www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Сім’я в системі соціальних служб: зарубіжний досвід
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Сім’я в системі соціальних служб: зарубіжний досвід

СІМ'Я В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

   У статті описані різні моделі сімей і діяльність соціальних служб по відношенню до них. Також, в ній розповідається про деякі види підтримки та послуг, які надаються у країнах Західної Європи і США.
   Ключові слова: сім'я, соціальна служба, соціальна робота.
   У всьому світі поняття „соціальна робота" означає прояв гуманності по відношенню до людини. Воно виникло ще в біблійні часи як релігійний обов'язок людини, як система гуманітарних послуг людям які потребують допомогу. Однак, лише в минулому столітті соціальну роботу було визнано самостійною професією яка потребує спеціальної підготовки.
   В той час, в цьому напрямку працювали такі зарубіжні та американські дослідники як М. Річмонд, Джейн Адамс, X. Нортон, Дж. Конопка, Р. Перелман та ін. Вони займалися пошуком загальних основ які б дозволили зрозуміти практичну суть соціальної роботи [1, 16].
   В кінці ХІХ-ХХ століття в країнах Західної Європи і США з'явилися перші школи по підготовці соціальних працівників. І сьогодні, ми вже маємо досвід, накопичений в сфері соціальної роботи, який існує за кордоном уже більше ніж століття. Розвиток соціальної роботи з населенням на Європейському континенті має більш довгу історію. Наприклад, у Великобританії в 16 столітті за часів правління Генріха XIII були видані перші укази які стосувалися соціальних проблем. Вони зобов'язували місцеву владу та церковних діячів робити внески в фонди для бідних. Це була перша спроба перейти від неконтрольованої благодійності до централізованої системи [6, 10,11].
   В інших європейських країнах, таких як Великобританія, Німеччина, Швеція, Фінляндія соціальна робота як система законодавчих, економічних і соціальних гарантій для всіх груп, бере свій початок в той же час як і в США - в кінці XIX століття. Наприклад, в Німеччині Бісмарк приймає ряд соціальних законів аби робітники не створили свої власні. Спочатку був створений закон про страхування на випадок хвороби (1884), потім закон про страхування у випадку інвалідності чи старості.Американські вчені пишуть, що у США федеральне правління довгий час не відчувало відповідальності за благодійність. Звичайно, були створені лікарні та деякі агентства, але як пише Штефан Бечні, в США існувало переконання, що кожна людина сама кує своє щастя і держава не повинна втручатися в її життя, так як тільки Творець визначає долю. Нужду та бідність вважали особистими помилками і лише згодом стали розуміти, що це не так. А тому в 20-ті роки XX століття влада штатів почала робити перші кроки щодо соціальної допомоги. І уже на початку XX століття термін “соціальне забезпечення” набуває чинності. Згодом, поняття “система соціального забезпечення” стало визначати програми і агентства, а термін “соціальна робота” - їх діяльність [6].
   В 1935 році президент Рузвельт видав Закон про соціальне страхування. Дослідники вважають, що саме цей закон став початком сучасної системи соціального забезпечення, і в подальшому, слугував створенню соціальних служб та агентств.
   В даний час, соціальні служби існують у багатьох країнах. Вони переслідують однакові цілі і виконують наступні завдання: надання з боку держави сім'ї певну економічну самостійність; профілактика насильства над дітьми і їх експлуатація; створення різних інституційних форм опіки, а також підтримка неінституціональних форм, зокрема “громадських”. Організаційна структура соціальної служби виглядає так: на рівні певної територіально-адміністративної одиниці існує спеціальна установа соціальної допомоги, що має певні організації типу центрів соціальної допомоги, розташованих в районах, де більшість клієнтів цих центрів проживає. Необхідно підкреслити, що діяльність дитячої соціальної служби в зарубіжних країнах орієнтована не стільки на дитину, скільки на сім'ю в цілому.
   Наприклад, спеціальна установа соціальної допомоги сім'ї і дітям в США пропонує такі види підтримки:
   1. Організація спеціальних груп професійного навчання для батьків, допомога по працевлаштуванню.
   2. Забезпечення нагляду за дітьми, чиї батьки працюють в денний або вечірній час.
   3. Створення і підтримка служб захисту дітей від насильства в сім'ї.
   4. Створення і інспекція дитячих будинків, а також робота з прийомними дітьми, спостереження за адаптацією дитини.
   5. Розвиток служб допомозі дітям у здобуванні освіти.
   Діяльність соціальних служб визначається, в основному, загальнодержавною програмою соціального обслуговування, а також регіональними планами. Також у США існує програма допомоги сім'ям з дітьми на утриманні. Окрім грошових виплат сім'ям надаються перераховані вище послуги, причому безкоштовно. Сім'ї, що не входять до числа користувачів вказаної програми, також можуть звертатися за вищепереліченими послугами, але вже за деяку плату. Певні послуги, наприклад, захист дітей від домашнього насильства надається безкоштовно всім категоріям населення. Крім того, в екстремальних ситуаціях соціальна установа бере на себе турботу про дітей, незалежно від рівня доходів сім'ї [7, с 79]. Структурно дитяча соціальна служба включає: 
   • відділ інформації, який здійснює збір і обробку інформації про роботу служби і потреби клієнтів;
   • відділ апеляцій, куди можна подати скаргу. Наприклад, у Великобританії в дитячій соціальній службі є книга скарг і вона доступна клієнтам. Скарга обов'язково розглядається, спочатку співробітником, відповідальним за цю роботу, потім, якщо клієнт залишається незадоволеним, незалежним працівником.
   • консультативна порада, в яку входять представники різних соціальних служб, члени профспілок, громадських організацій, приватні особи, клієнти. Ця порада оцінює ефективність діяльності служб, здійснює зв'язки державної соціальної служби з іншими формами організації допомоги дітям.
   Будь-який соціальний працівник знає, що сім'я, при всій її самостійності, не існує сама по собі, а тісно пов'язана із зовнішнім світом, з різними організаціями і системами. До таких організацій відносяться соціальні агентства, освітні установи, лікарні, система нагляду за місцем проживання тощо. Існують випадки коли сім'я і соціальні агентства об'єднуються невдало і утворюють, свідомо приречені, на неуспіх системи. Це призводить, з одного боку, до спалахів гніву у соціальних працівників, а з іншого боку до розчарованості і озлоблення клієнта і його сім'ї. І ці невдалі взаємини потім відтворюються на багатьох рівнях, так що прогрес стає майже неможливим. Сім'ї скаржаться на примусовий характер допомоги або ж погану якість роботи. А соціальні працівники дорікають за нерозуміння їх добрих намірів з боку сімей.
   Американський дослідник, Еван Імбер Блек, пише, що існують специфічні моделі, приховані до певного часу усередині сімей. Вони виявляються лише при залученні сім'ї до сфери дії соціальних служб. Такі ж самі моделі існують в надрах самих соціальних служб, і вони теж виявляються стикаючись з моделлю сім'ї. У таких випадках ситуація заходить в безвихідь. Наведемо деякі випадки таких безвихідних ситуацій, що описує дослідник [2].
   Багато сімей впродовж багатьох років бувають пов'язані з соціальними працівниками, які визначають їх розвиток і керують їх життям. З'являються все нові і нові соціальні працівники, вони приходять в середовище, що давно склалося, і з цим пов'язані їх успіхи або провали. Новий помічник замінює колишнього, але серійна модель поведінки сім'ї залишається незмінною. Наприклад, сім'я, яка багато років поспіль сприймала допомогу як примусову, звикла до конфліктів з соціальними працівниками, нового професіонала, напевно, зустріне з озлобленням і недовірою.
   Може скластися і зворотна ситуація: бабуся з дідусем зверталися по допомогу у соціальні служби при всякій слушній нагоді. їх діти і внуки, як правило, роблять те ж саме, навіть, якщо допомога, що надається, не завжди була у минулому ефективною. У кожній сім'ї існують певні правила, відповідно до яких сім'я зустрічає соціального працівника. Якщо це правило свідчить: “не винось сміття із хати”, то контакт між членами родини і соціалим працівником навряд чи відбудеться. Ніхто цього не скаже фахівцеві прямо, але він дуже скоро відчує зростаюче відчуження. Це може призвести до того, що помічник, який працює з сім'єю, охарактеризує її як закриту, або ту яка не піддається впливу.
   У інших сім'ях може виникнути ситуація ще заплутаніша, тому що мати належить до вищеописаного типу сім'ї, а батько з сім'ї, де охоче ділилися труднощами із сторонніми і шукали у них допомоги. В цьому випадку може розвернутися справжня трагедія із заплутаними інтригами помічників з контактним батьком проти закритої в собі матері. З такою родиною фахівцеві працювати буде вкрай важко.
   У деяких сім'ях існують певні правила відносно розділення за статевою ознакою: хто може отримувати допомогу і хто зобов'заний надати цю допомогу. Як відомо у західній культурі по допомогу звертатися може лише жінка, а у чоловікі це вважається проявом слабкості.
   Модель сім'ї батьки якої розлучені має теж руйнівні наслідки. Тут потрібно знати точку зору відсутнього чоловіка на професійну допомогу. Якщо мати хоче отримати таку допомогу, а діти упевнені, що батько був би проти, то стосунки соціального працівника і членів такої сім'ї не матимуть результату. Оточення самотніх батьків часто дає їм зрозуміти, що їх сім'я потребує багаточисельних помічників. Як правило, соціальні працівники намагаються замінити відсутнього батька, але, так як вони не являються членами сім'ї, вони в своїх діях приречені на невдачу.
   Деякі сім'ї залучають до своїх проблем безліч професіоналів намагаючись відвернути родинні непорозуміння. Але самим помічникам про це не говорять, більш того, запрошуючи декілька відразу, не повідомляють їх один про одного, і ті діють самостійно, кожен на свій розсуд, заплутуючи ситуацію остаточно.
   Ось декілька моделей сім'ї, що вимагають уважного і вдумливого підходу до роботи з ними.
   На жаль, багато соціальних служб, не мають перспективного бачення, оскільки вони вважають саму наявність проблем ознакою патології. Обмеженість перспективного бачення негативно відбивається в роботі соціальних служб та сприяє появі відчуття безнадійності і пригніченості у соціальних працівників.
   Сьогодні у США і у західних країнах популярними стали послуги по наданні допомоги сім'ям з дітьми в денний час. Як правило їх надають в денний час і вони можуть здійснюватися як вдома, так і в різних центрах, що знаходяться під державним або приватним контролем або навіть у сім'ях, які беруть на себе турботу про декількох дітей. Останні отримали в США назву родинні дитячі центри. Такі дитячі центри родинного типу набувають в даний час все більшого поширення в країнах Західної Європи і США [7, с.98]. Цікавим є те, що в ролі організаторів таких установ виступають сусіди. Дитячі центри родинного типу організовується жінками які не працюють, які мають під опікою власних дітей і беруться наглядати за дітьми сусідів в денний час. Найчастіше група складається з 3-4 дітей. Але деякі члени суспільства незадоволені тим, що ситуацію ніхто не контролює, що люди, які доглядають за чужими дітьми, не пов'язані з офіційними службами, та не пройшли відповідної підготовки. Хоча час показав, що ця форма виявилася дуже життєстійкою, і в даний час до такої сусідської взаємодопомоги вдається декілька мільйонів американських сімей.
   Існує думка, що послуги по догляду за дітьми стали популярними в результаті зростання рівня зайнятості матерів і при розлученнях в сімях. Число розлучень спричиняє збільшення кількості працюючих жінок. Проте, американці відзначають, що найбільше це зростання спостерігається серед матерів з маленькими дітьми і можливо це тому, що вони не хочуть бути домогосподарками, а хочуть бути самостійними.
   До речі, у Фінляндії дитячим садочком забезпечуються діти, які мають вагому причину, через те, що місць в садках не вистачає, у малонаселених районах створили пересувні садки, які працюють по гнучкому графіку.
   А у США, навпаки, наголошується зростання дитячих установ, створених комерційними компаніями. Найбільша з таких мереж -“Кіндер кэр” яка має більше 950 центрів в США і Канаді. Друга за значенням “Пті академі” яка налічуєма 400 центрів в 24 штатах.
   Стають поширеними послуги по догляду за хворим дітьми для працюючих батьків. Ці послуги можуть надаватися вдома, наприклад, посилається доглядальниця додому (“Мама в оренду” у Портленді). Ряд дитячих центрів відкриває лазарети (“Чхаю і кашляю” у Метейрі, штат Луїзіана , “Сопимо і хропимо” у Берклі і ряд інших). Доречно згадати про лікувально-профілактичні денні установи для дітей у Німеччині. Це установи, в яких діти перебувають щодня з 8 до 17 годин. Вони відрізняються від дитячих садів і притулків тим, що мають спеціальне лікувально-профілактичне і терапевтичне обслуговування. Сюди приймаються діти дошкільного і шкільного віку, які своєю поведінкою і своєю психічною конституцією звертають на себе увагу і потребують інтенсивної лікувально-педагогічної допомоги. Перевага даних установ в тому, що вони можуть працювати з батьками, за допомогою поради і терапії. У цій установі формується невелика група дітей, переважні від 6 до 8 чоловік з двома педагогами, і додатково до них загальною кваліфікаційною службою дипломованих психологів, соціальних педагогів, логопедів, які співпрацюють з дітьми і батьками та з школою [5].
   Дуже розвинені в зарубіжних країнах Центри родинного виховання. Робота в цих центрах має переважно психолого-педагогичний характер і її основна мета - допомогти сім'ям або подружжю, в яких сімейні проблеми призвели до порушень у поведінці і комунікабельності дітей. Основна форма роботи -бесіда, яка здійснюється лише на добровільній основі. Практикуються і відносно нові форми соціально-педагогічної допомоги сім'ї: безпосередня участь соціального працівника в житті сім'ї, коли за добровільною угодою з клієнтом соціальні працівники спостерігають життя сім'ї в буденній обстановці. Свої спостереження фахівці обговорюють разом з членами сім'ї і разом шукають вихід з ситуації, що склалася. Ця робота досить складна і вимагає тривалої співпраці з сім'єю. Вона використовується в тих випадках, коли інші форми консультації і соціального обслуговування виявилися не дуже ефективними.
   Слід зазннчити, що у багатьох країнах організовані спеціальні послуги з інформування батьків з питань, пов'язаних з доглядом за дітьми. Наприклад, в США існують спеціальні інформаційні служби які фінансуються місцевою владою та організацією “Загальна дорога Америки” і корпораціями. Аналогічна програма по інформуванню батьків про послуги з догляду за дітьми діє в даний час в Каліфорнії [6].
   Починаючи з 70-х років, в міжнародній практиці соціальної роботи міцно закріпився такий вид діяльності, як захист прав дитини. Цей напрям соціальної роботи виник через збільшення документально безпритульних дітей при живих батьках, жорстокого ставлення до дітей, що знаходяться в стаціонарних дитячих установах і прийомних сім'ях, невиправдане скорочення освітніх і виховних програм в інтернатах для дітей-сиріт.
   Захист прав дітей соціальними працівниками ведеться в різних країнах на різних рівнях і закріплений різними законодавчими актами. Розглянемо детальніше діяльність соціальних працівників по захисту дітей від насилля у США. Значний внесок для розвитку служб захисту дітей в США зробив педіатр Генрі Кемп, який був стривожений зростаючим числом дітей, страждаючих, за його словами “синдромом побитої дитини”. За його ініціативою був проведений спеціальний симпозіум і опублікований Дитячим Бюро США проект закону послужив зразком для керівництва штатів, які почали ухвалювати відповідні закони аби допомогти таким дітям. [6]
   У 1974 році в США вийшов загальний національний Закон про запобігання поганому ставленню до дітей і ліквідації його наслідків. Відповідно до нього був створений Національний Центр по проблемах жорстокого поводження з дітьми і проблемах занедбаних дітей. Цей Центр несе відповідальність за координацію служб захисту дітей, забезпечує і фінансує деякі дослідницькі проекти. Сучасна система служб захисту дітей в США включає чотири аспекти діяльності: повідомлення, розслідування, втручання і завершення справи.
   Повідомлення. У деяких штатах наказують всім громадянам повідомляти про випадки поганого ставлення до дітей. У інших штатах це вимагається лише від медиків, психіатрів чи вчителів. Проте, будь-яка людина може зробити повідомлення. Воно має бути послане в певний проміжок часу (звичайно 24 години) в агентство соціальної служби захисту дітей або в поліцію. Закон штатів забезпечує недоторканість осіб, які зробили повідомлення, передбачається покарання за порушення конфіденційності.
   Розслідування справи. Після отримання повідомлення необхідно ретельно його розглянути. У екстрених випадках потрібно відразу ж вступити в контакт з сім'єю, в менш загрозливих випадках це можна зробити протягом 48 годин. У США службам захисту дітей наказано працювати 24 години на добу. Звичайне розслідування починається з відвідин сім'ї, де соціальний працівник обговорює повідомлення з батьками, спостерігає за дитиною і оцінює умови життя. Під час розслідування соціальний працівник повинен проводити регулярні медичні і психологічні огляди потерпілої дитини. Медичні служби мають право госпіталізувати дитя під тимчасовий захист, навіть якщо в цьому немає необхідності, без дозволу батьків. Соціальний працівник може звернутися до суду, якщо батьки чинять опір. У випадку якщо дитині дійсно загрожує серйозна небезпека, соціальний працівник, використовуючи штатне законодавство, повинен ізолювати дитину від сім'ї.
   Втручання. Воно включає конкретну послугу, підтримку і терапію. Конкретна послуга пов'язана з поліпшенням матеріального становища в сім'ї. Багато дослідників вважають, що причинна поганого ставлення до дітей, як правило, трапляється через скрутне матеріальне становище. Конкретна послуга може виражатися в грошовій допомозі, у вигляді продуктів, одягу чи оплаті житла. Підтримка направлена на зміну якості родинного життя. Терапія як вид втручання здійснюється різними агентствами в громаді і передбачає терапію індивідів, родинних пар і сімей вцілому. На думку вчених, добре працюють в цьому випадку нетрадиційні методи: групи взаємодопомоги жорстоких батьків (“Анонімні батьки”). Групи таких батьків існують зараз по всій країні.
   Завершення справи. Передбачається, що воно може бути завершене на протязі 3-12 місяців. Проте, як показує досвід, на практиці це триває довше. Справа може бути припинена, якщо ситуація в сім'ї стала кращою і дитині вже ніщо не загрожує, або якщо не відбулося поліпшень, в такому випадку дітей ізолюють і поміщаються в приймальні установи.
   Отже, з вищесказаного, ми можемо зробити висновки, що кожна сім'я є особливою і єдиною в своєму роді і тому працівники соціальних служб розробляють різноманітні підходи для вирішення тих чи інших проблем з якими сім'ї усього світу стикаються кожний день. Як показує зарубіжний досвід соціальна допомога сім'ям і дітям стає все більш диференційованою за рахунок соціальних служб, спеціальних консультативних центрів для самотніх матерів і батьків, а також за рахунок кращої спеціалізації соціальних працівників.
   The Article describes different types of family and the attitude of the social services to them. Also, there is mentioned about some types of support which are given by the Eastern Europe countries and the USA.

Література

1. Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів навчальних закладів. - К.: Академвидав, 2005. - 304 с
2. Доуел М., Шадлоу С. Практика социальной работы.: пер. с англ. - М.: Аспект Пресс, 2001.
3. Никитина Л.Е. Социальная работа с семьей: современные подходы // Актуальные проблемы социологии, психологии и социаль-ной работы: Ежегодник. - Барнаул, 1998. Выпуск 2, ч. 2. -С. 277-283.
4. Соціальна підтримка молодої сім'ї. Збірник інформаційних, теоретичних і методичних матеріалів для працівників соціальних служб. Випуск 1. -К.-Х, 1992. - 174 с
5. Социальная защита семьи и детей: зарубежный опыт. - М., 1992.
6. Социальная работа: теория и практика / Под ред. А. Сорви-на.-М., 2001.
7. Чорбинский С.А. Социальная работа и социальные программы в США. - М., 1994.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com