www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні чинники сприймання студентською молоддю музичних творів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні чинники сприймання студентською молоддю музичних творів

Л.М. Литвинчук

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СПРИЙМАННЯ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ

   Здатність студента до вибіркового сприймання музичних творів обумовлена домінуючим впливом на його розвиток особистісних і субкулътурних чинників. Особистість сприймає різні частотні складові з різною швидкістю. Досвід слухового сприймання значною мірою відрізняється для студентів, що належать до різних субкультур, останні формують патернові реакції музичного твору, що мають переважно обмежувальний характер.Ключові слова: вибіркове сприймання, субкультура, перцептивний патерн.
   Постановка проблеми. Звичайно, кожен період людського життя у кожній соціальній групі по-своєму важливий і значимий, має свою специфіку і особливості. Неповторність соціальної ситуації розвитку студента визначає поєднання ряду факторів. Це, по-перше, особливості вікової групи, до якої належить переважна більшість студентства, і яку психологи визначають як період пізньої юності, по-друге - специфіка соціального статусу і соціальних ролей, які студент набуває у житті вищого навчального закладу.
   Кожна ідея, що приходить ззовні, викликає в людині адекватний відгук, певне смислове резонування енергії, і характеризується певною забарвленістю, що проявляється мірою внутрішньої ускладненості. Кожна музика - це свого роду свідоцтво про джерело звучання. У ритмі, інтонаціях голосу, в динамічній інтенсивності музичного полотна розчинений образ, що виходячи від автора прямує до слухача. Специфіка сприймання музики досліджувалась як з психофізіологічного, акустичного боку (тонпсихологія, атомізм, асоціативізм, гештальтпсихологія тощо), з естетико-психологічного, соціально-психологічного боку в зіставленні з виконавською, композиторською, педагогічною та іншими типами музичної діяльності.
   Психологія повинна враховувати роль соціуму як цілого, культури як його частини, що найбільш впливає на індивида, у процесі онтогенезу музичного сприймання. Незважаючи на значну кількість наукових розробок, питання розвитку музичного сприймання, особливості психологічних чинників сприймання молоддю музичних творів, формування в підростаючого покоління музичної культури і сьогодні залишаються недостатньо вивченими.
   Результати теоретичного аналізу проблеми. Щоб розглядати питання сприймання студентською молоддю музичних творів, необхідно уявляти собі, що ж таке молодь, чим вона відрізняється від інших суспільних груп. Саме тому існує потреба в аналізі індивідуально-особових особливостей, властивих молодому віку, і закономірностей засвоєння норм, установок, властивих суспільству. Одне з визначень поняття “молодь” було дано В.Т. Лісовським: "Молодь — покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні і інші соціальні функції; залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років" [ 1, с 111]. І. Кон таким чином визначив аналізоване поняття: "Молодь — соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тим і іншим соціально-психологічних властивостей [1, с 106]. У віковій психології молодість характеризується як період формування стійкої системи цінностей, становлення самосвідомості і формування соціального статусу особи. Свідомість молодої людини володіє особливою сприйнятливістю, здатністю переробляти і засвоювати величезний потік інформації. Разом з тим в цьому віці ще зберігаються деякі установки і стереотипи, властиві попередньому віку. Соціальна зрілість є цілісністю усвідомлення і реалізації в діяльності особи її основних соціальних і психологічних якостей і властивостей.
   Музичне життя людини починається з тих форм, де психічні операції обтяжені руховою, як правило експресивною, реакцією. Між наспівуванням мелодії та внутрішнім вокально-м'язовим її „озвученням" при слуханні існує подвійний, генетичний і функціональний зв'язок. З одного боку, перцептивна вокалізація є генетично похідною від співу і наспівування. Співацький досвід аматора закладає підвалини дальшого формування перцептивної культури слухача [2]. З аналітичної точки зору наше Супер-Его спричиняє суспільно зумовлене обмеження сприймання, і формує так звані перцептивні патерни щодо того чи того стилю, жанру музики, автора чи виконавця музичного твору. Якщо, скажімо, у студента сформувався негативний перцептивний патерн по віношенню до певного жанру музики, типу: "Мені не подобається класична музика", він надалі відмовлятиметься прослуховувати дані класичні твори, тому що вини ідентифікуються для нього із "класикою", хоча ознаки, за якими відбувається така ідентифікація, можуть бути досить несуттєвими. Таким чином відбувається захист психіки від інформації, що спричиняє негативний вплив. Відомо, що з точки зору фізіологічної, мозок весь час проводить порівняння звукової інформації, що поступає, із„записаними" в процесі життя у нього в пам'яті “звуковими взірцями”. Порівнюючи поєднання звукових потоків, що поступають, з тими, що має людина, вона або легко ідентифікує їх, якщо вони збігаються цими „взірцями", або приписує їм якісь особливі властивості у разі неповного збігу (наприклад, призначає віртуальну висоту тону в звучанні дзвонів).
   У випадку формування у студента позитивного перцептивного патерну, він навпаки, намагатиметься прослуховувати ті чи ті зразки цього жанру, можливо, навіть найгірші. Диференціація патернового музичного сприймання відбувається при наявності сприятливих умов за допомогою складових Его. Необхідною умовою для високодиференційованого сприймання музичного твору є формування позитивного перцептивного патерну. Субкультурне ж середовище робить певні жанри легко доступними для цього досвіду, деякі інші - доступними за певних умов, а деякі - зовсім недоступними. Поняття "субкультури" як наукового терміну є досить широким та багатоскладовим. За даними новітнього філософського словника "субкультура"- це система норм та цінностей, що відрізняє групу від більшості суспільства. Взагалі сучасні субкультури є специфічним способом диференціації розвинених національних та регіональних культур, в яких поряд з основною класичною традицією існують своєрідні культури утворення, що виникають на генетичній основі провідної культурної традиції, але по формі та змісту відрізняються від неї.
   Субкультурний вплив на музичне сприймання має переважно обмежувальний характер.
   Субкультура вказує індивіду, якою музика повинна або не повинна бути, а також соціально прийнятні неприйнятні засоби споживання музичної продукцїі та музичної творчості. Звісно, усі люди унікальні й неповторні, але, водночас, у багатьох є чимало соціально спільного, на основі якого розробляють типології особистості. У переважній більшості вдалих інтерпретацій таке розуміння має місце, що дає підстави співвіднести музичний твір із певним психологічним типом.
   Психологічні типи, за яким ми розділили студентську молодь, що приймала участь в експерименті, відносяться до уродженої різниці в темпераменті, інтегральному сполученні стійких психодинамічних властивостей, що виявляються в діяльності, змушують людей сприймати і реагувати специфічним чином. Суб'єктивне сприймання або зовсім не можна знайти в об'єкті, або можна знайти лише натяк на нього. Воно може бути схожим для різних людей, але не зумовлюється безпосередньо об'єктивним станом речей. Ідея типології найяскравіше представлена класичним вченням про типи темпераменту. Потім вона охопила характерологію й проникла в персонологію - вчення про особистість.
   Виходячи з результатів теоретичного дослідження нами було розроблено процедуру, етапи і методи емпіричного дослідження.
   У процесі дослідження реалізувався комплексний підхід, що включає сукупність емпіричних методів. Розглянемо докладно методи й процедури відповідно до кожного етапу проведення експерименту. На етапі дослідження вивчались музичні пріорітери студентської молоді. Кожний без вийнятку учасний експериментального дослідження заповнював спеціально розроблену автором анкету.
   Для цілей експерименту було використано також вісім музичних творів довжиною від однієї хвилини двадцяти секунд до чотирьох хвилин трьох секунд. Вибір музичних творів проводився із урахуванням ритмоструктури твору. При доборі ми також керувались практичними рекомендаціями доцента кафедри композиції та інструментознавства Національної Музичної академії ім. Чайковського. Кожен музичний твір представляє певний жанр музики і, відповідно, репрезентує певну фундаментальну емоцію. Для того, щоб подолати негативні чи позитивні перцептивні патерни більшої частини студентства, запропоновані нами музичні твори виконуються представниками різних психологічних типів. Зіставлення творів із певним психологічним типом автора або виконавця зроблено з урахуванням викладеного вище. Тобто мова йде про детальний аналіз музичного твору і біографічні данні. Дане зіставлення є необхідною умовою для проведення експериментального дослідження і підтвердження або спросту-вання висунутої нами гіпотези. Визначення психологічного типу виконавця чи пояснення його музичної творчості виключно за допомогою типології не є завданням нашого дисертаційного дослідження.
   Взагалі сучасні субкультури являються специфічним способом диференціації розвинених національних та регіональних культур, в яких поряд з основною класичною традицією існують своєрідні культури утворення, що виникають на генетичній основі провідної культурної традиції, але по формі та змісту відрізняються від неї.
   Контингент опитуваних, з позиції описаного нами вище, може бути сформованим зі студентів приблизно однакового віку і освітнього рівня, тому ми проводили експериментальне дослідження виключно зі студентами Вищих навчальних закладів: студентами четвертого курсу Київського Національного університету ім. Т. Шевченка і студентами четвертого курсу Національного технічного університету України “КПІ”. В іншому разі добір субкультурно прийнятних для даного контингенту музичних творів може бути суттєво ускладненим.
   У конкретному випадку опитування було проведено у трьох субкультурно близьких групах студентської молоді м. Київ: студентів психологічного факультету Національного Київського університету ім. Тараса Шевченка, які мають пряме та безпосереднє відношення до музики, і тих, що не мають музичної освіти та студентів кафедри акустики і акустоелектроніки Національного технічного університету України “КПІ”. Для опитування було обрано, як зазначалося, студентів четвертих курсів, що до початку навчання проживали в різних регіонах України. Таким чином, ми мали можливість дослідити розбіжності музичного сприймання між представниками груп, сформованих за професійними і регіональними ознаками. З групи по 8-12 чоловік. Експеримент проводився в спеціалізованій лабораторії факультету електроніки на кафедрі акустики і акустоелектроніки Національного технічного університету України “КПІ”, тобто в звичних для опитуваних умовах. Опитувані заздалегідь про експеримент не попереджались із метою уникнення ухилення від участі в ньому представників певних психологічних типів. Також опитуваним не надавалась попередньо інформація щодо мети експерименту.
   У роботі була висунута гіпотеза про те, що людина сприймає різні частотні складові з різною швидкістю. Питання про функціональність музичного мистецтва, як і інших мистецтв, зводиться до цілей і областей його використання. Найбільший інтерес, на наш погляд, представляє психофізіологічний рівень дії, в рамках якої одним з передбачуваних напрямів застосування музики є підвищення фізичної працездатності, поліпшення функцій сприймання, уваги, пам'яті, сенсомоторних реакцій. Завдання представляється украй актуальним, оскільки багато хто з нас день за днем стикається з необхідністю сприймати обширні потоки інформації впродовж тривалого часу. До кінця дня це стає скрутним. Багато розробок в області музичної дії містять посилання на результати апаратних досліджень, де вимірюється вплив окремих звукових частот або їх сукупності. Ідея такого роду дії здалася нам доцільною, і саме його ми застосували в нашому дослідженні.
   Психофізіологічний апаратурний комплекс “Хист”
   Спільна розробкою Інституту психології ім.Г.С. Костюка, Академії педагогічних наук України, кафедри акустики і акустоелектроніки Національного технічного університету України “КПІ” і ДП “Телеком-пневматик”.
   Комплекс “Хист” призначений для визначення природних задатків, здібностей і обдарованості людини, а також для визначення змін в психофізіологічних станах дорослих і дітей як до, так і після стресогенних подій (наприклад, ДТП або нещасних випадків).
   У основу роботи апаратного комплексу покладений набір прогресивних методик дослідження основних властивостей нервової системи і показників психомоторики людини. Прилад “Хист” має функціональні можливості вимірювання часу простої сенсомоторної реакції людини на світловий і звуковий сигнал-подразник, причому як прямий, так і зворотний. Вимірюються параметри динамічного тремора рук і простих рухів, що у свою чергу дає можливість зробити висновок про стійкість до фізичних і психічних навантажень досліджуваного.
   Конструктивно комплекс виконаний у вигляді окремого приладу і програми, встановленої на комп'ютері і оброблювальної дані, отримані з приладу. Дані вимірювань заносяться програмою в комп'ютер і зберігаються в базі даних, що дає можливість проглянути історію результатів кожної людини, яка проходила тестування і роздрукувати їх на принтері.
   В 2008 році кафедрою акустики і акустоелектроніки НТУУ “КШ” був розроблений програмовий комплекс “Scorpion”.
   Його функціональні можливості дозволяють проводити наступні дослідження: вимірення часу простої сенсомоторної реакції людини на світловий і звуковий сигнал-подразник, критичну частоту злиття світлових спалахів. Першою відмінністю відносно психофізіологічного комплексу Хист", як зазначають самі винахідники програмного комплексу “Scorpion”, є те, що “Scorpion” не оснащений функцією вимірювання параметрів динамічного тремора рук і простих рухів, а друга - що дана програма дозволяє проводити вимір часу простої сенсомоторної реакції на тональні сигнали наступного ряду частот: 63 Гц; 125 Гц; 250 Гц; 500 Гц; 1000 Гц; 2000 Гц; 4000 Гц; 8000 Гц.
   Опис експерименту
   Експеримент починався заповненням анкет із типології особистості і основних емоційних рис. Після чого кожний учасник проходив програмний комплекс “Scorpion”.
   Програма дозволяє вимірювати час реакції, це означає що фіксується реакція на появу сигнала-подразника в прямому і в зворотному режимі. Прямий режим подразника, зворотний, - на його зникнення. Після пред'являлись музичні твори і заповнювались анкети, в яких опитуваним пропонувалось їх оцінити.
   На завершення експерименту заповнювалась анкета для визначення субкультурної належності основних субкультурних впливів на музичне сприймання. І знов, кожний учасник експерименту проходив програмний комплекс “Scorpion”, проте вже заносились наступні параметри: досліджувані в меню програми Теїрмесііс вводили П.І.Б. і обирали такі параметри обстеження: одиночний сигнал, вид відповіді - рука, права, вид подразника - реакція на появу сигналу. Після обстежуваний проходив комплекс сигналів, що подавались на колонку лівою рукою. Обстежуваний чекає появи сигналу і натискає правою рукою кнопку старт/стоп вимірника часу реакції. Фіксується час реакції на моніторі комп'ютера.
   Опитування проводилось у невеликих групах (7-10 учасників), анкети видавались і збирались у певному порядку, що надало автору можливість фіксувати безпосередні реакції опитуваних під час проведення експерименту, співвідносити із їх письмовими відповідями таким чином дало додатковий матеріал для визначення психологічного типу особистості. Музичні твори відтворювались, як вже зазначалося, в спеціалізованій лабораторії факультету Електроніки Національного технічного університету України “КПІ”.
   ВИСНОВКИ
   Аналізуючи результати експериментального дослідження робимо наступні висновки:
   1. У проведеному дослідженні ми виявили наявність диференційованого сприймання студентською молоддю музичного твору, зумовленого позитивним чи негативним перцептивним патерном, який в свою чергу співвідноситься з певним психологічним типом. Виявлена також кореляція субкультурних оцінок студентами тотожних типів: від 0,58-0, 89 між студентською молоддю, що відноситься до типу МВТІ та 0,47-0,76 між типами, запропонованими типологією Зворикіна. Субкультура вказує індивіду, якою музика повинна або не повинна бути, а також соціально прийнятні неприйнятні засоби споживання музичної продукції та музичної творчості. Поряд з основною класичною традицією існують своєрідні культури утворення, що виникають на генетичній основі провідної культурної традиції, але по формі та змісту відрізняються від неї.
   Субкультура формує патернові реакції музичного твору, що мають переважно обмежувальний характер, створює позитивні або негативні перцептивні патерни щодо окремих творів та виконавців. У проведеному дослідженні ми виявили наявність диференційованого сприймання студентською молоддю музичного твору, зумовленого позитивним чи негативним перцептивним патерном, який в свою чергу співвідноситься з певним психологічним типом. Високодиференційоване музичне сприймання можливе при високій кореляції перцептивних моделей зумовлених психологічними чинниками сприймання, що призводить до формування позитивного патерну реакції.Диференціація патернового музичного сприймання відбувається при наявності сприятливих умов за допомогою складових Его. Необхідною умовою для високо диференційованого сприймання музичного твору є формування позитивного перцептивного патерну. Гештальт може створюватись за неповними даними та мінімумом сенсорної взаємодії, необхідної для визначення його суб'єктної цінності. Індивіду буває достатньо фрагмента на кілька десятків секунд для створення негативного або позитивного гештальту твору як цілого.
   2. Виявлено існування особистісних розбіжностей суб'єктивної оцінки музичних творів студентами різних психологічних типів. Психологічні типи відносяться до уродженої різниці в темпераменті, інтегральному сполученні стійких психодинамічних властивостей, що виявляються в діяльності, змушують студентів сприймати і реагувати специфічним чином.
   Питання про функціональність музичного мистецтва, як і інших мистецтв, зводиться до цілей і областей його використання. Найбільший інтерес представляє психофізіологічний рівень дії, в рамках якої одним з передбачуваних напрямів застосування музики є підвищення фізичної працездатності, сенсомоторних реакцій, поліпшення функцій сприймання, уваги, концентрації пам'яті, адже дане питання є надзвичайно актуальним для студентської молоді, особливо коли мова йде про втомлюваність, зосередженість, низький рівень концентрації уваги в кінці учбового дня.
   Отже, за допомогою даних програмного комплексу ми дійшли висновку, що типологічні розбіжності не завжди є очевидними, оскільки на результати в даній частині опитування значною мірою впливає поточний емоційний стан опитуваного.
   3. Відмічено розбіжності щодо оцінки фундаментальних емоцій студентами різних типів.
   4. Використання програмного комплексу дало підстави стверджувати і про наявність залежності часу простої сенсомо-торної реакції на звуковий подразник від частоти цього подразника.
   5. Студенти негативно оцінили музичні твори, які співвідносяться з музичними творами тих авторів психологічних типів, які найменш сумісні з їх власними, і позитивно оцінили музичну творчість авторів психологічних типів, що збігаються зі студентськими.
   6. Студенти, що мають музичну освіту і професійно грають на музичних інструментах, а особливо коли йде мова про діяльність пов'язану з мистецтвом, обраний в даному випадку фах впливає на диференційоване сприймання музичного твору. Дана група студентів диференційовано сприймають музику відомих їм жанрів. Оцінка ними інших музичних творів є менш диференційованою.
   7. В ході опитування студентської молоді виявлено домінуючий вплив зарубіжної масової культури. Високоди-ференційоване музичне сприймання можливе при високій кореляції перцептивних моделей зумовлених психологічними чинниками сприймання, що призводить до формування позитивного патерну реакції.
   Для ефективного формування перцептивно! моделі психіки, відповідної до особистісно зумовлених цінностей студентської молоді, українська культура повинна надавати можливість самостійного і вільного вибору засобів споживання і джерел пошуку музичної продукції. Адже все ж таки, найкращі зразки музичної культури є досить невідомими, на відміну від нав'язливого українській молоді та пересічному громадянину "ширпотребу", який пропагується досить активно засобами масової інформації, радіо та ін.
   Виявлено також наявність домінуючого впливу на студентську молодь зарубіжної музичної продукції, що не може вважатись нормальним.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алдошина И.А. Музыкальная акустика. - СПб, 2007. - 719 с
2. Костюк А.Г. Музыкальное восприятие как предмет комплексного исследования / А.Г. Костюк - Київ : Музична Україна, 1986.-216с.
3. Методологическая культура педагога-музьканта: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений, обучающихся по спец. “Музыкальное образование”]. - М.: Академия, 2002. - 272 с.
4. Zwicker E. and Fasti H. Psychoacoustics, 2nd ed. / E. Zwicker and H. Fasti -New York. : Springer 1999.
5. Музыкальный энциклопедический словарь / Ред. Г.А. Келдыш -М.:Гнозис, 1991.-423 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com