www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особистісна зрілість студентів: психодіагностичне забезпечення дослідження
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особистісна зрілість студентів: психодіагностичне забезпечення дослідження

О.А. Лукасевич

ОСОБИСТІСНА ЗРІЛІСТЬ СТУДЕНТІВ: ПСИХОДІАГНОСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

   В статті розглянуто методологічні основи дослідження феномену особистісної зрілості. Визначено та охарактеризовано діагностичний інструментарій для дослідження особистісної зрілості відповідно до структурної організації означеного феномену.
   Професійна діяльність є невід'ємним компонентом взаємодії сучасної людини з суспільством. Завдяки залученню до професійних відносин особистість має можливість реалізувати свій внутрішній потенціал в зовнішньому суспільному середовищі та відчути власну цінність та необхідність від зробленого в суспільство внеску. Така реалізація можлива шляхом поступового професійного просування і виконання більш складної та відповідальної роботи внаслідок вдосконалення професійних навичок і підвищення професійної майстерності в умовах навчання у вищому навчальному закладі. Водночас, молода людина, яка в подальшому претендує на визнання її високого професійного рівня, сама повинна постійно розвиватися, удосконалюватися, використовуючи при цьому свій творчий потенціал, повсякчас прагнути досягати нових вершин у особистісному розвитку.
   Тому актуальним для сучасної соціально-психологічної науки постає завдання допомогти людині, по-перше, повністю усвідомити власний потенціал, по-друге, створити умови для самореалізації кожної особистості під час навчання у вищому навчальному закладі. Для розв'язання цього практичного завдання необхідно з'ясувати суб'єктивний механізм та соціально-психологічні аспекти процесу досягнення особистісної зрілості людини.
   Мета статті - теоретичний аналіз проблеми досягнення особистісної зрілості у період навчання у вищому навчальному закладі та розробка діагностичного інструментарію вивчення цього феномена.
   Проблема особистісної зрілості зумовлена не лише складністю й суперечливістю даного феномену, а й недостатньою визначеністю методологічних засад роботи з таким предметом, недостатньою опрацьованістю поняттєвого апарату, багатозначністю слів, які застосовуються для опису й аналізу даного явища.
   У зв'язку із розумінням особистісної зрілості як інтегративної характеристики, що позначає відповідність рівня розвитку особистості певній онтогенетичній нормі, виникає ряд теоретико-методологічних нюансів дослідження даного феномену.
   По-перше, це стосується складного питання взаємозв'язку соціального середовища і особистості. Так, особистісно зріла людина з точки зору соціальних очікувань і норм одного суспільства (культури), може здатися незрілою з позиції інших. Тому, методологія дослідження особистісної зрілості повинна враховувати характеристики конкретного соціального середовища, у якому відбувається формування і реальна життєдіяльність людини.
   По-друге, проблема вимірювання особистісної зрілості - це проблема співвідношення дискретного і континуального. Окремі дії, вчинки і переживання особистості можуть свідчити про високий або низький, достатній або недостатній рівень особистісної зрілості. Завдання полягає у тому, щоб кваліфікувати не лише сам факт динаміки відповідних властивостей, а й віднайти саме ті властивості, що свідчитимуть про зміни процесу досягнення особистісної зрілості.
   По-третє, оцінювання особистісної зрілості ускладнюється через гетерохроність дозрівання окремих її компонентів, тим більше що надзвичайно складно визначити ступінь цієї нерівномірності. Незрозуміло, що відбувається з особистісною зрілістю, якщо до певного необхідного рівня дозріває обмежена кількість її складових; якою конкретно повинна бути їх кількість і співвідношення тощо.
   Не менш складне завдання при дослідженні особистісної зрілості становить не лише питання про достатність кількості "дозрівших" окремих компонентів, а й проблема достатності того чи іншого рівня вираженості, розвинутості кожного компонента структури особистісної зрілості з метою кваліфікації людини як особистісно зрілої.
   Водночас, гетерохроність розвитку компонентів особистісної зрілості, яка обумовлює труднощі при її дослідженні, доповнюється іншими не менш складними проблемами: нелінійність життєвого шляху особистості, можливість виникнення життєвих криз, відома оборотність розвитку - все це ускладнює як визначення сутності особистісної зрілості, так і методів її дослідження.
   З метою теоретико-методологічного поєднання феноменологічного та реально-практичного аспектів дослідження, ми звернулися до категорії вчинку, що системно структурується на психологічному, життєвому і духовному рівнях. Застосування вчинкового принципу у тлумаченні змісту психічного дає змогу розкрити психічне у його своєрідності, багаторівневості, цілісності, автономності й водночас відкритості буттю, тобто розкрити не тільки власне загальнопсихологічні, а й вікові, екзистенціальні та інші характеристики людини. Застосовуючи психологічну модель вчинку до вивчення феномену особистісної зрілості, з'являється можливість поєднати засоби теоретичного та емпіричного дослідження вчинкових характеристик особистісної зрілості людини.
   Так, В.А. Роменець, досліджуючи вчинок на філософсько-психологічному рівні, виокремлює його як самостійний за своїм механізмом акт відношення людини й світу. Він наголошує, що в основі вчинку лежать дві причини: внутрішня, що міститься у людини, і зовнішня, пов'язана з освоєнням зовнішнього світу, коли і здійснюється і не здійснюється призначення людини, оскільки діє подвійна детермінація. Специфіка вчинкової комунікації полягає у особистісному виділенні людини зі світу, коли "особистість включає в себе не тільки вузьку суб'єктивність, а й усі свої знання та уявлення про світ, усе пізнане, відоме, все, що виникає у сприйманні, об'єктивуючи, "проектуючи" це сприйняте назовні". Зважаючи на це, здійснення вчинку розглядається як подія в житті, духовне зростання, перетворення, встановлення нових відносин зі світом [5].
   Очевидно, у теоретико-методологічному форматі "вчинок" набуває набагато ширших характеристик і форм, вищої якості і смислу. Це підґрунтя для всебічного розкриття особливостей досягнення людиною особистісної зрілості. Обрання вчинку як основного механізму досягнення особистісної зрілості, робить його не лише основою теоретичного мислення, а й способом і методом експериментального дослідження.
   Важливою умовою психологічного дослідження особистісної зрілості полягає в тому, що сукупність методів повинна бути організована у відповідності з уявленням про психологічну структуру вчинку.
   В.О. Татенко запропонував розглядати вчинок як структурне і динамічне утворення, що поєднує в собі такі компоненти: постановка мети, вибір засобів, прийняття рішення, виконання дії, рефлексія, закріплення досвіду.
   Доповнюючи уявлення про вчинок ще поняттям ситуації, яку В.А. Роменець розглядає як систему умов і передумов, що можуть породжувати ту чи іншу мотивацію, а також проектуючи понятійний конструкт "вчинок" - "особистісна зрілість", ми конкретизуємо сутність поняття особистісної зрілості через визначення таких його структурних компонент: ситуація, постановка мети, вибір засобів, прийняття рішення, виконання дії, рефлексія, закріплення досвіду. Детальний розгляд особливостей  проявів кожного з цих компонентів дозволяє визначити, з одного боку, "перевершувальний" зміст різних компонентів, з іншого -певні труднощі особистості у реалізації своїх намірів і задумів, що може свідчити про певний кризовий стан, недостатність досвіду діяння тощо. В результаті, компоненти структури особистісної зрілості виступають своєрідними корелятами особистісної зрілості і дозволяють кваліфікувати якісні, характерологічні ознаки міри, рівня, зрілості, цілісності особистості.
   Вищеназвані компоненти характеризують як зовнішній життєвий світ особистості, так і внутрішній, оскільки лише у зміні взаємовідношень між людиною і зовнішнім світом, у їх взаємодії розвиваються ті чи інші психічні процеси, формуються властивості особистості, проявляються психічні стани. Вчинок, як опосередковуюча ланка між людиною і світом, виражає спосіб існування людини у світі.
   Тому для виконання нашого дослідницького завдання необхідно обрати і обґрунтувати такі методи дослідження, які б діагностували мотиви поведінки особистості та її внутрішній психологічний зміст. А для цього, перш за все, ми повинні конкретизувати уявлення про особистісну зрілість через розкриття особливостей кожної з компонент в її структурі.
   Отже, у структурі особистісної зрілості ситуативна компонента визначає, по-перше, здатність особистості виокремити себе із середовища, по-друге, усвідомити і пережити зміст ситуації, її можливих (як негативних, так і позитивних) наслідків, по-третє, -здійснити вибір відносно того чи іншого вектора розв'язання ситуації.
   Наступний компонент "постановка цілі" визначається здатністю людини серйозно і водночас креативно підійти до вирішення проблемної ситуації, визнати необхідність активної соціально відповідальної дії, тобто людина повинна бути внутрішньо переконаною у необхідності здійснення вчинку.
   У структурі особистісної зрілості "вибір засобів" ми розглядаємо як здатність людини віднайти найбільш оптимальні, ефективні та адекватні засоби шляхом творчого пошуку. Проте, обрані засоби повинні не тільки бути строго підпорядковані поставленій меті, а й враховувати наявні можливості особистості.
   "Прийняття рішення" ми інтерпретуємо як готовність визначитись у своїх внутрішньому і зовнішньому світах, адекватно співвіднести свої можливості з динамікою ситуаційних змін і творчо та відповідально прийняти рішення щодо своїх дій [4].
   Дієва компонента передбачає актуалізацію попередніх компонентів структури особистісної зрілості у різних формах творчої, відповідальної, продуктивної і суспільно-корисної діяльності, тобто здатність людини послідовно і неухильно виконати прийняте рішення, незважаючи на можливі перешкоди.
   Рефлексивний компонент визначається здатністю до самостійної, критичної, адекватної, об'єктивної, конструктивної оцінки вдіяного. Іншими словами, здатністю проаналізувати відповідність виконаної дії поставленій меті, прийнятого рішення -вчинковій ситуації.
   Останній компонент у структурі особистісної зрілості "закріплення досвіду" характеризує спроможність особистості все успадковане і набуте креативно інтегрувати у власному досвіді, що надає можливості для подальшого самоперевершування особистості.
   Методика та організація дослідження. Для діагностики особистісної зрілості студентів, виявлення рівня їх особистісного розвитку використовувався комплексний методичний інструмент, спрямований на визначення особливостей розвитку кожного з компонентів структури особистісної зрілості.
   Отже, програма експерименту передбачала застосування наступного комплексу методик: "Мотиваціний тест Хекхаузена" [7], "Життєвий вибір" Л.С. Кравченко [2], "Ціль-Засіб-Результат" А.А. Карманова [6], 'Тест смисложиттєвих орієнтацій" Д.О. Леонтьева [3], "Оцінка рівня творчого потенціалу" В.І. Андреева [1], методика діагностики рівня морально-етичної відповідальності особистості (І.Г. Тимощук) [9], "Визначення типів психологічних механізмів самоконструювання суб'єкта" (А.В. Маричева) [6].
   Для отримання інформації стосовно ситуативної компоненти застосовували "Мотиваціний тест Хекхаузена". Діагностичні можливості даної методики пояснюються тим, що зображені ситуації, по-перше, викликали у людини стан підвищенної психічної напруги, яка знижує здатність маскувати свої справжні почуття та наміри, по-друге, дозволили визначити психологічну залежність від ситуації та спосіб її вирішення, по-третє, дослідити силу і спрямованість мотивів людини (мотивація досягнення успіху/мотивація уникнення невдач).
   Процедура проведення дослідження за цією методикою полягала у тому, що обстежуваним пропонується стимульний матеріал (шість малюнків із зображенням фрагментів службово-виробничих ситуацій) і дається завдання скласти за кожним із малюнків невелике оповідання, в якому послідовно розкриваються відповіді на наступні запитання: якою є ситуація на малюнку, що відбувається і хто ці люди; яким чином виникла ця ситуація , що відбулося перед цим; про що думає кожна зображена на малюнку людина, чого бажає; що відбуватиметься в подальшому, чим все закінчиться.
   Проекція особистісних переживань, ідентифікація з певним героєм та ситуацією в цілому, дозволяє визначити:
   - наявність протиріч, колізій та їх зміст;
   - особливості відношення до ситуації;
   - конкретний спосіб вирішення ситуації;
   - силу і спрямованість мотивів людини;
   - наявність перспективи.
   При обробці отриманого фактичного матеріалу ми скористалися як кількісними показниками з метою внутригрупового ранжування на предмет виявлення осіб з превалюванням тієї чи іншої мотиваційної спрямованості, а також якісними показниками з метою виявлення змістовної сторони вчинкової ситуації, наявності "проблемного поля", в якому перебуває піддослідний.
   Для з'ясування психологічних факторів, що впливають на оцінку та розуміння ситуації, використовували методику "Життєвий вибір" Л.С. Кравченко. Життєвий вибір розглядається автором як важливий момент життєвого шляху, що передбачає прийняття і реалізацію рішення, спрямованого на утвердження певної життєвої цінності. Л.С. Кравченко визначена змістовно-смислова складова життєвого вибору, в основі якої лежить детермінуюча вибір цінність. Саме цю складову ми використовували як значимий в аспекті переходу від ситуації до постановки мети мотиваційний показник.
   Проте, це не означає, що ціннісна регуляція приписує особистості конкретних вчинків або життєвих подій, які повинні бути здійсненими, а лише вказує на загальні, принципові життєві імперативи, конкретна реалізація яких повністю є прерогативою суб'єкта. При цьому дані цінності не актуалізуються в свідомості суб'єкта постійно, при кожному вчинковому акті чи рішенні, вони спрацьовують в ситуаціях важливого життєвого вибору, коли особистість знаходиться "на роздоріжжі". Тому "ціннісні орієнтації особистості обумовлюють вибір тієї чи іншої лінії поведінки, тих чи інших значущих вчинків впродовж життєвого шляху в цілому. Вони виступають вищим регулятором життя відповідно до потреб, життєвих планів і мотивів поведінки".
   Отже, зміст методики передбачав визначення найбільш значущих здійснених піддослідним життєвих виборів із зазначенням набутих або втрачених цінностей, що дало змогу діагностувати прояви суб'єктності особистості на життєвому шляху, її здатність керувати своїм життям.
   При аналізі результатів та їх наступної інтерпретації виділяються три види цінностей:
   • адаптивні - це ті цінності, що сприяють адаптації і соціалізації особистості (сім'я, робота, навчання);
   • індивідуальні - цінності, які сприяють індивідуалізації особистості (психологічні якості особистості);
   • суб'єктні - цінності, що відображають екзистенційні стани особистості (свобода, вибір, творчість, любов тощо).
   Адаптивні цінності є показником мотиву самовираження, соціальної презентації індивіда, в той час як індивідуальні цінності визначають спрямованість на внутрішнє зростання, самовдосконалення. Однак без зазначення на суб'єктні цінності не можна говорити про сформованого суб'єкта психічної активності, відтак наявність суб'єктних цінностей є показником особистісної зрілості людини.
   Як результат застосування методики “Життєвий вибір” Л.С. Кравченко, розглянуто:
   • три види цінностей (адаптивні, індивідуальні, суб'єктні) по вищевказаним критеріям та їх кількісне співвідношення;
   • дійсне зазначення того, що це вибір, а не незалежні від людини обставини;
   • кількість вказаних цінностей і різниця між втраченими і набутими цінностями.
   Для більш точного визначення особливостей таких компонентів структури особистісної зрілості як постановка цілі, вибір засобів, прийняття рішення, виконання дії та оцінка результату, використовували методику "Ціль-Засіб-Результат" А.А. Карманова. В основу його покладений загальнонауковий базис Ціль-Засіб-Результат, який відображає основні етапи проходження дієвого компонента моделі особистісної зрілості. Отже, спочатку особистість синтезуючи велику кількість інформації щодо проблемної ситуації та конкретизуючи власні мотиви, визначає ціль вчинкової діяльності, потім обирає засіб, тобто той ресурс, який особистість готова використати для досягнення цілі. Наприкінці вчинкової діяльності відбувається активізація результату - того, якого досягла особистість.
   Однак, як зауважує В.О. Татенко, необхідність діяти нерідко викликає коректування мети, обраних засобів, прийнятого рішення і, як наслідок, відмову від запланованого, перегляд свого рішення. Багато твердих намірів, в основі яких лежать навіть особистісно значимі мотиви і соціально схвалені засоби, іноді так і не знаходять свого втілення у конкретному результаті, а якщо і здійснюються, то несвоєчасно, неоптимально, що надає всій діяльності негативного характеру.
   З метою виявлення наявності або відсутності в житті людини цілей у майбутньому, що надають життю осмисленості і спрямованості, застосовували "Тест смисложиттєвих орієнтацій" Д.О. Леонтьева (адаптована версія тесту "Ціль в житті" Дж. Крамбо і Л. Махолика).
   В основі даної методики представлені дві групи факторів, що розглядалися як складові смислу життя особистості. До першої групи належать саме смисложиттєві орієнтації - ціль в житті, насиченість життя і задоволеність самореалізацією. Друга група факторів характеризує внутрішній локус контролю, що, з одного боку, визначає загальне переконання у тому, що контроль можливий, а, з іншого - віру у власну здатність здійснювати такий контроль.
   Відтак, за допомогою цієї методики визначаються показники наступних субшкал:
   1) ціль в житті - наявність в житті піддослідного цілей, які надають життю змістовності, спрямованості і часової перспективи;
   2) життєвий процес або інтерес і емоційна насиченість життя -сприймання піддослідним процесу свого життя як цікавого, емоційно насиченого і змістовно наповненого;
   3) результативність життя або задоволеність самореалізацією -оцінка пройденого відрізку життя відчуття того, наскільки продуктивним і змістовним був прожитий етап;
   4) локус контролю - Я (Я- господар життя) - достатня свобода вибору при побудові свого життя у відповідності до власних цілей і уявлень про його смисл;
   5) локус контролю - життя або керованість життя - переконання у здатності контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх у життя.
   Загальний показник цінності життя може розглядатися як інтегральний показник сенсу життя особистості, оскільки він визначає, по-перше, ступінь усвідомлюваності індивідом того, що з ним відбувається, по-друге, ступінь переконаності особистості у тому, що вона здатна впливати на розв'язок подій, зокрема приймаючи самостійні, відповідальні рішення в ситуаціях життєвого вибору.
   Так, згідно з Дж. Крамбо, автором методики, низький рівень осмисленості життя обумовлює високу мотивацію до пошуку смисложиттєвих цілей. Тому зріла особистість не зупиняється на досягнутому, а знаходиться у постійному творчому пошуку шляхів самореалізації. Здатність до вчинкової життєтворчості розуміється і переживається особистісно зрілою людиною як основна мета і цінність життя.
   Певна річ, вчинок як творчий акт зрілої особистості передбачає наявність у суб'єкта здібностей, знань та вмінь, завдяки яким створюється оригінальний та унікальний продукт. У творчому акті людина виявляє свою власну неповторну сутність, розкриває свій дар осягати існуюче та створювати нове. Тому вчинок як творчий процес є проявом індивідуальності людини. Завдяки йому людина виражає себе, свій внутрішній світ, змінюючи його.
   Саме в процесі досягнення особистісної зрілості кожний етап вчинювання людини стає творчим актом, в якому не просто виявляються активність людини щодо певних явищ світу та здатність певним чином реагувати на їхні сутнісні впливи. Як справедливо зазначає І.П. Маноха, в кожному окремому акті діяння та вчинювання людина створює нову сутність, народжує новий зміст, новий світ [5].
   Відтак, необхідною умовою дослідження особистісної зрілості є визначення рівня розвитку творчого потенціалу особистості. Даний аспект передбачає дослідження потреби особистості у самоактуалізації та самореалізації, у розкритті та розширенні своїх творчих можливостей.
   Методика "Оцінка рівня творчого потенціалу" В.І. Андреева спрямована на самооцінювання особистісних якостей людини, що характеризують певний рівень розвитку творчого потенціалу особистості. На основі результатів самооцінювання побудовано профіль творчих якостей і визначено тип творчої особистості. Таким чином, дана методика дозволила визначити загальний рівень творчого потенціалу особистості.
   Крім того, процес життєдіяльності вимагає від зрілої особистості актуалізації та конкретного зовнішнього прояву моральних якостей у діях та вчинках, а також контролю та відповідальності за специфіку своїх особистісних інтенцій. Для дослідження цих особливостей особистості використовували методику діагностики рівня морально-етичної відповідальності особистості (І.Г. Тимощук). Даний особистісний опитувальник дозволяє отримати інформацію щодо структури і особливостей сформованості морально-етичної сфери людини, зокрема оцінити індивідуальний рівень розвитку морально-етичної відповідальності особистості.
   Безумовно, почуття відповідальності виникає на основі реальної взаємодії особистості і суспільства, і виражається у свідомому підкоренні своєї поведінки суспільним вимогам особистісним нормам, у прагненні не порушувати їх. Разом з тим, контроль і відповідальність за специфіку своїх особистісних інтенцій несе фактично сам суб'єкт діяльності. Усвідомлення і визнання необхідності відповідати за свої вчинки, здатність помічати і виправляти недоліки у власній поведінці визначають позицію людини у суспільстві. Саме почуття відповідальності свідчить про ступінь розуміння особистістю свого місця у соціальному оточенні і значення правильного вибору форм поведінки.
   З огляду на викладене, відповідальність виступає як інтегральна якість особистості, що характеризується усвідомленням і переживанням нею своїх обов'язків і загальних норм моралі, а також правильною орієнтацією в умовах постановки мети, вибору засобів її досягнення, передбаченням результатів своєї діяльності, тобто відповідальністю за вчинки перед самим собою, іншими людьми і суспільством в цілому.
   Метою методики діагностики рівня морально-етичної відповідальності особистості виступало визначення ступеня розвитку її структурних показників: рефлексія на морально-етичні ситуації, інтуїція в морально-етичній сфері, екзистенціальна відповідальність, морально-етична мотивація, альтруїстичні емоції, морально-етичні цінності. Сумування результатів, отриманих по даним шкалам опитувальника визначає індивідуальний рівень розвитку відповідальності особистості.
   Отже, розглянувши особливості діагностування основних компонент структури особистісної зрілості, зазначимо, що поряд із вчинковістю, важливим показником особистісної зрілості нами визначено суб'єктність. На думку В.О. Татенко, учинкове довизначення людини як суб'єкта життєдіяльності надає йому необхідної і достатньої сутнісної конкретизації, оскільки наповнює індивідуальне природним для людини соціальним змістом і смислом [8]. Відповідно до цього, необхідним стає визначення вкладених особистістю у вчинок сутнісних сил, тобто визначення рівня готовності особистості до здійснення вчинків.
   За допомогою методики "Визначення типів психологічних механізмів самоконструювання суб'єкта" (А.В. Маричева) дослідили особливості функціонування механізмів суб'єктної активності особистості: самооцінювання, самоформування, самоідентифікація, самопрезентація, самосхвалення. На нашу думку, цілісна картина взаємодії суб'єкта з оточуючою середою детермінована особливостями функціонування означених механізмів суб'єктної активності, тобто саме сукупне функціонування даних механізмів передбачає функціонування психологічного механізма самоконструювання суб'єкта, що визначає спосіб його реагування на соціальний простір.
   Що стосується даної методики, то вона включає в себе сім шкал відповідно до семи аспектів суб'єктності особистості, які формуються в результаті нормального або порушеного функціонування певного механізму суб'єктної активності.
   Кожна шкала методики біполярна: один полюс відображає недорозвинуте і порушене, інший - компенсаторне функціонування механізму. Означені сім шкал відповідають чотирьом факторам (активності / пасивності, відмінності / тотожності, адекватності / неадекватності, соціопатії / соціальної бажаності), поєднання яких визначають тип суб'єктності: інверсна, нарцисична, інфантильна, сімбіотична, відчужена, похідна.
   Таким чином, дана методика дозволяє проводити діагностику інтегрального показника кожного типу суб'єктності, що характеризує вирішення суб'єктом певного завдання на кожному із етапів здійснення вчинку.
   Висновки. Запропонована нами батарея діагностичних методик охоплює ситуативну, мотиваційну, дієву та післядієву складові особистісної зрілості, що дає нам можливість встановити ідеальний ступінь готовності особистості до звершення відповідального вчинку.
   До того ж, апробація та аналіз методів діагностики рівня особистісної зрілості дозволили зробити висновок про доцільність їх застосування у нашому дослідженні та перейти до питання вивчення особливостей процесу досягнення особистісної зрілості студентами вищого навчального закладу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андреев В.И. Проверь себя. - М., 1994. - 64 с.
2. Кравченко Л.С. Биографическое интервью “Жизненный выбор” // Life-line и другие методы исследования жизненного пути. -М., 1993.-С. 74-82.
3. Леонтьев Д.А. Тест смысложизненных ориентации. - М.: Смысл, 2000.-18 с.
4. Людина. Суб'єкт. Вчинок. - К.: Либідь, 2006. - 360с.
5. Основи психології. - К.: Либідь, 2006. - 632 с.
6. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. -Самара, 2002. - 672 с.
7. Собчик Л.Н. Мотивационный тест Хекхаузена. - СПб.: Речь, 2002.- 16 с.
8. Татенко В.О. До проблеми автентичності людського буття: вчинкова парадигма / Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. 36. наук. Праць до 10-річчя АПН України. - 4.1. - Харків: "ОВС", 2002.
9. Тимощук И.Г. Диагностический инструментарий исследования некоторых аспектов ответственности у студентов-психологов. - Практична психологія та соціальна робота. - № 8. - 2004. - С. 37-40.
10. Ткаченко О. Теоретико-методологічна концепція "справа життя" / Соціальна психологія. - № 4, 2007. - С.37-54.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com