www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Типологія бездоглядних підлітків відповідно до оцінки власного життєвого досвіду та специфіки деформації особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Типологія бездоглядних підлітків відповідно до оцінки власного життєвого досвіду та специфіки деформації особистості

С.В. Мітіна

ТИПОЛОГІЯ БЕЗДОГЛЯДНИХ ПІДЛІТКІВ ВІДПОВІДНО ДО ОЦІНКИ ВЛАСНОГО ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ ТА СПЕЦИФІКИ ДЕФОРМАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

   Ключові слова: бездоглядні підлітки, соціальна ситуація розвитку, несприятливі умови соціалізації, минулий життєвий досвід, асоціальні сім'ї, дисфункціональні сім'ї, структурні компоненти особистості.
   Постановка проблеми. Економічна криза, в якій перебуває українське суспільство, зумовлює збільшення соціально незахищених груп населення. Державна система соціального захисту, яка трансформується в нових умовах, поки не є настільки гнучкою, щоб своєчасно і адекватно реагувати на існуючі негативні соціальні прояви. Найбільш незахищеною категорією є підлітки, сім'ї яких перебувають у складному матеріальному, психологічному та емоційному стані. У значної частини таких родин батьки пиячать, бродяжать, перебувають у місцях позбавлення волі тощо. Небажаючі примиритися з реальністю, підлітки йдуть із рідних домівок, проживають у чужих людей, у залишених будівлях, на вокзалах тощо. За останні 10-15 років в Україні спостерігається збільшення кількості бездоглядних дітей, які більшу частину свого часу, у тому числі й нічного, перебувають на вулиці. Для одних підлітків вулиця стає домівкою, інші перебувають у стані вирішення питання щодо свого місця проживання, їм потрібна допомога, щоб залишитися у сім'ї. Держава пропонує альтернативу вибору для цих дітей - сім'я, інтернат, прийомна чи опікунська сім'я, будинок сімейного типу. Проте, в процесі надання соціально-психологічної підтримки та допомоги не враховується специфіка змін структурних компонентів особистості, що виникають у цих підлітків під впливом несприятливого минулого життєвого досвіду. Без сумніву, при надання соціальної допомоги потрібно враховувати не лише умови життя підлітка, а й те, як він їх сприймає, тобто як вони впливають на розвиток його особистості, у яких взаємовідносинах із соціумом перебуває сам підліток на даному етапі свого життя.
   Мета статті - визначення типів бездоглядних підлітків відповідно до оцінки власного життєвого досвіду та специфіки змін структурних компонентів особистості.
   Результати емпіричного дослідження. Узагальнення теоретичного аналізу проблеми дало змогу встановити, що стан бездоглядності визначає загальну спрямованість розвитку особистості підлітка, надає умови для появи та вкорінення соціально негативних навиків. Вплив бездоглядності виявляється як на рівні соціально-психологічної структури особистості, так і в особливостях взаємин підлітків з оточуючими, порушення сфери спілкування й поведінки. На думку С.О. Бєлічевої, поступове відчуження індивіда від інститутів соціалізації (сім'ї, школи тощо), які є носіями норм загальноприйнятої моралі, призводить до зворотного процесу - десоціалізації. Дослідники відзначають, що найбільш значимими наслідками підліткової бездоглядності на рівні особистості є деформація самосвідомості, формування неадекватної самооцінки, спотворення образу “Я”, суперечливість або асоціальність ціннісно-смислових орієнтацій, незрілість емоційно-вольової та обмеженість мотиваційної сфер. Врахування даних особливостей розвитку особистості бездоглядних підлітків повинно бути основою заходів їхньої подальшої соціально-психологічної реабілітації [2-5, 8-11].
   І .А. Алексеева, І.Г. Новосельський, Н.М. Платонова, Ю.П. Платонов відзначають, що деформація структурних компонентів особистості бездоглядних підлітків відбувається не в усіх сферах відразу, в першу чергу, це залежить від минулого негативного життєвого досвіду та від особливостей сприймання його підлітком. Проведене нами емпіричне дослідження дозволило визначити типи бездоглядних підлітків відповідно до оцінки власного життєвого досвіду та специфіки змін структурних компонентів особистості [1, 6].
   Емпіричне дослідження включало використання таких методів: метод експертних оцінок, бесіду, спостереження, опитувальники, проективні методики. Бесіда була спрямована на встановлення позитивного емоційного контакту з підлітком та формування мотивації до виконання завдань. В ході бесіди також з'ясовували ставлення підлітка до себе, стосунки з однолітками та дорослими, причину з якої він опинився на вулиці. Шляхом спостереження визначали загальний емоційно-вольовий стан підлітка, мовні та невротичні прояви, міру активності, комунікабельності. Функціонування ціннісно-мотиваційної сфери вивчали за допомогою методики Рокича, “Мотиваційного тесту Хекхаузена”, проективної методики “25 бажань”, особливості самосвідомості та образу-Я - за методиками Дж. Роттера “Дослідження рівня суб'єктивного контролю”, В.В. Століна “Самоставлення особистості”; особливості емоційної сфері - за проективними методиками “Неіснуюча тварина”, 8-кольоровий тест М. Люшера; поведінкові стратегії й особливості міжособистісної взаємодії досліджували за проективними методиками: “Фрустраційний тест С. Розенцвейга”, “Тест Рука”. Загалом вибірка склала 55 підлітків віком від 13 до 16 років.
   Визначаючи поняття соціальної ситуації розвитку, ми виходили з учення Л.С. Виготського, тобто вивчали не лише умови життя підлітка, а й те, як він їх сприймає, у яких взаємовідносинах із соціумом перебуває на даному етапі свого життя, як вони впливають на розвиток його особистості. На основі вивчення соціальної ситуації розвитку були отримані дані про структуру бездоглядних підлітків в місті Севастополі.
   Результати дослідження показали багатоваріантність виходу підлітків на вулицю, а саме: смерть батьків - 23 %; насилля, жорстоке ставлення з боку батьків - 28 %; конфліктні стосунки з батьками, небажання вчитися, бажання легкого життя, грошей - 43 %; асоціальний спосіб життя одного чи обох батьків, різні види залежності (пияцтво, алкоголізм, нарко- і токсикоманія) - 54 %; неповна сім'я - 50 %. Багато бездоглядних підлітків не відвідують школу (36 %) або з'являються в школі епізодично (43 %), пояснюючи тим, що їм не цікаво вчитися. Для більшості з них характерне переважання суспільно негативних потреб: 26 % підлітків вживають спиртні напої, 65 % - палять, 5 % - вживали наркотики, або нюхали клей; 20 % - вже мали сексуальні контакти.
   Аналіз даних показує, що більше половини бездоглядних підлітків із асоціальних сімей, в яких найбільш розповсюдженим проявом негативної поведінки батьків є алкоголізм. При цьому більшість підлітків прагнуть приховати залежність батьків від алкоголізму та наділити їх позитивними якостями (доброта, справедливість, чуйність, любов). Можна передбачити, що у них ще не сформований критерій критичності в оцінці внутрісімейних стосунків і поняття “хороші стосунки” вони визначають як наявність їжі, відсутність п'яних скандалів і фізичних покарань з боку батьків.
   Слід зазначити, що до неблагополучних сімей, відносяться не лише сім'ї алкоголіків, але і дисфункційні сім'ї в яких опіка і контроль з боку батьків за дітьми недостатні, батьки не зверталися в міліцію навіть в разі відсутності підлітка протягом декілька днів. В основному це неповні сім'ї або новостворені сім'ї з вітчимом. Відсутність взаєморозуміння між прийомною дитиною і вітчимом, висока конфліктність подібних сімей призводить до ігнорування підлітком сімейних цінностей і відчуження від сім'ї. При цьому, підлітки відзивалися про своїх батьків зневажливо, демонстрували незалежність від батьківського контролю, але в той же час прагнули приховати несприятливі взаємостосунки в сім'ї.
   Таким чином, вивчення соціальної ситуації розвитку свідчить, що бездоглядні підлітки перебувають в несприятливих умовах соціалізації які деформуюче впливають на формування особистості. При цьому причини порушення поведінки та специфіку змін структурних компонентів особистості кожного конкретного підлітка неможливо правильно зрозуміти без врахування особливостей сприймання підлітком власного життєвого досвіду. В ході дослідження на основі співвідношення об'єктивної оцінки, отриманою за допомогою методу експертів, аналізу документів, спостережень, та суб'єктивної оцінки підлітком минулого негативного життєвого досвіду та теперішньої ситуації було виділено п'ять груп бездоглядних підлітків (табл. 1), також визначені особливості змін структурних компонентів особистості, які характерні для кожного типа (табл. 2).

Таблиця 1,2

Продовження

   До першого типу відносяться підлітки (переважно 14-16 років) з асоціальних сімей, які мають достатній досвід проживання (і виживання!) на вулиці. Вони давно залишили школу, більшість мають 3-5 класів освіти та не бажають продовжувати навчальну діяльність не тому, що вони не хочуть, а тому, що втратили навички систематичного навчання. Ці підлітки перебувають на обліку в службі у справах неповнолітніх, частина з них притягувалася до кримінальної відповідальності (Ігор, Катя). Одні давно залишили сім'ю і втратили зв'язок з близькими (Вова Д. вважає що він удома нікому не потрібний і йому краще бути одному; Ігор не був удома вже 8 років і не має бажання повертатися додому, оскільки там постійні п'янки і бійки), інші живуть вдома і фактично утримають недієздатних батьків (Женя працює з 13 років, утримує матір, потрапляє в притулок п'ятий раз, постійно збігає з інтернату і повертається додому). Підлітки мають досвід самостійного життя, у них сформовані навики самообслуговування, вважають що самі можуть заробити гроші і постояти за себе, адекватно сприймають ситуацію. Вони добре адаптуються до свого соціального оточення, раціональні, активні, мають високу самооцінку, позитивне самовідношення, закриті (не бажають видавати значиму інформацію про себе). Характерні екстрапунітивні реакції з фіксацією на самозахисті, мають високий рівень агресивності та низький рівень тривожності (неадекватний ситуації стан емоційного благополуччя). Домінує інтернальний локус контролю, мотивація досягнення успіху, матеріальні цінності та цінності самоствердження і самореалізації, сформовані конкретні цілі особистого життя, відсутні соціальні мотиви.
   До другого типу відносяться підлітки з неблагополучних сімей, які мають визначене місце проживання, але більшу частину дня, а іноді й ночі перебувають на вулиці; бродяжать, жебракують, не вчаться і не мають бажання відвідувати школу, тому що їм там не подобається, сумно. Мають різні форми адиктивної поведінки (Віталік - комп'ютерна залежність, Андрій - токсикоманія, Ліза, Влад - клептоманія) патопсихологічні розлади (Коля, Денис перебувають на психіатричному обліку).В силу недостатньо сформованої саморегуляції не можуть свідомо контролювати свою поведінку. Вороже відносяться до оточуючих, у них сформувалась соціально пасивна позиція, переконані в тому що “ нам всі чимось зобов'язані”. Неадекватно сприймають ситуацію, мають низький рівень соціальної адаптації. Високий рівень вербальної агресивності, ворожості, конфліктності, імпульсивності, середній і вище середнього рівень тривожності. Характерна неадекватно занижена самооцінка, нестійке самовідношення, низька рефлексивність, екстернальний локус контролю, екстра- і імпунітівні реакції з фіксацією на самозахисті. Несформована мотиваційна сфера, низьке цілепокладання, матеріальні цінності та миттєві потреби, домінує мотивація уникнення невдач. Слід звернути увагу на те, що соціальна ситуація розвитку цих підлітків співпадає з першим типом, але можливо внаслідок того, що вони неадекватно сприймають власний життєвий досвід і теперішню ситуацію, для даної категорії підлітків, як правило, характерна деформація всіх структурних компонентів особистості та висока ступень соціально-психологічної дезадаптації.
   До третього типу відносяться підлітки з зовні благополучних сімей, але в яких відсутнє взаєморозуміння між батьками і підлітком. У них склались конфліктні стосунки з батьками, вчителями і однокласниками, внаслідок чого вони періодично втікають з будинку, деякий час не відвідують школу. Характерне імпульсивність, демонстративність, маніпулятивність поведінки, прагнення до розваг, жадання легкого “красивого” життя без додатка зусиль зі свого боку, слабо сформовані навики самообслуговування та трудові навики, більшість мають досвід сексуального життя. У цих підлітків переважно низький рівень соціальної адаптації, неадекватно підвищена самооцінка, високий рівень самоприйняття, нестійке самовідношення. Домінує екстернальний локус контролю, імпунітивні реакції з фіксацією на самозахисті, на розв'язанні проблем і задоволенні потреб. Уражена мотиваційна сфера, характерна мотивація уникнення невдач.
   До четвертого типа відносяться підлітки з неблагополучних або неповних сімей, які унаслідок слабкої саморегуляції і недостатнього контролю з боку дорослих, не відвідують школу, не бажають вчитися, періодично втікають з будинку, схильні до безцільного проведення часу, домінують миттєві потреби. Для цих підлітків характерне закритість, пасивність, конформність поведінки, залежність від довкілля, ескапізм, екстернальний локус контролю, низька рефлексивність, добре адаптуються до соціального середовища. Переважає середній і вище середнього рівень агресивності та тривожності, імпунітивні реакції з фіксацією на самозахисті й на задоволенні потреб, занижена (55 %) або адекватна (45 %) самооцінка. Несформована мотиваційна сфера, низьке цілепокладання, переважають вітальні потреби, мотивація уникнення невдач.
   До п'ятого типу відносяться підлітки з неблагополучних сімей, які через різні обставини втратили сім'ю (батьки померли або позбавлені батьківських прав). Вони не мають досвіду проживання на вулиці, або ж мають поодинокі ситуативні випадки перебування на вулиці. Навчаються або деякий час не відвідували школу, але не втратили навиків навчання, в більшості своїй бажають вчитися, сформовані навики самообслуговування. Тяжко переживають теперішню ситуацію, шукають підтримки, розуміння і співчуття оточуючих, хочуть мати нормальну сім'ю. Для цих підлітків характерні низький рівень соціальної адаптації, неадекватно низька самооцінка, низький рівень самоприйняття, тенденція до рефлексії, відчуття провини. Високий рівень тривожності та страх компенсується відходом в світ фантазій. Переважає інтернальний локус контролю, інтропунітивні реакції з фіксацією на перешкоді. Недостатньо сформована мотиваційна сфера, домінує мотивація уникнення невдач, абстрактні цінності, потреба в емоційній близькості.
   Таким чином, результати емпіричного дослідження свідчать, що специфіка змін структурних компонентів особистості, які виникають під впливом несприятливих умов соціалізації, залежить не тільки від тривалості та різновиду неблагополуччя, а також від сприймання підлітками власного життєвого досвіду та адекватності оцінки ситуації.
   Підводячи підсумки, можна зробити такі висновки:
   1. Неблагополучна сім'я, порушення внутрісімейних стосунків (алкоголізм батьків, насильство, недолік контролю, відсутність батьківської турботи, емоційне відторгнення) створює деприваційне середовище, яке визначає загальну спрямованість розвитку особистості бездоглядних підлітків.
   2. У ході дослідження, на основі співвідношення об'єктивної оцінки та суб'єктивної оцінки підлітком власного життєвого досвіду та специфіки змін структурних компонентів особистості, були виділені типи бездоглядних підлітків і визначені особливості змін структурних компонентів особистості, які характерні для кожного типу.
   3. Установлено, що особливості змін структурних компонентів особистості, залежить не тільки від тривалості та різновиду неблагополуччя, а також від сприйняття підлітками власного життєвого досвіду та адекватності оцінки ситуації, що є одним з визначальних показників ступеню соціально-психологічної дезадаптації особистості.
   4. Визначена типологія бездоглядних підлітків створює передумови прогнозування певного виду допомоги, необхідної будь-якій з названих груп. У подальшому емпіричному дослідженні ми передбачаємо створити діагностичний інструментарій для визначення типів бездоглядних підлітків і відповідно до визначеної типології розробити напрями їх соціально-психологічної реабілітації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеева И.А., Новосельский И.Г. Жестокое обращение с ребенком. Причины. Последствия. Помощь. - М.: Генезис, 2005. -256 с.
2. Боулби Д. Создание и разрушение эмоциональных связей. -М., 2004. - 232 с.
3. Винникот Д.В. Семья и развитие личности: мать и дитя. -Екатеринбург: Литур, 2004. - 395 с.
4. Гоголева А.В. Беспризорность. Социально-психологические и педагогические аспекты. - М.: МПСИ, МОДЭК, 2004. - 464 с.
5. Корнилова Т.В., Григоренко Е.Л., Смирнов С.Д. Подростки групп риска. - СПб.: Питер, 2005. - 336 с.
6. Насилие в семье: Особенности психологической реабилитации. - СПб., 2004. - 154 с.
7. Організація і технології соціальної роботи з дітьми вулиці. - К., 2003. - 260 с
8. Ослон В.Н. Жизнеустройство детей-сирот: профессиональная замещающая семья. - М.: Генезис, 2006. - 368 с.
9. Фельдштейн Д.И. Психология развития человека как личности. - М.: МПСИ, МОДЭК, 2005. - 568 с.
10. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. - М., 2006. - 208 с.
11. Шнейдер Л,Б. Девиантное поведение детей и подростков. -М., 2005. - 336 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com