www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Феномен ідентичності та індикатори її формування у дитячому віці
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Феномен ідентичності та індикатори її формування у дитячому віці

Бондаренко Т.В.

ФЕНОМЕН ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ІНДИКАТОРИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

   Стаття присвячена психологічному феномену ідентичності та особливостям її розвитку в дитячому віці. На основі аналізу наукових джерел розкривається зміст, види та особливості формування ідентичності дитини. Надбанням статті є виокремленні автором індикатори нормативного розвитку та формування у дитини відчуття власної тотожності. Названі ризики формування ідентичності дитини на прикладі прийомної сім'ї.
   Ключові слова: ідентичність, новоутворення, прихильність прийомна дитина, особистість.
   Актуальність. Започаткування в Україні інституту прийомної сім'ї ініціювало потребу у вивченні різних аспектів розвитку дітей в не кревній родині. Одним із таких питань виступає поняття ідентичності. Оскільки мета прийомної сім'ї налаштована на розвиток здорової особистості, то вивчення психологічних аспектів формування ідентичності постає важливим завданням. Питання розвитку ідентичності присвячені праці таких вітчизняних вчених, як М.Й. Боришевський, К.В. Коростеліна, М.І. Пірен, О.М. Кікінежді та інші. Проте вивчення особливостей формування ідентичності дитини в умовах її зростання у прийомній сім'ї на даний час ще не віднайшли належного відображення у вітчизняній науковій літературі.
   Тож метою даної статті є визначення основних ключових моментів формування ідентичності дитини та особливостей її розвитку та становлення в дитячому віці. Для досягнення мети були поставлені такі завдання, як: 1) висвітлити набутки вітчизняних та зарубіжних вчених щодо феномену ідентичності; 2) здійснити аналіз особливостей формування ідентичності дітей в нормі.
   Методами дослідження слугували аналіз наукових джерел з даного питання, включене спостереження та інтерв'ю з соціальними працівниками, які здійснюють супроводження прийомних сімей. Включене спостереження та інтерв'ю з соціальними працівниками використані для співставлення теоретичних надбань із потребами прийомних сімей.
   Виділення феномену ідентичності як базового компоненту особистості виявилось складною науковою проблемою. Всі науковці вказували на значущість відчуття власної тотожності в розвитку особистості. І хоча У. Джеймс ще наприкінці 19 століття вже окреслив даний феномен, лише у 70 роках 20 століття Е. Еріксон дослідив і ввів його як наукове поняття.
   Приклад листів Джеймса дозволяє вбачити поняття ідентичності у понятті характеру: „Характер людини проявляється в тому його розумовому або моральному стані, коли в ньому найбільш інтенсивно і глибоко відчуття власної активності і життєвої сили. В такий момент внутрішній голос говорить йому: „Це і є справжній Я!"
   В свою чергу Фрейд використовував поняття ідентичність у своїх працях щодо опису різних ситуацій своїх терапевтичних практик. У своїй роботі „Тлумачення сновидінь" 3. Фрейд зазначає: „У пацієнта підвищений рівень чуттєвості; в результаті раннього досвіду і на основі своїх підсвідомих очікувань він початково особливу увагу звертає на все, що сприяє повторенню і створює перцептивну ідентичність".
   Другий раз Фрейд використовує поняття ідентичність у етнічному сенсі в більш пізніх роботах. „Створення внутрішньої ідентичності" у Фрейда включає відчуття гіркої гідності, збережене його гнаним, розсіяним і часто зневаженим народом. І третє поняття Фрейдом ідентичності ми зустрічаємо у „Проективній науковій психології", виданому після його смерті: „Таким чином, метою і завершенням всіх мислячих процесів є досягнення стану ідентичності" [4].
   Е. Еріксон досліджував соціально-психологічні механізму і засоби формування ідентичності в процесі дорослішання людини [9, 6]. Вчений побудував схему розвитку людини, виділивши вісім етапів, охоплюючих все життя - від народження до старості. Свою модель Е. Еріксон засновував на епігенетичному принципі, взятому з ембріології: кожний етап розвитку отримує моменти, що вирішують для подальшої еволюції. Ідентичність з точки зору Еріксона, „у самому загальному сенсі співпадає, кінцево, багато в чому з тим, що цілим рядом дослідників входить в поняття „я" .
   Філософія теж цікавилась поняттям тотожності, описуючи його як відмінність від іншого. Варто зазначити, що на розвиток поглядів про ідентичність у достатній мірі вплинули філософські та соціологічні дослідження [3].
   Розгляд ідентичності як інтегративної характеристики вчені розглядали з різних сторін:
   1. як результату формування Я-концепції (О. Кернберг);
   2. як дві сторони єдиного цілого (У.Джеймс, Ч. Кулі, Дж. Мід);
   3. як процес і результат особистісного розвитку і переходу на нову стадію (Е. Еріксон).
   Багатозначність змісту ідентичності підкреслювали багато авторів. Вони відмічали що ідентичність формується під різними впливами: зовнішнім, внутрішнім, сприятливим, несприятливим, сенситивним, компенсаторним, індивідуальним, груповим, позитивним і негативним [3].
   У вітчизняній психології традиційно акцент робиться на внутрішньому “Я”. А. Липкіна, М. Ярошевський пишуть про те, що своїм образом, статтю, іменем людина представлена на зовнішній соціальні сцені. Але у структурі її “Я” є і більш глибші шари. У них залишається досвід особистості, її минуле з якого відсіюється найбільш значуще, іноді не зрозуміле іншим через те, що не було пережите ними самими.
   У сучасній психології ідентичність суб'єкта визначається самоідентифікаціями в сфері існуючого, соціального, відображає “психосоціальну тотожність” (А.В. Кузьмін) людини: ототожнення з людьми, з будь-якою соціальною спільнотою, соціальною роллю, групою, зі своїми потребами і цінностями. Встановлений у дослідженнях пріоритет соціального характеру становлення ідентичності дозволяє зорганізувати умови і моделювати ситуації, що сприяють розвитку ідентичності людини.
   В результаті досліджень ідентичності великою кількістю науковців можна виділити її наступні види: его-ідентичність і групову ідентичність, особистісну і соціальну ідентичність; позитивну і негативну, передчасну, дифузну і досягнуту; усвідомлену і неусвідомлену; актуальну і віртуальну; реальну і ідеальну, негативну і надану тощо [6, 8, 9].
   Процес формування ідентичності відбувається за рахунок здатності до рефлексії, наслідування та зворотного зв'язку, що вказує на наступне: особистість є активним учасником становлення власної ідентичності [8].
   Процес формування ідентичності згідно Еріксона, може бути обумовлений середовищем, в якому зростає дитина. На основі балансу взаємодії впливу середовища і внутрішніх умов можна говорити про три форми ідентичності по виникненню:
   1. обумовлену зовні (статеву, вікову, расову, національну, громадянську приналежність);
   2. власно набуту (професійний статус, вільно обрані зв'язки, прив'язаність і орієнтації);
   3. запозичену (засвоєні ролі, задані зовнішнім зразком, прийняті під впливом очікувань оточуючих).
   Особливу увагу Еріксон приділив підлітковому віку, вважаючи цей період центральним у формуванні психологічного і соціального благополуччя людини. Основа для благополучної юності і досягнення інтегрованої ідентичності закладається в дитинстві. На його думку, завдання з яким стикаються підлітки, полягає в тому, щоб зібрати разом всі маючи на той час знання про самих себе і інтегрувати ці чисельні образи себе в особисту ідентичність, яка представляє усвідомлення як минулого так і майбутнього, яке логічно витікає з нього [9].
   Критеріями позитивної (зрілої) досягнутої ідентичності Б. Шефер і Б. Шледер визначали як уявлення про те, що особистість, характер і діяльність здібні викликати в інших повагу, симпатію, схвалення і розуміння; відчуття цінності власної особистості і одночасно цінність свого я для інших; висока самоцінність і енергетика, впевненість в собі при високій внутрішній напрузі; бажання відповідати ідеальному уявленню про себе; підвищена рефлексія, усвідомлення своїх труднощів; визначеність життєвої ситуації; висока активність і комунікабельність, що пояснюється завантаженістю життя і стурбованістю повсякденними справами, орієнтація на інших і їх значимість [8].
   Більшість вчених дотримуються переконання що для формування ідентичності потрібне середовище [5]. Першим середовищем для дитини є сім'я. В концепції Еріксона розкриті всі етапи розвитку ідентичності (табл. № 1).

Таблиця 1

Таблиця 1

   В свою чергу інші дослідники відмічали різні психологічні феномени, які є значущі для формування здорової ідентичності [6, 7]. Проаналізувавши їх надбання та базуючись на концепції Еріксона автором статті було розроблено індикатори формування здорової ідентичності, які дозволять від слідкувати нормативність її розвитку (табл. № 2).

Таблиця № 2
Індикатори розвитку ідентичності дитини від народження до підліткового віку

Таблиця № 2. Індикатори розвитку ідентичності дитини від народження до підліткового віку

   Важливою умовою формування ідентичності є виступає феномен прихільності, який є як її необхідною базою так і окремою якісною характеристикою особистості. Дослідники поняття “прихільність” визначають його як тривалий зв'язок між двома людьми, що не залежить від їх місцезнаходження і є джерелом емоційної близькості [1, 6]. Прихильність також розвивається у декілька стадій і має ті ж індикатори, що і ідентичність у ранньому віці.
   Боулбі визначав, що ранні прихильності дітей є зразком наступних взаємовідносин з іншими людьми. Боулбі також дослідив порушення у дітей, які пережили досвід проживання в умовах інтернату і його негативний вплив на емоційний розвиток особистості.
   Перші дослідження в сфері замісної опіки в Україні та наші спостереження показали, що в умовах прийомної сім'ї, дитина зростає поза межами кревної родини, має досвід соціального переміщення, відповідно перенесення втрат значущих людей, що створює ризики для формування відчуття власної тотожності [2]. Це вимагає більш детального вивчення особливостей формування ідентичності дитини в умовах прийомної сім'ї.
   Таким чином проведене дослідження дало можливість зробити наступні висновки: розвиток ідентичності дитини є базовим компонентом і умовою здорового розвитку особистості дитини, що формується впродовж її життя. Наявність стабільного середовища створеного значущими людьми виступає основною умовою її здорового формування. При порушення стабільності в умовах замісної опіки виникають ризики для формування ідентичності в нормі. Процес розвитку ідентичності можна від слідкувати згідно виокремлених індикаторів та за допомогою відповідних до них діагностик. Розпочата нами робота щодо особливостей формування ідентичності прийомних дітей потребує подальшого вивчення.

Література

1. Боулби Джон. Привязанность. - М. : Гардарики, 2003. -348 с.
2. Дитина в прийомній сім'ї: Нотатки психолога / Г.М. Бевз, І.В. Пєша. - К. : Українськи ін-т соціальних досліджень, 2001.
3. Идентичность: Хрестоматия / сост. Л.Б. Шнейдер. - М., 2003.-31 с.
4. Павлова О.Н. Идентичность: история формирования взглядов и её структурные особенности. - М.:, 2001
5. Розвиток громадянської спрямованості особистості / За загальною редакцією М.Й. Бори шевського. - К. : 2007. Развитие личности ребёнка. - СПб.: Питер, 2003. - 530 с.
6. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб.: Питер, 2009. - 607 с.
7. Шнейдер Л.Б. Личностная, гендерная и профессиональная идентичность: теория и методы диагностики. - М., 2007. - 68 с.
8. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. - М., 1996. -344 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com