www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Вчинок і творчість старшокласника: проекції життєвої ситуації
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Вчинок і творчість старшокласника: проекції життєвої ситуації

Кальба Я. Є.

ВЧИНОК І ТВОРЧІСТЬ СТАРШОКЛАСНИКА: ПРОЕКЦІЇ ЖИТТЄВОЇ СИТУАЦІЇ

   Досліджуються особливості життєтворчості старшокласника у контексті ечинкоеого підходу. Проекції життєвої ситуації юнаків аналізуються за такими критеріями вчинковості: сутнісна самореалізація, вияв душевно-духовних потенцій.
   Ключові слова: вчинок, творчість, душевно-духовні потенції, старшокласник.
   Пошук нових смислових орієнтирів людського буття - загальна ознака сьогодення. Нове тисячоліття породило новий тип людини, яка загубилася у власному бутті, для якої місце сутнісного, сакрального заступає ексцентричне, епатажне, а її духовний вимір заміщується економічним, ринковим, претендуючи на статус єдино можливої реальності, буття. "Духовне банкрутство" особливо відчутне, а тому особливо небезпечне серед молодого покоління, яке засвоює закони "красивого життя" нерозбірливо. Як результат - неасимільований досвід характеризується гіпертрофованим уявленням молоді про добро, справедливість, милосердя, способи реалізації цих цінностей. Це підтверджує емпіричний факт неспроможності учнів-старшокласників на зрілу диференційовану оцінку як своєї особистості, так і інших. Учням складно відповідати на запитання: "За якими критеріями Ти поділяєш людей на хороших та поганих?"; "За що, на Твою думку, Тебе поважають однокласники, а що в Тобі їм не подобається?". Типовими відповідями є: "не знаю", "запитайте в них", що, в свою чергу, супроводжуються й зворотніми запитаннями: "А як це зрозуміти?"; "Поясніть, що це означає". Така інфантильна безпорадність перед, здавалося б, буденними речами, свідчить про недостатній рівень морально-психологічного розвитку та рефлексивності школярів, що, звісно, непокоїть.
   Характерні обставини змушують суспільство активно шукати протиотруту хибному становленню особистості молодої людини. Вкрай гостро постає проблема актуалізації внутрішніх життєвих рушіїв молоді, що включають уявлення про душу, дух, душевне, духовне. У цьому контексті особливе значення відводиться формі вияву людиною її сутнісних сил. Йдеться про потенційну екзистенційну творчість, імовірний автентичний спосіб буття молодої людини, такий, що відповідав би її внутрішній сутності, душевно-духовній природі її "Я" Орієнтуючись на дослідження М. Бахтіна і В. Роменця, можемо стверджувати, що саме вчинок репрезентує людину цілісно, гармонійно поєднуючи "духовні, душевні, індивідуально-психологічні, унікально-неповторні інтенції та потенції її "Я". Творчість і вчинок, на думку В.Роменця - саме ті засади, на яких найдоцільніше досліджувати природу творчості людини, а також її поступ на шляху до особистісної зрілості [5, 80].
   Спробуємо проаналізувати цю ідею на прикладі життєтворчості молодої людини, зокрема, учнів старшого шкільного віку.
   Метою даної роботи передбачалось дослідити проекції актуальної життєвої ситуації старшокласника та проаналізувати їх за такими критеріями вчинковості: сутнісна самореалізація, вияв душевно-духовних потенцій.
   Як відомо, духовна сфера особистості, моральні, ціннісні орієнтації, що є її складовою підпорядковані розвитку. Вони не виникають спонтанно, в кінцевому сформованому вигляді, дозволяючи розрізняти добро і зло, красу і потворність, відвертість та фальш. Духовне збагачення дитини відбувається поступово, а його швидкість та якість залежать від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів: від ціннісних орієнтацій, моральних установок сім'ї, суспільства, в якому вона живе, прийнятих у цьому суспільстві традицій щодо виховання тощо.
   З точки зору динамічної психології і психології розвитку першим критичним моментом у контексті визначеної проблеми є те, що дитинство у своїй основі є нещасливим. Як факт, можемо спостерігати на кожній психотерапевтичній консультації зондування пам'яті дитини в пошуках спогадів нещастя. Звернення до пам'яті не змотивоване пошуком слідів прекрасного та радості, натомість - мотивується прагненням віднайти сліди згубного ставлення, сорому і фіксації уваги на цьому. Погані матері, завжди відсутні татусі, заздрісливі брати і сестри - це демони, що фігурують у психологічній казці дитини. Такий сценарій прирікає сім'ю на психологію провини, а не поваги, цінності, та відповідні взірці, моделі стосунків. Коментар, який щодо описаного дає Джеймс Хіллман (представник глибинної психології, психоархетипна школа), вражає своєю відвертістю: "Не дивно, що реальні діти стають настільки нечутливими (байдужими), що вдовольняються псевдостимулами телебачення, і, коли настає підлітковий вік, їх треба пристрелити, аби вони хоч що-небудь змогли відчути. Вони сидять на уроках без мотивації, похмурі від злості бродять вулицями і у відчаї шукають чуттєвої трансцендентності у звуках, швидкості і сексі; вони шукають зміни стану свідомості в якості альтернативного сценарію по відношенню до безрадісних і бездушних зв'язків, копіюванню образу життя, продиктованого програмою практичного розуму. На несвідомому рівні вони згадують дещо інше і більше, ніж те, що вони могли б знову здобути, іноді ціною самогубства" [1, с 97].
   Другим проблемним моментом окресленого стану речей, який особливо загострюється в сучасних умовах, є нав'язуваний зовні культ індивідуалізму, який, у свою чергу, ускладнює проблему ідентичності підростаючого покоління, його особистісного самовизначення. На думку Е.Еріксона, криза ідентичності проявляється останнім часом у трьох основних сферах поведінки молодої людини: проблема вибору кар'єри, членство в групі ровесників, вживання алкоголю й наркотиків. Перед сучасною молодю постають два основні питання: "Хто я такий?" і "Як я впишусь у світ дорослих?". Демократична система породжує особливо серйозні проблеми, оскільки вимагає ідентичності в ключі "зроби себе сам". З цієї причини на молодь покладена значна відповідальність, пов'язана з усвідомленням того, хто вони є і як їм знайти свою власну нішу в світі дорослих. У культурі з жорсткими соціальними нормами (наприклад, в країнах ісламу), де діють прописані соціальні та статеві ролі, ці проблеми ідентичності мінімізуються і дотримання status quo є обов'язковим [7, с 243].
   Третім проблемним моментом досліджуваної проблеми розглядаємо життєву дезорієнтацію юнаків, відчуття беззмістовності, спричинені руйнацією старих цінностей та дискредитацією нових, відсутністю культури рефлексії, що дозволяє знайти унікальний сенс життя своїм, неповторним шляхом. Означені характеристики є показником так званого "екзистенційного вакууму", в якому молоді люди жаліються на внутрішню порожнечу, страждають від відчуття беззмістовності і марнотратства. Апатія і нудьга - головні ознаки екзистенційної фрустрації. На думку В.Франкла, екзистенційний вакуум із властивою йому фрустрацією є "чимось соціогенним,... духовною бідою" (Frankl, 1975а, р. 139). Вчений говорить про невротизацію людства, використовуючи термін "масова невротична тріада" (Frankl, 1975а, р.96) при описі трьох основних ефектів: депресії, наркоманії та агресії. Наслідком депресії є рівень самогубств, який зростає особливо серед молоді. Особи з низькими життєвими цілями та цінностями ймовірніше будуть звертатись до наркотиків,бажаючи віднайти сенс у житті. В екзистенційному вакуумі процвітає й "агресивне деструдо" (destrudo - від лат. "руйнувати"). Відповідно, молода людина з найбільшою ймовірністю стає агресивною тоді, коли її поглинають відчуття порожнечі та беззмістовності. Пригнічуючи свою духовність, вона втрачає зв'язок із своїми духовними центрами, які є найглибшими джерелами відчуття сенсу життя: "...як тільки ангел в нас подавляється (пригнічується), він перетворюється у демона" [З, с 171].
   Аби відстежити емпірично наведені тенденції, в рамках даної роботи проведено психологічний експеримент, в якому взяли участь учні-старшокласники (270 осіб). У дослідженні використано малюнково-аперцептивний тест (модифікований варіант тематичного аперцептивного тесту Г. Мюррея, адаптований Л. Собчик) [6]. Це проективна методика, яка виявляє потенційну спроможність респондента проектувати реальність під впливом власних потреб, інтересів, почуттів, опираючись на власний досвід та суб'єктивні уявлення.
   За допомогою даної методики передбачалося виявити специфічні особливості уявлення респондентів щодо власної життєвої ситуації, в якій вони знаходяться, психологічну залежність від неї та зорієнтованість на вчинкові способи її вирішення.
   Стимульний матеріал передбачав вісім контурних малюнків із зображенням двох або трьох персонажів, ні вік, ні стать, ні соціальний статус яких визначити за малюнком неможливо. При цьому пози, експресія жестів, особливості розміщення фігурок провокують проекції власної життєвої реальності, створюють умови для творчості саме в моральному, душевно-духовному контексті.
   Процедура проведення дослідження за цією методикою передбачала наступну інструкцію: "Послідовно, розглядаючи малюнки згідно з нумерацією, складіть за кожним із них невеличке оповідання, в якому повинні знайти відображення відповіді на наступні запитання:
   1. Що відбувається в даний момент?
   2. Хто ці люди?
   3. Про що вони думають і що відчувають?
   4. Що призвело до цієї ситуації і чим вона завершиться?"
   Проекція особистісних переживань та ідентифікація з певним героєм оповідання дозволяла визначити [2; 6]:
   - наявність колізії в оповіданні (вчинкова ситуація за В. Роменцем - це передусім колізійна ситуація);
   - співвідношення емоційного та раціонального ставлення до ситуації;
   - незавершеність сюжету оповідання чи відсутність перспективи (творчі потенції респондентів) тощо.
   Оскільки колізії, фруструючі ситуації тісно пов'язані з конкретним оточенням та обставинами, про які нагадує малюнок, вони, тим самим, сприяють реалізації потреб героїв або ж, навпаки, перешкоджають їм. Таким чином, виникає можливість виявити змістову сторону вчинкової ситуації або з'ясувати наявне "проблемне поле", в якому перебуває респондент.
   Для опрацювання отриманого емпіричного матеріалу використано метод контент-аналізу. Відтак, обробка даних передбачала аналіз змістових аспектів учнівських оповідань за співвідношенням до визначеної тематики та пов'язаних з нею тенденцій [6, 8]:
   Теми сюжету оповідань та пов'язані з ними тенденції:
   1. Домінантність - прагнення впливати на людей, керувати ними.
   2. Агресія - прагнення перемогти супротивника чи принизити його.
   3. Знехтування - прагнення розірвати стосунки, брутальність, непоступливість.
   4. Пошук дружби (кохання) - прагнення щирості, дружби, симпатії та любові.
   5. Автономія - тенденція уникнення будь-яких обмежень, індивідуалізм.
   6. Пристосування - пасивне підкорення зовнішнім силам, сором 'язливість.
   7. Солідність - прагнення підкорюватись сильній особистості, захоплюватися нею.
   8. Успіх - прагнення швидкого та успішного досягнення мети.
   9. Бажання бути в центрі уваги - прагнення справляти враження на інших.
   10. Гра - оптимізм, активність, безтурботливість та безвідповідальність.
   11. Егоїзм - турбота про особистий успіх, хворобливе самолюбство.
   12. Соціабельність - повага щодо думки інших, турбота про інших, альтруїзм.
   13. Пошук покровителя (опікуна) - потреба в порадах, ніжному звертанні.
   14. Невпевненість в собі та в своїх перспективах.
   15. Допомога іншим - відчуття жалю щодо інших (співчуття), турбота, бажання допомогти, заспокоїти.
   16. Уникнення покарання - намагання стримувати свої безпосередні прагнення, намагання бути вихованою людиною.
   17. Самозахист - захист своїх прав, пошук винуватих серед оточуючих.
   Порядок - намагання дотримуватися чистоти, підвищена акуратність.
   Враховуючи існуючий досвід [2; 6], аналіз учнівських оповідань проводився враховуючи виділення наступних структурних елементів кожної ситуації:
   a) виокремлення героїв із середовища;
   b) оцінка ситуації і героїв в ній;
   c) ідентифікація з героєм;
   d) усвідомлення (та переживання) героєм суперечності даної ситуації;
   і) завершеність ситуації - відсутність перспективи.
   За результатами дослідження, однією з провідних сюжетних ліній в оповіданнях учнів виявилась тема: "пошук дружби, кохання, взаєморозуміння" (23%).
   Пріоритет вказаної тематики певним чином пояснює той факт, що вікова категорія обстежуваних учнів - це рання юність, коли важливе значення відіграє міжособистісне спілкування, що виражається, передусім, в гіперпотребі емоційного контакту, розумінні, душевній близькості. До конкретних форм вияву юнацького максималізму, насамперед, належать: гіперболізація, поляризація та своєрідна "космічна" фантазія (В. Роменець) [5, 94].
   У даному випадку увагу привертає високий рівень ідентифікації окремих учнів із "самовідданним" персонажем (бути повністю щирим, відкритим та відданним своїм друзям, коханій людині), що в тексті супроводжувавсяся гіперболізацією образів. Гіперболізація тут - це захоплення переважно кількісною стороною об'єкта перетворення. Найпрозаїчніші речі описуються високим стилем. Як говорив О. Потебня, "гіпербола є результат немовби якогось оп'яніння почуттям, що заважає брати речі в їхніх справжніх розмірах" [4, с 355].
   Наведемо як приклад деякі фрагменти учнівських оповідань:
   "... поєний розпач... Це я і Андрій. Я біжу за хлопцем, якого хочу пізнати ближче і глибше. Він в свою чергу - тікає насамперед від себе, від своїх справжніх почуттів і не дає мені себе наздогнати... Він не винний... Просто в його житті не було стільки уваги й любові, скільки я на нього навалила...
   Цікавим виявився й той факт, що приблизно однаковий відсоток описаних учнями ситуацій супроводжувався використанням теми "нехтування" (22 %) та пов'язаних з нею тенденцій: прагнення розірвати відносини (між друзями, юнаком та дівчиною, чоловіком та дружиною тощо), брутальне ставлення, небажання примирення:
   " ...відбулася якась сварка, через яку люди повинні розлучитися, можливо, назавжди... Зображено сцену благання про пощаду (хлопця перед дівчиною), але усе марно - вже нічого не змінити... це момент загибелі почуттів... "
   Як засвідчує аналіз, образ дійсності в діапазоні характерних відносин проектується старшокласниками у двох крайнощах з однаковою інтенсивністю: позитивній - негативній (або люблю, або ненавиджу). Відтак, поляризація не має "золотої середини", і це дуже характерно для юнацького віку. Коло антитетичних образів, якими звичайно оперує юнацтво, до певної міри обмежене, а протиставлення досить шаблонні. Юність ще не бачить і не знає всієї повноти життя, яка займає місце між крайностями позитивного і негативного. Ось чому юнацтво здебільшого не визнає компромісів (В. Роменець) [5, с 94].
   Іншими темами, які найчастіше зустрічались в описуваних учнями ситуаціях, виявились такі:
   - домінантність (10%): прагнення впливати на інших людей (проблеми матеріального достатку: бідний - багатий; вплив влади, соціального статусу: господар - слуга; цар - раб; начальник -підлеглий);
   - агресія (14%): прагнення побороти супротивника, завдавши йому шкоди, яка може носити як вербальний характер (принизити словом), так і фізичний (бійка або ж навіть смертельна травма).
   Вражаючим у даному випадку виявився той факт, що у 10% змальованих учнями ситуацій з агресивною тематикою події завершуються насильницькою або фатальною смертю, і описують їх саме дівчата. Характерними були такі описи:
   "... дівчина була у сильному розпачі. Вона дуже ненавиділа свою подругу через те, що вона зробила, і тому вирішує зробити їй щось погане. Вона її вбиває... Дівчина йде засмучена, але й трохи вдоволена, що нарешті їй ніхто не буде заважати... ";
   "господар дуже злий на свого раба і бажає його покарати досить суворо. Рабу ж все байдуже. Він стільки настраждався в житті, що йому ніщо не страшне. Господаря ще більше злить покірність і холоднокровність раба, і він засуджує його до страти, щоб інші боялися... ".
   Якщо опиратися на теорію 3. Фройда [7, с 117], який розглядав інстинкт смерті (Танатос) як такий, що може проявлятися у формі агресивних потягів, то презентовані ученицями сюжети яскраво це підтверджують. Тривожним залишається той факт, що "смерть", як кінцеву розв'язку подій, дівчата зображали у ракурсі, що засвідчує певні суїцидальні нахили. Пропонуємо фрагменти цих описів:
   "...коли двоє людей одружилися, то жили щасливо, безтурботно і мріяли мати дітей. Коли ж жінка завагітніла, вона пішла на медичне обстеження, і виявилося, що жінка смертельно хвора, і що найгірше - вона не знала і не відчувала цього... І ось настав той страшний час - жінка помирає, а з нею і дитина... ";
   "... Катя йде, а цього ніхто навіть не помічає... Покинута всіма, Катя помирає (фізично чи духовно - байдуже)... ";
   "... людина знайшла потерпілого, який помирає, проте не має ніякого бажання йому допомогти через свою байдужість
   Змальовані вище тенденції можна розглядати як суттєві аргументи моральної та особистісної дезінтеграції старшокласників, зокрема, дівчат.
   Порівняно з зазначеними темами доволі часто в сюжетах учнів, а саме в оповіданнях юнаків були присутні теми:
   "пристосування" (10 %): пасивне підкорення зовнішнім силам, сором'язливість, несміливість:
   "...двоє друзів розмовляють, а самотня людина тільки спостерігає за їхньою розмовою. Самотня людина хоче підійти, але не наважується на цей крок... Вона почувається зайвою...";
   "...хлопець і дівчина танцюють, а стороння людина дивиться... Вона відчуває самотність і те, що нікому не потрібна... Потім хлопець і дівчина підуть разом, а людина залишиться сама... ";
   - "гра" (15%): оптимізм, активність, безтурботність і безвідповідальність:
   "... це нічний клуб - "Las-Vegas", дискотека, всі танцюють, веселяться, всім добре... ";"... це діти грають в гру... " тощо.
   Характерні тенденції останньої тематики можуть розглядатися як прояв учнями певних захисних механізмів, або ж як нездатність рефлексувати дійсність, а відтак її проектувати, про що свідчать багаторазові запитання: "А звідки я можу знати, хто ці люди на малюнку? Чи що вони відчувають?".
   Зважаючи на той факт, що репродуктивний матеріал для своєї уяви юнаки беруть не лише з прочитаних книг, бесід із дорослими, а й з того, що особисто спостерігали, переживали (Т. Валентінер) [8], припускаємо, що описані учнями сюжети - це і є їхнє бачення, проживання своєї "життєвої ситуації" сьогодні.
   Якщо графічно зобразити співвідношення використаних учнями тематик (у відсотках) за критерієм модальності відносин (див. рисі.), можна побачити, що в більшості випадків життєва ситуація старшокласників (71 %) визначається деструктивними та пасивними тенденціями.
   1 - Нехтування; 2 - Агресія; 3 - Домінантність; 4 - Гра; 5 - Пасивність; 6 - Соціабельність; 7 - Пошук дружби та кохання.

Рис. 1

   Кількісний аналіз показав: обрахування статистичної частоти виокремлених у цій методиці структурних елементів ситуації (виокремлення героїв із середовища, оцінка ситуації і героїв у ній, ідентичність з героєм, усвідомлення героєм суперечності (проблемності) певної ситуації, завершення ситуації - відсутність перспективи) та Сфедньоарифметичного значення кожного із зазначених параметрів дозволило припустити, що більшість учнів, потрапляючи в певні життєві обставини, потенційно не здатні суб'єктно, творчо протистояти перипетіям через неусвідомлення змісту колізійних ознак ситуації (81% учнів) та залежність від ситуації (61% учнів).
   Висновки. Саме у творчій діяльності, що здійснюється за ознаками вчинку відбувається становлення особистості, розкриваються її можливості "активно поставати перед світом", "бути активною стосовно світу". Тільки в акті перетворення людина отримує здатність осягнути безмежжя власного "Я" і втілити його в реальних продуктах своєї життєтворчості. Якщо людина сприймає власне життя як творчість, вона наповнює кожний його момент учинковим змістом. Здійснюючи вчинок, людина вибудовує творчу ситуацію самозростання, власне самотворення, в якій конструюються сутнісні елементи індивідуального світу її "Я". При ознайомленні з продуктами юнацької уяви, виникає думка, що її характерними рисами є творча переробка буденних вражень. Вона має різні форми від примітивних і фантастичних до цілком реалістичних. Як буденне для юнацтва виступає все те, що вже не справляє яскравого враження на розум. Тому юнацтво виступає безкомпромісним віком, що виражається, як правило, антагонізмом між суб'єктивністю уяви та об'єктивністю розумових прийомів.

Література

1. Ландшафт детской души. Психоаналитическое консультирование в школах и клиниках. - СПб. - Минск, 1997. - 256 с.
2. Леонтьев Д.А. Тематический апперцептивный тест. - М., 1998.-254 с.
3. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. -СПб.: Питер, 2000. - 464 с.
4. Потебня А.А. Из лекций по теории словесности. - Харьков, 1914.-С. 355.
5. Роменець В.А. Психологія творчості. - К.: Либідь, 2001. -288 с.
6. Собчик Л.Н. Рисованый апперцептивный тест. - СПб.: Речь, 2002. - 32 с.
7. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - Спб.: Питер, 2006. -С. 235-246.
8. Valentiner Th. Die Phantasie im freien Aufsatze der Kinder und Jugendlichen. - Leipzig, 1916.1916.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com