ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИЦИПАЦІЇ СТУДЕНТАМИ-ПСИХОЛОГАМИ СВОГО МАЙБУТНЬОГО

   Стаття присвячена проблемі формування життєвої перспективи, антіципації студентами-психологами свого майбутнього.
   Ключові слова: антіципация життєвого шляху, прогнозування, стратегії життя.
   Постановка проблеми. Сучасна людина гостро потребує того, щоб навчитися вибудовувати нові стратегії життя, що відповідають запитам нового часу, - стратегії життєвого успіху, з необхідністю пов'язані із здатністю особи зберегти свою індивідуальність, своє Я, з урахуванням нових умов життя.
   У сучасних умовах одним з важливих питань, пов'язаних з розвитком особи, є питання проектування її життєвого шляху. Особливого значення ця проблема набуває в студентському віці, ускладнюючи ситуацію дорослішання. У студентів виникає безліч особових проблем, пов'язаних з психологічними труднощами в побудові образу професії, “примірянні” цього образу на себе, що робить істотний вплив на побудову життєвих перспектив.
   У кризові періоди розвитку суспільства завдання життєвого антиципування істотно ускладнюються унаслідок зростання невизначеності перспектив суспільного розвитку, на тлі яких проектується життєвий шлях кожної конкретної особи, а також руйнування системи социально-типових сценаріїв життєвого шляху, якими озброюється суб'єкт в процесі соціалізації. Необхідність вивчення представленности образу майбутнього в самосвідомості студентів визначається тією обставиною, що знання і облік уявлень людини про себе на часовому континуумі дозволяє прогнозувати розвиток і поведінку особи в майбутньому, а також визначити конкретний характер прогнозування майбутнього у зв'язку з індивідуальними особливостями людини. Актуальність даної проблеми загострюється сьогодні ще і нестабільністю соціальної ситуації розвитку особи в умовах сучасної України.
   Аналіз досліджень і публікацій. Під життєвою антиципацією розуміється різновид антиципації, змістом якої є життєвий шлях особи, її майбутнє в біографічному масштабі. У теоретичному плані проблема життєвої антиципації має два витоки: загально психологічну теорію антиципації та психологічну теорію життєвого шляху.
   Уявлення про майбутнє є невід'ємною частиною життєвого шляху людини, оскільки утворюють суб'єктивний образ його розвитку. К. Обуховський називає майбутнє формуючою дійсністю. Особа повинна невпинно розвиватися і змінюватися так, щоб її властивості і можливості були краще “пристосовані” до нових, складніших завдань. Майбутнє для людини є сферою, знання про яку конструюється, моделюється самим суб'єктом, створюється на основі перетворення [1].
   На думку Л.Й. Анциферової, особа постійно екстраполює себе в своє майбутнє, а своє віддалене майбутнє проектує на своє сьогодення. Бажання реалізації майбутнього і є бажання розвитку. Майбутнє існує як спрямованість розвитку і переживається людиною у вигляді прагнення до своїх цілей і ідеалів, як бажання виразити себе в певній діяльності, як порив до збагачення ціннісний-смислового простору власного життя оцінними позиціями і унікальними поглядами на світ інших людей [4].
   І.В. Ковальов використовує поняття перспективи і трансспективи життєвого шляху. Поняття трансспектива позначає психологічне утворення, в якому органічно об'єднуються, генеруються минуле, сьогодення і майбутнє особи. Воно означає огляд індивідом перебігу власного життя в будь-якому його напрямі, на будь-якому етапі, наскрізне бачення минулого і майбутнього в їх взаємозв'язку з сьогоденням і в сьогоденні [2].
   Прогнозування майбутніх подій і поведінки людини розглядає Дж. Келлі, вводячи поняття “Особистісний конструкт”. Основний постулат “теорії особистісних конструктів” свідчить, що поведінка визначається тим, як люди прогнозують майбутні події: “Процеси конкретної людини, в психологічному плані, прямують по тих каналах, в руслі яких він антиципует події” [4, с 225]). Антиципація відбувається на основі тлумачення повторюваності явищ навколишнього світу. При цьому кожна людина вибудовує свою систему конструктів, що відрізняється діапазоном застосовності, фокусом спрямованості, ступенем проникності для незнайомих елементів, ієрархічністю конструктів. У міру того як “антиципації або гіпотези перевіряються і переглядаються одна за одною в світлі послідовності подій, що розгортаються, система тлумачення зазнає прогресивну зміну. Людина перебудовується. Це і є досвід” [4].
   Програмування життєвого шляху має динамічний характер і залежить від тих етапів і життєвих циклів, які особа проходить впродовж життя і які характеризуються різними рівнями її соціальної, психологічної і моральної зрілості. Досягнутий рівень розвитку на кожному з них визначає характер цілеспрямованої діяльності, вибору життєвих цілей і засобів, корекцію життєвих планів і програм [2].
   Таким чином, майбутнє - це своєрідне психологічне утворення, результат внутрішньої роботи особи, направленої на створення безперервності особистої історії, цілісності “Я”, перспективи життєвого шляху. Пізнання майбутнього відбувається в процесі прогностичної діяльності особи, результатом якої є створення особою образу майбутнього. Уявлення людини про майбутнє утворює суб'єктивний образ його розвитку. Особа повинна невпинно розвиватися і змінюватися так, щоб її властивості і можливості були краще “пристосовані” до нових, складнішим завданням. Майбутнє для людини є сферою, знання про яку конструюється, моделюється самим суб'єктом і створюється на основі перетворення.
   Метою даного дослідження є вивчення антиципації студентами-психологами свого майбутнього. У дослідженні взяли участь 2 групи студентів IV і V курсів Севастопольського міського гуманітарного університету (50 осіб) у віці 20-25 років.
   З метою визначення вираженості якостей мислення, складових структури здатності прогнозування, застосовувалася методика “Здібність до прогнозування” Л.А. Регуш. Методика є моделлю структури здібності до прогнозування, що визначається такими якостями мислення: аналітичність, глибина, перспективність, доказовість.
   Аналізуючи отримані результати можна відзначити, що у студентів-психологів виявлено переважання середнього рівня здібності до прогнозування. Виражені особливості аналітичної діяльності, що виявляється в аналізі причинно-наслідкових зв'язків, при рішенні прогностичних задач, аналізі умов завдання і перенесенні виділених при цьому одиниць інформації на формулювання гіпотез.
   Студенти-психологи володіють здатністю перебудовувати гіпотези, реконструювати уявлення, міняти напрями пошуку, перемикаючись з одного способу на іншій. Студенти орієнтовані на тимчасову перспективу, на підставу необхідності мети діяльності, окремого результату, для досягнення якого складається план, формулюється і намічається мета. Вони можуть формулювати гіпотези про події, віддалені в часі від сьогодення.
   Для дослідження часової спрямованості особистості, а також психологічних причин переживання майбутнього використовувалася методика “Тимчасові децентрації”, розроблена Е.И. Головахою і А.А. Кроником. Аналізуючи отримані результати можна відзначити, що студенти-психологи більшою мірою орієнтовані на теперішній час, тобто живуть теперішнім. Так само мають мінімальну орієнтацію на минуле і середню орієнтацію на майбутнє, що означає передбачення наслідків ухвалюваних рішень з фактично реальною оцінкою своїх можливостей.
   З метою дослідження відношення переживання студентами сьогодення, минулого, майбутнього часу життя була проведена методика “Шкали переживання часу”, розроблена Е.И. Головахою і А.А. Кроником. Результати представлені на малюнку 1.
   Аналізуючи отримані результати, можна відзначити, що студенти-психологи схильні до переживання теперішнього часу. Цей період часу вони оцінюють, як швидкоплинний, насичений, різноманітний, відносно розподілений і приємний відрізок часу, що підтверджує отримані результати по методиці “Тимчасові децентрації”.

   S - особові характеристики; SR - саморозвиток;
   R- активність в цілому; R2- професійна активність; R3- учбова активність;
   С- контакт з іншими;С2- очікування чогось від інших;СЗ- цілі, що формуються для інших;
   е- соц. контакт (дружній, любовний); Е- активність у зв'язку з отриманням інформації;
   Т - цінності мають релігійну природу; Р - бажання володіти чимось, набувати;
   L - активність, пов'язана з відпочинком, грою, дозвіллям;
   Tt - відповіді, що стосуються проведеного тесту МІМ;
   U - некласифіковані і пропущені відповіді.
   Для вивчення тимчасових перспектив свідомості, вимірювання віддаленості в часі подій майбутнього, нами використана методика мотиваційної індукції розроблена Ж. Нюттеном. Результати аналізу змісту мотивів і тимчасових кодів представлені на малюнках 2 та 3.

  Періоди календарного часу:
   Т - діяльність у момент заповнення тесту;
   Д - в перебігу дня;
   Н - в найближчий тиждень;
   М - в найближчий місяць;
   Г - в перебігу року, через рік;
   Ж - увесь період життя.
   Аналізуючи результати, можна зробити висновок про те, що у студентів-психологів на першому місці в мотиваційному аспекті перебувають дії і прагнення, направлені на розвиток по відношенню до самого собі, тобто саморозвиток, мотиваційні об'єкти, що відносяться до деяких аспектів особи, особові характеристики і очікування чогось від інших; на другому -мотиваційні об'єкти, що включають соціальні контакти з іншими людьми, і всяка активність або робота в цілому, націлена на створення деяких корисних об'єктів; на третьому - соціальні: дружні і любовні контакти. Виходячи з результатів календарного часу, студенти-психологи знаходяться в теперішньому часі, але з реальними прогнозами на найближче і віддалене майбутнє. У студентів-психологів переважають думки, пов'язані із зростанням самосвідомості, вирішення проблем особистого плану, зрілість, придбання певних особових якостей і загальна здатність вирішувати соціальні завдання, які чекають їх в найближчому майбутньому і сьогоденні.
   Для вивчення особливостей тимчасової перспективи майбутнього і ієрархії ціннісних орієнтацій студентів-психологів використовувалася методика “Життєвий шлях” розроблена Є.І. Головахою і О.О. Кроніком. Головним завданням методики є вивчення ступеня активності людини в різних сферах життя. Підраховувалося середнє число подій на лінії життєвого шляху у минулому, сьогоденні і майбутньому, з урахуванням емоційного знаку при оцінці цих подій. Результати методики “Життєвий шлях” представлені в таблиці 1.

Таблиця 1
Події життєвого шляху студентів-психологів

   Аналіз даних показав, що найбільше число значущих життєвих подій віднесене до минулого, а найменше - до сьогодення. У групу “конфліктні” в основному віднесені такі нормативні події, як вступ до школи, дитячий сад. Можна стверджувати, що переважають оптимістичні оцінки, що даються минулому, сьогоденню і майбутньому. Особливо це відноситься до подій майбутнього, які практично всі віднесено в групу позитивних. Події минулого розподілені більш рівномірно, воно оцінюється об'єктивніше. Сьогодення також характеризується як позитивне. Проаналізовані найближча і віддалена перспектива. Чітке виділення індивідом найближчої і віддаленої перспективи є найважливішим моментом розвитку особи в період переходу від юності до дорослості, коли вирішуються головні проблеми життєустройства, вибору життєвого шляху, становлення самостійності і соціальної зрілості особи.
   Сьогодення відображене, перш за все, як актуальне сьогодення і обмежується періодом проведення методики. Більшість подій майбутнього відносяться до найближчого майбутнього. Це такі події, як заміжжя, народження дітей, досягнення високого рівня добробуту і професійного статусу. Оцінка минулого найбільш реалістична і адекватна. Минуле насичено подіями, різною мірою деталізовано і характеризується тісним зв'язком з дитинством.
   Таким чином, минуле випробовуваних характеризується, в цілому, як психологічно благополучне. Отже, проблеми, пов'язані з плануванням майбутнього, навряд чи можна пояснити травматичними переживаннями дитинства. Швидше за все, вони обумовлені проблемами особового зростання і сучасною соціально-економічною ситуацією.
   З метою вивчення особливостей тимчасової перспективи і наповненості образу майбутнього використовувалася малюнкова проба “Я у минулому, сьогоденні, майбутньому”. В ході проведеного аналізу результатів були виділені критерії, які можуть служити чинниками психологічних полягань в досліджуваних вибірках. Відповідно до цього підраховувалася частота тієї, що зустрічається в малюнках випробовуваних, результат підсумовування переводився у відсотки. Результати аналізу наведені в таблиці 2.

Таблиця 2
Результати аналізу малюнкової проби “Я у минулому, сьогоденні і майбутньому”

   Аналіз результатів показав, що в спогадах про минуле у випробовуваних переважають такі психологічні стани, як незахищеність, ригідність, тривожність і боязкість. У теперішньому часі яскраво виражена наполегливість і завзятість з агресивними проявами. У думках випробовуваних про майбутній час переважають такі психологічні стани, як акцентування майбутнього, наполегливість, упертість, завзятість і разом з цим тривожність і боязкість по відношенню до майбутньому.
   Розглядаючи малюнки “Я у минулому”, можна відзначити, що глибина тимчасової трансперспективи представлена від зародження і дитинства до теперішнього часу. Сьогодення студентів обмежене конкретним моментом. До свого майбутнього студенти відносяться позитивніше, ніж до сьогодення і минулого. Традиційною ознакою позитивного сприйняття себе і свого майбутнього виступає уявлення про себе в майбутньому як про зрілу особу. Про це ж свідчить і адекватність глибини тимчасової перспективи, а так само реалістичність життєвих установок.
   Таким чином, малюнки свідчать про те, що йде активний пошук себе, ставляться питання самосвідомості, актуальний пошук партнера, друга, особиста зміна і зростання, виражена спрямованість на досягнення, проте не є видимими способи, кроки, етапи на шляху до цих досягнень. Вже в найближчому майбутньому студенти бачать себе матеріально незалежними, добре забезпеченими, такими, що мають сім'ю і життєві матеріальні блага. Високий ступінь нереалістичності виявляється, перш за все, в термінах і неадекватності планування, тоді як цілі цілком досяжні (мати машину, квартиру, сім'ю й т.і.).
   На підставі всього вищевикладеного можна зробити наступні висновки:
   Психологічне минуле і майбутнє є частинами психологічного поля в сьогоденні і складають одне з вимірювань простору, часу, що існує в даний момент. Тому, система особово значущого минулого, сьогодення і майбутнього є часовим полем особи, яке має обумовленість такими чинниками, як вік, сенси і цінності. А зв'язок минулого, сьогодення і майбутнього в свідомості складається в картину “життєвого шляху”.
   Аналіз сучасної наукової літератури з проблеми життєвого шляху особи показав, що на даному етапі проблема сприйняття і осмислення життєвого шляху, формування життєвої перспективи розроблена ще недостатньо.
   Проведене пілотажне дослідження антиципации студентами-психологами свого майбутнього показало, що осмислення їх власного життєвого шляху цілісне, об'єктивне і реалістичне. Студенти-психологи максимально орієнтовані на теперішній час, прагнуть до саморозвитку і самоактуалізації, одночасно володіють найближчою і віддаленою перспективою, для них характерна здатність перестроювання гіпотез і швидка зміна напряму пошуку при рішенні прогностичних завдань.
   Таким чином, особові потреби студентів позначені в часі і пов'язані з майбутнім, структурований базис цілісного представлення життя і сформовано відношення до власної віддаленої життєвої перспективи.
   Невирішеним залишається питання про вплив психологічної статі на становлення життєвих планів і здатність студентської молоді до антиципации життєвого шляху. Вирішення даної проблеми і отримані дані можуть знайти широке застосування в практичній психології особистості.

Література

1. Найссер У. Познание и реальность: смысл и принципы когнитивной психологии. -М., 1981. -217 с.
2. Панок В.Г., Рудь Г.В. Психология жизненного пути личности: Монография. - К.: Ника-Центр, 2006- 280 с.
3. Регуш Л.А. Психология прогнозирования: успехи в познании будущего. - СПб.: Речь, 2003. - 352 с.
4. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. - М.: Педагогика, 1973.-С. 220-235.
5. Тоффлер А. Футурошок. - СПб., 1997. - 356 с.