www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Відновлення інформаційно-енергетичного потенціалу студентів у після канікулярний період
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Відновлення інформаційно-енергетичного потенціалу студентів у після канікулярний період

С.І. Лазуренко

ВІДНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТУДЕНТІВ У ПІСЛЯ КАНІКУЛЯРНИЙ ПЕРІОД

   Подовженість зимової екзаменаційної сесії і канікул відповідає терміну адаптації основних психофізіологічних функцій. Це приводить до того, що процеси адаптації і реадаптації охоплюють всі органи і системи організму. У програмі рухової активності доцільно забезпечувати рівномірність видів напруженості. Безперечний інтерес викликає коливання резонансної частоти електромагнітного поля організму на різних стадіях періоду адаптації. Отримані результати свідчать про перспективність цього напряму відновлення інформаційно-енергетичного потенціалу студентів квантово-механічним впливом.
   Ключові слова: адаптація, інформаційно-енергетичний потенціал, відновлення, рухова активність, студенти.
   Актуальність роботи. При всій своїй позірній простоті період відновлення навчальної діяльності після завершення канікул є достатньо складним по протіканню адаптаційних процесів. Складність полягає в тому, що період сесії (близько трьох тижнів) і період канікул (реально близько трьох тижнів) за тривалістю відповідає часу адаптації основних психофізіологічних функцій. Тому можна стверджувати, що ледве організм студента набуває відносної постійності, наступає різка зміна умов життєдіяльності, що спричиняє інтенсивні процеси реадаптації; якщо в період канікул цей процес полегшений, то відновлення навчальної діяльності припускає високий рівень психофізіологічної напруженості [4, 5, 6].
   Другим чинником, що заглиблює зміни в організмі є велика віддаленість постійного місця проживання (місця проведення канікул) від Києва: Далекий Схід, Сибір, Середня Азія. Вплив робить не тільки різниця в часі, але і вся соціокультурна сфера місця проживання. Тому можна вважати актуальними дослідження щодо відновлення інформаційно-енергетичного потенціалу студентів в після канікулярний період.
   Об'єкт дослідження - інформаційно-енергетичний потенціал студентів.
   Предмет дослідження - можливості відновлення інформаційно-енергетичного потенціалу студентів засобами рухової активності в після канікулярний період.
   Мета: Вивчити зміни психофізіологічного стану студентів в після канікулярний період і розробити засоби відновлювання інформаційно-енергетичного потенціалу студентів руховою активністю.
   Завдання:
   1. Вивчити зміни психофізіологічного стану студентів в після канікулярний період.
   2. Розробити адаптивну програму відновлювання інформаційно-енергетичного потенціалу студентів в після канікулярний період.
   3. Апробувати адаптивну програму рухової активності для відновлювання інформаційно-енергетичного потенціалу студентів в після канікулярний період.
   Гіпотеза дослідження. Передбачалось, що відновлювати інформаційно-енергетичний потенціал студентів в після канікулярний період можливо:
   - враховуючі зміни психофізіологічного стану студентів, тому що у впродовж зимових канікул процеси адаптації охоплюють майже всі органи і системи організму;
   - із врахуванням вимог навчального процесу в після канікулярний період, що вимагає психофізіологічної підтримки;
   - засобами рухової активності з поєднанням варіантів, що забезпечують рівномірність видів напруженості діяльного стану студентів (психічну, інтелектуальну, емоційну і фізичну).
   Організація та проведення дослідження. Виходячи з положень гіпотези, а також ґрунтуючись на тому, що процеси адаптації протікають і відповідно до індивідуальних особливостей на період, який після канікул, була розроблена програма рухової активності. При цьому враховувалося: наявний програмний матеріал, можливості використання місць занять (можливості спортивної бази), бажання студентів експериментальної групи і деяке інше.
   На відміну від сесійного періоду в даному випадку додаткових занять не проводилося, а був використованій тільки час ообов'язкових навчальних занять.
   Студентам експериментальної групи був запропонований наступний програмний матеріал. Збереглася структура самого заняття: 1-а (вступна) частина, 2-а (основна) частина і 3-я (заключна) частина. Час занять (тривалість) зберігався (90 хвилин). 1-а (вступна) частина заняття проводилася в гімнастичному залі, носила відповідну спрямованість і включала: ходьбу, біг в повільному темпі з використанням простих акробатичних вправ (перекиди вперед і назад і ін.), перестроювання, вправи, що загально розвивають на місці. До виконання останніх пред'являлися строгі вимоги: чітка фіксація початкового, проміжних і завершуючого положення (руки, тулуб, ноги); рух ланок тіла по заданій амплітуді; проходження вправ за пропонованому темпу виконання ; дотримання ритмічності і ін. Такі вимоги підвищували організованість психомоторної сфери: концентрація і стійкість уваги, відповідність зусиль, що проявляються, в часі і просторі (темпо-ритмова структура вправ) і інше.
   2-а (основна) частина заняття була розділена на дві половини. Перша половина носила гімнастико-атлетичну спрямованість: студенти виконували на щаблині і на брусах вправи, передбачені загальною програмою з фізичного виховання і що відносяться до комплексу залікових нормативів (підтягання на щаблині хватом зверху і хватом знизу; у висі на щаблині підняття ніг - до того, що стосується щаблини; згинання і розгинання рук в упорі на брусах; силою під'їм переворотом на щаблині). Окрім цього в першу половину основної частини включалися акробатичні вправи (багатократні перекиди: вперед, назад, лівим і правим боком в угрупуванні з обов'язковою фіксацією кінцевого положення - так звані "ластівки" із закритими очима).
   При виконанні вправ на брусах і щаблині кількість повторень і підходів була строго індивідуалізована (далі надається перше принципове положення, на якому заснована адаптивна програма). Контроль за дотриманням даного положення здійснювався вимірюванням частоти серцевих скорочень (ЧСС). Відомо, що серцево-судинна система дуже чуйно реагує на зміни в організмі. Раніше було також виявлено [3], що різним станам людини в руховій активності відповідають певні зони ЧСС. Так, оптимуму діяльного стану відповідає зона 180±6 уд/хв; оптимуму стану готовності до майбутньої дії - 102±6 уд/хв. На підставі викладеного студентам експериментальної групи пропонувалося починати виконання кожної з описаних раніше вправ в той момент, коли частота серцевих скорочень досягне 102±6 ударів в хвилину, тобто досягши стану готовності. Для спрощення процедури підрахунку ЧСС підраховувався пульс за 10 секунд - 17±1 уд/хв. Закінчувалася вправа досягши заданих показників ЧСС. Слід зазначити, що, як і раніше апробоване на іншій моделі, так і в даному випадку формування здатності оцінювати ЧСС не удаючись до прямого підрахунку пульсу цілком реально і здійснюється досить швидко і точно.
   Використання індивідуального підходу через описані закономірності не тільки фізіологічного, але і психологічного характеру дозволяє природним чином оптимізувати психофізіологічні і психомоторні прояви. Слід також відзначити, що виділені зони ЧСС співвідносяться між собою, згідно пропорції "золотого перетину" [3]. Подальші дослідження в цьому напрямі можуть дати можливість формувати гармонійні відносини між окремими функціями організму, приводячи його до досконалості.
   Проте, необхідно підкреслити, що перша половина основної частини заняття мала високий рівень психічної (як сприйняття і оцінка протікаючих процесів) і фізичної (власне рухової сфери) напруженості. При цьому низькою була напруженість емоційна. Для того, щоб співвіднести між собою різні види напруженості (що, до речі, відповідало бажанням студентів експериментальної групи) в другій половині основної частини заняття студентам надавалася можливість грати в баскетбол (15-20 хвилин) або у волейбол (25-30 хвилин). Таке чергування приносило відносно рівномірне навантаження на основні психофізіологічні функції організму, що давало можливість вносити організуюче начало до процесів адаптації. Це друге принципове положення, на якому заснована адаптивна програма.
   3-я (завершальна) частина заняття не відрізнялася від тієї, що зазвичай проводиться. Завдання її також полягало в зниженні психофізіологічної напруженості з відповідним підбором засобів (біг в повільному темпі 200-250 метрів з подальшими вправами для відновлення дихання, підведення підсумків заняття).
   Студенти, запрошені для контрольних обстежень, займалися за звичайною програмою, яка передбачала заняття по гімнастиці.
   Результати дослідження та їх обговорення. Результати обстеження, отримані на 2-3 день після приїзду для продовження навчання (після канікул) і опісля чотирьох тижнів (проведено 8 занять) показали наступне. Результати обстеження функції уваги по коректурній пробі - таблиці з кільцями Ландольта [1] склали 14,98 одиниць (індекс точності) відразу після приїзду і 17,68 одиниць при повторному обстеженні. У контрольній групі, де вісім чоловік займалися гімнастикою і шість займалися спортивними іграми (згідно наявної програми) результати такі: 14,28 одиниць (індекс точності) відразу після приїзду і 15,94 одиниць при повторному обстеженні. У обох групах спостерігається поліпшення даного показника, але при помітній різниці: 2,70 в першому випадку і 1,66 - в другому.
   Дослідження оперативної пам'яті за тестом Мейлі [1], як і в період сесії, показало значний розкид в об'ємі відтворної інформації. У експериментальній групі показники такі: 58,9% після приїзду і 61,6% при повторному обстеженні; у контрольній групі відповідно 59,7 % і 60,8% . Відмінності склали 2,7% і 1,1%.
   Цікаві результати вивчення емоційної сфери обстежуваних за допомогою самооцінки (таблиця № 1). На тлі малоінформативних в даному випадку показників "самопочуття" і "настрої" виділяються показники "активності" в експериментальній групі (на 0,82).

Таблиця 1
Показники емоційного стану за наслідками самооцінки (методика САН).

Таблиця 1. Показники емоційного стану за наслідками самооцінки (методика САН)

   Більш інформативними, ніж в сесійний період, опинилися показники тимчасової, просторової і динамічної перцепції (таблиця 2). Обертає на себя увагу помітне погіршення спеціалізованих сприйнять в початковий період адаптації і поліпшення при повторному обстеженні. Причому тенденція спостерігається як в експериментальній групі, так і в контрольній (у експериментальній вона яскраво виражена). Помітний також взаємозв'язок збільшення об'єму оперативної пам'яті і поліпшення часової перцепції, що узгоджується з результатами проведених раніше досліджень інших авторів.

Таблиця 2
Показники часовою, просторової і динамічній перцепції.

Таблиця 2. Показники часовою, просторової і динамічній перцепції

   Вивчення змін показників тонічній активності м'язової системи [2] показало наступне. У експериментальній групі зафіксовано поліпшення по куту підйому (з 84,6° до 104,4°) і за часом утримання (з 49,2 секунди до 59,4 секунди). Показники тонічної активності м'язової системи покращали і у студентів контрольної групи: по куту підйому (з 83,9° до 88,8°); за часом утримання (з 52,3 секунди до 54,3 секунди). Раніше було доведено, що рівнем тонічної активності м'язової системи є своєрідний показник збалансованості психофізіологічних і психомоторних функцій організму. Достовірне поліпшення результатів обстеження в експериментальній групі дозволяє стверджувати, що апробований програмний матеріал дозволяє ефективно відновлювати як інформаційний потенціал (за сенсорними системами, сприйняттю і адекватної оцінки інформації, яка поступає - коректурна проба, пам'яті - тест Мейлі [1]; так і енергетичний потенціал (рівень тонічної активності м'язової системи) - функціональну цілісність організму.
   Узгоджуються з показниками ТАМ і результати обстеження іншої психомоторної функції, яка заключається в здатності точно регулювати рухи на основі зорового і рухового образу [3]. Звертає на себе увагу підвищення точності подолання еталонного простору у студентів експериментальній групи (з ±22,2 см до ±14,7 см). У контрольній групі зміни незначні: при первинному обстеженні ±24,9 см, при повторному - ±23,1 см. Слід зазначити, що у обстежуваних, таких, що відпочивали під час канікул на Далекому Сході, виявлені значні коливання при спробах відтворити еталон простору, що був запам'ятовано (7 метрів). Вони сягали 70-80 сантиметрів в координатах ближче-далі, і в координатах вліво-управо спостерігалося відхилення від прямолінійного руху до 40-50 см. по відношенню до нульової відмітки Ці факти дозволяють стверджувати, що в перші дні адаптації (реадаптації) механізми психічної регуляції рухів стають більш "грубими". У образі (зрительном, слуховому, руховому), як регуляторі рухів, неадекватно відбиваються: зовнішні умови (або умови пропонованого для вирішення рухового завдання). Прискорити процес відновлення тимчасово втраченої точності можливо через створення в руховій діяльності відповідних умов - внесенням соразмерностей просторового, часового і динамічного характеру.
   Як вже наголошувалося, специфіка ВНЗ цивільної авіації полягає в тому, що в їх стінах навчаються студенти віддалених регіонів. Канікулярний час більшість студентів проводять удома у батьків або в подорожах по країні. В зв'язку з цим слід розглядати не стільки механізми адаптації, скільки механізми реадаптації, тобто механізми пристосування або, точніше, відновлення зв'язків функціональних систем організму, що вже були.
   Наші попередні дослідження [2] показали, що переїзди з одного регіону в іншій, особливо на тлі дії стресогених чинників, якими є іспити, особливо іспити, що кардинально міняють життя (перша сесія студента, або, як в другому випадку - залежність результатів іспитів і можливості проходження конкурсу на спеціальність "бортінженер"). Раніше ми вже відзначали, що після першої сесії н канікул студентам ще потрібно не менше місяця для того, щоб відновитися до передекзаменаційного рівня функціонування психофізіологічних систем организму.
   На цьому етапі досліджень ми виявили, що час реакції на світловий подразник за два тижні після канікул склало 170±14 мілісекунди, на звуковій - 159±12 мілісекунди. З цього витікає, що за два тижні майже повністю відновилося час реакції на звуковий сигнал і декілька перевищує час реакції на світловій.
   Це ще раз підтверджує наші припущення про те, що зоровий аналізатор більше стомлюється в період сесії, чим слуховий і, в зв'язку з цим, швидкість відновлення його декілька нижче.
   Далі ми спробували оцінити тонус вегетативної нервової системи за показниками електропровідності в точках-посібниках меридіана (діагностика за Накатані-тест) залежно від місця проживання студента після того, як він приїхав знов на навчання і порівняти з показниками, зареєстрованими у студентов- киян.
   Виявили, що у студентів з Києва і тим, що на канікули не виїжджав з Києва спостерігається достовірно нижчий електропотенціал по меридіану легенів, чим у представників Кавказу, Далекого Сходу, Сибіру і не відрізняється від показників у представників Уралу. Це, ймовірно, свідчить про те, що в умовах Києва студенти не отримували достатніх стимулів для того, щоб симпатична система стимулювалася і трофіка інтенсифікувалася. Можливо це пов'язано з іншими обставинами, властивими Києву і Уралу.
   По меридіанах, пов'язаних з органами виділень, такими як печінка, нирки, жовчний міхур і ін. тонус симпатичної системи цих вісцелярних органів достовірно вище у студентів, що живуть в Києві, чим у представників Далекого Сходу, Сибіру, Кавказу і не відрізняється від представників Уралу і складали: печінка -6,6± 1,15миллиампер; нирки 7,7±1,12 міліампер; жовчного міхура -8,3±1,43 міліампер. У наявності відмітні особливості у функціонуванні органів і систем організму у місцевих жителів і що приїжджають з інших регіонів навіть через місяць після переїзду до місця навчання. В цьому випадку додаткове навантаження, пов'язане з напругою системи адаптації може привести до розвитку стадії "виснаження" (по термінології Р. Селье) в розвитку адаптаційного синдрому.
   Висновки:
   1. Подовженість зимової екзаменаційної сесії (близько трьох тижнів) і канікул (реально близько трьох тижнів) відповідає терміну адаптації основних психофізіологічних функцій. Це приводить до того, що процеси адаптації і реадаптації охоплюють всі органи і системи організму, організм піддається практично повній "перебудові". Цьому ж "сприяє" повернення через декілька часових поясів (з Далекого Сходу, з Сибіру, Середньої Азії - до 9 часових поясів).
   2. Протікання глибоких адаптаційних (ре адаптаційних ) процесів утрудняє виконання вимог навчального процесу і вимагає психофізіологічної підтримки. Розроблений і апробований програмний матеріал рухової активності робив помітний вплив на протікання адаптаційних (реадаптаційних) процесів в психофізіологічній сфері студента.
   3. У програмі рухової активності доцільно поєднувати її варіанти, що забезпечують відносну рівномірність видів напруженості діяльного стану студентів (психічну, інтелектуальну, емоційну і фізичну). Для цього першу половину заняття слід присвячувати гімнастико-атл етичній спрямованості. Другу половину основній частині заняття слід присвячувати спортивним іграм, що підвищує напруженість емоційну і фізичну (доповнюючи перші два види).
   4. Безперечний інтерес викликає коливання резонансної частоти електромагнітного поля організму на різних стадіях періоду адаптації (реадаптації). Отримані результати свідчать про перспективність цього напряму як з погляду діагностики, так і відновлення інформаційно-енергетичного потенціалу студентів квантово-механічним впливом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бурлачук Л.Ф., Морозов СМ. Словарь-справочник по психологической диагностике. - Киев : Наук. Думка, 1989. - 200 с.
2. Зинченко Н.П., Щербина В.А., Гришко Н.Т., Лазаренко С.И. Методические рекомендации для студентов 1 курса по оптимизации психофизиологической напряженности в учебной деятельности. - Киев, КНИГА, 1988. - 42 с.
3. Клименко В.В. Психологія спорту. - К.: МАУП, 2007. - 432 с.
4. Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності. - К., 2004. - 265 с
5. Кокун О.М., Малхазов О.Р. Фізичне виховання, як засіб формування психофізіологічної готовності студентів до професійної діяльності. Актуальні проблеми психології. Том 5. Психофізіологія. Медична психологія. Генетична психологія. Випуск 4. Київ, 2005, с 85-90.
6. Макаренко Н.В. Теоретические основы и методики психофизиологического отбора. - К., 1996. - 336 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com