www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні засади формування професійно-особистісної стійкості майбутнього практичного психолога
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні засади формування професійно-особистісної стійкості майбутнього практичного психолога

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНОЇ СТІЙКОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

   У статті розглянуті основні аспекти проблеми формування професійно-особистісної стійкості майбутнього практичного психолога в період навчання у ВНЗ з позиції суб'єктно-діяльнісного, аксиологічного, акмеологічного підходів, а також вивчені основні чинники, що впливають на професійну діяльність психолога, і виділені компоненти, які сприяють формуванню професійно-особистісної стійкості майбутнього практичного психолога: мотиваційний, когнітивний, конотативний, рефлексивно-ціннісний та регулятивно-вольовий компоненти.
   Ключові слова: стійкість, професійно-особистісна стійкість, особистісні якості, становлення особистості, вольова регуляція, мотивація, рефлексія.
   Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку країни характеризується глибокими і багатоплановими перетвореннями, які виявляються у всіх сферах функціонування суспільства. У соціальній практиці вони супроводжуються кардинальною ломкою стереотипів в свідомості, діяльності, способі життя населення. Сучасна людина піддається все зростаючій дії інформаційних, соціально-психологічних і інших чинників, які створюють навантаження і перевантаження когнітивного, емоційного, комунікативного і інтерактивного характеру. Допомогти в цих умовах можуть насамперед кваліфіковані психологи. В умовах розбудови національної системи освіти особливого значення набуває проблема формування професіоналізму особистості та діяльності майбутнього практичного психолога. В цій ситуації змінюється уявлення про практичного психолога, про сутність та зміст його професійно-особистісного розвитку в умовах інноваційної освітньо-виховної практики, пошуку та збагнення суб'єктом сенсу, цінностей, аксіологічних основ майбутньої професійної діяльності [1].
   Перед суспільством в умовах сучасних соціально-економічних деформації постає проблема професійної підготовки майбутнього практичного психолога, що передбачає формування його як активного суб'єкта діяльності, як зрілу особистість з розвинутими професійно-важливими якостями. Становлення особистості практичного психолога здійснюється в процесі його професіоналізації і визначається правами, обов'язками та етичними нормами, які знаходять своє віддзеркалення у властивостях і якостях зрілої особистості, що здатна цілеспрямовано перетворювати внутрішній і зовнішній світ за своїми власними законами. У процесі професійної підготовки майбутній практичний психолог повинен сформуватися як активний суб'єкт діяльності, як зріла особистість з розвинутими професійно-важливими якостями [2, с 121-122]. У цих умовах зростають вимоги до якості професійної підготовки психологів. Тим часом в системі відтворення психологічних кадрів ще недостатньо враховуються об'єктивні тенденції, властиві розвитку освіти в цілому.
   Усе більш гострими стають протиріччя між:
   - затвердженим в реальній практиці новим типом професійної діяльності психолога та його особистісної спрямованості і моделі вищої професійної освіти, орієнтованої переважно на парадигму “знання”, що відрізняється обмеженістю можливостей вибору змісту, освітніх траєкторій, форм підвищення освітнього рівня;
   - індивідуальними стратегіями професійно-особистісного становлення психологів і відсутністю в системі вищої освіти адекватних моделей, алгоритмів і технологій навчання;
   - однобічною орієнтацією вищої освіти на підвищення "науковості", збагачення його новими дисциплінами і усе більш очевидним розумінням того, що підготовку психолога як суб'єкта професійної діяльності не можна забезпечити шляхом простого інформаційного насичення;
   - органічною включеністю психолога в структуру своєї професійної діяльності і дискретно-локальним характером системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, що склалася;
   - об'єктивними все зростаючими вимогами практики до особистості психолога і відсутністю цілісної теорії, що розкриває сутнісні ознаки феномену його професійно-особистісної стійкості.
   Відповідно, актуальність проблеми включення в практику підготовки майбутніх практичних психологів конструктів професійно-особистісної спрямованості обумовлена потребою сучасного суспільства та системи освіти у конкурентоспроможних, висококваліфікованих психологічних кадрах нового формату.
   Аналіз стану розробленості проблеми в спеціальній літературі. До теперішнього часу склалися певні теоретичні передумови, що створюють умови для побудови системи розвитку професійно-особистісної стійкості психолога у вищій школі. До таких передумов слід віднести сучасні уявлення про цілісний підхід до аналізу професійно-особистісного становлення і розвитку. Сукупність висунутих ідей базується на інтеграції досягнень суспільних, природних і технічних наук, які досліджують, пізнають і перетворюють практику підготовки майбутніх фахівців з врахуванням всіх реальних її змін. Цей шлях дозволяє об'єктивно підійти до дослідження і конструктивного вирішення проблеми формування професійно-особистісної стійкості майбутнього психолога у ВНЗ.
   Особливості процесу професійної підготовки, а саме функцій та ролі психологічної практики, моделювання майбутньої професійної діяльності в своїх роботах освітлювали такі вітчизняні вчені - І.Д. Бех, С.Д. Максименко, 1С. Булах, О.Ф. Бондаренко, С.В. Васильківська, П.П. Пов'якель, В.М. Федорчук, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко, Т.М. Титаренко та ін.
   В психологічній літературі поняття “стійкості” розглядали в своїх роботах В.Є. Пеньков (виділив ознаки стійкості та тип діяльності людини, що визначає її стійкість), В.Е. Чудновський (описав рівні стійкості особистості), К.М. Левітан, Н.А. Подимов. Особливості професійної стійкості в свої працях розглядали А.Я. Чебикін, К.К. Платонов, Е.М. Ковальчук, З.Н. Курлянд. Окремі аспекти професійно-особистісної стійкості досліджуються в працях В.Г. Асєєва, Л.І. Божович, Ф.Є. Василюка, Г.Л. Гаврилової, Л.П. Гримак, Е.Ф. Зеєра, П.Б. Зильбермана, B.C. Мерліна, А.Г. Морозова, Н.А. Подимова, П.Є. Решетнікова, В.Е. Чудновського.
   Аналізуючи поняття стійкості з психолого-педагогічної точки зору, В.Е. Чудновський вбачає в стійкості особистості два рівні: а) оборонний, при якому людина зберігає свої особистісні якості, протистоїть зовнішнім діям, що суперечать його особистісним позиціям та установкам; б) наступальний, пов'язаний із здатністю людини реалізувати свої особистісні позиції, перетворювати обставини і власну поведінку [7, с 14]. Психологічна стійкість є цілісною характеристикою особистості, готовністю протистояти стресогенній дії у важкихситуаціях, що забезпечує її. По характеристиці К.М. Льовітана, вона включає здатність витримувати надмірне збудження і емоційну напругу, що виникає під впливом стресорів, а також здатність зберігати без перешкод для діяльності високий рівень активації [5, с 76].
   Психологічна стійкість в науковій літературі розуміється як взаємозв'язок і взаємообумовленість стабільності і мінливості. Так, А.Я. Чебикін відзначає, що одна і та ж людина в різних умовах може проявляти різні рівні психологічної стійкості. Насамперед, це залежить від роду виконуваної ним діяльності. Якщо суб'єкт володіє достатніми знаннями, уміннями і навичками в професійній роботі, зовнішні чинники робитимуть набагато менший негативний вплив, ніж тоді, коли такі знання, уміння і навички відсутні [6].
   Під професійною стійкістю К.К.Платонов мав на увазі “...таку властивість особистості, в якій виявляється інтенсивність, дієвість і стійкість професійної спрямованості. Професійна стійкість характеризується злиттям робітника зі своєю професією, коли професійна діяльність стала його трудовою домінантою” [4, с 110].
   На думку Є.М. Ковальчука, професійна стійкість означає відповідність мотивів і інтересів особистості реальному вмісту її праці. Якщо така відповідність спостерігається, людина успішно справляється з професійною діяльністю, менше втомлюється і дратується. На підставі цього можна говорити про психічну або психологічну активність особистості, що визначає її стійкість [3, с 53-55].
   Разом з тим, психологічні умови формування професійно-особистісної стійкості майбутніх практичних психологів в період психологічної практики, як інтегративної характеристики суб'єкта діяльності, що відображує високий рівень стабілізації мотиваційно-ціннісних, когнітивних, конативних та рефлексивно-регулятивних компонентів не досліджено, що й вимагає побудову моделі дослідження та розвитку цього конструкту.
   Проблематика роботи. Аналізуючи процес підготовки практикуючих психологів, можна виділити три умовних блоки: 1) теоретико-експериментальна підготовка (вивчення класичних психологічних дисциплін); 2) опанування теоретичних засад практичної психології, що здійснюється через участь студентів у активних формах навчальної роботи; 3) оволодіння практичними психологічними технологіями, методиками й методами формування навичок роботи, що здійснюється у практичній роботі. Саме останній блок і є інтеграційним та одним з найважливіших, що включає вміння використовувати здобутий теоретичний досвід безпосередньої в практичних реаліях. Процес проходження психологічної практики дозволяє майбутньому практичному психологу пристосуватися до існуючих умов професійної діяльності, удосконалити професійні вміння і навички на основі ознайомлення з практичною діяльністю та науково-дослідницькою роботою психолога у відповідних установах і організаціях. Важливим фактором професійної інтеграції в процесі психологічної практики виступає етап формування професійно-особистісної стійкості майбутнього фахівця у галузі практичної психології. Завдяки професійно-особистісній стійкості майбутній психолог стає самоорганізуючим суб'єктом професійної діяльності, здатним зберігати високу продуктивність праці, душевну рівновагу та впевненість у власних силах та можливостях, долати невдачі, сенсові та регулятивні бар'єри [5, с 42-44]. В теорії та практиці психологічної освіти на сучасному етапі її розвитку постало питання розробки методико-теоретичних та практичних систем, що забезпечують становлення та розвиток професійно-особистісної стійкості майбутніх психологів в умовах наближення до професійної діяльності (а саме психологічної практики). Потреба сучасної психологічної освіти у розв'язані питання знаходження умов та конструктів формування професійно-особистісної стійкості майбутнього практичного психолога й обумовила вибір теми дослідження.
   Основна мета роботи полягає в теоретико-методологічному обгрунтуванні критеріїв професійно-особистісної стійкості майбутнього фахівця в процесі навчання у ВНЗ.
   Матеріали експериментального дослідження. При визначенні сутнісних характеристик професійно-особистісної стійкості практичного психолога ми виходили з наступних методологічних ідей:
   - стійкість є якісною характеристикою об'єкту, системи або індивіда; при цьому під якістю розуміється деяка визначеність суб'єкта або індивіда, що володіє специфічними властивостями;
   - стійкість виявляється в цілісних системах, самоорганізація якихнеможлива без існування ієрархічної структури внутрішніх чинників;
   - стійкість особистості майбутнього практичного психолога виявляється в його діяльності й активній самоорганізації;
   - стійкість є результатом функціонування механізмів, що активно протидіють негативним впливам.
   В світлі вищесказаного є підстава узагальнити, що професійно-особистісна стійкість майбутнього практичного психолога є інтегративною якісною характеристикою його як суб'єкта психологічної діяльності, що відображає високий рівень стабілізації ціннісних установок, емоційно-вольових процесів і станів.
   Щоб встановити ступінь впливу різних чинників на професійно-особистісну стійкість психолога ми запропонували студентам IV курсу Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, спеціальності “Практична психологія. Соціальна педагогіка”, що вже пройшли активну педагогічну практику в школі, анкету, в якій їм було необхідно вибрати з пропонованого списку головні, на їх погляд, труднощі, що виникають в їх роботі. Сімнадцять запропонованих чинників було розбито на чотири групи: чинники, пов'язані з особистісними якостями суб'єкта психологічної діяльності; чинники, пов'язані з рівнем теоретичної підготовки зі спеціальних дисциплін, соціально-психологічні чинники і чинники, пов'язані з професійною компетентністю.
   Найбільше число опитаних вважають, що основні труднощі в психологічній діяльності викликані соціальними умовами життя (59%). Далі слідують чинники, пов'язані з рівнем професійно-психологічної підготовки (58%), потім - особистісні якості самого студента (44%) і останнє місце у ряді причин, що породжують труднощі в психологічній роботі займають чинники, обумовлені дефіцитом теоретичних знань зі спеціальних дисциплін та інтеграція цих знань у практичній сфері (37%).
   Аналіз отриманих результатів опитування дозволив виявити наступне:
   1. У ряді особистісних якостей майбутнього практичного психолога 34% опитаних відзначають відсутність психологічної спрямованості; 17% -психологічну напруженість через невпевненості у собі; 11% - невміння регулювати свій емоційний стан.
   2. Серед труднощів, пов'язаних з недостатнім рівнем теоретичної підготовки зі спеціальних дисциплін, на першому місці невміння практично вирішувати психологічні завдання (22%). Далі слідує відсутність системності поглядів на предмет як науку (12%о), незнання основ планування та організації роботи шкільного психолога (5%), дефіцит знань з предмету (2%).
   3. У числі соціально-психологічних, умов найбільші складнощі, на думку опитаних, створює недолік методичного забезпечення (38%). Тяжке матеріальне становище називають 32%, перевантаженість - 32%.
   4. У останній групі чинників виділяються недостатня сформованість психологічних вмінь та навичок і відсутність комунікативних здібностей (22%); незнання психологічних особливостей навчально-виховного процесу (2%).
   Як показує аналіз літератури, професія психолога вимагає від свого представника, в першу чергу, цілеспрямованої особистісної роботи: робота над власними емоційними і змістовними проблемами, оволодіння певною культурою самоаналізу і рефлексії, усвідомлення в повному об'ємі своїх особистісних, моральних, когнітивних, культурних і глибинних цінностей, без співвідношення з якими практика психологічної допомоги не може бути професійною. Модель фахівця у галузі практичної психології повинна містити такі професійно важливі особистісні риси і якості, до яких повинен прагнути в своєму розвитку кожен практичний психолог, і які можна об'єднати в такому понятті як позитивна Я-концепція: адекватність і стійкість самооцінки, емпатійність, толерантність, відсутність хронічних внутрішніх особистісних конфліктів і т.д. В основу моделі особистості психолога-практика покладено три вимірювання:
   1. багаторівнева взаємодія суб'єкта з природним і соціальним середовищем;
   2. вимірювання структурної організації суб'єкта (когнітивні, мотиваційні і операційні складені структури суб'єкта);
   3. вимірювання часу (життєвий шлях особистості) [5].
   Відповідно, на основі проведеного опитування та аналізу літератури, щодо побудови моделі ефективного практичного психолога, доцільно виділити компоненти, які знизять рівень впливу негативних чинників на професійну діяльність та сприятимуть формуванню професійно-особистісної стійкості майбутнього практичного психолога.

Рис. 1

   Отже, професійно-особистісна стійкість майбутнього практичного психолога є соціокультурний і психологічний феномен, що включає в себе впорядковану сукупність ціннісно-змістовних регулювальників, що забезпечують твердість його суб'єктної позиції і емоційно-вольових станів. У її структуру входять мотиваційний, когнітивний, конотативний, рефлексивно-ціннісний та регулятивно-вольовий компоненти в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості.
   Висновки. У результаті теоретичного аналізу встановлено, що професійно-особистісна стійкість майбутнього практичного психолога розглядається як психологічний феномен, що характеризує його суб'єктність, соціальну та особистісну зрілість і професійну компетентність.
   Як системне особистісне утворення, ця стійкість відображає високий рівень стабільності ціннісно-змістовних орієнтирів і керованості емоційно-вольових процесів і станів. Констатовано, що професійно-особистісна стійкість психолога має складну динамічну структуру та виступає інтегрованою характеристикою моделі успішного фахівця.
   Перспективами подальших досліджень в даній області виступає розробка експериментально-методичної бази дослідження феномену професійно-особистісної стійкості практичного психолога та пошук методів та шляхів розвитку компонентів цієї стійкості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бех І.Д. Категорія „ставлення" в контексті розвитку образу „Я" / //Педагогіка і психологія. - 1997. - № 3. - С 9-21.
2. Основи практичної психології: підручник для студентів вищих закладів освіти. -К.: "Либідь", 1999. - С 216.
3. Пеньков В.Е. Профессионально-личностная устойчивость будущего учителя. -Белгород., 1998.-115 с.
4. Платонов К.К. Структура и развитие личности. - М.: Мысль, 1996. - 231 с.
5. Психологические основы становления профессионала //Психология сегодня: Материалы I Всерос. научн. конф. Ежегодник РПО. - М., 1996.
6. Чебыкин А.Я. Особенности эмоциональной устойчивости и психологические средства ее формирования. Автореф. дис. канд. психол. наук. -М., 1979. - 16 с.
7. Чудновский Э.В. Смысл жизни и судьба. - М., 1996. - 260 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com