www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психолого-педагогічні шляхи формування психологічної готовності майбутніх юристів до професійної діяльності в процесі фахової підготовки
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психолого-педагогічні шляхи формування психологічної готовності майбутніх юристів до професійної діяльності в процесі фахової підготовки

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

   Стаття присвячена висвітленню особливостей, умов, показників, чинників, принципів процесу формування психологічної готовності майбутніх юристів до професійної діяльності.
   Ключові слова: психологічна готовність, юрист, принципи, чинники.
   Успішне формування професіоналізму особистості і діяльності майбутніх фахівців, так зокрема й спеціалістів в галузі юриспруденції, базується на розвитку психологічної готовності до цієї діяльності. Процес формування психологічної готовності до майбутньої професійної діяльності є необхідною передумовою розвитку спеціаліста у вищому навчальному закладі, що обумовлює якість, ефективність його підготовки та забезпечує результативність навчально-професійної діяльності.
   Відповідно, мета статті полягає у розкритті психологічних чинників та умов процесу формування психологічної готовності майбутніх юристів до професійної діяльності в період навчання у вищій школі.
   Аналіз доступної автору психолого-педагогічної літератури, показав, що проблема формування у майбутніх юристів психологічної готовності до професійної діяльності недостатньо вивчена. Головна увага в роботах науковців зосереджувалася на аналізі процесу адаптації студентів, успішності їх навчання, розвитку особистості майбутнього спеціаліста тощо.
   Дослідження дають підставу стверджувати, що у майбутніх спеціалістів відсутні чіткі уявлення про специфіку майбутньої професійної діяльності, існує тенденція до пасивності у навчально-виховному процесі, що дало змогу виокремити типи відношень студентів до обраної ними професії:
   - відношення студента до оволодіння обраною професією, навчально-виховного процесу носить активний характер;
   - відношення більш активне, ніж пасивне, студенти усвідомлюють важливість професії, але ініціативу проявляють лише за необхідності;
   - відношення в основному пасивне, яке характеризує студентів як випадкових у ВНЗ.
   Відповідно існують наступні типи відношень студентів до навчання:
   1) негативне (бідність, обмеженість, вузькість мотиваційної сфери, що вичерпуються інтересом отримання не знань, а диплому вищого закладу);
   2) байдуже (нейтральне);
   3) позитивне (аморфне, нерозчленоване, ситуативне, орієнтоване на певну дисципліну або тему, на викладача як цікаву особистість);
   4) позитивно-пізнавальне (бажання бути теоретично підкованим);
   5) позитивно-особисте (високий рівень сформованості компонентів психологічної готовності до майбутньої професійної діяльності).
   Відомо, що студентський вік, як правило, має свої часові межі від 17 до 21-22 років та відкриває ступінь індивідуалізації і співпадає з періодом кризи юності; яка в свою чергу, з однієї сторони, є "кризою народження", пов'язана з входженням в новий стиль життя, залученням до ціннісно-значимих суспільних форм діяльності (професій), а з другої - фактичний розрив ідеалу і реальності, який може бути подоланий тільки практично - в реальному самовизначенні.
   Навчально-професійна діяльність є провідною діяльністю студентів вищих навчальних закладів, адже вона спрямована на основні цілі підготовки спеціалістів. У процесі опанування майбутньою професією відбувається особистісне зростання й професійний розвиток студентів, набуття ними професійно важливих знань, умінь і навичок, трансформується структура самосвідомості майбутнього фахівця, формується соціально-професійний аспект його "Я-концепції".
   В процесі професійної підготовки, що відбувається в період вузівського навчання, ключову роль має відігравати загальна і спеціальна професійно-психологічна підготовка.
   Критерієм успішної психологічної підготовки виступає сформованість професійно-важливих психологічних якостей особистості, уміння "використовувати себе", свої пізнавальні, комунікативні та інші здібності для вирішення задач, здатність довільно регулювати ступінь психологічної готовності до діяльності у відповідності з обставинами.
   Формування - це процес розвитку, у якому індивід бере на себе відповідальність за максимально повну реалізацію свого потенціалу. Тому в інтерпретації категорії "формування" треба виходити з того, що вона відображає весь спектр конкретно-історичних детермінацій життєдіяльності індивіда і тих суспільних норм, в яких відбувається процес засвоєння певної системи знань, норм, цінностей і активного відтворення індивідом соціального досвіду.
   Формування психологічної готовності до професійної діяльності означає не що інше, як утворення тих необхідних суб'єктивних умов чи властивостей особистості, що забезпечують можливість людині свідомо та добросовісно виконувати професійну діяльність.
   На думку С.М.Кучеренко [1], формування психологічної готовності до професійної діяльності - це розвиток, становлення необхідних ставлень, установок, досвіду, майстерності, які дають можливість людині усвідомлено здійснювати професійну діяльність.Є.С. Романова [2] розглядає готовність до професійної діяльності на двох рівнях: загальну генералізовану особистісну готовність та спеціальну професійну готовність і трактує це поняття як своєрідний синтез психологічних феноменів та понять на різних рівнях розвитку професіонала.
   Виділяють три ступені сформованості психологічної готовності до професійної діяльності:
   1) непрофесійний рівень визначається тим, що майбутній спеціаліст не підготовлений, не навчений виконанню спеціальних функцій, не має досвіду практичної діяльності або дані показники знаходяться на край низькому рівні;
   2) передпрофесійний рівень характеризується незакінченою підготовкою до виконання спеціальних функцій;
   3) професійний рівень розбивається на два підрівня - звичайний рівень і рівень професійної майстерності. Звичайний рівень характеризується можливістю здійснювати спеціальну діяльність, а рівень професійної майстерності - високою якістю виконання діяльності, творчим підходом до її здійснення.
   Психологічна готовність - це первинна, функціональна умова успішного виконання будь-якої діяльності. Важливою умовою формування психологічної готовності до будь-якої діяльності є наявність відповідних якостей, і в першу чергу схильностей та здібностей особистості до майбутньої діяльності. Психологічна готовність до діяльності розвивається на основі засвоєння загальних та професійних знань, формування вмінь та навичок, удосконалення сформованих професійно важливих якостей особистості.
   Формування психологічної готовності як довготривалий процес утворення необхідних відношень, установок, якостей особистості, починається з поінформованості про характер діяльності, набуття необхідних знань, умінь, навичок, здібності їх реалізувати, при розвитку позитивного відношення до цієї справи, мотивованого підвищення вимогливості до себе. Завершується цей процес тим, що психологічна готовність, пройшовши декілька рівнів, перетворюється в стійку якість особистості.
   Так, показниками сформованості психологічної готовності молодого спеціаліста до професійної діяльності є прагнення до максимальної трудової віддачі, ініціативність і творче відношення до діяльності, вміння працювати у колективі. Тому, формування психологічної готовності до діяльності не обмежується вихованням трудових умінь і навиків, головне - сформувати готовність та прагнення брати участь в любій необхідній суспільству праці. Оскільки, формування психологічної готовності - це процес керований і ефективність якого підвищується в результаті включення суб'єкта в навчально-трудову діяльність.
   Процес формування психологічної готовності майбутнього спеціаліста має за своєю суттю складний, багатогранний характер, вбирає в себе всі напрямки й аспекти діяльності. Головне тут полягає в тому, що вищий навчальний заклад, озброюючи майбутніх спеціалістів глибокими теоретичними знаннями, міцними навичками та вміннями, необхідними для успішної роботи, виховував любов до своєї професії, захопленість, одержимість, готовність до подолання будь-яких труднощів, безмежне прагнення творити, шукати, осмислювати та впроваджувати передові ідеї та кращий досвід.
   Відповідно були визначені цілісні ознаки процесу формування психологічної готовності до професійної діяльності, адже розвиток компонентів психологічної готовності реалізується в умовах спеціально організованого навчання, що спрямоване на оволодіння теоретичними знаннями, практичними вміннями, формування позитивного ставлення до відповідного аспекту діяльності:
   1) повна адекватність процесу формування психологічної готовності цілям підготовки майбутнього спеціаліста;
   2) відповідність діяльності, до якої залучені майбутні фахівці, сукупності взаємопов'язаних елементів діяльності ефективно працюючого фахівця;
   3) єдність компонентів, котрі утворюють поняття психологічної готовності майбутнього спеціаліста до виконання професійних функцій.
   Формування психологічної готовності до професійної діяльності як процес передбачає врахування певних чинників, що безпосередньо впливають на рівень її сформованості.
   Теоретичний аналіз дозволив нам визначити основні чинники формування психологічної готовності до професійної діяльності, які можна віднести до двох груп: "умовно внутрішні" (індивідуально-особистісні) та "умовно зовнішні" (соціально-педагогічні).
   До "умовно внутрішніх" чинників формування психологічної готовності до професійної діяльності відносяться:
   - внутрішні протиріччя між досягнутим і необхідним рівнями професійного становлення;
   - мотивація особистості, наявність потреби у постійному самовдосконаленні, чіткість уявлень про сутність майбутньої професійної діяльності;
   - рефлексія професійного становлення, ідентифікація з професійними зразками;
   - вік, стать.
   Відповідно до "умовно зовнішніх" чинників формування психологічної готовності до професійної діяльності:
   - включення студентів в активну і різноманітну діяльність;
   - забезпечення емоційного клімату, залучення до активної діяльності, співтворчості;
   - тип, особливості функціонування, структура навчального закладу, в якому відбувається підготовка майбутнього спеціаліста та специфіка навчально-виховного процесу;
   - спеціальним чином організована професійно-педагогічна підготовка в умовах інформатизації навчального процесу;
   - використання системи критеріїв адекватного оцінювання рівнів сформованості психологічної готовності до діяльності;
   - творчий підхід до навчання та підготовки майбутнього спеціаліста.
   В свою чергу, І.А. Ревіна [3] виділила умови, що перешкоджають формуванню психологічної готовності до майбутньої професійної діяльності:
   - психологічні особливості студентського віку: недостатньо розвинута здатність сполучати ближню та віддалену перспективу; незавершеність розвитку функції планування; протиріччя і невпорядкованість різних аспектів "Я"; невміння розмежувати можливе і бажане;
   - умови розвитку суспільства: зміна ціннісних орієнтирів в сучасному суспільстві; поява великої кількості "нових" професій; некерований ріст вищих навчальних закладів; особливості сучасної системи освіти.
   Ефективне формування психологічної готовності до професійної діяльності в період навчання у ВНЗ не можливе без впровадження в систему підготовки майбутніх спеціалістів наступних психологічних принципів:
   - проблемності (постановка завдань, орієнтованих на актуалізацію знань та досвіду);
   - комплексності (включення елементів програми формування психологічної готовності до професійної діяльності в практичну роботу);
   - системності (аналіз і розгляд майбутньої професійної діяльності як цілісної, певним чином організованої динамічної системи);
   - цілеспрямованості (спрямованість на майбутню професійну діяльність, на досягнення високих результатів, набуття відповідних знань, умінь, навичок, особистісних властивостей);
   - інтенсифікації (організація активної діяльності педагогів і студентів);
   - особистісної орієнтованості (спрямованість на інтереси та потреби студентів, створення умов, що сприяють самовираженню, самостійності суджень);
   - ситуативності (вирішення ситуацій різного характеру);
   - рефлективності (самопізнання себе та майбутньої професійної діяльності);
   - творчості (творчий підхід до розв'язання професійних завдань);
   - активності (відкритість новому досвіду, знанням).
   Врахування психологічних принципів, чинників та умов в процесі формування психологічної готовності до професійної діяльності, а саме на етапі вузівського навчання, забезпечить підвищення рівня її розвитку.
   Випускники юридичного навчального закладу, які психологічно готові до здійснення майбутньої професійної діяльності, мають володіти не лише теоретичними знаннями в галузі права, а й необхідними способами, вміннями і навичками застосування набутих знань у практичній роботі.
   Психологічно підготувати до майбутньої професійної діяльності, можливо на думку І.П. Голосніченка [4], удосконаливши процес навчання майбутніх юристів, тобто піднявши його на рівень академічної підготовки, поєднавши теоретичні знання з практикою.
   Професійна підготовка майбутніх юристів передбачає здійснення навчальної та поза навчальної діяльності, яка спрямована на вирішення низки освітньо-виховних завдань.
   Важливою є проблема формування у майбутніх юристів належного право розуміння, поваги до права, усвідомлення його позитивних явищ, усвідомлення того, що без права не можуть бути впорядковані взаємовідносини в суспільстві. Необхідно сформувати такий підхід до визначення суті та змісту права, який поєднував би декілька підходів до його розуміння і виключав би його однобічність.
   Формування психологічної готовності до професійної діяльності майбутніх правників у вищих навчальних закладах має відбуватися згідно з психолого-педагогічним супроводом навчально-виховного процесу, що має являти собою комплекс організаційних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на формування і розвиток у студентів професійно важливих якостей та психологічної готовності до майбутньої професійної діяльності. Через те важливу роль у формуванні психологічної готовності до професійної діяльності майбутніх юристів має відіграє тренінгова робота під керівництвом психолога, навчальна практика й стажування студентів-правників та співпраця з юридичною клінікою, оскільки сучасна юридична освіта повинна органічно поєднувати доктринальні знання і практичний досвід.
   На сучасному етапі суспільного розвитку суттєво підвищуються вимоги до підготовки фахівців-юристів, які передбачають відповідність насамперед професійних якостей основним кваліфікаційним характеристикам. Адже юрист повинен мати належний рівень правової свідомості, правової професійної культури, володіти сукупністю правових професійних знань, приймати обґрунтовані відповідно до закону рішення, вміло діяти в екстремальних ситуаціях, оперативно мислити, мати високі моральні, вольові та фізичні якості, бути комунікативним, справедливим, брати активну участь в процесі державотворення.
   Тому після проходження спеціально розроблених тренінгових програм, студенти мають набути наступних практичних навичок та вмінь: опитувати клієнта; відповідально надавати юридичну консультацію; розслідувати факти справи; вивчати та аналізувати нормативну базу і літературу; правильно спілкуватися як в усній, так і в письмовій формі; виступати в суді і правильно вести документацію; вести переговори та спілкуватися із органами державної влади тощо.
   В умовах вищого навчального закладу психологічна готовність до майбутньої професійної діяльності найбільш успішно формуються тоді, коли весь зміст навчально-виховного процесу максимально наближений до умов практичної діяльності майбутніх фахівців. Тому, педагогічний процес у вищих навчальних закладах підпорядковується закону моделювання, згідно з яким усі заходи, що проводяться в вищому навчальному закладі, мають бути насиченими професійним змістом і відбуватися в ситуаціях, максимально наближених до тих умов, в які випускник може потрапити в реальному виробництві.
   Навчальна практика та стажування майбутніх юристів є складовими частинами навчально-виховного процесу закладу освіти і повинні забезпечувати подальше закріплення та поглиблення отриманих теоретичних знань, набуття і вдосконалення професійних вмінь та навичок, залучення їх до практичної діяльності, вироблення основ професійного мислення, подальший розвиток стійкого інтересу до майбутнього фаху.
   Практика та стажування студентів розглядається як багатосторонній, поетапний комплекс професійних вправ в процесі якого у майбутніх спеціалістів формується психологічна готовність до майбутньої професійної діяльності.
   Найбільш повно реалізувати практичну спрямованість навчання дозволяє "юридична клініка" як курс, який передбачає, по-перше, наявність таких двох компонентів як викладач та студенти; по-друге, цей курс організовується самим університетом, який наймає викладачів-спеціалістів з практичного права і є офіційно впровадженим в розклад занять як обов'язкових, або як факультативний предмет; по-третє, юридична клініка передбачає надання безкоштовної юридичної допомоги населенню.
   Метою "юридичної клініки" є: підвищення рівня практичних знань, умінь і навичок студентів юридичних спеціальностей; забезпечення доступу представників соціально-вразливих груп суспільства до правової допомоги; формування правової культури громадян; підготовка та навчання студентів у дусі дотримання й поваги принципів верховенства, справедливості і людської гідності; розширення співробітництва вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців-юристів, із судовими, правоохоронними органами, органами юстиції, державної влади і місцевого самоврядування, з іншими установами; впровадження в навчальний процес елементів практичної підготовки студентів-правників у сфері юридичних послуг.
   Основними завдання "юридичної клініки" є: надання студентам юридичної клініки можливості набуття навичок практичної діяльності за фахом; створення місць для проходження студентами навчальної та виробничої практики; надання громадянам соціально-вразливих верств населення суспільства безоплатних юридичних консультацій; проведення заходів з правової освіти населення; забезпечення можливості спілкування студентів під час навчального процесу з фахівцями-практиками судових і правоохоронних органів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування з питань їх діяльності; створення ефективного механізму обміну інформацією між населенням, засобами масової інформації та юридичною клінікою, що дозволить оперативно реагувати на практичні потреби громадян.
   Слід зазначити, що з юридичною клінікою обов'язково співпрацює психолог, який роз'яснює студентам особливості спілкування з різними верствами населення, навчає правильному ведення переговорів, дискусій, допомагає справлятися з своїми емоціями та почуттями.
   Доцільно відзначити наступні шляхи вдосконалення процесу формування психологічної готовності майбутніх юристів до професійної діяльності, що складають три основні напрямки:
   1) вдосконалення психологічно-професійного відбору абітурієнтів до вищого навчального закладу юридичного профілю, організація психологічної служби та психолого-педагогічного супроводу на початковому етапі підготовки студентів-юристів;
   2) вдосконалення теоретико-методологічної підготовки студентів-юристів до професійної діяльності, що передбачає: підвищення науково-теоретичного рівня викладання навчальних дисциплін, їх професійної, соціально-психологічної направленості; підвищення ефективності науково-дослідницької роботи викладачів та студентів, що має нести характер проблемно-пошукової; активна соціально-психологічна особистісно-орієнтована підготовка майбутнього спеціаліста-правознавця; підвищення ефективності самостійної та індивідуальної роботи студентів;
   3) вдосконалення практичної професійно-юридичної та соціально-психологічної підготовки майбутніх юристів, що передбачає включення їх в практичну діяльність шляхом організації і проведення навчальної практики та стажування.
   Висновки. Формування психологічної готовності до професійної діяльності є ціллю і результатом довготривалого процесу підготовки спеціаліста у вищому навчальному закладі, який відбувається згідно з психолого-педагогічним супроводженням навчально-виховного процесу, та являє собою комплекс організаційних, психологічних і педагогічних заходів та здійснюється за наявності й врахування певних психологічних чинників та принципів.
   Перспективи подальших досліджень полягають у розробці професійно-психологічного тренінгу формування психологічної готовності до професійної діяльності у майбутніх юристів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кучеренко СМ. Оценка психологической готовности студентов к про-фесиональной деятельности как одно из направлений повышения качества подготовки специалистов / Вісник Харківського університету, № 403, Серія психологія, Харків: ХДУ, 1998. - С 107-111.
2. Романова Е.С. 99 популярных профессий. Психологический анализ и профессиограммы. - СПб.: Питер, 2004. - 464 с.
З.Ревина И.А. Исследование готовности школьников к осознанному профессиональному выбору / Пед. обозрение. - 2007. - № 3. - С. 100-106.
4. Голосніченко І.П. Використанння матеріалів практики у навчальному процесі: матеріали наук.-прак. конф. -К.: НАВСУ, 1993. -С. 262-267.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com