www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow «Дитяче Містечко СОС» - одна із форм соціально-педагогічної підтримки дітей, позбавлених батьківського піклування
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

«Дитяче Містечко СОС» - одна із форм соціально-педагогічної підтримки дітей, позбавлених батьківського піклування

Л.В. Скрипник

"ДИТЯЧЕ МІСТЕЧКО СОС" - ОДНА ІЗ ФОРМ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

   У статті розкриваються важливі тенденції міжнародного досвіду опіки дітей, позбавлених батьківського піклування у "Дитячих Містечках СОС".
   Ключові слова: діти, позбавлені батьківського піклування, альтернативні форми влаштування, "Дитяче Містечко СОС".
   В наш час проблема виховання і навчання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в українській державі, є досить гострою. На сьогодні можемо лише приблизно назвати кількість дітей, які отримали статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківської опіки. Є діти, котрі фіксуються кілька разів через зміну закладу, а є і зовсім незареєстровані діти. Згідно офіційних даних Державного комітету статистики України, за останні п'ять років кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках і в школах інтернатах зросла майже на 50% [1].
   Проблема батьків і дітей існувала одвічно. Чому батьки залишають дітей? Чому діти стають незахищеними і безпритульними? Чому вони нікому не потрібні? На ці запитання важко знайти відповідь. Єдиної об'єктивної точки зору не існує. Над вирішенням цієї проблеми фахівці працюють вже тривалий час. Суспільством і державою застосовуються різні методи і засоби щодо організації чітко спланованої системи виховних форм влаштування осиротілих дітей різних типів, як громадських, так і державних.
   Діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, перебувають у виключно екстремальних умовах. Відсутність батьківської турботи повною мірою неможливо замінити.
   Варто зазначити що, чим краще розвинене суспільство, тим старанніше воно опікується тими дітьми, які не можуть самостійно себе утримувати і навчати. У різні періоди опіку над дітьми здійснювали церква, суспільство і держава.
   Однією з традиційних форм влаштування знедолених дітей стала суспільно-державна форма влаштування дітей-сиріт в дитячий будинок. Проте, діти-сироти в таких будинках позбавлені адаптаційного потенціалу сім'ї.
   Позиції дітей, позбавлених батьківського піклування в житті, залежать від рівня фізичного і розумового розвитку, психічного здоров'я, а також від виховання і навчання, отриманих у державних закладах. Багато державних навчальних закладів не в змозі забезпечити дітей належною освітою і вихованням через певні об'єктивні причини. Це впливає на адаптаційний потенціал. Дуже часто сироти не ототожнюють себе із суспільством, а, навпаки, протиставляють себе йому.
   Для того, щоб забезпечити соціальний захист, навчання і виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування держава робить значні витрати, враховуючи те, що результат не перевершує сподівань, оскільки вихованці дитячих будинків складно пристосовуються до умов життя в суспільстві.
   Здебільшого, як показує досвід, ефективнішим є оформлення опіки або усиновлення дитини, котра залишилася без батьків або без їх опіки. Проте, виявляється, що суспільство і держава, як правило, не в змозі забезпечити перебування всіх знедолених дітей у прийомних сім'ях. У зв'язку з цим в Україні і за кордоном виникли дитячі інтегровані заклади, умови виховання в яких наближені до сімейних.
   До таких закладів можна віднести і "Дитячі Містечка СОС", які вже багато років функціонують за кордоном і лише зараз з'явилися в Україні.
   Однак особливості діяльності Дитячих Містечок, котрі засновані на закордонній моделі, але адаптовані до наших умов, досі не має належного відображення у вітчизняній соціально-педагогічній літературі.
   Питання виховання і соціалізації дітей, позбавлених батьківського піклування, завжди хвилювало науковців, що засвідчено в працях багатьох відомих педагогів. Як правило, більшість із них описують заклади закритого типу, але деякі вважають, що таке виховання має бути наближеним до сімейного.
   Особливо цікавими для нас є праці австрійського вченого педагога-гуманіста Германа Гмейнера - основоположника "Дитячих Містечок СОС" та його послідовників (С. Ойген, К. Демут, К. Зальхеггер та ін.). У роботах аналізуються окремі аспекти діяльності названого типу виховних закладів. [7] До вітчизняних робіт, в яких розглядаються різноманітні аспекти виховання і розвитку дитини в дитячих будинках сімейного типу, можна віднести соціально-педагогічні дослідження у яких йдеться про те, що традиційні інтернатні заклади доволі погано розвивають в дітях якості, необхідні їм для самостійного дорослого життя. Тому виникає протиріччя між розумінням важливості виховання сиріт в умовах, наближених до сімейних, і недостатньою вивченістю цього процесу.
   Г. Гмейнер, займаючись створенням системи закладів громадського виховання, наближених до сімейних, основною потребою кожної дитини визначав материнське виховання як об'єктивно необхідний контакт із близькою людиною, що забезпечує успішне формування і дозрівання особистості на кожному етапі дитинства. Успіх виховання він пов'язував із “таємницею материнського почуття”. Для нього мама була невід'ємною частиною всієї виховної системи [2].
   Відомо, що головне для дитини, яка потрапила в біду або важку життєву ситуацію — це справжнє родинне тепло і бажання допомогти. Саме з цих двох простих істин і почалася історія Г. Гмейнера та його "Дитячих Містечок". У знедолених дітей з'явиться мама, брати і сестри, домашній затишок. Модель Дитячого Містечка досить проста і, як довели десятиліття роботи проекту в різних країнах, дуже ефективна. "Дитячі Містечка" мають добре організовані організації і діяльність у багатьох країнах світу. У центрі уваги "Дитячого Містечка СОС" перебувають діти, які залишилися без піклування батьків або ті, що ризикують втратити їх піклування. Ці діти та їхні сім'ї потребують особливої уваги і рішень. У програмі "СОС Містечок" відображено багаторічний досвід у наданні підтримки і догляду дітям, які потребують допомоги. Програма складається із конкретних заходів, спрямованих на зміцнення сім'ї, і альтернативному догляді за допомогою спеціальних програм.
   Перше "Дитяче Містечко СОС" було створене в 1949 році в Австрії і є міжнародною неурядовою неполітичною громадською організацією розвитку, яка вже 55 років захищає інтереси та прав дітей і має на меті задоволення потреб дітей починаючи. У 132 країнах діяльність цієї організації орієнтована на дітей, які залишилися без опіки батьків та дітей із сімей, що перебувають у важких умовах.
   "Містечко СОС" передбачає сімейний довгостроковий догляд за дітьми. У таких містечках діти відчувають надійне позитивне ставлення та любов, що дає їм змогу отямитися від того, що вони відчули. Адже недбалість батьків щодо власної дитини часто призводить до психологічної травми.
   Основою і метою роботи організації є повага, заохочення і захист прав дітей. Усім дітям в "Містечку" пропонують взяти активну участь у процесах прийняття рішень, що стосуються їх життя, і проявити себе як особистість. Головні принципи на яких будується діяльність організації, - це рішучість в інноваційних підходах до виховання дітей; відданість своїй справі; довіра один до одного; відповідальність перед партнерами. Для запобігання соціальному сирітству у такому дитячому центрі проводяться консультації, які забезпечують належною психологічною та матеріальною допомогою соціально незахищені сім'ї [5].
   У "Дитячих Містечках" виховують дітей поза межами певної релігії у співвідношенні із культурними звичаями кожної конкретної країни. В основі діяльності "Містечок СОС" лежать кілька принципів, сформульованих видатним гуманістом-засновником Г. Гмейнером:
   • фундаментом Дитячого Містечка є "СОС-мама". Вона - основна фігура в містечку. Зазвичай, це жінки, які не мають власної сім'ї або діти яких вже дорослі і самостійні. Таким жінкам це дає змогу стати матір'ю для 6-8 дітей і відчути щастя материнства. Перед мамою в Дитячому Містечку постає складне завдання: вона повинна стати для дітей своєрідним символом захисту в світі, де їм довелося так багато пережити, сформувати в них почуття довіри до оточуючих. Це покликання і спосіб життя. Ця жінка живе разом з дітьми, виховує і доглядає їх, як і всі інші матері. Рідних братів і сестер не розлучають, вони живуть в одній "СОС-родині". Найближчою людиною для дітей завжди залишається "СОС-мама".
   • "Містечко" - це основа сімейного життя зі своїм ритмом життя і своїми традиціями. Вихованці разом ростуть, розподіляють між собою обов'язки, діляться своїми враженнями, турботами [7].
   "Дитяче Містечко" складається із 12 -14 сімейних будинків. Вони не є ізольованими від навколишнього світу. Діти ходять у звичайні школи, дитячі садки, спортивні секції та ін. Сім'ї діляться досвідом і допомагають одна одній. Сформоване в дитини почуття прихильності визначає її благополучний моральний розвиток, почуття власної гідності, здатність до співчуття, до емоційного самоконтролю, вміння набувати і оберігати дружні стосунки з іншими людьми.
   Як правило, жителями "Дитячих Містечок" стають соціальні сироти, багато з яких зазнали гіркої долі суворого життя. За таких умов старші діти переймають на себе батьківські обов'язки. Інші соціальні сироти, опинившись в тяжкій життєвій ситуації, не змогли сформувати уявлень про дружні відносини і не набули досвіду піклування один про одного.
   Прихильність і міцні стосунки дітей, котрі пройшли нелегку школу життя, зміцнення їх братерських відносин, спрямовані на формування в них усвідомлення своїх родинних ролей, почуття відповідальності, накопичує досвід піклування про близьких.
   Для соціальних сиріт, які потрапили до "Містечка СОС", власний будинок не був місцем де вони почувалися безпечно. І лише в "СОС-сім'ї" вони відчуваються захищеність і домашнє тепло.
   "Дитяче Містечко" - це унікальна організація, співдружність дітей і дорослих, поєднання виховного закладу і однодумців у соціальній галузі. Оскільки існує певна відмінність сімей-СОС від традиційної родини, то вихованцям Містечок безболісніше усвідомлювати свою особливість серед собі подібних. Соціальна співдружність однодумців необхідна однаковою мірою як дітям, так і мамам, які переживають процес пристосування до навколишнього середовища. "Містечко СОС" сприяє формуванню відчуття комфорту у знедолених дітей.
   У моделі "Дитячого Містечка" Г. Гмейнера відсутній батько. Очевидно, це зумовлено тим, що ідея "Містечок СОС" зародилася у педагога-гуманіста в післявоєнні часи, саме тоді, коли більшість чоловіків не повернулися додому з війни. Проте сучасна модернізована модель організації СОС передбачає появу і проживання батька в "СОС-родині". На користь появи фігури батька можна висунути такі аргументи: рівень тривожності і страху помітно зменшується саме в повній сім'ї, адже хлопчику нелегко сформувати і досягти самоконтролю певного рівня, тому йому складніше коритися авторитету; відсутність батька в родині перешкоджає формуванню у дитини уявлення про її роль в сім'ї, стосунки батька з матір'ю стають для дитини зразком поведінки із протилежною статтю. Часто в дитини виникають питання, якими вона швидше поділиться з батьком, ніж з мамою. Тому неприпустимо позбавляти вихованців участі батьків у їхньому вихованні, навчанні і, зрештою, в самому житті. Залучення сімейних пар чи чоловіків в якості вчителів, організаторів фізичного виховання лише заохочується. Це все було задумано, сформовано і організовано молодим Г. Гмейнером [9].
   На сьогодні "Дитячі Містечка СОС" є найбільшою міжнародною, соціальною, благодійною організацією, котра діє через національні асоціації. Будь-яка національна асоціація співпрацює з державними органами своєї країни завдяки підтримці спонсорів і партнерів, заради щасливого майбутнього осиротілих дітей.
   "Дитяче Містечко " складається з будиночків та розвинених інфраструктур, завдяки яким "СОС-сім'ї" можуть жити повноцінним життям. Для 65 776 дітей та підлітків стали домівкою 458 "Містечок СОС" та 359 "Молодіжних будинків" у всьому світі. Це дало змогу багатьом дітям жити в умовах, наближених до сімейних. Більш, ніж 130 000 дітлахів відвідують дитячі садки СОС, школи, гуртки. Понад 620 000 вихованців отримують допомогу в соціальних медичних центрах СОС. "Дитяче Містечко" також займається благодійною діяльністю, надаючи допомогу постраждалим під час надзвичайних ситуацій [5].
   Міжнародна неурядова організація "Дитячі Містечка СОС" не могла б існувати і процвітати без таких поважних партнерів, як Організація Об'єднаних Націй (ООН), Європейський Союз (ЄС), Коаліція неурядових організацій, а також національних урядів та благодійної організації різних країн.
   "Дитячі Містечка СОС" мають можливість спілкуватися з іншими осиротілими дітками завдяки підтримці мільйонів друзів по всьому світу -спонсорів, фондів, недержавних організацій (НДО), коаліцій та корпоративних партнерів [5].
   "СОС-сім'я" - це нова для України форма влаштування осиротілих дітей. Представництво асоціації " СОС Дитячі Містечка " в нашій державі було засновано у 2003 році. Його спорудили в рамках всесвітньої акції СОС-Кіндердорф Інтернешнл. Перше українське "Містечко СОС" побудоване в місті Бровари. Організація чітко налаштована на профілактику дитячого соціального сирітства. "СОС Містечко" буде вміщувати 13 сімейних будинків, а до інфраструктури Містечка входить всього 14 будівель. Діти "СОС Містечок" не будуть відділені від довкілля. Вони відвідуватимуть традиційні школи та дитячі садочки. "СОС-родини" ділитимуться досвідом, разом долатимуть перешкоди [3].
   Однак, організація "Дитячі Містечка СОС" спрямовує свою діяльність не лише на догляд за соціальними сиротами під час їхнього проживання в "СОС-родині". Вона дбає про них протягом всього життя, допомагаючи їм у вирішенні своїх проблем, розділяючи з ними позитивні і негативні моменти. Проект для будівництва "Дитячого Містечка СОС" в м. Бровари був розроблений Департаментом будівництва SOS KDI і погоджений та затверджений органами будівельної і архітектурної влади в Україні. Під час реалізації проекту виникало багато труднощів, серед яких збільшення затрат та інфляція. У результаті з'явилося 13 будинків з 14. Проблеми з будівництвом вдалося залагодити за допомогою цілого ряду структур.
   Проектів SOS KDI існує велика кількість. Однак, якщо замислитися над самою суттю проекту, то варто зауважити, що вона полягає в тому, щоб утворити повноцінну родину і сформувати самодостатніх особистостей вихованців, котрі будуть цілком адаптовані до сучасних реалій життя. Тому відбулися певні зміни в реалізації створення "СОС Містечка", запропонованих Концепцією будівництва. Організація зосередилася на створенні скромних, простих і інтегрованих приміщень у певній соціальній сфері. Важливо, щоб, кожна така споруда служила дітям справжнім домашнім будинком, де вони могли б зростати і навчатися, допомагати іншим.
   На сьогодні вже є 36 діток у віці від одного до шести років, які потребують підтримки. Поступово вони звикнуться із теплою, дружньою атмосферою в СОС-сім'ї. Усього в містечку планується створити дев'ять "СОС-родин". Діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, потрапляють в "Містечко СОС" з різних місць. Деяких було переведено із дитячих будинків, а деяких, з місць тимчасового проживання. Існує ряд формальних ознак, за якими дітей беруть на вільне місце у "Містечку". Дитина має бути не дорослішою 8 років, за винятком дітей із однієї біологічної родини. Найприйнятнішою різницею у віці між дітьми, котрі проживають в одному будинку, є різниця у 2 роки. Потім спостерігають за характером дитини, чи зможе вона психологічно вжитися із іншими мешканцями дому. Наше українське "Містечко СОС" було б неможливе без "СОС-матері". Вона виконує тяжку і відповідальну роботу, яка вимагає багато зусиль, енергії та здоров'я [3].
   У "СОС будинках" діти живуть до 14-18 років, а далі дитячою оселею стає молодіжний будинок, який розташовується поруч біля колишнього житла. У таких будинках проживають підлітки, котрі навчаються чи працюють. Молоді люди не залишаються без опіки в "Молодіжних Будинках". Під наглядом фахівців дитина перебуває аж до її повної соціальної самостійності і спроможності. Дітям обов'язково допомагає вихователь. Протягом всього життя вихователь не залишає своїх вихованців, а стає для них найкращим другом. Для кожної дитини складається індивідуальний план догляду і розвитку дитини, в якому беруться до уваги її здібності, враховується індивідуальність і потреби. Кожному вихованцю в "Дитячому Містечку" відкривають у банку особовий рахунок, на який перераховуються усі державні соціальні виплати. Діти, до свого повноліття, самостійно будуть розраховуватись за комунальні послуги, тими кишеньковими коштами, які отримують у дитмістечку. Опираючись на Конвенцію ООН, основна мета такої організації - це дбати про права та інтереси осиротілої дитини.
   Перед адміністрацією "Містечка", Органами опіки і піклування стоїть завдання - визначити, чи дійсно "Дитяче Містечко СОС" буде найкращим місцем для життя і розвитку дитини. Із юридичної точки зору, оформлення опіки є одним із найважливіших питань. Під час прийому дитини в "СОС-родину", обов'язково враховуються її розумові та фізичні здібності; оскільки для дітей з особливими потребами необхідний спеціальний догляд. Якщо дитина вже потрапила в "Дитяче Містечко", то відповідальність за неї повністю перекладається на СОС-матерів та адміністрацію. У "СОС Містечку" дітям дозволяється підтримувати зв'язок з рідними за умови, що таке спілкування не нашкодить дитині. Дітей заохочують до зустрічей, переписки з ріднею. Організація "СОС Містечка" намагається якомога краще забезпечити дітей родинними затишком та комфортом.
   Немає гарантій, що модель "Дитячого Містечка" стане дієвим інструментом для успішного вирішення проблем дітей, які залишилися без батьківського піклування. Проте є хороший шанс. Як показують дослідження, за останні десятиліття, дитина, яка зростає у недбалому і травмуючому оточенні, зазнає значних психологічних змін. Це впливає і на її стереотипну поведінкову реакцію, і на розвиток її здібностей. Варто зазначити, що не кожна дитина у "Містечку" виросте порядною і законослухняною людиною. Організація "СОС Містечка" створює всі можливості для цього, але вплив раннього дитинства, зазвичай, визначає її майбутнє [8].
   "Дитячі Містечка СОС" успішно функціонують в багатьох містах Європи і мають величезний досвід роботи, який забезпечує належний результат. У "Містечках СОС" застосовуються інноваційні підходи і методи у вихованні, кожній дитині надається можливість самореалізуватися, заохочуються і підтримуються її талант і здібності, кожна дитина оточена добротою та теплом. Тут вони здобувають навички для того, щоб стати дорослими і самостійними, успішними і впевненими, повноцінними членами суспільства. За матеріальне благополуччя і фінансові питання відповідає адміністрація "Містечка" та численні благодійні спонсори з різних країн. Проте дуже хотілося б, щоб і в нашій державі знайшлися небайдужі організації, фонди та люди доброї волі, котрі допомагатимуть українським знедоленим дітям [4].
   Зауважимо, що після доволі складних організаційних питань і розбіжностей, в березні 2006 року державним реєстром міськвиконкому м. Бровари Київської області було офіційно зареєстровано нову юридичну особу - "Дитяче Містечко СОС" [4]. Міжнародна соціальна організація "СОС Дитяче Містечко" ставить собі за мету запобігати соціальному сирітству, побудувати домівку і створити родину для багатьох осиротілих діток та забезпечити їм найповнішу реалізацію в гідному майбутньому.
   Отже, як засвідчує світовий досвід, діяльність "Дитячого Містечка СОС" є ефективною формою соціально-педагогічної підтримки дітей, позбавлених батьківського піклування за багатьма параметрами. До його особливих характеристик можна віднести, що це:
   • абсолютно нова форма влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування;
   • спостереження за соціальним сиротами протягом всього їхнього життя;
   • унікальна організації, співдружність дітей і дорослих, поєднання виховного закладу та однодумців у соціальній галузі;
   • виховання дітей за допомогою "СОС-мами", основної фігури у "Дитячому Містечку", є яка стає для дітей символом захисту;
   • найбільша міжнародна соціальна, нерелігійна, неполітична, благодійна організація у сфері забезпечення прав дитини, її навчання і виховання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Загальна Декларація прав людини.
2. Пєша І.В. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (проблеми реформування). - К.: Логос, 2000. - 87 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com