www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні особливості прояву емоційного вигорання військовослужбовців державної прикордонної служби
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні особливості прояву емоційного вигорання військовослужбовців державної прикордонної служби

Б.П. Томчук

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ

   Стаття присвячена вивченню проблематики професійно психологічної деформації, зокрема одного з найбільш поширених її різновидів — професійного вигорання. Динаміка змінення вираження "емоційного вигорання" військовослужбовців-прикордонників розглядається у змісті та рівні вираженості психічних станів.
   Ключові слова: працездатність, професійна деформація, емоційне вигорання, психічні стани.
   Соціально-економічні процеси, які відбуваються в Україні, суттєво впливають на забезпечення рівня її державної безпеки. Вони потребують нових підходів до розбудови Прикордонних військ. Зміни на кордонах, надання Прикордонним військам України статусу з координації дій державних структур на кордоні, зростання напруженості на ряді його ділянок, напружена боротьба з нелегальною міграцією, контрабандою, транснаціональне розповсюдження наркотичних речовин висувають підвищені вимоги до підготовки військовослужбовців-прикордонників у сучасних умовах.
   Програмою розвитку системи комплектування, підготовки та роботи з персоналом Державної прикордонної служби України на період до 2015 року передбачено впровадження психологічних методик і технологій із метою більш якісного та надійного психологічного забезпечення службової діяльності персоналу органів охорони державного кордону та, окремим завданням, розробку і впровадження методики виявлення в особового складу органів охорони державного кордону професійної психологічної деформації, зокрема одного з найбільш поширених її різновидів - професійного, емоційного вигорання [1; 6], який отримав статус " хвороби " соціальних і комунікативних професій.
   Цей синдром виникає в умовах інтенсивної професійної взаємодії суб'єкта професійної діяльності під впливом чисельних зовнішніх та внутрішніх факторів та розвивається на підґрунті хронічного стресу в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без "розрядки" або „звільнення " від них.
   У вітчизняній психологічній науці вже існують наукові доробки, які присвячені феномену професійного вигорання в сфері педагогічної діяльності, професійної діяльності психологів-консультантів. Проводяться дослідження "професійного вигорання" працівників пенітенціарної системи.
   Актуальність дослідження проблематики професійного вигорання військовослужбовців зумовлена:
   - високою вірогідністю формування та розвитку професійного вигорання у військовослужбовців Державної прикордонної служби України під впливом складних умов їх професійної діяльності;
   - недостатнім вивченням проблеми професійного вигорання у військовослужбовців Державної прикордонної служби України;
   - відсутністю надійних, ефективних та перевірених методик психологічної профілактики та корекції професійного вигорання у військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
   Виходячи з такого розуміння проблеми, було окреслено мету даного дослідження - теоретичне обгрунтування та емпіричне вивчення особливостей прояву емоційного вигорання військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
   Дослідження професійного вигорання прикордонників проводилось з метою оптимізації професійної діяльності.
   Говорячи про працездатність людини, як потенційну можливість індивіда виконувати доцільну діяльність на заданому рівні ефективності протягом певного часу, слід сказати, що вона залежить від умов діяльності та психофізіологічних ресурсів індивіда.
   Загальна класифікація працездатності включає два види - загальну як потенційну, максимально можливу працездатність при мобілізації всіх резервів організму; фактичну, яка залежить від поточного стану здоров'я, самопочуття людини, а також типологічних властивостей нервової системи, індивідуальних особливостей функціонування психічних процесів (пам'яті, мислення, уваги, сприйняття), від оцінки людиною значущості та доцільності мобілізації певних ресурсів організму для виконання діяльності на заданому рівні надійності і протягом певного часу при умові нормального відтворення витрачених ресурсів організму [6].
   В процесі виконання роботи людина проходить через різні фази працездатності: 1) фаза мобілізації; 2) фаза входження; 3) фаза оптимальної працездатності (фаза компенсації); 4) фаза нестійкості компенсації (або субкомпенсації; 5 фаза декомпенсації.
   Починаючи з фази субкомпенсації виникає специфічний стан втоми. Ю.Т. Коженцев виділяє два види втоми - фізіологічну та психічну [7]. Фізіологічна виражає, насамперед, вплив на нервову систему продуктів розпаду, що вивільняються в результаті м'язово-рухової діяльності; а психічна характеризує стан перевантаженості самої центральної нервової системи. Зазвичай явища фізіологічної та психічної втоми переплітаються, причому психічна втома, тобто відчуття втомлюваності, як правило, передує фізіологічній втомі.
   Слід додати, що втома супроводжується формуванням комплексу суб'єктивних переживань людини. Специфіка проявів втоми залежить від виду навантаження, локалізації її впливу, часу, необхідного для відтворення оптимального рівня працездатності. В цьому контексті вважаємо доцільним розглянути специфіку феномену професійного вигорання, військовослужбовців зокрема, для того, щоб можна було окреслити його природу та передумови розвитку.
   Професійне вигорання, як синдром, має офіційний статус у Міжнародній класифікації хвороб-10: „273 - проблеми, що пов'язані з ускладненнями управління власним життям, що вказує на відповідність стану професійного вигорання стану передхвороби [9].
   Вітчизняними та зарубіжними психологами підтверджується безпосередній зв'язок психологічних аспектів професійної деформації з феноменом емоційного вигорання.
   Існують також дослідження окремих аспектів синдрому емоційного вигорання у якості основних чинників професійної деформації. Аспекти професійної деформації у дослідженнях західних психологів розглядаються через призму синдрому емоційного вигорання. Парадигма "західного" підходу до проблематики психологічних аспектів професійної деформації базується саме на теорії емоційного вигорання. При цьому семантика "емоційного вигорання " збігається із "професійним вигоранням".
   Синдром емоційного вигорання (СЕВ) - це реакція організму людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що зумовлені її професійною діяльністю. Перші розробки у сфері емоційного вигорання з'явились у США завдяки дослідженням H.J. Freudenberger, американського психіатра, який вперше описав цей феномен. У подальшому психолог K.Maslach визначила стан емоційного вигорання як синдром фізичного та емоційного виснаження, включаючи розвиток негативної самооцінки, негативного відношення до праці, втрату розуміння та співчуття до колег, партнерів, клієнтів [10; 11].
   Залежно від джерела виникнення виокремлюють три основні підходи до опису феномену професійного вигорання. В інтерперсоналістських підходах причиною професійного вигорання вважають асиметрію відносин між робітниками і клієнтами. На думку К. Maslach, психологічна небезпека цих напружених взаємин полягає в тому, що професіонали мають справу з різними негативними людськими проблемами, які важким тягарем лягають на їх плечі [11]. Представники індивідуалістичних підходів вважають, що професійне вигорання найчастіше виникає у робітників соціальної сфери з високим рівнем домагань. W. Paine стверджує, що це виникає тоді, коли високо мотивовані спеціалісти, ототожнюючи себе зі своєю роботою, зазнають невдачі у досягненні своїх цілей і відчувають нездатність досягти чогось значущого. Така робота починає викликати в них розчарування, яке, розвиваючись, призводить до вигорання [12]. Представники організаційних підходів вбачають причину професійного вигорання у факторах робочого середовища, до яких відносять великий обсяг роботи, звужене спілкування з партнерами (колегами, клієнтами, керівництвом), відсутність можливості проявити свою самостійність і творче ставлення до предмету професійної діяльності тощо.
   Вигорання частково є функціональним стереотипом, оскільки дає змогу людині дозувати та ощадливо витрачати енергетичні ресурси. Наукові підходи щодо дослідження професійного вигорання, як результату дії комплексу стресогенних факторів професійної діяльності у вітчизняній психології знайшли свій розвиток у роботі групи вчених під керівництвом С.Д. Максименка [9].
   В даний час не існує єдиних поглядів на зміст та природу професійного вигорання. Певні автори аналізують цей феномен як різновид стресу, в якому партнери по професійний діяльності виступають у якості стресогенних факторів . Інші дослідники не утотожнюють вигорання та професійний стрес, аналізуючи цей феномен не як різновид стресу, а як результат впливу комплексу стресогенних факторів. В.В. Бойко розглядає професійне вигорання як механізм психологічного захисту, що реалізується людиною у формі повного або часткового виключення емоцій в якості реакції на певні психотравмуючі впливи; як набутий стереотип емоційної, найчастіше професійної поведінки [1].
   За результатами досліджень вітчизняних вчених синдром професійного вигорання є реакцією, яка виникає внаслідок довготривалих професійних стресів середньої інтенсивності. Зважаючи на визначення стресового процесу за Г. Сельє (тобто стадій тривоги, резистентності і виснаження), розвинене професійне вигорання можливо вважати підсумком третьої стадії цього процесу, для якої є характерним стійкий і неконтрольований рівень збудження.
   Професійна діяльність прикордонників здійснюється, як правило, у доволі неспокійній, часто екстремальній, емоційно напруженій атмосфері, що вимагає постійної уваги та контролю за взаємодією в системі службових стосунків. За таких умов стрес спричиняється безліччю стресогенів, які безперервно накопичуються в різних сферах життєдіяльності прикордонників. Отже почуття контролю над тим, що відбувається, може мати вирішальне значення. Якщо військовослужбовець реагує адекватним, адаптивним чином, він більш успішно й ефективно діє та підвищує свою функціональну активність і впевненість, у той час, як дезадаптивні реакції ведуть до професійного вигорання. Коли вимоги (почуття службового обов'язку, внутрішня та зовнішня мотивація, організаційні вимоги тощо) постійно переважають над ресурсами, у людини порушується стан рівноваги. Безперервне або прогресуюче порушення рівноваги неминуче призводить до професійного вигорання. Вигорання - це не просто результат стресу, а наслідок некерованого стресу.
   Серйозними проявами професійного вигорання є поведінкові зміни і ригідність. Якщо людина зазвичай балакуча й нестримана, вона може стати тихою і відчуженою. Чи навпаки, людина, що зазвичай тиха й стримана, може стати дуже говіркою, вступати в бесіду будь із ким. Жертва професійного вигорання може стати ригідною у мисленні, що призводить до шаблонності рішень, неадекватної та несвоєчасної реакції на зміни в службовій обстановці, у випадку керівника -волюнтаризму та почуття вседозволеності.
   Посадова особа, яка відчуває на собі дію синдрому професійного вигорання, може намагатися подолати ситуацію, уникаючи емоційності у службових контактах, намагаючись обмежити їх, фізично та подумки дистанціюючись від колег по службі. Врешті-решт це призводить до поглиблення стану вигорання, розвитку депресії на фоні сприймання ситуації як безнадійної. Надалі цілком вірогідними є фізичні наслідки. Проблеми фізичного здоров'я виявляються в різноманітних психосоматичних симптомах: стомлення, головні болі, безсоння, поганий апетит, порушення травлення і т.п. Погіршення психічного здоров'я виявляється в депресії, зниженні почуття самоповаги, дратівливості, безпорадності, тривожності і т.п. Міжособистісні наслідки вигорання тісно пов'язані з погіршенням соціальних і сімейних відносин, а також з ростом числа службових та позаслужбових конфліктів.
   Настановні наслідки полягають у розвитку негативних установок стосовно предмету професійної діяльності, відносин із колегами по службі, керівництвом, громадянами, з якими прикордонник взаємодіє під час виконання службових завдань.
   Виходячи з мети дослідження було розроблено програму емпірико-діагностич-ного дослідження професійного вигорання в діяльності військовослужбовців.
   Вибірку дослідження склали військовослужбовці-контрактники прикордонних застав „Висоцьк" і „Новоугрузька" (п=26) - група А, термін служби котрих не менше п'яти років, та військові старшого особового складу відділень прикордонного контролю „Ягодин-залізнична станція" та „Заболоття" (п=29) -група В, стаж роботи яких перевищує п'ять років.
   Діагностичний блок нашого дослідження склали такі методики: методика діагностики рівня емоційного вигорання В.В. Бойко; методика оцінки психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруженості і комфортності Н.А. Курганского і Т.А. Немчіна; методика оцінки нервово-психічної напруженості, астенії, пониженого настрою Т.А. Немчіна.
   Фіксація показників по кожній із запропонованих військовослужбовцям методик виступила експериментальним матеріалом для інтерпретації і узагальнення даних.
   Дослідження містить проведення вказаного набору методик, при цьому методика діагностики рівня емоційного вигорання військовослужбовців виступила базовою у фіксації даного феномену.
   Так за отриманими даними методики діагностики рівня емоційного вигорання військовослужбовців ми отримали середньогрупові показники кожної з фаз емоційного вигорання, які представлені у Таблиці 1.
   Дані результати свідчать про те, що всі фази емоційного вигорання знаходяться в фазі формування або вже є сформованими.
   Тенденція вираження фаз емоційного вигорання в групі А та в групі В є відмінною: в групі А домінуючою є фаза напруження (середньогрупові показники говорять про її сталу сформованість); а в групі В - найбільш вираженою є фаза резистенції (за середньогруповими показниками фаза знаходить в режимі сформованості) та фаза виснаження (за середньогруповими показниками характеризується як сформована).

Таблиця 1

   Дослідженням виявлено взаємозв'язок ризику розвитку емоційного вигорання в залежності від виду служби з охорони державного кордону: у персоналу підрозділів прикордонного контролю (група В - військовослужбовці відділення прикордонного контролю залізничної станції „Ягодин" та „Заболоття"), які відрізняються високим службовим навантаженням та порівняно тривалішим терміном несення військової служби, ризик СЕВ більший, ніж у персоналу військовослужбовців контрактників.
   Подальший хід дослідження стосувався вивчення прояву особистісних властивостей психічного стану військовослужбовців.
   В результаті проведення методики оцінки психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруженості і комфортності, що надає змістовну інформацію щодо наявності чинників синдрому „емоційного вигорання" були отримані такі середньогрупові показники (див Табл. 1).
   Отримані дані свідчать про певні відмінності в групі А і групі В в плані самооцінювання психічних станів: в групі А домінуюче положення займає психічна активація, а в групі В - інтерес, проте середньгрупові значення цих показників в групі А істотно не відрізняються від показників отриманих в групі В. Середній рівень інтересу та емоційного тонусу прослідковується в групі В, тоді як в групі А, середньогрупові показники рівнів інтересу та емоційного тонусу є вищими. Слід додати, що низькі показники напруженості зафіксовані в групі А, в той час як в групі В рівень цього психічного стану в порівнянні є істотно вищим та згідно з ключем методики, відповідає середньому значенню.
   Що стосується психічного стану комфортності, то за середньогруповими показниками видно, що військові групи А почувають себе більш комфортно, ніж військовослужбовці групи В.
   Для підрахунку статистично значущих відмінностей нами було використано критерій числа інверсій Вілкоксона-Манна-Уітні, який використовується для оцінки відмінностей величин членів двох вибірок.
   Таким чином ми виявили, що статистично значущі показники підтверджують відмінності у переживаннях емоційних станів військовослужбовцями групи А і групи В. Особливо це стосується таких емоційних станів як інтерес та емоційний тонус, які суттєво відрізняються по групам; та емоційного стану напруженості, який переважає в групі В і супроводжує фазу виснаження емоційного вигорання (див Табл. 2).

Таблиця 2

   Для перевірки достовірності отриманих результатів за методикою оцінки психічних станів Н.А. Курганського і Т.А. Немчіна було використано методику оцінки нервово-психічної напруги, астенії та субдепресії, яка дозволяє оцінити психічні стани особистості, що впливають на її продуктивність професійної діяльності.
   Отримані результати свідчать про відмінності в оцінці названих станів в кожній з груп на етапі діагностування. Отримані дані дають нам можливість констатувати факт фактичної відсутності стану субдепресії в групі А та в групі В. Також, виражена тенденція домінування стану нервово-психічної напруги в групі В, проте середньгрупові показники обох груп відповідають середньому степеню вираженості. Астенічний стан домінує в обох групах, що свідчить про наявність можливої втоми у військовослужбовців, проте показники отримані в групі В є вищими порівняно з А-групою (див Табл. 1).
   Підрахунок даних за критерієм Вілкоксона-Манна-Уітні по результатах методики оцінки психічних станів Т.А. Немчіна підтвердив результати попередньої методики, в плані самооцінювання психічних станів (Таблиця 3).
   Таким чином проведене нами емпіричне дослідження дозволило нам констатувати той факт, що для військовослужбовців Державної прикордонної служби України є характерною така форма професійної деформації, як професійне вигорання. Зміст та передумови його розвитку детерміновані рядом зовнішніх (пов'язані з умовами професійної діяльності) та внутрішніх (пов'язані з індивідуальними психологічними характеристиками військовослужбовців-прикордонників) факторів.

Таблиця 3

   З проведеного дослідження ми дійшли висновків, що явище „емоційного вигорання" можна розглядати як певне змінення в структурі психічних регуляторів діяльності. Динаміка змінення вираження "емоційного вигорання" військовослужбовців в групі А та в групі В проявляється у змісті психічних станів.
   Вигорання найбільш небезпечне на початку свого розвитку. “Вигоряючий” співробітник, як правило, майже не усвідомлює своїх симптомів, тому зміни у його поведінці першими помічають колеги. Дуже важливо вчасно помітити такі прояви і правильно організувати систему підтримки для цих співробітників.
   Особливу увагу варто звернути на ідентифікацію тих чинників, які призводять до розвитку цього синдрому, і враховувати їх при розробці профілактичних програм.
   Профілактика вигорання повинна охоплювати широкий спектр заходів, зокрема тих, що дозволяють активізувати особисті ресурси персоналу, щоб ефективно долати негативні наслідки професійних і організаційних стресів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. - М., 1996.-154 с.
2. Булатевич Н.М. Синдром емоційного вигорання вчителя: дис... канд. психол. наук.-К., 2004.-195 с.
3. Зеер Э.Ф., Психология профессиональних деструкции. - М., 2005. - 240 с.
4. Орел В.Е. Феномен “выгорания” в зарубежной психологии: эмпирические исследования /Психологический журнал. - 2001. - Т.22. - №1. - С. 158.
5. Практическая психодиагностика: методики и тесты. - Самара, 1999. - 668 с.
6. Програма розвитку системи комплектування, підготовки та роботи з персоналом Державної прикордонної служби України на період до 2015 року (затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.12.05 №1010).
7. Психология профессионального здоровья. - СПб, 2006. - 323 с.
8. Словарь практического психолога. - Минск: Харвест, 1998. - 800 с.
9. Синдром “професійного вигорання” та професійна кар'єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти. - К., 2006. - 368 с
10. Freudenberger Н. J. Staff Burn-out // Journal of Social Issues. - 1974. - Vol. 30 -P. 159-166.
11. MaslachH.C, The Measurement of Experienced Burnout / H.C. Maslach,S.E. Jackson //Journal of Occupational behavior. - 1981. -Vol. 2. -P. 99-113.
12. Paine W.S. Job Stress and Burnout/ W.S. Paine. - Beverly Hills: Sage, 1982. -P87.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com