуаційних та особистісних чинників на різних етапах професійного становлення співробітника ізолятору тимчасового тримання органів внутрішніх справ.
   Ключові слова: ситуаційні та особистісні чинники, професійне становлення, ізолятор тимчасового тримання органів внутрішніх справ.
   З метою перевірки гіпотези про вплив стажу роботи в ізоляторах співробітника на зрілість його смисложиттєвих орієнтацій автором за методикою „Смисложиттєві орієнтації" здійснено статистичний аналіз двох вибірок і отримані достовірні розбіжності за деякими показниками субшкал (рис. 1).
   При порівнянні результатів за методикою „Смисложиттєві орієнтації" для співробітників обох груп виявляється, що за параметрами „цілі життя", „процес" (при р<0,01), „Локус контролю-Життя" (при р<0,05) показники значимо вище у досвідчених співробітників. За параметром „Локус контролю - Я" значення вище у групі їх молодих колег (при р<0,05). Тобто у досвідчених співробітників виявилися більш сформовані цілі життя, вони більше задоволені тим, як складається їхнє життя (можливо, вони не мають прагнення до змін).
   Однак молоді співробітники вважають своє життя більш підвладним їхній власній волі, вони повніше відчувають здатність управляти подіями. На відміну від них у групі досвідчених співробітників виявилося більше тих, хто згодний підкорятися, випливати як би „за життям". Можливо, що й така зміна у структурі смисложиттєвих орієнтацій у міру збільшення стажу служби пов'язана із пристосуванням, адаптацією до умов та особливостей професійної діяльності.
   Якщо розглядати результати регресійного аналізу за усіма групами, то можна сказати, що більш тісний зв'язок успішності і показників за методикою „Смисложиттєві орієнтації" виявляється у неуспішних співробітників обох стажевих груп, тобто прогноз їхньої успішності на підставі основі смисложиттєвих орієнтацій представляється більш надійним. Показники смисложиттєвих орієнтацій впливають на наступні параметри успішності.
   Для з молодих співробітників виявляється негативний зв'язок з кількістю лікарняних аркушів, чим вище загальний показник свідомості життя, тим рідше хворіє співробітник.
   Для неуспішних досвідчених співробітників - з перспективністю - чим вище показники смисложиттєвих орієнтацій, тим вище буде оцінюватися його перспективність. Для успішних молодих співробітників подібних взаємозв'язків не виявлено.
   Для успішних досвідчених співробітників - чим вище показники по сформованості смисложиттєвих орієнтацій, тим більш адаптивний він у професійній діяльності.

Рис. 1. Сформованість смисложиттєвих орієнтацій у співробітників ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ

Рис. 1. Сформованість смисложиттєвих орієнтацій у співробітників ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ

   Прим.: 1 - цілі життя, 2 - процес, 3 -результат, 4 - локус контролю - Я, 5 - локус контролю -Життя
   У результаті вивчення профілів агресивно ворожих реакцій у співробітників обох стажевих груп було отримано наступні емпіричні дані (рис. 2), що може свідчити на користь того, що основні характеристики стресу у професійному становленні співробітників ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ пов'язані з відображенням особливостей організації трудового процесу у свідомості працівників, іншими словами, із професійною самосвідомістю суб'єктів праці, обумовленою їхніми індивідуально-особистісними властивостями.

Рис. 2. Вираженість агресивно ворожих реакцій у молодих і досвідчених співробітників

Рис. 2. Вираженість агресивно ворожих реакцій у молодих і досвідчених співробітників

   Прим.: 1 - агресивність, 2 - негативізм, 3 - почуття провини, 4 - ворожість
   Результати експериментального дослідження співробітників ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ показали, що отримані дані у цілому укладаються у теоретично обгрунтований методологічний простір проблеми психічної адаптації і професійного становлення осіб, зайнятих психоемоційно напруженою діяльністю, що дозволяє розглядати їх у рамках висунутої гіпотези.
   Процес професійного становлення співробітників ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ до екстремальних умов діяльності у нашій роботі розглядався з позицій особистісно-орієнтованого та адаптаційного напрямків. Найбільш важливим представлялося виявлення особистісних детермінант - ціннісно-світоглядних установок, смисложиттєвих орієнтацій, особистісних змін у зв'язку з оволодінням професією співробітниками, розгляд стратегій пристосування до умов діяльності, зміни у сприйнятті професійного стресу.
   Традиційно виділювані в процесі професійного становлення особистості 4 етапи професійного розвитку (допрофесійний розвиток особистості (підготовка до професіоналізації); пошук і вибір професії, навчального закладу; професійне навчання; самостійна професійна діяльність) у нашому випадку виявилися неприйнятними [1].
   Замість перших трьох фаз ми розглядаємо як перший етап процесу професіоналізації етап професійної адаптації (співробітники зі стажем служби до трьох років). Назва першого етапу відповідає роботам вітчизняних і зарубіжних психологів, де адаптація припускає пристосування до стресогенних умов, чинників, вироблення особливих стратегій своєї поведінки і т.п.
   Як другий етап ми розглядаємо етап подальшого професійного становлення, розвитку професійної майстерності (співробітники ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ зі стажем служби більше трьох років). Така періодизація процесу професійного становлення особистості пояснюється тим, що:
   - по-перше, теоретичне і практичне навчання професії співробітника проходить безпосередньо в процесі діяльності, в процесі адаптації до умов і вимог професійного середовища (в ізолятори тимчасового тримання органів внутрішніх справ приходять працювати молоді люди, що не мають попередньої спеціальної професійної підготовки (освітньої або практичної), часто керуючись прагненням уникнути безробіття);
   - по-друге, більш детальний розподіл етапів професіоналізації вбачається недоцільним, тому що найбільш яскраве протікання адаптаційних процесів простежується саме у перші три роки служби (хоча й не мають тимчасових рамок, обмежень), виявлений найбільш відчутний вплив професійних стрес-чинників на співробітників; за отриманими нами даними достовірні розбіжності спостерігаються саме у групах співробітників до і після 3 -х років служби в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ у структурі стрес-чинників (сприйнятті стресорів), конфліктних ситуацій, в особистісних профілях; до закінчення першого етапу професійного становлення співробітники в основному усвідомлюють ступінь власної задоволеності службою, роблять висновок про можливість і доцільність (у відповідності зі своїми життєвими цілями та орієнтаціями) подальшої служби; співробітники на другому етапі професійного становлення, як правило, усвідомлено розвивають свої професійні здібності, діють відповідно до обраної стратегії поведінки (ефективно або менш ефективно) залежно від рівня самооцінки, особистісних особливостей успішність співробітників на різних етапах професійного становлення детермінується різними чинниками. її визначають особистісні передумови (етап адаптації) та особистісні зміни співробітників (етап подальшої професіоналізації).
   Таким чином, виділення груп співробітників залежно від досвіду роботи, стажу служби дозволило розглянути у дослідженні динаміку процесу професійного становлення співробітників ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ.
   В процесі дослідження особливостей професійної діяльності співробітників кримінально-виконавчої системи, що протікає в особливих умовах, на основі об'єктивних та суб'єктивних оцінок виділені основні чинники ризику розвитку станів психічної дезадаптації (стрес-чинники), що впливають на особистісні особливості, міжособистісні стосунки, на процес професійного становлення співробітників у цілому.
   Перебування у ситуації, пов'язаної з ризиком, з постійним протистоянням групі затриманих, що впливають на усі сфери особистості співробітників, справляє масивний виснажувальний вплив на людину, змушує використовувати оптимальні та неоптимальні психологічні захисти для адаптації, певні стратегії професійного становлення. Виявилося, що чинники ризику розвитку станів психічної дезадаптації в процесі професійного становлення, пов'язані не лише з об'єктивними операціонально-технічними характеристиками трудового процесу і відображенням останніх у свідомості працюючих, але й зі здатністю суб'єктів праці використати наявні у нього внутрішні ресурси для рішення складних проблемних ситуацій, з обраною стратегією в процесі адаптації до діяльності.
   На думку С.В. Касла, який розвиває епідеміологічний підхід до вивчення стресу у праці, дослідження, де простежується взаємозв'язок стресових впливів та особистісних особливостей, строго кажучи, не є вивченням стресу у праці, оскільки індивідуальні характеристики суб'єктів праці як би привнесені у трудову ситуацію з особистого життя людини [2]. Інші дослідники, навпаки, вважають стрес у професійній праці „індивідуалізованим феноменом".
   У розробленій парадигмі дослідження стресу у праці серед класів перемінних окремо виділене індивідуальне сприйняття стресу та індивідуальні реакції на вплив (психологічні, афективні, поведінкові) [3]. Незважаючи на відсутність єдиної точки зору, що має скоріше теоретично-методологічне значення, вивчення професійного становлення персоналу при стресових впливах у конкретних видах трудової діяльності свідчить про важливість індивідуальних ресурсів, які людина привносить у трудову ситуацію [4].
   Одна з можливих інтерпретацій стресу у праці полягає у наступному: невикористання людських можливостей приводить до порушення взаємозв'язків між потребами людини та їхньою задоволеністю у трудовому середовищі, що, у решті решт, порушує цілісність системи „людина-середовище".
   У нашому випадку можна також вести мову про певні потреби, смисложиттєві орієнтації, пов'язані із професійним становленням співробітників ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ. Наприклад, потреба співробітників бути значимими для суспільства, з одного боку, задовольняється тим, що держава довіряє персоналу установ виконання складного професійного завдання - охорону обвинувачуваних і затриманих осіб, підтримку встановленого режиму їхнього знаходження у слідчих ізоляторах, колоніях, в'язницях. Однак, відсутність виконання з боку держави взятих на себе соціальних зобов'язань, відсутність гідної заробітної платні співробітникам системи залишає потребу у суспільній соціальній значимості невдоволеності, і є, як ми бачимо з результатів дослідження, значимим стресогенним чинником на усіх етапах професійного становлення. Крім того, потреба у самовираженні, ініціативі не може бути повністю задоволена, не лише у силу особливостей системи (суворе дотримання інструкцій і нормативних актів, посадова ієрархічна система), але й у силу традиційної авторитарності в управлінні персоналом установ, що приводить до зниження задоволеності співробітником професією зі збільшенням стажу служби, до посилення негативізму, як особистісної риси, до збільшення конфліктних ситуацій з керівництвом, до підвищення значимості чинника „недооцінка діяльності співробітників керівництвом".
   У ряді робіт на матеріалі інших небезпечних професій описані також позадіяльнісні джерела „особистої тривоги". Так, дослідження К.В. Кім підтвердило, що до джерел емоційного стресу можуть належати: домашні справи; стосунки із дружиною, дітьми; фінансові проблеми, житлові умови [5]. У той час як виникнення ситуацій зі смертельною небезпекою перебуває у рейтингу чинників у другій десятці. Між тим такі „стреси", як розумове навантаження і висока відповідальність або рідко згадуються, або навіть належать до привабливих характеристик праці [6].
   Що стосується виділених нами конкретних чинників, що справляють безпосередній вплив на розвиток станів психічної дезадаптації (недостатня грошова винагорода; недотримання соціальних гарантій; недооцінка діяльності з боку керівництва; неспокійний характер роботи; особливості санітарних умов), то можна побачити деякі невідповідності у відповідях співробітників.
   Так, вплив постійного ризику при спілкуванні із затриманими на свій емоційний стан частина співробітників явно заперечує (цей чинник на 4 і 5 балів оцінили лише 20% випробуваних), хоча ними зізнається наявність конфліктів із затриманими, погроз, словесних образ із боку затриманих, а показник впливу небезпеки зараження інфекційними захворюваннями від затриманих взагалі дуже високий. Достатньо низько оцінено співробітниками вплив на їхній емоційний стан роботу у закритому просторі, але загальний показник впливу чинника „санітарні умови", яку він (за логікою речей) визначає, також є високим.
   Які причини такого „заперечення" співробітниками очевидного впливу даних чинників на їхній емоційний стан? Адже узагальнений образ діяльності, наприклад, співробітника ізолятору тимчасового тримання органів внутрішніх справ - це і є робота із затриманими у закритому, обмеженому просторі (будь то колонія, в'язниця чи слідчий ізолятор).
   По-перше, може позначатися „соціальна бажаність" або взагалі -закритість. Співробітникам хотілося б виглядати ні від чого не залежними, такими, що самостійно справляються з усіма труднощами (у виникненні яких їм складно зізнатися), успішними.
   По-друге, причина може ховатися у тому, що обставини, пов'язані з роботою, можуть витіснятися зі свідомості, створюючи негативно заряджений емоційний комплекс, що змушує уникати роботи у думках і бажаннях. Роботи як би не існує, вони не хочуть брати її у розрахунок. У цьому випадку ми, можливо, маємо справу із проявом механізму захисту, спрямованого на усунення зі свідомості хворобливих, травмуючих переживань. Співробітникам „легше" витиснути негативний вплив яких-небудь чинників, чим визнати його, визнати власні страхи - страх виявитися недостатньо сильним у спілкуванні із затриманими, страх здатися недостатньо компетентним та успішним перед керівництвом і колегами і т.п.
   Таким чином, основні характеристики стресу у професійному становленні співробітників ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ пов'язані з відображенням особливостей організації трудового процесу у свідомості працівників, іншими словами, із професійною самосвідомістю суб'єктів праці, обумовленою їхніми індивідуально-особистісними властивостями.
   У цілому, результати аналізу літератури і виконаного дослідження дозволяють зробити наступні висновки. За співвідношенням ситуаційних та особистісних детермінант в процесі професіоналізації (без етапу попереднього навчання), були виділені два етапи, які якісно розрізняються: етап адаптації (входження у професію) до умов і змісту професійної діяльності; етап становлення професіонала як суб'єкта праці і як особистості.
   Визначено розбіжності у структурі чинників, які детермінують успішність професійної діяльності співробітників ізоляторів на різних етапах професійного становлення:
   - на етапі адаптації найбільш стресогеними є середовищні соціально-психологічні чинники діяльності, успішність діяльності визначається адекватною оцінкою професійного середовища, оптимальними стилями у стосунках з колегами і керівництвом;
   - на етапі становлення підвищується стресогенність чинників недооцінки діяльності співробітників з боку держави, суспільства, керівництва, успішність діяльності визначається вираженим прагненням до підтвердження власної значимості, оцінки свого професіоналізму.
   Визначено детермінанти і розбіжності у змісті конфліктних ситуацій на різних етапах професіоналізації:
   - на етапі адаптації конфліктні ситуації пов'язані переважно зі спілкуванням з затриманими, з дефіцитом і перекручуванням інформації з боку затриманих і керівництва, з безвідповідальністю у роботі колег;
   - на другому етапі залишаються конфліктними ситуації відсутності інформації, в успішних співробітників знижується значимість відносин з затриманими, зростає значимість відносин з керівництвом і роль потреб у самореалізації і професійному авторитеті.
   Виявлено оптимальні стилі соволодіння з конфліктними ситуаціями:
   - на етапі адаптації такими стилями є суперництво і пристосування, у меншому ступені уникнення. Найбільш важким і складним у реалізації є стиль співробітництва і компромісу;
   - на другому етапі звичними є суперництво і компроміс, а складним залишається стиль співробітництва.
   Виявлено вплив психоемоційних станів співробітників на успішність діяльності на усіх етапах професійного становлення. На етапі адаптації вираженим є стан ситуаційної тривоги, проявляються ознаки стресу, ранимість, важкість, занепокоєння, на етапі подальшого професійного розвитку стан тривоги знижується, спостерігається активне відстоювання своєї самостійності. Для успішних співробітників у цілому характерні висока емоційна стійкість, практичність і раціоналізм.
   Визначено зв'язок успішності діяльності зі стилем поведінки у стресових ситуаціях:
   - на етапі адаптації переважає активно-оборонна позиція, що супроводжується занепокоєнням, експансивністю та емоційністю у поведінці, виявлене підвищення агресивно-ворожих реакцій в процесі професіоналізації у співробітників;
   - на другому етапі переважає пасивно-оборонна позиція, зрілість життєвої платформи; найбільш яскраво проявляються агресія, негативізм і ворожість як в успішних (у меншому ступені), так і в неуспішних (більшою мірою) співробітників.
   Встановлено розбіжності в особистісних профілях співробітників, що визначають успішність адаптації, ефективність діяльності:
   - на етапі адаптації успішні співробітники відрізняються соціабельністю, імпульсивністю, демонстративністю, більш адекватним відношенням до умов і вимог професійного середовища, більш оптимальними стилями соволодіння з конфліктними ситуаціями;
   - на другому етапі простежується тенденція до підвищення емоційної напруги і контролю своєї поведінки, відзначається виразність таких властивостей як імпульсивність, занепокоєння, скритність, збереження психологічної дистанції з іншими людьми, упертість (підйом за шкалами „Песимізм, Імпульсивність, Індивідуалістичність").
   Зміни особистісних особливостей (їхня редукція) усе більше відповідають вимогам професійної діяльності, відбувається формування професійно важливих якостей. Дану редукцію можна розцінювати як деформацію, але ми схильні розглядати її як необхідну умову успішної діяльності у даній професії.
   Виявлено провідну роль смисложиттєвих орієнтацій у розвитку специфічних особистісних якостей співробітників ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ в успішності їхньої діяльності і у становленні їх як професіоналів:
   - на етапі адаптації більш успішні співробітники відрізняються цілеспрямованістю, усвідомленістю у виборі професії та оцінці „результативності життя", прийняттям професійного середовища, більш високим „локусом контролю - Я";
   - на другому етапі в успішних співробітників триває процес формування і розвитку смисложиттєвих орієнтацій, що відповідає більш визначеним орієнтирам у житті співробітників, відсутності „розкидання" устремлінь на різні напрямки, більш чіткому усвідомленню своїх цілей, необхідності зниження залежності від зовнішніх обставин і підвищення можливостей власного волевиявлення.

Література

1. Поваренков Ю.П. Критерии профессионализации и формирование структуры профессиональных способностей // Диагностика и способности. -М., 1992.
2. Касл СВ. Эпидемиологический подход к изучению стресса в труде // Психология труда и организационная психология: современное состояние и перспективы развития. Хрестоматия. - М., 1995. - 448 с.
З.Лазарус Р. Теория стресса и психофизиологические исследования// Эмоциональный стресс. -Л.: Медицина, 1970.
4. Охременко О.Р. Психологічні закономірності адаптації особистості до особливих умов діяльності: Автореф. дис... доктора психол. наук. - К., 2005. -30 с.
5. Кім К.В. Особливості розвитку стресостійкості майбутніх правоохоронців у процесі професійної підготовки. Автореф. дис. канд.. психол. н. -Харків, 2008.-19 с.
6. Котик М.А. Психология и безопасность. - Таллин, 1981. - 408 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com