www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Співвідношення сугестивності та інтелекту соціально дезадаптованих підлітків
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Співвідношення сугестивності та інтелекту соціально дезадаптованих підлітків

І.Ф. Манілов,
Т.В. Юдєєва

СПІВВІДНОШЕННЯ СУГЕСТИВНОСТІ ТА ІНТЕЛЕКТУ СОЦІАЛЬНО ДЕЗАДАПТОВАНИХ ПІДЛІТКІВ

   Вплив оточуючого середовища є особливо значущим у дитячому та підлітковому віці. Саме у цей період відбувається становлення особистості, формуються потреби та система життєвих цінностей і, відповідно, глибинна мотивація поведінки. Поряд з цим починають проявляти себе різні негативні звички і поведінкові стереотипи. Особливу увагу викликає проблема асоціальної та антисоціальної поведінки дітей та підлітків. Зростання злочинності неповнолітніх, прилучення їх до алкоголю та наркотиків, зміни у сфері соціальних інтересів та потреб представляють собою проекцію проблем, що було накопичено у нашому суспільстві і які потребують невідкладного вирішення.
   Незважаючи на те, що проблема діагностики та корекції різноманітних відхилень у формуванні особистості дитини завжди притягала увагу дослідників, її вивчення проводилось, в основному у педагогічному та соціально-психологічному аспекті. Значно рідше зустрічаються роботи медико-психологічного плану, в яких проблема була би розглянута з точки зору індивідуальних труднощів адаптації, їх проявів у поведінці, емоційно-особистісних детермінант тощо. Такі роботи вкрай необхідні для розробки ефективних методів психокорекційного та психотерапевтичного впливу. Використання цих методів дозволяє запобігти розвитку соціально неприйнятних новоутворень особистості та їх прямому наслідку - соціальної дезадаптації.
   Всебічна допомога соціально дезадаптованим неповнолітнім вже тривалий час залишається одним із пріоритетних напрямків діяльності вітчизняної соціально-психологічної служби. Прояви дезадаптивної поведінки неповнолітніх можуть набувати іноді небезпечних форм. Виникає реальна загроза здоров'ю і життю як самої дитини, так і людей, що її оточують. За цих обставин, дуже важливим стає більш ретельне дослідження феномену соціальної дезадаптації. Вельми актуальним є визначення психологічних механізмів її виникнення, а також розробка науково обґрунтованих підходів при роботі з підлітками, що мають відхилення у поведінці.
   Ефективна боротьба з будь-якими проявами соціальної дезадаптації можлива за умови чіткого уявлення про основні психологічні детермінанти, що визначають мотивацію та спрямованість дезадаптивної діяльності. На формування девіантної поведінки впливають різноманітні психологічні, соціальні та біологічні чинники. Більшість з них досить детально розглянуто у численних роботах B.C. Виготського, Л .І. Божович, О.І. Захарова, О.Е. Лічко, Б.С. Братуся, Н.Ю. Максимової, В.О. Худика та ін. Серед недостатньо досліджених психологічних характеристик дітей та підлітків особливий інтерес викликає навіюваність (сугестивність). Проте матеріали фахових публікацій, а також наші попередні дослідження [4] дають змогу стверджувати, що формування соціальної дезадаптації у значній мірі пов'язано саме з феноменом навіювання (сугестії). Саме за механізмом сугестії дитина переймає більшість асоціальних та антисоціальних форм поведінки. Дезадаптованість виникає коли неповнолітній не засвоює належним чином позитивного соціального досвіду, та не здатен гнучко адаптуватися в соціальному середовищі.
   Навіюваність є поліфакторним феноменом, який залежить від багатьох чинників і не піддається редукції до певної ізольованої типологічної характеристики індивіда або ситуації комунікації. В даній статті навіюваність ми розглядаємо у більш загальному плані як адаптивну форму реагування індивіда через мимовільне, некритичне, в переважній більшості неусвідомлюване сприйняття сугестивної інформації в умовах суб'єктивної невизначеності певної конкретної ситуації [4].
   При вивченні навіюваності соціально дезадаптованих підлітків практичний інтерес викликає співвідношення даного феномену з рівнем інтелекту. Інтелект традиційно поєднують з сукупністю пізнавальних процесів і системою розумових здібностей. Інтелект є глобальна здатність індивіда к доцільній поведінці, раціональному мисленню та ефективній взаємодії з оточуючим середовищем. Показники рівня інтелектуального розвитку особистості можуть змінюватися під впливом факторів зовнішнього середовища.Загальний інтелект багато фахівців розглядають і як здатність людини гнучко адаптуватися до оточуючого середовища. Ж. Піаже, М.А. Холодна, В. Штерн, А.И. Захаров у своїх працях стверджують, що інтелект, як підструктура особистості, бере безпосередню участь в регуляції соціальної поведінки людини [2, 3]. При несприятливому розвитку ситуації, низький рівень інтелекту, на фоні вікових психологічних криз може сприяти формуванню соціально неприйнятних новоутворень особистості та їх прямому наслідку - соціальній дезадаптації.
   У літературних джерелах є чисельні посилання на зв'язок між індивідуальною сприйнятливістю до сугестії та рівнем інтелектуального розвитку людини. У більшості фахових публікацій, слабкість логічного мислення та низький рівень пізнавальної активності розглядаються як фактори, що сприяють підвищенню загальної навіюваності індивіда [3].
   У дослідженнях Г.П. Антонової і І.П. Антонової [1] було встановлено тісний зв'язок між сугестивністю та інтелектуальними властивостями у дітей молодшого шкільного віку. Було визначено, що навіюваність, як властивість особистості, суттєво впливає на пізнавальну діяльність. В багатьох випадках, підвищення рівня пізнавальної активності пов'язано з деяким зменшенням рівня навіюваності дітей. Більшість досліджуваних дітей з високим рівнем інтелектуальних властивостей продемонстрували малу сприйнятливість до сугестивного впливу.
   Недостатня кількість наукових даних про взаємозв'язок навіюваності та інтелекту соціально дезадаптованих підлітків, обумовлює актуальність більш ретельних досліджень цієї проблеми. Для визначення особливостей співвідношення рівня навіюваності та показників інтелектуального розвитку соціально дезадаптованих підлітків, нами було проведено додаткові експериментально-психологічні дослідження. Результати досліджень представлено далі у статті.
   Дослідження проводили з підлітками віком від 12 до 15 років і загальною чисельністю 120 осіб. Група соціально дезадаптованих підлітків складала 60 осіб (42 хлопця і 18 дівчат); група соціально адаптованих теж 60 (28 хлопців і 32 дівчат). В експерименті брали участь учні загальноосвітніх шкіл м. Сімферополя, діти з міського притулку для неповнолітніх та діти УРЦ “Надія” (м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим).
   Групу соціально дезадаптованих підлітків було сформовано за допомогою кваліфікованих експертів (педагогів, практичних психологів та соціальних працівників). Оцінка здійснювалася за основними діагностично значущими показниками соціальної дезадаптації розробленими С.А. Бєлічевою. Таким чином, до групи дезадаптованих було відібрано підлітків з безвідповідальним ставленням до навчання, які систематично порушували дисципліну, нехтували норми моралі. Типовим для них є неадекватне відношення до педагогічних впливів, втечі з дому, використання нецензурної лексики. Частина підлітків знаходиться на обліку інспекції у справах неповнолітніх у зв'язку з періодичним вживанням психотропних речовин, а також кримінальною діяльністю (хуліганство, крадіжки, шахрайство і т.п.). Характерним для означеної групи підлітків є слабкий розвиток самоконтролю, емоційна неврівноваженість і конфліктність.
   До групи соціально адаптованих було відібрано підлітків, поведінка яких відповідала загальноприйнятим соціальним нормам (у школі і поза школою).
   Рівень навіюваності неповнолітніх визначався за допомогою чотирнадцяти тест-проб на навіюваність, кожна з яких була розрахована на оцінку сприйнятливості до тест-проб певної сенсорної модальності. Слід зазначити, що загальна сугестивність підлітка - поліфакторна психологічна характеристика, яку можна оцінити лише з певною мірою наближення. Тому, при визначенні рівня навіюваності, як соціально дезадаптованих, так і соціально адаптованих підлітків було враховано сенсорну модальність тест-проб на сугестивність.
   У дослідженні використовувалися: зорові тест-проби (пошук зображення на чистому аркуші паперу; показ зображення з поясненням, що суперечить змісту; тест-проба з відрізками різної довжини (І.Є. Шварц)); слухові (встановлення джерела неіснуючого звуку; навіювання звуку, що йде із “спеціального пристрою”); нюхові (визначення запаху в чистих склянках; навіювання неіснуючого запаху з паперового носія; навіювання неприємного запаху); шкірні (навіювання відчуття тепла в животі; навіювання, що одна з двох склянок більш тепліша при фактично однаковій температурі; навіювання різної м'якості зовсім однакових предметів); рухово-кінестетичні (навіювання неможливості розірвати зчеплені пальці; навіювання відчуття тяжіння в руці; неімперативний тест хитання).
   Позитивний результат тест-проби, який передбачав упевнене підтвердження навіюваного відчуття, образу, або рухової реакції, оцінювався в 3 бали; за умов меншого прояву позитивного результату (перевищенні часового ліміту очікування відповіді) - 2 бали; при сумнівах та ваганнях у відповідях або слабкій руховій реакції - 1 бал. У разі повної відсутності навіюваних реакцій відповідь оцінювалась в 0 балів. Максимальна кількість балів за всіма тест-пробами дорівнювала 42.
   Специфічність тест-проб на навіюваність у певній категорії підлітків, з підвищеною підозрілістю, може спровокувати негативізм і, як наслідок, упереджене відношення до процедури тестування. З метою усунення даного явища досліджуваних не було проінформовано щодо реальних завдань експерименту. Тестування презентували підліткам як психолого-педагогічне дослідження їхньої сенсорної чутливості для подальшої розробки сучасних методів викладання шкільних дисциплін і підвищення якості навчального процесу. В окремих випадках мова йшла про оцінку екстрасенсорної чутливості, тобто вивчення “унікальних” властивостей неповнолітніх. Таке уточнення дозволяло підвищувати мотивацію підлітків і забезпечувати плідну подальшу співпрацю.
   Слід зазначити, що під час дослідження окремі тест-проби виконувалися у два етапи. Спочатку досліджуваному надавалася можливість відреагувати на дійсно існуючі подразники (склянки з реальним запахом, слабкий звук, малюнок з дійсним зображенням тощо). Лише потім підлітку надавалася можливість відреагувати на навіюваний неіснуючий подразник. За результатами останнього етапу і робився висновок про рівні сприйнятливості досліджуваного до сугестії.
   Дана послідовність експерименту має певні переваги. Зокрема, досліджуваному значно складніше здогадатися про справжню мету експерименту і, відповідно, свідомо впливати на результат. Відсутність жорсткої директивності зменшує кількість протестних реакцій. Надання певного еталону дозволяє зменшити вплив на результати тестування випадкових “фонових шумів”, які реально існують (сторонній звук, запах тощо). Крім того, відсутність позитивної реакції на тест-пробу не формує у досліджуваного загально негативного відношення до процедури тестування і особистості експериментатора.
   Варто відмітити, що усі тест-проби проводив один і той самий експериментатор. У процесі експерименту індивідуальна налаштування під досліджуваних, як це має місце при психотерапії, не проводилася. При виконанні тест-проб було виключено голосові інтонації, міміка і пантоміміка, що мали сексуально-провокаційний потенціал. Проведена уніфікація процедури тестування дозволила вирівняти інтенсивність сугестивного впливу на різних досліджуваних, а також зменшити вплив індивідуально-особистісних рис експериментатора на результати тест-проб.
   Рівень інтелектуального розвитку підлітків визначався за допомогою тесту “Равена Прогресивні Матриці” (Дж. Равен, Л. Пенроуз). При виконанні цього тесту, досить ефективно реалізується принцип “прогресивності”. Виконання попереднього завдання та їхніх серій є підготовкою до виконання наступних завдань, тобто відбувається певне навчання. При роботі з матрицями поступово реалізуються важливі розумові процеси - диференціація головних елементів структури та розкриття зв'язків між ними, а також ідентифікація частини структури, якої нестає, та порівняння її з наведеними зразками. Показники тесту Равена дають змогу, в першу чергу, оцінити рівень так званого „культурно незалежного" інтелекту, в якому переважає невербальний компонент.
   Можна сперечатися відносно теоретичних засад тесту “Равена Прогресивні Матриці”, проте отримані за його допомогою показники інтелекту добре корелюють з результатами інших тестів інтелекту (Векслера інтелекту вимірювання шкали - 0.70-0.74; Станфорд-Біне розумового розвитку шкала - 0.66). Коефіцієнт надійності тесту Равена (за даними різних дослідників) складає від 0.70 до 0.89 [5]. Компактність, простота інструкції та невеликі витрати часу на виконання завдань, обумовили наш вибір саме цієї психодіагностичної методики.
   Матеріал стандартного тесту Равена включає 60 матриць. Нами було використано скорочений варіант методики, який включав 30 матриць (непарні, від 1 до 59). Підвищена розумова виснажливість багатьох соціально дезадаптованих підлітків не дозволяла реалізовувати методику в повному обсязі. До того ж, метод розщеплення тесту дає змогу через деякий час повторити експериментальне дослідження.
   Додатково, для визначення рівня інтелектуального розвитку соціально дезадаптованих підлітків було використано одну із шкал (“Фактор-В”) тесту Кеттела (16-PF, форма “С”). Фактор-В дозволив оцінити розуміння підлітками складних вербальних конструкцій та їхнє вміння узагальнювати і відокремлювати поняття, а також аналізувати співвідношення між останніми. Отримані показники дають певне уявлення про рівень, так званої “вербальної” складової інтелекту досліджуваних. Зрозуміло, що виділення “вербальної” і “невербальної” складової інтелекту є досить умовним. У даній статті, ми використовуємо ці поняття лише з метою відокремити ті розумові здібності, що залежать від інтенсивності навчально-педагогічних впливів у більшій мірі.
   Ступінь взаємозв'язку між показниками сугестивності та інтелекту оцінювались за допомогою коефіцієнта кореляції Браве-Пірсона. Результати експериментальних досліджень представлено в таблиці 1.

Таблиця 1
Співвідношення між показниками навіюваності та інтелекту соціально дезадаптованих підлітків і підлітків групи норми

Таблиця 1. Співвідношення між показниками навіюваності та інтелекту соціально дезадаптованих підлітків і підлітків групи норми

   З таблиці видно, що зв'язок показників сугестивності та інтелекту є досить неоднозначним. З наведених вище 24 коефіцієнтів кореляції, лише 3 досягли статистично значущого рівня. В групі соціально дезадаптованих підлітків зафіксовано кореляційний зв'язок між нюховими тест пробами та обома показниками інтелекту; в групі соціально адаптованих - між зоровою тест-пробою та показником інтелектуального розвитку (Равен).
   Жоден із загальних сумарних показників навіюваності (ПН) не досяг статистично значущого рівня. Проте на рівні тенденції можна спостерігати помітні розбіжності між адаптованими та дезадаптованими підлітками. Так в групі соціально адаптованих, обидва коефіцієнти кореляції негативні і близькі один до одного за абсолютним значенням. Тобто зв'язок між сугестивністю та показниками інтелекту скоріш обернено пропорційний. Це дає підстави припустити, що чим вище рівень інтелекту підлітків групи норми, тим нижче їхня навіюваність. У групі соціально дезадаптованих підлітків співвідношення помітно складніше. Коефіцієнт кореляції між загальним показником сугестивності і показником інтелектуально розвитку (Равен) -негативний, а між загальним показником сугестивності і “Фактором-В” - позитивний. Робити остаточні висновки зарано, проте ці розбіжності вказують, що рівень інтелектуального розвитку та сприйнятливість до навіювання у соціально дезадаптованих і соціально адаптованих підлітків співвідносяться по різному.
   Принципова відмінність зберігається і якщо порівнювати показники інтелекту та показники сугестивності окремих сенсорних модальностей. У адаптованих підлітків 9 з 10 різномодальних коефіцієнтів кореляції негативні. У дезадаптованих - 5 коефіцієнтів кореляції негативних і 5 позитивних (Табл. 1). Більшість позитивних коефіцієнтів кореляції отримано між показниками сугестивності та показниками інтелектуально розвитку (Равен).
   Статистично значущий кореляційний зв'язок в групі соціально дезадаптованих підлітків отримано між нюховим показником навіюваності та показником “невербального” інтелекту (г = -0,27; р < 0,05). У той же самий час, між сприйнятливістю до нюхових тест-проб та “Фактором-В”, в даній групі підлітків було виявлено позитивний кореляційний зв'язок (г = 0,37; р <0,01). У підлітків групи норми обидва коефіцієнта кореляції негативні і наближаються за абсолютним значенням до нуля.
   У групі соціально дезадаптованих підлітків зафіксовано лише один негативний коефіцієнт кореляції між “Фактором-В” та тест-пробою слухової сенсорної модальності (г = -0,221). Усі інші коефіцієнти кореляції позитивні.
   Обчислення коефіцієнта кореляції між показниками сприйнятливості до зорових тест-проб і рівнем розвитку “невербального” інтелекту в групі соціально адаптованих підлітків дозволило встановити обернено пропорційний зв'язок (г = -0,38; р < 0,01), на відміну від групи соціально дезадаптованих, де статистично значущий кореляційний зв'язок відсутній (г = 0,003).
   Жоден з коефіцієнтів кореляції між показниками інтелектуального розвитку і показниками шкірних та рухово-кінестетичних тест-проб на навіюваність не досяг статистично значущого рівня. В групі соціально дезадаптованих підлітків три коефіцієнти кореляції позитивні і один негативний. У підлітків групи норми усі коефіцієнти негативні. Необхідно проведення додаткових експериментально-психологічних досліджень окремих, більш однорідних груп соціально дезадаптованих неповнолітніх з обов'язковою віковою та статевою стратифікацією.
   Результати експериментального дослідження свідчать про специфічність взаємозв'язку навіюваності та рівня інтелектуального розвитку у соціально дезадаптованих підлітків.
   Узагальнюючи викладене, можна зробити наступні висновки:
   Співвідношення навіюваності та рівня інтелектуального розвитку у соціально дезадаптованих і соціально адаптованих підлітків кількісно та якісно відрізняється.
   У соціально дезадаптованих підлітків виявлено: обернено-пропорційний кореляційний зв'язок між показником навіюваності нюхової сенсорної модальності і показником інтелектуального розвитку (Равен); прямо пропорційний кореляційний зв'язок між показником навіюваності нюхової сенсорної модальності і “Фактором-В” (Кеттел).
   У соціально адаптованих підлітків виявлено обернено пропорційний кореляційний зв'язок між зоровим показником навіюваності і показником інтелектуального розвитку (Равен).

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонова Г.П.,. Антонова И.П. Обучаемость и внушаемость младших школьников // Вопросы психологи. - 1991. - № 4. - с 42-50
2. Бакеев В.А. Исследование внушаемости в общей структуре личности// Вопросы внушающего воздействия в педагогике. - П., 1972.
3. Захаров А. И. Неврозы у детей и психотерапия. - СПб.: “Издательство Союз”. - 2000. - 336 с.
4. Манілов І.Ф. Особливості навіюваності підлітків-токсикоманів. / /Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. -К., Нора-Друк, 2003. - Вип. 23. - С 224-229.
5. Словарь-справочник по психологической диагностике /Бурлачук Л.Ф., Морозов СМ. - Киев: 1989 . - 200 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com