www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні особливості розвитку емоційно-вольової сфери молодших школярів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні особливості розвитку емоційно-вольової сфери молодших школярів

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

   Статтю присвячено проблемам психологічного розвитку емоційно-вольової сфери молодших школярів. Особлива увага приділяється емоційним станам молодших школярів.
    Ключові слова: емоційно-вольова сфера, особливості розвитку молодших школярів.
   Емоції - особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відображають у вигляді опосередкованих хвилювань, відчуттів приємного або неприємного, відношення людини до світу і людей, процес і результат його практичної діяльності. До класу емоцій відносяться настрій, відчуття (почуття), афекти, пристрасті, стреси. Це, так звані, „чисті" емоції. Вони включені в усі психічні процеси та стани людини. Будь-які прояви її активності супроводжуються емоційними переживанням. Саме цій актуальній проблемі присвячено нашу статтю.
   Основний зміст статті. У людини головна функція емоцій складається в тому, що завдяки емоціям ми краще розуміємо один одного, маємо змогу, не користуючись мовою, судити про стан один одного та краще преднастроюватись на спільну діяльність та спілкування.
   Вченими доведено, що основні емоції та їх вираз на обличчі, мають природжений характер, як наявність генотипної обумовленої здібності до їх розуміння у живих істот. Добре відомо, що вищі тварини та людина здатні по виразу обличчя сприймати та оцінювати емоційні стани один одного.
   Однак, природженими є далеко не всі емоційно-експресивні прояви. Деякі з них набуваються на протязі життя як наслідок навчання та виховання. В першу чергу, даний висновок відноситься до жестів як способу культурно-обумовленого зовнішнього вираження емоційних станів та афективних відношень людини до будь-чого. Емоційно виражені рухи людини - міміка, жести, пантоміміка - виконують функцію спілкування, тобто повідомлення людині інформації про стан мовця та його відношення до того, що в даний момент відбувається, а також функцію впливу - здійснення певного впливу на того, хто є суб'єктом сприйняття емоційно-виражальних рухів людиною, що сприймає, відбувається на основі співвідношення руху з контекстом, в якому відбувається спілкування.
   У вищих тварин, особливо у людини, виражальні рухи стали тонко диференційованою мовою, за допомогою якої живі істоти обмінюються інформацією про свої стани і про те, що відбувається навколо. Це - експресивна та комунікативна функції емоцій. Вони і є важливим фактором регуляції процесів пізнання.
   Емоції виступають як внутрішнє мовлення, як система сигналів, за допомогою яких, суб'єкт дізнається про потреби чималого значення того, що відбувається. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відображають відношення між мотивами та реалізацією діяльності, що відповідає цим мотивам. Емоції в діяльності людини виконують функції оцінки її руху та результатів. Вони організовують діяльність, стимулюють та направляють її.
   В критичних умовах, при нездатності суб'єкта знайти швидкий та розумний вихід з небезпечної ситуації, виникає особливий вид емоційних процесів - афект.
   Один із істотних проявів афекту полягає в тому, що він, "нав'язуючи суб'єкту стереотипні дії, представляє собою певний спосіб „аварійного" вирішення ситуації: агресію та ін."
   Завдяки емоції, що вчасно виникла, організм має можливість вигідно пристосуватися до оточуючих умов. Він здатен швидко відреагувати на зовнішнє подразнення, ще не визначивши його тип, форму, інші часткові конкретні параметри.
   Емоційні відчуття біологічно, в процесі еволюції закріпилися як, свого роду, спосіб підтримки життєвого процесу у його оптимальних межах та попереджують про руйнуючий характер недоліку або надміру будь-яких факторів.
   Чим складніше організована жива істота, тим більш високу ступінь на еволюційній сходинці вона займає, тим багатіше гама можливих емоційних станів, які вона здатна пережити. Кількість і якість потреб людини відповідає кількості та різноманіттю характерних для неї емоційних хвилювань та почуттів, при чому чим вище потреба за своєю соціальною та моральною значущістю, тим вище пов'язане з нею відчуття.
   Найстаріша за походженням, найпростіша і найбільш розповсюджена серед живих істот форма емоційних переживань - це задоволення, отримане від задоволення органічних потреб, та незадоволення, пов'язане з неможливістю це зробити при загостренні потреби. Практично, всі елементарні органічні відчуття мають свій емоційний тон. Про тісний зв'язок, який існує між емоціями та діяльністю організму, говорить той факт, що будь-який емоційний стан супроводжується багатьма фізіологічними змінами організму.
   Спроби пов'язати ці зміни із специфічними емоціями робилися неодноразово і були спрямовані на те, щоб довести, що комплекси органічних змін, які супроводжують емоційні стани, різняться. Однак, чітко встановити, які з суб'єктивно поданих як неоднакові емоційні хвилювання, якими органічними змінами супроводжуються, не вдалося.
   Ця обставина є істотною для розуміння життєвої ролі емоцій. Вона свідчить про те, що наші суб'єктивні хвилювання не є безпосереднім, прямим відображенням особистісних органічних процесів. З особливостями емоцій, що ми переживаємо, пов'язані не стільки органічні зміни, що їх супроводжують, скільки відчуття, що виникають при цьому.
   Окрім того, певна залежність між специфікою емоційних відчуттів та органічними реакціями все ж таки існує. Вони мають вираження у вигляді наступного зв'язку: чим ближче до нервової системи розташований виток органічних змін, пов'язаних з емоціями і чим менше у ньому чуттєвих нервових закінчень, тим слабкіше виникає при цьому суб'єктивне переживання. Крім того, штучне зниження органічної чутливості призводить до послаблення сили емоційних переживань.
   Основні емоційні стани, що відчуває людина, поділяються на власне емоції, почуття та афекти. Емоції та почуття предзахоплюють процес, спрямований на задоволення потреби, мають ідеаторний характер і знаходяться, ніби на початку нього. Емоції та почуття виражають зміст ситуації для людини з точки зору актуальної в дану мить потреби, значення для її задоволення дії або діяльності. Емоції можуть бути викликані як реальними, так і уявними ситуаціями. Вони, як і почуття, сприймаються людиною в якості її особистих внутрішніх переживань, передаються іншим людям, співпереживаються.
   Емоції відносно слабо проявляються у зовнішній поведінці, іноді зовні зовсім не помітні для сторонньої особи, якщо людина вміє добре приховувати свої почуття. Вони, супроводжуючи той чи інший поведінковий акт, навіть, не завжди усвідомлюються, хоча будь-яка поведінка, як було вже з'ясовано, пов'язана з емоціями, оскільки спрямована на задоволення потреби.
   Емоції та почуття - особистісні утворення. Вони характеризують людину соціально-психологічно. Підкреслюючи саме особистісне значення емоційних процесів, емоційна подія може викликати формування нових емоційних відношень до різних обставин... Предметом любові-ненависті стає усе, що пізнається суб'єктом як причина задоволення-незадоволення.
   Емоції, зазвичай, слідують за актуалізацією мотиву і до раціональної оцінки адекватності йому діяльності суб'єкта. Вони є безпосереднє відображення, переживання відносин, що склалися, а не їх рефлексія. Емоції здатні передбачати ситуації та події, що ще реально не настали, а виникають у зв'язку з уявленнями про пережиті раніше або уявні ситуації.
   Почуття ж носять предметний характер, пов'язуються з уявленнями або ідеєю про деякий об'єкт. Інша особливість почуттів полягає в тому, що вони удосконалюються та, розвиваючись, утворюють ряд рівнів, починаючи від безпосередніх почуттів та закінчуючи вищими почуттями, що відносяться до духовних цінностей та ідеалів.
   Почуття носять історичний характер. Вони різняться у різних народів і можуть по-різному виражатися в різні історичні епохи у людей, що належать до одних і тих самих націй та культур.
   В індивідуальному розвитку людини почуття відіграють важливу соціалізуючу роль. Вони виступають як значущий фактор у формуванні особистості, у особливості її мотиваційної сфери. На базі позитивних емоційних переживань типу почуттів з'являються та закріплюються потреби та інтереси людини.
   Почуття - продукт культурно-історичного розвитку людьми. Вони пов'язані з певними предметами, видами діяльності та людьми, що оточують особистість [1].
   Почуття виконують в житті та діяльності людини, в її спілкуванні з оточуючими, мотивуючу роль. В оточенні навколишнього світу людина намагається діяти так, щоб підкріпити та посилити свої позитивні почуття. Вони у неї завжди пов'язані з працею свідомості, можуть довільно регулюватися.
   Афекти - це особливо виражені емоційні стани, що супроводжуються помітними змінами в поведінці людини, яка їх відчуває. Афект не передує поведінці, а ніби впливає на її кінець. Це реакція, що виникає внаслідок вже виконаної дії і виражає собою її суб'єктивне емоційне забарвлення з точки зору на те, в якому ступені внаслідок здійснення вчинку пощастило досягти поставленої мети, задовольнити потребу, що його викликала.
   Афекти сприяють формуванню у сприйнятті, так званих, афективних комплексів, що виражають собою цілісність сприйняття певних ситуацій. Розвиток афекту підкорюється наступному закону: чим більш сильним є вихідний мотиваційний стимул поведінки і, чим більше зусиль довелося докласти на те, щоб її реалізувати, тим менший підсумок, отриманий внаслідок всього цього, тим сильніше виникаючий афект. На відміну від емоцій і почуттів афекти протікають швидко та бурхливо, супроводжуються різко вираженими органічними змінами та руховими реакціями.
   Афекти, як правило, перешкоджають звичайній організації поведінки, її усвідомленню. Вони здатні залишати сильні і стійкі наслідки у довготривалій пам'яті. На відміну від афектів робота емоцій і почуттів пов'язана з короткочасною та оперативною пам'яттю. Емоційна напруженість, що накопичується внаслідок виникнення афектогенних ситуацій, може підсумовуватися, і рано чи пізно, якщо їй вчасно не дати виходу, призвести до сильного та бурхливого емоційного розрядження, що знімаючи напруження, часто веде за собою відчуття втомленості, депресії.
   Одним з найбільш поширених в наш час видів афектів є стрес. Він представляє собою стан надзвичайно сильного та довготривалого психологічного напруження, що виникає у людини, коли її нервова система отримує емоційне перевантаження. Стрес дезорганізує діяльність людини, порушує хід поведінки. Стреси, особливо коли вони тривалі та часті, чинять негативний вплив не лише на психологічний стан, але й на фізичне здоров'я людини. Вони являють собою головні фактори ризику при проявах і загостренні таких захворювань, як серцево-судинні та захворювання кишкового тракту.
   Пристрасть - це один із видів складних емоційних етапів, що зустрічається лише у людини. Пристрасть являє собою поєднання емоцій, мотивів і почуттів, що зосередились навколо певного виду діяльності або предмета. Об'єктом пристрасті може стати людина [1].
   С.Л. Рубінштейн писав, що „пристрасть завжди має вираження у зосередженості, зібраності сил та нахилів, їх спрямованості на єдину мету. Пристрасть позначає поклик, захоплення, орієнтацію усіх спрямувань та сил особистості у єдиному напрямку, зосередження їх на єдиній меті" [2].
   Отже, було проаналізовано основні види якісно своєрідних емоційних процесів і станів, виконуючих різну роль в регуляції діяльності та спілкуванні людини з оточуючими. Кожен з описаних видів емоцій всередині має підвиди, а вони, в свою чергу, можуть оцінюватися по різним параметрам — наприклад: інтенсивності, тривалості, глибини, усвідомленості, походження, умовам виникнення, впливу на організм, динаміці розвитку, направленості по способу їх вираження. У зовнішній поведінці та нейрофізіологічній основі.
   Емоції, якими б різними вони не здавались, невід'ємні від особистості. Те, що радує людину, що її цікавить, засмучує, хвилює, що здається їй кумедним, більш за все характеризує її сутність, її характер, індивідуальність.
   С.Л. Рубінштейн вважав, що в емоційних проявах особистості можливо виявити три сфери: її органічне життя, її інтереси матеріальні та її духовні, моральні потреби. Він визначив їх відповідно як органічно (афективно-емоційну) чутливість, предметні почуття і узагальнені світоглядні почуття. До афективно-емоційної чутливості відносяться, за його думкою, елементарні задоволення та незадоволення, більшою мірою пов'язати з задоволенням органічних потреб. Предметні почуття пов'язані з оволодінням певними предметами та заняттями окремими видами діяльності. Ці почуття відповідно їх предметам поділяються на матеріальні, інтелектуальні, естетичні. Вони проявляються у захопленні одними предметами, людьми та видами діяльності, і у відвернення до інших. Світогляди почуття пов'язані з мораллю і відношеннями людини до світу, людей, соціальних подій, моральних категорій та цінностей [3].
   Емоції людини, перш за все, пов'язані з її потребами. Вони відображають стан, процес та результат задоволення потреб. Цю думку неодноразово підкреслювали практично всі без винятку дослідники емоцій, незалежно від того, яких категорій вони додержувались. За емоціями, вважали вони, можливо судити про те, що в дану мить хвилює людину, тобто про те, які потреби і інтереси для них є актуальними.
   Люди як особистості в емоційному плані відрізняються одна від одної по багатьом параметрам: емоційної збудливості, тривалості та стійкості виникаючих у них емоційних переживань, домінування позитивних або негативних емоцій. Але більш за все емоційна сфера розвинутих особистостей відрізняється за силою та глибиною почуттів, а також за їх сутністю та предметної відносності. Ця обставина використовується психологами при побудові тестів, призначених для вивчення особистості. За характером емоцій, що у людини викликають уявлення в тестах про ситуації та предмети, події та людей, судять про їх особистісні якості.
   Експериментальним шляхом було встановлено, що на виникаючі емоції більш за все впливають не лише супроводжуючі вегетативні реакції, але й переконання - пристрасна суб'єктивна інтерпретація можливих наслідків впливу на емоції даного стимулу [1]. Через психологічний настрій, когнітивний фактор стало можливим в широких межах маніпулювати емоційними станами людей. Це лежить в основі різноманітних систем терапевтичних впливів розповсюджених в нашій країні за останні роки.
   Питання про зв'язок емоцій і мотивів (емоційних переживань і системи актуальних потреб людини) є не таким простим, яким може здаватися на перший погляд. З однієї сторони, найпростіші види емоційних переживань навряд чи мають для людини виражену мотивуючу силу. Вони або безпосередньо не впливають на поведінку, не роблять її цілеспрямованою, або взагалі її дезорганізують (афекти і стреси). З іншої сторони, такі емоції як почуття, настрої, пристрасті мотивують поведінку, не лише активізуючи її, але й спрямовуючи і підтримуючи. Емоція, що виражена у почутті, бажанні, потягу або пристрасті, неодмінно зберігає в собі спонукання до діяльності.
   Другий суттєвий факт, пов'язаний з особистісним аспектом емоцій, полягає в тому, що сама система і динаміка типових емоцій характеризують людину як особистість, особове значення для такої характеристики має опис почуттів, типових для людини. Почуття одночасно містять в собі і виражають відношення і наміри людини. Крім того, вищі почуття несуть в собі моральний початок.
   Одним з таких почуттів є совість. Вона пов'язана з моральною стійкістю людини, її прийняттям на себе моральних обов'язків перед іншими людьми та наслідувати їм. Сумлінна людина завжди послідовна та стійка у своїй поведінці, завжди співвідносить свої вчинки та рішення з духовними цінностями та цілями, глибоко переживає випадки відхилення від них не тільки у особистісній поведінці, але й в діях інших людей. Такій людині, зазвичай, соромно за інших людей, якщо вони ведуть себе не належним чином. На жаль, ситуація, що склалася у нашій країні така, що бездуховність реальних людських відносин, пов'язаних з розбіжністю в ідеології та реальною поведінкою, стала нормою повсякденного життя.
   Емоції людини проявляються в усіх видах людської діяльності та особливо в художній творчості. Особиста емоційна сфера митця відображається у виборі сюжетів, у манері письма, у способі розробки обраних тем і сюжетів. Все це разом взяте складає індивідуальний своєрід митця.
   Емоції входять до багатьох психологічно складних станів людини, виступаючи як їх органічна частина.
   Такими комплексними станами, що включають мислення, відношення та емоції - є гумор, іронія, сатира і сарказм, які також можна трактувати як види творчості, якщо вони набувають художньої форми.
   Гумор - це емоційний прояв такого відношення до будь-кого або до будь-чого, яке несе в собі поєднання смішного та доброго. Це сміх над тим, що любиш, спосіб прояву симпатії, приваблює увагу. Іронія - це поєднання сміху та неповажного ставлення, частіше за все зневажливого. Таке ставлення, однак, ще не можна назвати недобрим або злим. Сатира містить у собі засудження об'єкту. У сатирі він, як правило, у вигляді непристойному, недобре, зле частіше всього проявляється в сарказмі, який представляє собою пряме знущання над об'єктом.
   Крім названих складних станів та почуттів, слід назвати ще трагізм. Це емоційний стан, що виникає при зіткненні сил добра та зла і перемоги зла над добром. Багато цікавих спостережень, яскраво та життєво правдиво розкриваючих роль емоцій у людських особистісних стосунках описав відомий філософ Б. Спіноза. З деякими з його узагальнень можна посперечатися, заперечуючи їх всеобщність, та те, що вони непогано відображають реальне інтимне життя людей, сумніву не піддається. Ось, що у свій час писав Спіноза:
   „Природа людей більшою мірою така, що до тих, кому погано, вони відчувають співчуття, а кому добре, тому заздрять і ... відносяться з тим більшою ненавистю, чим більше вони люблять будь-що, що уявляють в оволодінні іншою..."
   „Якщо хтось уявляє, що улюблений його предмет знаходиться з будь-яким у такому самому ще більш тісному зв'язку дружби, яким володів лише він, то ним оволодіває ненависть до улюбленого предмету та заздрість до цього іншого..."
   „Ненависть посилюється внаслідок взаємної ненависті і, навпаки, може бути знищена любов'ю..." [1].
   Останнє особливе людське почуття, яке характеризує її як особистість, - це кохання. Про сутність цього почуття в його вищому, духовному розуміння гарно сказав Ф. Франкл. Справжнє кохання, за його думкою, і представляє собою вступ у взаємовідносини з іншою людиною як духовною істотою. Кохання є входженням у безпосередні відносини з особистістю коханого, з його неповторністю.
   Людина, яка кохає по-справжньому, менш за все замислюється про будь-які психічні або фізичні характеристики коханого. Вона замислюється, в основному, про те, чим дана людина є для неї у своїй індивідуальній неповторності.
   Емоції і почуття розвиваються протягом життя людини. Є дві точки зору на це питання. Перша стверджує, що емоції не можуть розвиватися, оскільки вони пов'язані з функціонуванням організму і з такими його особливостями, які є природженими. Інша точка зору виражає протилежну думку - про те, що емоційна сфера людини як і багато інших явищ, розвивається.
   Насправді ці позиції цілком сумісні одна з одною, та невирішальних протиріч між ними не існує. Для того, щоб впевнитися в цьому, досить зв'язати кожну з запропонованих точок зору з різними класами емоційних явищ.
   Елементарні емоції, що виступають як суб'єктивні прояви органічних станів, дійсно змінюються мало. Не випадково емоційність відносять до числа природжених і життєво стійких особистісних характеристик людини.
   Але вже по відношенню до афектів і тим паче почуттів таке ствердження невірне. Усі пов'язані з ними якості говорять про те, що ці емоції розвиваються. Людина, крім того, здатна стримувати природні прояви афектів і, як наслідок, підлягає навчанню. Афект, наприклад, може бути пригніченим свідомим зусиллям волі.
   Отже, удосконалення вищих емоцій та почуттів полягає в особистісному розвитку їх власника. Такий розвиток може йти у двох напрямках.
   По-перше у напрямку, пов'язаних у включенні в сферу емоційних переживань людини нових об'єктів, предметів, людей.
   По-друге, у напрямку підвищення рівня свідомого, вольового керування та контролю своїх почуттів зі сторони людини.
   По-третє, у напрямку поступового включення у моральну регуляцію більш високих цінностей та норм совісті, порядності, відповідальності та ін.
   Проаналізувавши реальні основи і фізіологічні механізми емоцій, можна дійти висновків, що емоції, почуття людини - це більш або менш складні утворення. Почуття мають за основу дані органічної афективної чутливості, але вони не зводяться до них.
   На відміну від сприймань, які завжди дають образ, відображений предмет або явище предметного світу, емоції хоча б чуттєві за своєю основою, але не наочні виражають не якості об'єкту, а стан суб'єкта, модифікації внутрішнього стану індивіда і його відношення до оточуючого. Вони, зазвичай, випливають у свідомості в зв'язку з будь-якими образами, які, будучи ніби насичені ними, виступають в якості їх носіїв.

ЛІТЕРАТУРА

1. Головин С.Ю. Словарь психолога-практика. - Мн.: Харвест, 2003.
2. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. - М.: Педагогика, 1993.-С. 24-25.
3. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. - М., 1989.-Т. 1.-С.21.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com