www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічний портрет як психолого-криміналістичний метод вивчення особистості злочинця
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічний портрет як психолого-криміналістичний метод вивчення особистості злочинця

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ЯК ПСИХОЛОГО-КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ МЕТОД ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦЯ

   У практиці розслідування злочинів найбільш ефективним є використання методики розробки “психологічного” портрету особистості злочинця, що має дуже важливе значення для системи МВС. У статті розглянуто основні принципи та структурно-логічну схему “психологічного” портрету та типологічні схеми вивчення особистості злочинця.
   Ключові слова: особистість злочинця, “психологічний” портрет особистості злочинця, структурно-логічна схема психологічного портрету, вимоги до “психологічного” портрету, типологічна схема особистості злочинця.
   Розробка проблеми особистості злочинця є вельми актуальною для кримінальної психології. Особливо важливим є вивчення злочинця як суб'єкта антигромадського діяння, що вимагає системного розкриття соціальних якостей людини, яка винна в здійсненні кримінально караного діяння, включаючи особливості її психічного складу, що виражають внутрішні передумови здійснення цього діяння, чинники їх формування і шляхи виправлення. В той же час недостатня розробленість системного психологічного знання про особистість злочинця не дозволяє забезпечити необхідний рівень конкретності і продуктивності наукових рекомендацій щодо розв'язання завдань правоохоронної діяльності, який необхідний для їх широкого і плідного використання.
   На думку А. Пастушені психічний склад особистості людини, яка потенційно може скоїти злочин або вже його скоїла, має якісну відмінність від психічного складу особистості законослухняного члена суспільства. Ці відмінні особливості виражаються в наявній сукупності психічних властивостей, які визначають криміногенну потенцію особистості і внутрішні можливості досягнення криміногенної мети, зміст якої нерозривно пов'язаний із зовнішніми умовами й іншими чинниками і способами поведінки. Ці психічні властивості складають сутність цієї сукупності та виражають особистісну прийнятність використання за певними умовами суспільно небезпечного способу досягнення суб'єктивно необхідного результату - задоволення певної потреби або розв'язання проблемної ситуації. Психологічні властивості, що входять до криміногенної сукупності, можуть виявлятися на рівнях механізмів інтелектуальної, емоційної та імпульсивної (у тому числі афектної) регуляції.
   У зарубіжній і вітчизняній літературі існують різні напрями і підходи до вивчення особистісних передумов злочинної поведінки. Наприклад, підхід, що пояснює детерміновану протиправну поведінку переважно генотипічними чинниками, або дослідження, що розкривають особистісні передумови мотивації злочинної поведінки, а також підходи, засновані на виділенні провідної криміногенної властивості (психічної освіти) або комплексу властивостей особистості злочинця. Помітне місце в реалізації даного підходу посідає ціннісно-нормативна концепція особистості злочинця, що розроблена А. Ратиновим та його послідовниками.
   До провідних психологічних особливостей особистості злочинця кримінальні психологи відносять імпульсивність, агресивність, асоціальність, гіперчутливість у взаєминах, соціальну відчуженість, тривожність у поєднанні з негативним змістом ціннісно-нормативної сфери особистості.
   Окремі психічні утворення розглядаються як типові чинники злочинної поведінки. Існує думка, що до них належать завищений рівень домагань і самооцінки, егоцентризм, підвищена образливість, емоційна нестійкість, висока ригідність розумових процесів. Але інші джерела відзначають понижену самоповагу, глибоку розбіжність між реальним і ідеальним “Я”, високу тривожність, схильність до ризику, тенденцію домотатися цілей, ігноруючи небезпеку, дратівливість, підвищену ранимість, злопам'ятність, відчуття власної неповноцінності, потребу самоствердження, владарювання і інші гострі емоційні переживання. У злочинців, схильних до імпульсивного насильства, відзначаються розпливчаті, нереалістичні уявлення про міжособистісні стосунки. Все це свідчить, що наведені властивості особистості являють собою особливості когнітивного стилю особистості, а деякі їх змістові характеристики в різних дослідженнях -протилежність.
   Наукові дослідження, проведені вітчизняними і зарубіжними авторами, розглядають вплив психічних аномалій на злочинну поведінку [1]. їхні висновки полягають в тому, що психічні аномалії не визначають антигромадський зміст поведінки, а виступають лише “каталізаторами” прояву деформацій спрямованості особистості.
   Окрім цього, в кримінолого-психологічній літературі існують підходи, що виділяють особливу підструктуру психологічних властивостей, вплив зовнішніх чинників на злочинну поведінку [2].
   Виходячи з цього, визначимо, що досить актуальною є розробка психологічного портрета злочинця, тобто такий психо лого-криміналістичний метод, який орієнтований на виявлення комплексу відомостей про індивідуальні ознаки і особливості особистості, обставини злочину і наслідки злочинної діяльності, що виявилися в сукупності. Необхідність в розробці психологічного портрета злочинця є досить актуальною при розслідуванні певної категорії неочевидних злочинів на сексуальному Грунті з ознаками садистського катування жертви (евісцерації або потрошіння, посмертних колених і різаних ран, маніпуляцій злочинця з тілом жертви, спричинення каліцтв жертві тощо), у тому числі серійних вбивств; немотивованих підпалів і вибухів; ґвалтувань; ритуальних вбивств тощо. Аналіз наукової літератури дозволяє звернути увагу на те, що при здійсненні інтегрованого психологічного аналізу використовуються такі психологічні принципи [1-5]:
   1. принцип науковості (дотримання науково-обґрунтованих, валідних методів при складанні психологічного портрета);
   2. принцип об'єктивності (розглядання будь-якого протиправного вчинку з урахуванням мотиву дії правопорушника);
   3. принцип всебічності (судово-психологічний аналіз як самого злочину, так й особистості злочинця);
   4. принцип конкретності (урахування індивідуальних особливостей правопорушення та особливостей конкретного правопорушника);
   5. принцип комплексності (взаємоперевірка отриманих психологічних даних і забезпечення достовірності результату дослідження за допомогою спостереження, бесіди, узагальнення незалежних характеристик, психологічного аналізу продуктів діяльності, експерименту, аналізу документів, узагальнення слідчо-судової практики, анкетного опитування, судово-криміналістичної та судово-психолого-психіатричної експертизи тощо).
   6. принцип професійної компетентності (залучення спеціально підготовлених фахівців з цієї галузі знань).
   Відповідно до цих принципів визначимо, що складання психологічного портрета має свій алгоритм, який дозволяє порівнювати, інтегрувати та аналізувати зібрану інформацію. З правової точки зору, портрет є сукупністю поведінкових ознак, які формують характерний спосіб дій або емоційні реакції, що вказують на психологічний стан індивіда.
   Враховуючи зазначене вище, спробуємо скласти структурно-логічну схему психологічного портрету злочинця (схема 1).

Схема 1
Структурно-логічна схема психологічного портрета злочинця

Схема 1. Структурно-логічна схема психологічного портрета злочинця

   Психологічний аналіз слідів і обставин злочину в рамках методики складання психологічного портрета злочинця може ініціювати продуктивні версії про особливі ознаки злочинця, що дозволяють звужувати коло підозрюваних, а також виявляти винного серед осіб, які потрапили в поле зору слідства.
   З урахуванням цих вимог до портрета злочинця фахівці рекомендують включати такі дані [5-7]:
   1) загальну характеристику особистості та переважну мотивацію злочинів;
   2) індивідуальні ознаки особистості - звички, схильності, навички тощо;
   3) вік;
   4) район місця проживання;
   5) район місця роботи, служби, навчання;
   6) часткові характеристики місця ймовірного перебування;
   7) рівень освіти та професійної кваліфікації;
   8) рід занять;
   9) особливості походження (батьківська родина) і особистої історії життя;
   10) сімейний стан;
   11) наявність дітей;
   12) ставлення до окремих видів діяльності - служба в армії, спорт, медицина, робота з людьми тощо;
   13) наявність судимості у минулому;
   14) наявність психічної чи іншої патології;
   15) антропологічні та динамічні характеристики обличчя (тип зовнішності, статура, пантоміміка тощо). Окрім зазначених можуть бути наведені й інші дані.
   Концептуально-психологічний портрет злочинця створюється на основі теоретичного положення про особистісну детермінованість поведінки.
   До встановлення зв'язку між ознаками злочину та злочинця існують два підходи: статистичний (статистика поєднань ознак злочинця з ознаками криміналістичної характеристики злочину (їх сукупності), виявленої за аналогічною категорією розкритих справ) та аналітико-психологічний (розкриття суб'єктивно-особистісного змісту дій злочинця).
   В основу розробки психологічного портрета злочинця (аналітико-психологічний підхід) покладено такі психологічні принципи аналізу події:
   1) елементи криміналістичної характеристики як результати поведінки, реалізованої особистістю в умовах вільного вибору, детермінованого системою як усвідомлюваних, так і неусвідомлюваних спонук і спрямованого на досягнення суб'єктивно бажаної мети;
   2) елементи криміналістичної характеристики злочину як єдина система, системотвірним принципом якої є особистість злочинця в її суб'єктивному відношенні до інших складових елементів криміналістичної характеристики.
   Отже, алгоритм розробки психологічного портрета злочинця охоплює три етапи аналізу події:
   1) криміналістична технологія реконструкції механізму злочину (зовнішній ряд дій злочинця) за слідами та обставинами злочину;
   2) реалізація психологічних прийомів реконструкції ознак злочинця та психологічні прийоми виявлення індивідуальної дії;
   3) реалізація психологічних прийомів реконструкції ознак злочинця та психологічні прийоми інтерпретації індивідуальної дії.
   Етапам складання психологічного портрета відповідають такі прийоми, що складають технологічний алгоритм розробки психологічного портрета злочинця:
   1. прийом реконструкції криміналістичного механізму злочину (ретроспективне відтворення зовнішнього ряду дій злочинця та ситуації злочину);
   2. прийом психологічного моделювання поведінки злочинця;
   3. прийом психологічної інтерпретації поведінки злочинця (індивідуальних дій).
   Таким чином, психологічні прийоми розробки психологічного портрета злочинця дозволяють аргументовано висунути версію про ознаки особистості, яка вчинила злочин. Але необхідно визнати, що існує ризик одержати недостовірні результати при аналізі делікту методом портретування, тому що слідчі віддають перевагу стереотипним судженням та упередженій спрямованості розслідування.
   Згідно з думкою С. Богомолове! та В. Образцова [4] об'єктивність висновків про особистість злочинця у психологічному портреті забезпечується такою низкою загальних правил аналізу матеріалів кримінальної справи:
   1. Відмова від передчасних узагальнень і висновків.
   2. Варіативність припущень.
   3. Багаторазовість спостережень (повторюваністю) проявів особливостей особистості в інших обставинах і діях.
   4. Контроль за допомогою інших методів дослідження.
   5. Виявлення суперечностей у логіці дій злочинця, обставинах події.
   6. Системність.
   Що стосується бесіди із свідками, то відзначимо, що вона базується на встановленні психологічного контакту з ними, а тому треба визначити, до якої групи належать ці свідки. Це допомагає систематизувати отриману інформацію, об'єктивно оцінити ситуацію та врахувати вплив реактивних психологічних станів для визначення ступеня адекватності свідчень стосовно події. Зрозуміло, що темперамент, вік, стать, соціальне становище, родинні зв'язки з учасниками подій, шкідливі звички, нормативність поведінки, фізичні хиби (наприклад, поганий зір, слух тощо) свідків значно впливають на алгоритм проведення роботи.
   На основі знань про особливості формування свідчень різних осіб на стадії сприйняття просторово-часових відносин, зовнішності особистості та її дій, про особливості запам'ятовування свідками обставин події, особливості відтворення свідчень тощо відбувається спілкування зі свідками. Все це має найсуттєвіше значення для побудови реальної картини того злочину, що відбувся. На заключному етапі бесіди із свідками психологу необхідно оцінити, проаналізувати та систематизувати отриману інформацію і встановити взаємозв'язок між фактами та злочином, що відбувся.
   У ситуаціях, якщо потерпілий залишився живий, психологу необхідно враховувати його емоційний стан, психологічну готовність до сприйняття психотравмуючого чинника, яким є ситуація вчинення злочину, та психологічні особливості особистості потерпілого. Від цього залежить достовірність психологічного портрета злочинця. За результатами бесіди з потерпілим можна уточнити найдрібніші моменти події, поведінки, емоційних проявів, зовнішності злочинця, які б могли характеризувати його особистість.
   При складанні психологічного портрета злочинця після його затримання можливе використання наступних методів, які дозволяють всебічно та конкретно вивчити його якості, ціннісні орієнтації, життєві позиції тощо - узагальнення незалежних характеристик, вивчення життя і діяльності злочинця, бесіди, спостереження, психодіагностичні заходи тощо.
   Виявити риси характеру, які впливають на способи досягнення цілей (ризикованість, обережність, винахідливість, наполегливість, раціональність тощо), мотиви й стиль діяльності, місце злочинця в ієрархії груп, у сім'ї, на роботі, серед друзів, особливості поведінки в умовах групової діяльності тощо дозволяє метод узагальнення незалежних характеристик, що полягає у збиранні відомостей про особливості поведінки злочинця зі слів людей, які його знають, з письмових свідчень, характеристик з місця навчання, роботи й узагальнення отриманої інформації для визначення стійко повторюваних у повідомленнях різних людей властивостей злочинця. Ті психологічні особливості, на які опитувані вказують частіше, як правило, і є справді об'єктивними і притаманними підозрюваному.
   Одним з основних методів психологічного вивчення особистості через психологічний аналіз життєдіяльності людини є біографічний метод, що полягає у систематизованому нагромадженні відомостей біографічного характеру, аналізі та розгляді фактів із життя людини для з'ясування її психологічної обумовленості мотивами поведінки, мотивацією та цілями дій, а також характерних особливостей, що проявляються у вчинках, когнітивній сфері, характерологічних рисах, вольових якостях та інших психічних властивостях.
   Відзначимо, що при складанні психологічного портрета використовуються різні типологічні схеми вивчення особистості.
   Безсумнівно, типологія у порівнянні з класифікацією є глибшим розподілом на категорії за ознаками, які причинно пов'язані зі злочинною поведінкою особистості. У науковій літературі зазначається, що типологія передбачає вищий рівень пізнання. При цьому умовно виділяють ознаки-прояви й ознаки-причини, які забезпечують змістовний характер розподілу. В основі типології обов'язково лежать істотні ознаки явищ.
   Кримінологічна типологія злочинця, як правило, будується на двох критеріях: характері антисуспільної спрямованості особистості і глибині та стійкості ії асоціальності. Виходячи з першого, злочинців можна поділити на такі типи:
   • з агресивно-зневажливим ставленням до людини та її життя, здоров'я, честі, гідності тощо;
   • з корисливо-егоїстичною мотивацією, пов'язаною з ігноруванням принципу соціальної справедливості і чесної праці;
   • з індивідуалістично-анархічним ставленням до різних соціальних інститутів, своїх громадських, службових, сімейних та інших обов'язків;
   • з легковажно-безвідповідальним ставленням до виконання різних правил техніки безпеки, що проявляється у вчиненні необережних злочинів.
   Окрім такої типології, слід також приділити увагу досить актуальній сьогодні типології злочинця за ознаками антисуспільної спрямованості поведінки, що запропонована А. Сахаровим.

Схема 2
Типи злочинців за ознаками антисуспільної спрямованості поведінки (за А. Сахаровим)

Схема 2. Типи злочинців за ознаками антисуспільної спрямованості поведінки (за А. Сахаровим) 

   За критерієм характеру переваги між соціальною ситуацією та особистістю серед злочинців виділяють такі типи, як послідовно-криміногенний, ситуативно-криміногенний і ситуативний (схема 3).

Схема З
Типи злочинців за критерієм характеру переваги між соціальною ситуацією та особистістю

Схема З. Типи злочинців за критерієм характеру переваги між соціальною ситуацією та особистістю 

   Наприклад, за ознаками антисуспільної спрямованості поведінки в основу типології особистості покладено:
   1. негативне ставлення до життя, здоров'я, честі, спокою тощо, що є основою навмисних агресивно-насильницьких злочинів (вбивств, тілесних ушкоджень, зґвалтувань, образ, а також більшості випадків хуліганства);
   2. корисливі тенденції, що пов'язані з ігноруванням принципу розподілу матеріальних благ за працею, права державної власності та особистої власності громадян (крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини);
   3. індивідуалістичне ставлення до соціальних вимог, службових, сімейних та інших обов'язків (певні господарські злочини, злочини проти порядку управління, правосуддя, військових злочинів тощо);
   4. легковажне, безвідповідальне ставлення до соціальних цінностей та своїх обов'язків (різні злочини з необережності).
   Для детальнішого розгляду та аналізу питання класифікації злочинів та кваліфікації злочинців необхідно використовувати Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.
   Таким чином, під час роботи необхідно дотримуватися того принципу, що психологічний портрет злочинця не обов'язково має вказувати на конкретну особистість. Метою його складання є створення загального уявлення про тип особистості злочинця, вироблення стратегії, пропонування варіантів того, як знайти особу, що вчинила злочин. Якщо слідчі органи мають дані про осіб, які підходять під опис, то психологічний портрет може допомогти розробити тактику ведення допиту, проведення обшуку, затримання тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонян Ю.М. Преступное поведение и психические аномалии / Ю.М. Ан-тонян. - М.: “Юристь”, 1998. - 215 с.
2. Антонян Ю.М. Психология преступника и расследования преступлений. -М.: “Юристь”, 1996. - 336 с.
3. Бандурка A.M. Юридическая психология. - Харьков, 2001. - 640 с.
4. Образцов В.А. Криминалистическая психология. - М., 2002. - 448 с.
5. Пастушеня А.Н. Криминогенная сущность личности преступника: методология дознания и психологическая концепция. - Минск, 1998. - 238 с.
6. Ушатиков А.И. Криминальная психология. - М.,2007. - 496 с.
7. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология. - М., 2003. - 472 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com