www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Методика та загальна процедура організації експериментального дослідження професійної ідентичності майбутнього медичного психолога
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Методика та загальна процедура організації експериментального дослідження професійної ідентичності майбутнього медичного психолога

А.С. Борисюк

МЕТОДИКА ТА ЗАГАЛЬНА ПРОЦЕДУРА ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МАЙБУТНЬОГО МЕДИЧНОГО ПСИХОЛОГА

   У статті здійснено аналіз емпіричних методів, що використовувались у процесі дослідження особливостей становлення професійної ідентичності майбутнього медичного психолога. Методи були підібрані відповідно до структурно-функціональної моделі професійної ідентичності фахівця медичного психолога. Обґрунтовано доцільність застосування кожної методики.
   Ключові слова: емпіричні методи, анкета, стандартизовані опитувальники, психодіагностичні методики, професійна ідентичність.
   Логіка теоретичного дослідження професійної ідентичності, що представлене у наших попередніх публікаціях, визначила особливості проведення емпіричного дослідження. Мета першого етапу експериментального дослідження полягала у діагностиці сформованості професійної ідентичності у студентів медичних психологів (констатуючий експеримент). На другому етапі експеримент проводився в умовах спеціально організованого професійно орієнтованого навчання. На третьому етапі діагностувалися зміни у рівні сформованості професійної ідентичності після завершення формуючого експерименту. В якості діагностичних методів використовувались: анкетування, опитувальники, проективні методики, стандартизовані тести.
   Вибірку становили студенти 1-6 курсів Буковинського державного медичного університету та Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця спеціальності „Медична психологія". З метою проведення порівняльного аналізу особливостей сформованості професійної ідентичності у студентів-випускників різних спеціальностей, до вибірки досліджуваних були включені також студенти 6 курсу Буковинського державного медичного університету спеціальностей „Лікувальна справа", „Педіатрія" та студенти 5 курсу Чернівецького національного університету ім. І. Франка спеціальності „Психологія".
   Матеріали і методи дослідження
   З метою дослідження особливостей професійного становлення студентської молоді було проведене опитування. Студентам пропонувалась авторська анкета, мета якої полягала у дослідженні суб'єктивних уявлень про наявність-відсутність у студентів професійних якостей, схожість-відмінність фахівців різних спеціальностей, наближеність-віддаленість професії медичного психолога до/від інших професій.
   Опрацювання відповідей на відкриті запитання анкети здійснювалось за допомогою процедури контент-аналізу, що передбачає виділення змістових категорій, які характеризують висловлювання більшості респондентів, а також здійснювався підрахунок частоти їх використання.
   З метою дослідження сформованості професійної ідентичності у студентів ми використали методики, підібрані у відповідності до моделі професійної ідентичності майбутнього медичного психолога. Опис моделі виступає темою окремих публікацій. Згідно з розробленою нами моделлю професійної ідентичності, компоненти, що входять до неї, виявляються у ставленні до себе як до професіонала, у ставленні до професії, у ставленні до професійної спільноти.
   Наш дослідницький інтерес був спрямований на особистість майбутнього фахівця, оскільки від того, як він ставиться до інших, до себе, до майбутньої професії, професійної спільноти залежить формування його професійної ідентичності та успішність професіоналізації загалом. Образ професії як когнітивне і емоційне утворення певною мірою спрямовує систему орієнтирів у суспільній та індивідуальній свідомості людини.
   Раніше образ професіонала багато в чому був пов'язаний із образом конкретних людей і їх професійною біографією, їх певними професійними цінностями (іноді це був збірний образ, але він володів тією конкретністю, що сприяла процесу ідентифікації). Сьогодні можна спостерігати, що певною мірою „ідеальний образ професіонала" замінений на „ідеальний образ життя". Невизначеність ціннісних уявлень про професію зміщує орієнтири на вибір бажаного способу життя за допомогою професії, що виступає засобом досягнення образу життя, а не його суттєвою складовою [15].
   Орієнтація на цінність іншої людини у професійній діяльності психолога передбачає адекватне сприймання ним власних можливостей як міри впливу на іншу людину, що ґрунтується на переживанні почуття професійного обов'язку і відповідальності за власні професійні дії [8]. Вважаємо, що дане твердження прийнятне і для медичного психолога.
   Лексика мови несе в собі у формі семантичних компонентів ідеальні еталони, мірки, що виділяють, вичленовують у відображуваній дійсності певні аспекти. Семантичні компоненти лексики - одиниці дрібніші ніж значення, що утворюють його структуру, виступають носіями цих еталонів. Відповідність їм (повна чи часткова) ознак відображуваного фрагмента дійсності дозволяє виразити цей фрагмент у слові (або іншому нормованому еталоні). Мовне усвідомлення при цьому здійснює не лише аналітичну, але й синтетичну функцію. Абстракція ознак і групування їх у нові структури дозволяють будувати певні ідеальні моделі дійсності, виражені в значенні слова. Оперування цими ідеальними значеннями відповідно до законів граматики і синтаксису, правил людського мислення дозволяє дедуктивно отримувати нове знання. Одним із завдань психосемантики виступає реконструкція індивідуальної системи значень, крізь призму якої відбувається сприйняття суб'єктом світу, інших, самого себе. В якості прикладу найбільш відомого і простого варіанту семантичного простору наводиться методика семантичного диференціалу Ч. Осгуда, що була розроблена як вимірювальна процедура для оцінки значень [17].
   Є.Ю. Артем'єва зауважує, що оцінка значень за методикою семантичного диференціалу виступає оцінкою досвіду індивіда, що здійснюється відповідно до низки параметрів, які відповідають узагальненим якостям досвіду. Така процедура реєструє певним чином організовані та функціонуючі сліди взаємодії суб'єкта з об'єктами світу, фіксація відображається у ставленні до цих об'єктів - в спеціальних конструктах - семантичних просторах [3]. Як засіб побудови семантичного простору ми використали метод семантичного диференціалу.
   Тож одним із методів дослідження особливостей професійного становлення, формування професійної ідентичності майбутнього фахівця була змодельована нами методика за принципом семантичного диференціалу. За переліком запропонованих якостей досліджувані оцінювали рольові позиції (Я до вступу у вищий навчальний заклад, Я зараз, Я як фахівець, Я після навчання у вищому навчальному закладі, професіонал, фахівець-невдаха), використовуючи уніполярну шкалу від 0 до 5. Перелік якостей був підібраний на основі результатів анкетування (якості, що отримали найбільшу кількість виборів).
   Згідно із теорією соціальної ідентичності Г. Теджфела, можна співставити такі аспекти ідентичності, як „ідеальне Я" і професійна ідентичність. Уявлення про „ідеальне Я", яке в онтогенезі є початково зовнішнім і соціальним, а вже потім стає внутрішнім, дає підстави визнавати подібність „ідеального Я" із професійною ідентичністю за своїм походженням і за роллю детермінації нормативної активності. Проте ідеальне Я відображає не стільки існуючі соціальні ідентифікації, скільки минулі, а вони, на відміну від актуальної ідентифікації з тією чи іншою соціальною групою, часто не усвідомлюються. Концепція „можливих Я" виступає вдалим рішенням проблеми аналізу ситуативної зміни ідентичності. Можливі Я , ситуативні і немотивовані за характером прояву в залежності від особливостей „професійного дорослішання" і вимог до людини з боку суспільно регламентованої діяльності, а також від ступеня її успішності, в подальшому можуть детермінувати активність суб'єкта праці [1]. Професійна ідентичність у нашому дослідженні може виступати як семантична близькість конструктів „Я як фахівець" (уявлення про те, який я професіонал), „Професіонал" (ідеалізований образ), „Я після навчання у вищому навчальному закладі" (яким я можу стати).
   Складовими системи регуляції поведінки особистості, її професійної діяльності, взаємин виступають самооцінка й рівень домагань. Т. Титаренко життєві домагання розглядає як комплекс вимог, очікувань, бажань, надій особистості щодо свого життя, свого майбутнього; очікування в майбутньому такої самореалізації, яка задовольняла б як плани особистості, так і потреби суспільства, забезпечувала б стійку самоповагу та визнання значущого оточення [18]. Дане визначення домагань, на нашу думку, можна застосувати і до професійних домагань як складової домагань життєвих. К. Абульханова-Славська наголошує на тому, що домагання співвідносяться не лише з очікуваним результатом, але й зі способом його досягнення. Спосіб досягнення певного професійного рівня вимагатиме від молодої людини, по-перше, планування майбутньої діяльності, а, по-друге, організацію тих професійних якостей, які необхідні для досягнення передбачуваного рівня кар'єрних домагань [2]. В. Джеме стверджував, що самоповага індивіда визначається співвідношенням наших дійсних здібностей, реально досягнутого успіху і домагань, що виявляються у бажанні зайняти певне положення в суспільстві і кимось стати через поєднання двох параметрів: ідентифікації і самоповаги [12].
   З метою дослідження рівня самооцінки, рівня домагань та міри розходження між ними за основу була взята методика Дембо-Рубінштейна в модифікації A.M. Прихожан [14] із додаванням шкал, виділених на основі результатів згадуваного нами анкетування.
   З метою дослідження ставлення до себе як до професіонала була використана модифікована нами методика самоставлення В.В. Століна, СР. Пантелеева. Процедура здійснення модифікації виступає темою окремих публікацій.
   Спрямованість - одна із важливих сторін особистості, що характеризує її мотиваційну сферу, визначає ініціативну поведінку, вибірковість ставлень тощо. Спрямованість медичного психолога визначає особливості його професійної діяльності, ставлення до себе як до професіонала, ставлення до професії. З метою дослідження професійної спрямованості ми використали методику Смекала-Кучери [10]. Особистостям, у яких відповідно до даної методики переважають значення за шкалою „орієнтація на себе", притаманна орієнтація на пряму винагороду, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, тривожність, дратівливість, егоїстичність. Такі люди найбільше цінують власну думку, у спільних справах орієнтуються, передусім, на досягнення особистої мети. Ті, в кого переважає спрямованість на спілкування, прагнуть за будь-яких обставин підтримувати взаємини з людьми, але часто „поверхневі", що перешкоджає виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям; притаманна орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прив'язаності і емоційних взаєминах з людьми. Особистості, які спрямовані на справу, виявляють зацікавленість у вирішенні ділових проблем, якомога кращому виконанні діяльності, орієнтуються на співпрацю, здатні в інтересах справи захищати власну думку, корисну для досягнення спільної мети.
   Кар'єра, як було зазначено у попередніх публікаціях [6; 7], розглядається як індивідуальна послідовність атитюдів і поведінки, пов'язаних із активністю у сфері діяльності. Критеріями вдалої кар'єри виступає задоволеність життєвою ситуацією (суб'єктивний критерій), соціальний успіх (об'єктивний критерій), тобто об'єктивний, зовнішній бік кар'єри - це послідовність зайнятих індивідом професійних позицій, а суб'єктивний, внутрішній бік -це те, як особистість сприймає свою кар'єру, який образ її професійного життя і власної ролі в ньому. Важливим спрямовуючим елементом Я-концепції, професійної ідентичності виступає так званий „якір кар'єри". Це поняття відображає наявність усвідомлюваних пріоритетних професійних потреб у структурі особистості.
   З метою дослідження домінуючих типів кар'єрних орієнтацій був застосований опитувальник „Якорі кар'єри" Е. Шейна (адаптація В.А. Чікер) [13]. Застосовувався адаптований варіант опитувальника, в якому запитання ставилися стосовно уявлень реалізації власної кар'єри в майбутньому. Дана модифікація обумовлена специфікою вибірки. В опитувальнику наявні наступні шкали кар'єрних орієнтацій: професійна компетентність, менеджмент, автономія, стабільність роботи, стабільність місця про живання, служіння, виклик, інтеграція стилів життя, підприємництво.
   Локус контролю особистості свідчить про когнітивний стиль, що виявляється у сфері професійного навчання. У всіх виявах психіки присутні когнітивні компоненти, відповідно, характеристики локусу контролю розповсюджуються на характеристики особистості в її діяльності. З метою дослідження локусу контролю була використана методика Дж. Роттера [11]. Для особистостей із зовнішнім локусом контролю характерною є зовнішньо спрямована захисна поведінка, в якості атрибуції ситуації вони надають перевагу мати шанс на успіх. Це вказує на те, що будь-яка ситуація екстерналові бажана як зовнішньо стимулююча, до того ж при успіхові відбувається демонстрація здібностей. Екстернал переконаний, що його невдачі є результатом невезіння, випадковостей, негативного впливу інших людей. Схвалення і підтримка таким людям надзвичайно необхідна, інакше вони працюють все гірше. Атрибуцією ситуації особистостей із внутрішнім локусом контролю є переконання у невипадковості їх успіхів і невдач, що залежать від компетентності, цілеспрямованості, рівня здібностей і виступають закономірним результатом цілеспрямованої діяльності. У структуруванні процесів цілеутворення і його стратегій провідною мотивацією для інтерналів є пошук его-ідентичності, незалежно і ортогонально стосовно екстравертованості та інтравертованості. Внаслідок значної когнітивної активності інтернали мають більш широкі часові перспективи, що охоплюють значну кількість подій як майбутнього, так і минулого. При цьому їх поведінка спрямована на послідовне досягнення успіху шляхом розвитку навичок і більш глибшого опрацювання інформації, формування зростаючих за складністю цілей. Потреба в досягненні, таким чином, має тенденцію до підвищення, пов'язаної із збільшенням значень особистісної і реактивної тривожності, що виступає підґрунтям для можливо більшої фрустрованості і меншої стресостійкості у випадках невдач. Проте, в цілому у реальній, що підлягає зовнішньому спостереженню поведінці інтернали справляють враження достатньо впевнених у собі людей, тим паче, що в житті вони займають вище суспільне становище, ніж екстернали.
   Для діагностики внутрішнього конфлікту, ціннісних орієнтацій була використана методика „Рівень співвідношення „цінності" та „доступності" (РСЦД) в різних життєвих сферах" (Фанталова Є.Б.) [19].
   У методиці використовуються поняття, які позначають „термінальні цінності", описані свого часу М. Рокічем. Відомо, що цінності виступають внутрішнім фактором, який визначає спрямованість діяльності особистості, слугує основою для вибору цілей і засобів діяльності. Адаптований варіант методики використовується у багатьох вітчизняних дослідженнях. Значна відмінність між показниками „цінно" та „доступно" вказує на наявність „внутрішнього вакууму" та внутрішнього конфлікту, пов'язаного із фрустрованістю потреб.
   Надзвичайно важливою у професійної діяльності виступає проблема мотивації. Як відомо, на продуктивність будь-якої діяльності значною мірою впливає характер мотивації. Внутрішня позитивна мотивація підвищує продуктивність діяльності, сприяє отриманню людиною задоволення, а негативна й зовнішня -знижують, і тоді діяльність сприймається як примус. Причому внутрішню позитивну мотивацію до навчання, самовдосконалення та професійного зростання саму по собі можна розглядати як засіб формування професійної ідентичності.
   Мотиви трудової діяльності не дані початково, їх формування в процесі її засвоєння виступає особливим завданням. Специфіка професійної мотивації зумовлюється особливостями професійних цілей діяльності, які, в свою чергу, визначаються змістом діяльнісних завдань [5]. Навчання у вищому навчальному закладі відбувається під впливом стимулів, бажань і мотивів, що спонукають студента до дій та утворюють мотиваційну сферу. Саме з їх впливом пов'язані досягнення мети й успіхів у навчанні. Мотивація навчання є одним із факторів впливу на ступінь навчально-пізнавальної активності майбутніх спеціалістів. Навчальний процес як форма студентської діяльності у медичному навчальному закладі - це професійна освіта, розвиток уміння самостійно приймати рішення, формування та виховання особистості. У процесі підготовки майбутнього фахівця особлива увага повинна бути приділена розвитку пізнавальних та професійних мотивів. Згідно із положеннями системного підходу, мотивація розглядається як багатомірна за змістом система особистості, єдність підпорядкованих компонентів. Пізнавальні і професійні мотиви виступають одними із провідних у багатокомпонентній мотиваційній сфері суб'єкта учіння. Будучи новоутворенням навчальної діяльності, вони виступають одночасно продуктом взаємних трансформацій і обумовлюють подальший взаємний розвиток. У процесі засвоєння особливостей майбутньої професійної діяльності може виникати проблема трансформації пізнавальних мотивів у професійні. Тому навчально-виховний процес у вищій школі повинен бути зорієнтований не лише на засвоєння знань, а й на розвиток особистості й передовсім на дослідження та врахування її мотиваційної сфери. З цією метою досліджуваним була запропонована методика для діагностики навчальної мотивації (А.А. Реан, В.А. Якунін, модифікація Н.Ц. Бадмаєвої) [4], в якій наявні наступні шкали: комунікативні мотиви, мотиви уникнення невдачі, мотиви престижу, професійні мотиви, мотиви творчої самореалізації, навчально-пізнавальні мотиви, соціальні мотиви. Варто додати, що не менш значущими у процесі становлення фахівця є сформованість мотивів уникнення невдачі та престижу. Дослідницький інтерес представляє динаміка співвідношення усіх вищеназваних видів у процесі професійного навчання.
   Для забезпечення успішного переходу студента медичного психолога від діяльності учіння до професійної діяльності повинна проектуватися специфічна форма спільноти студентів, викладачів вищого навчального закладу, практичних психологів, лікарів, реалізуючих спільну діяльність. Почуття належності до академічної і професійної спільноти сприяє ефективному засвоєнню академічних знань, професійних умінь і навичок та можливості їх впровадження у практичній діяльності.
   Відповідно до концепції Є.О. Клімова, набуття особистістю професійної освіти супроводжується внутрішніми і поведінковими змінами, що обумовлює її адаптацію до нових умов життєдіяльності. У процесі професійної освіти студент засвоює систему основних ціннісних уявлень, що характеризують професійну спільноту, на основі якої розвиваються професійно значущі якості, формується професійна придатність, професійна самосвідомість, що виявляються у подальшому в синтезі успішної навчально-професійної і трудової діяльності, а також задоволенні обраним шляхом [8].
   Сприйняття професійної спільноти як значущої, прийняття цінностей, очікування позитивних результатів своєї діяльності розширюють компетенцію фахівця, знижують імовірність розвитку симптомів вигорання, сприяють формуванню професійної ідентичності. Ми використали методику дослідження ціннісно-орієнтаційної єдності групи (B.C. Івашкін, В.В. Онуфрієва) [16]. У нашій модифікації даної методики ми скоротили кількість якостей до дванадцяти, нові якості не вводили. Респонденти із запропонованого списку обирали чотири найбільш цінні якості для успішної спільної діяльності фахівців медичних психологів. Всі якості можна співвіднести відповідно до трьох сфер: емоційної, моральної, діяльнісної.
   Також у нашому дослідженні була використана проективна методика. Досліджуваним було запропоновано створити колаж на тему „Я через десять років". За допомогою проективної методики з одного боку, можна було зменшити вияв соціальної бажаності та отримати більш щирі результати, з іншого - уникнути труднощів, що виникають при роботі з малюнковими проективними методиками (часто в таких випадках досліджувані відчувають невпевненість, вказують на те, що не мають художніх здібностей).
  Висновки
   Методики психодіагностичного дослідження соціально-психологічних особливостей становлення професійної ідентичності підібрані у відповідності до моделі професійної ідентичності медичного психолога. Дослідження, проведене нами за допомогою вищеописаного інструментарію дало можливість прослідкувати динаміку становлення професійної ідентичності майбутніх фахівців та окреслити коло проблем, що потребують вирішення з метою ефективної підготовки конкурентоспроможного професіонала. Кількісно-якісний аналіз отриманих результатів дослідження буде здійснено у наступних публікаціях.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абдуллаева М.М. Профессиональная идентичность личности: психосемантический подход / М.М. Абдулаева // Психологический журнал. - 2004. - Том 25. - № 2. - С. 86-95.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К.А. Абуль-ханова-Славская. - М.: Мысль, 1991. - 301 с.
3. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субьективной семантики / Е.Ю. Артемьева / Под ред. И.Б. Ханиной. - М.: Наука; Смысл, 1999. - 350 с.
4. Бадмаева Н.Ц. Влияние мотивационного фактора на развитие умственных способностей: Монография / Н.Ц. Бадмаева.- Улан-Удэ, 2004. - С. 151-154.
5. Бодров В.А. Развитие профессиональной мотивации спасателей / В.А. Бодров, Ю.В. Бессонова // Психологический журнал. -2005. - Том 26. - № 2. - С. 45-55.
6. Борисюк А.С. Професійна кар'єра як соціально-психологічний феномен / А.С. Борисюк // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Т. IX, част. 4.-К., 2007.-С. 94-101.
7. Борисюк А.С. Психолого-акмеологічні особливості професіоналізму / А.С. Борисюк // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2007. - Вип. 12. -Ч. 1.-С 65-70.
8. Дементий Л.И. Роль психологического образования в развитии личности студента как будущего специалиста / Л.И. Дементий, А.А. Маленов // Психология в вузе. - 2008. - № 3. - С. 14-25.
9. Дементий Л.И. Формирование ценностей и карьерных ориентации у будущих специалистов в учебно-профессиональной деятельности / Л.И. Дементий, А.В. Жирикова // Психология в вузе. -№3.- С. 26-37.
10. Диагностика здоровья. Психологический практикум. - СПб.: Речь, 2002. - 950 с.
11. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности / О.П. Елисеев. - СПб: Питер, 2006. - 512 с.
12. Иванова Н.Л. Социальная идентичность и профессиональный опыт личности [Электронный ресурс] / Н.Л. Иванова. -Ярославль: Аверс Пресс, 2003.
13. ИльинЕ.П. Дифференциальная психология профессиональной деятельности / Е.П. Ильин. - СПб.: Питер, 2008. - 432 с.
14. Исследование самооценки по методике Дембо-Рубинштейн в модификации AM. Прихожан.
15. Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально экономических условиях / Л.М. Митина // Вопросы психологии. - 1997. - № 4. - С. 28-38.
16. Определение опосредованной групповой сплоченности (B.C. Ивашкин, В.В. Онуфриева).
17. Петренко В.Ф. Основы психосемантики. - 2-е изд. - СПб.: Питер, 2005.-480 с.
18. Титаренко Т.М. Життєві домагання і професійне становлення особистості практичного психолога / Т.М. Титаренко // Практична психологія та соціальна робота. - К., 2003. - № 4. -С 48-59.
19. Фанталова Е.Б. Диагностика внутриличностного конфлик-та. - М.: Фолиум, 1997. - 48 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com